Розробка виховної години

Виховна година

« Визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година

Тема.  Визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників.

Мета: формувати свідоме ставлення до героїзму людей в лиху годину; довести, що люди звільняли своє місто від ворогів безкорисливо; поглибити знання дітей з історії свого народу, доповнити їх місцевими матеріалами; розвивати увагу, мислення; виховувати любов та повагу до людей, які ціною свого життя здобули Велику Перемогу.

Обладнання:

1.  Фотографії пам’яток міста.

2.  Газети, статті з поздоровленням ветеранів.

3.  Збірка книг українських поетів та письменників про події того часу.

4.  Малюнки дітей.

5.  Вірші учнів про місто, про героїв війни.

6.  Музичний супровід.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

(Слухання пісні Л.Гурченко «Харьков, мой город родной»)

-Добрий день, дорогі гості, діти!

ІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою й завданнями уроку.

Вчитель:

    -Добрий день, дорогі гості, діти!

Наш перший урок присвячений визначній події нашого міста. Може ви здогадались про що піде мова? Правильно, 23 серпня цього року ми святкували  визволення Харкова від німецько- фашистських загарбників.

Сьогодні на уроці ми спробуємо відповісти на питання: «Що таке подвиг?», «У чому джерело героїзму наших людей у роки війни?», «Що таке народна пам'ять?».

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

3.1. Розповідь вчителя про плани фашистів щодо Харкова.

 -  22 червня 1941року почалася Велика Вітчизняна війна. Німецькі загарбники знищували все на своєму шляху, швидко просуваючись по всій території нашої Батьківщини. Через чотири місяці від початку Великої Вітчизняної війни фашистські війська підійшли до Харкова. Харківщина та місто Харків мали велике політичне, економічне і воєнно-стратегічне значення та посідали у воєнних планах Німеччини значне місце.

Незважаючи на напруження всіх сил народу, війська Червоної армії восени 1941 року почали відступати. Фашисти, маючи перевагу в живій силі та озброєнні, 24 жовтня 1941 року вдерлися в місто Харків.

Вся вулиця Сумська була суцільним місцем катування. Вздовж неї прямо на балконах будинків фашисти вішали тих, хто намагався дати відсіч діям німецьких загарбників.

3.2. Бесіда з елементами розповіді «Подвиг харків’ян.»

• Як ви гадаєте, чи зломили мешканців нашого міста ці агресивні, нелюдські дії фашистів?

Вчитель:

  - 1941- 1943– це героїчні роки в історії нашого міста та його мешканців.

Завдяки героїзму харків’ян та радянських солдат, ми радіємо сонцю, життю, чистому небу. Ми ніколи не забуваємо про мільйони синів і дочок Вітчизни, яким не довелося дожити до світлого, такого бажаного Дня Перемоги. Це був важкий час для України та Харкова. Через знущання фашистів загинуло багато людей.

•  Ось спогади тих часів одного з мешканців нашого міста: «В кінці червня минулого року я особисто бачив, як до Лісопарку було привезено на 10 – 12 вантажних машинах до 300 дівчат та жінок. Вони у жаху плакали, метушилися з боку в бік, рвали на собі волосся та одяг, багато втрачало свідомість. Але німецькі фашисти не звертали на це увагу. Вони жорстоко били дівчат, змушували їх піднятися А тих, хто не піднімався, роздягали та кидали до ями. Втративши розум від жаху та горя матері, притискаючи до грудей своїх дітей,зі страшним плачем бігали по галявині, шукаючи порятунку. Гестаповці виривали у них дітей, хапали їх за ноги або за руки та кидали живими до ями.»
• Якими діями могли протистояти харків’яни окупантам?
• Ті, що залишилися на тимчасово окупованій ворогом харківській землі, не давали спокою загарбникам ні вдень, ні вночі. Багато хто з них стали членами підпільних загонів.

Сценка:

(Стіл, завалений документами. За ним сидить зморений воєнком)

Воєнком:

• Наступний! (піднімає голову). Знову ти. Скільки можна казати: не ходи сюди, не беруть в армію таких як ти, маленький ще. Ну, подивися на себе, гвинтівка і та вища на зріс.

Хлопчик:

• Ви… це не маєте права. Чуєте, не маєте права! У мене батько на війні загинув, і старший брат у госпіталі поранений лежить. Хто ж тепер воювати буде? Я буду! І не потрібна мені ваша гвинтівка, я в танкісти піду, там маленькі потрібні. Не підпишете, я знову прийду. Ходитиму, доки не підпишете!

Воєнком:

• Добре, хлопче, іди, воюй. Тільки живим повертайся. Живим, чуєш!
• Що таке подвиг?

Важлива своїм значенням дія; вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок

//  Самовіддана діяльність, поведінка, викликана глибоким почуттям. //  перев

На території Харківщини  працювало майже 49 партизанських загонів, у визволенні міста приймали участь люди майже 50-ти національностей.  У лютому 1943 року перша столиця була визволена від німців але  на недовгий час.

(прослуховування звукового запису військової атаки.)

У березні цього ж року місто було знов захоплено фашистами. Нарешті , 23 серпня 1943 року,завдяки спільним діям радянської армії та підпілля, Харків отримав  довгоочікуване визволення від фашистів.

На території Харкова війна залишила криваве згарище, попелище. Уявіть собі, що до першої окупації  у місті Харкові мешкало приблизно 1500 мешканців! Це ,навіть, більше ніж зараз! Після визволення   у живих залишилося лише 180 тисяч осіб. По закінченню Великої Вітчизняної війни на території Харківщини було зведено багато пам’ятників тим, хто загинув від рук фашистів.

- Отже, як ви гадаєте, чи можна вважати подвигом життя людей на окупованій території?

 Учень:

Скільки могил, пам’ятників, обелісків, меморіалів на теренах нашої Батьківщини! Це героям народна любов, наша пам'ять. До них кожен рік приносимо квіти, приходимо згадати їх героїзм і передати своїм дітям про ту Велику і в той же час трагічну Перемогу.

•  

Він стоїть,

Ясноокий, упертий,

З автоматом в гранітних руках,

Сто раз вбитий

І сто раз безсмертний.

У віках.

 

3.3. Слово вчителя.

-Діти ,як ви розумієте ,що таке ПАМ'ЯТЬ ?

(Здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати в свідомості минулі враження.)

• А що таке ІСТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ ?
• Чи потрібно пам’ятати такі трагічні події?
• Навіщо?

Учень:

- Наше минуле і наше майбутнє пов’язані між собою незримим мостом пам’яті. Пам'ять… Вона вічна, не дає згаснути для нащадків жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом.

Учень:

- Все далі і далі ми у часі від цієї історичної, героїчної Перемоги. Старі стали ветерани – свідки історії відступу, виходу з кільця облоги, оборони, наступів, які закінчилися великою, повною капітуляцією ворога. Хоч вже 70 років відтоді за плечима Харкова, серця людей неспокійні.

Учень:

• Велике спасибі від поколінь: від нас і наших батьків. Вдячне спасибі вам, ветеранам-визволителям за те, що живемо в мирі, в незалежній Україні. Це ціною свого життя ви визволили із гітлерівської неволі; врятували нас від загрози фашистського поневолення.

«Спогад»   Л.П.Чалюк (ветеран війни)

І лейтенанти, і сержанти,

Війни солдати рядові,

Ми ще не раз зіб’ємо ранти,

Наб’ємо ноги до крові.

Клубком ще стане в горлі горе,

Пісок Вітчизни – на зубах,

І синє вишкіриться море,

І мрії розлетяться в прах.

Не раз дівчата заголосять

По тих любимих, що пішли,

По тих, кому не довелося

У щасті жити, у любві.

 

- Рідний Харків! Скільки за тебе пролилось крові у жорстоких боях.

Учень:

Запалали огні над долиною синього неба,

Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти.

Україно моя, мені в світі нічого не треба,

Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.

                                                                      (А.Малишко)

Учень:

• Тільки зіткнувшись з подвигом, можна зрозуміти всю велич душі захисників Харкова, пройнятися ціною  їх перемоги. Молоде покоління повинно вивчати війну у пам’ятниках, по книжках, тоді буде й пам’ятати про неї.

Вчитель:

• 70 років відокремлюють нас від подій, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною та нашим містом. Для людини – це досить великий відрізок часу, але тільки одна мить для історії. Ті, хто пішов на фронт шістнадцятирічними, уже по 88 років. І це наймолодші. У багатьох є не тільки внуки, а й правнуки, що навчаються в школах

У кожнім місті, в кожнім парку

Сліди історії стоять.

З граніту зроблені солдати

Нам про минуле хочуть розказати.

І кожен з них розповідає

Про ті події, ті роки,

Коли фашисти роздирали

Країну нашу на шматки,

Коли дорослішими стали,

Дізнались ми про кобзарів,

Які країну прославляли

І нам про волю проспівали.

Так знов воскресла Україна,

Змогла піднятися з колін!

Тому завмер із автоматом

І став безсмертним її син.

Та пам’ятники не мовчать!

Завжди нагадують людині,

Яким героєм був солдат,

Ми пам'ятаємо це й донині.

Тепер стоять вони у бронзі і граніті –

Такі всі юні, як були колись.

Ти пам’ятай про них, мій юний друже,

І низько до землі вклонись!

V.  Підсумок уроку.

5.1. Робота з картками.

- Давайте повторимо основні події , що ніколи вже не забути про подвиг людей , які подарували нам спокійне та мирне майбутнє  ціною свого  життя.

Коли почалася  Велика Вітчизняна війна́?
Коли почалася  окупація м. Харкова?
3.   Коли закінчилася окупація м. Харкова ?
4.   Коли закінчилася Велика Вітчизняна війна́?
5.  Скільки років пройшло з  дня визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників

 

5.2. Слово вчителя:

-Війна… Скажи це слово – і побачиш, як у наших вкритих сивиною бабусь та дідусів відразу зникне посмішка, на лобі з’являться глибокі зморшки, а в очах неймовірна гіркота.-Війна. У цьому слові – біль та сум матерів, стогін пораненого, сльози сиріт. Це чорна ганебна сторінка в історії людства. Це події, від яких несвідомо здригаєшся та тихесенько молишся, щоб таке більше ніколи не повторилося. Ми будемо пам’ятати тих, хто ніколи не повернеться. Їхній подвиг назавжди залишиться у наших серцях. Вічна пам'ять загиблим і довголіття, здоров’я живим!

Народу мир потрібен як вода,

Як хліб і сіль...

І він його доб'ється.

Ганьба і смерть тому, хто напада.

І вічна слава тим, хто не здається.

                   Сплетімо руки, як рід єдиний,

                   Знесімось вище найвищих гір.

5.2. Прослуховування пісні «Боевые ордена» та символічне нагородження героїв Харкова орденами , виготовленими учнями з паперу.