Розробка заходу "Менделєєвські середи"
1
Позакласний захід з хімії.
Тема. «Менделєєвські середи ».
Мета: ознайомити учнів із життям і діяльністю Д.І.Менделєєва- вченого, громадянина, людини всебічних інтересів, генія, митця і просто чудової людини та його геніальних відкриттів; сприяти зацікавленості до хімії, її наукових надбань.
Обладнання: портрет Д.І.Менделєєва, емблема «2019— рік Періодичної таблиці хімічних елементів», плакати, фото, малюнки, відіозаставки, презентація.
Епіграф: «Бог дав людині розум і волю…»
Відомі вислови вченого:
«Вибирайте серце й труд, самі трудіться і будьте із серцем, а не з одним розумом»
«Одна людина – нуль, разом – тільки люди»
«Багато чого я випробував у житті, але незнаю нічого кращого за дітей»
Хід заходу.
1 ведучий. Дорогі друзі! 2019 рік проголошено Генеральною асамблеєю ООН Міжнародним роком Періодичної таблиці хімічних елементів у зв’язку з 150-річчям з дня створення цієї таблиці Дмитром Івановичем Менделєєвим. Періодична система хімічних елементів – одне з найбільш важливих наукових досягнень, що відбиває суть не тільки хімії, але також фізики, біології та інших дисциплін. Вона являє собою унікальний інструмент, що дає вченим можливість передбачати появу та властивості елементів на Землі і у Всесвіті в цілому.
2 ведучий. Відкриття Дмитром Менделєєвим фундаментального закону природи періодичної таблиці хімічних елементів 1 березня 1869 року стало справжнім проривом в хімії. Вченому вдалося систематизувати знання про хімічні елементи і представити їх у вигляді таблиці. Періодична таблиця стала фундаментом для бурхливого розвитку хімії, а історія її відкриття оповита легендами та міфами. До 150- річчя з дня відкриття періодичного закону і 185-річчя від дня народження Дмитра Івановича Менделєєва присвячено наш захід.
Дитинство
1 ведучий. Сьогодні запрошуємо вас у подорож в XIX століття. Ми познайомимося з життям і діяльністю Дмитра Івановича Менделєєва — вченого, громадянина, людини всебічних інтересів. У священика із села Тихомандриці Вишневолоцького повіту Тверської губернії, Павла Максимовича Соколова (діда Дмитра Івановича Менделєєва) було четверо дітей, які навчалися у Тверській духовній семінарії. За законом того часу, прізвища дітям давали вчителі: Іван (батько Дмитра Івановича) став Менделєєвим - у вигляді прізвиська отримав прізвище сусідніх поміщиків Менделєєвих (сам Дмитро Іванович так тлумачив її походження: «... дано батьку, коли він щось виміняв, як сусідній поміщик Менделєєв міняв коней » - «мену робив», ( «менуделать» (рос.).) У 1804 році, закінчивши духовну семінарію, Іван Павлович Менделєєв пішов працювати в Петербурзький педагогічний інститут, але через три роки переїхав у Тобольськ, де працював у гімназії. Там він познайомився й одружився з Марією Дмитрівною Корнильєвою.
2 ведучий. Місто Тобольськ. 27 січня (8 лютого) 1834 року у директора Тобольської гімназії Івана Павловича Менделєєва та його дружини, Марії Дмитрівни народився син Дмитро. Він був останньою, сімнадцятою дитиною. До часу його народження в сім'ї Менделєєвих з дітей залишилось в живих два брати і п’ять сестер. Дев'ятеро дітей померли ще в дитячому віці, а трьом з них батьки навіть не встигли дати імена. Ще до народження сина батько Дмитра Івановича був хворий на катаракту, осліп і пішов у відставку. Пенсія, яку Івану Павловичу вдалося виклопотати, була невеликою, тому чисельна його сім’я опинилась у дуже скрутному матеріальному становищі.
1 ведучий. Основна маса турбот про сім’ю та виховання дітей лягла на плечі матері - жінки розумної, із сильним характером та неабиякими інтелектуальними якостями. Мати Д. І. Менделєєва походила з старовинного роду сибірських купців і промисловців. Ця розумна й енергійна жінка зіграла особливу роль у житті родини. Не маючи жодної освіти, вона пройшла самостійно курс гімназії зі своїми братами. Марія Дмитрівна була дуже розвиненою і начитаною жінкою, доброю вихователькою своїм дітям: вечорами грала їм на фортепіано або читала вголос. Зайнята працею та турботами, мати не забувала й про духовне виховання своїх дітей: у родині любили читати. Бібліотеку свою, зібрану нею по книжці, вона не хотіла продавати навіть тоді, коли сім'я опинилася у злиднях. Опинившись у скрутному становищі, Марія Дмитрівна прийняла рішення переїхати з родиною в село Аремзянку (в 25 км від Тобольська), де їй вдалося налагодити роботу невеликого скляного заводу аптекарського посуду, який вона отримала від свого брата В.Д.Корнильєва .
2 ведучий. Маленький Дмитрик в 4 роки навчився читати і читав багато, беручи книги з бібліотеки батька. Хлопчик відрізнявся вразливістю, гарною пам’яттю та здатністю до рахування. Він виходив переможцем у іграх, де вимагалась кмітливість. Але понад усе полюбляв грати в учителя. В дитинстві любив слухати поему М.Ю.Лермонтова «Демон», яку читала йому мати.
Буваючи на заводі, спостерігав процеси виготовлення скла, що і пробудило його інтерес до навколишньої природи: полюбляв спостерігати за життям звірів та птахів.
Щоб найменші діти мали змогу навчатися в гімназії, сім’я повертається до Тобольська. Здібного Дмитрика мати вирішила віддати до гімназії на рік раніше належного віку ( у сім років) разом з восьмирічним братом Пашею, щоб не розбалувався, залишаючись удома наодинці. Дмитра прийняли до школи з умовою, що він пробуде в першому класі два роки.
1 ведучий. Хлопець навчався старанно, але гарно вчився лише в початкових класах. Потім навчання перестало його цікавити й добре навчався лише з деяких предметів Любив він тільки математику, фізику та літературу, яку викладав Петро Єршов, автор казки «Коник-Горбоконик», захоплювався віршами О. С. Пушкіна. І лише загроза залишитися на повторний рік навчання змушували його підтягуватися з інших предметів. Найбільшу неприємність доставляли Дмитрові іноземні мови: німецька й латинська. Гімназія залишила в душі Дмитра багато світлих спогадів про вчителів, незабутніми були також зустрічі та бесіди з декабристами, що були близькими до родини Менделєєвих. Впливом декабристів можна пояснити початок формування властивої Дмитру Івановичу Менделєєву справжньої інтелігентності, піднесено-благородного відношення до життя. Навчаючись в гімназії Менделєєв відвідував театр. Улюбленим балетом був балет Петра Чайковського «Лебедине озеро».
Звучить музика з балету «Лебедине озеро».
Юність
2 ведучий. Йшли роки... В Петербурзі Дмитро Іванович вступає до Медико-хірургічної академії. Цікавий факт, що, коли Дмитро Іванович був присутній на хірургічній операції, йому стало зле, і він був змушений відмовитися від кар'єри медика. У 1850 році після довгих поневірянь Дмитро Іванович вступає до Петербурзького Головного педагогічного інституту на природничо-математичний факультет. У той час в університетах вчилися діти багатих батьків, а в інститутах - діти малозабезпечених. Вони перебували на повному державному забезпеченні. Для шістнадцятирічного юнака почалось нове життя повне вражень, труднощів, випробувань. В інституті панувала сувора дисципліна: це був закритий навчальний заклад казарменого типу. Атмосфера була гнітючою, але Д.І. Менделєєву там подобалося, тому що точна розміреність часу, відведена для занять, забезпечувала можливість готуватися до лекцій. На здібного студента відразу ж звернули увагу викладачі. Великий вплив на Д. І. Менделєєва надав професор кафедри хімії Олександр Абрамович Воскресенський. Він залучав Д.І. Менделєєва до науково-практичних робіт з хімії. Інститут Д.І. Менделєєв закінчив із золотою медаллю. Йому було присвоєне звання старшого вчителя. Після закінчення закладу вчений працював у Сімферопольській гімназії, пізніше в Одесі, викладав математику в гімназії при Ришельєвському ліцеї.
1 ведучий. У квітні 1859 року магістра хімії Петербурзького університету, талановитого молодого вченого Д.І.Менделєєва відправляють в Німеччину на два роки «для удосконалення в науках». Йому надається право обирати для проживання та роботи місто, яке йому буде найбільш зручним. Дмитро Іванович за кордоном займається хімічними дослідженнями з капілярності. У Парижі Д.І. Менделєєв зустрічається з плеядою великих учених — Дюма, Вюрцем, Беккерелем, М.М. Бекетовим, який став одним з провідних хіміків. В тихому містечку Німеччини Гейдельберзі Дмитро Іванович здружився з молодим російським вченим, видатним хіміком і геніальним композитором Олександром Порфировичем Бородіним. Вони часто згадували російські сніги і говорили, що в рідній півночі тепліше, ніж у цьому благодатному, але чужому краю. Вони часто розмовляли про долю своєї Вітчизни. До них приєднувався великий фізіолог І.М. Сєченов. З політики розмова переходила на проблеми науки і мистецтва. Д. І. Менделєєв захоплювався музикою. Його навіть прозвали Леонора,. він любив наспівувати увертюру з опери Бетховена «Леонора». Один зі своїх листів до Менделєєва композитор Бородін закінчив словами: «Прощай, Леонора!» . Звучить увертюра до опери Бетховена "Леонора".
2 ведучий. Після повернення Менделєєва у лютому 1861 року до Росії, його призначають керівником кафедри органічної хімії Петербурзького університету. У 1865 році після захисту докторської дисертації Д.І. Менделєєв — професор кафедри хімії Петербурзького університету. У зв'язку з відсутністю підручника хімії для студентів він вирішив взятися за його написання. У 26 років, працюючи над книгою «Органічна хімія» він не відходив від письмового столу майже два місяці. Знамениті свої «Основи хімії» писав теж несамовито. Схилившись над папером, кричав на повний голос, погрожуючи математичній формулі: «У-у-у. Рогата! Ух, яка рогата. Я тя здолаю!... Уб'ю-у!». 17 лютого (1 березня за новим стилем) 1869 року Д.І. Менделєєв відкрив головний закон — «Періодичний закон та періодичну систему ». Вчений згадував, що вирішальним моментом у розвитку думки про періодичний закон був 1860 рік. З 3 по 5 вересня 1860 року відбувався I Міжнародний хімі́чний конгрес — з’їзд хіміків в м. Карлсруе на якому був присутній і Дмитро Іванович.
Сім'я та діти
1 ведучий. Дмитро Іванович був одружений двічі. 29 квітня 1862-го року Менделєєв обвінчався з Феозвой Микитівною Лещевою, (в шлюбі 20 років) уродженкою Тобольська (падчеркою П. П. Єршова). Дружина (Фіза - нареченої ім'я) була старша за нього на 6 років. Від першого шлюбу народилося троє дітей: в 1863 році - дочка Марія, що прожила тільки декілька місяців. У 1865 році - син Володимир (1865-1898) (в майбутньому мічман і лейтенант флоту, інспектор мореплавних класів Міністерства фінансів), а в 1868 році - дочка Ольга(1868-1950). Але шлюб тріщав по швах: дружина не хотіла зрозуміти, чим займається її чоловік, скандалила, дорікала в неувазі і порожній витраті часу.
2 ведучий. Зате юна красуня Анюта Попова захоплювалася всім, що робить вчений, і, буваючи в будинку Менделеевых, з захватом слухала його. Щоб не доводити до гріха, батько Попової відправив дочку в Італію. Менделєєв кинувся за нею. Через місяць закохані оголосили про свій намір одружитися. Вибухнув скандал: їй 19 років, йому – 43. В кінці 1870-х років Дмитро Менделєєв пристрасно закохався в Ганну Іванівну Попову, дочку донського козака з Урюпинська. У 1882 році Менделєєв одружився вдруге з художницею Анною Іванівною Поповою (в шлюбі 1882–1907), Від 2-го шлюбу у Менделеєва було 2 дочки та 2 сина. У рік одруження у них народилася дочка Любов (1882-1938) (в майбутньому дружина поета Олександра Блока), у 1883 році - син Іван (1883-1936) (згодом вчитель, директор школи, метролог, професор), а в 1886 році народилися близнюки: дочка Марія (1886 -1952) і син Василь (1886-1922) (у майбутньому винахідник і конструктор).
Менделєєв і мистецтво
1 ведучий. Менделєєв був одним з найкультурніших людей свого часу, близько знайомий майже з усіма видатними вченими, письменниками, композиторами, художниками свого часу. Друзі Менделєєва знали, що по середам після третьої години дня його завжди можна було застати вдома. Спочатку відвідувачами були в основному хіміки та викладачі університету. Поступово коло учасників розширювалося. Тут вітали перших російських жінок-учених – Софію Ковалевську, Юлію Лермонтову. Хто тільки не бував на «менделєєвських середах» у петербурзькій квартирі професора! Тут за чаєм з бутербродами дізнавалися останні новини, розглядалися ілюстровані видання, йшлося про майбутнє російського мистецтва. Ініціатором і душею всіх бесід був Дмитро Іванович. Очі його блищали, мова була вільною і темпераментною, часто лунав невимушений сміх. Про той час нагадує нам портрет Менделєєва роботи відомого художника М. О. Ярошенка — незмінного учасника «серед». На картині вчений зображений за конторкою у своїй лабораторії. Його обличчя передає глибоку думку, зосередженість, рука стискає перо, з яким він не розставався все своє життя, створивши двадцять п'ять томів наукових праць. Оригінал цього портрета зберігається у квартирі-музеї вченого при Ленінградському університеті.
2 ведучий. Менделєєв і живопис. Менделєєв дуже любив мистецтво, але найбільше – живопис: допомагав художникам-передвижникам, публікував рецензії про картини і не пропускав жодної художньої виставки. У квартирі Менделєєва влаштовувались також художні середи, на яких бували І. Є. Рєпін та В. В. Стасов, А. І. Куїнджі та М.О. Ярошенко, І. М. Крамский та В. Є. Маковський, І. І. Шишкін та І. Я. Гінзбург. Жодна подія в художньому житті Петербурга не проходила повз увагу Дмитра Менделєєва. Власне, з однієї з таких подій почалася і його дружба з Архіпом Івановичем Куїнджі, яка тривала довгі роки. Це був 1880 рік. Майстер щойно закінчив роботу над своєю картиною «Місячна ніч на Дніпрі», вона ще ніде не виставлялася, але чутки про це диво вже розійшлися містом. До майстерні Куїнджі почали вчащати любителі живопису і кореспонденти. Хтось привів до нього і Менделєєва, а той, у захваті, повернувся знов, але вже з Ганною Іванівною. За її спогадами, просто у майстерні Архипа Івановича він уперше висловив ті думки про мистецтво, зокрема пейзажний живопис, та його зв'язок з наукою, які трохи згодом виклав у своїй відомій статті «Перед картиною А. І. Куїнджі». Вчитуєшся в її рядки й не перестаєш дивуватися глибоко професійним пізнанням Менделєєва в історії мистецтв. Він не просто аналізує чудовий пейзаж, але виявляє й розкриває глибокі закономірності, що поєднують природознавство й живопис, науку й мистецтво. «Це був бенкет розуму»,— із захватом писав про цю роботу один із сучасників ученого. Пейзаж картини здається чарівним видінням: місячне світло осяває безкрайню рівнину, сріблясто-зеленим світлом мерехтить Дніпро, в вікнах мазанок горять червоні вогники. До картини А. Куїнджи "Ніч на Дніпрі" Д.І. Менделєєв добирав фарби. Вирішуючи проблему довговічності фарб та можливості їх змішування, Дмитро Іванович та Архип Іванович провели багато дослідів з їх виготовлення.
1ведучий. Менделєєв та література. Дмитро Іванович високо цінував Шекспіра, Гьоте, Гюго і Байрона, Жюль Верна і Дюма. Останні були найулюбленішими письменниками Менделєєва. З творів іноземних поетів найбільш любив байронівську "Пітьму", яку часто перечитував. У вірші «Пітьма» особливо виявились настрої трагічної самотності, відчаю, заперечення можливостей суспільного прогресу, що часто відчував Менделєєв.
Звучить вірш Байрона "Пітьма".
2 ведучий. Менделєєв і музика. Любив учений і музику. Йому особливо близькі були твори Бетховена, Бородіна, Глінки, Аляб'єва. Навіть дочці своїй він писав: «Слухай музику — і ти зрозумієш свого батька. Улюблений композитор Дмитра Івановича — Лю́двіґ ван Бетхо́вен — німецький композитор і піаніст.
Звучить "Місячна соната" Л. ван Бетховена.+ відео"Місячна соната"
Найулюбленішою оперою Дмитра Івановича була опера М.Глінки «Іван Сусанін».
Звучить опера М.Глінки «Іван Сусанін».
1 ведучий Улюбленим російським поетом був Федір Іванович Тютчев. Ліричну драму "Три смерті" Майкова та вірш "Мовчання" Тютчева він знав напам'ять і при нагоді декламував. Федір Іванович у вірші «Мовчання» говорить про те, що всі глибокі почуття слід тримати в собі. Він вважає, що так безпечніше, для збереження прекрасного потрібно менше до цього торкатися, а саме милуватися моментами, дивовижними видами. Співзвучним із дарим твором є картина Миколи Реріха «Благословенна душа.»
Звучить вірш Ф.Тютчева "Мовчання".
2 ведучий. Менделєєв і та лірика Дмитро Іванович захоплювався також російськими класиками: від Жуковського до Пушкіна.
Звучать вірші Аполлон Майков СОН В ЛЕТНЮЮ НОЧЬ
- А.Майков. Мадонна
- А. Пушкин. Я пережил свои желанья
- В. Жуковский. Светлана
1 ведучий. Д. І. Менделєєв був тестем славнозвісного російського поета Олександра Блока, який в 1903 році одружився на його старшій дочці Любові. Олександр Блок захоплювався видатним вченим. «Твій батько ось який: він давно все знає, що буває на світі. В усе проникнув. Не приховується від нього нічого. Його знання найповніше. Воно походить від геніальності!» – писав Блок своїй дружині. Любов Менделєєва героїня першої книги віршів Олександра Блока "Вірші про Прекрасну Пані". Для нього вона була чистим ангелом. У «Віршах про Прекрасну Даму» кохана, позбавлена яких би то не було земних рис, наділена ознаками цього божества. Це Небесна Діва, Вічна Жіночність. Володарка Всесвіту, Промениста цариця, Зоря.
Звучить вірш А. Блока. Пусть я жил, не любя…
А. Блок. Твое лицо мне так знакомо...
О. Блок З циклу "ВІРШІ ПРО ПРЕКРАСНУ ДАМУ"
Цікаві факти із життя Менделєєва
1 ведучий. Мало хто знає, що Дмитро Іванович власноруч шив собі одяг. А ще на дозвіллі він полюбляв клеїти коробки та футляри для альбомів, робити рамки для фотографій, переплітати книжки, виготовляв валізи. Одного разу, коли Дмитро Іванович купував необхідні для цього матеріали, у продавця запитали: "Хто це?". Той відповів: "Как же-с? Их все знают - известный чемоданных дел мастер, Менделеев-с.
2 ведучий. «Манери, мова і жести Д.І. Менделєєва були дуже оригінальними і своєрідними. При розмові він завжди жестикулював. Широкі, швидкі та безладні рухи відповідали його настрою. Якщо його щось засмучувало, він двома руками хапався за голову, і це мало вплив на свідка більше, ніж якби він заплакав. Коли він замислювався, то прикривав очі рукою, що було дуже характерно » — згадує Ганна Іванівна, дружина Д.І. Менделєєва.
1 ведучий. Характерна риса – не любив , коли при ньому про кого – небудь говорили погано. Не любив у характері – невпевненість, необдуманість, топорність у роботі. Улюблена якість – правда, праця, прощення. Улюблене заняття в години відпочинку – клеїти ( колекції фотографій і гравюр з кольорових картин, футляри для альбомів і брошур, коробки, скриньки, маленькі дорожні ящики ). Місце, де любив жити – Боблово. Улюблена квітка – польові квіти. Улюблені тварини – кіт, собака. Улюблені птахи – канарка, білий папуга.
2 ведучий. Улюблені іноземні письменники – Рокамболь, Жуль Верн, Гюго. Улюблені російські письменники – Пушкін, Гоголь. Улюблені іноземні поети – Шекспір, Шиллер, Гете, Байрон. Улюблені російські поети – Пушкін, Жуковський, Майков, Тютчев. Улюблені російські композитори – Бородін, Глінка, Чайковський. Улюблені іноземні композитори – Л. Бетховен, Д. Вівальді. Улюблені іноземні художники – Мікеланджело, Рафаель. Улюблені російські художники – Крамський, Куїнджі, Шишкін. Улюблений герой у дійсному житті – Петро І. Улюблені герої в художніх творах – червоношкірі індіанці.
1 ведучий. Улюблена їжа – відварний рис з червоним вином, гречана каша, підсмажені на маслі коржі з вареного рису або геркулесу. Улюблений напій – міцний чай, який виписував з Китаю і сам заварював.
2 ведучий. Дiяльнiсть Д.I.Менделєєва була пов'язана з розвитком науки, освiти та економiки України. В 1871 р. вчений приймав активну участь в вiдкриттi Київського полiтехнiчного iнституту. В 1903 р. був головою екзаменацiйної комiсiї цього вузу. Помер Дмитро Іванович Менделєєв 20 січня (2 лютого за новим стилем) 1907 року від запалення легень в Санкт-Петербурзі в 73 роки. Похорон був урочистий. Безкінечні низки людей тягнулися до цвинтаря. Над траурною процесією здіймався величезний транспорант, на якому величезними літерами було зображено таблицю Періодичної системи елементів. Вона тріпотіла в поривах північного вітру і була подібна на велетенську птаху, що несла ім’я великого вченого у безсмертя.
В особі Менделєєва світ втратив великого вченого, ідеї якого продовжують жити. Ім'ям Менделєєва названий 101-й хімічний елемент - Менделєвій. Роки життя Дмитра Iвановича Мендлєєва 27 січня (8 лютого) 1834р. — 20 січня (2 лютого) 1907р.
Степан Щипачев Читая Менделеева
Заповіт Д.І. Менделєєва.
1 ведучий. “Головний секрет життя ось який: одна людина – нуль, разом тільки – люди. Тому живіть для інших, починаючи з мами, один з одного, брата і сестри...
працюючи самі ви зробите все і для близьких, і для себе а якщо при праці успіху не буде, буде невдача, спробуйте ще, збережіть спокій, ту внутрішню волю, яка робить людей сильними, розумними і потрібними іншим. Іншого заповіту, кращого, дати не можу. З ним і живіть, його і заповідайте...”
2 ведучий. Бути генієм не означає перебувати на "полюсі недосяжності" чи відокремлюватися від друзів, ніби відлюдник, який у тиші свого кабінету спостерігає за світом. Д.І. Менделєєв відрізнявся увагою до людей. Він не залишав без відповіді жодного листа, особливо уважно писав маловідомим, але діяльним людям. Життя Дмитра Івановича є подвигом служiння народу, науцi, вiтчизнi. В його словах "посiв науковий зійде для жнив народних" вiдображаються всi його бажання та прагнення. Великий вчений та патрiот, вiн назавжди залишиться для нас символом чесностi, працьолюбності, боротьби за iнтереси народу. Ми, його потомки, будемо вiчно пам'ятати свiтле для всього прогресивного людства iм'я Дмитра Iвановича Мендлєєва.
Не мріяв він про нагороди,
А працював ціле життя.
Відомий нам закон природи
Відкрив, вказавши шлях у майбуття.
Сприймай життя, як нагороду.
Назад не буде вороття.
Пройшла крізь серце його врода
Й миттєвості його життя.
Додаток
Джордж Гордон Байрон. Пітьма
Я бачив сон. То був не зовсім сон:
Яскраве сонце згасло і зірки
Блукали гаснучи в одвічному просторі
Без променів і напрямку; Земля закрижаніла
Крутилася сліпа, чорніючи в безмісячній пітьмі.
Приходив ранок і минав, і знов приходив, не народжуючи дня.
І люди забули пристрасті свої, вжахнувшись
Отої їх великої біди; серця заклякли
В однім егоїстичному бажанні – світла.
І почалося життя біля багать. І трони,
Палаци коронованих царів, хатини,
Помешкання і те, що в них було
Йшло у вогонь; із димом йшли міста.
І люди збиралися навкруг палаючих своїх хатин
Щоб глянути хоч раз іще один одному в вічі.
Щасливі ті були, хто жив неподалік вулканів
І їх палаючих у темряві горнил.
Тремтливе сподівання –
Ото і все, що ще лишилось в світі.
Запалено ліси, та в лічені години
Згорали й падали столітні дерева у гуркоті і тріску,
Вкриваючи довкруг все чорнотою.
Людські обличчя у згасаючому світлі
Несли на собі вираз неземний:
Їх мов судомили ті відблиски багаття.
Одні лежали, закривши очі й плакали, а той,
Зіпершись підборіддям на долоні, всміхався,
Інші бігали туди й сюди, годуючи вогонь
Своєї тризни і вгору поглядали
В шаленім збудженні на чорні небеса –
Похмурий саван згинутого світу, і потім знову
Погляд опускали з прокляттям диким в прах,
Й зубами скреготали, й вили.
Пронизливо кричали птахи,
Тріпочучи на стигнучій землі
І вже не знали, нащо їм ті крила. Прийшли
Найлютші бестії, забувши про свій дикий шал,
Сповзалося гадюччя, тремтячи, сичало,
Звивалося в юрби по-під ногами,
Та вже не жалило і люди вбивали їх, щоб з’їсти.
Війна, якої на разі саме не було,
Розпочалася знов. Знов їжа здобувалась
Ціною крові. В темряві, забившись у щілини,
Гриз кожен свій шматок. Любові не лишилось –
Єдина думка володіла світом – вона була про смерть,
Миттєву і безславну. І голоду нестерпний біль
Безжально гриз нутро. І мерли люди
Але і їх кістки не відали спокою, як і тіла,
Зжирав скелет скелета, собаки навіть хапали хазяїв.
Всі, крім одного – цей лишився вірним
І гавкаючи гнав він птицю, звірів і людей голодних від трупу,
Аж доки голод, або ще інший мрець
Не зваблював урешті їхні хижі ікла.
Сам же без шматка,
То гірко скиглячи, то стогнучи весь час
Лизав він мертву руку, та ласки не діждавши, врешті здох.
Померли всі. Лиш двоє залишились
Запеклих ворогів. Зустрілися вони
На місці спаленого кимось вівтаря,
Де тисячі святих речей знайшли
Собі зужитку зовсім не святого.
І кинулись ці двоє тремтячи
Згрібать холодними кістлявими руками той попіл;
З останніх сил роздули іскру, вогник освітив,
Немов глузуючи, напружені обличчя,
Зустрілись погляди, відразу упізнали
Одне одного нещасні ті і, скрикнувши, сконали.
Ненависть, що жила в них, вбила їх.
Чи ж варт питатися, в чиє чоло без правил
Рукою голоду вкарбовано: «Диявол»?
І світ був пустка, велелюдний, могутній світ
Був нині мов брила, без часу, без листви, дерев, людей, життя – кавалок смерті, хаос небуття.
Озера, ріки, океан затихли,
Ніщо не зворухне їх мовчазних глибин,
Безлюдні кораблі гниють на морі тихо:
Їх щогли нищить тлін.
Без сплеску вони падають у воду
І хвиль уже нема. Припливи відгуляли,
Бо Місяць, їх володар, згас. Його пожерла тьма.
Вітри завмерли в мертвому просторі,
Розтали хмари, зник їх тіні слід –
Пітьмі не треба було нині допомоги,
Вона була Весьсвіт.
Федір Тютчев . Silentium! «Мовчання»
Мовчи і крийся, і таї
Думки і почуття свої...
Хай у душевній глибині
І сходять, і зайдуть вони,
Мов зорі ясні уночі, —
Милуйся ними і мовчи!
Як серцю виказать себе?
Як іншим зрозуміть тебе?
Ти думку висловиш — і вмить
Уже неправда в ній дзвенить.
О, не мути джерел ясних;
Мовчи, мовчи, живись од них!
В собі самому жити вмій.
Є цілий світ в душі твоїй
Таємно-чарівничих дум;
Їх заглушить базарний шум,
Їх промінь денний осліпить;
Хай серце слухає й мовчить
Аполлон Майков. СОН В ЛЕТНЮЮ НОЧЬ
Долго ночью вчера я заснуть не могла,
Я вставала, окно отворяла...
Ночь немая меня и томила, и жгла,
Ароматом цветов опьяняла.
Только вдруг шелестнули кусты под окном,
Распахнулась, шумя, занавеска -
И влетел ко мне юноша, светел лицом,
Точно весь был из лунного блеска.
Разодвинулись стены светлицы моей,
Колоннады за ними открылись;
В пирамидах из роз вереницы огней
В алебастровых вазах светились...
Чудный гость подходил всё к постели моей;
Говорил он мне с кроткой улыбкой:
"Отчего предо мною в подушки скорей
Ты нырнула испуганной рыбкой!
Оглянися - я бог, бог видений и грез,
Тайный друг я застенчивой девы...
И блаженство небес я впервые принес
Для тебя, для моей королевы..."
Говорил - и лицо он мое отрывал
От подушки тихонько руками,
И щеки моей край горячо целовал,
И искал моих уст он устами...
Под дыханьем его обессилела я...
На груди разомкнулися руки...
И звучало в ушах: "Ты моя! Ты моя!"-
Точно арфы далекие звуки...
Протекали часы... Я открыла глаза...
Мой покой уж был облит зарею...
Я одна... вся дрожу... распустилась коса...
Я не знаю, что было со мною
Аполлон Майков. “Мадонна”
Стою пред образом Мадонны:
Его писал Монах святой,
Старинный мастер, не ученый;
Видна в нем робость, стиль сухой;
Но робость кисти лишь сугубит
Величье девы: так она
Вам сострадает, так вас любит,
Такою благостью полна,
Что веришь, как гласит преданье,
Перед художником святым
Сама пречистая в сиянье
Являлась, видима лишь им…
Измучен подвигом духовным,
Постом суровым изнурен,
Не раз на помосте церковном
Был поднят иноками... он, –
И, призван к жизни их мольбами,
Еще глаза открыть боясь,
Он братью раздвигал руками
И шел к холсту, душой молясь.
Брался за кисть, и в умиленье
Он кистью то изображал,
Что от небесного виденья
В воспоминаньи сохранял, –
И слезы тихие катились
Вдоль бледных щек… И, страх тая,
Монахи вкруг него молились
И плакали – как плачу я…
Олександр БЛОК З циклу "ВІРШІ ПРО ПРЕКРАСНУ ДАМУ"
В день осінній і холодний
Я туди вернуся знов —
Пригадать весняний подих
Й давню звідати любов.
Я прийду — і не заплачу,
пам'ять думки не спалить.
Співом осені відзначу
Ранку нового блакить.
Часу навісні закони
Притупили біль туги
Давній плач, колишній стогін
Не почуєш — я німий.
Давніх мрій живе багаття
Не зашкодить сліпоті.
День, як ночі зле латаття,
Розповзеться по душі.
Александр Блок. Твое лицо мне так знакомо...
Твое лицо мне так знакомо,
Как будто ты жила со мной.
В гостях, на улице и дома
Я вижу тонкий профиль твой.
Твои шаги звенят за мною,
Куда я ни войду, ты там,
Не ты ли легкою стопою
За мною ходишь по ночам?
Не ты ль проскальзываешь мимо,
Едва лишь в двери загляну,
Полувоздушна и незрима,
Подобна виденному сну?
Я часто думаю, не ты ли
Среди погоста, за гумном,
Сидела, молча на могиле
В платочке ситцевом своем?
Я приближался - ты сидела,
Я подошел - ты отошла,
Спустилась к речке и запела...
На голос твой колокола
Откликнулись вечерним звоном...
И плакал я, и робко ждал...
Но за вечерним перезвоном
Твой милый голос затихал...
Еще мгновенье - нет ответа,
Платок мелькнает за рекой...
Но знаю горестно, что где-то
Еще увидимся с тобой
Александр Блок. Пусть я жил, не любя…
Пусть я и жил, не любя,
Пусть я и клятвы нарушу, –
Всё ты волнуешь мне душу,
Где бы ни встретил тебя!
О, эти дальние руки!
В тусклое это житьё
Очарованье своё
Вносишь ты, даже в разлуке!
И в одиноком моём
Доме, пустом и холодном,
В сне, никогда не свободном,
Снится мне брошенный дом.
Старые снятся минуты,
Старые снятся года…
Видно, уж так навсегда
Думы тобою замкнуты!
Кто бы ни звал – не хочу
На суетливую нежность
Я променять безнадёжность –
И, замыкаясь, молчу.
Александр Пушкин. Я пережил свои желанья
Я пережил свои желанья,
Я разлюбил свои мечты;
Остались мне одни страданья,
Плоды сердечной пустоты.
Под бурями судьбы жестокой
Увял цветущий мой венец —
Живу печальный, одинокой,
И жду: придет ли мой конец?
Так, поздним хладом пораженный,
Как бури слышен зимний свист,
Один — на ветке обнаженной
Трепещет запоздалый лист!..
О. С. Пушкін. Я пережив свої бажання.
Я пережив свої бажання,
Я розлюбив свої мрії';
Лишились лиш одні страждання,
Як плід у серці порожні.
Під бурями тяжкої долі
Зів'яв квітучий мій вінець ––
Живу один, печально вольний,
І жду: чи прийде мій кінець?
Так, вже морозом пораже'ний,
Як бурі чутний зимній свист,
Один –– на гілці оголе'ній
Тріпоче запізнілий лист
Василий Жуковский . Светлана.Баллада
Раз в крещенский вечерок
Девушки гадали:
За ворота башмачок,
Сняв с ноги, бросали;
Снег пололи; под окном
Слушали; кормили
Счетным курицу зерном;
Ярый воск топили;
В чашу с чистою водой
Клали перстень золотой,
Серьги изумрудны;
Расстилали белый плат
И над чашей пели в лад
Песенки подблюдны.
Тускло светится луна
В сумраке тумана —
Молчалива и грустна
Милая Светлана.
«Что, подруженька, с тобой?
Вымолви словечко;
Слушай песни круговой;
Вынь себе колечко.
Пой, красавица: «Кузнец,
Скуй мне злат и нов венец,
Скуй кольцо златое;
Мне венчаться тем венцом,
Обручаться тем кольцом
При святом налое».
«Как могу, подружки, петь?
Милый друг далёко;
Мне судьбина умереть
В грусти одинокой.
Год промчался – вести нет;
Он ко мне не пишет;
Ах! а им лишь красен свет,
Им лишь сердце дышит…
Иль не вспомнишь обо мне?
Где, в какой ты стороне?
Где твоя обитель?
Я молюсь и слезы лью!
Утоли печаль мою,
Ангел-утешитель».
Степан Щипачев Читая Менделеева
Другого ничего в природе нет
ни здесь, ни там, в космических глубинах:
все — от песчинок малых до планет —
из элементов состоит единых.
Как формула, как график трудовой
строй Менделеевской системы строгой.
Вокруг тебя творится мир живой,
входи в него, вдыхай, руками трогай.
Есть просто газ легчайший — водород,
есть просто кислород, а вместе это —
июньский дождь от всех своих щедрот,
сентябрьские туманы на рассветах.
Кипит железо, серебро, сурьма
и темно–бурые растворы брома,
и кажется вселенная сама
одной лабораторией огромной.
Тут мало оптикой поможешь глазу,
тут мысль пытливая всего верней.
Пылинку и увидишь–то не сразу —
глубины мирозданья скрыты в ней.
Будь то вода, что поле оросила,
будь то железо, медь или гранит —
все страшную космическую силу,
закованную в атомы, хранит.
Мы не отступим, мы пробьем дорогу
туда, где замкнут мирозданья круг,—
и что приписывалось раньше богу,
все будет делом наших грешных рук!
Література про життя і діяльність вченого.
Дмитро Іванович Менделєєв [Текст] // Хімія: дит. енцикл./ авт.-упоряд. Л. О. Савіна. – К., 2002. – С. 21-25. – ( Сер.: Я пізнаю світ).
Дмитрий Иванович Менделеев (1834-1904) [Текст] // Энциклопедический словарь юного химика / сост. В. А. Крицман, В. В. Станцо. – М., 1982. – С. 211-2133. – («Библиотечная серия») .
Шуліка, В. М. Менделєєв Дмитро Іванович (1834-1907) [Текст] // Шуліка, В. М. Видатні хіміки: матеріали до уроків , 8-9 кл. – Х., 2004. – С. 72-85.
Брюховецкая, Е.Ф. «Три службы Родине…» [Текст] : (разработка нестандартного урока по материалам жизни и деятельности великого ученого Д. И. Менделеева) / Е. Брюховецкая // Все для вчителя. – 2002. -№ 10. – С. 35-40.
Великий трудівник і геній у науці [Текст]: до 175-річчя від дня народження Д. І. Менделєєва (1834-1907) // Календар ЗПД. 2009. - № 1. –С. 50-58.
Воскресеньська,О. Дивна країна хімічних елементів [Текст]: урок-подорож / О. Воскресенська // Хімія. Біологія. – 2005. – № 23. – С.21-23.
До 170-річчя від дня народження Д.І.Менделєєва (08.02.1834 – 20.01.1907) [Текст] : з лекцій про періодичний закон // Біологія і хімія в шк. - 2004. - № 1. –С. 17-19.
Коваль, Я. Періодична система Д. Менделєєва [Текст] : хімічна гра, 9-й класс / Я.Коваль // Хімія. Біологія. - 2005. - № 9. – С. 22-23.
Максимов, О. Внесок Д. І. Менделєєва в розвиток молекулярно-кінетичної теорії газів [Текст] / О.Максимов, К.Янків // Біологія і хімія в шк. - 2007. - № 1. – С. 49-51.
Омельчук, Р. Життя и наукова діяльність Д.І.Менделєєва. Відкриття періодичного закону [Текст] / Р.Омельчук // Хімія. – 2007. -№ 35. – С. 3-10.
Пальцева, І. В. Три служби Батьківщині [Текст] / І. В. Пальцева // Позакласний час. – 2009. - № 1-2. – С. 40-43.
Судницын, И. Через трехмерный образ бытия [Текст] / И.Судницын // Наука и религия. – 2003. - № 5. – С. 26-28.
Тот самый Менделеев [Текст] // Шкільна б-ка. – 2007. - № 1. – С. 42-50.
Вебліографія
Менделеев, Дмитрий Иванович [Електронний ресурс] / Википедия – свободная энциклопедия. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/. – Назва з екрану.
Дмитрий Иванович Менделеев [Електронний ресурс] / Биографии знаменитых людей. – Режим доступу : http://biograf.net.ua/uch/mendeleev.html. - Назва з екрану.
Дмитрий Менделеев (1834-1907). Биография [Електронний ресурс] / Аска жизнь. – Режим доступу : http://www.aska-life.com.ua/people/Dmytryi_Mendeleev.html. - Назва з екрану.
Трифонов, Д.И. Дмитрий Иванович Менделеев [Електронний ресурс] / ChemNet. – Режим доступу : http://www.chem.msu.su/rus/elibrary/trifonov/mendeleev.html. - Назва з екрану.
Менделеев, Дмитрий Иванович [Електронний ресурс] / Академик. – Режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/980. - Назва з екрану.
Менделеев и Периодический закон [Електронний ресурс] / Алхимик. – Режим доступу : http://www.alhimik.ru/read/mend01.html. - Назва з екрану.
Дмитрий Иванович Менделеев (Dmitry Mendeleev) биография, изобретения [Електронний ресурс] / Эволюция.com. – Режим доступу : http://evolutsia.com/content/view/516/. – Назва з екрану.
Д.И. Менделеев [Електронний ресурс] / Лучший реферат. – Режим доступу : http://www.bestreferat.com.ua/referat/. – Назва з екрану.
Дмитрий Иванович Менделеев [Електронний ресурс] / Цифровая библиотека Украины. – Режим доступу : http://www.elib.org.ua/economics/. – Назва з екрану.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку