Розробка заняття "Які ми насправді?" (з циклу занять по соціальній адаптації учнів)

Тема.  Які ми насправді?

Мета: створити позитивну мотивацію, сприяти глибокому саморозкриттю, яке веде до змін у собі, досягти взаєморозуміння та згуртування групи.

Хід заняття:

1.  Вправа «Вітання» (3 хв.)

Діти стають у коло. Кладуть руки один одному на плечі. Привітно дивляться один на одного і вітаються.

- Який у вас настрій? Якщо гарний підніміть вгору руки, якщо не             дуже – одну руку, якщо поганий – руки опущені.

2.  Продовження знайомства (12 хв.)

        -  Зараз ми продовжимо знайомство. Той, хто стоїть у центрі кола (спершу ним буду я) пропонує помінятися місцями (пересісти) всім тим, хто володіє якимись уміннями. Наприклад, коли я говорю: «Пересядьте всі, хто уміє їздити на велосипеді», всі ті, хто уміє це робити, пересідає на одне з місць, яке звільнилося. Той, хто стоїть у центрі кола, намагається в момент переміщення, також ,зайняти вільне місце, а той, хто залишився без місця, продовжує роботу.

3.  Обговорення домашнього завдання (10 хв.)

•      Які труднощі виникали?

Перегляд жесту «Я не хочу говорити або брати участь».

4.  Історія про плацебо (10 хв.)

Плацебо – індиферентні речовини, що застосовуються при клінічному випробуванні ліків для виключення психотерапевтичного ефекту. Їм надається найбільшу схожість з випробуваними препаратами за кольором, смаком, запахом; вони використовуються в тій же лікарській формі (таблетки, пігулки та ін). Це пігулка без ліків. В США 1953 році проводилися випробування нових заспокійливих ліків «Резерлін». Попередньо були отримані гарні результати.

Випробування проводилися в психіатричній лікарні, де лікувалися агресивно хворі люди. Деяких постійно тримали у спеціальних сорочках. Лікар в палати заходив тільки з охоронцями.

При випробуванні ліків медичний персонал не знав, що частина пігулок не має ліків. Лікар був впевнений, що хворі отримавши пігулки ставатимуть спокійнішими. Зі свого боку він став відноситися до пацієнтів краще: він став добрішим, посміхався, ласкаво говорив. Раніше він звертав увагу тільки на ворожість та агресивність пацієнтів, а тепер шукав у їх поглядах ознаки товариськості.

Незабаром агресивність всіх хворих помітно знизилася, вони стали спокійнішими і відпала потреба у спеціальних сорочках для подолання агресії. По закінченню експерименту лікар дуже здивувався коли дізнався, що не всі пігулки були начинені ліками. Покращення відмічено у всіх хворих.

Обговорення.

-  Що покращило здоров’я і змінило поведінку всіх хворих?

Висновок: лікар був змушений погодитися, що спокійний тон, товариські взаємовідносини з хворими – результат його особистої доброти і уважності. Поведінка хворих змінилася не тільки від дії ліків, а й від зміни відношення до них.

5.  Бесіда про психологію (20 хв.)

Донаукова психологія

      -  З попередньої зустрічі ми вже знаємо, що слово «психологія» з’явилося у ХVІ столітті. В той час психологами називали знавців душі, почуттів, емоцій. Перші паростки психології відомі у Стародавній Греції із напрацювань Арістотеля та Гіпократа. Арістотель сформував три способи осягання душі:

• наука – через логічне мислення, досвід;
• мистецтво – через художній образ;
• релігія – через фантазію людини.

Гіпократ створив учіння про темпераменти, про єдність і взаємозв’язок душі і тіла. Він відокремив чотири типа темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Темперамент визначає емоційний стан, в якому зазвичай знаходиться людина. Цей підхід зберігається і в сучасній психології.

Народження наукової психології

 У ХІХ столітті в психології відбувся перехід від вивчення взаємовідносин душі і тіла до вивчення свідомості, тобто того, що відчуває та випробовує людина, але воно є закритим для інших людей. Почалося формування трьох наук про психіку людини:

• психологія – соціальна наука, яка вивчає поведінку та розумову діяльність здорових людей;
• психотерапія – медична наука, яка вивчає хворих людей, яка виходить із припущення, що психічний стан і хвороби людей взаємопов’язані;
• психіатрія – медична наука, яка вивчає хворих людей і виходить із припущення, що головною причиною психічних хвороб є тілесні патології.

На початку ХХ століття американський психолог Уільям Джейм висунув гіпотезу, що основним завданням психіки є пристосування або адаптація людини до умов існування, які безперервно змінюються. Частиною загальної адаптації є соціальна адаптація – пристосування людини до оточуючих її людей через поведінку. Поведінка людини визначається особливостями її особистості. Особистість – сума стійких рис характеру.

Основні теоретичні направлення психології особистості

Психоаналітичний підхід

Психоаналітичний підхід був розроблений З. Фрейдом наприкінці ХІХ на початку ХХ століття спершу як методу лікування психічних захворювань, а пізніше для побудови гіпотез і теорій з психології, зокрема для пояснення ролі несвідомого в психіці людини. За його думкою, психіка обумовлена генетично. Вона визначає поведінку і характер людини посередництвом несвідомого потягу. Це називається інстинктами. Енергія інстинкту – лібідо. Лібідо - це енергія прагнення до життя, що змушує до дій і думок, які приносять насолоду; потік енергії, що вільно перетікає з одного об'єкта де іншого.  Таким чином, особистість має природжені характеристики. Соціальна адаптація – є постійний конфлікт між вродженими потягами особистості і потребами оточуючих.

 Біхевіористичний підхід

Цей підхід проголошений Джоном Уотсоном у 1913 році. За його теорією генетично обумовлених, природжених якостей психіки, в тому числі характеру та інтелекту, не існує. Навчання досягається за допомогою визначеної системи заохочень та покарань. людина робить все, за що її хвалять і уникає робити те, за що наказують. Адаптація - є сліпе наслідування нормам і правилам, пропонованих іншими людьми.

Гуманістичний підхід

Гуманістичний підхід розроблений американським психологом Карлом Роджерсом в середини ХХ століття. Відповідно до цього підходу кожна людина народжується з генетично обумовленими, але схованими потенційними здібностями. В ній закладено прагнення найбільш повно реалізовувати свої здібності. Кожна людина наділена силами та всім необхідним для реалізації цих здібностей. Однак обставини, вимоги інших людей, соціальні норми та правила поведінки часто змушують людину займатися тим, що очікують від неї інші, а не тим чим їй хотілося б і до чого в неї є здібності. Це протиріччя призводить до труднощів у соціальній адаптації.

Позитивний підхід

Цей підхід запропонований німецьким психотерапевтом Носсратом Пезешкіаном. Позитивний підхід розглядається в триєдності – тіло, душа та дух людини. Тіло визначає біологічні властивості, душа – розумову діяльність, дух – світогляд. Позитивний підхід можна віднести до гуманістичного. Кожна людина від народження наділена здібностями, а також всім необхідним щоб впоратися з  проблемами, що виникають. Серед цих здібностей можна виділити дві основні - здібність до любові (первинна) та здібність до пізнання (вторинна).

Обговорення.

•      Чому біхевіористичний, психоаналітичний і гуманістичний підходи в психології особистості признані головними?

6.  Вправа «Стрибки» (10 хв.)

Діти стають в коло обличчям до центру. Ведучий починає плескати в долоні, на кожен оплеск учасники повинні мовчки підстрибнути, повернувшись при цьому на 90 градусів.

Завдання: мовчки, без будь - яких переговорів чи знаків, повернутися всім  в одному напрямі, зробити це якомога швидше.

Обговорення:

-  Що допомогло кожному справитися з поставленим завданням.

7.  Вправа «Запитання» (5 хв.)

Діти задають запитання на які хотіли б отримати відповіді.

1. Домашнє завдання (5 хв.)

1. Провести експеримент – стати добрішим, товариським до того, з ким  ви поводилися грубо, хто не подобається.
2. Провести спостереження за тим, як це змінить ту людину, які відбудуться  зміни по відношенню до вас.
3. Підготувати розповідь про експеримент.
4. Описати експеримент та його результати у своєму щоденнику.

10.  Підсумок проведення  заняття(10 хв.)

•      Що було для кожного з вас сьогодні найбільш цікавим?

Діти стають в коло і кладуть руки на плечі один одному. Привітно дивляться і прощаються.