Розробка заняття з виготовлення народної іграшки "Птаха-Жайвір"

Виготовлення народної іграшки

«Птаха-Жайвір»

Розробка уроку для групи вихованців основного рівня першого року навчання. Керівник гуртка виготовлення іграшок і сувенірів «Ладонька» ЦДЮТ Деснянського району міста Києва  Вайтюшенко Лілія Іванівна

 

 

«Гріє сонечко! Усміхається небо яснішає,

 дзвонить пісень Жайворонок».    

 Іван Франко.

 

 

      В народній іграшковій культурі України птахи займають значне місце і виробляються за різними технологіями.  Мають як узагальнений образ пташки-мотанки, так і виокремлені стилізовані образи птахів – кожен з них має свою історію та значення в культурі і побуті і відповідно свої особливості виготовлення. Ми будемо робити цю чудову весняну пташечку за технологію виготовлення народної іграшки «Птаха-Жайвір», яка застосовується у Київському регіону.

 

    

Мета:

• розширити уявлення вихованців про національні народні традиції;
• ознайомити вихованців з історичними витоками традиційної національної іграшки «птаха-Жайвір» та послідовності створення об’ємної форми іграшки;
• особливості і значення кольорів, що використовується при виготовленні  народної іграшки «птаха-Жайвір»;
• ознайомитись з технологією виготовлення стилізованої інтер’єрної іграшки і водночас забавки «птаха-Жайвір»;
• свідоме дотримання вихованцями правил безпечної праці.

 

Матеріали та обладнання: зразок виробу «Птаха-Жайвір», тканина натуральна (клаптики потрібного кольору та розміру), стрічка оздоблювальна або мереживо, нитки білі і червоні, нитки муліне червоні, голка, ножиці, палички, підставка під виріб.

 

Тип заняття: комбінований.

 

 

 

Хід заняття

І. Організаційна частина

Перевірка присутності вихованців і їхньої готовності до заняття.

ІІ. Основна частина

1.Вивчення нового матеріалу

Народна іграшка – один із найдавніших видів декоративно- ужиткового мистецтва, що належить до унікальних явищ культури. Вона прикрашає наш побут, є предметом дитячої гри, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом творчості, сувеніром.

     У міфах, легендах,  народних казках та піснях нерідко згадуються птахи.

       Українці спрадавна мали дуже славну традицію зустрічати весну. Всі виходили на вулицю, дівчата співали веснянки, танцювали весняні таночки. Жінки випікали особливі ласощі- печиво жайворонки і роздавали їх дітям.       З прильотом жайворон­ків пов’язували початок польових робіт, — «як жайворонок заспіває, виводь плуг у поле»; за повір’ям, «коли сниться жайворонок, то це свобода і щастя».

      В українській міфології жайворонок – це пташка, що перша прилітає з вирію і своїм співом пробуджує природу від довгого зимового сну. А щоб очікування було не таким довгим, щоб діти не нудьгували, сидячи біля віконця і виглядаючи теплого сонечка- саме у цей час бралися до виготовлення іграшки «птаха- Жайвір» -всі ми знаємо ,що за роботою час пролітає швидше , щоб прискорити довгоочікувану зустріч з весною, робили особливих пташечок-Жайворів. Ця забавка , як і кожна традиційна народна іграшка має художне та естетичне значення та виконує вихону роль – не варто нудьгувати і гаяти час просиджуючи край віконця – це місце займе наша іграшка «птаха-Жайвір»-відтепер вона буде сидіти на підвіконні і виглядати весну, а ми свій час використаємо на більш корисні справи.

     Зазвичай бабуся вчила своїх онуків виготовляти іграшки, тато або дідусь майструвати підставку та палицю для пташечки, а мама навчала співати веснянок. «Чом ти, жайворонку, рано з вир’я вилетів, Іще по горах сніженьки лежали, Ой ще по долинах криженьки стояли… — Ой коли пора прийшла, неволенька вийшла, Ой я тії кри­женьки крильцями розжену, Ой я тії сніженьки ніжками потопчу»; про жайворонка казали, що навес­ні він бере соломинку в дзьобик, летить угору до Сонця і співає: «Урожай, урожай, теплий дощ на врожай!». І «надіта» на палицю птаха оживала від тих веснянок, імпровізуючи сцени приходу весни. І веснянки запам’ятовувались легше, і час проходив з користю для усієї родини.

     Кожного разу коли ми починаємо робити народну іграшку перш за все ми обговорюємо кольори і пригадуємо їх значення.

- Чому?

- Тому, що саме за допомогою кольорів  ми зможемо наповнити змістом нашу іграшку.

  При виготовленні традиційних народних іграшок дуже рідко використовується тканина чорного кольору. До цього часу ми її не використовували взагалі, тобто сьогодні ми з вами вперше будемо працювати з тканиною чорного кольору.

-Що означає чорний колір в декоративно-ужитковому мистецтві- в народній вишивці, народному розпису, в народній іграшці?

-Перш за все це контур, границя (лінія), межа. Коли ви розфарбовуєте або робите розмальовку головна умова у цій роботі не виходити за лінію контура. Але коли чорного кольору занадто багато це пригнічує, навіває смуток. Тому до чорного кольору потрібно ставитись дуже обережно.

     Розглянемо зразок виробу «птаха-Жайвір» і спробуємо розкрити, розшифрувати її зміст.

    Чорний- контур, границя, межа ( прилетів жайвір- закінчиться зима         настане весна, тобто ця маленька пташечка окреслила контур, розмежувала, відділила зиму від весни).

    Білий – світло, добро, чистота (день буде більшим, буде теплішим сонце; із чистими і добрими думками ми зустрінемо весну).

    Синій- мрія, надія, творчість, саморозвиток.

    Жовтогарячий ( оранжевий) – радість, щастя, здійснення мрій, втілення надій, успіх.

    Червоний- поясок-скруточка- пасочок- зв'язок з родиною. Любов і турбота про рідних.

   Спідничка у пташечки яскрава. У малюнку тканини  є всі кольори які ми використовували при виготовленні іграшки- тому наш виріб буде гармонійний і завершений.

    Фартушок білий без гаптування, або розшитий зернятками , крапочками (у вишивні , писанкарстві, народному розпису крапка- зернинка, початок).

     

 

   2.Практична частина з виготовлення народної іграшки               «Птаха-Жайвір».

 

 

При роботі необхідно дотримуватись правил з безпеки життєдіяльності при роботі з ножицями та голкою. Давайте разом пригадаєм їх: де повинна знаходитись голочка? (як голочка «працює», і де «спочиває»?); як слід подавати один-одному ножиці? (як ножиці «працюють» і як «спочивають»?).

 

    

 

 

 

    Під час роботи над виробом  «Птаха-Жайвір» ми будемо використовувати раніше набуті навички та прийоми, які застосовуються при виготовленні традиційних іграшок-мотанок. Особлива увага приділяється виготовленню голови пташки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ооо

 

 

 

 

 

 

 

Квадратну тканинку чорного кольору складаємо «літачком». Це буде дзьобик пташки. Відкладаємо та прикладаємо ножичками, щоб не розгорнулись.

 

 

З прямокутної тканини чорного кольору робимо по довгій стороні скатку завширшки 1,5 см, закладаючи краї тканини до середини і складаємо удвічі;  перекладаємо  скатку навпіл.

 

 

Вкладаємо підготовлений дзьобик в скатку-основу і примотуємо його на косий  хрест та закріплюємо нитку трьома вузлами  на спині пташки.

 

 

 

 

  Так само, по довгій стороні білої тканини скручуємо у скатку шириною 1.5см  і огортаємо нею основу іграшки. Примотуємо тільки по лінії шиї, відповідно закріплюємо нитку на спині іграшки. Таким чином утворився очіпок на голівці та  нижня біла спідничка поверх основки пташечки, а їх розділяє  червоний поясок з ниток. Якщо все виконано правильно пташечка може самостійно стояти.

 

 

 Настав час виготовити  пташці спідничку.  Для цього беремо різнобарвну тканинку прямокутної форми, розміром 25х9см. Торочимо нижній край спіднички (довга сторона). Готуємо міцну довгу нитку білого або червоного кольору ( приблизно 60 см.) – протягаємо її  в голку, складаєм нашу ниточку вдвічі та зав’язуємо вузлик.  Прошиваємо вперед голкою вздовж  протилежної ( не тороченої) довшої сторони прямокутника на відстані 0,5-0,7см від краю- нитку не закріплюємо, а зрізаємо її біля самої голочки- це буде поясок спіднички, а нитка-поясок утворить рівномірні зборки на тканині. Обгортаємо спідничку навколо основи так щоб краї тканини накладалися один на один ( на 1 см.- не більше) та з’єднувалися з переду пташки, примотуємо до шиї по лінії шву спіднички.  Закріплюємо нитку, зрізаємо кінці. Берем червону нитку і міцно примотуємо  увесь припуск (0.5- 0,7 см.) до основи пташечки. При намотці не варто робити більше 7 обертів.

 

 

   

Наступний одяг – фартушок. Фартух прошиваємо вперед голкою ( нитка довга – вдвічи, червоного або білого кольору ) близько до краю мережива, залишаємо довгу нитку, так само як у спіднички, вона послужить нам пояском.  Злегка призбируємо фартушок і накладаємо на пташку і примотуємо  його у виворотній спосіб. Нитки закріплюємо трьома вузликами під фартушком  і обрізаємо кінці ниток.

 

 

 

 

Беремо квадратну тканину синього кольору (15х15см) та робимо торочки з чотирьох сторін, вони будуть  імітувати пір’ячко на крильцях пташки.

 

 

 

Складаємо трикутником та накладаємо на голівку пташечки так,. щоб довгі  гострі  кінці хустки утворили крила пташки та примотуємо по шиї міцною червоною ниткою.

    

 

 

 

 

 

 

 

  Пасок- дуже важлива деталь у народному вбранні. З  ниток муліне червоного кольору  робимо  скрутку довжиною 21-22 см.. Пасок обкручується двічі  по лінії шиї та закріплюється міцним подвійним  вузлом з лівої сторони- кінці пасочка викласти уздовж лівого краю фартушка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Готуємо тканинку жовтогарячого кольору (трикутник 17х17см) для третьої хустинки, як і на синій тканині, робимо торочки по двом коротким сторонам трикутника. Підгортаємо хусточку приблизно на 1 см. по довгій стороні та обгортаємо навколо голівки птаха й зав’язуємо на спині пташки вузлом.

       На іграшці «Птаха-Жайвір» повинно бути три хустки: біла, синя та жовтогаряча- це символізує зв'язок поколінь.

Птаха-Жайвір може настромляться на довгеньку паличку і використовуватися для гри. Якщо зробити декілька пташечок то можна влаштувати імпровізований ляльковий театр. Награвшись, палицю з пташкою можна вставити в підставку з дерева і поставити на підвіконні, щоб вона виконувала свою основну роль- виглядала і очікувала прихід весни.