Розробки уроків по темі "Птахи"

К.П. Скидан

 

 

 

 

 

Збірка-розробка уроків по темі:

«Птахи» у 7 класі

 

 

 

 

 

м. Сквира

2016

 

 

Відділ освіти Сквирської районної державної адміністрації

районний методичний кабінет

Кам’яногребельський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок»

 

 

 

 

 

Збірка-розробка уроків по темі:

«Птахи»

 

 

 

 

 

м. Сквира

«Джерело»

2015

 

 

Районний методичний кабінет відділу освіти Сквирської районної державної адміністрації

 

 

 

 

К.П. Скидан, Збірка-розробка уроків по темі:

«Птахи» у 7 класі методичний збірник: - Сквира: «Джерело», 2016. – 79 с.

 

 

 

Відповідальні за випуск: Л.А. Корбут, завідуюча методичним кабінетом.

Рецензенти: Т.О. Химчук, методист районного методичного кабінету, старший учитель.

Комп’ютерний набір: К.П. Скидан, вчитель біології  Кам’яногребельського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок»

Завдання збірки – допомогти вчителям біології у підготовці  та проведенні уроків з біології у 7 класі за новою програмою по темі «Птахи» з використанням інтерактивних технологій.

 

 

 

 

 

 

@ «Джерело» 2016

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………… 5

РОЗДІ   1. ЗНАЧЕННЯ ТА МІСЦЕ НЕТРАДИЦІЙНИХ В ШКІЛЬНОМУ КУРСІ БІОЛОГІЇ………………………………………………………………..7

РОЗДІЛ2. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА…………………………………………………………. 11

2.1 Урок-лекція………………………………………………………………….11

2.2 Семінарське заняття…………………………………………………………12

2.3 Урок-конференція……………………………………………………………13

2.4 Урок-диспут………………………………………………………………….14

2.5 Урок-залік…………………………………………………………………..16

2.6 Лабораторна робота………………………………………………………17

2.7 Урок-гра, його характеристика…………………………………………  18

РОЗДІЛ 3. ПЛАНИ КОНСПЕКТИ НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ ПО ТЕМІ: «ПТАХИ»……………………………………………………………….20

3.1 Урок №1 Птахи. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування. Особливості  життєдіяльності птахів. Лабораторне дослідження: Будова яйця птахів……………………………………………….20

3.2 Урок №2 Різноманітність птахів………………………………………….29

3.3 Урок №3 Основні групи птахів, їхнє значення та охорона………………41

3.4 Урок-вікторина №4 Різноманітність та екологія птахів…………………..50

3.5  Урок №5 Контрольно-узагальнюючий урок «Клас птахи»……………54

3.6  Позакласний захід  «Свято зустрічі птахів»………………………………65

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………78

СПИСОК ВАКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………79

 

 

ВСТУП

Нетрадиційні (нестандартні) форми навчання за останні роки посіли важливе місце у системі навчально-виховного процесу, їхнє застосування дозволяє суттєво змінити технологію побудови усіх форм навчальних, позаурочних та позакласних занять.

У зв’язку з підвищенням вимог до розвитку активності та са­мостійності школярів необхідно урізноманітнити види завдань для самостійного вивчення та обдумування, форми  взаємодії учителя з учнями та учнів одне з одним.

Нетрадиційна побудова уроків або інших навчальних за­нять створює оптимальні умови для розкриття індивідуальності кожного учня, успішного втілення диференційованого підходу у навчанні.

На уроках біології учні під керівництвом учителя систематично і послідовно відповідно до програми набувають теоретичних знань і практичних вмінь і навичок, а також елементів всебічного розвитку особи. На уроках закладається фундамент світогляду молодого покоління.

Основний навчальним матеріал вивчається під час уроку, з ним пов`язані інші форми викладання біології. Під час уроку виникає потреба у проведенні екскурсій, дослідів і спостережень у природі, проведенні виховних заходів.

У  практику роботи вчителя впроваджуються нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу.  Як свідчать результати досліджень та практичний досвід, їх запровадження забезпечує підвищення активності навчально-пізнавальної діяльності учнів, формування самостійності мислення, розчиток творчості.

Мета нашої роботи сформувати поняття про основні види нетрадиційних уроків.

Предмет дослідження – особливості використання різних форм нетрадиційних уроків.

Об`єкт дослідження – нетрадиційні форми навчання.

Основні завдання роботи полягають у тому, щоб:

-       з`ясувати місце нетрадиційних уроків в шкільному курсі біології;

-       охарактеризувати основні види нетрадиційних уроків;

-       навести приклади планів-конспектів кількох нетрадиційних уроків та позакласних заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ТА МІСЦЕ НЕТРАДИЦІЙНИХ В ШКІЛЬНОМУ КУРСІ БІОЛОГІЇ

Відповідальне ставлення до навчання проходить складний і довгий шлях — від простого і якісного виконання вимог учителів до складної системи самостійних дій учня, націлених на вдосконалення навчальної роботи, яка визначається, в основному, внутрішніми факторами і світоглядом, що формується, розумінням суспільного обов'язку, життєвою метою, пізнавальними потребами, інтересами, тобто ідейною спрямованістю і активністю особистості в навчальному процесі.

Для кожного вчителя основним завданням є підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб'єкта цієї діяльності, який несе за неї відповідальність. Тільки тоді, коли ми даємо учневі можливість діяти самостійно, ми можемо виховати у нього відповідальність. Практична самостійна діяльність — це найважливіша умова формування відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.

 Урок-рольова гра характеризується високим ступенем активності школярів. У навчальну роботу включаються навіть несміливі та сором'язливі учні і це сприяє їхньому самоствердженню в класі. При цьому виховуються такі якості, як свідома дисципліна, працелюбність, самостійність, ініціатива. Рольові ігри допомагають розвивати інтелектуальні вміння, виділіти головне, робити висновки та узагальнення. Вони дають вчителю змогу прилучити учня до творчої самостійної діяльності.

Як народжується нестандартний урок? З чого і Завдяки чому? По-перше, з нестандартної педагогічної теорії.  По-друге,  із вдумливого  вчителя. А ще — із психологічного передбачення перебігу тих процеів, які відбуваються на уроці. А найголовніше — з відсутності штампів у педагогічній технології.

Складний час, складні стосунки... Нібито й вільніше стало, і немає єдиної, уніфікованої освіти, і минули ті часи, коли від заданого зверху змісту не можна було вчителям відхилитися ані на крок. Чи думали ми, що нині в Україні буде часто змінюватись програма та підручники. Шлях до мети — в пробудженні прагнення кожного учасника навчально-виховного процесу — і дорослого, і дитини—до спільної організації шкільного життя, розвитку відповідальності за спільну справу, що починається з відповідальності за себе, за свої дії, своє життя. Пошук співробітництва, співдружності, пройнятий гуманістичними взаємовідносинами, — основи побудови нестандартного уроку.

Хоча Н.Тализіна й зазначає, наприклад, що вчитель, розпочинаючи вивчення будь-якої теми, має бути впевнений, що учні володіють необхідними пізнавальними засобами, але ж сама собі суперечить, стверджуючи, що керування узагальненням пізнавальних дій і тих знань, що до них входять, має здійснюватися через побудову діяльності дітей, шляхом контролю за змістом їхньої орієнтовної діяльності.

І.Лернер у своїй рівневій класифікації змісту освіти як категорії людського досвіду виділяє в окремий рівень емоційно-ціннісні стосунки.

Іноді учень хоче зрозуміти, розібратися в матеріалі, який пояснює вчитель, але боїться перепитати його про незрозуміле, порадитися з ним, бо ділове спілкування на уроці фактично забороняється. Форма такого спілкування, його зміст в учителя авторитарного стилю має тільки контрольно-оцінний характер. Ділове спілкування, якщо його можна так назвати, за таких умов навчання існує під час взаємоперевірки виконання завдань. До того ж, цей прийом застосовується таким учителем як штучна інновація, данина часові чи моді. "Санкціоноване" спілкування тільки зовні нагадує співробітництво. Принесена в авторитарний стиль як інородне тіло, така взаємоперевірка, по суті, ним і залишається, не даючи продуктивного наслідку. Це просто інсценівка взаємодії, бо тут не створюються умови для обміну мотивами дій, доказами.

Ми за той демократичний характер взаємовідносин педагога й учнів, який називається сьогодні педагогікою співробітництва, діалогу. За таких взаємовідносин учень є не тільки об'єктом впливу, а й самокерованою, самостійною та вільно діючою особистістю, повноправним співучасником педагогічного процесу. Учитель у навчально-виховному процесі постійно підтримує контакт з учнями, створюй відповідну психологічно комфортну обстановку для сприймання, міцного засвоєння навчального матеріалу. Функції контакту різні.

Так, методична функція полягає в тому, щоб зосередити увагу учнів на значущих моментах, створити сприятливу робочу обстановку для сприймання матеріалу, "втягти" учнів у доцільну послідовність його засвоєння. Евристична функція виявляється в активізації допитливості учнів, створенні проблемної ситуації під час навчання, "провокуванні" пошуку її розв'язання. Контрольна функція, або функція зворотного зв'язку, дає змогу дізнатися, наскільки повно й правильно сприймають учні його повідомлення. Морально-етична функція полягає в тому, щоб привернути до себе. клас, заволодіти його довір'ям, і регулювати моральне самопочуття дітей на уроці, створюючи "ситуацію успіху". Вчитель-етик — стежить за співвідношенням у площині "перемоги - поразка". Під емоційною функцією слід розуміти взаємовплив учителя і його вихованців: вступаючи в контакт з класом, учитель настроює його на доцільний ємоційний лад, а клас надихає вчителя, емоційно стимулює своєю захопленістю, інтересом до думок, що викладаються, а також виконуваних видів роботи.

Методи встановлення контакту також різноманітні. До них належать: емоційно-психологічний зачин уроку, створення проблемної ситуації, стимулювання творчості в цю мить", відповіді на запитання, зміст самих запитань, інтонаційна гама викладу, зміни в емоційному тоні фрагментів уроку, "режисура" та ін.

Успіх організації нестандартного уроку під час розв'язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жест, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі.

Сформувати і розвинути комунікативні вміння значною мірою допомагають уже на початку  навчального року. Розвинуті комунікативні вміння забезпечують учням міцність засвоюваних знань упродовж усього навчання в школі, з одного боку, а з іншого — здатність швидко й правильно орієнтуватися в будь-якій навчальній і життєвім ситуації, брати  на себе певну роль, діяти в її межах, готовність до ризику, самобутність, оригінальність. А такі якості допомагають будь-який урок зробити нестандартним. При цьому відпадає потреба спеціально готувати "відкриті", зовнішньо нестандартні уроки, позбавлені внутрішнього змісту, які звичайно готують для перевіряючих, репетируючи їх як звичайнісіньке шоу.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

 

2.1 Урок-лекція

Лекція — одна із форм організації навчання в загальноосвітньому навчальному закладі. її основою є системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами є пояснення й міркування. Залежно від теми лекції в ній можуть превалювати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища.

У процесі підготовки, до лекції вчителеві необхідно: визначити оптимальний обсяг нової інформації; забезпечити відповідність інформації теоретичним положенням тієї науки, до якої належить навчальний предмет; акцентувати увагу учнів на основному, істотному; забезпечити повноту та глибину реалізації змісту навчального матеріалу. Важливо також вибрати та раціонально використати методи і засоби викладу змісту лекції, визначити метод-домінанту викладання навчального матеріалу (репродуктивний, проблемний, творчий). Специфічним, як стверджує І.М.Чередов, у лекції відносно до уроку є етап визначення домашнього завдання. Тут важливо уникати перевантаження учнів. З цією метою доцільно давати диференційовані завдання, план семінарського заняття з теми лекції, розраховуючи на те, що учні заздалегідь почнуть готуватися до обговорення конкретних питань за змістом лекції.

Залежно від дидактичної мети та місця в логічній структурі навчального матеріалу розрізняють такі типи лекцій: вступна, оглядова, узагальнююча, лекція-інструктаж.

 

2.2 Семінарське заняття

Семінарське заняття є формою навчання, що дає змогу ефективно і організувати самостійну роботу і учнів. Семінарські заняття найчастіше проводяться у старших класах. При цьому учням надається можливість активно оперувати знаннями, здобутими на уроках, а також у і процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На  семінарському занятті допустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація тощо, що дає змогу учням більш осмислено І міцно засвоювати тему. Семінар — це живий творчий процес, який не може бути запрограмований в усіх деталях.

Основними завданнями семінарського заняття є: закріплення, розширення та поглиблення знань учнів, здобутих раніше на уроках; формування і розвиток навичок самостійної роботи учнів; реалізація диференційованого підходу до навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів; створення умов для формування й розвитку їхніх пошуково творчих знань та навичок.

За характером семінарські заняття поціляються на: випереджальні. навчальні, узагальнюючі (підсумкові).

До підготовки семінару доцільно залучати також батьків, завідувача бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу, запропонувавши їм організувати, наприклад, виставку книг, посібників, зразків наочних матеріалів, самостійних творчих робіт учнів.

Важливе значення у підвищенні ефективності семінарського заняття має технологія його проведення. Як правило, семінарське заняття починається із вступного слова вчителя оголошення теми, розкриття її актуальності, ознайомлення з планом. Обговорення питань плану заняття отже починатися з раніше запланованого повідомлення учня або вільного його виступу. Бажано викликати надійних учнів, але не найсильніших. Активна дія навчально-пізнавальної діяльності учнів на семінарі залежить від вільного вибору опонентів, створення проблемних ситуацій, розгортання мікродискусій. Завершується семінарське заняття підбиття підсумків обговорюваної теми, оцінюванням знань учнів.

2.3 Урок-конференція

Конференція як форма організації навчально-виховного процесу передбачає присутність в одній аудиторії учнів, які об'єднані однією метою — розв'язання певної теоретичної чи практичної проблеми. Творче обговорення та розв'язання обраної проблеми визначають зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія результатом осмисленні цієї проблеми.

Учнівська конференція —  важлива форма навчання, яка сприяє формуванню знань, умінь і навичок учнів, їх закріпленню та вдосконаленню, поглибленню і систематизації. Це комплексна форма узагальнення результатів самостійної пізнавальної діяльності учнів під керівництвом учителя, що здійснюється завдяки спільним зусиллям учителя та учнів. Метою конференції с поглиблення, зміцнення та розширення здобутих знань; розвиток і саморозвиток творчих здібностей учнів, їхньої активності; створення передумов самовиховання, самовдосконалення, самовизначення учнів.

Підготовку конференції, незалежно від її типу, можна умовно поділити на два етапи. На першому етапі визначається тема конференції, ставляться мета та завдання; розробляється перелік питань, які розкривають тему (план); оголошується конкурс на кращу доповідь девіз конференції; розподіляються обов'язки  між  учнями; готуються література, виставкові та наочні матеріали. Другий етап  підготовки до конференції характеризується більш інтенсивною діяльністю вчителя та учнів: уточнюється план конференції, визначаються її учасники (учні одного класу, паралелі класів), складається список рекомендованої літератури, оголошуються доповідачі та виступаючі, готується інформаційний стенд. На другому етапі визначним моментом у підготовці конференції є її змістова сторона. У цьому плані першим помічником є вчитель, який надає допомогу учням, іншим учасникам конференції; переглядає зміст доповідей, аналізує їх; порівнює, зіставляє, прогнозує можливі зіткнення різних думок, поглядів, переконань. Якщо визначаються опоненти доповідачів, то вони теж повинні заздалегідь ознайомитися зі змістом доповідей. При цьому ставиться мета виявлення нової Інформації, цікавих статистичних даних, фактів, прикладів з літератури і практичної діяльності, які мають узагальнюючий характер і сприяють підвищенню інтересу учнів до певного курсу навчального предмета, в т.ч. до теми конференції.

Технологія проведення уроку-конференції така: оголошення теми, виголошення доповідей, співдоповідей, виступів; затвердження регламенту роботи; підтримка робочої обстановки; концентрація уваги учнів на темі конференції, активізація навчально-пізнавальної діяльності учасників конференції; дотримання чіткої процедури її проведення; забезпечення позитивної установки на сприйняття змісту повідомлень, відповідного морального і психологічного мікроклімату, атмосфери поваги і довіри.

2.4 Урок-диспут

Слово "диспут" латинського походження і означає "міркую", "суперечу". Диспут — одна із форм навчальної роботи з учнями, яка допомагає розвивати їхні самостійність, логічне мислення, соціальну та моральну зрілість, формувати особисті погляди та переконання. Під час диспуту з'являються можливості впливу на інтелектуальну та емоційну сфери особистості учня, збудження його зацікавленості у пошуку істини. Окрім цього, в процесі диспуту створюються умови для  реалізації демократичних засад навчання. "Навчання в диспуті сприяє розвитку критики та самокритики, культури мови та логічного мислення, навчає умінню опонувати та перевіряти правильність своїх поглядів і, переконань».

У процесі диспуту учні обговорюють не тільки запропоновані вчителем питання, а й ті, які виникли під час підготовки до диспуту. Крім того, учні набувають умінь та навичок самостійної роботи з різними джерелами інформації; оволодівають методами аналізу і синтезу; формують уміння узагальнювати, робити висновки вносити пропозиції. Під час диспуту, тобто зіткнення різних поглядів та думок, знання учнів уточнюються, поглиблюються, коригуються; діти вчаться аргументовано захищати власні думки, переконання, ідеї. У цьому плані диспут є одним із засобів перетворення знань на переконання.

Учителеві необхідно чітко визначити та сформулювати тему диспуту, поставити мету і завдання, розробити систему питань, контрпитань, які найбільш повно розкривають зміст теми: провести інструктаж учнів, тобто ознайомити їх з темою диспуту, змістом питань, із яких вони повинні висловлювати свої думки, літературою та іншими матеріалами; поралити звернутися до інших можливих джерел інформації (батьків, учених, журналістів, ветеранів війни, героїнь праці, засобів масової інформації). Зауважимо, що диспути не повинні бути дуже широко-плановими, громіздкими. У проесі підготовки до диспуту учні повинні самостійно осмислити проблему та її основні аспекти, підготувати необхідну й достатню інформацію щодо суті проблеми, прагнути до висловлення своїх суджень з того чи іншого питання, обмінятися думками (індивідуально чи в групі), підготувати відповідний інформаційний матеріал для підтвердження своїх думок та суджень.

Технологія проведення уроку-диспуту така: повідомлення теми, цілей і завдань диспуту; ознайомлення з наочними посібниками, виставкою та іншими дидактичними матеріалами; спрямування учнів на відвертість, уважне і шанобливе ставлення до думок інших; обгрунтування своїх переконань, висновків. Управління диспутом з боку вчителя вимагає тактовності, коректності, уміння спрямовувати виступ учнів на об'єктивне розкриття суттєвих сторін проблеми, формування умінь учнів оперувати фактами, переконувати в істинності чи хибності висловлюваних суджень.

 

2.5 Урок-залік

Залік — це форма перевірки навчальних досягнень учнів з вивченої теми чи розділу курсу навчального предмета. Його метою є оцінювання навчальних досліджень, систематизація, узагальнення та поглиблення знань, усунення прогалин у знаннях учнів.

Ефективність уроку-заліку значною мірою залежить від його підготовки. Передусім учителеві слід визначитися, чи доцільно проводити залік з даної теми чи розділу навчального курсу. Як правило, на урок-залік виносяться головні теми курсу предмета, тобто найбільш значущі та найскладніші для засвоєння учнями. У процесі підготовки до заліку вчитель добирає відповідний матеріал, виділяє в ньому головне, істотне, складає перелік питань, що охоплюють основний зміст розділу, закони, теорії, ідеї, алгоритми; і розробляє диференційовані з завдання практичного і теоретичного характеру. Питання, що виносяться на залік, доцільно формулювати так, щоб відповіді на них були розраховані на виявлення в учнів умінь аналізувати, з зіставляти, узагальнювати, систематизувати, робити висновки і пропозиції, тобто рівня загальнонавчальних навичок та умінь.

Учителеві слід скласти, перелік додаткових питань, які можна було б посталити і учням у разі необхідності. Крім того, до заліку потрібно підготувати довідкову літературу, методичні посібники, підручники, демонстраційний матеріал, ТЗН та інші і види наочних матеріалів (таблиці, малюнки, схеми, і графіки, комп'ютер), використання яких допомагало б об'єктивніше виявити знання учнів з визначеної для заліку теми.

Що стосується технологи проведення заліку, то вона може бути різною. Питання та навчальні завдання учні можуть отримувати методом "жеребкування" або за картками, що містять питання і завдання, розраховані на виявлення системних знань, практичних умінь та навичок учнів. Питання вчитель ставить усно з урахуванням індивідуальних особливостей та рівня знань учнів. Відповіді можуть бути усними, письмовими (на дошці, в зошиті) та оцінюються вчителем.

Урок-залік — це не тільки контроль за навчальними досягненнями учнів, але й важливий стимулюючий чинник їх навчально-пізнавальної діяльності. Позитивна оцінка на заліку надає учням упевненості, підвищує їх інтерес до вивчення даного предмета, формує позитивне ставлення до навчальної роботи та її результатів, тобто урок-залік мас потужний виховний потенціал, який повинен уміло реалізуватися вчителем.

  2.6 Лабораторна робота

Лабораторна робота є одним із видів обов'язкових самостійних робіт учнів. Вона передбачена навчальним планом із низки навчальних предметів і проводиться під керівництвом учителя із застосуванням спеціальних приладів, матеріалів, інструментів та інших засобів навчання.

Лабораторна робота безпосередньо пов'язана з іншими пилами шкільних занять. Вона сприяє реалізації міжпредметних зв'язків, зв'язку теорії з практикою, розвитку інтелектуально-пізнавальної активності учнів. Крім того, проведення лабораторної роботи забезпечує реалізацію єдності пізнавальної та практичної діяльності учнів у процесі вивчення основ наук; залучення низки аналізаторів, які сприяють прискоренню процесу формування наукових знань учнів, умінь використання методи науково-дослідної діяльності.

 

 

2.7 Урок-гра, його характеристика

Формування культури школярів у даний час розглядається в якості однієї з актуальних педагогічних проблем. Підвищенню ефективності цього процесу сприяє оптимальне сполучення традиційних і інноваційних методів, форм і засобів виховання. Так, останнім часом усі частіше стали використовуватися ігри  біологічного та екологічного змісту.  Гра це не розвага і забава, а один із серйозних засобів педагогічного впливу на дітей. Ушинський відзначав, що в грі формуються всі сторони душі людини: його розум, його серце, його воля.

Включення до уроку дидактичних ігор робить процес навчання цікавим створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу.

Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмету. Гра має розглядатися як незамінний важіль розумового розвитку дитини.

Дитячі ігри надзвичайно різноманітні по змісту, характерові, організації, тому точна класифікація них утруднена. У сучасній літературі й у практиці розрізняють творчі, ігри й ігри з правилами. Ігри з правилами мають готовий зміст і заздалегідь установлену послідовність дій. Їх можна умовно розділити по способі і характерові проведення.

Серед ігор з правилами розрізняють:

1. Рухливі ігри: драматичні ігри: виробничі (мисливські, рибальські, скотарські, землеробські і т.д.); побутові (суспільні і сімейні); спортивні ігри: змагання прості: змагання з річчю.

2. Дидактичні ігри: предметні (в основному, це дидактичні іграшки, матеріали); настільно-друковані (лото, доміно, розрізні картинки, лабіринти, кросворди й ін.); словесні ігри-вправи; ігри-припущення; ігри-загадки; ігри-вікторини ("Що? Де? Коли?", "Поле чудес", "Щасливий випадок" і ін.).

3. Ігри з перевтіленням: рольові - пізнавальні: ділові (прес-конференції, симпозіуми і т.д.), сюжетно-рольові (спектакль, заочна подорож, суд і т.д.), імітаційні, ситуаційні.

4. Комп'ютерні ігри:

У навчальному процесі гру можна застосувати практично на кожнім етапі уроку - при проведенні опитування і закріпленні матеріалу, як домашнє завдання (наприклад, кросворд) або ж як варіант проведення узагальнюючого уроку. Однак ефективність використання гри на уроці досягається лише в сполученні з іншими (неігровими) методами і засобами навчання.

5. Ігри-вікторини - найбільш розповсюджений і популярний вид ігор, використовуваних у школі. Вікторини складаються за принципом "питання - відповідь" і сьогодні здобувають самі різноманітні форми ("Що? Де? Коли?", "Щасливий випадок", "Брейн-ринг" і ін.).

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПЛАНИ КОНСПЕКТИ НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ ПО ТЕМІ: «ПТАХИ»

3.1 Урок №1 Птахи. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування. Особливості  життєдіяльності птахів. Лабораторне дослідження: Будова яйця птахів

Урок 1                                             Біологія                                                 7 клас
Тема: Птахи. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування. Особливості  життєдіяльності птахів. Лабораторне дослідження: Будова яйця птахів
Мета: формувати знання учнів про птахів; ознайомити із особливостями будови та процесів життєдіяльності цих тварин; розкрити пристосування до польоту у системах органів.Розвивати уміння порівнювати біологічні особливості птахів із тваринами, що вже вивчили; уміння спостерігати;виховувати бережливе ставлення до птахів, що мешкають поруч із людиною та птахів у дикій природі.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Вступний (перший у темі).
Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;                          
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги 
та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота
з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний. 
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, 
конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем та схематичних малюнків.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.
Міжпредметні зв ́язки: біологія рослин, історія, література.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: орнітологія, орнітолог, кіль, контурні пера, рульові пера, борідки, стержень, опахало, цівка.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. 
Повторення наук, які вивчають певні типи і класи тварин:
- гельмінтологія – наука, що вивчає паразитичні черви;
- малакологія – наука, що вивчає молюски;
- арахнологія – наука про павуків;
- ентомологія – наука про комах;
- іхтіологія – наука про риб;
- батрахологія – вивчає земноводних;
- герпетологія – наука, що вивчає плазунів.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Який же розділ зоології ми будемо вивчати?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Розповідь з елементами бесіди

1. Особливості зовнішньої будови птахів

Розповідь учителя

Тіло птахів поділяють на ті самі відділи, що і в плазунів, але хвостовий відділ у них уко-рочений. (Учні називають відділи тіла плазунів.)

Птахи мають більш-менш видовжену гнучку шию. Завдяки цьому вони можуть повертати голову на 180° і більше (наприклад, сови — на 270°). На голові розташовані очі, захищені трьома повіками (верхньою, нижньою та миготливою перетинкою), ніздрі та слухові отвори. Дзьоб складається з верхньої частини — наддзьобка та нижньої — піддзьобка. В основі дзьоба деяких видів птахів (наприклад, голубів) розташована м’яка шкірна згортка — восковиця.

Розповідь учителя

Передні кінцівки — крила, пристосовані до польоту. На них збереглися лише три пальці, вкриті шкірою. Птахи — двоногі тварини. Ноги здебільшого мають чотири пальці. Три з них спрямовані вперед, а один — назад.

Запитання до учнів:

— Яке значення має таке розташування пальців на ногах?

Очікувана відповідь учнів:

Це дає змогу птахам охоплювати пальцями гілку та створює опору під час пересування по землі.

Доповнення вчителя

Але у птахів, здатних до швидкого бігу (наприклад, страусів), кількість пальців на ногах може зменшуватися до трьох і навіть двох (як-от у африканського страуса).

Запитання до учнів

— Пригадайте, яка будова покривів тіла характерна для плазунів.

Птахи, як і плазуни, мають суху шкіру, майже позбавлену залоз. Лише над основою хвос-та у багатьох видів відкриваються протоки куприкової залози. Секретом цієї залози (жироподіб-ною речовиною) птахи змащують за допомогою дзьоба пір’яний покрив, що робить його елас-тичним та водонепроникним. Шкіра птахів утворює різноманітні рогові похідні: це і вже відомі вам наддзьобок і піддзьобок, а також кігті на кінцях пальців та рогові лусочки, що вкривають нижню частину ніг. Похідним шкіри птахів є і різноманітне пір’я. Пір’я, як і луски на ногах, складається з рогоподібної речовини. Окремі пера складаються зі стрижня, від якого в обидва боки відходять численні тоненькі вирости — борідки. Сукупність борідок має назву опахало. Порожня частина стрижня, заглиблена у шкіру, не має борідок. Її називають колодочкою, або очином. Виділяють контурні та пухові пера.

Самостійна робота учнів з підручником                                  

Запитання для опрацювання:

— Які особливості будови контурного пера?

Очікувана відповідь учнів:

Контурні пера вкривають тіло птаха ззовні. Їхнє опахало утворено борідками 1-го та 2-го порядків. Борідки 1-го порядку відходять безпосередньо від стрижня, а вже від них — борідки 2-го порядку. Борідки 2-го порядку мають дрібні гачечки, які зчеплюють їх між собою. Завдяки цьому опахала контурних пер гнучкі, пружні, легкі та майже непроникні для повітря. Залежно від функцій і розташування контурних пер їх поділяють на покривні, махові та рульові. Покрив-ні пера забезпечують захист тіла від механічних пошкоджень. Махові — великі та пружні, збі-льшують поверхню крила. На хвості птахів є великі рульові пера. Під контурними перами роз-ташовані пухові пера та пух. Це пір’я з тонким стрижнем, від якого відходять лише борідки 1-го порядку. Оскільки ці борідки не зчеплені між собою, щільного опахала пухові пера не мають. Вони утворюють суцільний покрив. Між ним і тілом птаха міститься прошарок повітря, який добре утримує тепло. Наявність пір’яного покриву є однією з необхідних умов польоту птахів.

Розповідь учителя

Раз чи двічі на рік пір’яний покрив птахів частково або повністю змінюється — відбува-ється процес линяння. На місці старих, зношених пер, що випадають, виростають нові.

2.Особливості внутрішньої будови птахів

Розповідь учнів з використанням презентацій

( проводиться одночасно з заповненням таблиці)

Система органів

Характеристика

 

Презентація №1

Опорно-рухова система

До складу скелета входять череп, хребет і скелети кінцівок. Череп складається в основному з окостенілих кісток. У хребті виділяють шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи. Є справжня грудна клітка, що складається з грудних хребців, ребер і грудини. Скелет кінцівок складається зі скелетів вільних кінцівок і скелетів їхніх поясів і включає ті самі кістки, що й скелет рептилій. Грудні хребці зрощені між собою та з крижовим відділом і несуть ребра, що рухливо зчленовані з грудиною. Хребці поперекового й крижового відділів, а також частина хвостових хребців зростаються з клубовими кістками й утворюють складний таз. М’язова система птахів характеризується більшим, ніж у плазунів, диференціюванням і розвитком мускулатури. Особливо сильно розвинені м’язи, прикріплені до киля, які опускають крило.

Презентація №2

Травна система

Травний тракт птахів включає ротову порожнину, стравохід, шлунок і кишечник, що відкривається в клоаку. Зубів немає, є дзьоб. У деяких птахів стравохід має розширення — зоб. Шлунок добре виражений, складається з двох відділів — мускульного й залозистого. У кишечнику відсутнє розмежування між товстою і прямою кишками. До травних залоз птахів належать слинні залози, печінка й підшлункова залоза.

Презентація №3

Дихальна система

Орган дихання птахів — легені (щільні губчасті тіла, прикріплені до спинної стінки грудної клітки). Крім легенів до органів дихання належать трахея і бронхи. Частина бронхів розширюється в тонкостінні повітряні мішки (їх п’ять пар), що розташовуються між внутрішніми органами, м’язами під шкірою й у деяких пневматичних кістках. Вони берутьучасть у циркуляції повітря через легені й оберігають організм від перегріву.

У повітряних мішках газообмін не відбувається. Дихання птаха, що сидить, відбувається за рахунок зміни об’єму грудної клітки, що виникає шляхом видалення й наближення грудини за зміни кута між рухливо з’єднаними спинними й грудними частинами ребер. У польоті грудина нерухомо фіксована і дихання відбувається з допомогою повітряних мішків, що відіграють роль насоса. Під час підняття птахом крил їхній об’єм збільшується і повітря засмоктується в легені та повітряні мішки. Унаслідок опускання крил об’єм повітряних мішків зменшується і повітря виштовхується назовні. Відсутність газообміну в повітряних мішках і особливий порядок руху повітря в органах дихання птахів забезпечують надходження насиченого киснем повітря в легені як під час вдиху, так і під час видиху.

Презентація №4

Кровоносна система

Серце птахів чотирикамерне. Зберігається лише одна дуга аорти (права). Порівняно з рептиліями істотно зростає загальний об’єм крові (у птахів — 9 % від маси тіла). Еритроцити мають ядра.

Презентація №5

Видільна  система

Представлена тазовими нирками й сечоводами, сечовий міхур у дорослих птахів відсутній. У деяких видів надлишок солейвиділяється також із ніздрів у вигляді секрету надорбітальних залоз (наприклад, у трубконосих). Основним кінцевим продуктом білкового обміну птахів є сечова кислота (у ссавців і рептилій — сечовина).

Нервова система

Центральна нервова система складається з тих самих частин, що й нервова система рептилій, але півкулі переднього мозку й мозочок розвинені більше.

Презентація №6

Органи чуттів

Органи зору мають низку особливостей. Очі від висихання й забруднення оберігають два повіки й мигальна перетинка. Акомодація ока досягається з допомогою зміни відстані між кришталиком і сітківкою, а також зміни форми кришталика (подвійна акомодація). Орган слуху складається із середнього й внутрішнього вух, у середньому вусі — одна слухова кісточка (стремінце). Середнє вухо утворює барабанну порожнину, що зовні закрита барабанною перетинкою, а з ротовою порожниною сполучена євстахієвою трубою.

Зазвичай у птахів є ряд пір’я, що оточує слуховий отвір і сприяє концентрації звукових хвиль. Є органи дотику, нюху (слабко розвинені), смаку та шкірном’язового чуття.

Середовища існуваня птахів

Розподіл птахів за екологічними групами:
- птахи лісу;
- птахи культурних ландшафтів;
- птахи – синантропи;
- хижі птахи;
- птахи водоймищ;
- птахи відкритих просторів суходолу.

ІV Лабораторне дослідження

Завдання. Роздивись внутрішню будову яйця на рисунку. Знайди шкаралупу, білкову оболонку, повітряну камеру, канатики, жовток, зародковий диск. Познач цифрами складові на рисунку.

 

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

1.Зроби відповідні підписи

2. Заповнити схему

3. На які відділи поділяють тіло птахів?

4. Які особливості внутрішньої будови птахів свідчать про їхню пристосованість до польоту?

5.Яка будова яйця птахів?

6. Поясніть механізм подвійного дихання у птахів.

VІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
1. Прочитати § 42, 43, вивчити конспект, підготувати презентацію про один з рядів  птахів.(Розподілити між учнями щоб не було повторень)

 

3.2  Урок №2.  Різноманітність птахів

Урок 2                                      Біологія                                      7 клас

Тема: Різноманітність птахів.
Мета: Розширити знання учнів про клас Птахів; ознайомити із різноманітністю цих тварин та екологічними групами; дати коротку характеристику основним надрядам і рядам;  розвивати уміння порівнювати представників різних рядів і екологічних груп між собою; уміння спостерігати, співставляти, робити відповідні висновки;  виховувати бережливе ставлення до оточуючих живих організмів і особливо до птахів, що мешкають у природі і поруч з людиною; сприяти екологічному вихованню.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний. 
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика, спів птахів, кіно, вірші.
6.Релаксопедичний: психологічне і фізичне розвантаження.
Міжпредметні зв ́язки: ботаніка, історія, література.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: соколоподібні, совоподібні,орнітологія.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Вивчаючи тип Хордові, ми дізналися, що він поділяється на класи : 
Головохордові, Риби, Земноводні, Плазуни, Птахи, Ссавці. Одним з найбільших є Птахи ! Птахи-невід’ємна частина природи. Вони здатні оживити, зробити привітним і привабливим найпохмуріший ландшафт. Недарма поети, композитори і художники всіх часів і народів присвячували птахам безліч натхненних творів. Всім відома картина Олексія Кондратовича Саврасова «Граки прилетіли». Сьогодні з метою кращого вивчення, поглиблення знань ми ознайомимось з презентаціями учнів присвячених птахам.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ми з вами вже переконалися, що птахи дуже різноманітні. Незважаючи на подібності внутрішньої будови та процесів життєдіяльності, ззовні вони дуже різні, а також кожен з них надає перевагу певному корму, по-різному поводить себе. Нині на нашій планеті існує близько 8700 видів птахів. Місця існування пернатих дуже різноманітні, внаслідок чого вони займають різні середовища існування : суходіл, повітря, водні простори. Тому зовні вони дуже відрізняються один від одного.
Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
На цьому уроці ми повинні дізнатися про  декілька рядів птахів.

 ІІІ. Вивчення  нового матеріалу.
Бесіда з аналізом презентацій учнів про різноманітність птахів

(проводиться з одночасним заповненням таблиці)

Ряд або надряд

Особливості будови та життєдіяльності

Значення

Представники

 

Презентація №1

 Чотири ряди птахів - Страусоподібні, Нандуподібні, Казуароподібні та Ківіподібні - включають представників, нездатних до польоту. Ці птахи пересуваються по землі бігом або крокуючи. Крила та грудні м'язи в них розвинені слабко. Кіля немає. Натомість задні кінцівки довгі й міцні. Пташенята - виводкового типу. Мешкають на відкритих просторах з розрідженою рослинністю.

Серед безкільових птахів найбільший представник - африканський страус. Він найбільший із сучасних птахів: заввишки до 270 см, а маса - до 90 кг. Має на ногах усього два пальці, що сприяє швидкому бігу (до 70 км на годину). На пальцях є міцні кігті, які слугують цим птахам для захисту. Шия довга, голова сплощена. Поширені у степово-пустельних регіонах Африки.

Тривалий час на африканських страусів полювали через гарне пір'я самців та смачне м'ясо. Промисел цих птахів значно знизив їх чисельність, тепер страусів вирощують на спеціальних фермах.

Два вида американських страусів, або нанду, поширені в степових регіонах Південної Америки. В Австралії і на Новій Гвінеї поширені 4 види нелітаючих птахів - ему та казуарів. Ці птахи мають на ногах, по три пальці, а їхні крила - майже непомітні. Живляться переважно рослинною їжею.

Найменші серед безкільових - ківі - поширені на островах Нової Зеландії: їхнє тіло заввишки до 55 см, а маса - до 3,5 кг. На ногах цих птахів чотири пальці, крила майже відсутні. Ківі мають довгий і тонкий дзьоб, за допомогою якого здобувають їжу: безхребетних тварин, що мешкають у ґрунті. На відміну від більшості видів птахів, нюх у ківі розвинений добре. Ці птахи мешкають у тропічних лісах і ведуть нічний спосіб життя, а вдень ховаються у густих заростях.

Презентація №2
Ряд Пінгвіноподібні налічує 16 видів, які не можуть літати, хоча в них добре розвинений кіль.

Передні кінцівки пінгвінів видозмінені на еластичні ласти, які слугують для плавання. При цьому рухи крил пінгвінів у воді нагадують рухи крил інших птахів під час польоту. Найбільший серед пінгвінів - імператорський -сягає до 120 см заввишки, найменший - малий пінгвін - заввишки до 40 см. Оскільки пінгвіни не літають, їхні кістки не мають повітряних порожнин.

Поширення пінгвінів пов'язане з холодними океанічними течіями. Вони трапляються в Південній півкулі, переважно біля берегів Антарктиди і на прилеглих островах, а також на південних берегах Австралії, Африки та Південної Америки. Лише один вид мешкає в тропіках біля екватора на Галапагоських островах, але теж у холодних водах. Це галапагоський пінгвін.

Ноги пінгвінів мають по чотири пальці, які сполучаються плавальною перетинкою. Суходолом ці птахи пересуваються повільно, тримаючи своє тіло у вертикальному положенні й спираючись на короткий жорсткий хвіст. Пера пінгвінів рівномірно й щільно вкривають тіло, не даючи воді проникати до шкіри.

Пінгвіни відкладають від одного до трьох яєць. У видів, які насиджують яйця на снігу, на череві є складка шкіри, в якій вони виношують яйце, що лежить на лапах птахів.

Пташенята, які вилупляються з яєць, вкриті щільним пухом, але сліпі й безпомічні. І лише після линяння вони прямують до води.

Пінгвіни - вправні плавці. У воді вони здатні розвивати швидкість до 36 км/год і пірнати на глибину до 60 м і більше. При цьому можуть перебувати під водою до 3 хв. Пінгвіни мають гострий і сильний дзьоб. Їхній ротовий апарат діє як насос, який накачує воду разом із дрібною здобиччю. Живляться пінгвіни ракоподібними, головоногими молюсками та дрібною рибою.

Птахи, здатні до польоту, як і пінгвіни, мають добре розвинена кіль. Тому їх об'єднують у групу кільогрудих. До них належить більшість птахів. Розглянемо основні їх групи. 

Презентація №3

Ряд Соколоподібні. Представники ряду різноманітні за розмірами, але їх об’єднують спільні ознаки короткий і гачкоподібно загнутий дзьоб, призначений для шматування здобичі; міцні загнуті кігті для хапання та утримання здобичі; здатність швидко літати, три­валий час ширяти в повітрі; гострий зір, що дає змогу бачити дрібну здобич з висоти. Соколоподібні найчастіше полюють на живих тварин, але деякі види (наприклад, гриф чорний, сип) живляться трупами. Серед цих птахів є перелітні, кочові та осілі види. Відомо приблизно 290 видів цих птахів, у фауні України - 34 види.

Найбільші розміри серед соколоподібних фауни України має гриф чорний: його тіло завдовжки до 115 см, а розмах крил до 2,5 м. Має темно-буре забарвлення, значна частина шиї позбавлена оперення, голо­ва та верхня частина шиї вкриті коротким пухом. Місця гніздування цього птаха - Південне узбережжя Криму. Гнізда влаш­товує на деревах. Чисельність надзвичайно низька і не перевищує декількох пар. Це пояснюють скороченням кормової бази та тим, що розмножуються грифи не кожного року. Гриф веде осілий спосіб життя.

Шулік можна розпізнати за вилчастим розрізом хвоста. В Україні поширені шуліка чорний та рудий. Шуліка чорний має майже одно­тонне, темно-коричневе забарвлення. Живиться дрібни­ми тваринами або їхніми трупами. Гнізда влаштовує на деревах, пере­важно уздовж водойм. Шуліка рудий має коричнево-руде забарвлен­ня, що й зумовило його назву.

Типовим представником орлів є беркут. Це великий птах з відносно довгими та вузькими крилами. Загальне забарвлення беркута - темно-буре. Веде осілий чи кочовий спосіб життя. Утворює постійні пари, великі гнізда (до 3 м у діаметрі та до 2 м заввишки) влаштовує на деревах чи скелях. Полює беркут на здобич середніх чи великих розмірів: зайців, лисиць, великих птахів тощо. В Україні цей надзвичайно рідкісний птах ще зберігся у Карпатах, Закарпатті та західній частині Полісся.

Сапсан - дуже красивий і рідкісний представник соколів. Полює переважно в польоті, розвиваючи швидкість до 300 км/год. В Україні сапсан може гніздуватися у містах на високих будівлях (дзвіницях тощо). Вид потребує охорони.

Презентація№4

Представники ряду Совоподібні мають великі очі з розширеними зіницями. Удень сови ховаються у схованках, полюють пе­реважно вночі. У них гачкоподібний дзьоб, міцні та загнуті кігті на пальцях ніг. Голова широка й округла, оперення утворює характер­ний лицьовий диск. Навколо слухових отворів є пір’я, яке спрямовує звуки до барабанної перетинки. Крила у сов довгі, а хвіст короткий. Живляться сови дрібними та середніми за розмірами ссавцями (зайці, мишоподібні гризуни), птахами, комахами тощо, іноді - рибою чи рако­подібними.

Політ сов безшумний завдяки густому пухкому оперенню. Під час пошуків здобичі ці птахи орієнтуються на свій гострий слух, який дає їм змогу точно вловлювати її навіть слабкий шуркіт. Гнізда най­частіше влаштовують у дуплах, ущелинах скель, рідше — у кинутих гніздах інших птахів, спорудах людини чи на землі. Сови утворюють постійні пари: самки висиджують яйця, а самці допомагають вигодо­вувати пташенят. Пташенята народжуються опушеними, але сліпими та із закритими вушними отворами.

Найбільший вид совоподібних - це пугач: до 72 см завдовжки, роз­мах крил до 180 см. Полює на дрібних і середніх за розмірами ссавців, переважно гризунів, а також на птахів. Пугач на­дає перевагу глухим лісам з густим підліском. Гнізда будує переважно на землі, на виступах скель, під вивернутими стовбурами дерев, зрідка займає гнізда інших видів птахів.

В Україні поширені сова сіра та сова вухата. Це птахи середніх розмірів, живляться переважно мишоподібними гри­зунами. Сова сіра мешкає в лісах, але трапляється в парках і садах. Гнізда влаштовує у дуплах або ж займає гнізда інших птахів (ворон, со­колоподібних тощо).

Презентація №5

Ряд Куроподібні об’єднує при­близно 250 видів птахів, з яких у фа­уні України відомо вісім, їх тіло масивне, а крила відносно короткі.

Ці птахи Лапи у куроподібних мають чотири сильні пальці з товсти­ми та вигнутими кігтями, які допомагають розгрібати ґрунт у пошу­ках їжі. Живляться куроподібні переважно рослинною їжею, а також безхребетними тваринами.

Гнізда влаштовують на землі. Більшість видів веде осілий чи кочівний спосіб життя, і лише окремі види (перепілка, біла куріпка) здатні до міграцій. Об’єктами полювання є: перепілка, сіра куріпка, тетеруки, рябчики. Крім того, на території нашої країни акліматизо­вані такі види, як фазан та кеклик.

Акліматизація — пристосування певного виду до умов місце­вості, де він раніше не мешкав.

добре бігають і ходять, але неохоче піднімаються у повітря.

Фазан - один з найгарніших видів куроподібних. У яскравому забарв­ленні самців чергуються різноманітні кольори: золотистий, темно-зеле­ний, оранжевий, фіалковий тощо, самки мають менш яскраве оперення. Цей птах поширений у південних та південно-східних регіонах Азії.

Глухар - один з найбільших представників ряду. Досить яскрава у глухарів шлюбна поведінка - самець, виконуючи шлюбну пісню, втра­чає слух. Саме ця властивість самців і дала назву виду. В Україні глу­харі поширені в лісовій зоні та на території Карпат.

Презентація №6

Ряд Горобцеподібні - найчисленніший за кількістю видів ряд птахів, адже до нього належить майже 2/3 відомих науці видів птахів - 5100. Найдрібніший з них - нектарка, маса тіла якої лише 3-4 г. Найбільший представник горобцеподібних у фауні України - крук, маса його тіла сягає до 1,6 кг.

Більшість видів горобцеподібних живиться комахами, є види, що споживають рослинну їжу, окремі види - хижаки (сорокопути) або всеїдні (наприклад, сіра ворона). Гнізда горобцеподібних різноманітні. Багато видів будує гнізда на деревинній рослинності, рідше - на будівлях (сільська чи

міська ластівки), землі (жайворонки) чи у норах, розта­шованих на уривистих берегах річок (ластівка берегова). Цікаве вися­че гніздо синиці-ремеза, яке вона споруджує з рослинності й пуху.

Серед горобцеподібних виділяють групу співочих птахів, які характе­ризуються добре розвиненими голосовими зв’язками. Усім відомі солов’ї, чий спів зачаровує навесні. Цей вид належить до пе­релітних птахів: щорічно вони відлітають восени зимувати до Східної Африки. Прилітають до наших країв солов’ї досить пізно: наприкінці квітня чи на початку травня, гнізда влаштовують на землі в густих ча­гарниках чи гаях. Співати солов’ї починають через декілька днів після прильоту, а припиняють спів після вилуплення пташенят з яєць. Самець починає вигодовувати пташенят, і на спів часу не залишається. Жив­ляться солов’ї переважно безхребетними тваринами, але споживають також ягоди та насіння рослин. Близькими родичами солов’їв є дроз­ди. В Україні поширені дрозди співочий і чорний .

Перелітні птахи ластівки мають короткий і широкий дзьоб, довгі та вузькі крила, вилчастий хвіст та короткі ноги. Більшу частину життя во­ни проводять у повітрі: вловлюють свою здобич - різноманітних комах, навіть воду п’ють на льоту, швидко пролітаючи над водоймою. В Україні мешкають сільська, міська та берегова ластівки.

Синиці - дрібні птахи, що живляться переважно комахами. В Україні по­ширені синиці: велика, довгохвоста, голуба, чубата тощо. Гнізда синиці влаштовують у дуплах, рідше - у норах, щілинах скель.

Одним з найпоширеніших осілих птахів є горобець хатній. Він постійно живе поруч з людиною. Живляться горобці як рослинною, так і тваринною їжею. Можуть завдавати певної шкоди зерновим, ягідним та іншим культурам. Але в період вигодовування пташенят комахами горобці приносять людині безсумнівну користь.

Крук має чорне, з металевим відблиском тіло. Великі гнізда діамет­ром до 75 см та до 50 см заввишки він розташовує в кронах високих де­рев, на опорах ліній електропередач тощо. Крук живиться переважно трупами тварин. Тому цього птаха можна часто зустріти на звалищах сміття, біля скотомогильників тощо. Однак споживає також живих тварин (мишоподібних гризунів, яйця та пташенят, рибу, комах) і рос­линний корм (злаки, насіння, ягоди тощо). Сіра ворона має менші розміри: маса її тіла сягає до 700 г. На відміну від крука, голова, шия, крила та хвіст ворони чорні, а інші частини тіла - сірі. Сіра ворона більше тяжіє до осель людини. При цьому молоді особини з тих, що мешкають у містах, можуть поводитися досить агресивно, наприклад нападати на людину і свійських тварин: собак, котів. У цих птахів до­сить легко виробляються умовні рефлекси: їх можна приручити та навчити певних дій.
-Ряд Дятлоподібні.

Презентація №7

 Ряд Дятлоподібні включає птахів дрібних і середніх розмірів, спосіб життя яких пов’язаний з деревною рослинністю. На їхніх ногах розташовані чотири пальці, з яких два спрямовані вперед, а два - на­зад, допомагаючи птахам утримуватися на стовбурах дерев під час лазіння. Крім того, дятли спираються на жорсткі стрижні рульових пер. Кігті на пальцях ніг гострі, гачко- подібно загнуті, що допомагає пта­хам утримуватись на стовбурах дерев.

Дятли мешкають у лісах, гнізда влаштовують у дуплах. Живляться переважно комахами, але можуть споживати, особливо взимку, насіння та плоди рослин. Ці птахи мають прямий долотоподібний дзьоб, за до­помогою якого вони знаходять ходи комах у корі та деревині, витягуючи їх звідти довгим загостреним язи­ком. В Україні поширені 10 видів дятлоподібних: великий строкатий, сивий, чорний (жовна), середній, малий дятли.

Презентація №8

До ряду Лелекоподібні належить 118 видів.

Ці птахи мають довгу гнучку шию, довгі ноги та дзьоб. На ногах лелекоподібних чотири пальці, з яких три передні сполучені невеликою перетинкою. Довгі пальці широко розставлені, що дає можливість цим птахам пересуватись по грузкому ґрунту. Живляться вони невеликими тваринами, і лише деякі види (наприклад, африканський марабу) трупоїди. Майже всі види лелекоподібних - перелітні птахи. Поширені Лелекоподібні скрізь, окрім Арктики та Антарктики, мешкають здебільшого у вологих місцях.

В Україні відомо 14 видів лелекоподібних. Зокрема, поширені білий та чорний лелеки. Лелеку білого, або чорногуза, вважають символом миру, щастя, достатку та материнства. Він влаштовує гніздо біля осель людини. Лелека чорний свої гнізда будує в лісах, на бічних гілках дерев, уникаючи сусідства з людиною. Лелеки збирають їжу (ящірок, змій, жаб, комах, молюсків) з ґрунту. Вони не мають голосових зв'язок і тому звуки видають, стукаючи половинками дзьоба.

Чаплі - досить великі за розмірами птахи з довгим і загостреним на кінці дзьобом, на краях якого розташовані дрібні зубчики. Сіра чапля, велика та мала білі чаплі можуть утворювати значні колонії, влаштовуючи гнізда на деревах або в очеретах. Маса тіла сірої чаплі - до 2 кг, а у розмасі крил вона може сягати до 1 м. Свою їжу ці птахи здобувають зазвичай у воді (риби, земноводні, безхребетні тварини).

Лелеку чорного, коровайку, косара, чаплю жовту занесено до Червоної книги України.

Презентація №9
Птахи, що належать до ряду Журавлеподібні, мають довгі шию, дзьоб і ноги, що дають змогу швидко бігати.

Для більшості видів характерна видовжена трахея, яка утворює петлі. Завдяки цьому птахи здатні видавати голосні трубні звуки. Живляться тваринною та рослинною їжею. Журавлеподібні належать до виводкових птахів. Свої гнізда вони влаштовують на землі.

В Україні поширені степовий та сірий журавлі. Ці види занесено до Червоної книги України, оскільки їхня чисельність постійно скорочується.

Сірий журавель великий птах, заввишки до 125 см, у розмаху крил до 2 м. Маса його тіла сягає 5,5 кг. Саме його гучні крики ми чуємо в небі навесні і восени, коли ці птахи здійснюють міграції. Поширений сірий журавель на Поліссі, у долинах річок Лівобережної України. Місця гніздування - глухі лісові болота, заплави річок, рідше - степи.

Степовий журавель дрібніший від сірого: заввишки до 97 см, а маса тіла сягає 3,5 кг. Цей вид в Україні трапляється в південно-східній частині країни та на півночі Криму.

Презентація №9
Життя птахів з ряду Гусеподібні тісно пов'язане з водою.

Вони мають середні або великі розміри, видовжену шию та вкорочені і зсунуті назад ноги. Таке розташування ніг полегшує пірнання за їжею під воду. На ногах чотири пальці, з яких три передні сполучаються плавальною перетинкою.

Характерна ознака гусеподібних - будова їхнього дзьоба. Він широкий, сплощений, вкритий тонкою шкіркою. Всередині на верхній частині дзьоба є рогові пластинки, які слугують для відфільтровування їжі. Гусеподібні мають щільне жорстке оперення і густий пуховий прошарок. Добре розвинена в цих птахів куприкова залоза, секрет якої робить їхнє оперення водонепроникним. Відомо приблизно 200 видів гусеподібних, багато з яких здійснюють сезонні міграції. У фауні України відомо 33 види. Це лебеді, гуси, качки та інші.

Серед лебедів найбільший лебідь-кликун: маса його тіла може сягати 13 кг, а розмах крил - до 2,5 м. Цей красивий і величний птах дуже обережний і тримається далеко від берега.

Качки відрізняються від лебедів і гусей різним забарвленням оперення самок і самців (самці мають яскравіше забарвлення). В Україні поширений крижень. Цей досить великий птах, маса тіла якого може сягати 2 кг, живиться на мілководді. Крижень - перелітний птах, який пізно залишає наші водойми, майже перед тим як вони вкриваються кригою.

Одна з найбільших за розмірами качок - це гага звичайна, маса тіла якої сягає до 3 кг. Цей вид - новий для території України. Звичайно він гніздується по морських узбережжях Північної Європи, Азії та Америки, а з середини ХХ століття в Україні, на території Чорноморського біосферного заповідника (Херсонська область).
Багато видів гусеподібних є об'єктами полювання через смачне й поживне м'ясо. Людина також використовує пір'я та пух цих птахів. Крижня та сіру гуску одомашнено, людина створила чимало порід цих птахів. До Червоної книги України занесено червоноволу казарку, лебедя малого, огара, гоголя, гагу звичайну та інші види. 

ІV. Узагальнення та систематизація знань.
Прийом «Третій зайвий»
( кожна правильна відповідь – 1 бал )
І варіант.                                       ІІ варіант.
1. Журавель, чапля, лелека.  1. Пінгвін, нанду, Ему.
2. Соловей, сойка, дятел.       2. Сорока, шпак, пугач.
3. Ківі, казуар, дрохва.           3. Беркут, стрепет, лунь.
Відповіді: 1.- журавель, 2.- дятел, Відповіді: 1.- Пінгвін, 2.- пугач, 
3.- дрохва. 3.- стрепет.
V. Надання та пояснення домашнього завдання.
1. Прочитати §44-46, вивчити текст у зошиті, підготувати  повідомлення на індивідуальні теми. (Тема повідомлення  надається учням індивідуально).

3.3 Урок №3 Основні групи птахів, їхнє значення та охорона

Урок 3                        Біологія                                                 7 клас

Тема: Основні групи птахів, їхнє значення та охорона

Мета: Ознайомити учнів із особливостями життєдіяльності птахів; розкрити їх роль у екосистемах та господарстві людини; звернути на питання охорони птахів та проблеми птахівництва.
Розвивати уміння порівнювати біологічне значення птахів на планеті, визначати їх користь або шкоду; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, уяву та логічне мислення.
Виховувати бережливе ставлення до птахів, що живуть у дикій природі та птахів, яких людина приручила; сприяти екологічному вихованню.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний (останній у темі).

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний. 
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: ботаніка, агрономія, медицина, лісове господарсто, література.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: пташині базари, птахівництво, птахи-легенди, орнітологічний заказник.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Біологічний диктант
1. Назвіть ряди у яких відсутній кіль?

2.Назвіть ряд птахів у яких є кіль, але вони не можуть літати?

3. Промисел значно знищив чисельність цих птахів тепер їх вирощують на спеціальних фермах.

4. Ряд до якого належить 118 видів, в Україні 14.

5. В Україні поширені степовий та сірий.

6. У них добре розвинена куприкова залоза, багато видів цього ряду є об'єктами полювання через смачне м'ясо.

7. Мають короткий гачкоподібний дзьоб призначений для шматування здобичі та гострий дзьоб.

8. Найбільший вид з представників цього ряду – пугач.

9. Живуть у дуплах, санітари лісу.

10. Самець завжди яскравіший за самку,неохочу літають.

11. Найчисленніший ряд птахів,спів представників цього ряду зачаровує на весні.

12. Пристосування певного виду до умов місцевості, де він раніше не мешкав.

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Проблемне запитання:
- чому життя людини без птахів було б неповноцінним? 
- яка користь від пернатих?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Повідомлення учнів
Сезонні явища у житті птахів. Умови життя птахів, як і інших тва­рин, змінюються залежно від пори року, коли змінюються не лише по- годні умови, а й кормова база. У річному циклі птахів можна виділити такі періоди: підготовка до розмноження, виведення пташенят, ли­няння, підготовка до зимівлі та зимівля.

Під час підготовки до зимівлі птахи інтенсивно живляться. Внаслідок цього в них накопичується запас жиру, потрібний для міграцій і зимівлі. Зимують птахи по-різному. Так, горобці, сороки, сірі куріпки, тетеруки, глухарі залишаються на одному і тому самому місці. Такі види птахів називають осілими.

Перелітні птахи здійснюють щорічні тривалі перельоти - міграції: вони відлітають з місць гніздування на зимівлю, а навесні по­вертаються назад (ластівки, солов’ї, гуси, крижень тощо). Місцями гніздування вважають ті території, де птахи розмножу­ються, а місцями зимівлі - ті, де завершується їхня осіння міграція. Перелітні птахи зазвичай мають певні терміни прильоту до місць гніздівлі та відльоту на зимівлю й сталі маршрути перельотів.

Кочові птахи (сойки, дятли, си­ниці тощо) можуть переміщуватись у пошуках їжі, не віддаляючись на значні відстані від місць гніздівлі. Поділ птахів на пере­літних, кочових й осілих досить умовний. Так, качки-крижні за умов теплої зими, коли водойми не замерзають, можуть не відлітати на південь і залишатись зимувати в Україні.

Перельоти птахів і способи їх дослі­дження. З настанням осені мігруючі види птахів збираються у вирій. Птахи, що гніздуються в Україні, зимують здебільшого на території країн Середземномор’я, Близького Сходу чи Африки.

Точно не з’ясовано, як птахи орієнтуються під час міграцій. Це вроджена (інстинктивна) поведінка. Одним із найстаріших методів ви­вчення міграцій птахів є кільцюван­ня. На ногу птаха одягають легке кільце з металу чи пластику. На ньо­му зазначають номер кільця та адресу установи, яка здійснила кільцюван­ня. Тепер учені використовують ще радіолокаторні установки, радіопере­давачі, супутникове стеження тощо.

Вивчення міграцій птахів має не тільки наукове, а й практичне зна­чення. Так, зграї мігруючих птахів можуть перетинати повітряні ко­ридори, які використовують для польотів літаків. Це створює аварійні ситуації, які можуть призводити до авіакатастроф. Крім того, мігру­ючі види птахів можуть переносити з собою з одних континентів на інші багатьох збудників інфекційних захворювань.

Зимівля птахів. Осілі й кочові птахи перед зимівлею можуть змінювати пір’яний покрив на такий, що якнайкраще пристосований до суворого періоду зимівлі: густіший, з добре розвиненим пуховим прошарком.

Період зимівлі - критичний у житті птахів. Зникають комахи, оси­паються насіння та плоди, коротшає світловий день, може випасти рясний сніг, замерзнути водойма тощо. Тому багато лісових меш­канців (повзики, дятли, сойки тощо) на зиму перебираються до міст: на смітники, у парки, тобто туди, де легше роздобути їжу. Пережива­ти сильні морози птахи можуть лише за достатньої кількості корму.

 Пам’ятайте! Ви можете допомогти птахам пережити зимовий період, підгодовуючи їх.

Розмноження птахів. Період розмноження припадає на той час, коли настають сприятливі погодні умови і є достатня кількість їжі. Під часлиняння, що передує шлюбному періоду, може змінюватись забарв­лення оперення птахів: воно стає яскравим (зазвичай, у самців). Самці багатьох видів займають

так звану гніздову територію, придатну для виведення пташенят. Голосним співом вони приваблюють самок.

Часто шлюбний спів самців супро­воджується і характерною по­ведінкою. Так, у глухарів самці де­монструють характерні пози: вони ходять по землі, розпустивши хвіст та крила, і видають особливі звуки.

А самці тетеруків влаштовують своєрідні турніри: вони б’ються один з одним, визначаючи пере­можця. Журавлі влаштовують граціозні шлюбні танці.

 Влаштування гнізд. Перед відкла­данням яєць більшість видів птахів влаштовує гнізда. Спорудження гнізда є прикладом інстинктивної поведінки: молоді птахи навіть уперше будують його так само, як і батьки. Більшість птахів будують свої гнізда на певній відстані від інших, займаючи свою гніздову територію. А деякі види, наприклад берегова ластівка, мартини, граки, влаштовують колонії. Такий тип гніздування надає певні переваги при захисті від ворогів.

Лише деякі види птахів гнізд не влаштовують. Кайри, наприклад, можуть утворювати величезні скуп­чення - так звані пташині базари, де самки відкладають одне яйце на виступи скель. Птах висиджує це яйце, підкладаючи під нього лапи.

Всім вам відома зозуля, яка підки­дає яйце в гніздо птахів інших видів. Пташеня зозулі  вилуплюється з яйця першим і викидає з гнізда решту яєць, щоб бути єдиним об’єктом турботи «прийомних батьків».

Смітні кури, що мешкають в Австралії та на островах Малайського архіпелагу, відкладають яйця у великі купи рослинних решток, які гниють. Зародки розвиваються за рахунок тепла, що виділяється при гнитті рослинних решток. Деякі види пінгвінів (наприклад, імпера­торський) виношують яйця на лапах, прикриваючи їх складкою шкіри між ногами.

Турбота про нащадків. Для нормального розвитку зародка потрібне тепло. В одних видів птахів (голуби, дятли та інші) яйця насиджують почергово кожен з батьків, в інших - тільки один з них. Так, лише самці насиджують яйця у австралійських і американських страусів, тільки самки - у багатьох куроподібних, гусеподібних, сов, соколо­подібних тощо.

За ступенем розвитку пташенят, що вилупились з яйця, птахів поділяють на виводкові та нагніздні. Пташенята виводкових птахів вилупляються повністю вкриті пухом і з відкритими очима. Невдовзі після вилуплення вони можуть залишати гніздо і са­мостійно живитися у супроводі батьків. Зазвичай до виводкових птахів належать ті види, що гніздуються на землі або біля води (лебеді, журавлі, гуси, качки, мартини, дрофа, кури).

Натомість пташенята нагніздних птахів (горобці, одуд, серпокриль- ці, дятли, зозуля, голуби тощо) народжуються безпорадними, позбав­леними пуху або слабко опушеними, сліпими та глухими. Вони нездатні триматися на ногах, а температура їхнього тіла непостійна. Такі пташенята тривалий час залишаються у гнізді і по­требують постійної уваги батьків, які їх годують та обігрівають.

Роль птахів у природі і житті людини. Розглядаючи різноманітність птахів, ви переконалися, що вони є невід’ємною складовою різно­манітних природних угруповань: лісів, полів, степів і лук, навколо- водних місцеіснувань, міст, сіл, гірських регіонів тощо.

Великі хижі птахи, що полюють насамперед на ослаблених і хворих тварин, певною мірою запобігають масовому поширенню захворю­вань. Птахи охороняють рослини від шкідників. Крім того, дрібні ви­ди птахів, такі як нектарки чи колібрі, запилюють рослини. Різні ви­ди птахів сприяють поширенню плодів і насіння. Насіння багатьох рослин проходить крізь кишечник птахів неушкодженим, і ці процеси сприяють його проростанню. Оскільки птахи здатні перелітати на значні відстані, вони переносять із собою і насіння рослин.

З давніх-давен людина приручила деякі види птахів. Так, банківські кури стали родоначальниками близько 200 порід свійсь­ких курей, серед яких розрізняють несучі (леггорни, орловські, ук­раїнські вухаті), м’ясо-яєчні (російські білі, плімутроки, род-айленди, віандоти, загорські) та м’ясні (кохінхіни, лангшани).

Предком свійських індиків є індик звичайний.

Породи свійських качок (українські білогруда та сіра, пекінська, руанська тощо), які походять від дикого крижня, людина розводить переважно заради одержання м’яса (маса качок руанської породи мо­же сягати до 5 кг). Від сірої гуски пішли різні породи свійських гусей (тулузька, тульська, арзамаська, холмогорська тощо).

Галузь тваринництва, завданням якої є розведення свійських птахів для отримання яєць, м’яса, пуху та пера, - це птахівництво. На птахофабриках (птахів утримують в умовах автома­тичного регулювання температури, освітлення та вологості; вигодо­вують особливими кормами, які містять усі потрібні для їхнього росту та розвитку компоненти (комбікорми). Пташенят виводять в інкуба­торах.

Інкубатор - автоматизований прилад для виведення пташенят, в

якому підтримується необхідна температура та вологість повітря.

На птахофермах птахів ще можуть випускати на відкриті обме­жені ділянки, наприклад гусей і качок - на ставки чи озера.

Людина споживає м’ясо та яйця багатьох диких птахів, використо­вує їхнє пір’я та пух. Дуже цінується пух гаги звичайної: він легкий, доб­ре утримує тепло і не скуйовджується. Перепели, крижні, сірі гуси тощо є об’єктами промислу або спортивного полювання.

Птахи ефективно регулюють чисельність видів тварин, які завдають шкоди господарству людини (різних видів комах, гризунів тощо). Так, одна сіра сова за рік вловлює понад 1000 мишоподібних гризунів, чим зберігає для людини 500 кг зерна, а синиця велика з’їдає за один день стільки комах, скільки важить сама.

Велике й естетичне значення птахів. Людина штучно розводить види птахів з яскравим забарвленням (фазанів, павичів, папуг) або з чудо­вим співом (різні види канарок).

Охорона птахів. Вирубування лісів, осушення боліт, розорювання цілинного степу, забруднення довкілля отрутохімікатами призводять до того, що чисельність багатьох видів птахів невпинно скорочується, вони стають рідкісними, а деякі види зникли взагалі чи знаходяться на межі зникнення. Уже зникло приблизно 200 видів і підвидів птахів. Щоб зберегти різноманітність птахів на планеті, їх потрібно охороняти.

Але мало занести певні види тварин до Червоної книги, обмежити чи заборонити промисел інших, важливо охороняти місця гніздування чи зимівлі птахів. Значна роль у збереженні та поширенні зникаючих та рідкісних видів належить заповідникам (в Україні це Карпатський, Поліський, Чорноморський, Кримський, Дунайський та інші).

Рідкісні види птахів можна розмножувати штучно, наприклад у зоо­парках, і випускати в природу. Оскільки багато видів птахів можуть мігрувати з території однієї країни на територію іншої, потрібна співпраця урядів і громадських організацій різних країн у справі їхньої охорони.

Необхідно також раціонально використовувати промислові види птахів: обмежувати кількість особин, на яких можна полювати, регу­лювати терміни мисливського сезону (забороняти полювання на птахів під час їхнього розмноження). Ви пам’ятаєте, що зимівля - скрутний період у житті птахів, оскільки кількість їжі різко змен­шується. Тому слід підгодовувати птахів, влаштовувати штучні гнізда для їх приваблення тощо.

 

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Питання до учнів

1. Які сезонні явища у житті птахів вам відомі?
2. Що таке міграції?
3. Чим відрізняються між собою осілі, кочові та перелітні птахи?
4. Які заходи з охорони птахів вам відомі?

V. Надання та пояснення домашнього завдання.

Підготуватись до контрольної роботи по темі «Птахи».

3.4  Урок-вікторина №4 Різноманітність та екологія птахів

УРОК-ВІКТОРИНА «РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ЕКОЛОГІЯ ПТАХІВ»

Мета: активізувати розумову діяльність учнів, перевірити знання про представників класу Птахи.

Обладнання: таблиці з теми «Різноманітність птахів».

Тип уроку: узагальнення й систематизація знань.

Форма уроку: гра.

Підготовка до уроку

Учнів можна розділити на кілька груп і ставити питання кож­ній групі по черзі. Таку форму уроку доцільно застосувати під час вивчення різноманітності  класу Птахи  або як позакласний захід із біології (гра «Що? Де? Коли?» або «Брейн-ринг»).

СТРУКТУРА УРОКУ

І. Організаційний етап

ІІ. Узагальнення й систематизація знань

Запитання вікторини.

      1. Як і на кого полюють із соколом та беркутом?

(Полювання із соколом і беркутом були поширені в середні ві­ки в Західній Європі та Російській державі. Зараз такий спосіб полювання зустрічається в Середній Азії, Казахстані, на Кав­казі. Киргизи й казахи полюють з орлом беркутом на зайця, ли­сицю, навіть на вовка. Відомий випадок, коли беркут за одне полювання взяв 14 вовків. Виїжджаючи на полювання, птаха тримають на руці (на руку одягнена шкіряна рукавичка). На голову птаха надівають шкіряний ковпак, який знімають, по бачивши здобич,— і птах шугає вгору, а потім кидається на жертву.)

2. З яким птахом, де і яким чином ловлять рибу?

(У Китаї віддавна ловлять рибу за допомогою бакланів. Для цьо­го рибалка надягає на шию птахові кільце з прив’язаною до ньо­го довгою мотузкою, другий кінець він тримає, сидячи в човні. Баклан добре плаває й пірнає. Піймавши рибу, птах не може її проковтнути: заважає кільце, тому здобич забирає господар.)

3. Які птахи пасуть стада в Південній Африці й Австралії?

(Страуси, яких спеціально розводять на фермах. В Австралії страуси ему пасуться біля череди. Вони здалеку бачать хи жака і своєю поведінкою заздалегідь попереджають пастуха й сторожових собак про його наближення.)

4. Як виглядає весільне пір’я білої чаплі?

(Навесні, з настанням шлюбного періоду, на спині птаха ви ростають і зберігаються до початку літа особливі пера, що нагадують своєрідну мереживну накидку. Довгі пучки цих пер з пухнастими, але рідкими борідками, що не чіпляються од­не за одне та колихаються за найменшого руху повітря, нази­ваються егретками. Пір’я цього птаха йшло на прикраси для жіночого одягу й цінувалося дуже високо, проте це призвело до майже повного винищення білої чаплі. Зараз полювання на неї заборонене.)

5. На мурашник опустився дрізд, витягнув крила в сторони й про­сидів так кілька хвилин. Для чого?

(Приймаючи «мурашину ванну», птах звільняється від пара­зитів — мурахи оббризкують тіло птаха мурашиною кислотою, яка має гострий запах.)

6. Де живе та що являє собою ріг паламедеї? Чим ще цікавий цей птах?

(Рогата паламедея ( апіума чи анхіма ) із ряду гусячих має гарне яскраве оперення. На голові цих птахів є прикріплений до шкі­ри, зігнутий уперед, тонкий рогоподібний наріст завдовжки до 15 см. На згинах крил є шпори. Після смерті труп птаха сильно роздувається і при доторку лопається. Цих птахів легко приру­чити, вони живуть у господі людини, зі свійськими птахами, але не уживаються із собаками й нерідко самі нападають на них.)

 

   7. Який птах може відкрутити гайку дзьобом?

(Какаду. Міцний вигнутий дзьоб заміняє йому молоток, обцень­ки, викрутку. Птах, вправно працюючи дзьобом, може відгвин­чувати гвинти та гайки, розривати сталеву проводку, проби­вати товсті дошки й навіть листи заліза завтовшки 1 мм. Дзьоб допомагає папузі лазити по деревах.)

8. Яким чином жайворонок, боривітер і деякі види колібрі можуть зависати в повітрі, подібно до вертольота? (Унаслідок корот­ких, але дуже частих змахів крилами.)

9. Чи відома вам сова, яка ловить здобич удень? (Біла сова, живе на Півночі. Там довгий полярний день.)

10. Чому шуліка літає то дуже високо, то по-над землею?

(Шуліка може піднятися на запаморочливу висоту. Звідти він зненацька падає вниз грудкою. Коли ж він полює на курча або каченя, то летить низько, ховаючись у тіні дерев, щоб несподі­вано з’явитися, схопити жертву і швидко зникнути.)

11. Які птахи літають вище за всіх інших і можуть підіймати­ся на висоту до 7 тисяч метрів? (Орли. Ці птахи (їхні кри­ла досягають у розмаху 2—2,5 м) піднімаються колами, як по спіралі. Зі значної висоти вони можуть озирнути величез­ний простір, побачити здобич і, падаючи каменем, наздогна­ти жертву.)

 12. Який птах співає перед грозою, видаючи звуки, що нагадують гру на флейті? (Іволга.)

13. Який невеличкий птах на току промовляє: «Підпадьом, під- падьом»? (Перепел.)

 14. У яких птахів яйця насиджує самець? (Ему.)

 15. Як за дзьобом відрізнити молодого грака від дорослого? (У до­рослого основа дзьоба біла.)

 16. Який птах вправно наслідує голоси інших птахів? (Шпак.)

У пташенят рот буває або яскраво-червоним, або жовтогарячим. Чому? (Коли голодні пташенята кричать, птахи-батьки, при­вернені червоним кольором (сигнал тривоги), кладуть корм у розкритий дзьоб.)

  17. На стовбурі берези колом розташовані отвори, чия це робота? (Дятел навесні пив березовий сік.)

     18. Хто кує в зозуль — самець чи самка? (Самець.)

      19. У якого птаха хвіст має форму музичного інструмента? (У лірохвоста.       Довжина всього птаха — 1 м, а довжина хвос та — 40 см.)

      20. У якого птаха дзьоб схожий на гітару? (У колпиці.)

      21.  Яка синиця вусата й бородата? (Синиця очеретяний ремез і вуса­та синиця.)

     22. Якого птаха вважають власником найдовшої шиї? (Фламінго.)

     23. Назвіть найбільшого орла вітчизняної фауни. (Беркут.)

     24. На що схожий голос болотяного, або очеретяного, луня? (Нарох кання свині.)

     25. Яка пташка може літати хвостом уперед? (Колібрі.)

ІІІ. Підсумок уроку

Підведення підсумків вікторини. Оцінювання роботи учнів на уроці.

ІV. Домашнє завдання

Підібрати загадки, вірші, скласти кросворд на тему «Птахи».

3.5  Урок №5 Контрольно-узагальнюючий урок «Клас птахи»

КОНТРОЛЬНО-УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК ЗА ТЕМОЮ

«КЛАС ПТАХИ»

Мета: узагальнити й систематизувати знання про будову, функції та різноманітність представників класу Птахи; розвивати вміння порівнювати, узагальнювати, логічно мислити, робити виснов­ки; розвивати екологічне мислення, пізнавальний інтерес в уч­нів; виховувати бережне ставлення до природи, здійснювати екологічну освіту та виховання, формувати культуру спілку­вання під час змагання, залучати учнів до наукової творчості; здійснити тематичний контроль знань.

            Обладнання: таблиці та плакати на тему «Клас Птахи», виставка книг про птахів, опудала птахів, фрагменти фільму або діафільму, слай­ди, картина О. К. Саврасова «Граки прилетіли», запис музично­го твору П. І. Чайковського «Пори року».

        Тип уроку: узагальнення й систематизація знань; контроль знань.

             Форма уроку: гра.

Підготовка до уроку

•      Вибрати журі;
•      поділити учнів на команди;
•      придумати назви команд («Орли», «Соколи» тощо);
•      підготувати емблеми, що відображають назви команд;
•      підготувати аркуші для взаємоконтролю;
•      вибрати капітанів команд;

СТРУКТУРА УРОКУ

І. Організаційний етап

Повідомити тему та мету уроку; нагадати учням правила гри; відрекомендувати журі (учнів з команд-суперниць); підписати ар­куші, на яких буде відзначено індивідуальні бали й виконано пись­мове завдання під час конкурсу «Мовчанка».

ІІ. Узагальнення й систематизація знань (конкурси)

Конкурс «Розминка»

1. Які науки допомогли нам вивчити клас Птахи?

Учні на дошці зображують схему, що містить назви наук, які вивчають      птахів (біля дошки працюють по одному представникові від команди).

 

Після складання схеми учні дають визначення кожної з наук.

Як називається наука, що є розділом зоології і вивчає тільки клас Птахи? (Орнітологія.)

Що означає в перекладі з грецької мови «орнітологія»? («Орні- то» — птах, «логос» — учення,)

Бліцвікторина

                 Кожна команда швидко відповідає на 10 питань, за кожну пра­вильну відповідь одержує по одному балу.

Перша команда

1. Кінцівки, дозволяють птаху літати. (Крила.)
2. Розширення стравоходу в голуба. (Воло.)
3. Яке серце у птахів? (Чотирикамерне.)
4. Спосіб запліднення у птахів. (Внутрішній.)
5. Будівлі птахів. (Гнізда.)
6. Якого органа видільної системи немає у птахів? (Сечового мі­хура.)
7. Оболонка яйця, що є джерелом води. (Білок.)
8. Оболонка яйця, яка пігментується. (Шкаралупа.)
9. Пташиний спосіб дихання. (Подвійний.)
10. Відділ шлунка, що заміняє зуби птахам. (М’язовий.)

 Друга команда

1. Високий гребінь грудини, що збільшує площу прикріплення грудних м’язів. (Кіль.)
2. Частина нижньої кінцівки птахів зі зрослих кісток стопи та пальців. (Цівка.)
3. Роговий чохол, що покриває кістки щелеп. (Дзьоб.)
4. Покриви тіла птахів. (Пір’я.)
5. Функціонуючий орган розмноження самки. (Лівий яєчник.)
6. Де міститься запас поживних речовин у яйці? (У жовтку.)
7. Розширення великих бронхів за межами легень у птахів. (Повітряні мішки.)
8. Судини, що несуть кров від серця. (Артерії.)
9. Різновид пухових пер. (Пух.)

10. Що з’явилося раніше — курка чи яйце? (Яйце, оскільки в про­цесі еволюції воно виникло у плазунів.)

Конкурс «Цікава систематика»

     Учням пропонується загадка. Вони називають птаха, про якого йде мова в     загадці, ряд, до котрого він належить, і відповідають на питання.

Перша команда

Біле, як сніг, надуте, як міх,

Купалося, купалося, а сухим зосталося.

(Гуска,ряд Гусеподібні.)

Чому гуска виходить сухою з води?

Учні вказують характерні ознаки гусеподібних:

1.                                       внаслідок будови пір’яного покриву щільне переплетення пір’яних і пухових борідок утворює густий шар з водовідштов­хувальною зовнішньою поверхнею;
2.                                       водонепроникності сприяють незчисленні бульбашки повітря, які містяться в найтонших порожнинах шарів оперення;
3.                                       змащування пер виділеннями куприкової залози зберігає при­родну структуру, форму й еластичність пер, яка утворює водо­непроникний шар.

 

Друга команда

     Ніс у мене білий,

     Сам чорний,

     Дуже меткий,

     Товариш садів, полів,

     З’їдаю черв’яків.

     (Грак, ряд Горобцеподібні.)

 

Коли й чому першими прилітають граки? (Прилітають, коли зійде сніг; живляться безхребетними, що живуть у грунті; працю­ючи міцним дзьобом, витягають із ґрунту комах і їхніх личинок.)

Запитання, на які команди відповідають по черзі

1. У назві якого птаха сорок літер? (Сорока.)
2. Який птах зветься, як і відомий російський письменник (Гоголь.)
3. Який птах називається однаково з танцем? (Чечітка.)
4. Яке місто має назву хижого птаха? (Орел.)
5. До назви якої російської ріки треба додати попереду одну літе­ру, щоб одержати назву лісового птаха? (Волга — іволга.)
6. Як перетворити дрова в осідлого птаха степів? (Дрохва.)

Конкурс скоромовок

Запрошуються по одному учасникові від команди, їм видаються картки зі скоромовками.

Завдання гравців — тричі підряд швидко й правильно вимовити скоромовку та відповісти на питання вчителя.

1. «Зозуля підкинула зозуленя на зелену березу в гніздо ремезу».

а) До якого ряду належить зозуля? (Зозулеподібні.)

б) Як називають зозулю в інших країнах? (Кукушка, кукачка, куковіца, гугук, кукук, куколо, куко.)

в) Як називають екологи поведінку зозулі? (Гніздовий парази­тизм.)

           2. « Летіли лебеді з лебеденятами ».

      а)        До якого ряду належать лебеді? (Гусеподібні.)

      б) Лебеді – це осілі птахи? (Ні перелітні.)

            в)       Чи занесені лебеді до Червоної книги? (Так.)

 

Конкурс «Орнітологічний клин»

На вирізаних із паперу «птахах» написані питання, які розта­шовано на дошці у вигляді клина. Команди по черзі знімають пи­тання з дошки та дають на них відповіді.

1. Який птах літає тільки під водою? Чому? (Пінгвін. Крила-весла, добре розвинений кіль, важкий кістяк забезпечують пірнан­ня; плавальні перетинки між пальцями, розташування ніг на задньому кінці тулуба доповнює роботу крил; товстий шар підшкірного жиру запобігає втраті тепла.)

2. Якщо страус — це птах, чого ж він не літає? (Слабко розвинуті крила, немає диференціації пер, маленька грудина без кіля, ло­патки й коракоїди зростаються в одну кістку, ключиці за­чаткові.)

3. Який птах, відклавши яйця, відразу ж летить на південь? (Зозу­ля. В Африці вона вже в липні.)

4. Які птахи навесні прилітають раніше — стрижі чи ластівки? Чо­му? (Стрижі бачать чітко тільки те, що перебуває перед ними, ластівки мають бічний зір, тому стрижі потребують великої кількості комах, тоді якась частина потрапить до їхнього по­ля зору. Ластівки ж можуть полювати в повітрі й тоді, коли комах ще не дуже багато, тобто навесні. З вищесказаного ви­пливає, що ластівки прилітають раніше від стрижів, оскільки можуть ловити комах коло землі.)

5.   Чому птахи в польоті не задихаються? (Подвійне дихання.)

      6.  Який птах гніздиться взимку й чому? (Шишкар, тому що взим­ку він має корм — шишки хвойних.)

      7. Чому птаха шишкаря називають «святим»? (Хрестоподібний дзьоб у дорослих; пташенята народжуються з прямими дзьоби­ками, вони в них прямі доти, доки їх годують батьки. Організм шишкарів протягом Життя настільки просочується смолис­тими речовинами хвойних, що вже за життя їхні тіла пере­творюються у своєрідні мумії, що запобігає швидкому розкла­данню трупиків птахів після смерті. Після смерті трупики цих птахів зберігаються 15—20 років, оскільки смола добре за хищає від гниття.)

       8. Що змушує птахів робити перельоти — голод чи холод? (Голод.)

Під час сильних морозів птахи настобурчують пір’я. Чому прі цьому вони легше переносять холод? (Шар повітря між перамі збільшується, і внаслідок поганої теплопровідності повітрю затримується віддавання тепла від тіла птахів.)

       9.У спекотний літній день пір’яний покрив птахів стає наїжаче­ним. Чому? (Щільний шар пер унеможливлює випаровування, тому пір’яний покрив стає наїжаченим, що захищає від пере­гріву.)

Конкурс «Екологічне лото»

Учасники команд по черзі витягають із «гнізда»  «яйця»,

зробленого за завданням учителя, картки з питаннями; кожна ко­манда одержує по три питання.

1.Зозуленя викидає з гнізда яйця або пташенят названих батьків та саме поїдає корм, який вони приносять. Але потім приносить користь. Як? (Поїдає волохатих гусениць, яких не їдять інші птахи.)

2.Обпилення крон дерев препаратом ДДТ з метою знищення шкід­ливих комах, які живляться листям, призвело до того, що на об­робленій ділянці зникло майже 3/4 дроздів. Який взаємозв’язок цих двох фактів, якщо основний корм дроздів — дощові черв’яки? (ДДТ потрапив у ґрунт, черв’яки проковтнули от­руту разом із перегнилими рослинними рештками, а птахи одержали отрутохімікати, накопичені в організмі черв’яків.)

3.Коли шпаки прилітають навесні, вони беруться за чищення місць гніздування, старанно викидають із них сміття та буду­ють нові гнізда. У нове гніздо вони приносять духмяний полин, м’яту та інші рослини, що сильно пахнуть. Навіщо шпаки при­носять у гніздо ці рослини?

Яку небезпеку для морських птахів становить забруднення мо­ря нафтою? (Нафта порушує структуру пер, що зберігають тепло, вироблюване тілом, і птах гине через переохолодження.)

4.Високо в горах живе птах клушиця з родини Воронові. У Гімала­ях їх виявлено на висоті до 8100 м, там, де пасуться отари овець. Вівці й птахи добре уживаються. Чому клушиці не лякаються овець, а вівці дозволяють птахам сідати на спину? (У горах важко знайти їжу, тому клушиці живляться паразитами на шкірі овець і рятують тих від паразитів.)

     Конкурс «Людина і птахи»

На тлі спокійної музики звучить вірш Л. Костенко «Ластівки ті­кають із Європи...».

Ластівки тікають із Європи.

Що поробиш? Скрегіт, регіт, рев.

Чад, бензин, вібрації, галопи, —

птиці мертві падають з дерев.

Може, десь є лотоси і гінкго,

тихі ріки і рожева даль—

у краю неляканих фламінго,

де росте неламаний мигдаль.

Може, там є птицям привілеї...

А гніздо ліпити, ластівки, —

все одно вам, із якого глею, —

з Рейну, з Нілу чи з Угрюм-ріки?

Ну, а потім,— я люблю вас змалку.

А іще — спасибі вам за все.

Тільки хто ж це королеві Марку

золотинку в дзьобі принесе?!

 

Команди по черзі перелічують фактори, що спричиняють змен­шення кількості птахів:

•       забруднення морів нафтою й радіоактивними відходами, ми­ючими речовинами, отрутохімікатами;
•       вирубування лісів;
•       браконьєрство;
•       руйнування гнізд і знищення яєць;
•       витискання птахів шумовим забрудненням.

Усі ці причини й призвели до того, що чимало видів птахів по­трапили на сторінки Червоної книги.

Учні перелічують види птахів, занесених до Червоної книги, указують причини, з яких вони туди потрапили.

Глухар, гоголь, лебідь малий, гага звичайна, казарка червонодзьоба, гриф чорний, беркут, пугач, журавель степовий, журавель сірий.

Конкурс «Мовчанка»

Завдання для тематичного контролю знань. Цей конкурс прово­диться за рішенням учителя. Завдання виконується  в контрольних зошитах.

 

І рівень (0.5 б.)

1. У птахів розрізняють залози:

а) куприкову;

б) потові;

в) шкірні.

2. Яка функція кіля у птахів?

а) для розсікання повітря при польоті;

б) збільшення поверхні для кріплення м'язів;

в) для рівноваги польоту.

3. Укажіть назву кістки, що утвори­ лася внаслідок зростання кісток стопи птаха:

а) кіль;

б) уростиль;

в) цівка.

4. Укажіть орган чуття, який у пта­ хів розвинений гірше, ніж у пла­ зунів:

а) нюху;

б) зору;

в) слуху.

5. Контурне перо складаэться з:

а) стрижня, опахала, колодочки;

б) стрижня,опахала, стовбура, колодочки;

в) опахала, колодочки.

6. Безкілевим птахом є:

 а) сіра чапля;

 б) беркут;

 в) глухар;

  г) нанду.

7. До ряду Куроподібні належить:

 а) сіра чапля;

 б) беркут;

 в) глухар;

 г) нанду.

8. Перелітним птахом є:

 а) соловей;

 б) домовий горобець;

 в) омелюх;

 г) снігур.

 

ІІ рівень (2б.)

9. Поясніть значення термінів: повітря ні мішки, кіль, виводкові птахи.

ІІІрівень (3б.)

10. Дайте відповідь на запитання: Які пристосування до польоту слід відзначити в будові птаха?

11.  Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо не згодні.

 Перелітним птахом є сіра ворона.

 Птахи мають сечовий міхур.

 Птахи мають повітряні мішки.

ІV рівень (3б.)

12. Дайте відповідь на запитання.

Чому скорочується чисельність птахів? Які заходи з їх охорони ви могли б запропонувати?

 

 

3.7 Позакласний захід  «Свято зустрічі птахів»

Святково прикрашений зал. (Плакати: "Птахи - наші друзі", "Птахи - санітари лісу".)

Мета:  виховувати в дітей дбайливе ставлення до природи, розширювати знання про птахів, їх значення у житті людини; розвивати спостережливість, інтерес до навколишнього світу, виховувати любов до природи
Учень 1.

Журавлі пролітали над бором,
Із ріднею прощалися хором.
Сіли смерком на тихій полянці,
Запросили все птаство до танців.
Розмовляли вони із совою,
Похитала сова головою:
«Я, журавлики, хмура на вдачу,
Я приємності в танцях не бачу!»
Кличе крука журавка із хати:
«Ой дідусю, ідіть танцювати!»
Крук на ції розсердився речі:
«В мене роки, журавко, старечі!
Не літаю далеко від дому.
Де там тупати в танцях старому!»
Та вже інші прокинулись птиці.
«Ой, заждіть нас! — щебечуть синиці.
Ми страшенно до танців охочі:
Потанцюєм хоч би й серед ночі!»
Тут щиглі заспівали щосили,
їх журавлики теж запросили.
Прилетіли чижі й чиженята:
«В нас також танцюристів багато!»
І такі почалися забави,
Що у полі сполохались гави.
Позбігались вовки-сіроманці,
Засвітили очима до танців.
Журавлеві схилятися ліньки:
З ним синичка кружляє навшпиньки. 
Він їй каже:
«Ця нічка остання,
Потанцюємо вдвох на прощання.
Я ж у вирії буду, не вдома,
Ще коли повернусь — невідомо!»
...Ой журавлику, нащо ця мова?
Як покличе весняна діброва,
Як покличуть зеленії хащі,
Найрідніші у світі, найкращі,—
Будеш линути в рідну країну,
Будеш пісню співать журавлину!
Ведучий . Доброго дня усім, хто зібрався у цьому залі. Теплих посмішок вам, чудового настрою, бо в нас сьогодні весняне свято – день зустрічі птахів. Мабуть дорогі друзі ви вже здогадалися про кого сьогодні йтиме мова!

« Пташок викликаємо до рідного краю
Летіть дорогенькі на рідну земельку.»

Ведуча . Вітаємо усіх, кому вже набридла  ця холодна зима. Давайте сьогодні разом розтопимо її останній лід веселим весняним настроєм. 

Ведучий . 1 квітня – Міжнародний день птахів. Починаючи з 1923 року це свято стало уже традиційним і святкується у всіх школах України. Щорічно певний вид птахів оголошується птахом року.

Ведуча . Пташки – наші найменші друзі і невідємна часточка природи. Вони прикрашають діброви і сади, тішать нас своїм чарівним співом. Їх весела дзвінка пісня , яскраве забарвлення оживляють природу і звеселяють наші серця, додають нам бадьорості і радості.

Ведучий . Птахи – одні з найкращих, найчарівніших створінь природи, які здавна приваблюють людину своєю можливістю літати, барвами та своєю поведінкою.

Ведучий . В Україні зареєстровано біля 400 видів птахів і 67 з них занесені до національної Червоної книги. 17% наших птахів можуть зникнути на наших очах.

Учень 2

Любий друже мій, юннате,

Уявляєш, скільки птах

Може з’їсти, поїдати,

Гризунів, червів комах.

То ж птахи із нами в спілці,

Поля й саду сторожі.

Сови, дятли, серпокрильці,

Щегли, одуди, чижі.

То ж, як стрінеш непутящих,

Що біжать поза двором

Видирати гнізда в хащах –

Ти одразу присором.

Між дорослих і малечі

Пташка бачить все навкруг.

Дружно сяде вам на плечі,

Якщо ви їй справжній друг.

Тих, у кого є кормушки,

В кого є птахи в дворі,

Не кусають того мушки

Та прокляті комарі.

Бо птахи працюють ревно,

Поїдаючи комах,

І до вечора в них певно,

Аж оскома на зубах.

Ведуча. Сьогодні ми з вами будемо вітати наших пернатих друзів. А хто найкраще знає пташок дізнаємось із цих загадок.

1. Першим я приніс весну пробудив усе від сну.
Заспіваю під вікном, бо зовуть мене…. ( шпаком).

2. Сірі лапки, чорна шапка, фартушок жовтенький
  Голосок тоненький. Ця пташка невеличка називається…. ( синичка)

3. Цвірінькає, стрибає, чирячка шукає
хто відгадає – той молодець, пташка сіренька зветься…..( горобець)

4. Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників я добуваю
вірно людям я служу, їм дерева сторожу ( дятел)

5. У ночі гуляє, у день спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі ( сова)

6. Хто гнізда свого не має а яйця іншим підкидає ( зозуля)

7. Чути в лісі стрекеке- всі новини знає, бо вертлява, як той біс-весело стрибає (сорока)

8. По болоті ходить скрізь,довгі ноги,гострий ніс
Поїсти він полюбляє,усім жабам рахунок знає (лелека)

9. Я в гаю співаю «тьох», та іще так дзвінко
Що за співанки такі, то співають … (солов’ї)

10. Швидко пташка ця літає, безліч мушок поїдає
Над дверима гніздо будує,тільки в нас ніколи не зимує… (ластівка)

11. Дивний ключ у небі лине, не залізний, а пташиний
Цим ключем в весняній млі, прилітають…(журавлі).
 

Ведучий. Так, птахи – це такі створіння, які завжди надихали людину на поезію, художнє мистецтво, високі почуття любові.  Сьогодні на святі ви почуєте багато цікавої інформації, красивих віршів і висловів про птахів. Птахи завжди були не тільки об’єктами вивчення в біології, з давніх-давен про них співали пісні, складали легенди, прислів’я.

Ведуча. До вашої  уваги  міфи  та легенди про птахів. ( Виступи учнів. Перегляд презентації )

Ведучий. А зараз ми  проведемо  вікторину про птахів.

1. Хто з птахів найважчий? (Страус – 90 кг)                                                                 

 2. Хто з птахів найлегший? (Колібрі -1,5-2 кг)

 3. Хто з птахів найшвидше літає? (Сапсан, стриж – 17 км/год.)

 4. Хто з птахів найглибше пірнає? (Пінгвін – 265м)

 5. Хто з птахів найбільш морозостійкий? (Качка, гуска – до 10 °С)

 6. Хто з птахів неперевершений співак? (Соловей)

 7. У кого з птахів найбільший розмах крил? (У південноамериканського кондора – 4,2м)

 8. У кого з птахів найдовший дзьоб? (У пелікана – 51 см)

 9. Чиє яйце найважче? (Страуса – 1500г)

 10. Чиє яйце найлегше? (Колібрі – 2 мг)

 11. Який птах є символом вірності і любові? (Лебідь)

 12. Який птах є символом мудрості? (Сова)

 13. Який птах є символом щастя? (Лелека)

Ведуча:     Послухайте цікавинки з життя птахів.

1.       Якби людина мала такий апетит, як птахи, то вона б з'їдала за день 40 буханок хліба.
2.       Птахи за допомогою органу смаку можуть розрізняти солоне, солодке, гірке.
3.       Птах, американський кондор, може піднятися на висоту 700 метрів.
4.       Полюючи на комах, стрижні за робочий день пролітають  тисячу кілометрів.
5.       Жирові запаси перелітних птахів дорівнюють третині ваги тіла.
6.       Кожна пара маленьких синичок  здатна  обслужити 40 пло­дових дерев.
7.       Повзик годує своїх пташенят 370-380 раз на день.
8.       Колібрі - єдиний птах, що може літати  хвостом  уперед.
9.       Ластівка за літо  виловлює  близько мільйона комах, а кри­хітний  корольок - майже десять мільйонів.

10.    В гнізді сірої куріпки буває до 25 яєць. Зачувши небезпеку, самка розкочує  з гнізда  яйця в різні сторони, а коли  загроза  мине - збирає їх знову.
11.    Найдбайливішою  матір'ю  є  дрохва. Вона не покидає  пта­шенят навіть перед смертельною  загрозою.
12.    Синичка за день з'їдає  і приносить своїм пташенятам стіль­ки корму, скільки  важить сама.
13.    Сова зберігає  зерно людям, бо знищує від 85 до 130 різних  гризунів  на місяць і не менше  тисячі щороку.
14.    Дятла називають  лісовим  лікарем і майстром-будівельником  пташиних квартир. Він  щороку  будує  собі  нову  квартиру, а старі  віддає  синичкам, повзикам,  горихвісткам.

 

Ведучий.

  А зараз спробуємо впізнати  птахів  по їх голосах. (Учні вгадують птахів по їхніх голосах).

Ведучий.

Здавна, люди спостерігали за живою природою і помічали найцікавіше, важливе для життя людини.
Помітили, що після першого крику півня – сонце сходить, починається ранок. Ось і стали говорити: “Півні ранок кличуть!” Так і склались народні різні прикмети.
Сова кричить – на холод.
Граки рано прилетіли – до теплої погоди.
Синичка зранку починає пищати – чекати морозу.
Стало тепло – прилетів журавка.
Горобці в пилюці купаються – на дощ.
Качки розігрались – на дощ.
В полі перепілки сильно кричать – перед дощем.
Лебідь летить восени – на сніг, а гуси – на дощ.
Галки збираються невеликими стадами і сильно кричать – до ясної погоди, зимою – до морозів.
Ранній приліт журавлів – до ранньої весни.
Граки в’ються високо стадами і спускаються стрімко на землю – буде дощ.

 Ведуча.

С3Ж	40 А

А зараз спробуємо прочитати  ребуси, у яких зашифровані назви птахів.

(Орел, дятел, стриж, сорока).

 

 

Учень 3

Сидить сорока на містку,
Кричить сорока: — Скре-ке-ку!
Скажіть, будь ласка, скре-ке-ке!
Чи де ви бачили таке?
Усі летять в далекий край,
А ти мовчи та поглядай!
Ну, хай летять лелеки в путь,—
Вони ж узимку пропадуть.
А тут дивлюся — горобець
За ними чеше навпростець!
Ще й він подався в дальній світ.
...Звичайно, я за ним услід.
— Ану,— кричу йому,— спинись!
Ану,— кричу,— назад вернись!
А він на це: — Ні, тьотю, ні!
Загину десь на чужині.
Тут я його за ці слова
Таки скубнула раз чи два.
А він — гадаєте — у крик?
Він тільки видерся і втік.
Скажіть, будь ласка, скре-ке-ке!
І де це бачено таке?
Ви гадаєте, дуже приємно,
Як тебе відлупцюють даремно?
Ви гадаєте, мило та любо,
Як тобі та насмикають чуба?
І летить наш горобчик і плаче
— Отаке ти, життя гороб'яче!
Воював з усіма я немало,
Та за що ж мені зараз попало?!
Раптом весело свиснули крила,
Мимо зграя шпаків пролетіла.
І здалось горобцеві крізь сльози,
Наче шпак погрозив по дорозі.
Наче крикнув до нього сердито:
— Ти куди, волоцюго, куди-то?
А вже хмари посунули швидко,
Синє море попереду видко.
Буйний вітер із хвиль налітає,
Біля моря шляхи заступає.
І вже крила в горобчика мліють,
Ніби зовсім летіти не вміють.
Вітер кида його, мов пір'їну,
Повертає на бік і на спину,
Бо немає в горобчика звички:
Він літав лиш у поле й до річки.
— Мамо! — крикнув він з жахом.— Боюся?
Поможи, бо назад не вернуся!

Ведучий.

Ось і підходить наше свято до кінця.

Ведуча. Друзі! Ви дізналися, яку  велику користь приносять птахи. Тому потрібно їх охороняти і боротися з тими, хто стріляє в птахів з рогаток, руйнує їхні гнізда. Давайте  домовимося, що серед нас не буде таких “кіндратів”.

Учень 4.

Взяв собі Кіндрат на звичку:

Так і шастає в кущах,

Так і зирить у травичку,

Чи не гніздиться де птах?

Він на річці біля гатки,

Поміж зарослів і трав,

Вчора пташку вбив з рогатки,

Вісім гнізд повидирав.

Драв він ремезів, як вудив

Та бродив по мілині.

В хащах драв сорокопудів,

Руки й губи в полині.

Не одна кричала птаха:

Пожалій гніздо моє!

Наче думала бідаха,

Що в Кіндрата серце є.

Не хотів він їх і знати,

Був Кіндрат із тих знавців,

Що уміють розрізняти

Лиш ворон та горобців.

Щоб яєць надрати пташиних

 В дальнім лісі і між трав,

Він чіплявся по машинах,

Носом він шляхи орав.

Ось затявся в одну душу:

Злізу щоб там не було.

До дупла поліз на грушу,

Суне руку в те дупло.

А кажан його за палець

Як ухопить, як кусне.

Ой, гадюка! – зблід зухвалець.

Ой, рятуйточки  мене.

Сторчака летить додолу,

Об сучок роздер штани.

Розлетілися навколо,

Реготали кажани.

Звівсь Кіндрат, забився дуже.

Хто ж йому поспівчува?

Коли чує: “Гідний друже!”

Мовить гусінь і мошва.

Гусінь ще ж і промовляє:

Будь би всі, як цей Кіндрат,

Золота пора настала,

Краще нам було стократ.

Учень .

Турбота про птахів — це не тільки екологічна проблема. Адже, як сказано вище, це частинка нашого життя, нашої культури, більше того — нашого світогляду, нашого світовідчуття... Допабачення дорогі друзі!

Пісня  про птахів у виконанні учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Досить часто у сучасній школі вчителі вдаються до застосування нетрадиційних уроків. Застосування такого типу занять сприяє підвищенню активності учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності, формуванню самостійного мислення, розвитку творчості.

Успіх організації нестандартного уроку під час розв'язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жест, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі.

Основними видами нетрадиційних форм уроків є: лекція, семінар, конференція, диспут, ділова гра, лабораторна робота, залік, урок-вистава, комбінований урок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Бондар В.І. Теорія, методика, технологія і педагогічна техніка: сутність, зв'язки, взаємозбагачення/ Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. — К.: НПУ, 2000. — 4.1. — 278 с.

2.   Білоус С. Уроки екологічного виховання. // Рідна школа. – 1997 - № 6. –  70 – 72с.

3.   Бурлака Я. І., Вихрущ В. О. Про форми організації навчальної діяльності школярів. // Рад. школа. — 1984. — № 5. — 39 — 44с.

4.   Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Вид. центр „Академія", 2001. – 576 с.

5.   Выбор методов обучения в средней школе. / Под ред. Ю. К. Бабанского. — М, 1981. — 176 с.

6.   Гузик Н. П., Пучков Н. П. Лекционно-семинарская система обучения. - К., 1979. — 94 с.

7.   Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення школярів до учніння. // Рідна школа. – 1999. - № 9. – 49 – 50с.

8.   Дьяченко В. К. Общие формы организации процесса обучения. — Красноярск, 1984. — 184 с.

9.   Дьяченко В. К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. - М., 1989. - 160 с.

10.      Зайчекно І.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с.

11.      Кизенко В.І. Педагогічні функції і зміст факультативного навчання в основній школі. // Педагогіка і психологія – 1997. – № 2. –24 – 32с.

12.      Краевский В.В. Концепция содержания и личностно ориентированное образование // Химия: методика преподавания в школе. - 2001. - №2 – 3с.

13.      Митник О. Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. - № 12. – 11 – 13с.

14.      Момот Л. Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі. — К., 1985. — 63 с.

15.      Педагогіка. / За ред. А.М.Алексюка. – К., 1985. – 295 с.

16.      Римаренко В. Є. Семінарські заняття в школі. — К., 1981. — 124 с.

17.      Савін М.В. Педагогіка. - К.: Вища школа, 1980. - 311 с.

18.      Савченко О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. — К., 1982.— 176 с.

19.      Усова А. В. Система форм учебных занятий. // Сов. педагогика. - 1984 - № 1. - 48 – 54с.

20.      Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія", 2000. – 544 с.

21.      Форми навчання в школі: Книга для вчителя / За ред. Ю.І.Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160 с.

22.     Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – М.: Юристь, 1997. – 512 с.

23.      Чередов И, М. Система форм организации обучения в советской общеобразовательной школе. — М., 1987. — 152 с.

24.      Ясинська А. Психолого-педагогічні умови організації екологічного виховання старших школярів // Рідна школа. – 2001. - № 3. - 13 – 15с.