Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації

Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації (Мина, Мокій, дядько Тарас, тьотя Мотя). Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння. Актуальність п’єси в сьогоденні

формувати компетентності: предметні: з’ясувати особливості показу процесу українізації 20-рр. у творі; характеризувати образи дійових осіб п’єси, світоглядну, громадянську позицію кожного з них, зрозуміти роль автора у створенні комічних характерів і ситуацій, у використанні мовних засобів для цього; ключові: висловлювати власні міркування, проводячи аналогії із сучасним життям, розвивати аналітичне мислення та мовлення; загальнокультурні: розвивати критичне мислення, виховувати патріотизм та негативне ставлення до проявів шовінізму, повагу до свого роду й народу. Мета уроку

Із прізвищами в нас – біда, та й годі!Тож їх перероблять тепер у моді: Якщо не Бережний, то Бережной,То, мабуть, і Товстий, а не Толстой.                                       Борис Тен. Епіграфи уроку:  Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ сто-ліття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко

Через тридцять років після написання М. Кулішем «Мини Мазайла» літературознавець Ю. Лавріненко висловить думку: «Мина Мазайло»- класичний зразок політичної комедії «дискусійного» жанру. Діалоги, репліки діють «мов шаблі». Багатство специфікованої за персонажами мови надзвичайне. Багатогранне слово Куліша раз у раз розривається, мов бомба, зрушуючи дію на сцені і регіт в залі. Персонажі схоплені в таких найсуттєвіших і оголених їх рисах, що цілий ряд типів остався в пам’яті глядача, немов маски старого вертепного українського театру… Як завше, Куліш виявив тут себе також майстром гротеску і пародії.

Суттєве у психологічному фарсі Миколи Куліша те, що, всупереч багатьом твердженням, мовна проблема, хоч і яка важлива, не головна в ньому,— вона лише зовнішній сюжет «дискусії з національного питання», лише символ, знак проблеми глибшої, суспільно-громадської, зумовленої відчуттям (чи запереченням) як свого «національного я», так і своєї загальнолюдської сутності. Лесь Танюк. Талант брав у Кулішеві гору -він єдиний диктував йому шлях до вічності, хоча то був шлях через Голгофу. Філологічний водевіль – комедія «Мина Мазайло», яку важко перекласти на будь-яку іншу мову, бо сюжет її збудовано на зіставленні української та російської мов. Саме ця двомовність і є її естетичним ключем.

Свою комедію М. Куліш писав на живому матеріалі, який давав процес українізації, запроваджуваної у 20-х роках. Головний герой не літературний привід, а реальна істота, український тип манкурта, нігіліста. Мина, тьотя Мотя, Баранова-Козино мали й інших прототипів, які належали до найвищих московських та харківських елітних верств.

За поданою хмарою слів пригадайте відомості про твір М. Куліша «Мина Мазайло». ««Микола. Кулішміщанство українізація20-і роки ХХ ст. Харківхарківський службовецьукраїнська меншовартістьукраїнізації»прізвищезміна. Курськзвільнення з посади«за регулярний опір. УЛЯ шовінізм. Килина. РИНАМОКІЙ«Мазайло-Квач» опір. ТАРАСтелеграмаурокголосуванняукрмова. МОТЯінтелігенція

Закохати в себе Мокія. Бліц-вікторина за текстом. Яке завдання дала Рина подрузі Улі? Бразолійний.2. Синонім до слова темно-синій...? 3. Тьотя Мотя приїхала з ... Курська.4. Друга частина родового прізвища Мазайлів. Квач.5. Хто такі селяни, за висловом тьоті Моті? Не українці, а мужики.6. Що говорив Мина Мазайло про українізацію? Це спосіб зробити його другосортним. 7. Назвіть винахід Мини Мазайла. Електрична мухобійка.8. Що не сподобалося тьоті Моті в українському місті? 10. Хто відвідав у маренні Мазайла? 9. Хто такі Тертика та Губа? Напис на вокзалі. Комсомольці. Діди, Запорожець, Чумак, Селянин.11. Прізвище, яке отримав Мина. Мазєнін.12. Чим закінчується комедія? Мазайла звільняють з посади.

У «Спогадах про Миколу Куліша» дружина драматурга згадує: «Працюючи над своїм «Миною», Микола якось зайшов до загсу і там прочитав список змінених прізвищ. Там було прізвище Гімненко замінене на Алмазов. Це його так розсмішило, що вирішив вставити цей випадок у п'єсу».Історія створення п’єси

З’ясуємо: чим п’єса «Мина Мазайло» відрізняється від інших драматичних творів? 1. Немає звичного переліку дійових осіб.2. Нетипові ремарки, розгорнуті, у деяких є пряма мова.3. Не вказані декорації; є лише велике дзеркало, у яке дивляться герої. Читач і глядач починають уявляти і домислювати те, чого немає або було раніше.

У «Мині Мазайло» є натяки на облудність скоропостижної радянської українізації: «І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем відчуваю, що українізація – це спосіб зробити з мене провінціала… а вся велетенська країна перетвориться на суцільну тюрму чи концтабір, бо тільки в цих закладах немає імен та прізвищ…» Тільки в художньому творі Мина може зазнати фіаско, бо більшовики насправді підтримували перевертнів, уміло використовували їх для боротьби зі справжніми патріотами тієї ж нації, до якої вони належали. Драму не можна перекласти іншою мовою, оскільки при перекладі втрачається обігрування українських та російських слів. У творі немає позитивних персонажів. Дядько Тарас половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції. Мокія рідна мова цікавить лише з фахової точки зору. Прізвище Мазайло не є ганебним, хоча й містить суфікс згрубілості, але носій таких тонкощів не розуміє. Мина все-таки зробив непогану кар’єру, має сім’ю і живе в достатку. У «Мині Мазайло» є натяки на облудність скоропостижної радянської українізації: «І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем відчуваю, що українізація – це спосіб зробити з мене провінціала… а вся велетенська країна перетвориться на суцільну тюрму чи концтабір, бо тільки в цих закладах немає імен та прізвищ…»Особливості сюжету: Тільки в художньому творі Мина може зазнати фіаско, бо більшовики насправді підтримували перевертнів, уміло використовували їх для боротьби зі справжніми патріотами тієї ж нації, до якої вони належали.

«Фішбоун» Українізаціяпричинапричинафактифактифакти. РУСИФІКАЦІЯфактипричинапричина

Вороже ставлення українців до радянської влади. Національна свідомість українців після революції 1917 р. Партійці та держслужбовці чинили опір. Розвиток національної культури та мови. Переслідували та знищували українських письменників, режисерів та акторів. Українізацію 1932-1933 рр. було припинено, а національне відродження розстріляно. Загроза інтервенції з боку країн Антанти. Українізація. РУСИФІКАЦІЯГолодомор1932-1933 рр. задля знищення селян як носіїв української мови.

Доля української мови, як і доля нації, в усі часи складалася непросто. «Не было, нет и быть не может»- так говорили про існування української мови, не визнавали її, калічили неправильною вимовою, призначали для хатнього чи провінційного вжитку. За спогадами сучасників, М. Куліш дуже добре знав українську мову, високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих і соковитих, дуже мало на світі. Тому й боровся за її подальший розвиток. Драматург вустами героїв пʹєси розкриває красу, багатство, національну своєрідність української мови, її неповторність. Таким чином, мова ніби говорить: «Подивіться, яка я багата й красива!» А Мазайло бачить всі свої нещастя в ній та в прізвищі. Що означає прізвище головного героя? Зачитайте, як про це сказано в п’єсі. - Чи є у нього підстава до зміни прізвища?

Мина Мазайло«Серцем передчуваю, що українізація - це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».дядько Тарас«Їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було… Попереджаю!»Мокій: «Хто стане нищити 20 мільйонів лише селян - українців? Хто?»тьотя Мотя «Та в «Днях Турбіних» Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все минеться. Зостанеться єдина, неподільна…»Тож, як бачимо, думки М. Куліша, вкладені в уста персонажів комедії «Мина Мазайло», дійсно стали пророчими. У п’єсі поставлено одвічне питання: бути чи не бути українській мові, українській нації? Позиції героїв до українізаціїРина Улі: «Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?»

УКРАЇНІЗАЦІЯ - політика радянської влади у 20-ті роки XX століття. Тоді почався розвій національної мови й культури: створювалися українські школи, видавництва, спілки; митці повірили у свободу. Та недовго раділи патріоти нашої держави: скоро політика українізації припинилася, й обмежені міщани, «антипатріоти» почали радіти її поразці, використовуючи дедалі войовничі форми неприйняття всього «малоросійського». Українофіл – прихильник українців і всього українського. Українофоб – зневажливе ставлення до української мови і всього українського.

Довідка. Нігілізм – заперечення цінностей або заперечення установлених суспільством норм, принципів, законів, авторитетів. Нігіліст – людина, яка негативно ставиться до всього загальновизнаного. Шовініст – людина, що обстоює ідею расової винятковості та розпалює національну ворожнечу й ненависть.

Довідка Націоналіст – той, що розпалює національну ворожнечу під гаслом захисту своїх національних інтересів і національної винятковості. Патріот – віддана своїй вітчизні та народу людина. Манкурт – особа, що відмовляється від свого народу, національності. Обиватель – житель певної місцевості; людина, позбавлена широких суспільних поглядів, яка живе міщанськими інтересами.  

Мина Мазайлоробить опір українізаціївідмовляється від української мови Манкурт Має певні риси патріота Мокій Тьотя Мотя. Дядько Тараснаївний, вірить в українізацію, розпочату більшовикамививчає і пропагує українську мовувороже ставиться до українізації, вважає, що все минетьсявважає, що українізація для того, щоб виявити українців і знищитиукраїнську мову вважає «австріяцькою видумкою»вболіває, але не хоче вносити нічого нового Шовіністка Псевдонаціоналіст

Сестра із Курська. Мина Мазайло. Дружина. Килина. Тьотя Мотя. Рина. Мокій. Виступає проти зміни прізвища. Уля. Подруга Рини. Кохана Мокія. Дядько Тарас. Тертика, Губа, Аренський

Жінка та дочка Мини Мазайла – типові зарозумілі та тупі міщанки, що поділяють суб’єктивно вмотивовану зневагу Мини до всього українського. Вони показово копіюють шляхетних дам, кокетують, ахають та хапаються за серце. Проте між собою гризуться, як собаки, зовсім не поважають одна одну. Їхнє життя складається з пліток, підглядань, обговорення нарядів тих, хто «добре влаштувався у житті». Усе, що суперечить їхнім поглядам, піддається жорсткому осуду. При цьому Рина підступна та банальна, вона вмовляє подругу закохати в себе брата та змусити його змінити ставлення до прізвище через шантаж. А Лина – неосвічена та дурна, вона всерйоз хоче проклясти сина, щоб він зголосився на батькову примху.02/15 Образи Лини та Рини

Образ Мини Мазайла. Харківський службовець Мина Мазайло, українець за походженням, вирішив змінити своє «плебейське прізвище» на щось милозвучніше. Мина сподівається, що тоді для нього настане справді щасливе життя. Але разом із прізвищем відмовиться він і від свого українства, від «мужицтва» й стане одного чудового дня Сиреневим, Розовим, Тюльпановим, на крайній випадок — Мазєніним. Саме в прізвищі він убачає причину своїх службових і життєвих поразок. «Мазайло» для нього, як камінь на шиї, тавро його соціального рабства. Для Мини українське прізвище – показник низького походження, ніби натяк на «другосортність» людини. 05/4509/26

В особі головного героя Мини Мазайла драматург показав нового перевертня, що в ім’я особистих вигод здатен не тільки змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну мову, звичаї, традиції. Висновок:

Образ Мокія. Син Мокій, «вдарений мовою», без п’яти хвилин комсомолець, у драмі виступає антиподом свого батька й мріє додати до «Мазайла» загублену половину «Квач». «Мазайло-Квач» звучить для Моки як музика. Він чужий націоналізму та далекий і від інтернаціонального пафосу комсомольців. Єдине, чим Мока захоплений, — це багатством української мови. Мовні симпатії Куліша зробили постать Моки ніби позитивною й такою, що виражає авторські ідеї, а позитивний герой з Моки — ніякий. Мока, дійсно, має глибокі знання української історії, літератури, фольклору, тонке відчуття мови. Він романтик і мрійник. Його філологічні коментарі захоплюють і чарують. 03/11

Уля виділяється з-поміж інших персонажів тим, що вона на початку твору зовсім не має ніякого ставлення до українізації, вона про це не задумувалася, це не відігравало ролі у її житті. Її бабуся – українка, проте сама Уля вже не може й українського «г» вимовити. Її мати інколи вдома за звичкою говорить по-українськи. Цьому всьому дівчина не надавала великого значення. Вона цікавилася женихами та красивим одягом. Під впливом Мокія вона починає щиро цікавитися українською мовою, розуміти її красу та багатство. Образ Улі

Мотрона Розторгуєва - груба, неосвічена жінка, ворожо налашто-вана до всього українського. Проте на рідкість вперта у своїх поглядах та не соромиться їх висловлювати. Вона за походженням також українка, проте вважає себе «руською», а українську мову – «австріяцькою вигадкою», не визнає руськими галичан. Образ тьоті МотіТьотя Мотя – саркастична, гостра на язик. Її репліки «Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной», «навіщо ви нам іспортілі город?», бездоганна логіка «Доводи? Будь ласка, — доводи. Да єтого не может бить, потому што єтого не может бить нікада», обурення з приводу того,що в театрі розмовляли та співали українською – всі ці кумедні та водночас сумні моменти якнайкраще характеризують образ тітки Мотрі.07/00

Дядько. Тарас виступає за збереження старого, патріархального, без урахування нових умов життя. Проте в суперечці, хто в кого «вкрав» слова, змінювати чи не змінювати прізвище Мазайлові, дядько виявляється слабшим за тітку Мотю й здається на її милість. Є в нього й висловлювання, не позбавлені здорового глузду, продиктовані любов’ю до рідного краю й народу, глибоким знанням історії. Для нього головне, аби залишився корінь «маз» як показник його роду. Тобто, Тарас являє собою тільки ще одну точку зору на українське, яка типова для того часу. Образ дядька Тараса07/00

Доля українізації - це певною мірою доля української мови. Порушуючи питання національного відродження України, автор пробуджує почуття національної самоповаги. Він спонукає нас думати над тим, як відстояти мову, культуру, історію, як відродити Україну.

Україна та її культура сьогодні відроджуються. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть..

Яких тільки гонінь не зазнала наша мова за свою історію. Від Петра І і Катерини ІІ до Йосипа Сталіна і Леоніда Брежнєва видавались укази про заборону книгодрукування та викладання українською мовою, закривалися українські театри, скасовувалась українська преса, забороняється українська дитяча книга.

Рідна мова... Співуча й натхненна, гнана й переслідувана, принижувана й охрещена «холопською», вона була, є і буде коренем народу. Після Івана Котляревського Тарас Шевченко відшліфував нашу мову у дорогоцінний діамант нашого народу.

На захист українського слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь та інші…

Гріховний світ вирує неспроста. Підступний Демон, що керує нами,Та піднімається нетлінно над віками Велична постать вічного Христа. О, Господи! Знайди нас всіх, знайди, Бо ми блукаєм хащами ще й нині. Прости гріхи й провини безневинні І до спасіння всіх нас поведи..

О, Господи! Зціли нас всіх, зціли. Всели в серця неопалиму мрію,Щоб ми, пізнавши віру і надію, Жорстокий світ добром перемогли. Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісня в стоголоссі трав, Кохане слово, наше рідне слово,Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжеідей,Та сповнена любові та відваги З-за ґрат летіла птахом до людей. Ти наш вогонь на темнім полі битви, Невинна кров, пролита в боротьбі. Тебе вкладаєм тихо до молитви І за спасіння дякуєм тобі.

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. Тож, пам’ятаймо, що українська мова – рідна наша.

Не забуваймо, що мова народу - поняття священне. І зневажати її - це не лише ознака безкультур’я, а й бездуховності. Щоб наша мова буяла пишним квітом, ми повинні: любити і шанувати українську мову;берегти і збагачувати цей найдорожчий скарб; очищувати нашу прекрасну мову від словесного сміття; шліфувати кожне слівце калинове, і тоді ми не будемо останнім поколінням, яке читає «Кобзаря» в оригіналі.

Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть, було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли її у вічне небуття. Витерпівши страшне лихоліття, тортури, перегорівши, як криця, вона дійшла до нас загартованою і мужньою. Однак боротьба за рідну мову ще триває.

Тож несімо естафету гідно: В ріднім слові — мир і благодать. Ми як скарб нетлінний мову рідну. Мусимо нащадкам передать. Йди в тисячоліття, рідна мово,До сердець і душ людських доходь. Квітни калиново й барвінково,Бо на те благословив Господь!  Віктор Баранов «До українців»

Список використаних джерел. Література: Слоньовська О. В., Марфин Н. В., Вівчарик Н. М. Українська література. Підручник для 11 кл.. закладів загальної середньої освіти (профільний рівень).-К.: Літера ЛТД - 2019.- 320 с.Інтернет – ресурси:https://ukrlit.net/textbook/ukrlit11/64.htmhttps://naurok.com.ua/urok-m-kulish-mina-mazaylo-rozvinchannya-nacionalnogo-nigilizmu-duhovno-obmezhenosti-na-materiali-ukra-nizaci-satirichne-vikrittya-bezduhovnosti-obivateliv-46871.html

Автор ресурсу. Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області