"Розвиток і виховання. Фактори розвитку."

ПЛАН. 1. Поняття розвитку. 2. Роль спадковості в розвитку людини. 3. Роль середовища в розвитку особистості. 4. Роль виховання в формуванні особистості.

— це кількісні і якісні зміни в організмі та психіці людини успадкованих і закладених від народження ознак під впливом навколишнього середовища і виховання.

(біогенетична) (соціогностична) визначальний чинник спадковість, розвиток здібностей, рис характеру, з якими дитина народилася не втручатися в природний розвиток малюка визначальний чинник роль соціального середовища, заперечувалися біологічні чинники розвитку люди, котрі виховувалися у різних умовах, заявляли різні розумові можливості.

Біологічне Соціальне одночасно і комплексно впливають на розвиток людини виховання

— відтворення у нащадків біологіч­ної схожості з батьками анатомо-фізіологічна структура організму колір шкіри, очей волосся Особливості нервової системи тип обміну речовин здатність до певної діяльності

Успадкування здібностей в окремих сім'ях, поява в ряді поколінь обдарованих людей пояснюється значною мірою не тільки передачею у спадок певних задатків, а й вихованням дітей в атмосфері інтересу до певного виду діяльності і досить раннім залученням їх до заняття ним. Кожна людина здатна до одного виду діяльності (або кількох) більше, ніж до інших. Це зумовлено її генотипом

Роль середовища в розвитку особистості Розглядаючи вплив середовища на розвиток людини, ми говоримо про формування її особистості: роль суспільства і контактів з людьми в становленні особистості, розвиткок суто людських задатків, на основі яких формується мовлення, мислення, вміння ходити Соціальне середовище: матеріальні умови життя суспільства, економіка, суспільний і державний лад, система виробничих відносин, визначений ними спосіб життя людей.

Сучасна педагогіка і психологія доводять, що всі психічні вла­стивості та якості особистості розвиваються і формуються в проце­сі життєдіяльності людини, її спілкування з іншими людьми, взаємо­дії з навколишнім середовищем.  

Роль виховання в формуванні особистості Виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Виховання розглядається як: процес цілеспрямованої і свідомо контрольованої соціалізації (шкільне, сімейне, релігійне виховання); як своєрідний механізм управління процесом соціалізації, ідеальною метою якої є людина, що відповідає соціальним вимогам і одночасно протистоїть негативним тенденціям у розвитку суспільства, життєвим обставинам, які гальмують розвиток її індивідуальності. Виховання виконує дві основні функції: упорядковує увесь спектр впливів на особистість; створює умови для прискорення процесів соціалізації з метою розвитку особистості.

Фізичний, духовний, соціальній, психічний розвиток особистості здійснюється в діяльності. Під поняттям діяльність розуміють усю різноманітність занять людини, все те, що вона виконує. Основними видами діяльності дітей і підлітків є: гра, навчання, праця. Особливим видом діяльності є спілкування.

Виховання відіграє головну роль у розвиткові особистості лише за умови, якщо воно позитивно впливає на внутрішнє стимулювання її активності щодо роботи над собою, тобто коли розвиток набуває характеру саморозвитку. Структура процесу виховання охоплює такі етапи: Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки Формування почуттів 3.  Формування переконань 4.  Формування умінь і звичок. Процес виховання - динамічний, неперервний, безупинний. Його рушійними силами є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей.