" Ідея народності виховання у працях видатних письменників і діячів України"

ПЛАН. Погляди Т. Г. Шевченка на проблеми педагогіки. Освітні погляди О. В. Духновича. Педагогічні ідеї М. П. Драгоманова Педагогічні погляди Л. Українки. Педагогічні ідеї І. Я. Франка. Державно-педагогічна діяльність С. Ф. Русової

Т. Г. Шевченко глибоко знав стан народної освіти. У ряді поетичних творів ("Наймичка", "І мертвим, і живим..."), повістях "Близнецы", "Княгиня", "Прогулка с удовольствием и не без морали", "Щоденнику" та ін.) він започаткував педагогічні ідеї, які значно вплинули на формування педагогічної думки в Україні:

Освітні погляди О. В. Духовнича.

Драгоманов Михайло Петрович18.09.1841 - 20.06.1895

Педагогічні ідеїМ. Драгоманов утверджував:

Софія Федорівна Русова (Ліндфорс) (1856-1940)

Народилася 18 лютого 1856 р. в с. Олешня на Чернігівщині. Батько Федір Ліндфорс був шведського походження, а мати Анна Жерве французького.

У теоретичній спадщині С. Русової є велика кількість книг та журнальних статей з педагогіки, історії освіти, порівняльної та соціальної педагогіки.

Основна ідея і тема, що об’єднує більшу частину досліджень Русової - концепція національного виховання. С. Русовій, як жодному педагогові світу, було притаманне гостре зацікавлення справами розбудови національного шкільництва. Русова твердо стояла на тому, що школа і виховання в ній можуть успішно здійснюватися за умови, коли ця школа, це виховання, будуть національними, народними.

Для реформування школи, на думку Софії Федорівни, мало її націоналізувати, ввести рідну мову, необхідно змінити весь її устрій, запровадити принципово інші цілі і принципи виховання, наповнити роботу новим змістом. Школа повинна бути активною, будуватися на принципі самодіяльності дітей. Вона має стати школою соціального виховання.

Індивідуальне - це перша вимога справедливого виховання, яке повинно формувати індивідуальну моральну свідомість кожної дитини. Соціальне - розвиває в дитині ті особистісні риси дитини, які дадуть їй змогу стати найкращим громадянином. Виховання“Але людина стає людиною, стверджує С. Русова слідом за П. Наторпом, – лише в громаді” Мета індивідуального виховання дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам дитини та її здібностям. Лише поступова демократизація життя поставила перед школою, педагогами нове завдання: виховати громадянина, підготувати його до активної участі у соціально-політичному, культурному житті.

1) товариська атмосфера в школі, довірливі відносини між вчителями та учнями; 2) учнівське самоврядування; 3) заміна класу нечисленними рухливими групами; 4) реформа методів навчання (перехід від пасивних до активних); 5) заміна навчальних програм в середній школі. Суть соціального виховання в новій школі полягає у створенні наступних умов:

На соціалізацію світогляду учнів мають вплив самонавчання і програми шкільного навчання. З усіх наук на розвиток громадської свідомості найбільш впливає історія і географія. Вони викликають національну свідомість, розуміння міжнародних взаємовідносин.

Відданість соціальній педагогіці простежується в творчості С. Русової також при формулюванні нею мети виховання на основі глибокого аналізу ідей видатних педагогів минулого та передового досвіду зарубіжної педагогіки: допомогти вільній еволюції духовних і фізичних сил дитини і в кінцевому результаті сформувати гармонійно розвинену людину, тобто людину працездатну, соціально свідому, корисну для суспільства, з піднесеною любов’ю до рідного краю і з пошаною до інших народів.