Розвиток комунікативних навичок вчителя

Розвиток комунікативних навичок вчителя

(семінар для вчителів)

Мета: отримання педагогами знань з психології; орієнтування діяльності на гуманістичні принципи.

Завдання: розширення можливостей встановлення контакту в різних ситуаціях спілкування; відпрацювання навичок розуміння себе, інших людей, а також взаємин між людьми; активізація процесу самопізнання й самоактуалізації; набуття навичок активного слухання.

Обладнання: картки з ситуаціями, папір формату А4.

Хід семінару

Психолог. Що таке комунікація?

(Інформаційне повідомлення)

Комунікація – спілкування, обмін інформацією під час діяльності. Комунікативні вміння та навички – це вміння та навички, необхідні для спілкування.

Авжеж, вони не даються людині одразу після народження, а виробляються впродовж усього життя, під час спілкування з іншими людьми. Коли людині кажуть, що вона комунікабельна, значить з нею легко спілкуватися, мати справу та встановлювати контакти.

Однієї комунікабельності буває недостатньо, особливо для педагогів, важливо мати потребу у спілкуванні.

Потреба в спілкуванні є однією з основних потреб людини.

Людину з високою потребою в спілкуванні вирізняють такі риси:

• прагнення до підтримання та поновлення гарних відносин між людьми;
• здатність прощати, заради встановлення гарних відносин;
• прагнення допомагати іншим;
• здатність відмовитись від власних зручностей;
• прагнення встановити гарні відносини з багатьма людьми;
• прагнення розширити сферу свого спілкування.

Спілкування у сфері освіти є структурним компонентом діяльності, тому формування навичок спілкування стає головною метою професійної підготовки педагогів.

Знання своїх психологічних та фізіологічних особливостей допомагають педагогу долати бар’єри у спілкуванні, зберігати своє здоров’я, підтримувати свій робочій настрій, а отже – і робочий стан аудиторії, з якою він працює.

Серйозні труднощі в роботі відчувають, наприклад, люди з емотивним типом акцентуації характеру, яким притаманні загострене співчуття, сором’язливість, скованість у спілкування.

Навпаки, гіпертимна акцентуація характеризується енергійністю, прагненням до дії, ініціативністю.

Тому, зараз я пропоную вам виконати таку вправу. Вправа проводиться в парах.

Кожна пара одержує картку з ситуаціями. Після виконання  учасники міняються ролями.

Мета вправи: підвищення самооцінки вчителя.

Ситуація № 1 . Директор – вчитель

Спробуйте переконати директора з авторитарним стилем керівництва в тому, що школі потрібен вчитель української мови (англійської мови, історії та ін.), і цей вчитель – саме ви. Організуйте коротку само презентацію.

Ситуація № 2. Заступник з НВР  – вчитель

Заступник із навчально-виховної роботи нав’язує вам виконання завдань, які не входять до ваших обов’язків. Ваші дії? Свою думку обґрунтуйте.

Ситуація № 3. Завгосп  – вчитель

Ви – молодий спеціаліст, вам виділили кабінет, але крім стола і стільця в ньому більше нічого немає. Ваші спроби поговорити із завгоспом – безуспішні, але кабінет необхідно підготувати відповідно до вимог. Ваші дії?

Обговорення.

•            Чи вдалося вам досягти очікуваного результату?
•            Які були складнощі?
•            Чи був такий досвід раніше?

Інформаційне повідомлення

Якщо ви зустрілись з людиною вперше (чи то колега, учень, батьки), то частіше при першій зустрічі ви невільно порівнюєте його або з самим собою, або з образом неприйнятного для вас суб’єкта, або з образом актора.

Оскільки педагог у спілкуванні є організуючою і регулюючою стороною, то є необхідність виробити вміння усувати умови виникнення негативного емоційного фону.

Педагогам  необхідно виробити навичку не піддаватися негативному настрою, вміння розряджати атмосферу, переводити спілкування в інше русло. Вміння держати себе в руках і контролювати свої почуття – важливі умови оптимального спілкування.

Зараз пропоную зробити таку вправу.

Вправа «Ми з тобою однієї крові»

Психолог. Пам’ятаєте Мауглі? І урок, який дав йому вчитель,- ведмідь Балу? Перед тим, як щось зробити, скажи заклинання: «Ми з тобою однієї крові, ти і я!»І тоді тебе приймають і розуміють, що ти такий же самий. Давайте подумаємо над тим, що об’єднує нас? Для цього треба вибрати собі партнера й сісти поряд з ним. Візьміть чистий аркуш та ручку.  Напишіть заголовок «Наша схожість» і поставте двокрапку.

Інструкція: подивіться уважно на людину, яка поряд з вами. Інший характер, зріст, вага, колір волосся або очей? Напевно ви бачите дуже багато відмінностей. І це природно, тому що вона – інша. Але зараз поміркуйте, що вас об’єднує, в чому є ваша спільність? Бо вона є. Тільки не треба про це запитувати вашого партнера. Протягом 4-5 хвилин, ви працюєте, заповнюючи аркуш під заголовком «Наша схожість», міркуючи про цю людину та про себе одночасно, тому що не можна написати про схожість, думаючи тільки про когось іншого. При цьому намагайтесь писати не тільки про чисто фізичні або біологічні ознаки, за якими ви схожі. Вони, важливі, але поміркуйте про психологічні характеристики, які можуть вас об’єднувати. Що це може бути? Ви обидва товариські та добрі? Або обидва мовчазні та замкнуті?

Після того як ви закінчили перелічувати схожості, треба обмінятися списками, для того щоб виразити свою згоду або незгоду з тим, що написав ваш партнер. Якщо ви нічого не маєте проти його запису, вони залишаються в списку. Якщо вас щось не влаштовує, просто викресліть цей запис, даючи зрозуміти, що ваш партнер помилився. Після взаємного аналізу ви можете обміркувати результати роботи, особливо якщо є викреслені записи.

(Обміркування.)

Психолог. Хто зможе зачитати свої записи і знову відповісти на запитання: «Чи важко було знайти схожості і чи всі схожості були визначені?» (Виступи учасників.)

Таким чином давайте зробимо висновок, що вправа дає нам можливість:

• отримати оцінку своєї поведінки;
• порівняти себе з оточуючими;
• скоригувати своє спілкування.

Психолог. Давайте поміркуємо, чому деяких педагогів ми любимо, а інших ні?

Чому виникають бар’єри у спілкуванні? Від чого це залежить? (Обговорення.)

Інформаційне повідомлення

Успіх навчально-виховної роботи залежить від емоційного контакту педагога з учнями. Від того, чи існує між ними симпатія, повага, довіра, прив’язаність, любов – словом, ті почуття, які зближують людей, роблячи їх «відкритими» для думок, висловлювань, вимог. Емоційний контакт переростає в педагогічний, якщо слова і дії педагога викликають потрібну реакцію у вихованців, спонукати їх чинити так, як він того бажає.

Якщо емоційний контакт відсутній, навчально-виховний процес неможливий. «важкі» педагогічно занедбані підлітки, у яких не склались  стосунки з батьками, вчителями і наставниками, рішуче протидіють виховним умовам дорослих. Щоб знайти до них «ключ», існує тільки один шлях – перебороти емоційну роз’єднаність з ними, відродити втрачений духовний контакт, і заслужити їх повагу і довіру.

Щоб встановити міжособистісний контакт, треба навчитись впливати на настрій учасників спілкування. Тому налагоджування відносин з учнями необхідно починати з усунення наслідків, викликаючи тривогу, поганий настрій.

Необхідна і психологічна близькість педагога з учнями, вияв солідарності.

Потреба в доброті і чутливості сильна в кожному з нас: людина цінує в першу чергу те, чого йому бракує.

(За допомогою геометричних фігур колектив розподіляється на групи, проводиться вправа з метою актуалізації досвіду активної взаємодії та вміння встановлювати емоційний контакт з учнями.)

Вправа «Педагогічні ситуації»

Психолог. Перед вами – ряд складних педагогічних ситуацій. Ознайомтеся зі змістом кожної з них та виберіть із запропонованих варіантів реагування на дану ситуацію такий, котрий з педагогічної точки зору найбільш правильний на вашу думку. Виберіть тільки один варіант відповіді.

Ситуація № 1 . На самому початку заняття або вже після того, як ви провели кілька занять, учень заявляє вам: «Я не думаю, що ви, як педагог, зможете нас чогось навчити». Ваша реакція?

1. «Твоя справа – вчитися, а не вчити вчителя».
2. «Таких, як ти, ніщо не зможе навчити».
3. «Можливо, тобі краще перейти в іншу групу або навчитися у іншого вчителя?»
4. «Тобі просто не хочеться вчитися».
5. «Мені цікаво знати, чому ти так думаєш».
6. «Давай поговоримо про це докладніше. У моїй поведінці, напевно, є щось таке, що викликає у тебе подібну думку?»

Ситуація № 2. Педагог дає учневі завдання, а той не хоче його виконувати і при цьому заявляє: «Я не хочу цього робити!» Якою повинна бути реакція педагога?

1. «Не хочеш – змусимо!»
2. «Для чого ж ти тоді прийшов учитися?»
3. «Тим гірше для тебе, залишайся неуком».
4. «Ти усвідомлюєш, чим це може для тебе закінчитися?»
5. «Не міг би ти пояснити, чому?»
6. «Давай обговоримо – можливо, ти маєш рацію».

Ситуація № 3. Учень говорить учителеві, демонструючи зайву самовпевненість: «Не існує нічого такого, що я не зумів би зробити, якби захотів. Зокрема, мені нічого не варто засвоїти і предмет, який ви викладаєте». Якою повинна бути на це репліка вчителя?

1. «Ти занадто добре думаєш про себе».
2. «Із твоїми здібностями? Сумніваюся!»
3. «Ти, напевно, почуваєшся досить упевнено, якщо заявляєш так?»
4. «Не сумніваюся в цьому, тому що знаю: якщо ти хочеш, у тебе все вийде».
5. «Це, напевно, потребує від тебе великих зусиль».
6. «Зайва самовпевненість шкодить справі».

Обговорення. Кожна група обґрунтовує свій варіант відповіді і відповідає на запропоновані запитання:

•      Чи важко було вибрати рішення?
•      Чи були розбіжності у виборі відповіді?
• Що позитивного для педагогічного досвіду дає робота з розв’язання таких ситуацій?
• Які найважливіші риси необхідні вчителю для створення робочої атмосфери на уроці?
• Як спілкування впливає на встановлення емоційного контакту з учнями?

Психолог. Я вважаю, що ви погодитеся зі мною; що набагато легше помітити помилки, неточності, недоліки в спілкуванні своїх близьких, колег, учнів, ніж власні. І набагато важче знайти хороше в людині, вміти виправдовувати її вчинки.

Саме в процесі самопізнання ми оволодіваємо навичками комунікативного спілкування, тобто навичками розуміння себе, інших людей, а також навичками слухання.

Пам’ятка

  Як покращити свою комунікабельність

Полегшіть іншим спілкування з вами, крокуючи їм назустріч. Для цього уважно вивчіть рекомендації й дотримуйтеся їх. І ви будете «душею товариства».

1. Серйозно шукайте собі друзів.
2. Відкрито виявляйте цікавість до іншої людини.
3. Крокуйте назустріч людям з відкритим серцем.
4. Усміхайтеся до того, як почнете розмовляти.
5. Питайте інших про їхні інтереси.
6. Спочатку відрекомендуйтесь самі, називаючи своє ім’я.
7. Ставте людині запитання.
8. Відповідайте на кожне поставлене до вас запитання.
9. Самі говоріть менше.
10.  Допомагайте іншим перебороти труднощі.
11.  Виявляйте сердечність.
12.  Будьте спокійні й незворушні.
13.  Будьте терпимі й оптимістичні.
14.  Говоріть чітко й мелодійним голосом.
15.  Дивіться на людину зацікавлено.
16.  Виявляйте розуміння.
17.  Уважно слухайте співрозмовника.
18.  Запам’ятовуйте те, що казав співрозмовник.
19.  Тримайте себе спокійно і впевнено.
20.  Обережно висловлюйте свою точку зору.

Список літератури

1. Капустіна Т. Розвиток комунікативних умінь та навичок // Психолог.- 2007.-№ 13-15.
2. Комісарова С.М. Комунікативна компетентність вчителя // Психологічна газета.- 2006. -№ 22.
3. Кості В. Імідж педагога в умовах освіти // Психолог. -2002.-№ 16.
4. Маргулян І. Тренінг особистісного зростання // Психолог.- 2008.-№ 17.
5. Мельниченко О. Професійна компетентність педагога // Психолог.- 2009.-№ 29-30.
6. Молчанова О. Педагогічне спілкування // Психолог.- 2009.-№ 29-30.