Розвиток критичного мислення через читання та письмо на уроках зарубіжної літератури

Горбатюк Римма Федорівна

Вчитель зарубіжної літератури

Піддубцівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

«Розвиток критичного мислення через читання та письмо на уроках зарубіжної літератури»

Фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні учням інформації, а в тому, щоб розвивати в них критичний спосіб мислення.

Д. Дьюї

Ключове правило освіти – навчити вчитися. Основне ж завдання вчителя на сьогодні полягає у формуванні особистості учня, здатного до самостійного пізнання, у створенні умов для пізнавальної потреби в школярів, готового до самоосвіти в подальшому житті. Тому на нашому уроці діти повинні запитували, сперечалися, висловлювали і відстоювали свої думки, тобто, вони  мають критично мислити.

Саме тут і постає питання, що ж мається на увазі під поняттям «критичне мислення»? Аналіз зарубіжних досліджень показав, що не існує єдиного визначення критичного мислення. Різні вчені мають власний погляд на зміст даного поняття. Д.Дьюі критичне мислення розуміє як складну, пов’язану з діями людини мережу діяльності [1, 137]. М.Ліпмен розглядає критичне мислення як здатність аналізувати точки зору учасників навчального процесу, висувати та захищати власну точку зору стосовно певної проблеми [2, 32].

Різні аспекти формування критичного мислення відображені і у працях вітчизняних науковців. Проте у порівнянні з дослідженнями методології, теорії і практики критичного мислення, здійснюваними на Заході (Дж.Л.Стіл, К.С.Мередіт, Ч.Темпл, С.Уолтер.),  для науково-педагогічної думки України ця галузь практичного застосування все ще залишається «білою плямою» і розвивається головним чином завдяки спільним міжнародним проектам, семінарам-практикумам, майстер-класам, які періодично проводяться у вітчизняних освітніх закладах [3, 229-232]

Фактично першою спробою обґрунтувати доцільність введення критичного мислення як навчальної дисципліни є монографія А. Тягла та Т. Воропай «Критическое мышление: Проблема мирового образования XXI века». У ній розглядаються джерела, витоки, проблеми теоретичної розробки та практичного впровадження критичного мислення у систему освіти.

Щодо вітчизняних науковців, то відомий педагог К.Д.Ушинський вважав, що процес навчання потрібно організовувати так, щоб розвивати спостережливість школярів, учити їх відрізняти відоме від нового, допомагати зрозуміти особливості об’єкта вивчення за допомогою навідних запитань. Саме у такий спосіб можна забезпечити набуття міцних знань з предмета, розвинути «мислення вихованця на одну ступінь вище, досягти плодовитого навчання» [4]

Б.І. Степанишин серед основних формальних завдань літературної освіти визначив проблему розвитку емоцій та розумових сил учня – пам’яті, уваги, мислення, мовлення, уяви тощо. «Головне – не сума, не повнота знань, а розвинені на її матеріалі, її засобами здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати, узагальнювати і, зрештою, усі ці вміння застосовувати впродовж всього життя» [5,151].

І правда, сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Протягом уроків літератури відшукуються здібності у дітей, розвиваються найменші прояви їхнього таланту.

Не даремно ж у науковій літературі розвиток критичного мислення традиційно пов’язується з проблемним навчанням, під яким слід розуміти «таку організацію навчального процесу, яка передбачає створення у свідомості учнів під керівництвом учителя проблемних ситуацій та активної самостійної діяльності учнів з їх розв’язання, у результаті чого відбувається творче оволодіння знаннями, уміннями, навичками й розвиток мислитель них здібностей» [6, 61-65]. Проблемна ситуація створює своєрідну інтелектуально-творчу задачу для особистості учня, коли він не може зрозуміти явища, і це мотивує його до пошуку нових способів пояснення чи дії, до самостійного критичного мислення.

З огляду на це, Т. Ноєль-Цигульська пропонує такий ланцюжок проблемного навчання [7]:

Створення умов → виникнення потреби → мотивація → критичне мислення → вирішення задачі

Для кращого розуміння критичного мислення, варто звернутися до багаторівневої структури розумової діяльності учнів – піраміди інтелектуальних навичок, яку запропонував ще в 1956 році відомий спеціаліст у галузі технології навчання Бенджамін Блум.

Вже більше 50 років учителі всього світу використовують цю теорію для визначення розвитку в учнів навичок мислення високого рівня. На основному рівні розташовані знання, вище – розуміння, використання, аналіз, синтез, оцінювання. Таким чином піраміда повністю відображає структуру критичного мислення.

В рамках уроків із зарубіжної літератури, побудованих на засадах критичного мислення, вирішується завдання сучасного підходу до навчання та виховання школярів. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення.

Таким чином виникає необхідність у вихованні у учнів  внутрішньої потреби передавати власне бачення світу, мати особисту позицію.

Щоб навчити учнів мислити критично, треба, щоб учитель усвідомив необхідність активної участі учнів у процесі навчання. Дуже часто учні пасивно сидять на уроках, слухаючи учителів, механічно записують, а потім бездумно відповідають на запитання, репродукуючи все те, що їм «надиктував» учитель. Вони розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання.

А для цього треба дозволити учням вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони думають, говорять, є важливим не тільки для них самих і кожному з них дозволено сказати: «Я не згоден», «Я думаю інакше», тоді вони зможуть повністю включитися в процес критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність за власну думку.

Тому пропонується наступні типи проблемних навчальних запитань під час дискусії [8]:

• Запитання, для відповіді на яке в учнів не вистачає інформації. Вони повинні прочитати певний матеріал, що стане джерелом їхньої відповіді.
• Питання, для розв’язання якого потрібно застосувати складний алгоритм мислення. З інтелектуального кута учня виведе лабіринт «сократівських питань».
• Питання, для відповіді на яке необхідно знайти паралель, аналогію

Навчити критично мислити школярів неможливо пасивними методами навчання. Найдоцільніше використовувати інтерактивні технології. Інтерактивна технологія навчання – це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра у колективному взаємодоповнювальному, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання  [9, 23-24]

Для того, щоб досягти розвитку критичного мислення у учнів, варто кожен урок планувати за наступним зразком з використанням інтерактивних засобів навчання та за схемою «виклик→реалізація→рефлексія».

Опорна модель «Виклик – Реалізація – Рефлексія» задає не тільки певну логіку побудови уроку, але і послідовність конкретного сполучення методів, прийомів, зумовлює реалізувати міжпредметні зв’язки (інтеграція знань з української літератури, історії, географії та ін.), стимулює бажання учнів пізнавати довкілля, формувати свої вподобання у виборі майбутньої професії.

На такому уроці багато часу відводиться на обмін думками, спілкування (задіяні усі види мовленнєвої діяльності: слухання говоріння, читання і письмо). В учнів виробляється вміння аналізувати власне і чуже мовлення, правильно, логічно, точно будувати свої висловлювання, культивується увага і спостережливість, розвиваються усі види пам’яті і увага.

Але перш ніж розпочинати роботу, варто встановити в класі наступні правила, які сприятимуть розвитку критичного мислення.

Як приклад, наведу декілька інтерактивний методів навчання, які сприяють розвитку критичного мислення.

«Павутинка». Для його застосування необхідним є клубок ниток. Вчитель теж повинен бути активним учасником подій. Отже, при вивченні прислів’їв у 5 класі, можна застосувати даний метод. Для цього, учні сідають на стільці по колу. Вчитель, тримаючи в руках клубок ниток, говорить прислів’я і котить клубок до будь-кого з учнів. Той учень, до якого він прикотився, теж говорить прислів’я і котить далі будь-кому за власним бажанням. Даний метод дає можливість натренувати блискавичнісь мислення та пришвидшити реагування учнів.

На етапі усвідомлення матеріалу (за романом Ж.Верна «П’ятнадцятирічний капітан», 6 клас) варто використати стратегію «вільне письмо». Тому що дана стратегія допомагає зібрати докупи власні думки через записування їх без зупинки. Для роботи за стратегією виділяється 5-10 хвилин. Протягом цього часу учень записує свої думки щодо визначеної теми, не відриваючи ручки від аркуша паперу чи зошита. До уваги не беруться помилки, стиль. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції, не соромлячись їх і не боячись їхнього існування. Запропонувати можна таку тему: «Яким я уявляю майбутнє Діка Сенда».  

При вивченні повісті «Тарас Бульба» М. Гоголя можна використати метод обговорення проблеми в загальному колі. Так, вчителем ставиться проблемне питання: «Чи правильно зробив Бульба, чинячи самосуд над Андрієм?». При цьому вчитель повинен наштовхнути учнів на роздуми, натяками на Божі заповіді (Бульба був віруючою людиною) та разом із тим відповідальність за дезертирство (Бульба був полковником, і за законами Січі, мав право призначати покарання).

Але варто дотримуватися певних правил. Зокрема, не можна дозволяти комусь домінувати над колективом під час обговорення. Це можна зробити за допомогою фрази: «А тепер послухаємо ще когось». При цьому варто демонструвати увагу до всіх, дякуючи за відповідь. Адже це буде стимулювати учнів до кращої роботи. Також не можна ставити запитань, відповідь на які буде «так», чи «ні». Варто вживати відкриті запитання, які починаються на «Чому?», «Як?», «Що саме?». Це дасть змогу навчитися учням відстоювати власну думку і навчитися чітко її формулювати

В старших класах можна пропонувати більш складні інтерактивні засоби навчання. Так, під час вивчення творчості Федеріка Стендаля можна запропонувати для перевірки домашнього завдання інтерактивну вправу «Карусель».

Учні об’єднуються у дві групи і утворюють два кола, одне всередині іншого. Сідають навпроти один одного й переказують цікаві факти з життя Стендаля. Потім учасники зовнішнього кола пересідають на один стілець (за годинниковою стрілкою) й обмінюються своїми відомостями, і так до завершення кола.

Як бачимо, критичне мислення нині один з модних трендів в освіті. Про те, що його розвиток є одним з наскрізних завдань навчально-виховного процесу, йдеться й у Концепції нової української школи.

Список літератури:

1.  Дьюи Д. Психология и педагогика мышления. – М., 1997.

2.  Чарльз Темпл, Джінні Стіл, Курт Мередіт. Методична система «Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів» (Підготовлено для розвитку критичного мислення) / Посібник І-ІV, Науково-методичний Центр розвитку критичного та образного мислення: Інтелект, 1998.

3. Тягло О.В. Критичне мислення як освітня інновація // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків, 1997. – Вип. 2.

4. Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: в 6-ти т./сост. С.Ф.Егоров. – М.: Педагогика, 1998. – Т.1.

5. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі / Б.І.Степанишин. – К. : Рву «Проза», 1995.

6. Селевко Г. К. Проблемное обучение // Школьные технологии. – 2006. - № 2.

7. Ноэль-Цигульская Т.Ф. О критическом мышлении. – Режим доступу: http://lib.rin.ru/doc/i/196838p.html

8. Поляцкова Наталія Вікторівна Формування критичного мислення та розвитку духовності учнів 5-6 класів 12-річної школи на уроках української літератури/ Посібник, Науково-методичний Центр розвитку критичного та образного мислення: Інтелект. – 2009.

9. Пометун О.І., Пироженко Л.В.. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: науково-методологічний посібник \за ред.. О.І. Пометун. – К. А.С.К., 2004..