Розвиток культури України за більшовицького режиму (1918—1920 рр.)

Розвиток культури України за більшовицького режиму (1918—1920 рр.)Бердянський муніципальний ліцей вчитель історії Віктор ДІМІТРОВ

Політика більшовиків у сфері культури«Нова людина» — будівника комунізму, відданого більшовицькій партіїЛояльність до нової влади жорсткі ідеологічні тиски на мистецьке коло формування принципово нової особистості, вихованої на цінностях комуністичної ідеологіїполітизованістьідеологізація

Політизація — надання певному явищу суспільного життя політичного характеру, посилення його зв'язку з політикою.Ідеологізація — прагнення та спроби пов'язати розвиток якої-небудь сфери життя суспільства з певною ідеологією. Пропаганда — друковане й усне поширення та роз'яснення ідей, уявлень, поглядів політичних, наукових та інших знань.

Освітня політика більшовиків. Хати-читальні були основним культурним осередком на селі. Фрагмент експозиції. Національний музей літератури Україникомуністична пропаганда загальна освіта культурна освіта. Народні будинки, бібліотеки, клуби були основними культурними осередками у містах. Лук’янівський народний будинок, Київ2 липня 1919 р. уряд УСРР схвалив «Положення про єдину трудову школу», яке визначало обов’язковість і безкоштовність навчання дітей віком від 7 до 16 років.

1 липня 1920 р. Наркомат освіти УСРР видав «Декларацію про соціальне виховання дітей»Більшовики виявили зацікавленість роботою українських вчених. У 1919 р. було поновлено діяльність Української Академії наук (УАН).

Книговидання й література. Мистецьке життя. У кожному губернському й повітовому центрі виходили одна або кілька газет російською, українською і навіть єврейською мовами. У цей час творили видатні митці слова: Павло Тичина. Василь Чумак Семен Скляренко. Андрій Головко Василь Еллан-Блакитний

У 1920 р. активно розвивався театр. Основна увага творчих колективів була спрямована на обрання репертуару, використання кращих творів вітчизняної та зарубіжної драматургії, а також створення нових сучасних п’єс. У Києві в цей час виникла низка професійних та робітничо-селянських театрів, зокрема Народний театр профспілки артистів сцени та арени «Синяя птица», театр Першого комуністичного полку, театр Червоної армії, театр «Арлекин», шість районних театрів тощо. Розвиток музичного мистецтва був пов’язаний із творчістю Симфонічного оркестру ім. М. Лисенка, організованого в Києві 1919 р., а також концертною діяльністю Державної української мандрівної капели (скорочено — «ДУМКА») під керівництвом Н. Городовенка. Симфонічні оркестри виникли також у Харкові, Катеринославі, Одесі.

У мистецтві кінематографа більшовики з 1919 р. почали повне одержавлення кіноіндустрії. Тепер кіно перетворилося на один із важливих засобів агітації і пропаганди. Більшовики започаткували новий жанр кіномистецтва — агітаційний фільм. Лише в 1919 р. режисери, які перейшли на бік більшовиків, зняли 21 фільм цього жанру.

Церковно-релігійне життя. Під час попередніх спроб встановлення свого режиму більшовицька влада не встигла будь-яким офіційним чином заявити про своє ставлення до церкви. Однак її антицерковну позицію унаочнювало вже те, що внаслідок обстрілу та реквізицій постраждало декілька київських храмів, а загін червоноармійців розстріляв митрополита Київського й Галицького Володимира. Повернувшись удруге, більшовики вже керувалися декретом «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви (Про свободу совісті)» від 20 січня 1918 р., де крім положень, які визначали світський характер держави й відокремлення церкви від школи, ішлося про заборону релігійним громадам і церкві володіти власністю, позбавлення їх прав юридичної особи, націоналізацію церковного майна.