Презентація на тему:”Українська Держава Павла Скоропадського”

Презентація на тему:”Українська Держава Павла Скоропадського”Підготувала викладач історії: Писарчук В. М.

Скоропадський Павло Петрович (1873 – 1945) – визначний український державний і політичний діяч, воєначальник, останній гетьман України (1918 р.). Походив із старовинного українського козацько-шляхетського роду Скоропадських. Народився Скоропадський у м. Вісбаден (Німеччина). Дитячі роки провів у родинному маєтку у Тростянці, що на Полтавщині.

План1. Проголошення гетьманату П. Скоропадського.2. Причини і суть гетьманського перевороту.3. Внутрішня політика П. Скоропадського.4. Національно-культурна політика П. Скоропадського.5. Зовнішня політика П. Скоропадського.6. Підсумки перебування у влади П. Скоропадського.7. Основні причини падіння гетьманату

1. Проголошення гетьманату П. Скоропадського. Повернення Української Центральної Ради у супроводі німецьких і австро-угорських військ населення сприйняло по-різному: переважно вороже або байдуже, оскільки значними були її прорахунки й хиби. Деякий час після повернення до влади Центральної Ради зберігалася республіканська форма правління: усі державні акти підписувалися від імені Української Народної Республіки. Але її авторитет серед населення України падав. Заможні верстви населення були незадоволені проголошенням націоналізації великої земельної власності, безпорадністю у налагодженні роботи промисловості, їх дратував сам термін «Рада». Зі свого боку селянська біднота відчувала, що після повернення поміщиків обіцянка Ради наділити її землею перетворилися на пустопорожню декларацію.

Після вступу німецьких і австро-угорських військ в Україну влада УЦР ставала все більш обмеженою, формальною. В останні дні свого існування УЦР ухвалила проект Конституції УНР, обрала Президентом УНР М. Грушевського. Однак відсутність ефективно працюючого адміністративного апарату, широкої народної підтримки і деякі інші фактори призвели до занепаду Української Центральної Ради. Водночас почали загострюватися відносини між окупаційним командуванням і урядом УНР. Окупанти переконалися, що для забезпечення визначених поставок продовольства УЦР не мала реальних можливостей. Рада виявилася неспроможною вивезти до Німеччини продовольство: її можливості у цьому питанні, як зазначав представник німецького командування, «не йшли далі сили німецького багнета». За такої ситуації кайзерівські чиновники, всупереч своїм обіцянкам, почали дедалі активніше втручатись у внутрішні справи УНР. Дійшло до того, що 25 квітня 1918 р. було оголошено створення військово-польових судів над українськими громадянами. Центральна Рада висловила протест. Поступово складалися передумови усунення Центральної Ради з політичної арени.

Українські політичні групи консервативного спрямування та офіцери Вільного козацтва пішли на закулісні переговори з німецьким командуванням, для якого встановлення в Україні твердої влади було гарантією успішного вивезення продовольства. Утворена з козаків 1-го Українського корпусу та «Вільногокозацтва»Українська народнагромада,зважаючи на неможливість співпраці з Українською Центральною Радою, вирішила підтримати іншу владу у формідиктатурибез народного представництва. За найкращу форму влади визналигетьманат.

29 квітня 1918р. загін німецьких військ зайняв приміщення, де засідала Центральна Рада. Українська Центральна Рада була скинута, і гетьманом України на Всеукраїнському землеробському конгресі в Києві (майже 8 тис. делегатів) був проголошений один з відомих організаторів українізованих військових частин, почесний отаман Вільного козацтва генерал Павло Скоропадський. Серед перших рішень гетьмана було встановлення гетьманату за назвою «Українська держава» замість Української Народної Республіки.

29 квітня в Софіївському соборі єпископ Никодим миропомазав гетьмана, а на Софіївському майдані відслужили урочистий молебень. Тоді ж було опубліковано «Грамоту до всього українського народу», де гетьман заявляв, що «відкликнувся на поклик трудящих мас Українського народу і взяв на себе тимчасово всю повноту влади». Відповідно до цього документа, Українську Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та ЇХІІІХ товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман також повідомляв, що незабаром видасть закон про вибори до Українського Сейму. Було обіцяно «забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці». До скликання Сейму в Україні мали діяти «Закони про тимчасовий державний устрій України», видані 29 квітня. У них були визначені головні напрями діяльності гетьмана у політичній сфері, організації державного управління, дані гарантії громадянських прав населення, оголошено про встановлення Української держави замість Української Народної Республіки.

2. Причини і суть гетьманського перевороту. Основними причинами гетьманського перевороту були:- криза соціальної політики УЦР і неприйнятність цієї політики поміщиками і промисловцями;- втрата авторитету УЦР серед широких верств населення в умовах окупації;-ослаблення УЦР розбіжностями між українськими партіями в самій Центральній Раді;- зацікавленість окупаційної адміністрації у владі, спроможній виконати зобов'язання щодо постачання продовольства Німеччині та Австро-Угорщині. Суть переворотуполягала у спробі шляхом змінидемократичноїпарламентськоїформи державного правління на авторитарну створитинову модель української держави, яка була б здатна зупинити радикалізацію, дезорганізацію та деградаціюсуспільства, стала б творцем і гарантом стабільного ладу, що ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні правових норм.

Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами...», уся влада, зокрема законодавча, зосереджувалася у руках гетьмана. Гетьман призначав отамана (голову) Ради міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, був верховним головнокомандувачем. За формою це була диктаторська влада з атрибутами національної традиції, за політичною суттю - авторитарний режим. Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами...», уся влада, зокрема законодавча, зосереджувалася у руках гетьмана. Гетьман призначав отамана (голову) Ради міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, був верховним головнокомандувачем. За формою це була диктаторська влада з атрибутами національної традиції, за політичною суттю - авторитарний режим.

3. Внутрішня політика П. Скоропадського. Гетьман сформував новий уряд - Раду міністрів - з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ - Д. Дорошенко (член партії соціалістів-федералістів - єдиний соціаліст в уряді); міністром освіти - відомий український політик М. Василенко. Інші міністри були членами російських партій, в основному-партії кадетів. Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (почали діяти старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція тощо). Однак зміцнення цього апарату русифікованими представниками старого чиновництва являли погрозу Українській державі.

У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів.- Відповідно до головного пріоритету у внутрішній політиці - земельного питання - у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння. Гетьманом Павлом Скоропадським була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні. В Український державі була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи. При гетьманаті були обмежені демократичні права.

4. Національно-культурна політика П. Скоропадського. Найважливішим досягненнями гетьманату характеризувалася національно-культурна політика. Новою владою були здійснені спробиукраїнізаціїдержавного апарату і системи освіти:- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;- був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;- відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;

- у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія наук, першими академіками якої стали відомі вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Вернадський, В. Косинський та ін. Президентом УАН був обраний В. Вернадський. В Українській державі були організовані Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса, Державний симфонічний оркестр, Українська державна капела тощо.

5. Зовнішня політика П. Скоропадського. Одним із головних завдань гетьманського уряду була боротьба заміжнародне визнання. Української держави. Найважливішиминапрямкамизовнішньої політики були:- союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини;- встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;- підписаннямирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);- дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину;- було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню. Але Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» росії, не визнала Гетьманську державу.

6. Підсумки перебування УД П. Скоропадського. У цілому в Україні вдалося досягти стабілізації економіки, дати могутній імпульс розвитку української культури, досягла успіхів у зовнішній політиці. Однак реставрація дореволюційних порядків на селі, однобічна орієнтація гетьманату на великих землевласників і буржуазіювідштовхувати від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Крім того, опора на німецьку військову адміністрацію не виправдала сподівань П. Скоропадського, тому що Німеччина програвала війну й на її території зріла революція. Починаючи з літа 1918 р. опозиція режиму П. Скоропадського підсилилася. Очолив її Український національний союз, головою якого з 18 вересня 1918 р. став В. Винниченко. У боротьбі проти гетьманату українські соціалісти пішли навіть на укладання союзу з більшовиками. 14грудня 1918 р. П. Скоропадський відрікся від влади. Незабаром війська, що підтримували опозиційний гетьманату Український національний союз, увійшли до Києва.

7. Основні причини падіння гетьманату. Основними причинами падіння гетьманату були:- відсутність численної дієздатної регулярної української армії;- посилення впливу в Українській державі російських консервативних кіл;- відновлення в державі поміщицького землеволодіння;- вузька соціальна база гетьманату;- підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади;- скрутне становище трудящих;- наростання напруженості у суспільстві та формування організованої опозиції;- поразка Німеччини та її союзників у Першій світовій війні

Закріплення матеріалу:1. Що стало причиною конфлікту між німецько-австрійською адміністрацією, консервативними колами України, з одного боку, і Центральною Радою - з другого?2. Як було організовано і здійснено гетьманський переворот?Чому Центральна Рада під час перевороту не мала підтримки у військах і в народних масах?3. Охарактеризуйте соціальну базу гетьманського режиму.4. За рахунок яких елементів відбувалося формування державного апарату в Українській державі?5. Що було зроблено для формування української армії?6. Чому, на вашу думку, гетьман зробив спробу відновити українське козацтво?7. Проаналізуйте міжнародну діяльність гетьманського уряду.8. Назвіть сильні й слабкі сторони аграрної політики Скоропадського.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.1. Опрацювати матеріал підручника. С. В. Кульчицький Ю. Г. Лебедєва.Історія України.10 кл. Параграф 18.2. Складіть і заповніть таблицю «Українська держава П. Скоропадського». А)Зовнішня політика П. Скоропадського. Б)нутрішня політика П. Скоропадського. В)Аграрна політика. Г)Армія. Д)Економіка. Е)Влада

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!