Розвиток математичного мовлення молодших школярів

Розвиток математичного мовлення молодших школярів

Тема розвитку математичного мовлення в молодших школярів є актуальною проблемою сучасної освіти, адже вимоги щодо правильності мовлення учнів повинні бути на такому ж рівні, як і якісне засвоєння програмового матеріалу. Засвоюючи нові слова, діти навчаються правильно їх вимовляти, наголошувати, пояснювати їхнє значення.        Доволі часто можна спостерігати, що молодший школяр розуміє завдання та уміє його виконати, а пояснити не може. Учитель повинен приділяти увагу збагаченню активного математичного словника, що сприятиме розвитку математичного мовлення учнів. 

      Ефективність здійснення цієї роботи в початковій школі впливає на опанування цієї дисципліни у старших класах. Тому вимоги щодо правильності мовлення школярів повинні бути на такому ж рівні, як і якісне засвоєння програмового матеріалу.

       Чинна програма з математики для початкової школи включає в себе змістові лінії: числа, дії з числами, величини, елементи алгебри та геометрії, сюжетні задачі з характерними для них термінами й символікою. Виходячи з цього, мовлення учнів повинно відповідати якостям, притаманним мові математики з її чіткістю, точністю, лаконічністю, логічністю та відповідною термінологією. Тому в методичних рекомендаціях до усного мовлення молодших школярів наголошено на виразності, грамотності, чіткості, свідомості та емоційності їхнього мовлення. Особливою вимогою до учнів є уміння правильно та чітко давати відповіді на запитання, висловлюючи закінчену думку. 

          Учні початкової школи повинні засвоїти початкові математичні знання, відображені у вигляді: «термінів (одноцифрові числа, доданок, сума, чисельник, знаменник тощо); уявлень (натуральний ряд чисел, числовий вираз і його значення, рівняння з однією змінною, довжина, відстань, периметр тощо); понять (десяток, задача, розряди і класи чисел, дріб, площа фігури); законів (переставний і сполучний закони додавання і множення, розподільний закон множення); залежностей (між компонентами і результатами дій, між швидкістю, часом і  відстанню тощо); властивостей (частки, прямокутника) тощо» 

      Отже, обов’язковою умовою успішного навчання учнів є усвідомлення суті та змісту математичних понять, розуміння нових термінів. Тільки за таких умов засвоєння ними нових математичних знань не носитимуть формального характеру. Ця робота має бути системною, спрямованою на розвиток умінь та навичок в усній і писемній формі давати коротку, чітку, логічно обґрунтовану відповідь.  

    Мовлення молодших школярів на уроках математики повинно відповідати тим загальним правилам, які вивчають на уроках мови, тобто правильному використанні сполучників, відмінюванні числівників, правильному вживанні відмінків, побудові речень. При введенні математичних термінів їх потрібно не лише озвучувати, а й вивчати: розкрити їхні значення, указати походження, продемонструвати приклади та ілюстрації, спиратися на життєвий досвід учнів та раніше набуті ними знання. Молодші школярі засвоюють математичну термінологію, наслідуючи мову вчителя та виконуючи відповідні вправи. Навчальна ефективність таких вправ значно посилюється, якщо їх виконувати з опорою на записи виучуваних термінів на дошці чи на окремих аркушах. Це забезпечує правильне співвіднесення термінів і відповідних математичних понять, дає змогу учням не тільки сприймати терміни на слух, а й самостійно читати їх.

      Оцінюючи під час усних відповідей навчальні досягнення учнів, до уваги беруть не тільки якість їхніх знань та умінь (а саме: правильність, повнота, глибина, гнучкість, конкретність, системність, усвідомленість та міцність), а й культуру мовлення – послідовність викладу матеріалу, правильне вживання термінів, повнота у формулюванні висновків. Тому учитель повинен дбати не лише про засвоєння школярами предметних

компетентностей, але й формувати культуру математичного мовлення та мислення в молодших школярів. У дітей, які прийшли в перший клас, учитель виявляє і систематизує вже відомі їм математичні терміни, засвоєні в ході підготовки до школи. У процесі навчання словниковий запас школярів розширюється, а вживання математичних термінів збільшується в 1 класі.  

    Учитель для розвитку математичного мовлення учнів повинен використовувати різні види та форми роботи: розповідь, у якій він ознайомлює учнів з новими словамипоняттями; бесіду, яка стимулює дітей до самостійних висновків; правильна постановка питань та вміння давати відповідь на них; робота зі словником математичних термінів; використання «пам’яток»; написання математичних диктантів; складання невеликих оповідань-казок про числа, про хід розв’язування прикладів та задач (спочатку за зразком, з допомогою запитань вчителя, згодом за аналогією, а потім самостійно); використання ігрового матеріалу (математичні ігри, цікаві вправи на запам’ятовування нових термінів); інсценування, повідомлення за темами; систематичне виправлення помилок в усному та писемному мовленні Виразне читання умови задачі, правил з підручника, повторення та пояснення прочитаного – невичерпне джерело розвитку математичного мовлення молодших школярів. 

     Щоб сформувати в учнів уміння грамотно висловлювати свою думку, формулювати означення чи математичне твердження, потрібно ознайомити їх з алгоритмами побудови відповіді, що значно підвищить культуру їхнього мовлення. Тому вчитель повинен на кожному уроці стежити за правильністю та логічністю висловлень учнів, грамотною побудовою речень, за правильною вимовою слів та термінів. Він повинен тактовно, спокійно на кожному уроці, на перервах виправляти мовні та мовленнєві помилки учнів.  Працюючи із школярами можна помітити, що їм важко засвоїти співзвучні та споріднені поняття: цифра – число, коло – круг, пряма – відрізок, зменшуване – від’ємник, площа – периметр. І причина одна: учень недостатньо розуміє значення цих слів. Тому вчитель повинен передбачати й усувати можливі помилки. 

      При введенні нових термінів потрібно прикріпити на дошку таблички (картки) з цими словами, або спроектувати їх на екран, попрацювати над їхніми значеннями, вимовою та написанням. На наступних уроках необхідно дати дітям завдання на вживання цих математичних термінів. 

       Вивчення з учнями арифметичних дій, їхніх властивостей та обчислювальних прийомів активно сприяє розвитку математичного мовлення. Школярі активно збагачують словниковий запас під час вивчення назв арифметичних дій та їхніх компонентів. Щоб полегшити сприймання і запобігти помилкам, доцільно встановлювати разом з учнями зв’язок з однокореневими словами. Наприклад, ознайомлюючи школярів з таким компонентом дії віднімання, як зменшуване, цей термін можна пов’язати зі словами

«менше», «зменшується», «зменшити». Для поняття «від’ємник» відповідними словами є «відняти», «віднімається» .  У подальшому для запам’ятовування назв компонентів і результатів арифметичних дій учителю слід запроваджувати систематичне читання математичних виразів різними способами в ході математичних диктантів, виконання обчислень на дошці, з коментуванням або самостійно, розв’язування рівнянь з коментуванням. Наприклад, 80 зменшити на суму чисел 30 і 40; або зменшуване – 80, від’ємник – сума чисел 30 і 40, знайти різницю; або від 80 відняти суму чисел 30 і 40. Навчаючи учнів читати вирази, потрібно слідкувати і за правильністю відмінювання числівників. 

Корисними є завдання на складання розповіді про число «ланцюжком», які учні можуть будувати, відповідаючи на запитання вчителя, або за схемою, поданою на плакаті чи на індивідуальній картці. Наприклад, 847 – трицифрове число, записане трьома різними цифрами. 

      Попереднє число 846, наступне – 848. У числі 847 8 сотень, 4 десятки, 

7 одиниць. Усього одиниць 847, усього десятків 84, сотень – 8. 847 можна записати як суму розрядних доданків 800+40+7. Найбільше число, що складається саме з таких цифр – 874, а найменше – 478. 

Формуванню навичок усного мовлення учнів сприяє і робота над текстовими задачами. Учитель повинен навчати школярів читати їхній текст, переказувати зміст, зв’язно й послідовно міркувати, установлюючи зв’язок між даними та шуканими величинами. Продемонструємо відповідь школяра на прикладі задачі.  

Задача. З двох міст, відстань між якими 360 км, одночасно назустріч виїхали два автомобілі. Швидкість одного – 64 км/год, другого – на 8 км/год менша. Через скільки годин зустрінуться автомобілі?  

Щоб дізнатися, через скільки годин зустрінуться автомобілі, треба знати, яку відстань вони проїхали і на скільки кілометрів за годину зближувались. Відстань, яку проїхали автомобілі, ‒ відома. Невідомо, на скільки кілометрів за годину зближувались автомобілі. Щоб дізнатися, на скільки кілометрів за годину зближувались автомобілі, треба знайти швидкості обох автомобілів. Швидкість одного автомобіля відома, а другого – ні. Щоб знайти швидкість другого автомобіля, треба знати швидкість першого і на скільки кілометрів за годину швидкість другого більша, ніж першого. А це в задачі відомо.      Міркування за аналогією, за алгоритмом, за зразком сприяє кращому запам’ятовуванню обчислювальних прийомів, допомагає учням пояснити вибір арифметичних дій у задачах, уміти їх проаналізувати. Діти збагачують лексичний запас, вдосконалюють навички правильної побудови словосполучень і речень. А введення завдань на складання задач за малюнком, за схемою, за виразом, за планом допомагає тому, що мовлення учнів стає більш послідовним, виразним, гармонійним. 

      Ефективним прийомом навчання учнів математичної мови є коментоване виконання завдань під час якого учень коментує розв’язок і одночасно записує в зошит. Дотримання норм наголошення є одним із важливих показників культури усного мовлення. Школярі, уживаючи математичні терміни, відчувають ті або інші ускладнення. Учитель повинен систематично стежити за правильністю вживання наголосу в назвах величин: «кілометр», «дециметр», «сантиметр», «міліметр»; одиниць вимірювання при числових даних: «вісім кілограмів, а не вісім кілограм», «тридцять грамів, а не тридцять грам». Педагогу необхідно формувати в дітей культуру писемного мовлення, яка передбачає грамотне, правильне висловлення думки за допомогою графічних знаків – цифр; привчати учнів до охайного, каліграфічного письма. Це можна досягнути при поданні зразків правильних записів, постійних вимогах бережного ставлення учнів до оформлення письмових робіт, дотримання правил ведення зошитів, стеженням за охайністю письма та виправленням орфографічних і граматичних помилок.  

Успішне оволодіння школярем математичною мовою в межах шкільної програми можливе лише за умови цілеспрямованого керівництва вчителем процесом розвитку усного та писемного мовлення на уроці математики, здійсненого в процесі організації педагогом різних форм навчальної діяльності: читання та запис математичних виразів, виконання різноманітних вправ на розвиток мовлення, вправ на розвиток словникового запасу школярів, виконання завдань з переходу від словесного запису до символічного і навпаки, організація учнівських усних та письмових повідомлень з історії виникнення та розвитку математичних понять, термінів, символів.  

Висновки. Отже, під час формування предметної математичної компетентності школярів потрібно акцентувати увагу на практичних підходах до вивчення ними математичної термінології. Математичне мовлення учнів потрібно розвивати впродовж вивчення усіх змістових ліній. Мовленнєвий розвиток, якого досягли учні в початковій школі, забезпечить основу подальшого навчання й виховання. Вище сказане дозволяє стверджувати, що на сьогодні проблема розвитку математичного мовлення молодших школярів є актуальною і потребує подальшого дослідження.   ЛІТЕРАТУРА  

Білоножко, 2015 – Білоножко О. А. Формування усного та писемного навчання на уроках математики / О.А. Білоножко // Математика в школах України. – 2015. – №6. – С. 10-

11. 

Жигайло, 2016 – Жигайло О. О. Розвиток та шляхи удосконалення математичного мовлення молодших школярів / О. О. Жигайло // Рідне слово в етнокультурному вимірі : збірник наукових праць. – Дрогобич : Просвіта, 2016. – С. 389–398.  

Король, 2009 – Король Я.А. Математика в початкових класах : Культура усного і писемного мовлення / Я. А. Король. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2009. – 160 с. 

Король, 2003 – Король Я.А. Математика. Методика роботи над текстовими задачами. 4 клас / Я. А. Король, І. Я. Романишин. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2003. – 184 с. 

Онопрієнко, 2014 – Онопрієнко О. Компетентнісний підхід до навчання математики / О. Онопрієнко, Н. Листопад, С. Скворцова. – К. : Ред. газ. з дошк. та поч. освіти, 2014.

– 128 с.