Розвиток мовлення. Твір-репортаж "Зі мною таке не трапиться..."

                                                                                                         Репортаж із місця події

                     Зі мною таке не трапиться…

      Вогонь - це одна зі стихій, що тісно увійшли в наше життя. Ми не уявляємо існування без нього, як і без усіх інших благ цивілізації. Не було б тепла і світла, їжі, не працювали б заводи й фабрики – як би ми жили?

       З одного боку вогонь – добрий помічник, з іншого – справжнє лихо. Недарма у давні часи наші пращури приносили жертви богам, аби ті захистили від страшної стихії. Звідти й пішов вислів «боятися , як вогню».

      Але в наш час страх перед вогнем минув. Людина перемогла стихію, підкорила вогонь, забувши, що крім готування їжі, він може бути дуже небезпечним.

       Ті ж репортажі у новинах про згорілі будинки, спалені ліси й інші трагедії не зачіпають нас. «Зі мною таке не трапиться», - вважає кожен. Вислів «не жартуй з вогнем» ми починаємо розуміти лише, коли нещастя прийде у наш дім.

       … Це сталося вночі, коли у маленькому селищі, а саме у будинку для людей похилого віку, всі спали. Ні персонал, ні пенсіонери не знали, що через чотири години від будинку залишаться лише обгорілі уламки.

        Один чоловік запалив сигарету і почав курити просто у ліжку, але оскільки була  ніч, його хилило в сон. Старий заснув, а сигарета впала на простирадла, які почали тліти, а згодом яскраво спалахнули. Винуватець пожежі так і не прокинувся, загинувши в тому нещадному вогні. Лютуючи, стихія швидко погнала все навколо. Старий довоєнний будиночок, не оснащений пожежною сигналізацією, яскраво палав у нічній темряві.

         Люди, що жили поблизу, відчули їдкий запах горілого пластику й, побачивши полум’я, викликали пожежних. Але з райцентру до села шлях не близький – поки пожежні доїхали до місця призначення, від будинку залишилися б самі дошки. Тому небайдужі схопили засоби для гасіння вогню: відра з водою, піском - і побігли на допомогу.

         Полум’я лютувало так сильно, що загасити його водою було нереально. Зрозумівши це, чоловіки порозбивали вікна й одного за одним витягали  пенсіонерів, які благали про допомогу. Вижило шістнадцятеро –  рівно половина підопічних закладу. Коли пожежні машини під’їхали, будівля вже догорала…

         Людська пам’ять – цікава річ. Усе погане ми забуваємо майже відразу, а гарні речі залишаються надовго. От і ця пожежа, побачена в  новинах по телевізору або почута від когось, не залишається у нашій пам’яті надовго. Крім того, інтернат для людей похилого віку  побудували в іншому селі, а на місці пожежі встановили пам’ятний знак…

          Ця трагедія лише одна з багатьох, які повинні слугувати нагадуванням про те, як небезпечно жартувати з вогнем. Не вимкнена праска, сигарета в ліжку, сірники в дитячих руках - і стихія вийде на волю, а приборкати її вдається не кожному і далеко не відразу. Жарти можуть коштувати десятки або й сотні людських життів. Пам’ятай про це, перш ніж розвести вогонь!