Розвиток пізнавальної діяльності учнів

Учитись важко, а учить ще важче, Але не мусиш зупинятись ти:

Як учням віддаїи усе найкраще,

Та й сам сягнеш нової висоти.

Всім нам відомо, що вчительська праця належить до розряду глибоко особистих видів діяльності, а тому своєрідність уроку англійської мови повністю залежить від учителя, його вмінь, можливостей, вдачі. Існує думка, що справжнім магістром педагогом, особливо вчителем англійської мови, може бути лише людина з певним успадкованим нахилом до цієї професії. А особливо вчителем, який працює в початковій школі, так як навчання молодших школярів має багато проблем, пов’язаних з адаптацією дітей до умов навчальної діяльності.

Працюючи в початкових класах, я помітила, що діти в цьому віці ще не володіють цілеспрямованою увагою. їхня довільна увага нестійка, оскільки внутрішні засоби саморегулювання ще не розвинуті, а це призводить до швидкої втомлюваності. Сидіння за партою протягом 45 хвилин впливає на функціональний стан центральної нервової системи дитини значно більше ніж легка фізична праця. Результатом утоми є зниження пам’яті, зору і слуху. Все це позначається на навчанні дітей. Постає питання:

Як же можна забезпечити засвоєння дітьми великого обсягу навчального матеріалу і не зашкодити при цьому їхньому здоров’ю?

Вважаю, що ефективним засобом є організація сюжетного навчання для груп учнів.

1. Навчання без теоретичних пояснень на основі конкретного

змісту завдань. При цьому увага учнів зосереджується на змісті завдання, а не на його структурі, що значно полегшує засвоєння матеріалу.

2.    Збереження цілісної картини світу, що передбачає розподіл

вправ у часі та систематичне паузоване повторення навчального матеріалу, а також його різноманітне комбінування. Стійкі мовленнєві навички формуються без надмірної втомлюваності дітей, оскільки навантаження розподілено в часі.

3. Розширення поля застосування досвіду за рахунок зміни

компонентів навчання. Багаторазове виконання певної дії кожного разу на новому рівні та в нових умовах сприяє формуванню гнучких мовленнєвих навичок і водночас забезпечує новизну навчання.

4. цілеспрямованість дій, яка передбачає одночасне

використання мовленнєвого матеріалу та різноманітних видів діяльності (спілкування + рухлива (предметна) художня діяльність). Це вчить учнів розподіляти увагу, запобігає їхній втомлюваності, оскільки навантаження розподіляється у просторі.

В основу методичної системи навчальних комплексів для учнів молодших класів покладено прийоми рольової гри і сюжетно-композиційного моделювання дидактичного матеріалу.

«Подорожуючи» країною казок, діти самі стають співучасниками різноманітних пригод. А це природно мотивує говоріння англійською мовою. Кожну історію (особисто я ) опрацьовую з дітьми протягом одного уроку, а всю казку — протягом місяця. Під час навчання учням пропонуються певні ситуації, з якими виконуються різноманітні вправи. Так, немовляті Бембі, діти допомагають вчитися розмовляти, ведмедикові Бонго, який народився і виріс у цирку - діти показують ліс, маленькому Піноккіо допомагають вчитися у школі, поросятам будувати хатинки.

Під час уроку необхідно підтримувати зацікавленість учнів. Навчальні ігри створюють саме таке середовище.

Дуже динамічною є гра «відгадайте предмет». Учень стоїть біля дошки спиною до класу. Йому в руки, які він тримає за спиною, кладеться предмет. Учень повинен вгадати, що покладено. Ця гра дуже всім подобається. А можна так. Перед початком уроку загорнути у папір декілька предметів. Діти вгадують предмети за їх формами. Або ще. Учитель або учень повільно малює на дошці. У певний момент хто-небудь з учнів може вгадати, що то. Той, хто вгадав, іде до дошки і малює свій предмет. Якщо ніхто не може здогадатися, учень продовжує малювати. Це стимулює бесіду між двома особами.

І взагалі, сучасна педагогіка розглядає дитячу гру як важливий засіб виховання і всебічного розвитку дітей. Гра для них — і навчання, і праця, і серйозна форма виховання. Граючи, вони вивчають кольори, форму, властивості матеріалу,

просторові відносини, числові відносини, вивчають рослини, тварин. Я помітила, що гра створює умови, коли іноземні слова, літери, правила читання, звороти засвоюються мимоволі за рахунок частого повторення в той час, коли дитина захоплена самим процесом гри. Нам, вчителям, на початковому етапі, потрібно бачити успіхи і не помічати невдачі. Адже невдача веде до розчарування — розчарування веде до браку мотивації — брак мотивації веде до прямої відмови зробити ще одну спробу. І навпаки, успіх веде до перемоги — перемога веде до мотивації — мотивація веде до бажання перемогти — і до нових успіхів. Наведу декілька правил, як поводити себе вчителям, щоб за допомогою відчуття успіху позитивна мотивація у дітей зростала.

1. Дитина повинна відчути, що вчити і вчитися — це діяльність, яка приносить радість і вчителеві і учневі.
2. Учитель повинен говорити зрозуміло, голосно і з ентузіазмом.
3. Робити все невимушено і радісно. Не потрібно жодної напруги. Адже напруга — це результат поганої самоорганізації і втоми.
4. Довіряти дитині і давати зрозуміти, що вірите у її здібності.
5. Постійно давати нову інформацію, вигадувати нові історії перед тим, як розпочати гру.
6. Навчати дитину цілеспрямовано та організовано.
7. Використовувати яскравий наочний матеріал. Як кажуть, «краще раз побачити, ніж два рази почути».
8. Давати дитині трошки менше інформації, ніж вона здатна ввібрати за одне заняття. Вона тоді буде хотіти більше. Якщо дитина вимагає більше, то, думаю, це ознака її і вчителя успіху.
9. Підносити знання як подарунок.
10.   Переконатися, чи дитина засвоїла інформацію. «Давайте

поглянемо, що у нас вийшло», стимулюючи дітей до

самоперевірки.

На сьогоднішній день існує багато методик початкового навчання англійської мови. їх можна об’єднати у дві великі групи:

1.    комплексні — діти одночасно вчаться говорити, читати, писати і т. д.
2.    Поетапні — діти спочатку проходять вступний усний курс з опорою на наочність, здобуваючи необхідний

лексичний мінімум, потім додається читання, лише після того, як учні швидко навчилися читати, вони починають писати, далі вивчають граматичні правила і здобувають навики двобічного перекладу.

Але я з впевненістю можу сказати, що яка б з методик не використовувалася б, у кожній знайдеться місце для ігор.

Адже дослідження фізіологів доводять, що рухова активність сприяє розвитку головного мозку.

Наведу приклади одночасного використання різних видів діяльності на уроках.

1. Спілкування + рухливі вправи.

а) Гра « Перевір свою пам’ять» . Запам’ятай усі команди однокласника і постарайся виконати їх без помилок.»

б) Гра «Відгадай, що робить твій товариш».

2. Співи + рухливі вправи або танок. Дуже важливо, на мій погляд, використовувати танцювальні елементи під час введення нового матеріалу. Акцентуючи увагу на виконанні рухів і змінюючи фігури танцю, діти кілька разів повторюють певний куплет пісні.
3. Спілкування + малювання + співи. Прикладом такого виду діяльності може бути введення лексики до теми «Частини тіла» на основі казки «Піноккіо». Джепетто (учитель) «майструє» (малює) ляльку і називає одну за одною частини тіла, що з’являються: око, друге око, ніс і т. д. Діти ж хором повторюють цю лексику, говорячи Піноккіо, які частини тіла є в нього. Після цього всі разом співають пісню “І’т а ІіШе Ьоу.”
4. Аудіювання + малювання.

Як показують дослідження психологів, прослухування, що потребують нерухомого сидіння та значного напруження уваги, молодші школярі не можуть витримати більше як 5-10 хвилин. Заняття ж малюванням під час аудіювання подовжують час прослухування матеріалу до 20 хвилин. Поєднуючи зміст уроку і малюнка, можна забезпечити більшу ефективність засвоєння прослуханого матеріалу.

5. Робота з фонограмами.

Кожний аудіурок має таку структуру.

1. Фрагмент казки «12 місяців» з використанням музики та корисних шумів (презентація матеріалу).
2. Пісня, що містить мовний матеріал казки (фонетичне опрацювання матеріалу).
3. Звукові та музичні загадки (мовленнєве тренування).

Діти прослуховують казку частинами. Учитель же визначає для себе місце пауз.

Таким чином, враховуючи вікові особливості школярів, я намагаюсь будувати основні навчальні тексти на казкових сюжетах. Дійовими особами цих текстів є улюблені герої народних і літературних казок, дитячих книжок, домашні улюбленці, тварини, птахи, а також, що дуже важливо, самі учні та їх учитель.

Плануючи урок, я ретельно підбираю завдання та вправи для досягнення його основної мети. Намагаюсь використовувати різні типи завдань, оскільки діти засвоюють матеріал по-різному, змінюю види діяльності, щоб уникнути нудьги. Кожен урок починаю з усного повторення попередньо-вивченого матеріалу. Це допомагає учням пригадати його та створює позитивну атмосферу на уроці. При повторенні використовую різноманітні розважальні види діяльності: пісні, ігри, рольові ігри.

Дуже важливим компонентом уроку є презентація нових лексичних одиниць та мовних структур. Вводжу цей матеріал ще до того, як учні відкривають свої книжки. Цей матеріал представлений короткими, життєвими діалогами. Мовні одиниці, що знаходяться в діалогах, тренуються учнями у групах та парах. Під час презентації використовую різні предмети, картки, малюнки, тощо. Таким чином діти вже ознайомлені з новою лексикою та мовними структурами усно, і, відкриваючи підручники, бачать у них вже знайомий матеріал у письмовому вигляді. Наприкінці кожного уроку, щоб підсумувати пройдений матеріал, залишаю час для короткого повторення. Для цього використовую розважальні види діяльності. Наприклад. Намалюй страховисько, опишу людину, розв’яжи кросворд, прибери свої іграшки, склади слово і т. д.

Добре спланований урок завжди передбачає різноманітні форми роботи. На уроці виконується та робота, яку не можна або нераціонально задавати додому. Тому усним формам роботи на уроці завжди треба віддавати перевагу.

Хочу також наголосити, що діти найкраще вивчають мову, коли вони бачать результат, який їм дає відчуття успіху (наприклад, коли їхні роботи виставляються в кабінеті), коли їх заохочують брати участь у виконанні завдань, які відповідають їхнім інтересам, досвіду, оточенню. У дітей швидко зникає інтерес, якщо завдання важке. Тому слід добирати завдання, які не виходять за межі здібностей дітей.

На уроках також використовую психологічні вправи на розвиток уваги, пам’яті, уяви, мислення. Діти вчаться висловлювати свої почуття за допомогою міміки, жестів, пантоміміки. Важливе значення надаю інтонаційному забарвленню висловлень привітання, прощання, вдячності. Такі уроки сприяють кращій адаптації дітей до школи, дають їм змогу поводитися невимушено і водночас стримувати свої емоції. Обряд привітання і прощання, якими супроводиться кожний урок, створює в класі атмосферу доброзичливості, щирості. Діти намагаються сказати щось приємне один одному, підбадьорити того, хто чимось засмучений. Дуже допомагають у роботі невеликі похвальні історії з книг В. Сухомлинського «Школа під голубим небом», «Андрійкова книжка». Домашнім завданням до цих вправ служать малюнки дітей на тему уроку, «Мій гарний вчитель», «Подарунок другові» та ін. В четвертому класі проводжу уроки подорожі країнами світу. Перші уроки присвячую англомовним країнам. Дітям була запропонована розповідь (у формі невеличкого екскурсу в історію) про Англію XIX століття, і знайомство з життям і творчістю Д. Дефо, Д. Даррелла, Р.Кіплінга. інший урок був присвячений трьом американським письменникам: М. Твену, Д. Лондону, Р. Бредбері.

В свої роботі намагаюсь організувати навчальний процес так, щоб надати кожній дитині можливість спробувати свої творчі сили та здібності в різних видах мовленнєвої діяльності, досягти в якісь із них певного успіху і пережити задоволення від самостійно досягнутого результату. Вважаю, що продуктивна діяльність учнів повинна заохочуватись, а потреба у засвоєння знань повинна з’являтись в учня, як суб’єкта навчання, в діяльності, яка для нього є значущою, а не нав’язуватись йому примусово. Дітей приваблюють комунікативні завдання, які апелюють до художніх здібностей: малюнки, сигнальні картки, таблиці, іграшки. Учням подобається знаходити цікавий

краєзнавчий матеріал. Так до теми «Україно — моя Вітчизно» було виготовлено багато цікавих малюнків, підібрано ілюстрований матеріал. Учні повинні завжди розуміти, що вони роблять і з якою метою.

Як учитель я вже давно зрозуміла, що дуже важливо щодня бачити перед собою мету: завжди розуміти, знати, для чого той чи інший навчальний матеріал потрібен моїм учням — маленьким особистостям, навчання яких ніколи не закінчиться. Адже школа — це лише одна із сходинок того навчання, яке називається життя.

У народі кажуть: що посієш, те й пожинатимеш. Будемо сіяти формальне ставлення до учнів — збиратимемо байдужість і спустошеність душ і думок. Сіятимемо любов і повагу — збиратимемо вдячність і зацікавленість.

Я вважаю, що для того, аби давати міцні знання, необхідно:

1. Формувати внутрішню мотивацію навчально-розвивальної діяльності вчителя і учня.
2. Розвивати пошукову пізнавальну активність і самостійність учнів.
3. Сприяти розвитку оцінки і самооцінки, контролю і самоконтролю.
4. Застосовувати знання в ситуаціях, наближених до життя.
5. Формувати творчі здібності, збільшуючи кількість творчих завдань, збагачувати цінність контрольних робіт.

Працюючи з молодшими школярами, я побачила, переконалась, що вони не завжди сприймають мовні регуляції, у них ще не сформувалися гальмівні механізми, слаба нервова система, тому діти не завжди можуть виправдати покладені на них обов’язки. Ось чому саме у пошуках відповіді на питання «Як підтримати інтерес дитини до навчання? Як сформувати у неї струнку систему логічного мислення?» я дійшла висновку, що лише залучення школярів до активної діяльності, у якій вони були б не споглядачами, а творцями своєї думки, динамічність та емоційність педагогічного процесу дозволяють, полегшують їх нелегку працю учня.

К. Д. Ушинський вважав виконання учбових завдань «серйозним обов’язком дитини», оскільки чим більше викладач оберігатиме дитину від серйозних занять, тим важчим буде перехід до них. При цьому він же пропонував «зробити серйозне заняття для дитини цікавим», тобто напрошується висновок:

прагнучи прищепити дітям любов до англійської мови, вчитель повинен так будувати заняття, щоб дитина відчула задоволення.

Також важливо на початковому етапі прищепити дітям відчуття, що вивчення англійської мови є приємним процесом. Вони можуть досить легко спілкуватися цією мовою, не турбуючись про те, що допускають деякі помилки у вимові. Це є дуже суттєвим для мотивації вивчення дітьми іноземної мови.

Під час проведення уроків, необхідно підтримувати зацікавленість учнів. Вчити їх розмовляти і спілкуватися іноземною мовою якомога більше. Це робить процес вивчення англійської мови набагато ефективнішим, особливо якщо мовне оточення є цікавим.

Прикладів для правильної організації роботи на уроці можна навести дуже багато, але успіх справи при вивченні англійської мови повною мірою залежить від уміння вчителя правильно організувати процес навчання, розпізнати індивідуальні особливості учнів та зацікавити їх у навчанні.

Але для того, щоб нам, вчителям, іти в ногу з життям, потрібно, в першу чергу, мати належну навчально-методичну базу, потрібні матеріали, які б сприяли навчанню спілкування з перших кроків вивчення іноземної мови. Потрібні посібники, які відповідали б вимогам часу, виховували б вікові та психологічні особливості дітей, їхні інтереси, типи провідної діяльності на кожному етапі розвитку дитини, були б основою для формування навичок та вмінь спілкування.

Тож,

Пусть благодарньїм будеш труд

наш навсегда. Пусть в счастье открьіваются

навстречу Наших питомцев чистьіе сердца.

Пусть пронесут они, как зстафету,

Как память об учителе своем Стремленье лучше сделать землю

зту.

Планету, на которой ми живем.

Використана література:

1. Матюхин Ю., Чекаберія Е. Как запомнить иностранньїе слова - Москва: Зйдос, 1992.
2. Д. Фітцпатрик. Диалог с ребенком. - Москва: Аквариум, 1996.
3. А. Чистякова, Е. Чернушенко, Г. Сомина Обучение иностранньїм язьїкам в начальной школе. - Москва: Просвещение, 1964.
4. Пассов Е. И. Урок иностранного язьїка. - Москва, 1988.
5. Онищенко Е. И. Зкспериментальное пособие по обучению чтения в начальной школе. - Киев, 1976.
6. Скляренко Н. К., Олейник Т. И. Обучение диалогической речи с использованием ролевой игрьі

// Иностр. яз. в школе. - 1985, №1.

7. Вдовенко С. С. Еп£ІІ8іі АВС Ьоок. - Львів: Світ, 1993. -