РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗВИТОК  ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ

У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.

Думанська Ірина Іванівна

Застурник  директора з ВР

Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок безперервної освіти в системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого розкриття її задатків і нахилів, створення умов для розвитку й підтримки талантів та обдарувань у різних галузях знань; забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавленість, створення необхідних умов для прояву її природних здібностей.

Широка мережа позашкільних закладів дає змогу учнівській молоді задовольнити потреби в додатковій освіті та змістовному дозвіллі, розвивати творчі здібності.

Позашкільний педагогічний процес будується на обов'язковому заохоченні різнобічного творчого самовиявлення учня, багатстві вражень, створенні оптимальних особистісних стосунків, які є джерелом продуктивної творчої діяльності дитячої спільноти.

У позашкільній діяльності панує невимушене, неформальне спілкування, вільний вибір форм і засобів діяльності, які керівник гуртка використовує на свій розсуд, керуючись психофізіологічними особливостями розвитку дітей, власним досвідом, традиціями закладу, можливостями тощо.

Крім того, сама організація вихованців. їхньої діяльності у позашкільному закладі досить різноманітна. Уся позашкільна виховна робота спрямована на розвиток творчої особистості. її ініціативи з урахуванням потреб і здібностей. Завдяки саме такій організації діяльності гуртківців у позашкільних закладах виникає можливість зацікавити їх творчістю, спонукати їхнє прагнення щодо набуття необхідних прийомів та засобів, які визначають нестандартність, оригінальність.

Позашкільні установи мають яскраво виражену специфіку впливу на особистість дитини. Передусім, це добровільність і право вибору занять, різноманітність і альтернативність спілкування як з ровесниками, так і з керівниками гуртків і секцій: диференційованість за інтересами та захопленнями, унікальні можливості щодо інтелектуального та творчого становлення особистості. У позашкільних установах створені найбільш сприятливі умови щодо розвитку творчого потенціалу особистості. її задатків та здібностей. За визначенням Т.Сущенко. виховний потенціал позашкільного закладу зумовлений такими факторами:

- особливі відносини, які найкращим чином залучають кожну дитину до активної перетворюючої діяльності;

забезпечення можливості практичного здійснення розвитку творчих інтересів і здібностей;

- вільний вибір будь-якого виду діяльності;

наявність технологій виховання всебічно розвиненої гармонійної особистості, створення такого типу відносин, за якими сама особистість прагне максимальної реалізації своїх сил і здібностей.

З цього випливає, що головною метою позашкільних закладів є забезпечення потреб у творчій самореалізації, здобуття додаткових знань, умінь та навичок за інтересами і вибором, а основним видом діяльності в умовах позашкільній діяльності є робота в гуртках, секціях та творчих об'єднаннях різних напрямків.

Творчі здібності дітей є сукупністю властивостей і якостей особистості, які сприяють саморозвитку та самореалізації особистості. До того ж, здібності до творчості - універсальна якість особистості, бо її компоненти, сформовані в будь-якому виді творчості ( художньому, технічному тощо), можуть проявлятися й здобувати свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності.

Ефективність роботи щодо розвитку у вихованців позашкільних закладів творчих здібностей залежить від дотримання ряду умов. По-перше, завдання, які пропонуються дітям, повинні бути спрямовані не лише на відпрацювання алгоритму виконання, а містити і такі компоненти, які вимагають інтуїції, нестандартного підходу, творчого мислення тощо. З цією метою бажано пропонувати учням варіативні завдання, що поступово дозволяють розвити творчий підхід, самостійність прийняття рішень у використанні того чи іншого прийому, тобто виробляється творчий стиль діяльності, розвивається уява, здатність втілювати свої задуми в реальність.

По-друге, навчально-виховний процес у позашкільній діяльності слід насичувати такою творчою діяльністю, яка б сприяла повному задоволенню і розвитку пізнавальних можливостей гуртківців, надавала їм максимальну свободу для творчого зростання, пробуджувала прагнення цікаво і змістовно проводити дозвілля, тобто він повинен передбачати органічне поєднання професійної діяльності керівників гуртків з творчими намірами і діями дітей в єдиному пізнавально-творчому процесі. Внаслідок цього з'являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самореалізації. набуття необхідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання поставлених завдань, отже, поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчих здібностей особистості.

Для більш раціонального здійснення роботи щодо розвитку творчого потенціалу вихованців у позашкільних закладах, слід спиратися на досягнення сучасної психологічної науки. За визначенням академіка В.Маляко. саме розвиток творчої особистості можливий лише за умови, коли буде забезпечена „психолізація" всього навчально-виховного процесу, тобто створені умови для реалізації творчого потенціалу кожної особистості. Важливо допомогти дитині пізнати себе, свої здібності, нахили; і саме впровадження ідей гуманізації в практичну діяльність позашкільних закладів з орієнтацією на творчу обдарованість дитини-основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд з формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми культури, мистецтва, народних традицій та звичаїв, у центр уваги педагогів позашкільних закладів поставлена проблема розвитку творчої особистості, своєчасного виявлення обдарованих дітей шляхом поетапної діагностики, використання стимулюючих засобів розвитку їхніх творчих можливостей.

Важливим показником, який свідчить про те, що дитина виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг її до оволодіння знаннями, вміннями та навичками, які сприяють ефективному здійсненню творчого пошуку. Під усвідомленістю ми розуміємо поняття особистістю значущості творчості у процесі життєдіяльності, наявність потреби займатися творчою діяльністю.

Наступним показником творчого ставлення особистості до виконання будь - якого завдання є її спрямованість, бо вона є мотиваційним ядром особистості. Також для творчої діяльності важливо яскраво виражене БАЖАННЯ займатися творчістю.

Нарешті, ще один показник - емоційна забарвленість процесу творчого пошуку при   розв'язанні   різних   творчих   проблем,   наявність  позитивних  емоцій   при досягненні кінцевої мети, відчуття впевненості в собі, у своїх можливостях і здатність знайти вихід з   проблемних ситуацій.

Таким чином, при підготовці дітей до творчої діяльності , значну увагу слід зосередити на розвитку усвідомленого спонукання їх помислів та дій до творчості, потягів та бажань оволодіти знаннями та вміннями, котрі визначають творчий пошук, нестандартне мислення, оригінальність тощо.

Ефективність     педагогічного     процесу     в     позашкільних     закладах визначається появою таких психічних новоутворень, як: самостійна творча активність;

• уміння   свідомо   та  корисно   використовувати   свій   вільний   час   із   метою гармонійного саморозвитку;
• підвищення особистісного статусу дитини у колективі гуртка; більш широкий спектр нестандартного мислення; розкриття здібностей дитини.

Головна особливість творчої особистості-потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Треба тільки своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку , застерегти їх від згасання.

Педагог І.Лернер доводить, що практично всіх дітей можна навчити творчо мислити, особливо якщо починати в молодшому шкільному віці. Він визначив такі риси творчої особистості структуру загальних здібностей):

• самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;
• бачення нової функції знайомого об'єкта;
• бачення нових проблем у знайомих ситуаціях;
• бачення структури об'єкта;
• високий рівень творчої уяви; -    розумові здібності, розвинута пам'ять, досконале мислення, точність рухів.

Важливу роль у формуванні творчої особистості відіграє особистість педагога, керівника гуртка.

Дати імпульс розвитку творчих здібностей, підготувати до творчості може лише творча особистість, яка наділена яскраво вираженими креативними рисами: розвиненою творчою уявою, фантазією та інтуіцією, схильністю до педагогічних інновацій, розвиненістю продуктивного мислення, здатністю до комбінування, свободи асоціацій.

Творчий педагог створює на занятті гуртка атмосферу, що передбачає схвалення, підтримку пошукової активності вихованців, ініціативи, оригінальності та самостійності у вирішенні навчальних завдань; сприяє та стимулює прагнення учнів до самовираження, розробляє і конструює нові форми навчальної взаємодії, широко використовує інтерактивні методи і прийоми навчання, спрямовані на розвиток творчої особистості: „мозковий штурм", різноманітні форми дискусій, дебати, імітаційно-рольові, змагальні, ігри - драматизації тощо. Все це сприяє створенню атмосфери пошуку і творчості, проблемно-діалогічного спілкування педагога і вихованців, перехід педагога на позиції консультанта і помічника, бажання самостійно вибудувати свій творчий навчальний процес.

Отже, важливими чинниками, які сприяють формуванню і розвитку творчих здібностей учнів, підготовці їх до самостійної творчої професійної діяльності, є особистісно-орієнтована технологія навчання, естетичне виховання та творча особистість педагога.

       Щоб досягти успіху у вирішенні цього важливого завдання, необхідно постійно удосконалювати і систему навчання, і виховання, і підготовки творчих педагогічних кадрів. Адже за історію існування освіти є чимало курйозних прикладів, коли відомі всьому світові творчі особистості – художники, вчені, письменники, музиканти, державні діячі – у шкільні роки були відлучені від школи як нездібні. Бенджамін Франклін, Джером К.Джером, Марк Твен – залишили школу в 14 років і пішли працювати; не отримали шкільної освіти Авраам Лінкольн, Чарльз Діккенс, Генрі Форд, Максим Горький.

        Томас Едісон ходив до школи всього три місяці. Вчителі вважали його «тупаком» і намагалися будь – що  від нього спекатися. Йому довелося продавати в роздріб овочі, газети, згодом він отримав місце телеграфіста і одразу ж почав робити свої досліди. Прожив Едісон 84 роки без атестата зрілості і запатентував 1093 винаходи.

        Сімнадцятирічному Джузеппе Верді як нездібному відмовили в прийомі до Міланської консерваторії, Едуард Моне з першого до випускного класу був двієчником. Безпросвітними «тупаками» в школі  вважалися Пьєр Кюрі, Семюель Морзе, Карл Лінней, Луї Пастер, Вальтер Скотт, Дж. Г. Байрон, Едгар По, Оноре де Бальзак, Чарльз Дарвін.

        Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. У радянські часи  відомості про талановитих дітей, які залишили школу з різних причин, особливо через неуспішність, не публікувалися; всі діти закінчували школу , усереднюючись у своєму розвиткові. В біографіях же відомих всьому світові вчених обов'язково писали тільки про те, що вони завжди були відмінниками і школа всіляко допомагала їхньому розвитку.

         Добре відомо, що багато хто погано вчиться не тому, що не може вчитися, а тому, що не може вчитися так, як його вчать.

         В той же час багато відомих вітчизняних музикантів, співаків, художників, державних діячів  розповідають, який вплив на вибір їхньої професії, розвиток їхніх здібностей і таланту  оказало навчання у позашкільних закладах освіти.

         Потрібно тільки своєчасно помітити та розвивати  природні  здібності і нахили дітей, що і є основним завданням для позашкільної освіти.

         Адже, наприклад, молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних здібностей. Для дітей молодшого шкільного віку характерні активне ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність до дії. Однак молодші школярі швидко втомлюються, а це викликає необхідність урізноманітнення видів діяльності та можливість їх зміни.

          Дітям цього віку притаманні конкретність і образність мислення, емоційність, швидка зміна настрою. Недостатність життєвого досвіду й знань компенсується фантазією. Образність мислення, відсутність стереотипу, емоційність, естетичне ставлення до дійсності, що оточує, - ці якості притаманні всім молодшим школярам і свідчить про широкий рівень творчих здібностей вікової категорії у цілому.

           Саме на цьому етапі починають виявлятися і спеціальні здібності: музичні, літературні, організаторські, здібності до художньо – театральної діяльності.

            Позашкільна діяльність обумовлена емоційною привабливістю для молодших школярів. У молодшому шкільному віці розкриваються  літературні здібності дітей. Діти залюбки складають вірші, казки, оповідання. Літературні твори молодших школярів недосконалі за змістом і формою, проте вони мають велике значення для розвитку їхньої психіки в цілому. Виготський вважав, що було б несправедливо і неправильно розглядати дитину як письменника. Їй літературна творчість, необхідна перш за все для повного розгортання самого «автора».

            На думку психологів Я.Коломенського, Е.Панька та інших, після 6 років у дітей розвиваються музичні здібності: ладове почуття, тонко диференційоване сприйняття, високо розвинуте музично – ритмічне почуття. Дітей із музичними здібностями відрізняє вміння передавати ігрові образи, довільність рухів, ініціатива.

            В 6 – 7 років зароджується здібність до художньо – театральної діяльності. Сюжетно – рольова гра, яку Л.Виготський назвав «дев'ятим валом дошкільного виховання» , у молодших школярів гармонійно змінюється захопленням ляльковим театром, театром іграшок, інсценуванням казок, байок, віршів.

           Більшість молодших школярів виявляє нахили до образотворчого мистецтва., маючи високий рівень уяви та фантазії.

           У цьому віці починають розвиватися організаційні та конструктивно – технічні здібності.

           Тому спеціальні здібності, для розвитку який молодший шкільний вік найбільш сенситивний, можуть і повинні реалізовуватись у системі позашкільних закладів.

           Виявлення і розвиток загальних здібностей – актуальна проблема позашкільної роботи. У всіх дітей  з нормальним розумовим розвитком можна сформувати процесуальні риси творчої особистості:

• самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;
• бачення нової функції знайомого об'єкта;
• бачення нових проблем у знайомих ситуаціях;
• бачення структури об'єкта.

  Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей школярів та розв'язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи пошуку та виховання творчо обдарованої особистості.

           Тобто, саме позашкільні заклади найдієвіше впливають на безперервне і свідоме духовне вдосконалення і самовизначення дітей.

          Заняття в позашкільних закладах, будучи необов'язковими, природно «добудовують» незаповнені проміжки соціального становлення особистості. Свобода і можливість вибору улюблених занять у позашкільних закладах благотворно впливає на школярів. При цьому організація діяльності дітей у формі дозвілля сприяє вільному спілкуванню у середовищі ровесників, з якими дитина вважає себе найтісніше пов'язаною і авторитет яких для неї безперечний. У той же час, переживання успіху викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчої особистості.

         Тому головною метою педагогів позашкільних закладів є створення умов для зростання обдарованих дітей. Реалізація мети забезпечується такими чинниками:

• якістю педагогічних кадрів  ( на думку М.Карне та А.Анастазі, педагоги, які працюють з обдарованими дітьми, мають бути чутливими і доброзичливими, мати високий рівень інтелектуального розвитку, динамічний характер, почуття гумору, бути особистісно зрілими, емоційно стабільними і мати позитивну Я – концепцію);
• переважанням інтерактивних методів навчання ;
• високим ступенем свободи дітей у виборі видів занять не лише у школі, а й поза нею.

        Таким чином, час вимагає від нас, педагогів , подивитися на тих, кого ми вчимо, не через окуляри напрямку своєї педагогічної діяльності, а з позицій психології, педагогіки, методики та фізіології, і тоді ми, мабуть, зуміємо відповісти на запитання, як же потрібно навчати, виховувати, щоб справді «не втратити» здібності юної особистості, щоб дійсно дієво допомогти їй самоствердитися як творчій особистості, як людині, як професіоналу ХХІ століття.