Розвиток творчих здібностей учнів молодших класів дитячої музичної школи

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

кафедри інструментального виконавства

 

 

ЯВТУШЕНКО АНАСТАСІЯ  ВАЛЕНТИНІВНА

 

 

Розвиток творчих здібностей учнів молодших класів дитячої музичної школи

 

Спеціальність: 025 Музичне мистецтво

Кваліфікація: -Викладач вокалу.-Артист ансамблю.-Артист-вокаліст.

                            -Керівник ансамблю

 

 

 

 

 

 

 

Науковий керівник: 

Волошин Петро Миколайович

кандидат педагогічних наук, доцент

 

 

 

 

 

 

 

 

Умань, 2020

ПЛАН

 

І. Вступ

    

ІІ. Основна частина
Розділ 1. Виконання творчих завдань – невід’ємний елемент навчання і виховання учнів.

Розділ 2. Види творчих завдань.

Розділ 3. Імпровізація.

Розділ 4. Приклади ігор на уроках спеціальності та музично теоретичних предметів.

 

ІІІ. Висновки

 

ІV. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Вступ

В основі музичної педагогіки лежить необхідність збереження індивідуальності учня, розвиток його творчих здібностей та активізація процесу мислення. Ці передумови тісно переплітаються, адже будь-який, навіть невеликий прояв дитячої творчості, творчої ініціативи передбачає активне мислення. Можливо, дитина не стане музикантом, але любити і розуміти мистецтво вона зможе за умови, що у музичній школі одержить не тільки знання з музики, а й розвиватиметься всесторонньо.

Результатом навчання дитини повинно бути створення бази для активної діяльності в обраній галузі. По сучасному звучать слова Платона, що учень – це не посудина, яку потрібно наповнити, а смолоскип, який потрібно запалити.

Дитяча творчість є важливим та дійовим засобом всебічного музичного розвитку учнів. Духовний досвід людства, втілений у музиці, «стає надбанням учнів тільки у тому випадку, коли вони самі беруться за творчу діяльність» (В. Вюнш). Включення в урок сольфеджіо творчих завдань сприяє розвитку творчої активності учнів, емоційному та більш осмисленому ставленню до музики, пробуджує постійну потребу спілкування з нею. Систематична робота над творчими завданнями сприяє також закріпленню теоретичних знань, навичок читання з листа, запису музичного диктанту, активізує слухову уяву, тренує різні сторони музичного слуху, музичну пам'ять, а також розвиває музичний смак i спостережливість, «…формує їх музичний слух, як орган пошуку надзвичайної краси» (В. Медушевський).

Сучасні тенденції розвитку початкової мистецької освіти спрямовані на забезпечення реалізації художньо-творчої природи дитини, набуття нею практичних навичок, що можуть задовольнити її естетичні потреби.

В умовах гри учні краще засвоюють, легше запам'ятовують матеріал. Але, крім дидактичних завдань, музична гра виконує важливі виховні функції. Вона їх вчить спілкуватися, збагачує духовне життя школярів, розвиває ініціативу і фантазію, впливає на емоційну сферу дітей.

ІІ. Основна частина

1. Виконання творчих завдань – невід’ємний елемент навчання і виховання учнів.

Творчість – це процес народження нового у природі чи в людині, необхідна умова інтелектуального та духовного зростання особистості.

Чи кожна дитина здатна до творчості? Безумовно. І шкода, що, народившись із природною здатністю творити, дитина поступово втрачає її. Нажаль, це відбувається нерідко тоді, коли вчасно не формуються творчі здібності, не знаходяться стимули для їхнього розвитку. Саме тому учням молодшого шкільного віку легше вдається виконати завдання творчого характеру, ніж учням старших класів.

Виконання творчих вправ розпочинається у першому класі з підготовчих форм роботи на основі невеликих поспівок, коли учні вже оволоділи первинними навичками слухового сприйняття, певним об’ємом музично-слухових вражень i знань. Розпочинати роботу над творчими завданнями можна з будь-якого класу (також i старшого), враховуючи вікові інтереси учнів.

Робота над творчим завданням – це, в першу чергу, спроба знайти найбільш прийнятний спосіб самовираження. Включаючись у таку роботу, дитина молодшого шкільного віку сприймає її як гру, в якій рівноправними партнерами вважаються й учні, й викладач, що виконує роль лідера, організатора, натхненника. Сама творча діяльність для дитини є більшою мірою захоплюючим процесом, ніж результатом, більшою мірою цікавим спілкуванням, ніж виучуванням теорії чи відпрацьовуванням певних навичок. Суттєва роль у цьому процесі належить і педагогу, який створює мотиви для формування творчих проявів в учнів, бореться за успішність кожного в творчому розвитку. Творчі вправи повинні бути розраховані на опрацювання їх всім класом, тобто нескладними, цікавими, доступними, відповідати рівневі слухового розвитку учнів та специфіці інструменту, на якому навчаються учні даного класу. Для більш здібних учнів завдання ускладнюються.

Найелементарніший імпульс до творчості – це зацікавити дітей винаходом власної інтерпретації музичного твору, власного варіанту інсценізації пісні, власного інструментального супроводу, власної поспівки, тощо.

До творчості дітей можуть спонукати:

•             віршований чи прозовий текст, його зміст, звукові фарби, інтонації;
•             сама  музика, глибоке проникнення в її світ;
•             оточуючий дитину світ звуків—стукіт падаючих крапель, щебетання птахів;
•             ритми рухів.

Переосмислюючи наукові досвідчення та досвід учителів-практиків можна побудувати модель формування творчих здібностей учнів працюючи за якою ми можемо досягти певних успів як у навчанні, так і творчій діяльності дитини.

Формуючи творчі здібності треба організувати взаємодію з учнем так, щоб вона включала в себе:

•    відсутність критики невдалих творчих спроб;

•    можливість для учня вибору та самостійної постановки задачі;

•    врахування інтересів учня;

•    підтримка творчої ініціативи;

•    безумовне позитивне відношення до учня;

•    емоційний контакт з учнем.

Така взаємодія дозволяє створити в учнів у процесі навчання внутрішню мотивацію, що сприяє творчому самовираженню та розвитку їх творчості.

 

 

 

2. Види творчих завдань.

До творчих можуть бути віднесені такі вправи:

•                 доспівування другої фрази мелодії за наданим текстом або створення першої фрази мелодії (фрази-відповіді чи фрази-запитання), виконання подібного завдання з назвою звуків;
•                 вокальна або інструментальна імпровізація першої або другої фрази з використанням музичних елементів, що вивчаються;
•                 ритмічна імпровізації першої або другої фрази;
•                 ритмічна i мелодична імпровізація на простіших музичних i шумових інструментах (металофони, барабани, бубни, брязкальця тощо, «природні інструменти» за системою К.Орфа);
•                 імпровізація мелодії на заданий ритм; варіювання каденції у музичній побудові, варіювання невеликих поспівок або мелодій;
•                 імпровізація мелодії по звуках даного інтервалу (інтервалів), акорду (акордів) або звороту (зворотів);
•                 імпровізація другого голосу, в тому числі підголосків до мелодії чи пісні;
•                 імпровізація на фоні витриманого звука (педалі), квінти або бурдонного басу;
•                 імпровізація мелодії на виконану викладачем акордову послідовність;
•                 імпровізація супроводу до мелодії чи пісні;
•                 вільна імпровізація та інші вправи тощо.

Творчі завдання можуть бути класними i домашніми, але за умови обов'язкової їх перевірки викладачем i обговорення якості виконаних po6iт всім класом. Практика свідчить, що при правильній організації роботи з творчими вправами можна отримати вагомі результати. Слід визначити, що успіх залежить не стільки від здібностей учнів, скільки від зацікавленості викладача, його впевненості, терпіння, порад, а також вміння радіти навіть від незначних творчих успіхів учнів.

Учнівську творчість можна спрямувати в різних напрямках—музичному, літературному, театрально-драматичному, образотворчому.

Зразком літературних творів можуть бути: написання віршів або творів до музики, складання легенд, казок.

Систематизація вивченого матеріалу і літературна творчість поєднуються у завданнях, наприклад:

•            скласти програму концерту;
•            написати листи від наших сучасників молодому поколінню ХХІ століття;
•            написати твір-сповідь «Образи печалі в музиці та моєму житті»;
•            розробити діалог між одним із геніальних композиторів і класом «Життєві цінності: погляди з минулого в майбутнє»;
•            створити літературно-музичний журнал за темою «Українські композитори», тощо.

Музичні враження учнів можуть підсилюватися зразками образотворчого мистецтва. Творчими образотворчими завданнями можуть бути:

•            намалювати сюжети музичних творів;
•            оформити програму та афішу концерту;
•            створити фрагменти декорацій;
•            підібрати кольори які відповідають музичному образу;
•            зобразити на аркуші паперу лінії, які відповідають характеру мелодії, що звучить (лінії учні вигадують самостійно).
•            зобразити на аркуші паперу лінії, які відповідають характеру мелодії, що звучить (лінії учні вигадують самостійно).

 

 

 

 

 

3. Імпровізація.

Імпровізація допомагає глибше зрозуміти закономірності гармонічної мови та є засобом розвитку творчих здібностей, гармонічного слуху, музичної пам’яті, почуття форми, стилю.

Ритмічні імпровізації.

1.                   «Ехо»--один учень простукує ритмічний рисунок, а інший—повторює і додає новий.
2.                   «Питання—відповідь»--один учень простукує питання а інший—відповідь.
3.                   «Ритмізація слів, загадок, лічилок».
4.                   «Ритмічний канон».
5.                   «Імпровізація на основі ритмічної вправи»--змінити початок або кінець вправи.
6.                   «Створити ритмічний супровід до вивчених пісень».

Мелодичні імпровізації.

1.                   Мелодика слів, словосполучень (наприклад: ясне сонечко, дрібна зіронька).
2.                   Імпровізування на задані звуки.
3.                   Імпровізування на заданий ритм.
4.                   Імпровізований діалог (учителя й учнів).
5.                   Музичні переклички (учитель загадує мелодію, а інший повторює змінивши темп, динаміку).
6.                   Запитання—відповідь (наприклад: відповідь на одному звуці).
7.                   Ритмічно-мелодичні імпровізації (наприклад: у народному стилі).
8.                   Імпровізація пісні.

Мовні імпровізації

Мовні імпровізації починаються з пошуку емоційно-образних визнань, характеру і настрою музики, й передачі їх смислового значення у відповідному виразному тоні: тривожно, весело. А також осмисленого читання тексту пісень під час їх розучування та виконання (читання у власному ритмі віршованих рядків).

Наприклад:

Ходить мороз по лужку

у червонім кожушку.

* * *

Бджілка прилетіла,

на квіточку сіла.

Бджілка пісню прогуділа,

Взяла мед—злетіла.

Вокальні імпровізації.

Серед найбільш вживаних вокальних імпровізацій на уроках музики використовую:

1.                   Озвучення імен - творче завдання, що дається учням на початку знайомства. Проспівуючи питання - завдання типу: назви своє ім’я!  Як тебе звуть? Я пропоную відповідати на музичне запитання музичною відповіддю.
2.                   Питання - відповідь - музичний діалог, музична бесіда між парами учнів або солістом і всім класом. У музичних питаннях урізноманітнюю інтонаційно-образний лад, ладове забарвлення, ладову інтонацію.

Наприклад:

учням пропоную по черзі висловити свою думку мелодією без слів (вокалізом).

Проспівати  музичне речення з різною динамікою.

Інструментальні імпровізації.

Інструментальні імпровізації пов’язані з використанням на уроках найпростіших музичних інструментів. Музикування на дитячих інструментах можна використовувати у ході вивчення та виконання пісні, слухання музики, вивчення музичної грамоти. У процесі елементарного музикування використовую найпростіші дитячі музичні інструменти, які умовно можна поділити на 4 групи:

1.                   ударні (без визначення звукової висоти)—дерев’яні палички, барабани, бубни. Маракаси.
2.                   ударні (з визначеною звуковою висотою) - трикутники, дзвіночки, ксилофони. Металофони.
3.                   струнні щипкові – гуслі, бандурки.
4.                   духові – сопілки.

Всі учні музикують за допомогою звучних жестів:

1.                   плескання (тихі, голосні, глухі, дзвінкі ).
2.                   ляскання (удари долонями рук по стегнах).
3.                   тупання (удари однією ногою або почергово двома).
4.                   клацання (великим і середнім пальцями, двома руками одночасно чи по черзі).

Майже все, що оточує нас може звучати. Пропоную дітям спробувати пограти, наприклад, папером різними способами: ритмічно м’яти, рвати, терти, потім звернути увагу на те, скільки відтінків звучання можна розрізнити в паперовій музиці і запропонувати творче завдання: створити «паперову симфонію».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Приклади ігор на уроках спеціальності та музично теоретичних предметів.

Золдан Кодай вважав, що гра - це перша поезія людства, а про світ малечі казав: «Дитяча пісня набагато глибше проникає в біологію народної пісні, ніж пісня дорослих, а часом і проливає світло на характерні риси пісень дорослих. Спостерігаючи за іграми дітей, неважко помітити, що весь зміст синтезується словом, піснею і танцем на елементарнішому рівні. Зміст ігор простий – це відвертість дитячої душі, чистий кришталевий гейзер. Він освіжає, підбадьорює, омолоджує. Дорослим дає насолоду від простоти форм та правильно сформованої шкали цінностей у дитинстві, підлітків шліфує як гальку і несе за собою в океан життя». (З.Кодай «Избранные статьи» 1982г. Советский композитор.)

На уроках із музично-теоретичних дисциплін важливу роль відіграє різноманітність. Використання на уроці яскравих наочних посібників, дидактичних матеріалів, музичних ілюстрацій пробуджують в учнях почуття радості, задоволення, зацікавлюють музично-теоретичними предметами, створюють на уроці  доброзичливу обстановку, бадьорий настрій. Плануючи урок, учитель має добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі. Гра, окрім того, що виконує функцію забавки, має ще й інші важливі аспекти. Вона поглиблює духовний світ дитини, розвиває естетичні смаки та фантазію, випрацьовує спритність, сміливість, обережність, витримку, а як результат – уміння творчо відтворити власні музичні здібності, відчувати їх у розвитку. Та втім для дитини гра – це як дихання, свобода, стан рівноваги.

За даними ЮНЕСКО, людина, яка слухає сприймає 15% знань, яка користується органами зору 25%, одночасно чує та бачить – 65%, а якщо додається закріплення цієї інформації дією, то процес запам’ятовування відбувається ще швидше. Тому що слух, зір, рух поєднуються тільки у ігрових формах роботи.

Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітні за завданням і змістом. Так, ігри-загадки, ігри-змагання сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню спробами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають високий, динамічний, ритмічний і тембровий слух.

Майже кожна гра може бути проведена у спрощеному або в ускладненому варіанті. Тому при організації ігор для дітей потрібно адекватно оцінювати їхні індивідуальні риси. Якщо діти швидко і легко виконують завдання, то можна запропонувати складнішу гру і, навпаки, коли з'являються труднощі, то краще зосередитись на простішому. У жодному разі не можна докоряти дитині за те, що вона або не вміє, або не так легко виконує завдання, як її однолітки.

Важливо не тільки навчити дитину чому-небудь, але і зародити в її свідомості впевненість у собі, сформувати вміння відстоювати свою думку, своє рішення проблеми.

Кожна гра - це спілкування учня з учителем та з іншими дітьми; це школа співпраці. Якщо на уроці є доброзичливість, підтримка, доброзичливість, вигадка та фантазія – тільки тоді ігри будуть корисними для розвитку дитини.

Радість, яку вчитель дарує учням, стає і його радістю, а проведені разом приємні хвилини допоможуть зробити уроки цікавішими та веселішими.

Музичні ігри можуть бути слухові, що ґрунтуються на сприйнятті і відтворенні, без предметного графічного зображення, настільні ігри, наприклад, «Нотне лото», «відгадайка», «інтервальне лото», «фальшиві нотки», «тональне доміно» та багато інших. Цікаві ігри можна придумати на зразок настільних, настінних кросвордів, чайнвордів, головоломок, загадок. Вони корисні і для домашньої роботи. До їх складання і опрацьовування можна залучати самих школярів. Ігри і форми їх проведення можуть варіюватися в залежності від творчої фантазії педагога.

В ігровій формі можна проводити як окремі етапи уроку, так і весь урок. До кожної теми уроку, окремого виду діяльності можна придумати гру. Для її створення потрібні винахідливість і фантазія. Завдання гри сприяти активному розвитку музичних здібностей, засвоєнню теоретичного матеріалу. Вона має викликати сильні й тривалі позитивні емоції, бажання навчатися без примусу. Іграм можна вигадати яскраві, образні назви.

Теми: "Висота звуку", "Напрямок мелодії".

Гра "Музичне коло"

Дидактична спрямованість гри - закріплення музичних уявлень про висоту звуку, вмінь ритмічно рухатись, забезпечення рухової зарядки на уроці.

Хід гри: Вчитель пропонує змагання на кращого знавця музики. По команді діти утворюють коло. Під час марширування по колу, уважно слухаючи музику, учні повинні розрізняти високі і низькі звуки.

Якщо музика звучить в середньому регістрі - руки на поясі, при переході музики в високий регістр - руки піднімаються вгору. Під час звучання низького регістру - діти присідають і рухаються навприсядки.

Тема "Темп у музиці".

Гра "Кіт і мишка".

Дидактична спрямованість гри - розвиток музичних уявлень про темпи у музиці і їх зміни.

Хід гри: Гра супроводжується співом. Поміж учнів обирається КІТ і МИШКА. Всі учасники гри ходять по колу і співають мелодію:

Мишка знаходиться в центрі, а КІТ поза колом.

Кіт: Мишко, Мишко, що їси?

Мишка: М'ясце.

Кіт: Дай і мені.

Мишка: Злови мене.

Кіт забігає в середину кола, доганяє Мишку, вона тікає за межі кола, діти не пускають Кота до неї. Якщо Кіт наздогнав Мишку у колі, то Мишка стає Котом, а діти вибирають нову Мишку. Якщо Кіт не наздогнав Мишку, то діти вибирають нову Мишку, а Кіт залишається той самий. У пісні протиставлені два темпи - повільний і швидкий. Саме за ними діти визначають, коли Котик починає своє полювання.

Тема "Динаміка".

Гра "Голосно - тихо".

Дає дітям уявлення про динамічні відтінки.

Хід гри: серед учнів обирається той, хто шукає "чарівну нотку". З іншими учнями вчитель домовляється, де її буде заховано.

За знаком вчителя школярі починають виконувати пісню, попередньо домовившись яку саме, так, що своїм співом вони підказуватимуть тому, хто шукає. Коли той підходить близько до "чарівної нотки", спів посилюється, якщо далеко - спів звучить тихенько.

Тема "Тембр у музиці".

Гра "Хто це?"

Дидактична спрямованість гри - закріплення поняття про тембри музичних інструментів і своєрідність голосів.

Хід гри: Дітям пропонується впізнати на слух голос товаришів за тембром голосу або звучання того чи іншого інструменту.

 

 

Тема "Лад - мажор, мінор".

Гра "Сонце-хмара".

Дидактична спрямованість гри - закріплення поняття про мажорний і мінорний лад, формування навичок ладової сольмізації.

Хід гри: Під керівництвом вчителя діти вчаться відтворювати мажор і мінор. Доцільно використати порівняння: мажор - світло, сонце; мінор - темрява, хмара. Від запропонованого звуку учні повинні проспівати невелику мелодію: спочатку у мажорі, а потім у мінорі. Можлива зміна текстів, але вони повинні мати відповідний емоційний настрій. Вчитель звертає увагу дітей на звучання III - IV ступенів.

Тема "Ритм у музиці".

Гра "Годинник".

Дидактична спрямованість гри - вчити дітей відчути багатослойний ритм і відтворювати його. Учні вчаться виділяти при співі логічно нагогошені слова, передавати наголоси і акценти.

Хід гри: На дошці зображується годинниковий "механізм", складові частини якого мають різний пульс.

Удари годинника 

Коливання маятника 

Внутрішні механізми

Клас ділиться на три групи.

Перша зображає плесканням у долоні удари годинника, повільно проспівуючи на ноті "соль" - "бом, бом" (тривалість половинна).

Друга група дітей в цей час зображає ритмічні коливання маятника, проспівуючи "тік-так" (ноти "соль" і "мі" І октави). Рукою, зігнутою в лікті, учні імітують коливання маятника (тривалість четвертна).

Третя група імітує роботу внутрішнього механізму годинника, вдаряючи по парті олівцем або паличкою, проспівуючи "ті-кі, та-кі, ті-кі, та-кі" (ноти "соль" і "мі" І октави, тривалість восьмі).

 

Тема "Тривалості музичних звуків".

Гра "Звуки - знаки".

Дидактична спрямованість гри - ознайомлення учнів з тривалостями четвертними і восьмими, розвиток ритмічного слуху.

Доцільно проводити гру на початковому етапі ознайомлення з тривалостями звуків.

Хід гри: У зошитах діти записують палички різної довжини після того, як прослухають декілька звуків, що виконуються на сопілці, фортепіано чи іншому інструменті. Після цього вчитель пропонує записати під паличками знаки-ноти. Під довгою - ноту-чверть, під двома короткими - ноти-восьмі. Учні відтворюють оплесками ритмічну вправу.

Гра «Нотний диктант»

 

Умови гри: поставити фішку на місце названої ноти.

Мета гри: вчити із учнями розташування нот на нотному стані.

Дидактичні матеріали: таблиці із нотним станом, фішки.

 

Вчитель називає ноти, а учень викладає фішки на нотному стані. Після чого всі разом перевіряють правильність виконання.

 

Гра «Заборонена нота»

 

Умови гри: правильно називати ноти, крім забороненої.

Мета гри: вчити із учнями запис нот.

 

Перед початком гри обирається заборонена нота. Наприклад: «мі». На дошці на нотному стані написана гама До мажор. Вчитель показує на будь-яку ноту. Учні називають цю ноту і плескають. Якщо вчитель вкаже на заборонену ноту – ноту «мі» -  учні мовчать. Якщо хтось випадково заплескає або викрикне, то тому ряду, де сидить роззява, приписується штрафний бал. Виграє ряд, який отримає менше штрафних балів. Гра концентрує увагу, розвиває вміння стежити за подіями  на уроці.

 

Гра «Повторялки-перевірялки»

 

Умови гри: хто швидше визначить поняття музичної мови, які зображені на картках.

Мета гри: допомогти дітям засвоїти графічне зображення таких понять музичної мови як динаміка, тривалість нот, знаків альтерації, знаків скорочення нотного письма.

Дидактичні матеріали: картки із зображенням графічних зображень елементів музичної мови (див. додаток 1).

 

Цю гру можна використовувати на початку уроку, як актуалізацію набутих знань. Спочатку потрібно ознайомити дітей із картками, після чого викладач показує картки, а діти визначають зображені знаки. Як ускладнення гри, потрібно перемішати картки і запропонувати учням, які розділені на команди на швидкість зібрати картки по темах: динамічні відтінки, тривалості, знаки альтерації тощо. Після чого вони повинні пояснити, що вони вибрали.

Гра «Шумілки»

 

Умови гри: записати ноти та ритм пісні, використовуючи графічне зображення мелодії.

Мета гри: вчити учнів записувати ноти на нотному стані та записувати ритм мелодії.

Дидактичні матеріали: картки із графічним зображенням мелодії.

 

СОЛЬ МІ  МІ   СОЛЬ  МІ   МІ    СОЛЬ  ФА   МІ    РЕ    ДО

 

 

 

ЛЯ            ДО         ЛЯ           СОЛЬ         МІ         МІ

 

 

                   СОЛЬ           ФА              МІ               РЕ               ДО

 

 

•           Прохлопування ритму із назвою нот, із показом висоти звуків;
•           Визначення розміру диктанту;
•           Спів диктанту із диригуванням;
•           Визначення назви пісні;
•           Запис мелодії в зошиті із ритмічним малюнком;
•           Перевірка запису диктанту у сусіда.

 

 

ІІІ. Висновки.

Однією з провідних тенденцій у розвитку сучасної музичної педагогіки є творча спрямованість процесу виховання та навчання музикантів-фахівців.

Творчі методи роботи органічно входять до системи викладання музично-теоретичних дисциплін як фактор розвитку музичних здібностей, творчої ініціативи, виховання естетичного смаку, а також підвищення ефективності навчального процесу. Важливою формою творчої роботи є імпровізація.

Різноманітна музична діяльність (слухання музики, вокально-хоровий спів, гра на елементарних музичних інструментах, музично-ритмічні рухи, музично-дидактичні ігри, імпровізація - вокальна, інструментальна, ритмічна, інсценізація) є однією з умов всебічного розвитку музичних здібностей учнів.

Принципова відмінність ігрової діяльності від будь-якої іншої полягає в тому, що в грі беруть участь за власним бажанням. Неможна примусити грати, і змінити дане правило не насмілиться жоден учитель. Аби гра мала успіх, треба, щоб  усі працювали творчо, пропонували варіанти, розподіляли ролі. Під час гри непомітно для дітей відбувається їх саморозвиток, самовиховання.

Головна проблема засвоєння – розвиток логічної пам’яті, активізація мислення. Ігри посідають велике місце у формуванні дитячої психології. Велике значення мають учбові ігри в процесі повторення і закріплення матеріалу. Завдання музичної гри – сприяти активному розвитку ладового, мелодичного, гармонічного, внутрішнього, ритмічного та метричного слуху, музичної пам’яті, засвоєнню теоретичного матеріалу.

 

 

 

 

 

ІV. Список використаної літератури

1. Ананьєв Б. Формування обдарованості//Схильності і здібності. Л., 1962

2. Буторіна Н.І. Розвиток музичної цікавості учнів на уроках сольфеджіо - Єкатеринбург, 2002

3. Вейс П. Сходинки у музику: посібник з сольфеджіо для підготовчого і 1 класів ДМШ. М., 1987

4. Венгер Л. Педагогіка здібностей. М., 1973

5. Ветлугина Н. Музичний розвиток дитини. М., 1968

6. Ветлугина Н. Художня творчість і дитина. М., 1972

7. Ветлугина Н.А. Музика в першому класі: Методичні рекомендації та нотна хрестоматія для учителя / Н.А. Ветлугина, Е.Ф. Корой. - Кишинів, 1986

8. Ветошкина Г.С. Ігрове сольфеджіо. Ритмоінтонаційне домино: Методична розробка / Г. Ветошкина. - Н. Новгород, 2009

9. Виготський Л.С. Гра та її роль в психічному розвитку дитини – Санкт-Петербург, 1966

10. Давидова Є. Музична грамота: навчальний посібник. М., 1971

11. Далькроз Ж. - Е. Ритм. М., 2002

12. Калугіна М. Виховання творчих навичок на уроках сольфеджіо: методичний посібник для ДМШ. М., 1987

13. Кірнарская Д. Музичні здібності. М., 2004

14. Яценко Т. Сольфеджіо для найменших в казках і картинках - Пітер, 2013