Розвиток українського мистецтва к.18 – п.19 ст.

1.

• Центри театрального життя  -  Харків (1791 рік),Полтава (1818 – 1821 роки), Львів (1795 рік) – позначте  на карті
• Директора-режисери – Г.Квітка-Основ’ненко, І.Котляревський, Г.Яхимович, І.Озаркевич. – підпишіть  на карті
• Актори – семінаристи,канцеляристи,

актори,що створили новий український національний стиль –

____________________________   та  ___________________________

• Твори – більшість іноземні,перші українські –

заповніть  пропуски «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» _____________________,   «Назар Стодоля» Т.Шевченко, «Сватання на Гончарівці»  Г.Квітка-Основ’яненко.

2.                       ЖИВОПИСНАЯ УКРАИНА

Назначение всех изящных искусств — представлять взору или воображению красоты и ужасы природы, жизнь государств и быт частного человека, силу страстей и события, поражающие душу или наполняющие нас чувством тихим и безмятежным. Пустыни Америки, берега Рейна, знойное небо Италии, в картинах, увлекают воображение, и мы, теряя ощущение времени и пространства, витаем в краях далеких, живем жизнью прошедших столетий. Быть может, это один из отблесков души, искони вечной и деятельной, но отблеск сей живителен, Божествен: он доказывает, что человек — гражданин мира и что все высокое, все изящное находит отголосок в душе его. Что же сказать о том, когда одного взгляда довольно, чтобы воскресить в нашей памяти и родину, и обычаи предков, и события, ярко отделившиеся из обычного бытописания земли, где мы начали жить и чувствовать! Подвиг достигнуть этого велик, а посильное к тому содействие должно составлять нашу обязанность. Исполненный этого убеждения, известный и любимый поэт-живописец Т.Г. Шевченко решился приступить к изданию, названному им «Живописною Украиной». Сюда войдут рисунки по следующим предметам: 1) Виды Южной России, примечательные по красоте своей или по историческим событиям. Все, что время пощадило от совершенного истребления: развалины замков, храмы, укрепления, курганы найдут здесь себе место; 2) Народный быт настоящего времени, обряды, обычаи, поверья, содержание народных песен и сказок и 3) Важнейшие события, известные из бытописаний Южной России, начиная от основания Киева, имевшие влияние на судьбу обитателей того края. В сем последнем отношении Т.Г. Шевченко воспользовался сведениями, почерпнутыми им от известнейших ученых малороссиян: Будкова, Стороженка, Кулеша и пр.

1 група – пейзажі,краєвиди.

2 група – народний побут,звичаї,обряди

3 група – історія

3.

З кінця XVIII ст. в Україну,на заміну пишному українському бароко, прийшов академічний стриманий  класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва.

(В 1801 р. російський Синод видає заборону будувати будь-які церкви українського типу.) Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.

Під час планування міст обов'язково вирізнявся адміністративний центр із майданом, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів були просторими.

Архітектурний стиль тогочасного Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджено церкву на Аскольдовїй  могилі (у 1810 дерев'яну церкву замінили кам'яною ротондою з колонадою та ампірною банею. На одному з малюнків Шевченка відображено її вигляд у 1846), церкву Різдва Христового (1810-1814), яка мала для українців особливе значення. Саме в ній стояла труна з тілом Шевченка від 6 до 8 травня 1861 року. Меленський збудував ансамбль Контрактового майдану на Подолі. За його проектами споруджено пам'ятник на честь поновлення Києву Магдебурзького права. У 1837-1848 рр. за проектом відомого архітектора В. Беретті збудовано приміщення Київського університету, його обсерваторію, Інститут шляхетних дівчат.

У Львові в 20—30-х роках XIX ст. у стилі ампір побудовано так звану Губернаторську палату, або Намісництво (на Підваллі), бібліотеку Оссолінських, бібліотеку та музей Баворовських, Львівську ратушу (1835 p.),. Народний дім на вулиці Рутовського, вартівню на площі св. Духа і десяток житлових будинків.

Одеса теж має ряд житлових будівель, виконаних у цьому стилі. їх проектували французькі та італійські архітектори. З українських відзначився Андрій  Шостак.

У 1837—1842 pp. тут було споруджено знамениті сходи, що ведуть з одеського порту на Приморський бульвар. Гігантські сходи були спроектовані в 1825 році архітекторами Франческо Боффо, Аврамом Мельниковим і Потьє, а побудовані  інженерами Уоптоном і Ю. Морозовим. На півокруглій площі споруджено пам'ятник Рішельє, що його виконав скульптор Іван Мартос, за походженням українець.

Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркової архітектури, зокрема, таких пам'яток, як палац Розумовського в Батурині, палац Галагана в с. Сокиринцях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, знаменита "Софіївка" в Умані, названа на честь дружини графа Потоцького Софії, де руками кріпосних були насипані гори, викопані ставки, збудовані гроти тощо, парк "Олександрія" на березі Росі у Білій Церкві.

За проектом петербурзького архітектора Ж. Тома де Томона у 1809 р. було споруджено перший будинок оперного театру. У 1813 p. в Києві на мальовничому березі Дніпра споруджено пам'ятник князю Володимиру Великому. Виконав його російський скульптор німецького походження П.К. Клодт за проектом скульптора В.І. Демут-Малиновського та архітектора К. Тона

1.

• Центри театрального життя  -  Харків (1791 рік),Полтава (1818 – 1821 роки), Львів (1795 рік) – позначте  на карті
• Директора-режисери – Г.Квітка-Основ’ненко, І.Котляревський, Г.Яхимович, І.Озаркевич. – підпишіть  на карті
• Актори – семінаристи,канцеляристи,

актори,що створили новий український національний стиль –

____________________________   та  ___________________________

• Твори – більшість іноземні,перші українські –

заповніть  пропуски «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» _____________________,   «Назар Стодоля» Т.Шевченко, «Сватання на Гончарівці»  Г.Квітка-Основ’яненко.

2.                       ЖИВОПИСНАЯ УКРАИНА

Назначение всех изящных искусств — представлять взору или воображению красоты и ужасы природы, жизнь государств и быт частного человека, силу страстей и события, поражающие душу или наполняющие нас чувством тихим и безмятежным. Пустыни Америки, берега Рейна, знойное небо Италии, в картинах, увлекают воображение, и мы, теряя ощущение времени и пространства, витаем в краях далеких, живем жизнью прошедших столетий. Быть может, это один из отблесков души, искони вечной и деятельной, но отблеск сей живителен, Божествен: он доказывает, что человек — гражданин мира и что все высокое, все изящное находит отголосок в душе его. Что же сказать о том, когда одного взгляда довольно, чтобы воскресить в нашей памяти и родину, и обычаи предков, и события, ярко отделившиеся из обычного бытописания земли, где мы начали жить и чувствовать! Подвиг достигнуть этого велик, а посильное к тому содействие должно составлять нашу обязанность. Исполненный этого убеждения, известный и любимый поэт-живописец Т.Г. Шевченко решился приступить к изданию, названному им «Живописною Украиной». Сюда войдут рисунки по следующим предметам: 1) Виды Южной России, примечательные по красоте своей или по историческим событиям. Все, что время пощадило от совершенного истребления: развалины замков, храмы, укрепления, курганы найдут здесь себе место; 2) Народный быт настоящего времени, обряды, обычаи, поверья, содержание народных песен и сказок и 3) Важнейшие события, известные из бытописаний Южной России, начиная от основания Киева, имевшие влияние на судьбу обитателей того края. В сем последнем отношении Т.Г. Шевченко воспользовался сведениями, почерпнутыми им от известнейших ученых малороссиян: Будкова, Стороженка, Кулеша и пр.

1 група – пейзажі,краєвиди.

2 група – народний побут,звичаї,обряди

3 група – історія

3.

З кінця XVIII ст. в Україну,на заміну пишному українському бароко, прийшов академічний стриманий  класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва.

(В 1801 р. російський Синод видає заборону будувати будь-які церкви українського типу.) Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.

Під час планування міст обов'язково вирізнявся адміністративний центр із майданом, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів були просторими.

Архітектурний стиль тогочасного Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджено церкву на Аскольдовїй  могилі (у 1810 дерев'яну церкву замінили кам'яною ротондою з колонадою та ампірною банею. На одному з малюнків Шевченка відображено її вигляд у 1846), церкву Різдва Христового (1810-1814), яка мала для українців особливе значення. Саме в ній стояла труна з тілом Шевченка від 6 до 8 травня 1861 року. Меленський збудував ансамбль Контрактового майдану на Подолі. За його проектами споруджено пам'ятник на честь поновлення Києву Магдебурзького права. У 1837-1848 рр. за проектом відомого архітектора В. Беретті збудовано приміщення Київського університету, його обсерваторію, Інститут шляхетних дівчат.

У Львові в 20—30-х роках XIX ст. у стилі ампір побудовано так звану Губернаторську палату, або Намісництво (на Підваллі), бібліотеку Оссолінських, бібліотеку та музей Баворовських, Львівську ратушу (1835 p.),. Народний дім на вулиці Рутовського, вартівню на площі св. Духа і десяток житлових будинків.

Одеса теж має ряд житлових будівель, виконаних у цьому стилі. їх проектували французькі та італійські архітектори. З українських відзначився Андрій  Шостак.

У 1837—1842 pp. тут було споруджено знамениті сходи, що ведуть з одеського порту на Приморський бульвар. Гігантські сходи були спроектовані в 1825 році архітекторами Франческо Боффо, Аврамом Мельниковим і Потьє, а побудовані  інженерами Уоптоном і Ю. Морозовим. На півокруглій площі споруджено пам'ятник Рішельє, що його виконав скульптор Іван Мартос, за походженням українець.

Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркової архітектури, зокрема, таких пам'яток, як палац Розумовського в Батурині, палац Галагана в с. Сокиринцях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, знаменита "Софіївка" в Умані, названа на честь дружини графа Потоцького Софії, де руками кріпосних були насипані гори, викопані ставки, збудовані гроти тощо, парк "Олександрія" на березі Росі у Білій Церкві.

За проектом петербурзького архітектора Ж. Тома де Томона у 1809 р. було споруджено перший будинок оперного театру. У 1813 p. в Києві на мальовничому березі Дніпра споруджено пам'ятник князю Володимиру Великому. Виконав його російський скульптор німецького походження П.К. Клодт за проектом скульптора В.І. Демут-Малиновського та архітектора К. Тона

Тема: Розвиток українського мистецтва к.18 – п.19 ст.

Мета: визначити особливості розвитку українського мистецтва кінця XVIII - першої половини ХІХ ст., схарактеризувавши основні тенденції розвитку тетра, музики, образотворчого мистецтва та архітектури; розвивати в учнів уміння працювати з документами, ілюстраціями, вміти аналізувати історичний матеріал, виділяти головне й другорядне, робити висновки та узагальнення; розвивати навички усного мовлення, вміння складати зв’язну та послідовну розповідь; виховувати в учнів естетичні смаки й уподобання.

Основні поняття:театр, архітектура, музика,живопис.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

- привітання;

- релаксаційна вправа «Доторкнися до зірок» (вправа проводиться з метою формування в учнів оптимістичного ставлення  до уроку й очікування позитивних результатів)

Станьте зручніше і заплющіть очі. Уявіть собі,що перед вами нічне зоряне небо,на якому багато зірок. Кожен виберіть собі найяскравішу зірку. Уявіть,що ця зірка – гарна оцінка,вдала відповідь  на уроці. Тепер простягніть руки до неба,щоб доторкнутися до своєї зірки,намагайтеся з усіх сил…. Зніміть її з неба,а тепер,розплющіть очі і покладіть її перед собою. Нехай вона подарує вам натхнення,наснагу,активність і зігріє своїм теплом.

ІІ. Актуалізація

• У складі яких держав перебували українські землі в кінці 18 ст.?
• Яку політику проводила влада двох імперій щодо українських земель?

ІІІ. Мотивація

У 6 класі ви захоплювалися досягненнями культур стародавніх цивілізацій: єгипетської, грецької, римської. У 7 класі - з культурними надбаннями Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, де найбільшого розвитку досягло літописання та зодчество. В 8 класі ми ознайомилися  культурними надбаннями періоду XVI – XVII ст., одним із найбільших досягнень якого ми назвали появу і розвиток книгодрукування. Сьогодні ми з вами познайомимося із розвитком та здобутками культури українських земель наприкінці XVIIІ  – першій половині XІ Хст.

• Що таке культура?
• Яким було її становище в 18 cт.?

Отже,ми бачимо,що в обох імперіях влада повністю контролювала  всі сторони життя суспільства.Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто,на рубежі 18-19 ст. у розвитку української культури склалася кризова ситуація. Власне стояло питання  про саме її існування. Тож сьогодні на уроці ми з вами з’ясуємо,чи вдалося нашому народу зберегти та відродити національні культурні традиції .

IV. Новий матеріал.

Як ви вже зрозуміли,тема уроку в нас   (слайд №1) – запишіть в зошит.

Я запрошую вас відвідати музей розвитку українського мистецтва к.18 – п. 19 ст.,в ході екскурсії ми з вами розглянемо такі питання ( слайд №2)

Перша наша зала це – ТЕАТР.

(слайд № 3) На цьому слайді  ви бачите  захоплення  поміщиків – кріпацький театр,який поширився внаслідок запровадження в Наддніпрянській Україні кріпацтва і російського штибу дворяни стали запроваджувати у себе те, що було характерним для побуту російських поміщиків.

 Наввипередки, за великі гроші, хизуючись один перед одним, вони наймали іноземних режисерів, хормейстерів, балетмейстерів, диригентів і доручали їм створити зі своїх обдарованих кріпаків театральні трупи хори, оркестри. Репертуар кріпацьких театрів був різноманітним: ставилися опери, балети, драми. Особливою популярністю користувалися балетні вистави. Це диктувала як тогочасна мода, так і те, що через переважання іноземного репертуару неосвіченим акторам-кріпакам було сутужно говорити чужою мовою. Крім того, постановка балетних вистав давала можливість господарям маєтків вразити гостей розкішшю (слайд № 4) – перед вами глядацька зала одного кріпацького театру. Актори-кріпаки грали в театрах з примусу. ( слайд № 5) Але талановиті актори були абсолютно безправною «хрещеною власністю» господарів. Коли вистава не подобалася власникові, він міг її припинити або просто дати актрисі прямо на сцені ляпаса і наказати висікти різками. Деякі поміщики, бажаючи заробити гроші на талантах своїх кріпаків, посилали театральні трупи гастролювати в містах.

 До багатьох вистав музику також писали композитори-кріпаки.

Князь Петро Андрійович Вяземський

У Наддніпрянській Україні було чимало кріпацьких театрів, розташованих у поміщицьких маєтках. Серед найвідоміших був с.Качанівка (слайд № 6)  що на Чернігівщині у поміщика Тарнавського. (слайд № 7)

 До маєтку Тарнавського на театральні вистави приїздили М.Гоголь, (слайд № 8) М.Маркевич, М.Максимович. У повісті «Музикант» театр описав Т.Шевченко, який був добре знайомий з господарем театру та його акторами.

Продовжуємо нашу екскурсію – перед вами  (  слайд № 9) драматичний театр в Харкові,який розпочав свою роботу в  1791 р. зі створенням спеціального приміщення, обладнаного для проведення постійних театральних вистав. Попервах у виставах грали юнаки-канцеляристи з губернської канцелярії, які виступали за власним бажанням без будь-якої винагороди. Згодом у юнаків-аматорів сформувалася постійна трупа акторів, яка отримала від місцевої адміністрації дозвіл прийняти театр на своє утримання. Відтоді за свою працю професійні актори отримували платню.

( слайд № 10 ) Директор,режисер,актор.

Другим театральним центром Наддніпрянщини, де виник професійний театр,(слайд № 11) стала Полтава. У 1815 р. тут з'явився аматорський театр, душею якого був І.Котляревський,(слайд № 12) Перегодом з ініціативи малоросійського генерал-губернатора Миколи Рєпніна було засновано професійний театр. Вистави Полтавського театру розпочалися 1818 р. Саме для цього театру Котляревський, невдоволений переважанням російських п’єс у його репертуарі, написав «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника», які з великим успіхом дебютували на його сцені 1819 р. Він часто виступав на сцені сам , зараз ви бачите репетицію в Полтавському театрі. (слайд № 13) Одночасно зі становленням професійного театру з’явилися нові українські актори.

На думку сучасників, найкращими серед тогочасних театральних акторів були Михайло Щепкін (1788–1863) та Карпо Соленик (1811–1851). Щепкін(слайд № 14)  починав свій творчий шлях актором кріпацького театру. За ініціативою І.Котляревського було зібрано значну суму грошей, аби викупити його з неволі.

• З чиєю долею переплітається доля актора?

 Найкраще давалися Щепкіну на сцені комедійні образи, інколи з драматичним забарвленням.(слайд № 15) як ось на цьму зображенні – Михайло Семенович Щепкін в ролі Чупруна з  « Мокаль – чарівник »

 Глибоко і яскраво вмів передати риси українського характеру на сцені Соленик. Відвідавши виставу з його участю у Ромнах, Т.Шевченко щиро захоплювався талантами актора.

Василь Василько про нього писав так: «Особливо уславився своїми талановитими імпровізаціями „перший український актор“ Карпо Соленик, сучасник і достойний „конкурент“ самого Щепкіна. Соленик був освіченою і культурною людиною, талановитим, розумним, дотепним актором. Його імпровізації не мали нічого спільного з дешевою буфонністю та фарсовою примітивністю. Всі додавання від себе артист робив у характері дійової особи, відповідно до змісту події, психологічно умотивовано і до того ж — правдиво, щиро, легко, невимушено.»

Доля обох була різною. Щепкін по деякім часі залишив Наддніпрянщину і став виступати у Малому імператорському театрі у Москві. Соленик на запрошення грати на сцені Петербурзького імператорського театру відповів категоричною відмовою, пояснивши, що любить Україну і ніколи її не залишить. Значення діяльності цих двох видатних акторів полягало в тому, що вони відмовилися від старої класичної манери гри і створили нову, яка поєднувала життєвий реалізм з українським національним стилем.

Григорій Яхимович (слайд № 16) на західноукраїнських землях здійснив першу спробу вистави народною мовою у 1834 р. у Львівській духовній семінарії(слайд № 17). За збіркою русинських пісень Й.Лозинського «Руське весілля» семінаристи поставили на сцені селянське весілля з обрядами та піснями. Постановка мала великий успіх серед викладачів і вихованців семінарії. Перші публічні вистави українською мовою було здійснено в червні 1848 р. у Львові, Перемишлі, Коломиї. Було використано п’єси Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», сюжети яких переробив І.Озаркевич ( слайд № 18) відповідно до місцевих умов. Вистави користувалися успіхом у глядачів. У жовтні 1848 р. І.Озаркевич показав виставу «Дівка на виданні» (за мотивами «Наталки Полтавки») перед Собором руських вчених у Львові та здобув велику прихильність усіх присутніх

- з якою метою був скликаний собор?

Ось ми з вами і оглянули першу залу нашого музею,тож давайте швиденько занотуємо до зошита:

• Центри театрального життя  -  Харків (1791 рік),Полтава (1818 – 1821 роки), Львів (1795 рік)
• Директора-режисери – Г.Квітка-Основ’ненко, І.Котляревський, Г.Яхимович, І.Озаркевич.
• Актори – М.Щепкін,К.Соленик,семінаристи,канцеляристи.
• Твори – більшість іноземні,перші українські – «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Назар Стодоля» Т.Шевченко, «Сватання на Гончарівці»  Г.Квітка-Основ’яненко.

 Друга зала присвячена музичному мистецтву.

Високий рівень розвитку музично-пісенної творчості забезпечувала поетична і музична обдарованість українського народу.

Український народ,всупереч усьому,свою тяжку працю та нелегке життя прикрашає піснею:

• Коли збирає врожай
• На весіллях
• Коли граються діти
• Про своє історичне минуле
• Коли бажають дитині доброї ночі
• Коли святкують релігійні свята чи то взимку,чи то влітку….

 та  танцем – танцюють козачок,метелицю та польку,а самим поширеним залишається гопак (більше 300 танцювальних трюків)

• Перегляд відеоролика.

І все це  в супроводі популярного в той час народного ансамблю - троїсті музики.

Із свого середовища народ висунув талановитих співців-кобзарів, лірників (Андрій Шут,Федір Гриценко,Іван Крюковський,особливо славився своїм виконанням історичних пісень  Остап Вересай,) На західноукраїнських землях дуже популярною була трембіта.

Пісенним талантом українців захоплювалися у Петербурзі, де при царському дворі існувала капела хлопчиків. Навесні 1833 p. М. Глинка перебував на Україні з метою набору співаків. Він відвідав Київ, Чернігів, Полтаву, Харків, Качанівку і відібрав 19 хлопчиків і двох дорослих чоловіків для зарахування до капели. Серед них був С. Гулак-Артемовський, який згодом став автором першої української національної опери.

Центрами формування професійного музичного мистецтва у Наддніпрянщині ставали переважно великі міста – Київ, Харків, Полтава, Одеса тощо. У цих містах зосереджувалося театральне життя, відбувалися гастролі оперних колективів, оркестрів та окремих виконавців. У гімназіях та вищих навчальних закладах, де викладалася музика і танці, за нагоди різних подій влаштовувалися аматорські концерти і музичні вечори. Ознакою міського життя стали виступи військових духових оркестрів у міських садах і театрах. З’явилися талановиті піаністи й композитори, які писали фортепьянні твори – варіації на теми українських народних пісень.

Найвідомішими були:

Йосип Витвицький,Алойз Єдлічка,Іван Вітковський

На західноукраїнських землях пробудження українського музичного мистецтва було пов’язане з діяльністю у 20-х рр. греко-католицького духовенства в Перемишлі. Завдяки підтримці єпископа І.Снігурського тут 1829 р. було засновано постійний церковний хор. На базі цього хору сформувалося нове покоління, яке започаткувало «перемишльську школу» – український національний напрямок у музичному житті західноукраїнських земель. Найвідомішим з її представників став Михайло Вербицький (Снігурський був його опікуном) який  писав церковну музику та музику  для чоловічого хору.

Здобутки музичного мистецтва першої половини ХІХ ст. створили передумови для розвитку українського національного напрямку в музиці другої половини століття.

 Живопис.

В українському живопису був поширений романтичний напрямок.

Великий внесок зробили : Володимир Боровковський, Василь Тропінін,Іван Сошенко.

Найвищим досягненням була творчість Т. Шевченка. Його мистецький талант проявився у різних галузях малярства: портретному (створив 130 портретів) , жанровому, пейзажному і релігійному. Крім того, Шевченко пробував свої сили в скульптурі та гравюрі. За гравюри Тарас Шевченко  дістав титул академіка. Високо цінуються також його малюнки олівцем, тушшю, сепією і аквареллю.

Першою жанровою картиною Шевченка був «Хлопчик-жебрак ділиться милостинею з собакою під парканом» 1839 p., за яку йому було присуджено срібну медаль. На початку 40-х років молодий митець працює над темами з історії України, з життя народу, його побуту. У цей час написані «Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина». У 1843 р.

Шевченко подорожує по Україні і збирає великий матеріал в етюдах, малюнках, ескізах. Він задумує видати серію офортів під назвою «Живописна Україна», в якій хотів показати історичне минуле, побут і звичаї народу. Шість офортів на історико-побутову тематику («Видубицький монастир», «Дари в Чигирині», «Судна рада» тощо), написаних у 1844 p., відзначаються блискучою технікою, життєвою та історичною правдою. На відміну від своїх попередників Шевченко не ідеалізує Україну, а змальовує її реалістичною, зокрема показує закріпачене зубожіле село.

•  РОБОТА В ГРУПАХ (завдання на робочих листах)

Тарас Шевченко виявив себе справжнім майстром портрета. Це видно передусім з його власного автопортрета (1840—1841) і з портретів Маєвської, Горленко, Кейкутової, Лизогуба, написаних у 1843—1847 рp.

Після закінчення Академії в 1845 р. Шевченко приїжджає до Києва і тут, працюючи в Археографічній комісії з вивчення пам'яток старовини, знову має нагоду побувати в селах і містах України і виконати різноманітні рисунки, етюди, ескізи для своїх майбутніх творів. Однак арешт перервав мистецькі плани Тараса Шевченка.

Отже, творчість Т. Г. Шевченка є новим етапом в історії українського образотворчого мистецтва. Вона надихнула багато українських та російських митців на нові творчі здобутки у другій половині XIX — початку XX ст

• РОБОТА В ГРУПАХ

 Архітектура.

Опрацювавши текст підручника,додаткову інформацію з робочого листка створіть історичну мозаїку

• архітектура,скульптура
• палацово-паркова архітектура

З кінця XVIII ст. в Україну,на заміну пишному українському бароко, прийшов академічний стриманий  класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва.

(В 1801 р. російський Синод видає заборону будувати будь-які церкви українського типу.) Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.

Під час планування міст обов'язково вирізнявся адміністративний центр із майданом, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів були просторими.

Архітектурний стиль тогочасного Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджено церкву на Аскольдовїй  могилі (у 1810 дерев'яну церкву замінили кам'яною ротондою з колонадою та ампірною банею. На одному з малюнків Шевченка відображено її вигляд у 1846), церкву Різдва Христового (1810-1814), яка мала для українців особливе значення. Саме в ній стояла труна з тілом Шевченка від 6 до 8 травня 1861 року. Меленський збудував ансамбль Контрактового майдану на Подолі. За його проектами споруджено пам'ятник на честь поновлення Києву Магдебурзького права. У 1837-1848 рр. за проектом відомого архітектора В. Беретті збудовано приміщення Київського університету, його обсерваторію, Інститут шляхетних дівчат.

У Львові в 20—30-х роках XIX ст. у стилі ампір побудовано так звану Губернаторську палату, або Намісництво (на Підваллі), бібліотеку Оссолінських, бібліотеку та музей Баворовських, Львівську ратушу (1835 p.),. Народний дім на вулиці Рутовського, вартівню на площі св. Духа і десяток житлових будинків.

Одеса теж має ряд житлових будівель, виконаних у цьому стилі. їх проектували французькі та італійські архітектори. З українських відзначився Андрій  Шостак.

У 1837—1842 pp. тут було споруджено знамениті сходи, що ведуть з одеського порту на Приморський бульвар. Гігантські сходи були спроектовані в 1825 році архітекторами Франческо Боффо, Аврамом Мельниковим і Потьє, а побудовані  інженерами Уоптоном і Ю. Морозовим. На півокруглій площі споруджено пам'ятник Рішельє, що його виконав скульптор Іван Мартос, за походженням українець.

Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркової архітектури, зокрема, таких пам'яток, як палац Розумовського в Батурині, палац Галагана в с. Сокиринцях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, знаменита "Софіївка" в Умані, названа на честь дружини графа Потоцького Софії, де руками кріпосних були насипані гори, викопані ставки, збудовані гроти тощо, парк "Олександрія" на березі Росі у Білій Церкві.

За проектом петербурзького архітектора Ж. Тома де Томона у 1809 р. було споруджено перший будинок оперного театру. У 1813 p. в Києві на мальовничому березі Дніпра споруджено пам'ятник князю Володимиру Великому. Виконав його російський скульптор німецького походження П.К. Клодт за проектом скульптора В.І. Демут-Малиновського та архітектора К. Тона

Вправа «Пароль» - сідає той хто називає памятку архітектури,прізвище архітектора з даної теми.

• Ось і закінчилася наша екскурсія. Тож дайте спробуємо дати відповідь на питання
• чи вдалося нашому народу зберегти та відродити національні культурні традиції .

Ту можлива історична аналогія зі станом культури 16 ст.,коли значна частина найосвіченіших вищих феодальних шарів суспільства відмовилася від національної культури,православ’я,ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво,але до кінця 18 ст. козацька старшина стала частиною російського дворянства  і втратила свою роль. У 19 ст. поступово  складається новий шар суспільства – національна інтеегенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним ураїнське культурне відродження.

І як ми бачимо,у складних умовах бездержавності український народ не лише зберіг свою культуру,а й домігся її сходження на новий рівень,примножив та збагатив її новими яскравими  особистостями та подіями.

Тема: Розвиток українського мистецтва к.18 – п.19 ст.

Мета: визначити особливості розвитку українського мистецтва кінця XVIII - першої половини ХІХ ст., схарактеризувавши основні тенденції розвитку тетра, музики, образотворчого мистецтва та архітектури; розвивати в учнів уміння працювати з документами, ілюстраціями, вміти аналізувати історичний матеріал, виділяти головне й другорядне, робити висновки та узагальнення; розвивати навички усного мовлення, вміння складати зв’язну та послідовну розповідь; виховувати в учнів естетичні смаки й уподобання.

Основні поняття:театр, архітектура, музика,живопис.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

- привітання;

- релаксаційна вправа «Доторкнися до зірок» (вправа проводиться з метою формування в учнів оптимістичного ставлення  до уроку й очікування позитивних результатів)

Станьте зручніше і заплющіть очі. Уявіть собі,що перед вами нічне зоряне небо,на якому багато зірок. Кожен виберіть собі найяскравішу зірку. Уявіть,що ця зірка – гарна оцінка,вдала відповідь  на уроці. Тепер простягніть руки до неба,щоб доторкнутися до своєї зірки,намагайтеся з усіх сил…. Зніміть її з неба,а тепер,розплющіть очі і покладіть її перед собою. Нехай вона подарує вам натхнення,наснагу,активність і зігріє своїм теплом.

ІІ. Актуалізація

• У складі яких держав перебували українські землі в кінці 18 ст.?
• Яку політику проводила влада двох імперій щодо українських земель?

ІІІ. Мотивація

У 6 класі ви захоплювалися досягненнями культур стародавніх цивілізацій: єгипетської, грецької, римської. У 7 класі - з культурними надбаннями Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, де найбільшого розвитку досягло літописання та зодчество. В 8 класі ми ознайомилися  культурними надбаннями періоду XVI – XVII ст., одним із найбільших досягнень якого ми назвали появу і розвиток книгодрукування. Сьогодні ми з вами познайомимося із розвитком та здобутками культури українських земель наприкінці XVIIІ  – першій половині XІ Хст.

• Що таке культура?
• Яким було її становище в 18 cт.?

Отже,ми бачимо,що в обох імперіях влада повністю контролювала  всі сторони життя суспільства.Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто,на рубежі 18-19 ст. у розвитку української культури склалася кризова ситуація. Власне стояло питання  про саме її існування. Тож сьогодні на уроці ми з вами з’ясуємо,чи вдалося нашому народу зберегти та відродити національні культурні традиції .

IV. Новий матеріал.

Як ви вже зрозуміли,тема уроку в нас   (слайд №1) – запишіть в зошит.

Я запрошую вас відвідати музей розвитку українського мистецтва к.18 – п. 19 ст.,в ході екскурсії ми з вами розглянемо такі питання ( слайд №2)

Перша наша зала це – ТЕАТР.

(слайд № 3) На цьому слайді  ви бачите  захоплення  поміщиків – кріпацький театр,який поширився внаслідок запровадження в Наддніпрянській Україні кріпацтва і російського штибу дворяни стали запроваджувати у себе те, що було характерним для побуту російських поміщиків.

 Наввипередки, за великі гроші, хизуючись один перед одним, вони наймали іноземних режисерів, хормейстерів, балетмейстерів, диригентів і доручали їм створити зі своїх обдарованих кріпаків театральні трупи хори, оркестри. Репертуар кріпацьких театрів був різноманітним: ставилися опери, балети, драми. Особливою популярністю користувалися балетні вистави. Це диктувала як тогочасна мода, так і те, що через переважання іноземного репертуару неосвіченим акторам-кріпакам було сутужно говорити чужою мовою. Крім того, постановка балетних вистав давала можливість господарям маєтків вразити гостей розкішшю (слайд № 4) – перед вами глядацька зала одного кріпацького театру. Актори-кріпаки грали в театрах з примусу. ( слайд № 5) Але талановиті актори були абсолютно безправною «хрещеною власністю» господарів. Коли вистава не подобалася власникові, він міг її припинити або просто дати актрисі прямо на сцені ляпаса і наказати висікти різками. Деякі поміщики, бажаючи заробити гроші на талантах своїх кріпаків, посилали театральні трупи гастролювати в містах.

 До багатьох вистав музику також писали композитори-кріпаки.

Князь Петро Андрійович Вяземський

У Наддніпрянській Україні було чимало кріпацьких театрів, розташованих у поміщицьких маєтках. Серед найвідоміших був с.Качанівка (слайд № 6)  що на Чернігівщині у поміщика Тарнавського. (слайд № 7)

 До маєтку Тарнавського на театральні вистави приїздили М.Гоголь, (слайд № 8) М.Маркевич, М.Максимович. У повісті «Музикант» театр описав Т.Шевченко, який був добре знайомий з господарем театру та його акторами.

Продовжуємо нашу екскурсію – перед вами  (  слайд № 9) драматичний театр в Харкові,який розпочав свою роботу в  1791 р. зі створенням спеціального приміщення, обладнаного для проведення постійних театральних вистав. Попервах у виставах грали юнаки-канцеляристи з губернської канцелярії, які виступали за власним бажанням без будь-якої винагороди. Згодом у юнаків-аматорів сформувалася постійна трупа акторів, яка отримала від місцевої адміністрації дозвіл прийняти театр на своє утримання. Відтоді за свою працю професійні актори отримували платню.

( слайд № 10 ) Директор,режисер,актор.

Другим театральним центром Наддніпрянщини, де виник професійний театр,(слайд № 11) стала Полтава. У 1815 р. тут з'явився аматорський театр, душею якого був І.Котляревський,(слайд № 12) Перегодом з ініціативи малоросійського генерал-губернатора Миколи Рєпніна було засновано професійний театр. Вистави Полтавського театру розпочалися 1818 р. Саме для цього театру Котляревський, невдоволений переважанням російських п’єс у його репертуарі, написав «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника», які з великим успіхом дебютували на його сцені 1819 р. Він часто виступав на сцені сам , зараз ви бачите репетицію в Полтавському театрі. (слайд № 13) Одночасно зі становленням професійного театру з’явилися нові українські актори.

На думку сучасників, найкращими серед тогочасних театральних акторів були Михайло Щепкін (1788–1863) та Карпо Соленик (1811–1851). Щепкін(слайд № 14)  починав свій творчий шлях актором кріпацького театру. За ініціативою І.Котляревського було зібрано значну суму грошей, аби викупити його з неволі.

• З чиєю долею переплітається доля актора?

 Найкраще давалися Щепкіну на сцені комедійні образи, інколи з драматичним забарвленням.(слайд № 15) як ось на цьму зображенні – Михайло Семенович Щепкін в ролі Чупруна з  « Мокаль – чарівник »

 Глибоко і яскраво вмів передати риси українського характеру на сцені Соленик. Відвідавши виставу з його участю у Ромнах, Т.Шевченко щиро захоплювався талантами актора.

Василь Василько про нього писав так: «Особливо уславився своїми талановитими імпровізаціями „перший український актор“ Карпо Соленик, сучасник і достойний „конкурент“ самого Щепкіна. Соленик був освіченою і культурною людиною, талановитим, розумним, дотепним актором. Його імпровізації не мали нічого спільного з дешевою буфонністю та фарсовою примітивністю. Всі додавання від себе артист робив у характері дійової особи, відповідно до змісту події, психологічно умотивовано і до того ж — правдиво, щиро, легко, невимушено.»

Доля обох була різною. Щепкін по деякім часі залишив Наддніпрянщину і став виступати у Малому імператорському театрі у Москві. Соленик на запрошення грати на сцені Петербурзького імператорського театру відповів категоричною відмовою, пояснивши, що любить Україну і ніколи її не залишить. Значення діяльності цих двох видатних акторів полягало в тому, що вони відмовилися від старої класичної манери гри і створили нову, яка поєднувала життєвий реалізм з українським національним стилем.

Григорій Яхимович (слайд № 16) на західноукраїнських землях здійснив першу спробу вистави народною мовою у 1834 р. у Львівській духовній семінарії(слайд № 17). За збіркою русинських пісень Й.Лозинського «Руське весілля» семінаристи поставили на сцені селянське весілля з обрядами та піснями. Постановка мала великий успіх серед викладачів і вихованців семінарії. Перші публічні вистави українською мовою було здійснено в червні 1848 р. у Львові, Перемишлі, Коломиї. Було використано п’єси Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», сюжети яких переробив І.Озаркевич ( слайд № 18) відповідно до місцевих умов. Вистави користувалися успіхом у глядачів. У жовтні 1848 р. І.Озаркевич показав виставу «Дівка на виданні» (за мотивами «Наталки Полтавки») перед Собором руських вчених у Львові та здобув велику прихильність усіх присутніх

- з якою метою був скликаний собор?

Ось ми з вами і оглянули першу залу нашого музею,тож давайте швиденько занотуємо до зошита:

• Центри театрального життя  -  Харків (1791 рік),Полтава (1818 – 1821 роки), Львів (1795 рік)
• Директора-режисери – Г.Квітка-Основ’ненко, І.Котляревський, Г.Яхимович, І.Озаркевич.
• Актори – М.Щепкін,К.Соленик,семінаристи,канцеляристи.
• Твори – більшість іноземні,перші українські – «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Назар Стодоля» Т.Шевченко, «Сватання на Гончарівці»  Г.Квітка-Основ’яненко.

 Друга зала присвячена музичному мистецтву.

Високий рівень розвитку музично-пісенної творчості забезпечувала поетична і музична обдарованість українського народу.

Український народ,всупереч усьому,свою тяжку працю та нелегке життя прикрашає піснею:

• Коли збирає врожай
• На весіллях
• Коли граються діти
• Про своє історичне минуле
• Коли бажають дитині доброї ночі
• Коли святкують релігійні свята чи то взимку,чи то влітку….

 та  танцем – танцюють козачок,метелицю та польку,а самим поширеним залишається гопак (більше 300 танцювальних трюків)

• Перегляд відеоролика.

І все це  в супроводі популярного в той час народного ансамблю - троїсті музики.

Із свого середовища народ висунув талановитих співців-кобзарів, лірників (Андрій Шут,Федір Гриценко,Іван Крюковський,особливо славився своїм виконанням історичних пісень  Остап Вересай,) На західноукраїнських землях дуже популярною була трембіта.

Пісенним талантом українців захоплювалися у Петербурзі, де при царському дворі існувала капела хлопчиків. Навесні 1833 p. М. Глинка перебував на Україні з метою набору співаків. Він відвідав Київ, Чернігів, Полтаву, Харків, Качанівку і відібрав 19 хлопчиків і двох дорослих чоловіків для зарахування до капели. Серед них був С. Гулак-Артемовський, який згодом став автором першої української національної опери.

Центрами формування професійного музичного мистецтва у Наддніпрянщині ставали переважно великі міста – Київ, Харків, Полтава, Одеса тощо. У цих містах зосереджувалося театральне життя, відбувалися гастролі оперних колективів, оркестрів та окремих виконавців. У гімназіях та вищих навчальних закладах, де викладалася музика і танці, за нагоди різних подій влаштовувалися аматорські концерти і музичні вечори. Ознакою міського життя стали виступи військових духових оркестрів у міських садах і театрах. З’явилися талановиті піаністи й композитори, які писали фортепьянні твори – варіації на теми українських народних пісень.

Найвідомішими були:

Йосип Витвицький,Алойз Єдлічка,Іван Вітковський

На західноукраїнських землях пробудження українського музичного мистецтва було пов’язане з діяльністю у 20-х рр. греко-католицького духовенства в Перемишлі. Завдяки підтримці єпископа І.Снігурського тут 1829 р. було засновано постійний церковний хор. На базі цього хору сформувалося нове покоління, яке започаткувало «перемишльську школу» – український національний напрямок у музичному житті західноукраїнських земель. Найвідомішим з її представників став Михайло Вербицький (Снігурський був його опікуном) який  писав церковну музику та музику  для чоловічого хору.

Здобутки музичного мистецтва першої половини ХІХ ст. створили передумови для розвитку українського національного напрямку в музиці другої половини століття.

 Живопис.

В українському живопису був поширений романтичний напрямок.

Великий внесок зробили : Володимир Боровковський, Василь Тропінін,Іван Сошенко.

Найвищим досягненням була творчість Т. Шевченка. Його мистецький талант проявився у різних галузях малярства: портретному (створив 130 портретів) , жанровому, пейзажному і релігійному. Крім того, Шевченко пробував свої сили в скульптурі та гравюрі. За гравюри Тарас Шевченко  дістав титул академіка. Високо цінуються також його малюнки олівцем, тушшю, сепією і аквареллю.

Першою жанровою картиною Шевченка був «Хлопчик-жебрак ділиться милостинею з собакою під парканом» 1839 p., за яку йому було присуджено срібну медаль. На початку 40-х років молодий митець працює над темами з історії України, з життя народу, його побуту. У цей час написані «Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина». У 1843 р.

Шевченко подорожує по Україні і збирає великий матеріал в етюдах, малюнках, ескізах. Він задумує видати серію офортів під назвою «Живописна Україна», в якій хотів показати історичне минуле, побут і звичаї народу. Шість офортів на історико-побутову тематику («Видубицький монастир», «Дари в Чигирині», «Судна рада» тощо), написаних у 1844 p., відзначаються блискучою технікою, життєвою та історичною правдою. На відміну від своїх попередників Шевченко не ідеалізує Україну, а змальовує її реалістичною, зокрема показує закріпачене зубожіле село.

•  РОБОТА В ГРУПАХ (завдання на робочих листах)

Тарас Шевченко виявив себе справжнім майстром портрета. Це видно передусім з його власного автопортрета (1840—1841) і з портретів Маєвської, Горленко, Кейкутової, Лизогуба, написаних у 1843—1847 рp.

Після закінчення Академії в 1845 р. Шевченко приїжджає до Києва і тут, працюючи в Археографічній комісії з вивчення пам'яток старовини, знову має нагоду побувати в селах і містах України і виконати різноманітні рисунки, етюди, ескізи для своїх майбутніх творів. Однак арешт перервав мистецькі плани Тараса Шевченка.

Отже, творчість Т. Г. Шевченка є новим етапом в історії українського образотворчого мистецтва. Вона надихнула багато українських та російських митців на нові творчі здобутки у другій половині XIX — початку XX ст

• РОБОТА В ГРУПАХ

 Архітектура.

Опрацювавши текст підручника,додаткову інформацію з робочого листка створіть історичну мозаїку

• архітектура,скульптура
• палацово-паркова архітектура

З кінця XVIII ст. в Україну,на заміну пишному українському бароко, прийшов академічний стриманий  класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва.

(В 1801 р. російський Синод видає заборону будувати будь-які церкви українського типу.) Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.

Під час планування міст обов'язково вирізнявся адміністративний центр із майданом, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів були просторими.

Архітектурний стиль тогочасного Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджено церкву на Аскольдовїй  могилі (у 1810 дерев'яну церкву замінили кам'яною ротондою з колонадою та ампірною банею. На одному з малюнків Шевченка відображено її вигляд у 1846), церкву Різдва Христового (1810-1814), яка мала для українців особливе значення. Саме в ній стояла труна з тілом Шевченка від 6 до 8 травня 1861 року. Меленський збудував ансамбль Контрактового майдану на Подолі. За його проектами споруджено пам'ятник на честь поновлення Києву Магдебурзького права. У 1837-1848 рр. за проектом відомого архітектора В. Беретті збудовано приміщення Київського університету, його обсерваторію, Інститут шляхетних дівчат.

У Львові в 20—30-х роках XIX ст. у стилі ампір побудовано так звану Губернаторську палату, або Намісництво (на Підваллі), бібліотеку Оссолінських, бібліотеку та музей Баворовських, Львівську ратушу (1835 p.),. Народний дім на вулиці Рутовського, вартівню на площі св. Духа і десяток житлових будинків.

Одеса теж має ряд житлових будівель, виконаних у цьому стилі. їх проектували французькі та італійські архітектори. З українських відзначився Андрій  Шостак.

У 1837—1842 pp. тут було споруджено знамениті сходи, що ведуть з одеського порту на Приморський бульвар. Гігантські сходи були спроектовані в 1825 році архітекторами Франческо Боффо, Аврамом Мельниковим і Потьє, а побудовані  інженерами Уоптоном і Ю. Морозовим. На півокруглій площі споруджено пам'ятник Рішельє, що його виконав скульптор Іван Мартос, за походженням українець.

Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркової архітектури, зокрема, таких пам'яток, як палац Розумовського в Батурині, палац Галагана в с. Сокиринцях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, знаменита "Софіївка" в Умані, названа на честь дружини графа Потоцького Софії, де руками кріпосних були насипані гори, викопані ставки, збудовані гроти тощо, парк "Олександрія" на березі Росі у Білій Церкві.

За проектом петербурзького архітектора Ж. Тома де Томона у 1809 р. було споруджено перший будинок оперного театру. У 1813 p. в Києві на мальовничому березі Дніпра споруджено пам'ятник князю Володимиру Великому. Виконав його російський скульптор німецького походження П.К. Клодт за проектом скульптора В.І. Демут-Малиновського та архітектора К. Тона

Вправа «Пароль» - сідає той хто називає памятку архітектури,прізвище архітектора з даної теми.

• Ось і закінчилася наша екскурсія. Тож дайте спробуємо дати відповідь на питання
• чи вдалося нашому народу зберегти та відродити національні культурні традиції .

Ту можлива історична аналогія зі станом культури 16 ст.,коли значна частина найосвіченіших вищих феодальних шарів суспільства відмовилася від національної культури,православ’я,ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво,але до кінця 18 ст. козацька старшина стала частиною російського дворянства  і втратила свою роль. У 19 ст. поступово  складається новий шар суспільства – національна інтеегенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним ураїнське культурне відродження.

І як ми бачимо,у складних умовах бездержавності український народ не лише зберіг свою культуру,а й домігся її сходження на новий рівень,примножив та збагатив її новими яскравими  особистостями та подіями.

Тема: Розвиток українського мистецтва к.18 – п.19 ст.

Мета: визначити особливості розвитку українського мистецтва кінця XVIII - першої половини ХІХ ст., схарактеризувавши основні тенденції розвитку тетра, музики, образотворчого мистецтва та архітектури; розвивати в учнів уміння працювати з документами, ілюстраціями, вміти аналізувати історичний матеріал, виділяти головне й другорядне, робити висновки та узагальнення; розвивати навички усного мовлення, вміння складати зв’язну та послідовну розповідь; виховувати в учнів естетичні смаки й уподобання.

Основні поняття:театр, архітектура, музика,живопис.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

- привітання;

- релаксаційна вправа «Доторкнися до зірок» (вправа проводиться з метою формування в учнів оптимістичного ставлення  до уроку й очікування позитивних результатів)

Станьте зручніше і заплющіть очі. Уявіть собі,що перед вами нічне зоряне небо,на якому багато зірок. Кожен виберіть собі найяскравішу зірку. Уявіть,що ця зірка – гарна оцінка,вдала відповідь  на уроці. Тепер простягніть руки до неба,щоб доторкнутися до своєї зірки,намагайтеся з усіх сил…. Зніміть її з неба,а тепер,розплющіть очі і покладіть її перед собою. Нехай вона подарує вам натхнення,наснагу,активність і зігріє своїм теплом.

ІІ. Актуалізація

• У складі яких держав перебували українські землі в кінці 18 ст.?
• Яку політику проводила влада двох імперій щодо українських земель?

ІІІ. Мотивація

У 6 класі ви захоплювалися досягненнями культур стародавніх цивілізацій: єгипетської, грецької, римської. У 7 класі - з культурними надбаннями Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, де найбільшого розвитку досягло літописання та зодчество. В 8 класі ми ознайомилися  культурними надбаннями періоду XVI – XVII ст., одним із найбільших досягнень якого ми назвали появу і розвиток книгодрукування. Сьогодні ми з вами познайомимося із розвитком та здобутками культури українських земель наприкінці XVIIІ  – першій половині XІ Хст.

• Що таке культура?
• Яким було її становище в 18 cт.?

Отже,ми бачимо,що в обох імперіях влада повністю контролювала  всі сторони життя суспільства.Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто,на рубежі 18-19 ст. у розвитку української культури склалася кризова ситуація. Власне стояло питання  про саме її існування. Тож сьогодні на уроці ми з вами з’ясуємо,чи вдалося нашому народу зберегти та відродити національні культурні традиції .

IV. Новий матеріал.

Як ви вже зрозуміли,тема уроку в нас   (слайд №1) – запишіть в зошит.

Я запрошую вас відвідати музей розвитку українського мистецтва к.18 – п. 19 ст.,в ході екскурсії ми з вами розглянемо такі питання ( слайд №2)

Перша наша зала це – ТЕАТР.

(слайд № 3) На цьому слайді  ви бачите  захоплення  поміщиків – кріпацький театр,який поширився внаслідок запровадження в Наддніпрянській Україні кріпацтва і російського штибу дворяни стали запроваджувати у себе те, що було характерним для побуту російських поміщиків.

 Наввипередки, за великі гроші, хизуючись один перед одним, вони наймали іноземних режисерів, хормейстерів, балетмейстерів, диригентів і доручали їм створити зі своїх обдарованих кріпаків театральні трупи хори, оркестри. Репертуар кріпацьких театрів був різноманітним: ставилися опери, балети, драми. Особливою популярністю користувалися балетні вистави. Це диктувала як тогочасна мода, так і те, що через переважання іноземного репертуару неосвіченим акторам-кріпакам було сутужно говорити чужою мовою. Крім того, постановка балетних вистав давала можливість господарям маєтків вразити гостей розкішшю (слайд № 4) – перед вами глядацька зала одного кріпацького театру. Актори-кріпаки грали в театрах з примусу. ( слайд № 5) Але талановиті актори були абсолютно безправною «хрещеною власністю» господарів. Коли вистава не подобалася власникові, він міг її припинити або просто дати актрисі прямо на сцені ляпаса і наказати висікти різками. Деякі поміщики, бажаючи заробити гроші на талантах своїх кріпаків, посилали театральні трупи гастролювати в містах.

 До багатьох вистав музику також писали композитори-кріпаки.

Князь Петро Андрійович Вяземський

У Наддніпрянській Україні було чимало кріпацьких театрів, розташованих у поміщицьких маєтках. Серед найвідоміших був с.Качанівка (слайд № 6)  що на Чернігівщині у поміщика Тар­нав­ського. (слайд № 7)

 До маєтку Тарнавського на театральні вистави приїздили М.Гоголь, (слайд № 8) М.Маркевич, М.Максимович. У повісті «Му­зи­кант» театр описав Т.Шевченко, який був добре знайомий з господарем театру та його акторами.

Продовжуємо нашу екскурсію – перед вами  (  слайд № 9) драматичний театр в Харкові,який розпочав свою роботу в  1791 р. зі створенням спеціального приміщення, обладнаного для проведення постійних театральних вистав. Попервах у виставах грали юнаки-канцеляристи з губернської канцелярії, які виступали за власним бажанням без будь-якої винагороди. Згодом у юнаків-аматорів сформувалася постійна трупа акторів, яка отримала від місцевої адміністрації дозвіл прийняти театр на своє утримання. Відтоді за свою працю професійні актори отримували платню.

( слайд № 10 ) Директор,режисер,актор.

Другим театральним центром Наддніпрянщини, де виник професійний театр,(слайд № 11) стала Полтава. У 1815 р. тут з'явився аматорський театр, душею якого був І.Котляревський,(слайд № 12) Перегодом з ініціативи малоросійського генерал-губернатора Миколи Рєпніна було засновано професійний театр. Вистави Полтавського театру розпочалися 1818 р. Саме для цього театру Котляревський, невдоволений переважанням російських п’єс у його репертуарі, написав «Натал­ку Полтавку» та «Москаля-чарівника», які з великим успіхом дебютували на його сцені 1819 р. Він часто виступав на сцені сам , зараз ви бачите репетицію в Полтавському театрі. (слайд № 13) Одночасно зі становленням професійного театру з’явилися нові українські актори.

На думку сучасників, найкращими серед тогочасних театральних акторів були Михайло Щепкін (1788–1863) та Карпо Соленик (1811–1851). Щепкін(слайд № 14)  починав свій творчий шлях актором кріпацького театру. За ініціативою І.Котляревського було зібрано значну суму грошей, аби викупити його з неволі.

• З чиєю долею переплітається доля актора?

 Найкраще давалися Щепкіну на сцені комедійні образи, інколи з драматичним забарвленням.(слайд № 15) як ось на цьму зображенні – Михайло Семенович Щепкін в ролі Чупруна з  « Мокаль – чарівник »

 Глибоко і яскраво вмів передати риси українського характеру на сцені Соленик. Відвідавши виставу з його участю у Ромнах, Т.Шевченко щиро захоплювався талантами актора.

Василь Василько про нього писав так: «Особливо уславився своїми талановитими імпровізаціями „перший український актор“ Карпо Соленик, сучасник і достойний „конкурент“ самого Щепкіна. Соленик був освіченою і культурною людиною, талановитим, розумним, дотепним актором. Його імпровізації не мали нічого спільного з дешевою буфонністю та фарсовою примітивністю. Всі додавання від себе артист робив у характері дійової особи, відповідно до змісту події, психологічно умотивовано і до того ж — правдиво, щиро, легко, невимушено.»

Доля обох була різною. Щепкін по деякім часі залишив Наддніпрянщину і став виступати у Малому імператорському театрі у Москві. Соленик на запрошення грати на сцені Петербурзького імператорського театру відповів категоричною відмовою, пояснивши, що любить Україну і ніколи її не залишить. Значення діяльності цих двох видатних акторів полягало в тому, що вони відмовилися від старої класичної манери гри і створили нову, яка поєднувала життєвий реалізм з українським національним стилем.

Григорій Яхимович (слайд № 16) на західноукраїнських землях здійснив першу спробу вистави народною мовою у 1834 р. у Львівській духовній семінарії(слайд № 17). За збіркою русинських пісень Й.Лозинського «Руське весілля» семінаристи поставили на сцені селянське весілля з обрядами та піснями. Постановка мала великий успіх серед викладачів і вихованців семінарії. Перші публічні вистави українською мовою було здійснено в червні 1848 р. у Львові, Перемишлі, Коломиї. Було використано п’єси Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», сюжети яких переробив І.Озаркевич ( слайд № 18) відповідно до місцевих умов. Вистави користувалися успіхом у глядачів. У жовтні 1848 р. І.Озаркевич показав виставу «Дівка на виданні» (за мотивами «Наталки Полтавки») перед Собором руських вчених у Львові та здобув велику прихильність усіх присутніх

- з якою метою був скликаний собор?

Ось ми з вами і оглянули першу залу нашого музею,тож давайте швиденько занотуємо до зошита:

• Центри театрального життя  -  Харків (1791 рік),Полтава (1818 – 1821 роки), Львів (1795 рік)
• Директора-режисери – Г.Квітка-Основ’ненко, І.Котляревський, Г.Яхимович, І.Озаркевич.
• Актори – М.Щепкін,К.Соленик,семінаристи,канцеляристи.
• Твори – більшість іноземні,перші українські – «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Назар Стодоля» Т.Шевченко, «Сватання на Гончарівці»  Г.Квітка-Основ’яненко.

 Друга зала присвячена музичному мистецтву.

Високий рівень розвитку музично-пісенної творчості забезпечувала поетична і музична обдарованість українського народу.

Український народ,всупереч усьому,свою тяжку працю та нелегке життя прикрашає піснею:

• Коли збирає врожай
• На весіллях
• Коли граються діти
• Про своє історичне минуле
• Коли бажають дитині доброї ночі
• Коли святкують релігійні свята чи то взимку,чи то влітку….

 та  танцем – танцюють козачок,метелицю та польку,а самим поширеним залишається гопак (більше 300 танцювальних трюків)

• Перегляд відеоролика.

І все це  в супроводі популярного в той час народного ансамблю - троїсті музики.

Із свого середовища народ висунув талановитих співців-кобзарів, лірників (Андрій Шут,Федір Гриценко,Іван Крюковський,особливо славився своїм виконанням історичних пісень  Остап Вересай,) На західноукраїнських землях дуже популярною була трембіта.

Пісенним талантом українців захоплювалися у Петербурзі, де при царському дворі існувала капела хлопчиків. Навесні 1833 p. М. Глинка перебував на Україні з метою набору співаків. Він відвідав Київ, Чернігів, Полтаву, Харків, Качанівку і відібрав 19 хлопчиків і двох дорослих чоловіків для зарахування до капели. Серед них був С. Гулак-Артемовський, який згодом став автором першої української національної опери.

Центрами формування професійного музичного мистецтва у Наддніпрянщині ставали переважно великі міста – Київ, Харків, Полтава, Одеса тощо. У цих містах зосереджувалося театральне життя, відбувалися гастролі оперних колективів, оркестрів та окремих виконавців. У гімназіях та вищих навчальних закладах, де викладалася музика і танці, за нагоди різних подій влаштовувалися аматорські концерти і музичні вечори. Ознакою міського життя стали виступи військових духових оркестрів у міських садах і театрах. З’явилися талановиті піаністи й композитори, які писали фортепьянні твори – варіації на теми українських народних пісень.

Найвідомішими були:

Йосип Витвицький,Алойз Єдлічка,Іван Вітковський

На західноукраїнських землях пробудження українського музичного мистецтва було пов’язане з діяльністю у 20-х рр. греко-католицького духовенства в Перемишлі. Завдяки підтримці єпископа І.Снігурського тут 1829 р. було засновано постійний церковний хор. На базі цього хору сформувалося нове покоління, яке започаткувало «перемишльську школу» – український національний напрямок у музичному житті західноукраїнських земель. Найвідомішим з її представників став Михайло Вербицький (Снігурський був його опікуном) який  писав церковну музику та музику  для чоловічого хору.

Здобутки музичного мистецтва першої половини ХІХ ст. створили передумови для розвитку українського національного напрямку в музиці другої половини століття.

 Живопис.

В українському живопису був поширений романтичний напрямок.

Великий внесок зробили : Володимир Боровковський, Василь Тропінін,Іван Сошенко.

Найвищим досягненням була творчість Т. Шевченка. Його мистецький талант проявився у різних галузях малярства: портретному (створив 130 портретів) , жанровому, пейзажному і релігійному. Крім того, Шевченко пробував свої сили в скульптурі та гравюрі. За гравюри Тарас Шевченко  дістав титул академіка. Високо цінуються також його малюнки олівцем, тушшю, сепією і аквареллю.

Першою жанровою картиною Шевченка був «Хлопчик-жебрак ділиться милостинею з собакою під парканом» 1839 p., за яку йому було присуджено срібну медаль. На початку 40-х років молодий митець працює над темами з історії України, з життя народу, його побуту. У цей час написані «Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина». У 1843 р.

Шевченко подорожує по Україні і збирає великий матеріал в етюдах, малюнках, ескізах. Він задумує видати серію офортів під назвою «Живописна Україна», в якій хотів показати історичне минуле, побут і звичаї народу. Шість офортів на історико-побутову тематику («Видубицький монастир», «Дари в Чигирині», «Судна рада» тощо), написаних у 1844 p., відзначаються блискучою технікою, життєвою та історичною правдою. На відміну від своїх попередників Шевченко не ідеалізує Україну, а змальовує її реалістичною, зокрема показує закріпачене зубожіле село.

•  РОБОТА В ГРУПАХ (завдання на робочих листах)

Тарас Шевченко виявив себе справжнім майстром портрета. Це видно передусім з його власного автопортрета (1840—1841) і з портретів Маєвської, Горленко, Кейкутової, Лизогуба, написаних у 1843—1847 рp.

Після закінчення Академії в 1845 р. Шевченко приїжджає до Києва і тут, працюючи в Археографічній комісії з вивчення пам'яток старовини, знову має нагоду побувати в селах і містах України і виконати різноманітні рисунки, етюди, ескізи для своїх майбутніх творів. Однак арешт перервав мистецькі плани Тараса Шевченка.

Отже, творчість Т. Г. Шевченка є новим етапом в історії українського образотворчого мистецтва. Вона надихнула багато українських та російських митців на нові творчі здобутки у другій половині XIX — початку XX ст

• РОБОТА В ГРУПАХ

 Архітектура.

Опрацювавши текст підручника,додаткову інформацію з робочого листка створіть історичну мозаїку

• архітектура,скульптура
• палацово-паркова архітектура

З кінця XVIII ст. в Україну,на заміну пишному українському бароко, прийшов академічний стриманий  класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва.

(В 1801 р. російський Синод видає заборону будувати будь-які церкви українського типу.) Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.

Під час планування міст обов'язково вирізнявся адміністративний центр із майданом, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів були просторими.

Архітектурний стиль тогочасного Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджено церкву на Аскольдовїй  могилі (у 1810 дерев'яну церкву замінили кам'яною ротондою з колонадою та ампірною банею. На одному з малюнків Шевченка відображено її вигляд у 1846), церкву Різдва Христового (1810-1814), яка мала для українців особливе значення. Саме в ній стояла труна з тілом Шевченка від 6 до 8 травня 1861 року. Меленський збудував ансамбль Контрактового майдану на Подолі. За його проектами споруджено пам'ятник на честь поновлення Києву Магдебурзького права. У 1837-1848 рр. за проектом відомого архітектора В. Беретті збудовано приміщення Київського університету, його обсерваторію, Інститут шляхетних дівчат.

У Львові в 20—30-х роках XIX ст. у стилі ампір побудовано так звану Губернаторську палату, або Намісництво (на Підваллі), бібліотеку Оссолінських, бібліотеку та музей Баворовських, Львівську ратушу (1835 p.),. Народний дім на вулиці Рутовського, вартівню на площі св. Духа і десяток житлових будинків.

Одеса теж має ряд житлових будівель, виконаних у цьому стилі. їх проектували французькі та італійські архітектори. З українських відзначився Андрій  Шостак.

У 1837—1842 pp. тут було споруджено знамениті сходи, що ведуть з одеського порту на Приморський бульвар. Гігантські сходи були спроектовані в 1825 році архітекторами Франческо Боффо, Аврамом Мельниковим і Потьє, а побудовані  інженерами Уоптоном і Ю. Морозовим. На півокруглій площі споруджено пам'ятник Рішельє, що його виконав скульптор Іван Мартос, за походженням українець.

Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркової архітектури, зокрема, таких пам'яток, як палац Розумовського в Батурині, палац Галагана в с. Сокиринцях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, знаменита "Софіївка" в Умані, названа на честь дружини графа Потоцького Софії, де руками кріпосних були насипані гори, викопані ставки, збудовані гроти тощо, парк "Олександрія" на березі Росі у Білій Церкві.

За проектом петербурзького архітектора Ж. Тома де Томона у 1809 р. було споруджено перший будинок оперного театру. У 1813 p. в Києві на мальовничому березі Дніпра споруджено пам'ятник князю Володимиру Великому. Виконав його російський скульптор німецького походження П.К. Клодт за проектом скульптора В.І. Демут-Малиновського та архітектора К. Тона

Вправа «Пароль» - сідає той хто називає памятку архітектури,прізвище архітектора з даної теми.

• Ось і закінчилася наша екскурсія. Тож дайте спробуємо дати відповідь на питання
• чи вдалося нашому народу зберегти та відродити національні культурні традиції .

Ту можлива історична аналогія зі станом культури 16 ст.,коли значна частина найосвіченіших вищих феодальних шарів суспільства відмовилася від національної культури,православ’я,ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво,але до кінця 18 ст. козацька старшина стала частиною російського дворянства  і втратила свою роль. У 19 ст. поступово  складається новий шар суспільства – національна інтеегенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним ураїнське культурне відродження.

І як ми бачимо,у складних умовах бездержавності український народ не лише зберіг свою культуру,а й домігся її сходження на новий рівень,примножив та збагатив її новими яскравими  особистостями та подіями.

Тема: Розвиток українського мистецтва к.18 – п.19 ст.

Мета: визначити особливості розвитку українського мистецтва кінця XVIII - першої половини ХІХ ст., схарактеризувавши основні тенденції розвитку тетра, музики, образотворчого мистецтва та архітектури; розвивати в учнів уміння працювати з документами, ілюстраціями, вміти аналізувати історичний матеріал, виділяти головне й другорядне, робити висновки та узагальнення; розвивати навички усного мовлення, вміння складати зв’язну та послідовну розповідь; виховувати в учнів естетичні смаки й уподобання.

Основні поняття:театр, архітектура, музика,живопис.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

- привітання;

- релаксаційна вправа «Доторкнися до зірок» (вправа проводиться з метою формування в учнів оптимістичного ставлення  до уроку й очікування позитивних результатів)

Станьте зручніше і заплющіть очі. Уявіть собі,що перед вами нічне зоряне небо,на якому багато зірок. Кожен виберіть собі найяскравішу зірку. Уявіть,що ця зірка – гарна оцінка,вдала відповідь  на уроці. Тепер простягніть руки до неба,щоб доторкнутися до своєї зірки,намагайтеся з усіх сил…. Зніміть її з неба,а тепер,розплющіть очі і покладіть її перед собою. Нехай вона подарує вам натхнення,наснагу,активність і зігріє своїм теплом.

ІІ. Актуалізація

• У складі яких держав перебували українські землі в кінці 18 ст.?
• Яку політику проводила влада двох імперій щодо українських земель?

ІІІ. Мотивація

У 6 класі ви захоплювалися досягненнями культур стародавніх цивілізацій: єгипетської, грецької, римської. У 7 класі - з культурними надбаннями Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, де найбільшого розвитку досягло літописання та зодчество. В 8 класі ми ознайомилися  культурними надбаннями періоду XVI – XVII ст., одним із найбільших досягнень якого ми назвали появу і розвиток книгодрукування. Сьогодні ми з вами познайомимося із розвитком та здобутками культури українських земель наприкінці XVIIІ  – першій половині XІ Хст.

• Що таке культура?
• Яким було її становище в 18 cт.?

Отже,ми бачимо,що в обох імперіях влада повністю контролювала  всі сторони життя суспільства.Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто,на рубежі 18-19 ст. у розвитку української культури склалася кризова ситуація. Власне стояло питання  про саме її існування. Тож сьогодні на уроці ми з вами з’ясуємо,чи вдалося нашому народу зберегти та відродити національні культурні традиції .

IV. Новий матеріал.

Як ви вже зрозуміли,тема уроку в нас   (слайд №1) – запишіть в зошит.

Я запрошую вас відвідати музей розвитку українського мистецтва к.18 – п. 19 ст.,в ході екскурсії ми з вами розглянемо такі питання ( слайд №2)

Перша наша зала це – ТЕАТР.

(слайд № 3) На цьому слайді  ви бачите  захоплення  поміщиків – кріпацький театр,який поширився внаслідок запровадження в Наддніпрянській Україні кріпацтва і російського штибу дворяни стали запроваджувати у себе те, що було характерним для побуту російських поміщиків.

 Наввипередки, за великі гроші, хизуючись один перед одним, вони наймали іноземних режисерів, хормейстерів, балетмейстерів, диригентів і доручали їм створити зі своїх обдарованих кріпаків театральні трупи хори, оркестри. Репертуар кріпацьких театрів був різноманітним: ставилися опери, балети, драми. Особливою популярністю користувалися балетні вистави. Це диктувала як тогочасна мода, так і те, що через переважання іноземного репертуару неосвіченим акторам-кріпакам було сутужно говорити чужою мовою. Крім того, постановка балетних вистав давала можливість господарям маєтків вразити гостей розкішшю (слайд № 4) – перед вами глядацька зала одного кріпацького театру. Актори-кріпаки грали в театрах з примусу. ( слайд № 5) Але талановиті актори були абсолютно безправною «хрещеною власністю» господарів. Коли вистава не подобалася власникові, він міг її припинити або просто дати актрисі прямо на сцені ляпаса і наказати висікти різками. Деякі поміщики, бажаючи заробити гроші на талантах своїх кріпаків, посилали театральні трупи гастролювати в містах.

 До багатьох вистав музику також писали композитори-кріпаки.

Князь Петро Андрійович Вяземський

У Наддніпрянській Україні було чимало кріпацьких театрів, розташованих у поміщицьких маєтках. Серед найвідоміших був с.Качанівка (слайд № 6)  що на Чернігівщині у поміщика Тарнавського. (слайд № 7)

 До маєтку Тарнавського на театральні вистави приїздили М.Гоголь, (слайд № 8) М.Маркевич, М.Максимович. У повісті «Музикант» театр описав Т.Шевченко, який був добре знайомий з господарем театру та його акторами.

Продовжуємо нашу екскурсію – перед вами  (  слайд № 9) драматичний театр в Харкові,який розпочав свою роботу в  1791 р. зі створенням спеціального приміщення, обладнаного для проведення постійних театральних вистав. Попервах у виставах грали юнаки-канцеляристи з губернської канцелярії, які виступали за власним бажанням без будь-якої винагороди. Згодом у юнаків-аматорів сформувалася постійна трупа акторів, яка отримала від місцевої адміністрації дозвіл прийняти театр на своє утримання. Відтоді за свою працю професійні актори отримували платню.

( слайд № 10 ) Директор,режисер,актор.

Другим театральним центром Наддніпрянщини, де виник професійний театр,(слайд № 11) стала Полтава. У 1815 р. тут з'явився аматорський театр, душею якого був І.Котляревський,(слайд № 12) Перегодом з ініціативи малоросійського генерал-губернатора Миколи Рєпніна було засновано професійний театр. Вистави Полтавського театру розпочалися 1818 р. Саме для цього театру Котляревський, невдоволений переважанням російських п’єс у його репертуарі, написав «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника», які з великим успіхом дебютували на його сцені 1819 р. Він часто виступав на сцені сам , зараз ви бачите репетицію в Полтавському театрі. (слайд № 13) Одночасно зі становленням професійного театру з’явилися нові українські актори.

На думку сучасників, найкращими серед тогочасних театральних акторів були Михайло Щепкін (1788–1863) та Карпо Соленик (1811–1851). Щепкін(слайд № 14)  починав свій творчий шлях актором кріпацького театру. За ініціативою І.Котляревського було зібрано значну суму грошей, аби викупити його з неволі.

• З чиєю долею переплітається доля актора?

 Найкраще давалися Щепкіну на сцені комедійні образи, інколи з драматичним забарвленням.(слайд № 15) як ось на цьму зображенні – Михайло Семенович Щепкін в ролі Чупруна з  « Мокаль – чарівник »

 Глибоко і яскраво вмів передати риси українського характеру на сцені Соленик. Відвідавши виставу з його участю у Ромнах, Т.Шевченко щиро захоплювався талантами актора.

Василь Василько про нього писав так: «Особливо уславився своїми талановитими імпровізаціями „перший український актор“ Карпо Соленик, сучасник і достойний „конкурент“ самого Щепкіна. Соленик був освіченою і культурною людиною, талановитим, розумним, дотепним актором. Його імпровізації не мали нічого спільного з дешевою буфонністю та фарсовою примітивністю. Всі додавання від себе артист робив у характері дійової особи, відповідно до змісту події, психологічно умотивовано і до того ж — правдиво, щиро, легко, невимушено.»

Доля обох була різною. Щепкін по деякім часі залишив Наддніпрянщину і став виступати у Малому імператорському театрі у Москві. Соленик на запрошення грати на сцені Петербурзького імператорського театру відповів категоричною відмовою, пояснивши, що любить Україну і ніколи її не залишить. Значення діяльності цих двох видатних акторів полягало в тому, що вони відмовилися від старої класичної манери гри і створили нову, яка поєднувала життєвий реалізм з українським національним стилем.

Григорій Яхимович (слайд № 16) на західноукраїнських землях здійснив першу спробу вистави народною мовою у 1834 р. у Львівській духовній семінарії(слайд № 17). За збіркою русинських пісень Й.Лозинського «Руське весілля» семінаристи поставили на сцені селянське весілля з обрядами та піснями. Постановка мала великий успіх серед викладачів і вихованців семінарії. Перші публічні вистави українською мовою було здійснено в червні 1848 р. у Львові, Перемишлі, Коломиї. Було використано п’єси Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», сюжети яких переробив І.Озаркевич ( слайд № 18) відповідно до місцевих умов. Вистави користувалися успіхом у глядачів. У жовтні 1848 р. І.Озаркевич показав виставу «Дівка на виданні» (за мотивами «Наталки Полтавки») перед Собором руських вчених у Львові та здобув велику прихильність усіх присутніх

- з якою метою був скликаний собор?

Ось ми з вами і оглянули першу залу нашого музею,тож давайте швиденько занотуємо до зошита:

• Центри театрального життя  -  Харків (1791 рік),Полтава (1818 – 1821 роки), Львів (1795 рік)
• Директора-режисери – Г.Квітка-Основ’ненко, І.Котляревський, Г.Яхимович, І.Озаркевич.
• Актори – М.Щепкін,К.Соленик,семінаристи,канцеляристи.
• Твори – більшість іноземні,перші українські – «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Назар Стодоля» Т.Шевченко, «Сватання на Гончарівці»  Г.Квітка-Основ’яненко.

 Друга зала присвячена музичному мистецтву.

Високий рівень розвитку музично-пісенної творчості забезпечувала поетична і музична обдарованість українського народу.

Український народ,всупереч усьому,свою тяжку працю та нелегке життя прикрашає піснею:

• Коли збирає врожай
• На весіллях
• Коли граються діти
• Про своє історичне минуле
• Коли бажають дитині доброї ночі
• Коли святкують релігійні свята чи то взимку,чи то влітку….

 та  танцем – танцюють козачок,метелицю та польку,а самим поширеним залишається гопак (більше 300 танцювальних трюків)

• Перегляд відеоролика.

І все це  в супроводі популярного в той час народного ансамблю - троїсті музики.

Із свого середовища народ висунув талановитих співців-кобзарів, лірників (Андрій Шут,Федір Гриценко,Іван Крюковський,особливо славився своїм виконанням історичних пісень  Остап Вересай,) На західноукраїнських землях дуже популярною була трембіта.

Пісенним талантом українців захоплювалися у Петербурзі, де при царському дворі існувала капела хлопчиків. Навесні 1833 p. М. Глинка перебував на Україні з метою набору співаків. Він відвідав Київ, Чернігів, Полтаву, Харків, Качанівку і відібрав 19 хлопчиків і двох дорослих чоловіків для зарахування до капели. Серед них був С. Гулак-Артемовський, який згодом став автором першої української національної опери.

Центрами формування професійного музичного мистецтва у Наддніпрянщині ставали переважно великі міста – Київ, Харків, Полтава, Одеса тощо. У цих містах зосереджувалося театральне життя, відбувалися гастролі оперних колективів, оркестрів та окремих виконавців. У гімназіях та вищих навчальних закладах, де викладалася музика і танці, за нагоди різних подій влаштовувалися аматорські концерти і музичні вечори. Ознакою міського життя стали виступи військових духових оркестрів у міських садах і театрах. З’явилися талановиті піаністи й композитори, які писали фортепьянні твори – варіації на теми українських народних пісень.

Найвідомішими були:

Йосип Витвицький,Алойз Єдлічка,Іван Вітковський

На західноукраїнських землях пробудження українського музичного мистецтва було пов’язане з діяльністю у 20-х рр. греко-католицького духовенства в Перемишлі. Завдяки підтримці єпископа І.Снігурського тут 1829 р. було засновано постійний церковний хор. На базі цього хору сформувалося нове покоління, яке започаткувало «перемишльську школу» – український національний напрямок у музичному житті західноукраїнських земель. Найвідомішим з її представників став Михайло Вербицький (Снігурський був його опікуном) який  писав церковну музику та музику  для чоловічого хору.

Здобутки музичного мистецтва першої половини ХІХ ст. створили передумови для розвитку українського національного напрямку в музиці другої половини століття.

 Живопис.

В українському живопису був поширений романтичний напрямок.

Великий внесок зробили : Володимир Боровковський, Василь Тропінін,Іван Сошенко.

Найвищим досягненням була творчість Т. Шевченка. Його мистецький талант проявився у різних галузях малярства: портретному (створив 130 портретів) , жанровому, пейзажному і релігійному. Крім того, Шевченко пробував свої сили в скульптурі та гравюрі. За гравюри Тарас Шевченко  дістав титул академіка. Високо цінуються також його малюнки олівцем, тушшю, сепією і аквареллю.

Першою жанровою картиною Шевченка був «Хлопчик-жебрак ділиться милостинею з собакою під парканом» 1839 p., за яку йому було присуджено срібну медаль. На початку 40-х років молодий митець працює над темами з історії України, з життя народу, його побуту. У цей час написані «Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина». У 1843 р.

Шевченко подорожує по Україні і збирає великий матеріал в етюдах, малюнках, ескізах. Він задумує видати серію офортів під назвою «Живописна Україна», в якій хотів показати історичне минуле, побут і звичаї народу. Шість офортів на історико-побутову тематику («Видубицький монастир», «Дари в Чигирині», «Судна рада» тощо), написаних у 1844 p., відзначаються блискучою технікою, життєвою та історичною правдою. На відміну від своїх попередників Шевченко не ідеалізує Україну, а змальовує її реалістичною, зокрема показує закріпачене зубожіле село.

•  РОБОТА В ГРУПАХ (завдання на робочих листах)

Тарас Шевченко виявив себе справжнім майстром портрета. Це видно передусім з його власного автопортрета (1840—1841) і з портретів Маєвської, Горленко, Кейкутової, Лизогуба, написаних у 1843—1847 рp.

Після закінчення Академії в 1845 р. Шевченко приїжджає до Києва і тут, працюючи в Археографічній комісії з вивчення пам'яток старовини, знову має нагоду побувати в селах і містах України і виконати різноманітні рисунки, етюди, ескізи для своїх майбутніх творів. Однак арешт перервав мистецькі плани Тараса Шевченка.

Отже, творчість Т. Г. Шевченка є новим етапом в історії українського образотворчого мистецтва. Вона надихнула багато українських та російських митців на нові творчі здобутки у другій половині XIX — початку XX ст

• РОБОТА В ГРУПАХ

 Архітектура.

Опрацювавши текст підручника,додаткову інформацію з робочого листка створіть історичну мозаїку

• архітектура,скульптура
• палацово-паркова архітектура

З кінця XVIII ст. в Україну,на заміну пишному українському бароко, прийшов академічний стриманий  класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва.

(В 1801 р. російський Синод видає заборону будувати будь-які церкви українського типу.) Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.

Під час планування міст обов'язково вирізнявся адміністративний центр із майданом, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів були просторими.

Архітектурний стиль тогочасного Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджено церкву на Аскольдовїй  могилі (у 1810 дерев'яну церкву замінили кам'яною ротондою з колонадою та ампірною банею. На одному з малюнків Шевченка відображено її вигляд у 1846), церкву Різдва Христового (1810-1814), яка мала для українців особливе значення. Саме в ній стояла труна з тілом Шевченка від 6 до 8 травня 1861 року. Меленський збудував ансамбль Контрактового майдану на Подолі. За його проектами споруджено пам'ятник на честь поновлення Києву Магдебурзького права. У 1837-1848 рр. за проектом відомого архітектора В. Беретті збудовано приміщення Київського університету, його обсерваторію, Інститут шляхетних дівчат.

У Львові в 20—30-х роках XIX ст. у стилі ампір побудовано так звану Губернаторську палату, або Намісництво (на Підваллі), бібліотеку Оссолінських, бібліотеку та музей Баворовських, Львівську ратушу (1835 p.),. Народний дім на вулиці Рутовського, вартівню на площі св. Духа і десяток житлових будинків.

Одеса теж має ряд житлових будівель, виконаних у цьому стилі. їх проектували французькі та італійські архітектори. З українських відзначився Андрій  Шостак.

У 1837—1842 pp. тут було споруджено знамениті сходи, що ведуть з одеського порту на Приморський бульвар. Гігантські сходи були спроектовані в 1825 році архітекторами Франческо Боффо, Аврамом Мельниковим і Потьє, а побудовані  інженерами Уоптоном і Ю. Морозовим. На півокруглій площі споруджено пам'ятник Рішельє, що його виконав скульптор Іван Мартос, за походженням українець.

Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркової архітектури, зокрема, таких пам'яток, як палац Розумовського в Батурині, палац Галагана в с. Сокиринцях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, знаменита "Софіївка" в Умані, названа на честь дружини графа Потоцького Софії, де руками кріпосних були насипані гори, викопані ставки, збудовані гроти тощо, парк "Олександрія" на березі Росі у Білій Церкві.

За проектом петербурзького архітектора Ж. Тома де Томона у 1809 р. було споруджено перший будинок оперного театру. У 1813 p. в Києві на мальовничому березі Дніпра споруджено пам'ятник князю Володимиру Великому. Виконав його російський скульптор німецького походження П.К. Клодт за проектом скульптора В.І. Демут-Малиновського та архітектора К. Тона

Вправа «Пароль» - сідає той хто називає памятку архітектури,прізвище архітектора з даної теми.

• Ось і закінчилася наша екскурсія. Тож дайте спробуємо дати відповідь на питання
• чи вдалося нашому народу зберегти та відродити національні культурні традиції .

Ту можлива історична аналогія зі станом культури 16 ст.,коли значна частина найосвіченіших вищих феодальних шарів суспільства відмовилася від національної культури,православ’я,ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво,але до кінця 18 ст. козацька старшина стала частиною російського дворянства  і втратила свою роль. У 19 ст. поступово  складається новий шар суспільства – національна інтеегенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним ураїнське культурне відродження.

І як ми бачимо,у складних умовах бездержавності український народ не лише зберіг свою культуру,а й домігся її сходження на новий рівень,примножив та збагатив її новими яскравими  особистостями та подіями.