"Розвиток уяви та творчих здібностей."

ПЕДАГОГІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ РОЗВИТКУ УЯВИ ТА ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ, ФОРМУВАННЯ  ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ.

Кирилова  Вікторія Михайлівна

керівник гуртка «Батик»

ЦДЮТ «Дивосвіт» КМР м. Кривий Ріг

Кривий Ріг-2018

ЗМІСТ

ВСТУП.…………………………………………………………………………3-8

РОЗДІЛ 1. Тренування уяви…………………………………………………9 - 14

1.          Що таке уява і якою вона буває……………………………………….9-10
2.          У кого багатша уява……………………………………………………10-11
3.          Що слід розвивати………………………………………………………11-13
4.          Ігри для розвитку уяви……………………………………………………14

РОЗДІЛ 2. Розвиток творчих здібностей……………………………………15 - 47

2.1 Що таке творчі здібності………………………………………………….15 - 16

2.2 Творчі здібності та інтелект……………………………………………....17- 19

2.3 Поради для дорослих……………………………………………………...19 - 21

2.4 Цікава статистика .................……………………………………………...21 - 22

2.5 Ігри для тренування творчих здібностей………………………………...23 - 35

2.6 Підсумкові заняття…………………………………………………………36-47

       СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ………………………………………48-49

       ДОДАТКИ ………………………………………………………………………49-50

ВСТУП

Захоплююча справа - створення світу прекрасного у своєму домі. Наш дім - це той малий світ, з яким ми пов'язані тисячами ниток: тут зустрічаємо кожний новий день, у цьому світі робить свої перші кроки й перші відкриття наші діти.

Світ речей, що оточують нас вдома, аж ні як не байдужий для нас. І тому, мабуть, варто подбати про те, що ми цінуємо в житті, чого прагнемо і що вміємо робити. Не слід забувати, що часом люди, побувавши в нашому домі, можуть цілком змінити свою думку про нас. Неповторність можна досягти за допомогою певних доповнень, створених власними руками. Ці вироби будуть особливо дорогі вам тим, що їх зроблено власноручно. Немає нічого приємнішого, ніж втілювати свої задуми в життя, ніщо так не об'єднує людей, як спільна творча робота. Виникає питання: як передати усім мертвим речам, що нас оточують, неповторне забарвлення, те тепло й зміст, якими дихає наше життя, як зробити свій дім не просто красивою декорацією, а не схожим ні на чиє інше житло, сповнене нашої власної індивідуальності.

В атмосфері нашої духовності, серед красивих речей, зроблених нашими руками, в теплому, приємному, комфортному мікрокліматі нашого дому ми починаємо менше нервуватись через невдачі, поступово навчаємося м'якше вставитись до людей, потроху набуваємо впевненості в собі.

Ми змінились, бо пізнали радість творчості. Саме на таких художньо-естетичних принципах і будуються заняття в гуртках «Батік» (додаток 1). Гуртки відвідують діти молодшого і середнього шкільного віку. Гуртківці мають різний рівень художньої підготовки, різний рівень здібностей. Заняттям передує різнобічне вивчення гуртківців, їх особистіших якостей, нахилів, рівня художньої обдарованості, комунікабельності. Всі ці параметри враховуються в подальшій роботі для цілеспрямованої дії на кожну дитину, організації індивідуально спрямованих навчальних завдань.

Щоб досягнути успіху треба ставити задачі згідно з віковими особливостями, враховуючи те, що діти потребують миттєвого результату. У загальному й розумовому розвитку дошкільників і учнів особливо важливу роль відіграє їхня образотворча діяльність. Діти охоче малюють, ліплять, клеють. Але характерною ознакою діяльності більшості дітей, які приходять, є схематичність зображення, що обумовлюється недостатнім загальним розвитком дітей, обмеженістю їхніх уявлень про навколишню дійсність. Техніка виконання однотипна, у них переважає якісність зображення. Де які діти не вміють назвати кольорів.

Разом з тим, діти молодшого віку у своїх роботах визначаються виразністю. Відсутність досвіду образотворчої грамоти не шкодить дитячому малюнку, його виразності і щирості. Виразність образів дитячих малюнків давно стала предметом дослідження мистецтвознавців, психологів і педагогів.

Дитина росте, розвивається, тому і виразність її малюнка слід розглядати у русі, в розвитку. Діти вчаться спостерігати, виділяти окремі предмети з оточення, зіставляти їх з іншими предметами, знайомитися з прийомами втілення образів у доступній іншому віку художній формі. Діти молодшого віку порівняно легко оволодівають елементарними вміннями працювати олівцем, пензлем, у них розвивається почуття ритму. Але важче даються різання, пришивання. Вони прагнуть опанувати способи побудови зображення, правила застосування матеріалів, приладдя, набувають технічних умінь.

Емоційність ставлення дітей до образотворчого явища, сюжету або предмета дає поштовх до виникнення зв'язку: живе споглядання - зоровий, образотворча та декоративна практика. Слід пам'ятати, що зорові образи у дітей цього віку ще не дуже стійкі. Малюючи ескіз, діти можуть відійти від первісного задуму, від початкового завдання.

У підлітковому віці прояви естетичних почуттів пов'язані з більш складним сприйманням навколишнього світу. Підліток звертає увагу на такі деталі, яких не помічає молодший школяр. Замість імпульсивності молодших школярів у підлітків переважає воля у виконанні задуму і вдоведенні його до кінця. Замість синтетичного, сумарного образу підлітки дають більш аналітичний образ, зосереджують увагу на деталях.

Заняття декоративним мистецтвом дає стійкий результат при наполегливості, систематичності і прагнення самої дитини і її керівника донести до людей красу мистецтва (додаток 2).

 Для того, щоб розвивати творчу уяву ми зі своїм колективом відвідуємо виставки митців у різних галузях образотворчого та декоративного мистецтва, організовуємо творчі зустрічі, приймаємо участь та отримуємо винагороди на міських, обласних, міжнародних виставках. Стало доброю традицією проведення майстер- класів майстрів та майстер-класів у рамках «рівний-рівному».

Основна ідея навчання — "Навчати граючись!"

Гра — це "чарівна паличка", за допомогою якої можна навчити  читати, писати і, головне, мислити, винахо­дити, доводити. Дуже важливо, щоб гра захоплювала і була до­ступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою. Саме такі ігри потрібні для навчання в будь-якої сфері. Відразу звернемо увагу на те, що це не просто добірка різних ігор, котрі не пов'язані одна з одною. Усі вони є елемен­тами єдиної системи тренування інтелектуальних і творчих зді­бностей дітей під назвою "КІТ" ("Креативно-інтелектуальний тренінг"). Тому для того, щоб досягнути певного розвиваючого ефекту, дуже важливо дотримуватися тої послідовності і мето­дики їх використання, які запропоновані. В іншому ви­падку ігри можуть принести дуже багато задоволення, проте менше користі.

Крім розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дітей, КІТ дає можливість вирішувати ще одне дуже важливе завдання — формувати у них потребу в розумовій роботі, інтелектуальній і творчій активності.

Розвивати інтелект дитини — справа непроста і вимагає від дорослих, які займаються з дітьми, певних вмінь та на­виків. Серія книг " Азбука для батьків" допоможе їх здобути і вдосконалити.

На цих сторінках  вміщені матеріали, поради, спрямовані на розвиток уяви і творчих здібностей дітей, які дозволять не лише виявити, а й розвинути різноманіт­ні природні обдарування дитини.

Тренінгові заняття можна організовувати по-різному, але найкраще проводити їх протягом 15-20 хвилин. Якщо потрібно підготувати необхідний матеріал, слід зробити це раніше, до за­няття, і, бажано, разом з дитиною. Ігри, матеріал для яких діти виготовили самі чи разом з дорослими, користуються у них особливою популярністю.

Кілька порад, яких необхідно дотримуватися під час гри з дитиною.

Заохочуйте творчу ініціативу малюка. Не сваріть його за помилки і не насміхайтеся навіть із найбезглуздіших спроб ви­конати завдання. Варто хоча б один раз насварити дитину за неправильні дії, і вона може більше не захотіти грати у цю гру. Особливо якщо дії дитини невдалі, обов'язково знайдіть щось таке, за що можна було б його похвалити, наприклад, за цікавий спосіб вирішення, за почуття гумору, за сміливість чи винахід­ливість, за старанність і акуратність і т.п. Не забувайте говорити йому, що він розумний і здібний!

Велике значення для дитини має форма, в якій ви оцінюєте результати її діяльності. В основі будь-якої оцінки має бути за­гальне позитивне ставлення до дитини. Тому у всіх випадках першим і основним принципом оцінки повинна бути похвала. А як, в такому разі, вказувати дитині на допущені нею помилки? Бажано, щоб загальна думка висловлювання з оцінкою була приблизно така: "Ти діяв дуже добре, але поки що тобі не все вдалося зробити правильно. Та наступного разу ти зможеш ви­конати завдання ще краще, ніж тепер." Після цього важливо вказати дитині, як саме можна ліквідувати помилки. Така оцін­ка дуже багато важить навіть тоді, коли результат роботи повні­стю негативний.

Необхідність загальної позитивної оцінки роботи дошкіль­няти пояснюється тим, що у 5-6 років діти ще не в змозі відо­кремити оцінку виконання ними якогось завдання від оцінки себе в цілому. Слова "Ти зробив це погано" вони сприймають як "Ти поганий" і розуміють їх як вияв негативного ставленні до них з боку дорослих. Це породжує або почуття ворожості, або тенденцію до формального, некритичного виконання будь - яких вказівок з надією все-таки заслужити похвалу.

Детально проаналізуйте разом з дитиною усі його помилки. Намагайтеся, щоб правильну відповідь дитина знаходила, хоч і з вашою допомогою, але самостійно. Не поспішайте підказува­ти їй хід розв'язку завдання. Спершу перевірте, чи дитина зро­зуміла, що від неї вимагається. Потім запропонуйте виконати завдання ще раз. І якщо, незважаючи на усі спроби, справитися із завданням не вдається, натякніть, у якому напрямку це слід робити. Правильну відповідь повідомляйте лише тоді, коли усі інші можливості вже вичерпані. Обов'язково намагайтеся дося­гти того, щоб дитина зрозуміла, чому саме ця, а не будь-яка ін­ша відповідь, є правильною.

Багато дітей не завжди можуть пояснити знайдене ними ви­рішення через невпевненість у собі, підвищену конформність (тобто залежність від чужої думки). Тому після неправильної відповіді не варто різко перебивати малюка: "Неправильно! Думай!" Краще спокійно спитати: "Чому ти так вважаєш?". Ці­каво, що часто, навіть даючи неправильну відповідь, діти мають свою логіку вирішення завдання, і вона інколи буває цікава й оригінальна. А неординарність мислення свідчить про творчий тип особистості й заслуговує позитивної оцінки.

Намагайтеся попереджувати виникнення негативних емоцій у процесі гри. Якщо дитина все більше відволікається від гри, все частіше помиляється, починає розмови на інші теми, це означає, що вона вже втомилася. Не чекайте, поки дитина скаже: "Мені вже набридло грати в ці ігри!" Слід вчасно переключити її увагу на іншу цікаву для неї діяльність.

Уникайте примусу, якщо малюк не хоче грати чи виконува­ти завдання. Діти, як і дорослі, не люблять, коли їх примушу­ють щось робити. Навіть, якщо, використовуючи батьківську владу, вдасться примусити малюка виконувати завдання, його основна енергія буде витрачена не на розумову роботу, а на по­долання небажання займатися цим. Примус сприяє виникненню у дитини страху перед можливим покаранням. Виконуючи за­вдання без інтересу, вона часто відволікається і тому робить ба­гато помилок. Це, відповідно, призводить до чергових невдач, нарікань і невдоволення дорослих. Така ситуація породжує не­гативні емоції і поступово формує негативне ставлення до будь - якої розумової діяльності, в тому числі й навчальної.

Хочеться нагадати, що особливо руйнівним є примус, який супроводжується репліками: "Сідай займатися, телепню, леда­рю (двійочнику)! Але ж ти лінивий (дурний, розсіяний, неуваж­ний і т.п.)!" Такий "виховний" вплив лише сприяє формуванню у дитини невпевненості в собі і у своїх силах. А це, в свою чер­гу, призводить до нових невдач. Виникає замкнене коло, вийти з якого самостійно дитина вже не може.

РОЗДІЛ 1

ТРЕНУВАННЯ УЯВИ

Що таке уява і якою вона буває?

Що таке уява, напевно, знає кожний. Ми дуже часто гово­римо один одному: "Уяви собі таку ситуацію...", "Уяви собі, що ти..." або "Ну, придумай щось!" Так от, для того, щоб все це ро­бити — "уявляти", "придумувати" — нам необхідна уява. До цього лаконічного визначення поняття "уява" слід додати лише кілька штрихів.

Коли людина уявляє, в її свідомості виникають різноманітні психічні образи. І залежно від того, який характер має їх похо­дження, розрізняють уяву репродуктивну (чи відтворюючу) і продуктивну (або творчу). Образи репродуктивної уяви вини­кають на основі словесного або графічного описів. Наприклад, під час читання книги можна уявити собі ситуацію, в якій зна­ходиться головний герой, "побачити" на основі словесного опи­су його обличчя, одяг.             

Образи творчої уяви завжди оригінальні. Вони синтезують­ся людиною самостійно, без опори на якийсь опис. Спробуйте вигадати якусь цікаву історію, але щоб вона не була схожа на вже відомі вам сюжети. І ви зрозумієте, про що мова, оскільки серед образів, які у вас під час цього виникнуть, будуть і образи творчої уяви.

Тим, хто хоче ознайомитися з більш науковими визначен­нями, що стосуються уяви, рекомендуємо звернутися до "теоре­тичної" довідки.

Уява — це процес побудови образу продукту діяльності ще до його виникнення, а також ство­рення програми поведінки у тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначе­ністю.Особливість уяви полягає в тому, що вона дозволяє при­ймати рішення і знаходити вихід з проблемної ситуації за відсу­тності знань, які в таких вицадках необхідні для мислення. Фантазія (синонім поняття "уява") дозволяє, так би мовити, "пе­рескочити" через якісь етапи мислення і уявити собі кінцевий результат.

Розрізняють пасивну і активну уяву.

Пасивною називають уяву, яка виникає "сама по собі", без встановлення спеціальної мети. Активна уява спрямована на вирішення певних завдань. Залежно від характеру цих завдань вона поділяється на репродуктивну (або відтворюючу) і продук­тивну (або творчу).

Репродуктивна уява відзначається тим, що створює образи, які відповідають описові. Наприклад, під час читання літерату­ри, під час вивчення карти місцевості чи історичних описів уява відтворює те, що відображене в цих книгах, картах, оповідан­нях. Коли відтворюються образи об'єктів, для яких важливе значення мають просторові характеристики, говорять про прос­торову уяву.

Продуктивна уява, на відміну від відтворюючої, передба­чає самостійне створення нових образів, які реалізуються в ори­гінальних і вартісних продуктах діяльності. Продуктивна уява є невід'ємним елементом творчої діяльності.

У кого багатша уява?

«Навіщо  розвивати уяву у дітей?» — запитаєте ви. — Адже вона й так набагато яскравіша й оригінальніша від уяви дорослого."

Це не зовсім так. Дослідження психологів показують, що уява дитини розвивається поступово, з накопиченням нею пев­ного досвіду. Всі образи уяви, якими б чудернацькими вони не були, засновані на тих уявленнях і враженнях, які ми отримуємо в реальному житті. Іншими словами, потенціал нашої уяви за­лежить від обсягу та різноманітності нашого досвіду.

Саме тому уява дитини, в основному, бідніша за уяву доро­слого. У неї життєвий досвід обмеженіший а, отже, менше ма­теріалу для фантазій. Менш різноманітні і комбінації образів, які вона будує. Дитина все, з чим зустрічається у житті, пояс­нює по-своєму, а для нас, дорослих, ці пояснення незвичні і тому видаються оригінальними. В житті дитини уява виконує іншу функцію, ніж у житті дорослого. З її допомогою діти пі­знають навколишній світ і самих себе.

Уяву дитини слід розвивати з дитинства, і найбільш чутли­вий, "сензитивний" період для такого розвитку -— це дошкіль­ний вік. "Уява, — зазначає психолог О.М. Дьяченко, яка докла­дно вивчала цю функцію; «Уява - це ніби той чутливий музичний ін­струмент, оволодіння яким відкриває можливості самовиразу, вимагає від дитини знаходження і виконання власних задумів і бажань".

Уява може творчо перетворювати дійсність, її образи гнуч­кі, рухливі, а їх комбінації дозволяють досягти нових і несподі­ваних результатів. У зв'язку з цим розвиток цієї психічної фун­кції є також основою для вдосконалення творчих здібностей дитини. На відміну від творчої уяви дорослого, його фан­тазія не бере участі у створенні вартісних продуктів праці. Вона бере участь у творчості "для себе", до неї не висуваються вимо­ги реалізації і продуктивності. Разом з тим, вона має велике значення для розвитку самих дій уяви, підготовки до творчості в майбутньому.

Що слід розвивати?

Особливу увагу треба  звернути на розвиток та­ких імажинативних (від англійського "imagination" — уява) зді­бностей і вмінь:

1) Використовувати замінники предметів.

У розвитку уяви дитини важливу роль має зовнішня опора. Якщо на ранніх етапах розвитку (у 3-4 роки) уява дитини невіддільна від реальних дій з ігровим матеріалом і визначаєть­ся характером іграшок, подібністю предметів-замінників з пре­дметами, які вони замінюють, то у дітей 6-7 років вже нема та­кої великої залежності гри від ігрового матеріалу. їх уява може спиратися і на такі предмети, які зовсім не схожі на ті, які вони заміняють. Наприклад, малюк може скакати верхи на палиці, уявляючи себе вершником, а палицю — конем. Поступово не­обхідність у зовнішніх опорах зникне. Відбудеться інтеріориза­ція — перехід до ігрових дій з предметом, якого насправді не­ма, до уявлення дій з ним подумки. Однак для цього слід спер­шу навчити дитину легко оперувати різними замінниками пре­дметів. Такими замінниками можуть бути інші предмети, гео­метричні фігурки, знаки і т. п.

2. Здійснювати "опредмечування" невизначеного об'єкта.

Способом "опредмечування" діти починають користуватися ще з 3-4 років. Він полягає в тому, що малюк може в незакінче- ній фігурі вбачати цілком визначений предмет. Так, у завданні на дорисовування невизначеного предмета він може, наприклад, коло перетворити в колесо для машини або в м'яч, трикутник — в дах будинку або у вітрило для кораблика, і т. д. До 6-7 років дитина повинна вже відносно вільно володіти цим способом, а також навчитися додавати до "опредмеченого" рисунка різно­манітні деталі.

3) Створювати образи на основі словесного опису або непо­вного графічного зображення.

Ця здатність дуже важлива для майбутньої навчальної дія­льності дитини. Потреба у створенні образів на підставі слове­сного опису і графічного зображення неминуче виникає під час читання книжки, при засвоєнні нових слів, розпізнаванні об'єк­тів, коли поле їх сприйняття обмежене, і в деяких інших ситуа­ціях. При цьому, чим краще у дошкільняти розвинута здатність до створення таких образів, тим точніші і стійкіші уявлення у нього виникають. Для розвитку цієї здатності можна викорис­товувати спеціальні завдання, як от, наприклад: створити образ предмета за його словесним описом; відтворити цілісний образ об'єкту на основі сприйняття одної або кількох його частин.

4)Оперувати уявними образами простих багатовимірних об'єктів (просторова уява).

Всі предмети навколишнього світу мають просторові хара­ктеристики, і образи уяви, щоб бути адекватними, повинні їх відображати. Тому дуже важливо розвивати у дитини здатність "бачити" образ предмета в просторі. Тренувати цю здатність можна за допомогою ігор на уявне перетворення об'єкта в прос­торі та на уявлення взаємного розташування кількох предметів у просторі.

5) Підпорядковувати власну уяву певному задумові, ство­рювати і послідовно реалізовувати план цього задуму.

Лише послідовна реалізація задуму може привести до вико­нання задуманого. Невміння керувати своїми ідеями, підпоряд­ковувати їх своїй меті призводить до того, що найцікавіші за­думи і наміри дитини часто не досягають свого втілення. У цьому віці у неї вже є необхідні передумови для того, щоб навчитися діяти за попередньо продуманим планом. Тому дуже важливо розвинути цю здатність, навчити не просто безцільно і уривками фантазувати, а реалізовувати свої задуми, створювати хоч невеликі і нескладні, але закінчені твори (малюнки, історії, конструкції і т. п.).

Навчання цього вміння повинно складатися з таких етапів:

1. — етап демонстрації плану: ви показуєте, як складати план (схему) готового виробу (конструкції);
2. — етап самостійного "читання" плану: дитина вчиться "читати" складений вами план (схему) і створювати на його ос­нові власний твір;
3. — етап самостійного складання плану: дитина сама складає план (схему) власного виробу.

Ігри для розвитку уяви

РОЗДІЛ 2

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Що таке творчі здібності?

Що ж таке "творчі здібності" або "креативність" (від лат. creatio — творення)? Американський психолог Фромм запропо­нував таке визначення цього поняття: "Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаці­ях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду."

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і смі­ливість.

Швидкість думки  кількість ідей, яка ви­никає за одиницю часу. Гнучкість думки 4SI здатність швидко і без внутрішніх зусиль пере­ключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що ін­формацію, отриману в одному контексті, можна використати і в іншому. Гнучкість — це добре розвинутий на­вик переносу (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко пе­реходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, до­лати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпроментованої гіпотези, бути готовим до інтелектуаль­ного ризику і до парадоксів.

Оригінальність — здатність до генерації ідей, які відріз­няються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіва­них рішень. Вона пов'язана з цілісним баченням усіх зв'язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналі­зу.

Допитливість — здатність дивуватися; відкритість та ін­терес до усього нового.

Сміливість — здатність приймати рішення в ситуаціях не­визначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Ці показники є вродженими, чи залежать від впливу сере­довища? Один із творців системи вимірювання творчих здібно­стей Торренс відзначав з цього приводу, що успадкований по­тенціал не є найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. В якій мірі творчі імпульси дитини набудуть характеру творчості залежить від впливу батьків та інших доро­слих. Сім'я здатна розвинути або знищити творчий потенціал малюка ще у дошкільному віці.

Для дитини основною діяльністю, в якій виявляється її творчість, є гра. Але гра не лише створює умови для такого ви­яву. Як свідчать дослідження психологів, вона в значній мірі сприяє розвиткові творчих здібностей малюка (стимулює його). У самій природі дитячих ігор закладені можливості розвитку гнучкості й оригінального мислення, здатності конкретизувати та розвивати як свої власні задуми, так і пропозиції інших дітей.Ще одна винятково важлива властивість ігрової діяльності — це внутрішній характер її мотивації. Діти граються тому, що їм одобається м ігровий процес. І дорослим залишається лише використати цю природну потребу для поступового залу­чення дітей до більш складних творчих форм ігрової активнос­ті. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розвитку їх творчих здібностей важливіше значення має сам процес, екс­периментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного результату гри.

Творчі здібності та інтелект

У сучасній психології з'явилися експериментальні дані, які свідчать про

відсутність кореляції (зв'язку) між показниками інтелекту і творчих здібностей. У чому ж полягає різниця між інтелектуалом і людиною творчою? На це питання спробували відповісти психологи Гетцельс і Джексон. Вони провели такий експеримент. Відібрали дві групи студентів: в одній були люди з високим IQ (англійською мовою — Intellectual Quotient або IQ, так званий "коефіцієнт інтелекту"), хоч і не надто успішні у творчості, а в другій — із середнім рівнем інтелекту, але доста­тньо творчі. Усім показали малюнок, на котрому був зображе­ний чоловік, який із замисленим виглядом сидить у кріслі літа­ка, і попросили розповісти, що з ним сталося. Типова відповідь представника першої групи: "Успішно закінчивши справи, міс­тер Сміт летить додому і думає про зустріч з дружиною і дітьми в аеропорту". А ось характерна відповідь студента з другої гру­пи: "Мужчина повертається з Мексики, де він домігся розлу­чення. Він не міг переносити дружину через неймовірну кіль­кість крему, який вона використовувала на ніч — його було стільки, що її голова сковзала по подушці. Тепер він думає, як винайти неслизький крем".

Аналогічні дослідження проводилися і з дітьми. Так, Вол- лах і Коган, тестуючи учнів 11-12 років, виявили чотири групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту і креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішен­ня життєвих проблем. Основні результати цього дослідження наведені в таблиці. Пізніше ми докладніше зупинимося на хара­ктеристиці кожної з чотирьох груп.

Діти з високим рівнем інтелекту і креативності Вони впевнені у своїх здібностях, мають адекватний рівень самооцінки; їм притаманні внутрішня свобода і високий само­контроль. При цьому такі діти здаються маленькими, але, якщо цього вимагає ситуація, ведуть себе по-дорослому. Виявляють інтерес до всього нового і незвичайного, характеризуються ве­ликою ініціативністю, але, разом з тим, успішно пристосовую­ться до вимог соціального оточення, зберігаючи внутрішню не­залежність думок і дій.

Діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності їх вирізняє прагнення до шкільних успіхів, які виражаються у вигляді відмінної оцінки. Вони надзвичайно важко сприйма­ють невдачу, замість надії на успіх у них, швидше, переважає страх перед невдачею. Ці діти не люблять ризику, не люблять висловлювати публічно свої думки. Вони стримані, замкнуті і дистанціюються від своїх однокласників. У них дуже мало бли­зьких друзів. Вони не люблять бути залишеними самі на себе і страждають без зовнішньої адекватної оцінки своїх вчинків, ре­зультатів навчання чи діяльності.

Діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності Ці діти часто потрапляють в розряд "ізгоїв". Вони важко пристосовуються до шкільних вимог, часто мають захоплення за межами школи (хобі, гуртки та ін.), де отримують можли­вість виявити свої творчі схильності. Вони найбільш тривожні, страждають від невіри в себе. Вчителі часто характеризують їх як тупих, неуважних, оскільки вони з небажанням виконують рутинні завдання і не можуть зосередитися.

Діти з низьким рівнем інтелекту і креативності Такі діти, як правило, зовнішньо добре адаптуються, три­маються в "середняках" і задоволені своїм становищем. Вони мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здіб­ностей компенсується розвитком соціального інтелекту, товари­ськістю, пасивністю у навчанні.

Таким чином, результати розглянутого дослідження пока­зують, що під час роботи з дітьми важливо розвивати не лише інтелект, але й творчі здібності, і, навпаки, під час розвитку творчих здібностей не слід забувати про інтелект. Адже коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, актив­на, емоційно врівноважена, незалежна і т. п. А при поєднанні креативності з невисоким інтелектом бачимо невротичну три­вожну людину з поганою адаптованістю до вимог соціального оточення і важкою долею.

 Поради для дорослих

Які умови слід створити для оптимального розвитку твор­чих здібностей дитини? Однозначної відповіді на це питання психологи ще не дали. Тому проблема залишається актуальною до нинішнього дня. Існують різні підходи і рекомендації. Так, наприклад, американський психолог Дж. Сміт написав на цю тему книгу, яка особливо яскраво відображає типовий підхід до навчання творчості, що існує сьогодні у більшості зарубіжних авторів.

Навчання творчості, на думку Дж. Сміта, стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

3. умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості в будь-яку хвилину діяти з ними;
4. умови соціально-економічні, за яких дитина має відчут­тя зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отри­мають негативної оцінки з боку дорослих;
5. психологічні умови, зміст яких полягає в тому, що у ди­тини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.

Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням умов. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допо­магати малюкові в розвитку його творчих здібностей. З цього приводу корисні рекомендації розробив американський психо­лог Дж. Гауен. Ось найцікавіші з них:

1. Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде на­лякана власними відкриттями.
2. Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляй­те співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.
3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запи­тання, навіть якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояс­нюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час, терплячість. Дитина по­винна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.
4. Давайте дошкільняті можливість побути одному і до­зволяйте, якщо він того хоче, самому займатися своїми справа­ми. Надлишок опіки може пригальмувати його творчість. Ба­жання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога може інколи сприйматися як "порушення кордонів" особистос­ті.
5. Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартос­тей, не обов'язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх но­сіями. Таким чином, її саму, в свою чергу, будуть цінувати інші.
6. Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.

7. Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб ви­ражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби — якими б невда­лими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.

• Допомагайте дитині стати "розумним авантюристом" і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогід­ніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.
• Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допо­магаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спря­мувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

Цікава статистика

Креативність досягає піку у віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає у перші три роки навчання в школі; знижується протягом наступних року-двох і потім отримує новий поштовх, можливо, у зв'язку з підвищенням рівня фізичного розвитку (передпубертат).

Креативність неоднозначно залежить від освіти. Біль­шість дітей втрачає свою спонтанну відвагу, коли вони стають "окультуреними".

 Період життя людини від 2,5 до 7 років психологи нази­вають другим віком запитань (перший вік — від 1 року до 2,5 років). На кінець цього періоду спостерігається "пік допитливо­сті" — найбільша кількість запитань в мовленні дітей, після чо­го відзначається спад.

Ігри для тренування творчих здібностей

Для тренування творчих здібностей, які розглядалися вище, пропонуються такі ігри:

Добре і погано

Ця гра сприяє розвиткові вміння бачити в одному і тому ж предметі протилежні властивості, знаходити протиріччя, ди­витися на одні й ті ж явища під протилежними кутами зору.

Найбільш поширеною оцінкою у дітей є категорія "добре- погано". На використанні такої оцінки і побудована ця гра.

Запропонуйте дитині оцінити, користуючись цією категорі­єю, такі явища природи, дії і предмети:

1. зима, літо, осінь, весна;
2. дощ, сніг, сонце, вітер, вогонь;
3. їсти, спати, прогулюватись в лісі, лазити по горах;
4. пити ліки, робити зарядку, вмиватися;
5. ніж, тарілка, скло, праска.

Розглянемо кілька прикладів. Літо: добре — бо цієї пори року тепло, можна купатися, не потрібно довго одягатися; пога­но — бо буває дуже гаряче, часто пітнієш, можна "згоріти" на сонці. Вогонь: добре — тому що зігріває, підігріває їжу; погано

• тому що обпалює шкіру, від нього виникають пожежі. Ніж: добре, коли він гострий — легко різати; погано, що він гострий
• можна порізати пальці.

Коли дитина знайде добрі і погані сторони наведених явищ, дій і предметів, запропонуйте їй самостійно називати будь-які, що трапляються на очі, предмети і знаходити в них протилежні якості і функції, оцінювати, що в них доброго, а що — погано­го; чим вони можуть сподобатися, а чим — ні; в чому може бу­ти їх користь, а в чому — шкода, і т. д.

Протилежності

Ще одна гра на розвиток вміння знаходити протилежні якості в одному й тому ж об'єкті. Вона схожа на попередню, тільки тут ви відразу вказуєте протилежні властивості чи озна­ки, а дитина повинна здогадатися, які предмети чи явища мо­жуть мати ці властивості.

Наприклад:

1.                  гострий — тупий (ніж)
2.                   гарячий —' холодний (праска, холодильник)
3.                   добра — зла (собака)
4.                    весела — сумна (людина)
5.                   глибоке — мілке (море, озеро)
6.                   слабкий — сильний (вітер, людина, тварина)
7.                   швидкий — повільний (автомобіль, поїзд)

6) йти — стояти (годинник, людина)

В дужках наводиться, в основному, один варіант відповіді, а ви в грі намагайтеся, щоб дитина називала якнайбільше таких варіантів. Не страшно, якщо вони не зовсім підходитимуть. Ва­жливо, щоб малюк почав розглядати оточуючі його предмети і явища під різними (в тому числі і протилежними) кутами зору.

Чомучка

Гра призначена для розвитку дослідницької активності, вміння ставити різноманітні запитання, спрямовані на вивчення сприйнятого об'єкта.

Як матеріал для гри можна використати будь-який сюжет­ний малюнок, який має проблемний зміст — невідому для ди­тини ситуацію, подію і т. п.

Запропонуйте дитині пограти в гру, в якій їй показують ці­каві малюнки, а вона може запитувати дорослих про все, що не­зрозуміле, про все, про що їй хочеться дізнатися. Можна стави­ти різні умови гри — залежно від обставин. Скажімо, можна домовитися, що хто більше поставить запитань до малюнка (але тільки таких, що стосуються його змісту), той і виграв. Або да­вати такі запитання, щоб на них важко було відповісти: якщо дорослий не відповідає на них, дитина перемогла, якщо відпо­відає — програла.

Коли всі питання вичерпані, корисно попросити малюка скласти невелике оповідання. При цьому зверніть увагу на те, на які запитання дитина дала відповіді, а на які — не дала. Ті запитання, які "не потрапили" в оповідання, але є важливими для розуміння змісту сюжету, адресуйте дитині. Під час таких ігор важливо навчити малюка різнобічно до­сліджувати ситуацію. Якщо він ставить однотипні питання, спитайте його про що-небудь, використовуючи запитання ін­ших типів (що? коли? як пов'язано? чи впливає? можливо, це ... ? як таке сталося? в чому причина? і т. п.). Це допоможе йому подолати свої стереотипи і глибше дослідити ситуацію.

Якщо виникають нечіткі, неокреслені питання, допоможіть дитині їх правильно сформулювати, знайти більш адекватну форму їх вираження.

Що в кулаці

 Ще одна гра для тренування навиків ставити запитання з метою дослідження невизначеної ситуації.

Візьміть якийсь невеликий предмет і заховайте його в руці (стисніть руку в кулак). Дитина повинна відгадати, що це за предмет, ставлячи найрізноманітніші запитання про нього. Пе­ред початком гри поясніть малюкові, що запитання є якби ключами від дверей, за якими сховане щось невідоме. Кожний та­кий ключ відчиняє певні двері. Цих ключів багато. Ними мо­жуть бути розмір предмета, його форма, з чого він зроблений, на що впливає, як його можна змінити, до якого виду предметів він належить і т. д. Дошкільня повинне навчитися користувати­ся цими ключами, щоб визначити, який це предмет. Так воно поступово засвоїть усе багатоманіття запитальних форм, кожна з яких дозволяє відкрити щось нове.

На основі отриманих від вас відповідей дитина буде робити різні здогади, висувати свої гіпотези. Звертайте увагу, чи нема протиріч між її гіпотезами і тою інформацією, яку вона вже отримала про предмет. Якщо такі протиріччя є, вкажіть на них малюкові. Не нехтуйте цією можливістю, оскільки це дуже ва­жливо для розвитку його мислення.

Якщо потрібно взяти предмет великого розміру, можна ви­користати інший варіант гри. Розмістіть предмет на столі чи на підлозі і чимось накрийте. Або знайдіть фотографію чи малю­нок із зображенням цього предмета.

Без слів

У цій грі також потрібно навчитися ставити запитання, але без слів! Придумайте ситуацію, в якій не можна говорити, або можна говорити, проте це даремно, оскільки все одно нічо­го не почуєш. Наприклад, ви на іншій планеті, де людина втра­чає дар мовлення (чи звукові хвилі так швидко і сильно розсі­юються, що почути один одного неможливо).

Дитина повинна вас про щось запитувати, а ви їй — відпо­відати. Запитання мають бути дуже конкретні, але ставити їх можна лише використовуючи міміку, жести, пози тіла; можна навіть використовувати тіло тої людини, якій адресоване пи­тання (чи яка відповідає). Говорити що-небудь вголос або з до­помогою уст — забороняється.Ось приблизний перелік запитань, які малюк може спробу­вати поставити, а ви повинні постаратися на них відповісти:

1.                   зараз ранок чи вечір?
2.                    ти хочеш їсти?
3.                    де можна купити продукти?
4.                    чи є тут телефон?
5.                    де моя зубна щітка?
6.                    чи нападуть на нас мешканці цієї планети?
7.                    якщо нападуть, то як ми будемо від них захищатися?

Ви можете придумати інші питання і до іншої ситуації; Го­ловне, виявляти якнайбільше фантазії і вигадки, ставлячи запи­тання і відповідаючи на них. Зверніть також увагу на те, на­скільки зрозумілі, лаконічні ваші жести, міміка, рухи, коли ви ведете діалог без слів. Обговоріть це з малюком.

Винахідник

 Ця гра — для навчання способу переформулювання.

Матеріалом для гри можуть бути різноманітні предмети. Ви вибираєте з них один і просите малюка назвати якнайбільше варіантів, для чого цей предмет можна використати. При цьому зверніть увагу дитини на те, що в цій грі можна, і навіть потріб­но, виходити за рамки звичайного (традиційного) застосування предметів і вигадувати щось незвичайне.

Наприклад, книга. Вона призначена для читання, але, крім того, її можна використати як вантаж (коли потрібно притисну­ти один до одного два предмети під час склеювання); як під­ставку для фільмоскопа (коли потрібно його трошки підняти); як "цеглинку" для побудови замку з книг; як предмет, який лег­ко

запалюється (коли потрібно розпалити вогнище, а нічого ін­шого немає); як папір, на якому можна щось записати (якщо під руками нема аркуша); як віяло (коли гаряче); як заслінку від сві­тла. Книгу можна використати також для того, щоб заховати в ній лист чи записку (деякі здогадувались ховати в книзі навіть пістолет); для самозахисту (коли кинути в нападника вже біль­ше нічим) і т. п.

Тепер спробуйте винайти нове застосування для таких пре­дметів як ложка, стілець, олівець, кнопка, горіх, поліетиленовий пакет, корок від пляшки, сірники. Можна влаштувати змагання, хто назве більше варіантів застосування одного й того ж пред­мета.

Якщо в дитини це не виходить, або вона називає мало варі­антів, допоможіть їй придумати нове застосування предмета. Бажано одночасно продемонструвати це застосування або хоча б докладно пояснити його.

Золоті руки

Ця гра — також на переформулювання. Вона схожа на попередню, тільки тут задається не конкретний предмет, а ма­теріал, з якого можна зробити різні речі.

Так, ви називаєте матеріал, наприклад, дерево, а дитина по­винна придумати якнайбільше предметів (звичайних і незви­чайних), які можна зробити з нього. Отже, що можна зробити з дерева? Ось невеликий перелік можливих виробів: стілець, стіл, олівець, шафа, книжкова полиця, тумбочка, віконна рама, двері, статуетка, рамка для картини, шахи, шахова дошка, корабель, будинок, дитячий конструктор, сходи і т. д. Спробуйте продов­жити цей перелік.

Або візьміть інший матеріал: тканину, метал, скло, пласт­масу, воду, повітря і т. п. Нагадайте малюкові їх властивості.

Після цього запропонуйте йому пофантазувати і уявити собі ма­теріал, який має і властивості дерева, і властивості скла, скажі­мо, прозоре дерево або дерев'яне скло. Чи матеріал, який має властивості тканини і металу — м'яка тканина, але міцна, як за­лізо. А що можна зробити з таких матеріалів?

Настрій у кольорі

Чи можна за допомогою кольору передати настрій? "Звичайно, можна, — дадуть відповідь художники, — адже ще Анрі Матіс вчив ставитися до кольору не як до засобу зовніш­нього опису, а як до засобу виразу душі." І для цього образот­ворче мистецтво надає колосальні можливості, багато з яких досі не розгадані.

Але дитина про ці можливості ще нічого не знає. І для по­чатку це навіть непогано. Для неї це буде чиста творчість. За­пропонуйте їй подумати і зобразити з допомогою фарб різні на­строї, почуття, емоції. Наприклад, веселощі, страх, образу, злість, любов і т. п. Краще буде, якщо ви ці почуття, емоції, на­строї сформулюєте не абстрактно, а конкретно: "У тебе веселий настрій — ти йдеш в цирк. Яким кольором ти б намалював цей настрій?"; "Ти образився на свого приятеля, тому що він не за­хотів з тобою гратися. Добери колір, який, на твою думку, най­більше підходить до цієї образи"; "Ти дуже сильно любиш ма­му. Яким кольором ти б зобразив свою любов?" і т. д.

Поясніть малюкові, що сам малюнок (тобто, що малювати) значення не має, важливий лише колір. Це можуть бути просто мазки фарби, кольорові лінії, кола і т. п. Проте, якщо у дитини з'явиться бажання зобразити щось конкретне, надайте їй таку можливість.

Якщо у дошкільняти не виникає ніяких асоціацій з кольо­ром, спробуйте самі виконати це завдання. А потім розкажіть йому, чому ви зобразили це саме так. Звичайно, не все буде зро­зуміле навіть вам, оскільки в цьому процесі велику роль мають підсвідомі мотиви. Але це не так важливо. Для дитини корис­ний сам процес, корисне відкриття нових "каналів" творчого мислення і уяви, пов'язаних з світом кольору і з світом почуттів, емоцій і настрою.

Другий варіант гри — розмалювати два однакових контурних рисунки. На одному — добрий і веселий чарівник, на дру­гому — злий і похмурий

Придумайте спершу невелику історію про доброго чарівни­ка, а потім запропонуйте малюкові розфарбувати його так, як він хоче. Потім скажіть декілька слів про злого чарівника і та­кож запропонуйте розфарбувати його. Оскільки рисунки цілком однакові, у дитини є єдина можливість виразити своє ставлення до персонажів — дати різне кольорове вирішення. Після виконання завдання обговоріть з нею, чому вона розфарбувала чарі­вників однаково чи по-різному. Спитайте, чи виражають її став­лення до персонажів вибрані нею кольори. Важливо, щоб ма­люк дізнався про те, що з допомогою кольору людина може ви­разити своє ставлення.

Нарешті, кілька слів про діагностичну вартість цих ігор. Якщо ваша дитина самостійно дає принципово різні кольорові вирішення під час зображення протилежних почуттів, емоцій і настроїв (в першому варіанті гри) чи під час вираження свого ставлення (у другому варіанті гри), то це свідчить про те, що ваш малюк художньо обдарований і з ним слід обов'язково пра­цювати в цьому напрямку. Не втратьте шанс, допоможіть йому реалізувати своє покликання.

Пантоміма для кмітливих

Ця гра призначена для розвитку здатності генерувати ідеї, а також уміння керувати мімікою, жестами, рухами.

Щоб грати в цю гру, не потрібний додатковий матеріал. За­пропонуйте дитині спершу відгадувати ваші пантоміми. Напри­клад, спробуйте зобразити:

силача, який піднімає штангу  індіанця, який скаче верхи прерією веселу мавпочку, раду своєму бананові гарячий самовар

лисицю, яка втікає від мисливця;  півня, який впав у болото;

маленьке ведмежа, яке жадібно поїдає свій мед та ін. Об'єктом пантоміми можуть бути не лише тварини, але й люди (які, наприклад, виконують різну роботу), предмети (ру­хомі чи нерухомі) і багато іншого.

Малюкові слід уважно дивитися на те, що ви показуєте, і вгадувати, кого ви зображуєте і що цей персонаж робить. Він повинен називати версію за версією, поки не відгадає або не на­близиться до відгадки максимально. Підкажіть дитині, що слід намагатися висувати якнайбільше різноманітних ідей, що не потрібно боятися помилитися (адже за це штрафні бали не на­раховуються). Якщо їй все ж не вдається знайти відгадку, то розкажіть, кого ви показували, і проаналізуйте ті рухи, жести і міміку, з допомогою яких ви намагалися зобразити свій персо­наж.

Коли дитина хоч трошки навчиться розпізнавати ваші пан­томіми, запропонуйте зіграти головну роль їй. Хай подумає, що б вона хотіла зобразити, а потім покаже це вам, щоб ви відгада­ли, що це було. Після гри обговоріть разом з малюком, що йому вдалося зобразити добре, а що — не дуже.

Можна також влаштувати змагання (в тім числі і між діть­ми), хто більше відгадає пантомім (звичайно, за умови, що їх правильно і виразно покажуть).

Склади речення

 Ще одна гра на генерацію ідей.

Завдання полягає в тому, щоб, використовуючи три заданих слова, скласти якнайбільше речень. Ось приклади слів:

1.                 автомобіль, мокрий, пастух;
2.                  зошит, мавпочка, сова;
3.                  дзвін, сходинки, стати;
4.                   лампочка, дерево, високий;
5.                  подушка, веселий, жувати;
6.                  корова, легкий, літати.

Можна використати і більшу кількість слів (наприклад, 4- 5), але починати краще з трьох. Не можна об'єднувати слова як- небудь, але можна складати речення незвичайного фантастич­ного змісту. Наведемо кілька прикладів із запропонованими словами: "Мокрий від дощу пастух сховався в (під) автомобіль" або "Коли корова літала над полем, вона ставала легкою, як пух."

У цю гру можуть грати одночасно і дорослі, і діти. Вона приносить не лише задоволення, але й розвиває почуття гумору і вміння генерувати оригінальні ідеї.

Чарівні кола

Візьміть аркуш паперу і в будь-якому порядку нарисуйте на ньому 20 кіл. Потім дайте цей аркуш малюкові і запропонуй­те домалювати кола так, щоб вийшло двадцять різних предме­тів, які мають округлу форму або в яких коло є складовою час­тиною. Під кожним малюнком слід написати назву предмета.

Діти малюють м'яч, тарілку, ґудзик, повітряну кульку, коле­со, сонце, тобто ті предмети, які мають округлу форму. Значно рідше зустрічаються малюнки, де круглою є лише частина пре­дмета, наприклад, вантажівка, телефон, світлофор, штанга, глек, ножиці, окуляри. І дуже рідко з'являються незвичайні рисунки, на зразок носа людини знизу, як би його побачила муха, що си­дить на верхній губі; чи кільцева дорога, якщо на неї подивити­ся зверху; чи пропелер вертольоту, що обертається, якщо поди­витися на нього знизу або зверху Якщо дитині важко вийти за межі форми предмета, пока­жіть їй, як це можна зробити. Намалюйте один-два предмети, де круглою є лише одна з його частин. Після того нехай вона спробує придумати і зобразити аналогічний предмет самостій­но.

Прямокутне королівство

 Ця гра трохи схожа на попередню. Але тут використову­ється інша геометрична фігура (прямокутник), і сама гра здійс­нюється без наочного матеріалу.

Скажіть малюкові, що зараз він вирушить у подорож. Він потрапить у королівство, де всі предмети лише прямокутної (в тім числі і квадратної) форми. Нехай уявить собі це королівство і назве якнайбільше тих предметів, які можуть в ньому знаходи­тися (тобто мають форму квадрата або прямокутника).

Коли можливості придумувати такі предмети вичерпають­ся, введіть невелику зміну: король Прямокутного королівства дозволив ввозити в свою країну предмети й іншої форми, але лише такі, у яких хоч би одна частина є квадратною або прямо­кутною. Така умова робить завдання трохи важчим, проте од­ночасно відкриває додаткові можливості для генерування нових ідей.

Домалюй фігуру

 Гра розвиває творчу уяву, здатність бачити предмет з рі­зних боків і включати його у зв'язки з іншими предметами.

На окремих аркушах нарисуйте фігурки, які не схожі на ре­ально існуючі предмети.. Завдання для дитини — домалювати фігурки так, щоб вий­шов якийсь цікавий малюнок. Потім вона повинна придумати назву до цього малюнка та якусь історію.

Якщо у малюка з'являються труднощі, покажіть йому влас­ний приклад: спершу пофантазуйте вголос і зверніть увагу на те, що ця фігура, наприклад, може бути частиною більшого предмету, або в самій фігурці можна щось змінити так, щоб во­на стала схожою на якийсь інший предмет. Ось, наприклад, що вийшло після того, як діти домалювали запропоновані фігурки.

На що схожа фігурка

Ця гра призначена для розвитку творчої уяви, вміння створювати кілька образів і вибирати з них найоригінальніший, а також вміння виділяти різні ознаки предмета.

В грі використовуються зображення різноманітних фігурок. Бажано, щоб жодне не нагадувало якийсь конкретний предмет, а могло бути елементом одночасно кількох предметів.

Попросіть дитину придумати, на що схожі ці фігурки. Схвалюються будь-які версії. І чим їх більше, чим вони оригі­нальніші, тим краще. Коли всі версії приготовані, слід якнай­більше розповісти про придуманий предмет: для чого він при­значений, чий він, як виглядає, якого кольору. Якщо ці завдання виконуються легко, запропонуйте про кожний з предметів при­думати історію — що з ним може статися? Наприкінці гри спи­тайте малюка, який предмет видався йому найцікавішим. Чому?

Якщо дитині важко щось придумувати чи версій дуже мало (1-2), навчіть її дивитися на фігурку з різних боків. Нехай по­крутить перед собою аркуш і подивиться на фігурку під іншимракурсом, або спробує прикрити рукою якусь частину, скажімо, верхню чи нижню. Можливо, при такому сприйнятті рисунка з'являться нові, оригінальні ідеї. Обов'язково відзначте їх.

Для прикладу можете виконати це завдання самі. Одночас­но обов'язково поясніть, чому ви вважаєте фігурку схожою на той чи інший предмет. Виділіть ті ознаки фігурки і предмета, які свідчать про їх подібність. Дуже важливо також показати ракурс, з якого ви їх сприймаєте. Наприклад, "тролейбусна лі­нія" — це вигляд знизу, а "рейки" — вигляд зверху. Такі пояс­нення допоможуть дитині навчитися розрізняти в предметі його елементи.

Аналогічні рисунки ви можете придумати самі. Майте лише на увазі, чим менше фігурки схожі на якісь предмети, тим скла­дніше завдання і більші вимоги до творчої уяви.

Коли малюк стане впевнено виконувати завдання гри, за­пропонуйте йому самостійно придумати подібні рисунки і пока­зати їх для "відгадування" дорослим. Дуже цікаво потім порів­нювати версії малюка і дорослого:

- рейки, веселка, тролейбусна лінія, дорога, ріка, міст

• гора, ковпак, абажур лампи, дах будинку
• сонце, що сходить; шапочка грибочка, берет
•   шапка шурупа, крила жука, ручка газової плити, м'ячик
• морквина, ракета, сопілка, крило літака
• голова птаха, морозиво, голова клоуна в ковпаку, тенісна ракетка
• нога слона, перекинутий ковпак кухаря, основа букви "Т"
• квітка, парасолька, половина яєчної шкаралупи, перекинута ваза для цукерок
• пеньок, перекинута корона, частина виделки

- листочок, краплина, пелюстка квітки, бурулька, висунутий язик

Ляпки

Гра розвиває творчу уяву і вміння виділяти найбільш оригінальний образ із кількох.

Матеріалом для гри є зображення ляпок різної форми, на­приклад, як на рис. 28.

Нехай малюк уважно подивиться на ляпку і скаже, на що вона схожа. Потрібно висувати якнайбільше версій. Але не мо­жна придумувати будь-що. Важливо, щоб ці версії були хоч якось пов'язані із зображенням ляпки. Коли фантазія буде ви­черпана, запропонуйте вибрати найцікавішу, оригінальну, на його погляд, версію. Попросіть пояснити, чому він так вважає.

Зверніть увагу на те, які образи викликає у дитини ляпка. Є вони цілісними, тобто спираються на все зображення, чи вони стосуються лише якоїсь його деталі? Чи використовуються форма і колір зображення? Є в них якийсь рух чи вони нерухо­мі? Добре, якщо вона навчиться "бачити" образи, для яких ха­рактерне усе перераховане. Ну а якщо їй не все буде вдаватися, включіть власну фантазію і покажіть, що можна побачити в тій чи іншій звичайній ляпці.

Матеріал для гри можна приготувати і самостійно. Візьміть аркуш паперу, складіть його навпіл. Потім на місце згину двох половинок (всередині) капніть одну-дві краплини чорнила і притисніть одна до одної половинки аркуша так, щоб краплини перетворилися на симетричну плямку — вийде ляпка. Спробуй­те залучити до цього цікавого, але дуже відповідального заняття малюка. Тоді грати в "Ляпки" йому буде ще цікавіше.

Підсумкове заняття гуртка “Батік”

за І півріччя  навчального року

основній рівень навчання

ТЕМА: ОРНАМЕНТАЛЬНА КОМПОЗИЦІЯ У ДИЗАЙНІ ТЕКСТИЛЮ

МЕТА:  1)  розглянути особливості текстильної графіки як засобу художньої виразності в дизайні текстилю на прикладі орнаментальних композицій.

перевірити знання учнів у техниці холодного батіка, з метою уникнення помилок у процесі створення орнаментальних композицій; 2) розвивати охайнвсть та увагу при виконанні роботи; 3) виховувати обережність при роботі з електроприладами та вогненебезпечними матеріалами. На занятті розглядаються особливості текстильної графіки як засобу художньої виразності у дизайні текстилю на прикладі орнаментальних композицій.

Матеріали та обладнання:

1. виставкові роботи; 2) фото з орнаментальними композиціями;

3) авторські роботи; 4) кліп-арти; 5) технологічні картки-пам'ятки з технологієй уникнення помилок у техниці холодний батік; 6) презентація.

План заняття:

I. Організаційна частина. Пiдготовка до заняття.

II.  Актуалізація опорних знань, умінь, уявлень та чуттєвого досвіду.

Мотивація навчальної діяльності. Повiдомлення теми, завдання заняття й мотивацiя навчання.

III.  Перевірка практичних умінь та теоретичних знань,  навичок, що до особливості розпису тканини з використанням орнаменту. Перевірка знань з техніки безпеки при роботі в техниці холодний батік та гарячий батік.

IV. Презентація творчих виробів учнів.

V. Підсумок. Атестація.

Послідовність виконання роботи у техниці холодній батік. Картки-пам'ятки: уникнення помилок у роботі в техниці батік.

Учень уміє:

1. Виконує правила техніки безпеки у роботі з матеріалами.

2. Виконує правила техніки безпеки у роботі з електроприладами.

3. Уміє натягувати тканину. Користуватися фарбами та електроприладами.

4. Виконує технологічну послідовність у процесі виконання роботи у техниці холодний та гарячий батік.

5. Уміє створювати орнаментальну композицію.

Ключові слова: текстильний орнамент, засоби графіки, художній образ, мотив, композиція, колорит, тканина.

Хід заняття:

         I. Організаційна частина.

      Привітання. Перевірка готовності до заняття. Добрий день, діти! (Перевіряю наявність учнів у класі, готовність їх до уроку, правильність організації робочих місць.

     II. Актуалізація опорних знань, умінь, уявлень та чуттєвого досвіду.

      Мотивація навчальної діяльності. Повiдомлення теми, завдання заняття й мотивацiя навчання.

     Сьогодні ми підбиваємо підсумки за перше півріччя навчального року, розбираємо види розпису тканини та застосування їх у текстильному дизайні у виді орнаменту, аналізуємо результати. Сподіваємося на вашу активність та взаємоповагу.
III. Перевірка практичних умінь та теоретичних знань,  навичок що до особливості розпису тканини.

      Пригадаємо усі матеріали та інструменти, технологічну послідовність різних видів розпису тканини у техниці холодний батік.

Гра «Підказка»

      У грі використовується набір карток із зображенням предметів чи інструментів, назви яких учень повинен розповісти групі. За правильну відповідь 5 балів.

      У грі використовується набір карток з різними видами орнаменту.

      За правильну відповідь 5 балів.

Розумниці. Метод «Мозковий штурм»

За кожне правильне твердження - 1балл

Що таке ручний розпис? (правильна відповідь)
      Ручний художній розпис тканини, як своєрідний вид оформлення  текстильних виробів, має багатовікову історію. Найпоширенішим є спосіб оформлення тканини за допомогою резервуючих сумішей (резервів), відомий під назвою батік.

В чому полягає суть способу? ( правильна відповідь)

       Суть цього способу полягає в тому, що ділянки тканини, які не мають бути зафарбованими, покривають резервом (бджолиний віск, парафін, різні смоли), які просочуючи тканину, захищають її від фарб.

      Підготовлену таким чином тканину опускають у фарбу і зафарбовують, а
потім видаляють з неї резерв. Внаслідок цього на тканині дістаємо білий
рисунок на зафарбованому фоні.

Що означає слово «батік»? (правильна відповідь)

      Слово “батік” яванського походження і в перекладі означає “малювання
гарячим воском”.

Коли з’явилося мистецтво батіку? (правильна відповідь)

      Мистецтво батіку розвивали з глибокої давнини. Багато
народів світу – індійці, китайці, єгиптяни, перуанці займались цим видом мистецтва, але найвищого розвитку і художньої досконалості воно досягло в Індонезії на Яві.

      Більшість дослідників вважає, що батік зародився у 13-14 столітті, а
став найпоширенішим у 17 столітті, коли був винайдений “чантинг” –
оригінальний інструмент для нанесення узорів розтопленим воском.
      У нашій країні батік зародився у 30-х роках 20 століття і отримав
розвиток і визнання.

      Ручні розписи тканини вміщують так званий холодний батік, гарячий батік
і вільний розпис тканини. Кожний з них має свої особливості.

 Які ви знаєте ручні способи художнього розпису тканини?  правильна відповідь)

      Холодний батік, вільний розпис, акварельний розпис, термічний батік
У чому полягає суть названих способів? Перелічте їх відзнаки. Покажвть на наданих прикладах який батік є холодним, вузликовим, термічним, де вільний розпис та акварельний.

Перегляд демонстраційного матеріалу.

Художня тканина. Які її особливості, художньо-естетичні функції? (правильна відповідь)

      Розпис тканин важливий вид художнього оформлення. Основне джерело його розпису – художні традиції.

      За характером виробленням і досягнення кінцевого результату художня
тканина має двояку природу. По-перше; ужиткова річ, необхідна в житті і
діяльності кожної людини. По-друге; утилітарна функція тканини ніколи
не виступає як самодостатня і тим паче абсолютна, а завжди доповнюється
здатністю прикрашати, приносити задоволення, радість, збуджувати і
формувати почуття прекрасного, одним словом, доповнюється
художньо-естетичною функцією.

      Прекрасне закладене в самій сутності тканини: її м”якості, еластичності,
здатності набирати будь-яких еластичних форм.
Яке місце у діяльності людини посядає тканина? ( правильна відповідь)
      Оздоблення тканин почалося ще здавна. Розпис по тканині – незвичайно
багатий, гідний подиву вид декоративної творчості, лише йому притаманні
засоби виразності.

Чим ручний розпис відрізняється від машинно-заводського?  (правильна відповідь)
      Основне кредо розпису – рукотворний, імпровізований характер. Цим ручний розпис відрізняється від машинно-заводського. Такий розпис оформить
інтер’єр житла, офісу, учбового закладу, оскільки в ньому стає “тепліше”
від ваших рук.

      Художній розпис – можливість розписати хустки на шию, косинки, шарфи,
портьєри, скатертини. Сумки і навіть взуття.

     Що таке орнамент і як він використовується у дизайні текстилю?

(Використовуємо комп’ютерну презентацію)

      Постановка проблеми. У всі часи однією з головних цілей мистецтва було формування художніх образів, що відображають дійсність. Проте часто віддзеркалення дійсності відбувається в мистецтві не прямо, а опосередковано. Особливо яскраво це виявляється в мистецтві опорядження текстилю, де асоціативність художнього мислення має широкі межі, і образність орнаменту нерозривно пов’язана з образом самої речі. Орнамент може майже розчинитися у виробі, а може відігравати провідну або, навіть, основну роль у структурі художнього образу. Дизайнер повинен розуміти особливості орнаменту і уміти професійно виділяти одні його особливості і властивості і, навпаки, пом’якшувати, приглушати інші.Художній образ, маємо на увазі образ орнаменту, формується у свідомості дизайнера, втілюється на конкретному матеріалі за допомогою різних засобів художньої виразності. У кожному виді мистецтва вони мають свою специфіку або застосовуються по-різному (наприклад, орнамент у вишивці та орнамент у килимарстві). До засобів виразності у методиці дизайну відносять ті, на основі яких виходить зображення, і ті, на основі яких воно сприймається глядачем Вивчення спеціальної літератури з цього питання дозволило виявити, що до виразних засобів графіки на тканині відносять: основні елементи образотворчої мови (крапка, штрих, лінія); композиційні засоби їх організації (впорядкування) на якій-небудь поверхні; властивості поверхні, на якій створюється зображення.

      Уміле поєднання всіх трьох видів виразних засобів дозволяє створювати переконливі образи з численними індивідуальними варіаціями. Разом з тим, дія перерахованих видів виразних засобів не рівнозначна: найголовнішими для графіки на тканині є основні елементи образотворчої мови, такі як: крапка, штрих, лінія, пляма; решта видів виразних засобів має відмінності через різне призначення зображень і, відповідно, різне трактування образу творів.

      Процес створення орнаментальних композицій різноманітний. У кожного дизайнера він відбувається по-своєму - і виникнення художнього орнаментального образу, що відповідає індивідуальному задуму автора, є обов’язковим для всіх. Оскільки в дизайні текстилю провідна роль відводиться не тільки змісту сюжетної композиції, але і її емоційно-чуттєвій дії, часто асоціативній, дизайнер повинен, перш за все, визначити, які емоції, відповідні призначенню тканини, повинні бути розкриті в тому або іншому орнаментальному рисунку. На думку В. Шугаєва, “красиво”, “нарядно”, “весело”, “урочисто”, “спокійно”, “скромно”, “суворо” - так або таким чином людина визначає свої враження від різних орнаментів. Але це лише деякі елементарні визначення. Насправді ж гама переживань, які можуть бути виражені в орнаменті, набагато ширші”“Орнамент - один з найдавніших видів художньої творчості. Прекрасні його образи, що дійшли до нас з різних епох, - пише Л. Буткевич у своїй монографії “Орнамент як процес”, - зачаровують красою, особливим світом образів, на перший погляд так несхожих на те, що оточує людину в реальному житті”Видатний англійський художник ХІХ ст. У Морріс практично вперше порушив “питання про виникнення і значення орнаменту для того, щоб додати красу виробам людської праці, які інакше були б просто потворні, а по-друге, зробити саму роботу радісною”.

      Роль орнаменту, на думку відомого мистецтвознавця М. Кагана, пов’язана з тим, що орнамент повинен не тільки прикрашати, але і виділяти якусь частину предмета, надавати їй при сприйнятті особливої уваги, оскільки “він створюється тими ж засобами, якими оперує декоративно-прикладне мистецтво і архітектура при створенні художнього образу - формою, пропорціями, силуетом, ритмом, колірними відносинами, фактурою матеріалу”. Функція ж орнаменту полягає, як вважає автор, в тому, щоб розвивати і збагачувати художньо-образне значення витвору прикладного мистецтва, і орнамент здатний це зробити тому, що, виділяючи ті або інші частини поверхні предмету, він допомагає “побудувати” її так, як це потрібно для вирішення загального емоційно-виразного завдання.Слід зазначити, що орнаментальна творчість ґрунтується на осмисленні ідей і понять, що утворюються в підсвідомості, та їх подальшому переході у форму асоціативно- абстрактних або логічно- символічних образів, що сприймаються чуттєво. Гурська в своїй книзі “Мова та граматика українського орнаменту” пише з цього приводу: “Орнамент - мудрість народу». Орнамент дає людині крила і підноситься разом з ним в небо, прагнучи зрозуміти будову зірок, планетної системи та втілити це в своїй простій практичній роботі в матеріалі. Орнамент будить уяву і фантазію, а людина, яка йде дорогою Добра, має багату уяву, освоївши ази точних наук, може подолати на своєму шляху всі труднощі і досягти високої і бажаної мети служіння людству і досягненню своїх вищих ідеалів” Орнамент займає особливе місце серед різних “мов” мистецтв. Економний і лаконічний, він сприймається, з одного боку, як найзриміший, доступний, а з другого боку, як незвичайно місткий, що вбирає в себе безліч інших художніх і нехудожніх мов. Я. Запаско зазначає, що орнамент не є “видом” мистецтва (оскільки не виступає самостійно), а його основними ознаками є ритмічність, повторюваність рапортів і стилізація.Зауважимо, що текстильний орнамент, як і орнамент архітектурний, різьбовий, книжковий (графічний), можна підрозділити на традиційний, або національний, орнамент історичних стилів, класичний і сучасний. При цьому межі розподілу відносні, оскільки в мистецтві багатьох народів через різні історичні причини існували схожі орнаментальні форми, а форми орнаменту різних історичних стилів освоювалися і інтерпретувалися по-новому в кожний історичний період аж до наших днів залежно від того, що з минулого є близьким для сьогодення.

 Перевірка навичок практичної діяльності.

Отже, з чого починаємо роботу? ( правильна відповідь)

З тканини. Тканина незалежно від вибраної техніки потрібна бути натуральною.

Перевіримо себе.  Як перевірити натуральнвсть тканини? Хімічна перевірка.( правильна відповідь) Волокно, хлопок, віскоза, льон – горить швидко, згорає повністю, залишає світло-сірий попіл, запах згорілого паперу.

Волокно, шовк, шерсть – горить погано, залишає маленьку темну кульку на кінці, запах горілого рога.

Штучне волокно – не горить, плавиться, залишає на кінці темну кульку, запах відсутній.

Необхідно нам мати підрамник? ( правильна відповідь) Так.

Які фарби застосовують для роботи на тканині? Продемонструйте відзнаки фарб.

 ( правильна відповідь) Акрилові, анілінові барвники

 Чим наносять рисунки на тканину у холодному  батіку? (правильна відповідь)

Особливістю рисунків холодного батіку є їх чітко виражений графічний
характер. Рисунки ці наносяться на картину спеціальними резервними
сумішами (резервами) у вигляді замкнутих контурів і вже у їх межах
фарбами розписують виріб.

Що входить до складу резервуючи сумішей для холодного батіку? (правильна відповідь) За розпису скляною трубочкою до складу резервуючи сумішей для холодного батіку входять гумовий клей, бензин, віск, парафін, вазелін і каніфоль.

Існує кілька рецептів для холодного батіку.
Холодні резерви для батіку, г1 2 3
Гумовий клей 200 200 200
Бензин 250 250 250
Парафін 50 25 50
Віск бджолиний - 25 -
Каніфоль - - 2
500 500 500

Для розпису у гарячому батіку беруть воск, парафін, суміш «холодний воск».
Як здійснується розпис способом холодний батік? Технологічна послідовність? Резервування?

Які інструменти застосовують для нанесення контурів рисунка резервом? (правильна відповідь)

      За розпису тканини способом холодний батік рисунки можуть бути виконані різноманітні, але обов’язково чіткий поділ кольорових площин. Кожну з таких площин обводять резервом. Для нанесення контурів рисунки резервом застосовують скляні трубочки довжиною 15...20 см з тонкими загнутими кінчиками. На невеликій відстані від кінчика є потовщення – резервуар для резервуючої суміші. Для набирання резерву кінчик трубочки опускають у резерв і через широкий кінець втягують його у трубочку до аповнення резервуару.

      При розписуванні кінчик трубочки з набраним резервом обтирають ватою.
Після цього трубочку швидко опускають на тканину і почекавши, поки
резерв затече у кінчик трубочки, починають наводити контури рисунка.
Залежно від волокнистого складу тканини, її щільності й товщини,
трубочки необхідно вести з різною швидкістю. Наприклад, за наведення контуру по щільних і більш товстих бавовняних тканинах (полотно, бязь) трубочку слід вести досить повільно, щоб резерв міг повністю просочити тканину (для таких тканин необхідно наводити контур також із зворотного боку тканини). При наведенні контурів рисунка на капроні й натурального шовку трубочки слід наводити швидше, постійно стежачи за тим, наскільки рівномірно резерв просочує тканину.

Як слід контролювати якість наведення малюнку? ( правильна відповідь)

      Якість наведення контуру слід контролювати з зворотнього боку, поки резерв не висох. Місця, які погано просочені, або мають пропуски, треба зарезервувати із зворотнього боку тканини.

      Після нанесення резерву на тканину йому дають висохнути. Тривалість
висихання залежить від температури приміщення і становить у середньому
20...40 хвилин. У холодному батику зарезервовані контури назавжди залишаються на тканині.

Демонстрація практичних навичок.

      Перед розписом рисунок діти наносять на тканину олівцем, а потім нанесені
контури рисунка обводять скляною трубочкою з резервом.  Виріб
виконуватиметься у кількох примірниках, доцільно спочатку виготовити
шаблон. Контурна лінія рисунка повинна мати ширину не менше 1 мм, щоб її було добре видно через тканину. Отриманий шаблон підколюють до тканини.
Розпис фарбами.

Коли починати розпис фарбами? Однаково чи ні веде себе фарба на різних тканинах? (правильна відповідь)

      Починати розпис фарбами можна лише після повного висихання резерву.
Розписаний резервом виріб не рекомендується залишати більше як на 24 години, тому, що резерв дасть ореол і, фарба не буде підходити до
контурів рисунка.

Які застосовують пензли для розпису тканини? (правильна відповідь)
      Для нанесення фарб при розписі холодний батик застосовують різні пензлі й тампони. Тампони виготовляють із вати й поролону. Вату накручують на дерев’яні стержні різного діаметра.

      Тканини з різних волокон неоднаково вбирають фарби. Тому останній слід застосовувати різного ступеня насиченості. Фарби на різних тканинах розтікаються неоднаково.

Як веде себе фарба на різних тканинах? (правильна відповідь)

Добре розтікаються фарби на бавовняних, віскозних тканинах, натуральному шовку, трохи гірше – на ацетатних і триацетатних тканинах, ще гірше – на капронових. Тому при розписуванні останніх пензлик або тампон з фарбою слід підводити до країв зарезервованого рисунка. В процесі розписування тканин, на яких фарби добре розтікаються, під час покриття невеликих площин рисунка тампон або пензлик з фарбою треба ставити у центрі площини й фарба сама рівномірно підтече до країв зарезервованого контуру.

      На поверхні тканини фарба швидко висихає, тому її потрібно наносити
однаково насиченим тампоном швидко й рівномірно. Інакше під час покриття великих площин утворюються ореоли й затікання, які є браком у роботі.

Як сушать вироби? (правильна відповідь)

      Розписані фарбами вироби сушать на рамах в горизонтальному положенні, щоб не підтікала фарба. Після повного висихання вироби запарюють, щоб зафіксувати барвник на волокні. Час запарювання визначається видом і класом барвника, яким була розписана тканина.

  Перевірка знань з техніки безпеки при роботі в техниці холодний батік. (правильна відповідь)

     При виготовленні резерву для холодного батику слід строго дотримуватись
правил пожежної безпеки. Варити резерв необхідно у добре вентильованому
приміщенні на закритому вогні (електроплитка із закритою спіраллю) на водяній бані.

      У склянку або металеву банку насипають подрібнений парафін і
розплавляють на водяній бані до отримання однорідної маси. Такий резерв
готовий до вжитку, його слід зберігати у щільно закритому посуді. За
зберігання резерву парафін, віск випадають в осад, бензин випаровується.
Тому перед вживанням його слід розігріти на водяній бані, якщо надто густий долити бензину.

а) поточний інструктаж;

б) індивідуальний інструктаж.

IV. Презентація творчих виробів учнів.

За цікаву, змістовну рекламу - 10 балів.

Запитання учням, які презентують свої вироби.

Метод «Прес-конференція». За цікаву змістовну відповідь — 5 балів.

1. Яким спосібом виготовлено виріб?
2.  Які елементи використано?
3. Чи були ускладнення під час роботи?
4. Які додаткові матеріали та інструменти знадобилися?
5. Скільки часу потрібно на виготовлення виробу?
6. Якою може бути орієнтовна ціна виробу?
7. Для чого призначено виріб, яку роль йому відведено?

Як працював — такий і врожай зібрав.

      Учні заповнюють картку оцінювання виробу. Працюють у парах, оцінюючи етапи, вироби один одного. Виставляється оцінка. Додаток 2

Рефлексивна презентація власного виробу.

Аукціон. Ділова гра.

Виберіть вироб, який хотілося б купити, але не свій.  Відповідь обгрунтуйте.

• Чи досягли очікуваних результатів?

• Чи відповідає готовий виріб задуму, розробленим критеріям?

• Які орієнтовні матеріальні затрати?

• Яка орієнтовна вартість виробу порівняно з вартістю таких виробів у художніх салонах, на ринку?

• Які труднощі виникли під час виконання творчого проекту, шляхи їх подолання?

• Якби я знову починав виконувати цю роботу, то зробив  би так...

Підведення підсумків. Атестація.

Прибирання робочих місць.

СПИСОК  ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

Аврунина А.И., Зонова Е.А., Тюленев Н.В. Технология отделки тканей. М.: Лег. Индустрия, 1972. – 452.

Прямые красители. Проспект. – М.: ВО Союзанилпром.

Кричевский Г.Е., Корчагин М.В., Сенахов А.В. Химическая технология
текстильных материалов. – М.: лег индустрия, 1985.

Рогова И.В., Будровина А.И., Губырин В.Л.. отделка шелковых тканей. –
М.: Гизлегпром, 1954.

Активные красители в печати по хлопчатобумажным тканям. Каталог. М.:
НИИТЭХИМ, 1977

.

Аннотация. Яковец И. А. Орнаментальные композиции в дизайне текстиля.

Барташніков О.О., Барташнікова І.А. Інтелектуальна іг­ротека. Тренування інтелектуальних і творчих здібностей дітей 6 років. Рівень L Альбом. - Львів: Оксарт, 1996.

Барташніков 0.0., Барташнікова І.А. Інтелектуальна іг­ротека. Тренування інтелектуальних і творчих здібностей дітей 6 років. Рівень І. Методичний посібник. Львів: Оксарт, 1996.

Барташникова И.А., Барташников А.А.. Учись играя. Тренировка интеллекта. Игры и тесты для детей 5-7 лет. - Ха­рьков: Фолио, 1997.

Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей. - М.: Издательский центр «Академия», 1996.

Дьяченко О.М. Пути активизации воображения дошко­льников //Вопросы психологии. 1987. №1.

Мелик-Пашаев А.А. Педагогика искусства и творческие способности. - М.: Знание, 1981.

Никитин Б.П. Развивающие игры. — М.: Педагогика, 1981.

Одаренные дети: Пер. с англ. /Общ. ред. Г.В. Бурменской и В.М. Слуцкого. - М.: Прогресс, 1991.