Рухливі ігри на уроках фізичної культури в початкових класах
Рухливі ігри
на уроках фізичної культури
Підготувала:
Вчитель фізичної культури
Соснівської філії
ОНЗ « ЗОШ I-III ст с. Пнівне»
Пігулко І. В.
2020
Запропоновані ігри входять в систему уроків фізичної культури і можуть використовуватись вчителями фізичної культури.
Вступ
«У грі немає людей серйозніших, ніж малі діти»
В.О.Сухомлинський
Ігри є одним з найпоширеніших засобів фізичного виховання і являють собою свідому, активну та ініціативну діяльність людей, спрямовану на досягнення умовної мети, добровільно встановленої гравцями.
Рухливі ігри - це ігри метою яких є загальний фізичний розвиток без спеціальної підготовки. Вони побудовані на вільних, різноманітних і простих рухах, пов’язані з включенням у роботу головним чином великих м’язових груп, прості за своїм змістом і правилами.
Рухливі ігри відзначаються великою емоційністю, оскільки в них завжди є широкі можливості для виявлення особистих якостей, ініціативи. Ігри викликають почуття задоволення, створюють добрий настрій, сприяють зміцненню дружби і взаємодопомоги.
Правильна організація і проведення рухливих ігор завжди приносять задоволення, створюють добрий настрій. Дітей в іграх захоплюють широкі можливості для вияву особистих якостей, активності, ініціативи. Учасники ігор, більше ніж в інших фізичних вправах, можуть виконувати різні рухові дії так, як їм хочеться, відповідно до своїх індивідуальних особливостей. Одним з дійових факторів привабливості ігор є елемент змагання. Навіть у таких простих іграх, є чітко виражене бажання гравців перемогти: скоріше оббігти коло, догнати партнера або встигнути втекти від нього. Ще яскравіший змагальний характер мають ігри, в яких учасники діляться на групи, команди і де кожна група або команда, кожний учасник команди прагнуть досягти кращих результатів. При цьому в одних групових іграх рухові дії за сигналами здійснюють відразу всі учасники, тому особиста участь кожного учня не буває в центрі загальної уваги, в інших іграх за діями кожного гравця з запалом спостерігають всі учасники команди.
Граючи, діти задовольняють властиву їм потребу в рухах.
Методичні рекомендації проведення рухливих ігор
1. Підготовка до гри
Ігри для уроку добирають передусім залежно від змісту їх рухів: гра з бігом або стрибками, з метанням чи передаванням предметів, з опором, доланням перешкод, з ходьбою, елементами строю, з лазінням, перелізанням тощо. Ігри треба добирати так, щоб їх руховий зміст не повторювався під час виконання інших вправ.
Для вибору гри істотне значення має її зміст. Ігри зі складними правилами, що потребують великої зосередженості і уваги, або нові, які розучуються, не слід проводити на тих уроках, на яких розучують або засвоюють технічно складні вправи. В цих умовах треба вибирати ігри, добре відомі дітям.
Добираючи ігри для уроку необхідно передбачати:
а) педагогічне завдання, яке має бути розв’язане за допомогою гри;
б) місце гри на уроці;
в) основний руховий зміст гри;
г) фізичне і емоційне навантаження;
д) склад дітей за статтю і фізичною підготовленістю.
Підготовкою місць для гри займаються перед уроком діти (чергові по класу або спеціально призначені учні) під керівництвом учителя.
Розмітка майданчика може бути постійною і тимчасовою. Тимчасова розмітка позначається великими і малими прапорцями, стояками, лініями.
Для проведення ігор потрібен різний інвентар: м’ячі, мотузки, цурки, стрічки, мішечки, прапорці, стояки, обручі та ін. Інвентар для ігор має бути завжди у належному стані. Якщо в школі є наочні посібники (таблиці, плакати), то вони допоможуть учням швидше і краще ознайомитися з іграми.
Успіх в організації ігор багато в чому залежить від підготовки до них вчителя. Педагог зобов’язаний досконало знати гру і можливі варіанти, до дрібниць продумати організацію та хід гри.
Перед початком гри вчитель повинен коротко і точно пояснити учням умови гри і відразу вміло організувати дітей.
2. Пояснення гри
Вчитель спочатку повідомляє учням, в яку гру вони будуть грати, вказуючи, що для цього треба розділитись на групи і негайно приступає до поділу (яким способом це зробити, вчитель вирішує заздалегідь)
а) на розсуд вчителя;
б) шляхом розрахунку;
в) фігурного марширування;
г) за призначенням капітанів команд.
Вибирати команди, ведучих можна за допомогою лічилок або коротеньких поезій, вивчених на уроках.
Розділивши клас, вчитель розповідає про її зміст і правила. Щоб переконатися, чи зрозуміла гра, вчитель запитує у двох-трьох учнів про зміст і правила, після чого починає гру.
Інколи в ході підготовки до гри необхідно показати основні дії. Крім того, дітям повідомляють про всі команди або сигнали, які застосовуються у грі (свисток, прапорець, сплески в долоні).
Перед повторенням відомої учням гри варто нагадати її зміст і правила, причому краще, якщо це зроблять діти.
Ігри мають допомагати зміцненню дисципліни. Цьому сприяють виконання правил гри, чіткість рухів і дій, правильні взаємини між гравцями. Щоб забезпечити кращий порядок під час ігор, вчитель може вводити спеціальні елементе, які підвищують дисципліну учнів (це особливо зручно для проведення командних ігор). Наприклад, за кожний недоречний вчинок знижують результат (очка).
3. Проведення гри
У проведенні ігор винятково велика роль вчителя. Від нього залежить не тільки підготовка гри, а й весь хід її та результати. Вчитель керує грою, спостерігає за нею, а якщо потрібно, то й сам бере в ній участь разом з дітьми (крім ігор з елементами змагання).
Учитель повинен керувати грою чітко, об’єктивно і тактовно, забезпечуючи дружні взаємовідносини. Він підбадьорює тих, хто грає не зовсім вдало, утримує кращих гравців від демонстрування своєї переваги перед іншими. Велику увагу приділяє спостереженню за загальним станом і самопочуттям кожного учня. Фізичне навантаження у грі регулює такими прийомами: зменшенням або збільшенням часу, відведеного на гру, кількістю повторень гри, розмірами майданчика і довжиною дистанції, яку пробігають гравці, масою предметів, що використовуються учнями, введенням короткочасних пауз-бесід для відпочинку.
Під час проведення ігор слід не просто грати, а, граючи, досягати кращих результатів у різних рухових діях. Учнів треба привчати свідомо використовувати засвоєні прийоми у найрізноманітніших умовах.
У проведенні ігор треба уникати азарту. Не можна допускати, щоб суперники по грі стали супротивниками в житті, щоб в результаті гри клас розколовся на два табори. Навпаки, після гри діти повинні ще більше здружитися.
У командних іграх умови мають бути однаковими для всіх команд (своєчасна зміна сторін майданчика, інвентаря, однакова кількість перебіжок і часу для гри).
4. Підведення підсумків гри
Ігри завжди треба закінчувати організовано. Потім слід підсумувати гру, оголосити результати і пояснити причини їх відмітити позитивні і негативні сторони, показати вміле використання у грі вивчених рухів, розкрити недоліки, дати поради щодо організації і проведення ігор у позаурочний час. Особливо велике місце треба приділити поведінці учнів, їхнім взаєминам та взаємодії. Необхідно високо оцінювати позитивну поведінку . і закликати до наслідування її. Не можна залишати поза увагою негативні моменти в грі. Показати непривабливість поганих вчинків окремих гравців — обов’язок учителя.
До підбиття підсумків бажано залучати самих учнів. Це сприятиме вихованню в дітей об’єктивної оцінки як своїх дій, так і дій товаришів, уміння з’ясувати причини перемог і поразок. Аналізувати підсумки гри треба дуже тактовно, спокійно, доброзичливо.
Діти успішно збагачують свої ігрові дії під час занять іграми на уроках фізичної культури. Досвід свідчить, що коли на уроках добре розучують і проводять ігри, то вони швидко стають надбанням учнів у побуті, що дуже важливо у загальній системі роботи з фізичного виховання школярів.
1 КЛАС
Школа активного відпочинку (рекреації)
«Совонька»
Посередині майданчика позначають «гніздо», у якому один із гравців стає «совонькою», решта дітей розбігаються майданчиком. За сигналом «День настає — все оживає» діти бігають майданчиком, імітуючи політ пташок. За сигналом «Ніч настає — все завмирає» діти зупиняються. «Совонька» «вилітає з гнізда» на «полювання» і стежить за гравцями. Якщо хтось із них поворухнувся, «совонька» забирає цього гравця до себе в «гніздо». За сигналом «День наступає — все оживає» «совонька» повертається до свого «гнізда», а учасники гри знову бігають майданчиком. Діти, які потрапили до «гнізда», пропускають одну гру.
«Колобки та їжачки»
Учитель разом із дітьми пригадує казку «Колобок» і пропонує пограти в гру, що відтворювала б події казки. За допомогою лічилки визначають, хто буде «зайчиком», «вовчиком», «лисичкою» та «ведмедиком», решта дітей — «колобки».
На одному боці майданчика вчитель малює круг — це «хатка колобків», на другому — розміщує обручі («хатки звірят»). «Звірята» займають свої «будиночки», а «колобки» ходять майданчиком. Учитель
В лісі колобки гуляють,
Ходять, бігають, стрибають,
Комариків відганяють.
(«Колобки» виконують різні рухи відповідно до тексту.)
Колобки, тікайте,
Зайчик за деревом — поспішайте!
«Колобки» тікають, а «зайчик» ловить їх. Аналогічно вчитель говорить про «вовка», «лисичку» та «ведмедика». Потім діти міняються ролями.
«Збирання листя»
У грі на свіжому повітрі використовують опале листя, у залі — листочки, нарізані з паперу, що розкидані на підлозі. Учитель зображує разом із дітьми рухи тварин і птахів, потім діти рухаються самостійно. За командою «Зібрати листя!» діти збирають листя впродовж 15-20 с. Перемагає той, хто зібрав найбільшу кількість листя. За командою «Розійтися!» діти розбігаються і за сигналом учителя якнайвище підкидають листя вгору.
«Слухай сигнал»
Учні йдуть по колу або пересуваються майданчиком у вільному напрямку. Коли вчитель подасть сигнал в обумовлений спосіб (свистком або плесне у долоні) один раз, учні повинні набути пози «лелеки» (стояти на одній нозі, руки в сторони) або іншої, обумовленої раніше, пози. Якщо вчитель подасть сигнал двічі, учні повинні набути пози «жабки» (присісти, п'яти разом, носки й коліна в сторони, руки між ступнями ніг на підлозі). На третій сигнал учні відновлюють ходьбу.
Діти мають наслідувати рухи тварин і птахів. Перемагає той, кому вдасться найточніше відтворить рухи та звички тварин (птахів), У грі діти удосконалюють свої рухи; розвивають їх виразність, точність, різноманітність; вчаться управляти своїм тілом.
Кожний учасник обирає собі рослину, яка йому подобається (береза, верба, дуб та ін.). За сигналом учителя всі перетворюються на ліс і реагують на зміни погоди й час доби (тихий ніжний вітерець, сильний холодний вітер, ураган, дрібний грибний дощик, злива, спека, ласкаве сонце, ніч, град, мороз та ін.). Перемагає той, кому вдасться найточніше відтворити рухи дерев.
Ведучий промовляє різні слова. Якщо він називає предмет або істоту, які літають, то гравці «літають» (піднімають і опускають руки через сторони) і промовляють звуки, що є для них характерними. Якщо ведучий називає предмет, що не літає, то гравці не піднімають руки й мовчать.
Учитель стоїть обличчям до учнів, які шикуються в одну шеренгу. Він подає різноманітні команди. Команду виконують лише в тому разі, якщо перед нею вчитель говорить: «Клас!». Той із гравців, хто припускається помилки, робить крок уперед, проводжуючи грати. Гра триває до 3 хв. Після її завершення вчитель називає найуважніших учнів. У такий спосіб засвоюють стройові команди, розвивають увагу та швидкість реакції.
Діти об'єднуються у дві команди. Вони шикуються у шеренги обличчям одна до одної на середині майданчика. За першим сигналом перша команда повертається кругом і марширує на місці, а друга — йде вперед. За другим сигналом діти першої команди повертаються та ловлять дітей другої, які швидко повертаються на свої місця (за лінію). Перемагає команда, у якої виявиться найменше пійманих дітей.
Усі гравці — «конячки». На відстані 1 м від стіни позначено будиночки «конячок» — «стійла», яких повинно бути на 2-3 менше, ніж кількість дітей. За командою «Крок коня!» «конячки» йдуть, високо піднімаючи коліна; «Поворот!» — «конячки», повернувшись кругом, ідуть в інший бік; «Риссю!» — «конячки» біжать; «У стійла!» — біжать, намагаючись зайняти вільне місце. Хто залишиться без свого будиночка, той залишає гру.
Гравці стоять у колоні по два. За сигналом вчителя «На прогулянку» - всі розбігаються, за другім сигналом - «Швидко стати в шеренгу» — усі гравці повинні стати на свої місця. Виграє та команда, яка швидше вишукувалась.
- Дистанція між учнями - витягнуті вперед руки.
- Не дозволяється штовхатися
На початку гри вчитель домовляється з дітьми, що майданчик — це «море», а «пароплав» — це гімнастична стінка, лава або колода. Діти («пташки») перелітають через «море». Учитель вимовляє: «У-у-у!», що означає завивання бурі, «пташки» рятуються на «пароплаві». Учитель повинен стежити, щоб діти, піднімаючись на гімнастичну стінку, не пропускали щаблі та не наштовхувались одне на одного. Коли «буря вщухне», «пташки» знову «літають».
Учасників об'єднують у три команди, які шикуються в колони. На майданчику розташовують три кольорові кеглі. Двом командам так, щоб не чули учасники інших команд, повідомляють, біля якої мітки вони повинні шикуватися. За першим сигналом гравці розбігаються майданчиком, за другим — шикуються в колони по одному біля своєї кеглі. Гравці третьої команди, яким не повідомили колір кеглі, повинні самі зорієнтуватися та вишикуватися біля вільної мітки. Можна фіксувати час шикування третьої команди.
Потім кеглі переставляють, тепер уже іншій команді не повідомляють колір кеглі.
Діти шикуються у внутрішнє та зовнішнє кола. Якщо музика лунає неголосно, гравці йдуть тихо на носках, на голосну музику — стройовим кроком. За потреби вчитель попередньо показує його виконання. Якщо музика зупиняється після неголосного звучання, то гравці внутрішнього кола квацають гравців зовнішнього кола і навпаки. Якщо гравця заквацали, то він повинен підвести руку. Заборонено квацати гравців раніше, ніж зупиниться музика.
Діти утворюють коло. Усередині навколішках сидить «зайчик», перебирає руками, нібито передніми лапками. Діти співають:
Ой, у полі жито: сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє;
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла Як той зайчик, ох! (Двічі)
Ой, у полі просо: сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє;
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик, ох! (Двічі)
Ой, у полі гречка: сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє;
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик, ох! (Двічі)
На слова «сидить зайчик» і «чеберяє», той, хто сидить усередині кола, перебирає руками. Водночас діти ходять у колі. На слова «коли б такі ніжки» висувають почергово ноги вперед і назад, а на «ох!» підстрибують угору і вказують на «зайчика» рукою. Під час виконання другого куплету йдуть у протилежний бік. Під час виконання третього куплету на слова «коли б такі...» зупиняються, притупують ногою, рухають обома руками в повітрі перед собою або над головами.
Діти шикуються біля лінії. На відстані 9-10 м навпроти кожного учня розкладають по 3 «гриби» (виготовлені з дерева або намальовані на картоні). За сигналом діти повинні переносити «гриби» по одному до своєї лінії.
Діти групуються у кілька кіл, усередині кожного з яких стає гравець з кольоровим прапорцем у витягнутій руці. За першим сигналом керівника всі розбігаються по майданчику (крім гравців з прапорцями), за другим - зупиняються, присідають і закривають очі. Далі гравці з прапорцями переходять на нові місця. Відтак керівник подає команду: «До своїх прапорців!», а кожна група повинна віднайти прапорець свого кольору й утворити коло. Перемагає команда, яка виконає це завдання першою. Після кожної спроби гравців з прапорцями змінюють.
Діти утворюють коло, тримаючись за руки. Одна дитина — «квач», — стає всередині кола, в руках тримає хустину або на руці у неї пов'язка. На слова вчителя:
Ми весела дітвора.
Любим бігати й гуляти,
Нумо, спробуй нас піймати! —
діти ходять по колу праворуч або ліворуч (за домовленістю), і, щойно промовлене останнє слово, зупиняються і голосно разом кажуть: «Раз — два — три — лови!». Почувши слова «Лови!» діти розбігаються, а «квач» їх ловить. Спіймана дитина не може бути «квачем». «Квач» не ловить за лінією. Коли буде спіймано 2-3 дітей, гру завершують. На слова вчителя: «У коло, всі у коло!» — діти займають правильне коло. Учитель обирає найспритнішу дитину на роль «квача», і гру повторюють.
Учасники гри об'єднуються у дві команди. Вони стають у шеренги обличчям один до одного на відстані 610 м і розраховуються по порядку номерів. На відстані 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м’ячі. Учитель, який стоїть за 3-4 кроки перед командами, голосно називає один із номерів. Гравці з обох команд, яким присвоєно цей номер, парами біжать до набивних м’ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Команді, учасник якої прибіг на своє місце раніше ніж суперник, зараховують одне очко. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.
Варіанти: команди стоять у колонах; одбігається не тільки м’яч, а й шеренга або колона; учасники гри пересуваються стрибками на двох ногах; на одній нозі; навприсядки; долаючи перешкоди.
На майданчику накреслити дві паралельні лінії на відстані 1-2 м. одна від одної. Це «канава», де живе «вовк» (для «вовка» виготовити маску). Інші учні - «кози», вони стоять на одному боці майданчика, за 10-12 кроків від «канави». На умовний сигнал вчителя «кози», перебігають з одного боку майданчика на інший, перестрибують через «канаву». «Вовк» намагається їх спіймати, доторкнувшись до них рукою. Спіймані «кози» відходять вбік. Коли всі
«кози» перестрибнуть через «канаву», вони повертаються на попереднє місце і знову перестрибують через «канаву». Після того як спіймано 3-5 «кіз», гра закінчується.
«Вовк» не має права виходити за межі «канави».
«Коза», яка не перестрибнула, а перебігла через «канаву», вважається спійманою.
Якщо учнів багато, призначають два «вовки».
Дітей об'єднують у 5-7 команд, які утворюють кола на рівній відстані один від одного. Коло обмежене гімнастичним обручем — «будиночком». У центрі майданчика перебуває ведучий. Коли лунає музика, гравці вибігають із «будиночків» і біжать у колонах по одному периметром майданчика разом із ведучим. Коли музика припиняється, усі гравці повинні швидко зайняти свій «будиночок», ведучий може займати місце в «будиночку» будь-якої групи. Гравець, який залишився поза «будиночком», стає ведучим.
Діти утворюють коло, що позначено набивними м'ячами. Гравці йдуть по колу та промовляють:
Ми сміємося, а не плачемо.
Усе по колу разом скачемо.
Спробуй нас наздожени,
Але й сам не попадись.
Потім діти біжать по колу, намагаючись заквацати того, хто біжить попереду, та втекти від того, хто біжить позаду.
«Г оробці й горлиці (Г оробці й ворони)»
У грі може брати участь необмежена кількість учасників. Усі вони об'єднуються у дві команди і шикуються у шеренги спинами одне до одного. Одна команда — «горобці», друга — «горлиці». Коли вчитель промовляє; «горобці!» — «горлиці» повинні швидко тікати до певного місця, яке заздалегідь відведене, а «горобці» намагаються миттєво розвернутися й упіймати їх. Якщо учитель викликає: «горлиці!», «горобці»
тікають, а «горлиці» їх ловлять.
Учнів об'єднують у дві групи — «мавп і «ловців». «Мавпи» надягають маски, а «ловці» зав'язують на голові хустки. «Мавпи» розташовуються на одному боці майданчика, на якому є гімнастичні лави, «ловці» — на другому. Перед грою «ловці» домовляються між собою, які рухи вони виконуватимуть, потім виходять на середину майданчика та демонструють їх. Коли «ловці» відійдуть назад, «мавпи» злазять із «дерев» (гімнастичних лав) і наближаються до того місця, де стояли «ловці» та повторюють їх рухи. За сигналом ведучого «мавпи» біжать до «дерев» і залазять на них. «Ловці» намагаються піймати тих, хто не встиг залізти на «дерево», і ведуть пійманих до себе. Перемагає команда, яка піймає більше «мавп».
Чотирьох гравців із м'ячами на резинці, вільний кінець якої кріплять на зап'ястя, призначають ведучими. Вони розташовуються якнайдалі одне від одного, зображуючи «липкі кущики». Решта гравців бігають поміж ними. Ведучі, стоячи на місці, мають влучити м'ячем у гравців, які бігають.
Учнів об'єднують у 2 або 4 команди. Вони шикуються у колони біля центральної лінії по дві на кожний кошик праворуч і ліворуч від нього. За сигналом учителя напрямні кожної колони починають вести м'яч до кошика, атакують його, підбирають і передають його наступному гравцеві. Потім команди переходять на протилежний бік майданчика. Перемагає команда, яка влучить найбільшу кількість разів, атакуючи кошик праворуч і ліворуч.
Ведучий стоїть у колі діаметром 1,5 м, двоє гравців — із протилежних сторін на відстані 6 м від кола й намагаються влучити м'ячем у ведучого, який не має права його залишити. Той, хто влучить у ведучого, займає його місце.
Гравці діляться на 2 команди. Після жеребкування одна з команд виходить на «лінію вогню» (вона позначається) і шикується в шеренгу. Кожний учасник команди отримує по одному (можна по 2-3) малому м'ячу (набивному або тенісному). За 5-8 м від гравців у лінію паралельно команді розставляється 10-12 городків на відстані 50-80 см один від одного.
За сигналом вчителя всі гравці команди залпом кидають м'ячі, стараючись збити якомога більше городків. Збиті городки підраховуються і ставляться на місце. Команда, що відстрілялася, збирає м'ячі і передає їх іншій команді, яка теж намагається збити якомога більше городків. «Залпи» повторюються кілька разів. Виграє команда, що вибила більшу кількість городків.
Ведучий із 3 кружечками розташовується посередині зали. Колір кружечків відповідає кольорам світлофора. Учні шикуються в колону по одному і в повільному темпі біжать майданчиком, ведучи м'яч. Якщо вчитель демонструє жовтий світлофор, то учні переходять на ходьбу. Якщо зелений — продовжують бігати, якщо червоний — зупиняються. Зупинятися необхідно стрибком так, щоб не штовхнути товариша попереду («не скоїти аварії»). Якщо хтось із гравців під час гри діє неуважно, то стає замикаючим.
Гравців об'єднують у дві команди. Вони шикуються у два (зовнішнє і внутрішнє) концентричні кола. Гравцям позаду чіпляють стрічки — «хвостики». Кожна команда має певний колір хвостика. Під музику з тихим звучанням діти йдуть на носках, під гучну — звичайним кроком. Із припиненням тихої музики гравці зовнішнього кола намагаються зірвати «хвостик» у тих, хто у внутрішньому, і навпаки, коли зупиняють гучну музику, діти з внутрішнього кола намагаються зірвати «хвостики» у гравців зовнішнього. Перемагає команда, в якої залишилося більше гравців із «хвостиками».
Щоб «хвостик» не вдалося зірвати, слід пересуватися приставними кроками правим, лівим боком, спиною вперед.
Учні тримають м’ячі у руках і повторюють вправи за вчителем:
- оберти м’яча навколо кистей;
- перекладання м’яча з однієї руки в другу, обертаючи його навколо тулуба;
- перекидання м’яча з однієї руки в другу;
- підкидання м’яча і наступне його ловіння після плескання в долоні.
«Передав — сідай!»
Учасників об'єднують у кілька команд, обирають капітанів. Команди шикуються біля лінії в колону по одному. Попереду кожної колони, обличчям до неї, на відстані 5-6 кроків стає капітан, який тримає м'яч. За сигналом кожний капітан кидає м'яч першому гравцеві у своїй колоні. Піймавши м'яч, гравець повертає його капітановій сідає на підлогу. Отримавши м'яч від останнього гравця своєї колони, капітан піднімає його вгору, а гравці його команди підводяться.
На підлозі в різних місцях зали кладуть обручі на відстані 1,5 м один від одного. Усі діти, за винятком ведучого, стають у них і перекидають м'яч товаришам у різних напрямках. Ведучий, перебуваючи між обручами, намагається піймати м'яч на льоту або хоча б торкнутися його рукою. Якщо йому вдається це зробити, учитель дає свисток, після чого гравці, які перебувають в обручах, міняються місцями, а ведучий намагається зайняти один із обручів. Хто не встигнув зайняти обруч, той стає ведучим.
Учнів шикують в одну шеренгу, у кожного в руках — м'яч. За сигналом (удар м'ячем об підлогу) учні починають вести м'яч на місці. Попередньо обумовлюють спосіб ведення (стоячи, у присіді або сидячи). Потім учні, які вели м'яч, не втрачаючи, роблять крок уперед і гру повторюють. Перемагає гравець, який опиниться попереду всіх.
Діти стрибають на обох ногах зі скакалкою впродовж 10 с або протягом певного часу. Перемагає той, хто за цей час виконає найбільше стрибків.
Частина учнів (5-6 осіб) — «горобчики-стрибунчики» — стоять у «гніздечку» (намальованому колі діаметром 2 м), решта учнів сидить по краю майданчика. Учитель співає:
Чом сіренькі горобчики
Зажурились, засмутились?
Горобчики, диб, диб, диб,
Сіренькі, стриб, стриб, стриб!
Учні-»горобчики» на слова «диб, диб, диб» і «стриб, стриб, стриб» стрибають на обох ногах. На слова вчителя:
Не журіться, горобчики,
Потанцюйте, поскачіть,
Горобчики, диб, диб, диб,
Сіренькі, стриб, стриб, стриб! —
«горобчики» знову стрибають. Після завершення другого куплету «горобчики» переступають межі свого «гніздечка» і рухаються у напрямку учнів. Діти, перед якими вони зупиняються, йдуть до «гніздечка», а «горобчики» сідають на їх місця.
Гравців ділять на 3-4 команди, які стоять за лінією старту. Проти них на майданчику позначають стільки ж рядів невеликих кіл (купин) на відстані 40-50 см один від одного. У кожному ряду по 8- 10 кіл. За сигналом керівника гравці, що стоять у колонах першими, перестрибують з купини на купину, намагаючись не потрапити у «болото». Гра закінчується, коли всі діти по черзі візьмуть у ній участь. Виграє та команда, яка зробить менше помилок (набере менше штрафних очок). Перед початком гри учням необхідно показати, як стрибати з купини на купину. Гравець одержує штрафне очко, якщо під час стрибка не попаде ногою на купину або переступить лінію кола.
На підлозі поперек майданчика розташовані смужки завширшки 50 см. Гравці шикуються командами на одному боці майданчика. За сигналом перші гравці починають перестрибувати зі смужки на смужку. Стрибки можна виконувати з ноги на ногу або на обох ногах водночас. Гравці, які виконають завдання правильно, отримують очко. Перемагає команда, яка отримала більшу кількість очок. Згодом гру можна проводити на швидкість, змінюючи відстань між смугами.
2 КЛАС
Школа активного відпочинку (рекреації)
Для школи культури рухів:
«Заборонений рух»
Вчитель пропонує гравцям виконувати всі рухи крім «забороненого». Він починає виконувати рухи, а учні повторюють. Хто помилився і виконає «заборонений» рух чи не повторить руху за керівником, штрафується. Гра триває 4-6 хвилин.
Гравці повинні повторювати всі рухи, крім «забороненого». Оштрафовані учні продовжують грати.
«Виставка картин»
Учитель виділяє трьох ведучих -директор виставки та двох-трьох відвідувачів. Інші діти - картини. За сигналом керівника «Підготувати виставку!» Діти (крім ведучих) радяться один з одним і з директором, які картини вони будуть зображувати (лижника, ковзанярі, воротаря, прикордонника і т. Д.). Картину можна зобразити вдвох чи втрьох: ялинка, під нею зайчик, три богатирі, казку «Ріпка» і т. п.
Через 15-20 с директор оголошує: «Відкрити виставку!» За цим сигналом діти стають уздовж стін залу і приймають задумані пози. Коли всі готові, по команді, директора хором дружно промовляють: «Виставка відкрита!»
Відвідувачі оглядають виставку не більше 15 с. У цей час ніхто не повинен ворушитися, порушувати або змінювати прийняту позу. За новій команді директора «Три-чотири!» Всі гравці вимовляють «Виставка закрита!» - І приймають вільні пози, залишаючись на своїх місцях. Відвідувачі називають три найцікавіші картини. Після цього призначаються нові ведучі - і гра повторюється.
При повторенні гри одним і тим же гравцям не дозволяється приймати колишні пози. Нові ведучі самі можуть призначити нового директора і нових відвідувачів.
«Світлофор»
Ведучий із 3 кружечками розташовується посередині зали. Колір кружечків відповідає кольорам світлофора. Учні шикуються в колону по одному і в повільному темпі біжать майданчиком, ведучи м'яч. Якщо вчитель демонструє жовтий світлофор, то учні переходять на ходьбу. Якщо зелений — продовжують бігати, якщо червоний — зупиняються. Зупинятися необхідно стрибком так, щоб не штовхнути товариша попереду («не скоїти аварії»). Якщо хтось із гравців під час гри діє неуважно, то стає замикаючим.
«Подоляночка»
Учасники гри шикуються в коло. Одна дитина «подоляночка» — стоїть за колом. Під слова пісні «Десь тут була подоляночка», діти йдуть по колу праворуч, а «подоляночка» - ліворуч. На слова «Тут вона стояла, до землі припала», діти зупиняються і піднімають з’єднані руки. «Подоляночка» вбігає в коло і присідає. Діти йдуть по колу ліворуч, співають:
«Ой встань, ой встань, подоляночко,
Ой встань, ой встань, молодесенька»
Тримаючись за руки, вони підходять до «подоляночки» і відходять назад. На слова:
«У мий своє личко, як ту скляночку,
Біжи до Дунаю, візьми ту що скраю.»
«Подоляночка» вмивається, біжить до якої-небудь дівчини в колі, бере її за обидві руки і крутиться з нею. Потім вони міняються ролями. Гра повторюється.
Потрібно стежити, щоб діти ходили по колу ритмічно. «Подоляночка» виконує рухи за текстом пісні
Діти утворюють коло, один-два кроки від одного. Всередині — дівчина, що починає рухи.
Всі співають:
Ой на горі льон,
А в долині мак,
Мої любі сусідоньки,
Просимо вас, голубоньки,
Зробіть ось так.
При словах «Ой на горі льон» роблять декілька кроків вправо. «А в долині мак» — кілька кроків вліво й затримуються на місці та пильно дивляться на дитину посеред кола. При слові «Просимо» виконують легкий поклін, при — «Зробіть ось так» — виконують рух, що його започатковує дитина посеред кола.
Співаночку співають досхочу, тільки за кожним разом, при словах «Зробіть ось так» виконується інший рух (беруться за руки, присідають, підіймають руки вгору, беруться в боки, пританцьовують і т.п.)
Гра починається такими словами:
«Ми готові навіть завтра Записатись в космонавти.
Сядем сміло ми в ракету І покинемо планету.
Раз-два, по порядку,
Три-чотири, на посадку!»
Одна половина майданчика - «Земля», друга - «Місяць». Вони з'єднані доріжками - «космічними трасами». До «польоту» на Місяць з Землі готуються «ракети» - групи по 8-10 учнів. Гравці шикуються в колону. Вчитель пояснює, що під час польоту космонавтам доведеться подолати велике навантаження на старті, а коли «ракета» вийде на «орбіту», то «космонавт» перебуватиме в стані невагомості. «Космонавти» розповідають, що в такому стані краплі води перетворюються в кульки і плавають у повітрі, доки не прилипнуть, до якогось предмета. «А зараз ми з вами полетимо на Місяць», - говорить учитель і виголошує слова:
«Ждуть швидкі на нас ракети Для польотів на планети.
Не хвилюйтесь, діти, ні,
Бо є правило у грі:
Хто останнім добирається - Той на Землю повертається.»
Після команди: «Ракети на старт!» усі гравці в колонах рівняються, кожен кладе руки на плечі товаришеві, що стоїть попереду. Вчитель рахує: 10, 9, 8, 7, 6 і т.д. Коли він скаже «один» і дасть команду «Старт!», діти опускають руки - «ракети», набираючи швидкість, «летять» по своїх «трасах».
Гравці повинні весь час триматися разом, щоб не було розривів (для цього можна взятись за руки). Команда, що вийшла за лінію, вибуває з гри. Коли лунає команда «Невагомість!», усі стрибають на одній нозі. Після команди «Невагомість минула!» учасники гри продовжую бігти. Команда, яка перша «досягла Місяця», - перемагає.
На майданчику накреслюють 4-6 трикутників — «ракетодроми». В їх середині позначають «ракети», їх має бути на кільки менше, ніж гравців. Усі учасники гри встають у коло, взявшись за руки. За сигналом всі йдуть по колу, промовляючи:
«Нас чекають швидкі ракети Для прогулянок на планети.
На будь-яку полетимо.
Але в грі один секрет
Хто спізнився —
Той без місця залишився»
Після цих слів, всі діти біжать до «ракетодромів», займають вільні місця в «ракетах». Хто не встиг, стає в центрі майданчика. Гра повторюється. За правилами гру починають після слова «залишився». У «ракеті» не може бути двох «космонавтів».
Діти обирають «пастуха» і «вовка», решта — «гуси». «Пастух» жене «гусей» у поле, а сам повертається додому — за лінію, накреслену на певній віддалі. «Пастух» кличе «гусей»:
- Гуси, додому!
- Задля чого?
- Вовк за горою!
- Що він робить?
- Гуси скубе.
- Які?
- Сірі, білі, волохаті! Втікайте мерщій до хати! «Гуси» намагаються забігти за лінію, а «вовк»
перебігає їм дорогу і ловить. Гра триває, поки «вовк» не переловить усіх «гусей». Тоді знову обирають «вовка» та «пастуха» і починають гру спочатку.
Гравці стають в колону по одному, беруть один одного за руки та йдуть потихеньку. Гравець, що стоїть першим, — «кіт», останнім — «мишка». Колона рухається у повільному темпі. «Кіт» голосно запитує:
- У стозі миші є?
Хто стоїть останнім відповідає:
- Є!
- Кота бояться?
- Ні!
- Ой, як кіт вусами поворушить, усіх мишей подушить!— кричить «кіт», відриває руку і біжить за «мишею». А «миш» ховається за дітей, які тримаються за руки. Якщо «миш» встигне перебігти із одного краю в другий і «кіт» не спіймає її, то «кіт» залишається «котом» і стає вперед колони. Якщо «миш» упіймають, то «кіт» виходить з гри, а «миш» стає «котом». Гра продовжується.
Учні розподіляються на кілька команд, які шикуються на великому майданчику в колони по одному. Однією рукою кожний учасник команди тримається довгої мотузки.
За сигналом вчителя «альпіністи», тримаючись однією рукою мотузки, командами біжать до своєї стійки з прапором на «горі», оббігають її, повертаються всі разом назад за стартову лінію.
Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують тощо). Команда, гравець якої першим виконає рухову дію, отримує очко.
Гравці, крім двох, стають парами по колу (обличчям один до одного), взявшись за руки.
Один з гравців — «заєць», другий — «вовк». «Заєць», який тікає від «вовка», ховається в середину пари. Той, до кого «заєць» став спиною, стає «бездомним зайцем». Якщо «вовк» догнав «зайця», тоді вони міняються ролями.
Всі гравці діляться на кілька команд. Команди стоять у колонах за лініями старту. З протилежного боку на відстані 10-15 м перед кожною командою накреслюється три кола. Гравці, що стоять першими в колонах, тримають мішечки з картоплинами (тенісними м’ячиками). За сигналом гравці біжать і «садять» (кладуть) по одній «картоплині» в кожне коло. Другі біжать і збирають кожну «картоплину».
Гравців розподіляють на дві команди, які шикуються в колону по одному, паралельно одна одній. Перед командами проводять стартову лінію. На відстані 10-15 м від лінії старту (напроти кожної з них) ставлять стійку або кладуть гімнастичний обруч, в якому є скакалка. Попереду стоять капітани, які отримують по малому м'ячу. За командою (свистком) капітани біжать до стійок або гімнастичного обруча, обмінюють м'ячик на скакалку і повертаються до своєї команди, передають скакалку гравцеві, який стоїть попереду. Гравець, який отримав скакалку, біжить вперед і виконує те саме, що і капітан.
Варіанти естафети: з перешкодами (натягнута гумка: перестрибування, пролізання...).
Гравців розподіляють на дві команди. Кожна з них шикується в колону по два перед лінією старту. Перед кожною колоною ставлять у ряд 6-8 кеглів на відстані 1-1,5 м. За командою (свистком) вчителя пари, які стоять у колоні першими, тримаючись за руки, біжать між кеглями «змійкою», намагаючись не збити їх, і повертаються на свої місця. Потім біжить наступна пара і т.д.
Виграє команда, пари якої раніше виконали завдання. Під час бігу учасники тримають один одного за руки. Гравець, який збив кеглю, повинен сам її поставити, і тільки потім пара продовжує біг.
Гравців розподіляють на дві команди, які шикуються в колони по одному за лінією старту. Проти кожної команди на відстані 10-15 м від лінії ставлять стійку або кеглю. Перші в колоні тримають м'яч. За командою вчителя (свистком) починають бігти вперед з одночасним веденням м'яча ударами об підлогу (землю). Добігають до стійки (кеглі), обводять її, повертаються до своїх команд і передають його наступному гравцеві. Гра продовжується доти, поки всі гравці не виконають ведення м'яча.
Варіанти естафети:
а) вести м'яч між стійками (кеглями);
б) закидати в корзину;
в) вести м'яч ногами.
Естафета «Скакалка під ногами»
Гравці кожної команди шикуються в колону по два. Креслять лінію старту. На лінію старту кладуть для кожної команди скакалку.
За сигналом перша пара біжить до скакалки, яка лежить на стартовій лінії. Потім проносять скакалку під ногами своїх гравців до замикаючої пари. Замикаюча пара біжить наперед і теж виконують таку ж дію. Виграє команда, яка швидше закінчить естафету.
Гравці кожної команди шикуються в колону по два. Креслять лінію старту. За сигналом вчителя учасники гри- естафети біжать з мішечком на
голові. Якщо мішечок впав з голови, потрібно його підняти,
покласти на голову і продовжувати естафету.
Перемагає та команда, яка швидше закінчить естафету. Варіанти естафети:
а) ходьба по гімнастичній лаві;
б) з палицею за спиною і т.д.
За сигналом вчителя перші учасники естафети стрибають на одній нозі між стійками, повертаються, передають естафету доторканням руки наступному учаснику, стрибають по черзі наступні учасники, а в кінці естафети — стрибають усі учасники команди (одна рука на плечі спереду учасника, друга — тримає зігнуту ногу).
Гравці, стрибаючи на одній нозі, уявляють себе грибами на лісовій галявині і співають:
Йшло дівчатко (або хлопчина) в темний ліс
Назбирати грибів кіш.
На двох наступних рядках:
Іде, іде, вже є тут,
Заховаймося в траву!
розбігаються врізнобіч і ховаються. У цей час з’являється ведучий з кошиком в руках, який співає:
Десь я бачила грибок,
Він сховався під пеньок,
Сірий капелюх забрав На одній нозі стояв,
намагаючись знайти хоч один «грибок». Так і не знайшовши, повертається додому. Радісні «грибки» вибігають зі схованок, стрибають і співають:
Вже дівча (хлопча) пішло від нас,
Не бачило воно нас.
А тепер радіймо всі,
Скачем на одній нозі!
Якщо ведучий знайшов когось із гравців, третього куплету діти не співають, а ведучий зі спійманим міняються ролями, і гра починається спочатку.
На одній стороні залу (майданчику) табір (4-6 м від стіни). За лінією табору починається «ліс». На підлозі (на землі) позначені (розташовані) «купини» і «пеньочки». На протилежній стороні визначається високе «дерево», у дуплі якого живуть «дикі бджоли».
Усі гравці знаходяться в таборі. Троє - «бджілки» (ведучі) стоять за «деревом» За сигналом учителя діти, високо підіймаючи коліна, йдуть по «купинах» і «пеньочках» та проказують: «Ми до лісового лужка вийшли, підіймаючи ноги вище, через кущики і купини, через гілки і пеньочки. Хто високо так крокував, не спіткнувся, не впав. Ось - дупло високої ялинки, вилітають з нього злі бджілки!»
«Бджілки» починають кружляти навколо «дерева», наслідуючи політ рухами рук, зігнутих у ліктях, примовляючи: «Ж-ж-ж, хочемо кусати». Діти при цьому кажуть: «Прудконогих не догнати! Нам не страшний бджілок рій, втечемо від них мерщій!»
Після слова «мерщій» діти тікають по «купинах» і «пеньочках». «Бджілки» жалять (торкаючись) тих, що тікають. Ужалених підраховують, вибирають нових ведучих. Гра повторюється.
На майданчику накреслити дві паралельні лінії на відстані 1-2 м одна від одної. Це «канава», де живе «вовк»(для «вовка» виготовити маску).
Інші учні — «кози», вони стоять на одному боці майданчика, за 10-12 кроків від «канави».
На умовний сигнал вчителя «кози» перебігають з одного боку майданчика на інший, перестрибують через «канаву». «Вовк» намагається їх спіймати, доторкнувшись до них рукою. Спіймані «кози» відходять убік. Коли всі «кози» перестрибнуть через «канаву»,, вони повертаються на попереднє місце і знову перестрибують через «канаву». Після того, як спіймано 3-5 «кіз», гра закінчується.
«Вовк» не має права виходити за межі «канави». «Коза», яка не перестрибнула, а перебігла через «канаву», вважається спійманою. Якщо учнів багато, призначають два «вовки».
Креслять два концентричні кола на відстані 3-4 м. внутрішнє коло — «город», на якому знаходиться «сторож». Всі інші гравці - «зайці» і перебувають між колами. Вони стрибають у «город» і вистрибують назад. «Сторож» несподівано починає ловити «зайців». Наздоганяти їх він може до зовнішнього кола. Коли спійманого 3-4 «зайці», обирається новий «сторож».
Гравці стоять у колі на відстані витягнутих рук і розраховуються на 1 - 2. Капітани команд одержують по м’ячу. За сигналом вони кидають м’ячі по колу (один праворуч, другий - ліворуч) гравцям, які стоять через одного. Кожен гравець передає м’яч іншому гравцеві своєї команди, поки м’яч не повернеться капітану. Одержавши м’яч, капітан піднімає його догори. Виграє команда, яка швидше закінчила перекидання.
- Виконавши гру 6-8 разів, визначають кращу команду.
- Гравці починають передавати м’яч тільки за сигналом.
З. Зараховується перемога лише тоді, коли капітан піднімає м’яч над головою.
4. Відстань між гравцями 1 м.
«М’яч сусідові»
Гравці стають у коло на відстані одного кроку один від одного. За колом стоїть ведучий. Гравці передають м’яч то вліво, то вправо, але тільки сусідові, а ведучий намагається доторкнутися до м’яча. Той гравець, у якого він торкнеться м’яча, стає ведучим. М’яч не можна передавати через гравця - хто це зробив стає на місце ведучого.
Кожна команда прагне оволодіти м’ячем і кинути його в ціль, проте ціллю є не баскетбольний кошик, а свій гравець, що стоїть у крузі, накресленому на підлозі. Для того, щоб зловити м’яч, ловець може підстрибувати, але не має права заступати в нейтральну зону, яка оточує круг 7080 см. В круг не може входити польовий гравець. Кидаючому може перешкодити тільки один перехоплювач, розташований біля нейтральної зони перед ловцем. За грубу гру призначається штрафний кидок із відстані шести кроків від ловця. Кожний влучний кидок приносить команді одне очко. Виграє команда, яка набрала більшу кількість очок.
Місце для гри окреслюють середніми і лицьовими лініями на середній лінії в ряд ставлять 10 кеглів (5 червоного кольору і 5 білого). Можна використовувати для гри пластмасові пляшки з-під води. Гравців ділять на дві команди. Кожна з команд розташовується за лицьовими лініями на відстані 6-10м. від кеглів.
Усі гравці одержують по малому м’ячику. За сигналом вчителя збивають кеглі, одна команда збиває червоні кеглі, інша-білі. Кидати м’яч можна різними способами, гравці не повинні заходити за свої лінії де стоять їхні команди, збивати треба свої кеглі, а не кеглі іншої команди.
Гравців ділять на 2-3 команди. Вони розміщуються за лінією. На відстані 9-12 м від лінії паралельно їй кладуть набік гімнастичну лаву.
За прикриттям, проти кожної команди, сідає один з гравців, тримаючи в руці фанерну дощечку — мішень. За сигналом вчителя всі одночасно піднімають дощечки над краєм прикриття і тримають їх нерухомо до 5 с. Гравці кожної команди по черзі кидають у мішень маленькі саморобні або тенісні м’ячі. За сигналом вчителя мішень піднімають або ховають.
Перемагає та команда, яка матиме найбільше влучень.
3 КЛАС
Школа активного відпочинку (рекреації)
Учитель стоїть обличчям до дітей, які вишикувалися в одну шеренгу. Він подає команди. Команда виконується тільки в тому разі, коли перед нею вчитель говорить слово „клас”. Той, хто помиляється, робить крок уперед, але продовжує грати. Гра триває не більше трьох хвилин. Після її закінчення вчитель називає найбільш уважних. Згідно з правилами гри, крок уперед роблять і ті гравці, які не виконали своєчасно правильної команди.
«Вгадай, чий голос?»
Учні йдуть направо по колу, співаючи:
Дружно діти: раз, два, три!
Разом вліво поверни.
Після цих слів учні повертаються і йдуть у другий бік. Ведучий промовляє:
А як скажеш: «Скок, скок, скок»
Відгадай, чий голосок!—
і після того заплющує очі. Коли хтось із учнів вимовить ці слова, ведучий розплющує очі і намагається відгадати, хто сказав слова «скок, скок,скок». Коли ведучий відгадав, кому з гравців належать ці слова, цей гравець змінює ведучого і гра повторюється.
- Слова «скок, скок, скок» говорить тільки один із гравців, призначений вчителем.
- Ведучий не має права розплющити очі, доки не закінчиться пісенька.
Для школи пересувань:
Вибравши двох або одного вовка, дивлячись по числу дітей, вибирають ватажка, того, який заводить, тобто починає гру. Всі інші представляють гусей. Ватажок стає на одному кінці, гуси — на іншому, а вовки осторонь ховаються.
Ватажок походжає, поглядає і, як помітить вовків, біжить на своє місце, плескає руками, викрикуючи:
Ватажок. Гуси-лебеді, додому!
Гуси. Пощо?
Ватажок. Біжіть, летіте додому, Стоять вовки за горою!
Гуси. А чого вовкам треба?
Ватажок. Сірих гусей щипати. Так кісточки глодать.
Гуси біжать, гогочучи: «Га-га-га-га!»
Вовки вискакують з-за гори і кидаються на гусей; яких піймають, тих відводять за гору, і гра починається знову. Усього краще в гусей-лебедів грати на волі, в саду
На майданчику всі учасники гри довільно розміщаються. Всі обирають ведучого - квача. В руках у квача хусточка, яку він підіймає вверх і голосно говорить «Я - квач!» За командою вчителя квач намагається догнати когось з гравців, доторкнутися рукою. Якщо йому це вдається, то він з закваченим міняються ролями. Гра продовжується. Виграє той гравець, який за час гри не був заквачений.
- Територія гри обмежується. Гравцям не дозволяється виходити за межі гри.
- Квачу не до зволяється під час квачення штовхати гравців.
«Команда швидконогих»
Гравці діляться на 2-3 команди, які розміщуються навколо майданчика так, щоб у всіх був хороший огляд (можна сісти на лави). На майданчику визначається загальна стартова лінія, на яку по одному стають гравці від кожної команди. За 12-16 кроків від них малюється коло, а в ньому вміщується дерев'яна паличка.
За сигналом вихователя гравці біжать до кіл, беруть палички стукають ними 3 рази по землі (підлозі), кладуть палички у кола і повертаються назад. Той, хто прибіжить першим, приносить своїй команді очко, другим - 2 очка і т.д. Після перших гравців встають другі, треті іт.д. Виграє команда, що набрала меншу кількість очок.
Варіант: гравці біжать до кіл і назад не по прямій лінії, а оббігаючи розставлені на шляху городки, булави тощо.
Обираються два ведучі — «білі ведмеді». З одного боку майданчика креслять коло. Це «крига», на яку стають «ведмеді». Інші учні — «моржі» або «тюлені» — бігають по майданчику. За сигналом учителя «ведмеді» йдуть на полювання, тримаючись за руки. Спійманого гравця відводять на «крижину». Потім ловлять ще одного гравця. Кожна спіймана пара стає «ведмедями». Гра закінчується, коли спіймано всіх «моржів». Під час гри «ведмедям» не можна хапати гравців за одяг.
Один хлопчик, який вважає себе «вовком», ховається, а решта дітей десь поблизу рвуть траву і примовляють:
Вирву, вирву горішечки,
Не боюся вовка ні трішечки.
Вовк за горою, я — за другою.
Вовк — в жупані, я ж — у кафтані!
Тут зі свого схову вискакує «вовк» і женеться за дітьми. З того, кого він наздожене, знімає якусь деталь одягу. Коли «вовк» усіх переловить і в нього назбирається чимало речей, діти починають вимінювати їх.
Гравці утворюють коло, присідають і вдають, що сплять. Один з учнів — «вартовий» — ходить усередині кола, сторожує і зненацька вигукує: «Повінь! Рятуйтесь!».
У цей час усі гравці розбігаються, шукаючи собі місце для порятунку. Знайшовши прилисток, гравці перебігають туди-сюди, а «вартовий» намагається їх зловити. Той, кого спіймали, стає «вартовим».
На майданчику позначають «Січ» (прямокутник 9х6 м). Посередині пересувається «запорожець», який намагається спіймати когось із «куренів» (тих, хто перебігає з одного табору в інший). Спіймані стають «запорожцями» і допомагають у ловах або виходять з гри. Для «запорожця» використовують шапку, шаровари.
Учні стають у дві шерензі одна проти одної на віддалі 3 - 5 метрів. Вчитель подає команду: - У річку гоп! - всі стрибають вперед. - На берег гоп! - всі стрибають назад. Часто вчитель повторює однакову команду декілька разів. У такому випадку всі залишаються на місці.
Наприклад:
- У річку гоп! - всі стрибають вперед.
- У річку гоп! - всі стоять на місці.
Хто стрибнув, той вибуває з гри. Гра продовжується до останнього гравця.
Для гри потрібно мати 4 дошки (довжина 2-3 м, товщина 10-30мм). Креслять лінії старту та фінішу. Кожна команда має два «пароми» для перепави через річку (річка завширшки від лінії старту до фінішу). За командою вчителя, кожна команда розміщується на своєму «паромі» і переставляє (пересуває вперед) свій «паром». Усі учасники перестрибують або переходять на другий свій паром і пересувають перший паром вперед. Гра закінчується, коли команда переправилась на другий берег через річку.
Учні стають у дві колони. Кожен згинає ліву ногу в коліні і тримає ії лівою рукою. Праву руку кладе на плече попередньому гравцеві. Зоставшись на одній нозі, починають одночасно стрибати у певному напрямку, приспівуючи:
Ой чук , гречки,
Чорні овечки,
А я гречки намелю,
Гречаників напечу.
Виграє команда, яка довше стрибатиме на одній нозі і не роз’єднає рук.
Учні стають півколом на відстані 3 м один від одного. Кожен гравець креслить навколо себе круг. Гравці розподіляються за порядком номерів і пишуть у кругах і на палицях свої номери. На відстані 20-25 м від гравців ведучий ставить пень. Діти по черзі кидають палиці, намагаючись влучити в пень. Якщо хтось збив пень — усі гравці біжать по свої палиці. Ведучий швидко ставить пень і займає чиєсь місце в крузі. Хто залишився без місця, стає ведучим.
При киданні палиці дотримуватись правил безпеки.
Для школи м’яча:
Місце для гри окреслюють середніми і лицьовими лініями на середній лінії в ряд ставлять 10 кеглів (5червоного кольору і 5білого). Можна використовувати для гри пластмасові пляшки з-під води. Гравців ділять на дві команди. Кожна з команд розташовується за лицьовими лініями на відстані 6-10м. від кеглів.
Усі гравці одержують по малому м’ячику. За сигналом вчителя збивають кеглі, одна команда збиває червоні кеглі, інша-білі. Кидати м’яч можна різними способами, гравці не повинні заходити за свої лінії де стоять їхні команди, збивати треба свої кеглі, а не кеглі іншої команди.
На майданчику креслиться велике коло діаметром 8- 10м або квадрат 10х10 м. Гравці розподіляються на дві команди «мисливців» та «качок». «Качки» розташовуються у середині кола, а «мисливці» за його межею (з двох протилежних боків квадрата). Один з мисливців тримає у руках волейбольного або гандбольного м’яча.
За сигналом вчителя «мисливці» починають перекидати м’яч у різних напрямках, прагнучи влучити у «качок». «Підстрелена качка» вибуває з гри і виходить з кола. Гра продовжується до повного «відстрілу» «качок» або певний проміжок часу, після чого команди міняються ролями. Виграє команда, яка найшвидше «відстріляла» найбільше «качок».
«Мисливці» не повинні заходити за межу кола.
«Підстреленою» вважається «качка», в яку влучили м’ячем або ж він тільки доторкнувся до неї рикошетом.
Якщо у «качку» влучає м’яч, що відскакує від землі, вона продовжує гру.
«Качка», яка полишає межі кола, вважається «підстреленою».
Учасників об'єднують у кілька команд, обирають капітанів. Команди шикуються біля лінії в колону по одному. Попереду кожної колони, обличчям до неї, на відстані 5-6 кроків стає капітан, який тримає м'яч. За сигналом кожний капітан кидає м'яч першому гравцеві у своїй колоні. Піймавши м'яч, гравець повертає його капітановій сідає на підлогу. Отримавши м'яч від останнього гравця своєї колони, капітан піднімає його вгору, а гравці його команди підводяться.
«Наввипередки за м’ячем»
Гравці будуються в шеренги у бічних меж майданчика обличчям до середини. Одна команда стоїть справа, інша зліва від щита. Відстань між гравцями 3-4 кроки. Гравці розраховуються по порядку.
Керівник кидає м'яч у щит і називає будь-який номер. Обидва гравці під цим номером вибігають вперед і намагаються оволодіти м'ячем. Той, кому це вдалося, робить передачу останньому гравцю своєї команди, який передає його по шерензі далі (з рук в руки або ударом об землю). Гравець, який не зумів оволодіти м'ячем, оббігає гравців своєї шеренги з лівого боку, намагаючись обігнати м'яч, який передають гравці іншої команди.
Якщо гравець, що біжить, фінішує в кінці шеренги раніше м'яча, то очко нараховується його команді. Інша команда теж одержує очко за те, що її гравець оволодів м'ячем після кидка по щиту.
Якщо ж фініш першим перетнув м'яч, то команді зараховується 2 очки. Потім керівник викликає інші номери. Гравці, що взяли участь в боротьбі за м'яч, знову стають на свої місця. Перемагає команда, яка набрала більше очок.
Гравець, який втратив м'яч, повинен повернутися на місце і продовжувати передачі.
«Зустрічна естафета»
Учасники гри поділяються на дві команди. Команди в свою чергу розраховуються на перший, другий. Перші номери першої і другої команд шикуються на лінії старту паралельно одна одній. Другі номери першої і другої команд шикуються навпроти своїх перших номерів на відстані 15-20м.
За командою вчителя гравці, які стоять першими в колоні №1, біжать до другої половини своєї команди, передають колоні №2 естафетну палицю і стають у кінець її. Другі номери, діставши палицю, біжать до перших номерів, передають їм естафетну палицю і т.д.
Виграє команда, яка раніше виконала завдання, тобто перші номери команди стають на місця других номерів, і навпаки. Кожний гравець, який несе предмет, має перетнути лінію перед тим, як віддати його.
Усі учні вільно розміщуються на майданчику з м’ячами в руках. Вони ведуть м’яч. За свистком діти повинні зупинитись і прийняти стійку баскетболіста. Якщо хтось неправильно виконає вправу, то отримає штрафне очко. Перемагає гравець, який не заробив жодного штрафного очка.
Учнів ділять на пари, і за сигналом вони починають передавати м’яч протягом 20-30 с. перемагає пара, яка за визначений час виконала більше передач. Спосіб передачі визначають перед початком гри.
4 КЛАС
Школа активного відпочинку (рекреації)
Для школи культури рухів:
«Фігури»
Дві команди стоять перед лінією старту-фінішу, в руках у неї короткі гімнастичні палиці. За сигналом учителя гравці, по черзі бігаючи до позначеного місця, повинні викласти з палиць обумовлену заздалегідь фігуру (зірку, будиночок, ялинку). Кожний наступний гравець може бігти до фігури, яку будують, тільки після того, як його плесне по руці попередній гравець, який повернувся до лінії старту.
«Займи вільне місце»
На майданчику чи лісовій галявині учасники гри шикуються в коло. Відстань між ними один метр. Всі учасники повернуті обличчям до центра кола.
Серед учасників гри обирають - ведучого. За командою вчителя ведучий біжить по зовнішній стороні кола, торкається кого-небудь з учасників гри. Гравець, до якого доторкнувся, біжить в протилежний бік від ведучого. Тоді, коли вони зустрілися, беруться за руки і присідають, а коли піднялися продовжують біг в одному напрямі з метою скоріше стати на вільне місце. Хто прибіг другим, той продовжує бути ведучим. Виграють ті гравці, які за час гри ні разу не були ведучими.
- Не дозволяється штовхати, заважати гравцям під час бігу.
- Бігти через коло не дозволяється.
- Всі дії гравці виконують лише за командою вчителя.
«Слухай музику»
Мета: розвиток активної уваги.
Дидактичний матеріал: магнітофон, аудіозапис з веселою мелодією.
Опис завдання: Вчитель: «Сьогодні у нас буде цікава гра. Поки звучить музика, ви можете бігати, стрибати, танцювать. Як тільки музика припиниться, ви повинні зупинитися і не рухатися, поки музика не зазвучить знову».
«Шишки, жолуді, горіхи»
Діти стають по троє і, взявшись за руки, утворюють коло. У кожній трійці є «шишка», «жолудь» і «горіх».
Один з гравців - ведучий. Він знаходиться поза колом. Вихователь проказує слово «горіхи» (або «жолуді», «шишки»), і всі, хто ними є, міняються місцями, а ведучий намагається зайняти чиєсь місце.
Варіанти: слова проказує не вчитель, а ведучий; гравці стоять не в колах, а в колонах; гравці стоять у шеренгах.
Перед кожною командою ставляться дві гімнастичні лави паралельно одна одній на відстані 1,5-2 м. Зверху на лави, перпендикулярно до них, кладуться гімнастичні палиці. За сигналом вчителя гравці по черзі повинні по- пластунськи пролізти під гімнастичними палицями, не збивши їх, і повернутися в кінець колони. Виграє команда, яка першою виконала завдання естафети.
Дві команди шикуються шеренгами лицем до гімнастичної стінки за 6-7 м від неї. Між першими гравцями й гімнастичною стінкою встановлюються гімнастичні лави, перевернуті догори рейками. Біля крайніх прольотів стінки кладуться мати. За сигналом учителя перші гравці починають просування по рейках гімнастичних лав, переходять на гімнастичну стінку, просуваються по ній до крайнього прольоту і спускаються вниз. Під час спуску з гімнастичної стінки гравець з обумовленої наперед висоти зістрибує в круг діаметром 40 см, позначений крейдою на маті. Приземлившись, гравець стає останнім у шеренгу. Інші гравці починають просування відразу ж після приземлення попереднього «альпініста». Виграє команда, що зуміла закінчити естафету швидше за іншу і зробила менше помилок.
Дві команди шикуються шеренгами навпроти гімнастичної стінки за 7-8 м від неї. Перед командами на відстані 2-3 м паралельно встановлюється гімнастичний брус завширшки 90-100 см. За сигналом учителя перші гравці наближаються до бруса, перелізають через нього, підбігають до гімнастичної стінки, залізають на неї, торкаються прапорця, підвішеного на висоті 2-2,5 м, спускаються вниз і повертаючись знову перелізають через брус. Після цього до гри стають нові гравці, а ті, що повернулися, стають останніми в шерензі. Виграє команда, що раніше закінчила естафету.
Дві команди шикуються у дві колони на відстані 5-6 м одна від одної. Перед ними на відстані 6-10 м ставлять гімнастичні обручі або високі прапорці (лижні палиці). У кожній команді є «заєць», «вовк», «пантера», «лисиця», «лев» тощо (ці назви дають перед початком гри кожній парі гравців). Після виклику «звірята» біжать до обручів, оббігають їх, повертаються на своє місце. Хто швидше, той перемагає. Вчитель підсумовує очки команд.
«Виклик»
На протилежних сторонах майданчика малюються лінії «додому». Гравці діляться на дві команди, які розташовуються за лініями в одну шеренгу.
За призначенням капітана однієї з команд хто-небудь із граючих біжить до «дому» «противника». Учасники витягують руки вперед, повернувши долоні догори. Прибіг гравець три рази торкається долонь одного або трьох різних гравців. Після третього торкання гравець біжить до свого «дому», а викликаний ним учасник намагається зловити його, Якщо йому це не вдається, то він стає в потилицю за що викликав його гравцем, а у випадку удачі тікав переходить в «полон» до іншої команди. Після цього капітан протилежної команди призначає свого гравця для вивезення «противника». Перемагає команда, що має більше спійманих гравців.
Правила: 1) не можна починати біг до третього торкання; 2) ловити можна тільки до лінії «дому»; 3) спійманий переходить на протилежну сторону і стає «бранцем» викликав сто гравця, 4) «полоненого» можна виручити.
Не слід дозволяти капітанам висилати для виклику поспіль одних і тих же гравців. Гру потрібно проводити без великих пауз, вимагаючи від грають швидкості дії.
«Наступ»
Дві команди рівні за кількістю гравців шикуються за лініями, окресленими на відстані 30 метрів один від одного, обличчям до середини.
За вказівкою вчителя гравці однієї з команд приймають положення високого старту, а гравці іншої, взявшись за руки йдуть вперед, додержуючись рівняння. Коли до стоять на старті залишається 2-3 кроки, вчитель подає свисток. «Наступ» розчіплює руки і бігом спрямовується за лінію старту (свого будинку). Гравці іншої команди переслідують їх, намагаючись доторкнутись рукою («заморозить»).
Після підрахунку «заморожених», наступ веде інша команда. Виграє команда, у якої було менше «заморожених» гравців за 5-6 пробіжок в сумі.
«Естафета по колу»
Учасників гри поділяють на 5–6 команд. У кожній команді 5–6 гравців. На землі креслять коло великого діаметра. Визначені команди шикуються від центру кола променями й до центру спиною. Перший гравець кожної команди тримає в руках прапорець (естафету). За командою вчителя перші гравці з прапорцем оббігають коло в заздалегідь визначений бік. Як тільки гравці взяли старт, на їхні місця стають наступні, а якщо до їх під біжать ті, хто оббігав коло, й віддадуть їм естафету, вони бігтимуть у тому самому напрямку та, оббігши коло, передають естафету третім і т. д. Гравці, які стояли останніми, оббігши коло, намагаються якнайшвидше передати естафету вчителеві. Команда, гравець якої передав свою естафету вчителю швидше за інших, перемагає. Правила: естафета починається за командою вчителя. Гравці, які повернулися після бігу, стають у кінець своєї команди ближче до центру кола. Той, хто перебіг через коло, повинен повернутися на його лінію і тільки після цього біжить наступний гравець.
Гравці стають у коло і розраховуються по порядку номерів. Ведучий стоїть у центрі і голосно називає два які- небудь номери. Гравці під викликаними номерами повинні негайно помінятися місцями, а ведучий намагається випередити одного з них, зайнявши його місце. Гравець, що залишився без місця, стає ведучим.
«У горизонтальну мішень»
На землі в 10 кроках від лінії метання малюється концентричне коло з розміткою (мішень). Метання (штовхання) проводиться по черзі трьома набивними м'ячами або ядрами. Чим далі знаходиться півколо, в якій приземлився снаряд, тим більше очок набирає метальник. Падіння снаряда поза межами круга не оцінюється.
Учні йдуть по колу або пересуваються майданчиком у вільному напрямку. Коли вчитель подасть сигнал в обумовлений спосіб (свистком або плесне у долоні) один раз, учні повинні набути пози «лелеки» (стояти на одній нозі, руки в сторони) або іншої, обумовленої раніше, пози. Якщо вчитель подасть сигнал двічі, учні повинні набути пози «жабки» (присісти, п'яти разом, носки й коліна в сторони, руки між ступнями ніг на підлозі). На третій сигнал учні відновлюють ходьбу.
На лісовій галявині розмічають коло, або квадрат, прямокутник. У центрі - «фортеця» (прапорець, зв'язані гілки). Фортецю обводять колом діаметром 3м. Біля фортеці стоїть захисник. Гравці шикуються за лінією визначеного кола.
За командою вчителя гравці починають передавати один одному м'яч, маючи по меті в слушний момент кинути його і попасти в фортецю. Захисник намагається такі м'ячі відбити. Гравець, який влучить у фортецю стає захисником. Захисникові забороняється тримати фортецю руками, а всім іншим заходити за лінію кола, чи наступати на неї.
Гравці шикуються у коло на відстані витягнутих рук. Двоє ведучих стоять у центрі кола. М’яч в одного з гравців. За командою гравці перекидаються м’ячем так, щоб до них не торкнулись ведучі і щоб м’яч на впав. Коли одному з гравців це не вдається, то він міняється з ведучим.
Гравці діляться на 2 команди і розбігаються по всьому залу і ведучий дає м’яч команді. Команда , яка з м’ячем, повинна зробити 10 передач, так , щоб інша команда не перехопила м’яч. Коли інша команда перехопить м’яч, гра продовжується. Гру можна проводити у виді змагань. Виграє та команда, яка набере більше очок.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку