«Самоаналіз уроку як засіб підвищення ефективності професійної діяльності вчителя».

КЗ «Коротичанський ліцей Пісочинської селищної ради

Харківського району Харківської області»

Виступ на тему:

«Самоаналіз уроку

як засіб підвищення ефективності професійної діяльності вчителя».

Підготувала:

Касьяненко Н.О., учитель

української мови та літератури

Той з учителів, хто навчився аналізувати

власну працю, той досяг принаймні половини успіху.

                                                                                                                                     В.О.Сухомлинський.

Педагог конструює урок, проводить, аналізує його, підводить підсумки. Тому  серед багатьох факторів, що визначають успіх роботи вчителя, головним є потреба і уміння аналізувати свою діяльність і діяльність своїх вихованців. Тільки аналіз і самоаналіз забезпечує творчий підхід до навчання, розумний розрахунок і високе мистецтво.

Аналіз уроку (грецьк. „аналізіс” – розбір) – розбір і оцінка навчального заняття в цілому або окремих його компонентів, сторін, етапів.

Самоаналіз завжди пов’язаний з осмисленням своєї особистої праці. Не випадково В.Сухомлинський писав про те, що сильним, досвідченим стає педагог, який уміє аналізувати свою діяльність: „В самій своїй основі педагогічна праця – справжня творча праця – стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, споріднення полягає насамперед в аналізі фактів та необхідності передбачати. Вчитель, який уміє проникати думкою в природу фактів, у причинно-наслідкові зв’язки між ними, запобігає багатьом труднощам і невдачам”.

Тому головна умова успішної професійної діяльності педагога – висока ефективність кожного уроку.

Самоаналіз уроку – вид діяльності, в якому особливу роль відіграє мотиваційний компонент.

Вважаємо за доцільне використання при аналізі та оцінці ефективності уроку системи оцінних суджень двох категорій.

1-я категорія суджень

2-а категорія суджень:

Анкетування «Чи здатні ви до самоаналізу?»

( дайте відповіді на запропоновані запитання ” так” чи „ні”)

1. Чи відзначаєте ви успіхи і невдачі своїх уроків?
2. Чи аналізуєте ви, що вдалося на уроці, а що ні одразу після закінчення уроку?
3. Чи трапляється, що свою погрішність ви усвідомлюєте одразу?
4. Ви однаково ретельно аналізуєте як вдалий, так і невдалий урок?
5. Причини невдалих уроків частіше ви пояснюєте власними помилками?
6. Чи робити ви висновки після закінчення невдалих уроків?
7. Чи пригадуєте ви вдалий або невдалий моменти якого-небудь уроку через певний час?
8. Чи ділитися ви своїм аналізом з колегами (радитися, передаєте досвід і т. Д.)?
9. Чи фіксуєте ви результати самоаналізу в письмовому вигляді?
10. Є чи у вас свої секрети щодо підготовки та проведення вдалого уроку?

Якщо ви відповіли 8 – 10 разів „так”, то вас можна віднести до вчителя, який серйозно ставиться до проблеми самоаналізу. Швидше за все, вдалі уроки викликають у вас піднятий настрій і стимулюють до подальшої роботи, а невдалі уроки дозволяють зробити правильні висновки для майбутньої роботи.

5-7 відповідей „так” свідчать про те, що ви не завжди відзначаєте свої удачі або промахи. Вам необхідно повчитися самоаналізу.

Відповідей „так” 4 і менше дозволяють стверджувати, що швидше за все ваша оцінка уроку найчастіше не збігається з оцінкою, яку дають присутні на уроці колеги або самі учні. Це свідчить про низький рівень розвитку вашого самоаналізу.

Головним завданням аналізу уроку є виконання вчителем функцій навчання, розвитку, виховання учнів, виявлення змін, які відбуваються в діяльності вчителя й учнів за період, що аналізується, у порівнянні з попереднім періодом; використання методів і прийомів організації вчителя і учнів на уроці, які мають (чи не мають) належний позитивний ефект, пошуки резервів підвищення ефективності роботи всіх учасників педагогічного процесу.

Можна провести самоаналізу уроку за орієнтовною схемою:

1. Характеристика навчальних можливостей класного колективу за результатами педагогічного аналізу. Які особливості учнів враховані при планування даного уроку?
2. Які тип і вид уроку? Як він пов’язаний з попереднім, який матеріал даного уроку необхідно використати надалі (які опорні поняття, знання, уміння, навички сформував вчитель)?
3. Які головні завдання уроку, як вони враховувалися при реалізації мети уроку (навчальної, розвиваючої, виховної)?
4. Яке поєднання методів навчання обрано для вивчення нового матеріалу? Яке поєднання організаційних форм навчання використано для розкриття нового матеріалу і чому( пояснити на основі діагностування і прогнозування уроку)?
5. Чи використовувалися на уроці власні інновації, активні та інтерактивні методи навчання, інноваційні технології?
6. Чи здійснювався контакт з класом і окремими учнями, тобто як організовувалася спільна робота учителя й учнів, як налагоджено зворотній зв’язок?
7. Чи раціонально використовувався час для реалізації мети уроку (навчальної, розвиваючої, виховної)?
8. Як використовувався навчальний кабінет? Чому обрано саме такі засоби навчання?
9. Наскільки ефективно була організована самостійна робота учнів, чи використовувалися елементи самоосвіти та самовиховання? Наскільки доцільно була педагогічна інструментовка уроку? Чи використовувався груповий, індивідуальний підхід у навчанні?
10. Як було організовано контроль і самоконтроль за якістю навчальних досягнень учнів?
11. Чи була забезпечена цілеспрямована оптимальна розумова діяльність учнів?
12. Як учитель попереджав і долав перевантаження учнів?
13. Як створювалися проблемно-пошукові ситуації для поліпшення глибини засвоєння матеріалу, емоційного настрою учнів?
14. Чи виконувалися правила педагогічного такту та загальноприйнятою педагогічною етикою, норми взаємовідносин учителя та учнів?
15. Які елементи уроку, етапи, форми і методи були найбільш вдалими? Що із прогнозованого, запропонованого не вдалося? Чому?
16. Чи зацікавив урок учнів (чи розвивалася їхня пізнавальна активність)?
17. Як працювати над подоланням зазначених недоліків? Яка необхідна допомога? 

У процесі самоаналізу уроку доцільно відповісти самому собі на такі запитання:

 Наскільки зміст уроку відповідає вимогам навчальної програми?

  Яке місце уроку у вивченні теми або розділу? Як він пов’язаний з попереднім і наступними уроками української мови?

 У чому специфіка уроку? Який його тип?

 Яка мета уроку (навчальна, виховна, розвивальна)? Який між ними взаємозв’язок?

 Чи формувалися на уроці мовні й мовленнєві компетенції? Чи надавалося належної уваги розвиткові мовленнєвої діяльності учнів (аудіюванню, читанню, говорінню, письму)?

Наскільки структура уроку виявилася раціональною для досягнення мети? Чи правильно було розподілено час на уроці?

 Які завдання уроку були головними? Які особливості класу, окремих груп школярів були враховані (не враховані) в завданнях?

 Які методи навчання були поєднані для розкриття нового матеріалу? Наскільки доцільний вибір (та поєднання) методів навчання? Чи було застосовано інноваційні методи (розв’язання проблемних завдань, навчання за алгоритмами, моделювання ситуацій спілкування і под)?

 Які форми навчання були застосовані для засвоєння нового матеріалу і чому?

  Наскільки доцільно було використано наочність і технічні засоби навчання?

  Які реальні навчальні можливості учнів та їхні особливості були враховані при плануванні та проведенні уроку? Чи було застосовано диференційований підхід до учнів?

  Чи проводилася робота з розвитку мовлення, чи збагачувався й уточнювався словниковий запас учнів, чи удосконалювався граматичний лад мовлення, чи провадилася робота над правильним інтонуванням і дотриманням орфоепічних норм? Чи зверталася увага на дотримання мовного режиму?

 Як було організовано контроль рівня засвоєння мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок? У яких формах і якими методами цей контроль здійснювався?

 Чи було використано виховні можливості змісту дидактичного матеріалу (ентокультурознавчі відомості, інформація про загальнолюдські цінності)?

  Що допомогло забезпечити належний рівень працездатності учнів протягом усього уроку?

 Чи вдалося раціонально використати час, запобігти перевантаженню учнів?

 Чи підтримувалась належна психологічна атмосфера у спілкуванні з учнями? Завдяки чому?

 Чи було передбачено «запасні» методичні прийоми на випадок непередбачених ситуацій?

 Чи були відхилення від плану уроку, якщо так, то чому? Що в плані (конспекті) уроку варто відкоригувати?

 Чи повністю вдалося реалізувати поставлені завдання? Якщо не вдалося, то чому? Як і коли можна це виправити?

  Які недоліки уроку? У чому полягають їхні причини?

  Які висновки необхідно зробити на майбутнє? Існує декілька алгоритмів самоаналізу уроків. Пропоную вашій увазі деякі з них.

Схема самоаналізу уроку №І

 1. Яке місце уроку у вивченні теми, розділу, курсу? Як пов'язаний урок з попередніми й наступними уроками? У чому його специфіка?

2. Як характеризуються реальні навчальні можливості учнів класу? Які особливості учнів було враховано мною при плануванні уроку?

3.Завдання, розв’язані на уроці:  освітні завдання;  виховні завдання;  завдання розвитку інтелекту, волі, емоцій, інтересів;  взаємозв'язок дидактичних, виховних цілей розвитку на різних етапах навчання.

4. Які завдання були для мене головними, стрижневими, як у ході їхнього розв’язання було враховано особливості класу, окремих груп учнів?

5. Чому саме така структура уроку була, на мою думку, раціональною для розв’язання цих завдань? Наскільки раціонально було використано час?

6. Як співвідносилися діяльність учнів щодо сприйняття нового матеріалу та самостійного виконання ними мовних завдань?

 7. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими їхній вибір і поєднання? 8. Яке поєднання форм навчання було обрано для опрацювання нового матеріалу і чому? Чи було застосовано диференційований підхід? Наскільки успішно?

9. Як було організовано контроль рівня засвоєння мовних знань, мовно-мовленнєвих умінь і навичок учнів?

10. Якою мірою було використано виховні можливості дидактичного матеріалу?

11. Як використовувався на уроці навчальний кабінет? Наскільки доцільно було використано наочність і технічні засоби навчання?

 12. Чи було забезпечено психологічний комфорт? Чи було дотримано культури розумової праці? Чи не були учні перевантажені?

 13. Чи було заготовлено інші види робіт на випадок виникнення непередбачуваної ситуації?

 14. Чи повністю вдалося досягти мети уроку? Якщо це не вдалося, то чому?

Схема самоаналізу уроку №2

1. Чи відповідає зміст уроку вимогам програми, чи правильно визначено тип уроку, як цей урок пов’язаний із попередніми й наступними уроками?

2. Чи правильно мною були визначено навчальну, виховну й розвивальну мету уроку та його завдання? Чи досягнуто мети? Чи відповідає завданням зміст уроку?

3. Чи правильно визначено структуру уроку? Чи вдало було організовано на уроці роботу з формування основних мовно-мовленнєвих умінь, навичок?

 4. Які методи навчання були застосовані на уроці? Чи доцільні їх вибір і поєднання?

5. Чи доцільно використано наочність і технічні засоби навчання?

6. Які форми навчання (фронтальні, групові, індивідуальні) домінували на уроці? Чи вдалий їхній вибір і поєднання?

7. Чи ефективно було організовано самостійну роботу учнів, чи застосовувались елементи самоосвіти та самовиховання?

8.Чи об'єктивно і відповідно до критеріїв оціненювалися мною знання й мовно-мовленнєві вміння учнів?

 9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж щодо домашнього завдання, чи визначалися його обсяг і складність? Чи було воно диференційованим?

10.Чи раціонально використано час уроку?

 11.Які елементи, етапи, форми, методи були найбільш вдалими? Чому?

12. Чи здійснювались внутрішньопредметні і міжпредметні зв'язки? Як?

13.Чи було дотримано правил педагогічного такту, етики, норм стосунків учителя й учнів?

14.Що було зайвим у моїй діяльності та в діях учнів? Які недоліки було виявлено, як їх усунути?

Якість і ефективність уроку залежить від уміння вчителя аналізувати свої й чужі успіхи та помилки. Тому важливим елементом педагогічної творчості є аналіз і самооцінка власного уроку. Аналіз своєї роботи м— один з найпродуктивніших заходів підвищення кваліфікації. Його якість залежить від багатьох факторів і, перш за все, від звички вчителя до вдумливого аналізу своїх дій і здобутих наслідків та результатів. Аналіз уроку варто проводити відразу після його закінчення, до початку наступного. Самооцінка грунтується на аналізі вже проведеного уроку, коли вчитель ще раз ^аналізує визначений план, з'ясовує, що йому вдалось, а що ні, намагається знайти причини невдачі і закріпити те, що вдалося успішно.

У педагогічній літературі описані різні підходи до аналізу уроку (Зотов Б.Ю., Махмутов М.І.). Т.А.Ільїна виділила десять параметрів, за якими вчитель може здійснити самоаналіз і самооцінку уроку. Пропонуємо цю схему з незначними її скороченнями і модифікаціями.

1. Загальна структура уроку.

До якого типу уроку може бути віднесений даний урок? Яке його місце в системі інших уроків з теми? Чи чітко виділені елементи уроку даного типу і чи правильно визначено дозування часу на кожну частину уроку?

2. Реалізація основної дидактичної мети уроку.

Чи всі вимоги програми з даної теми (питання) отримали відображення в уроці? Наскільки активними були учні при ознайомленні з новим матеріалом (сприймання, розуміння, збудження пізнавального інтересу)? Чи вірно складений і здійснений план вивчення нового матеріалу? Чи достатньо продумана методика вирішення окремих "блоків" нового матеріалу? Чи мав учитель достатні знання? Як і що потрібно змінити у вивченні нового матеріалу і чому? Чи мала місце організація первинного закріплення? Як здійснювалася перевірка якості знань, умінь і навичок учнів? Чи мав місце диференційований підхід до учнів? На яких етапах уроку? Яким чином?

3. Здійснення розвитку учнів у процесі навчання.

Чи мало місце залучення учнів до основних розумових операцій (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація)? Чи було організовано подолання посильних труднощів? Чи з'явилися мотиви інтелектуального збудження? Як і чим був забезпечений розвиток пізнавальної самостійності учнів? Чи здійснювалися міжпредметні і предметні зв'язки? Чи були використані засоби розвитку творчого мислення (елементи проблемності), завдання пошукового характеру? Чи повідомлялась на уроці інформація для загального розвитку? Якщо так, то як - учнями в їх доповідях, повідомленнях, доповненнях, самим учителем? Чи мав місце естетичний розвиток учнів? Які засоби були для цього використані?

4. Виховання в процесі уроку.

Чи сповна були використані виховні можливості змісту навчального матеріалу? Як формувався світогляд: чи мало місце роз'яснення світоглядних ідей, формування відношень, оціночних суджень, чи виявив урок вплив на вироблення поглядів і переконань учнів? Як забезпечений на уроці зв'язок навчання з життям? Що сприяло вихованню гуманного ставлення до людей, відповідального ставлення до роботи та ЇЇ результатів? Чи були використані виховні можливості оцінки знань? Який виховний вплив особистості самого вчителя?

5. Дотримання основних принципів дидактики.

Чи правильно була організована діяльність учителя та учнів з позиції реалізації принципів навчання? Як була організована самостійна робота учнів? Який її обсяг? Чи була вона в достатній мірі індивідуалізована? Яка її ефективність?

6. Вибір методів навчання.

Чи правильно вибраний метод (методи) ознайомлення з новим матеріалом? Чи повністю були використані можливості залучення учнів до самостійної роботи? Чи використовувалися технічні засоби навчання, їх ефективність? Чи досить різноманітними були методи та прийоми застосування знань та вироблення умінь і навичок? Чи раціонально були вибрані методи перевірки та контролю знань? Чи правильно організовано індивідуальне, фронтальне та комбіноване опитування? Письмовий контроль? Як була організована робота над помилками, чи мала вона місце взагалі? Чи дотримувалися загальні вимоги до вибору методів навчання (в залежності від загальної цільової спрямованості, дидактичної мети, специфіки навчального матеріалу, предмету, віку, індивідуальних особливостей учнів і т.д.)?

7. Робота вчителя на уроці.

Чи все необхідне було підготовлено до початку уроку? Чи правильно вчитель користувався конспектом на уроці? Яке було співвідношення його організаційної діяльності і пізнавальної діяльності учнів? Які види діяльності вчителя мали місце на уроці і в якому співвідношенні (мовна діяльність, слухання, записування, допомога учням в їх самостійній роботі). Які прийоми організації учнів на роботу були використані? Чи мав місце контакт з класом? З окремими учнями? Яким був зовнішній вигляд учителя?

8. Робота учнів на уроці.

Чи була перевірена готовність учнів до уроку? Якою була активність учнів на різних етапах уроку? Якими були види діяльності учнів на уроці? Чи зверталась увага на культуру праці (правильне ведення записів, їх оформлення, бережливе ставлення до підручників)? Яка була дисципліна на уроці, чому? Чи правильними були прийоми підтримання дисципліни, їх використання учителем? Чи досягали вони мети? Якщо ні, то чому? Яке ставлення учнів до предмету, до вчителя ?

9. Гігієнічні умови уроку.

Чи достатньо освітлена класна кімната? Як впливає на заняття фарбування стін, панелей, парт? Чи відповідають меблі віку учнів? Чи вдало складений розклад – яке місце даного уроку в тижневому розкладі, в розкладі даного дня? Як була проведена перерва, що передувала даному уроку? Чи не були затримані учні на даному уроці після дзвоника?

10. Деякі спеціальні завдання.

До числа таких спеціальних завдань належать ті, що стосуються дослідження школою певної наукової проблеми, завдань, пов'язаних з рішенням педради чи методичного об'єднання.

Перелік запитань, на які рекомендується відповідати собі після кожного уроку є невичерпним. Звичайно, цілеспрямоване вивчення власного досвіду чи досвіду інших учителів може проводитися не за всіма параметрами, а за 2 - 3 з перелічених. Це залежить від того, що є головним для вчителя в даний момент його роботи. Самоаналіз вже є початком підготовки вчителя до нового уроку.

Запитання і завдання

1. Дайте означення уроку. Якими умовами і факторами визначається вибір мети уроку?

2. Чим пояснюється доцільність використання уроку як основної форми організації навчання в сучасній школі? Сформулюйте основні вимоги до нього.

3. Що слугує основою типології сучасних уроків? Якими можуть бути типи і види уроків, якщо класифікувати їх за основною дидактичною метою. Охарактеризуйте кожен з таких типів і видів уроків, а також визначте переваги і недоліки кожного з них.

4. У чому сутність фронтальної, індивідуальної і групової форми організації навчальної діяльності учнів на уроці? Охарактеризуйте переваги і недоліки кожної з них.

5. Визначте основні параметри підготовки учителя до уроку.

6. На що необхідно звернути увагу учителеві в процесі аналізу і самоаналізу уроку?

Отже, самоаналіз уроку - інструмент самовдосконалення вчителя, засіб формування й розвитку професійних якостей педагога, що виявляються передовсім у його вмінні чітко сформулювати мету та завдання уроку, спланувати навчальну роботу і передбачити її результати. Від уміння проаналізувати ситуації, що виникли у процесі проведення уроку, багато в чому залежить спроможність учителя організувати подальшу педагогічну діяльність. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати чужі та свої помилки.

Список використаних джерел:

1. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів. — К., 1997. — 415 с.

2. Дидактика средней школы: Некоторые проблемы современной дидактики /
Под ред. М.Н. Скаткина. — 2-е изд. перераб. и доп. — М.: Просвещение, 1982.— С.
225-233; 241-247.

3. Зотов С. Б. Организация современного урока / Под ред. П.И. Пидкасистого. М., 1984

4. Кирилова Г.И. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения. М, 1980.

5. Куписевич Ч. Основы общей дидактики / Пер. с польск. О.В. Долженко. — М.: Высш. шк., 1986. — С. 260-265.

6. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе. Книга для учителей. — М: Просвещение, 1977. — 240 с.

7. Махмутов М.И. Современный урок. — 2-е изд. — М., 1985. — 191 с.

8. Онишук В.А. Урок в современной школе. — М., 1985.

9. Онищук В.О. Типи, структура і методика уроку в школі. — К.: Рад. шк.,
1973. — 159 с.

10. Форми навчання в школі: Книга для вчителя / За ред. ЮЛ. Мальованого. — К.: Освіта, 1992.— 160 с.

11. Яковлев Н.М., Сохор A.M. Методика и техника урока в школе. — М.,