Самоаналіз використання методів навчання вчителем математики

Самоаналіз

використання методів навчання

вчителем математики

                           Павлишин Марти Теодорівни

                     Моє педагогічне кредо є таким:

  Складне зробити простим,

     Просте зробити звичним,

   Звичне зробити приємним.

Голов­не завдання вчителя — зробити навчання цікавим. Для учня це — посильним і успішно-результативним, для вчителя — ра­дісним. Най­більша цінність — це особистість дити­ни. Все, що робиться, робиться для неї, для її навчання, виховання, розвитку. Уроки математики повинні бути насамперед цікавими, збуджувати в учнів прагнення більше знати, розуміти, глибше за­своювати матеріал, формувати науковий світогляд і критичне мислення.

Пошук і вибір способу побудови уроку потрібно по­в'язувати з формуванням умінь учнів спостерігати, аналізувати, узагальнювати, формулювати гіпоте­зи, ставити запитання, висловлювати і відстоюва­ти свої думки, оперувати навчальним матеріалом, а також із розвитком мислення, уваги, уяви, пам'яті учнів, з вихованням пізнавального інтересу, са­мостійності у здобутті знань, моральності, куль­тури. А найголовніше, щоб на уроках завжди панувала атмос­фера довіри, взаєморозуміння, доброзичливості.

Завдання педагога — допомогти особистості дитини зростати в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зро­зуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно док­ласти зусиль. Саме через створення ситуації успіху вчитель математики дося­гає бажання учнів вивчати цей складний предмет, залучає своїх вихованців до участі в творчо-по­шуковій, науково-дослідницькій роботі, допомагає учням долати труднощі, відчути радість перемо­ги, впевненість у власних знан­нях. Отже, дитину спочатку потрібно навчити хотіти і любити, а вже потім,  знати і вміти.

Систему своїх уроків намагаюся побудувати так, щоб учні працювали з повною віддачею сил, з інтересом. Готуючись до уроків, дотримуюсь та­ких правил:

• Урок має бути продуманим до дрібниць, щоб його етапи логічно ви­пливали один з одного, а учні розуміли, чому, що і за чим вони роб­лять на занятті.

•  Корисно діяти за принципом «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути», Усе, що вчитель говорить, бажано втілювати в зримі образи. Наочність має бути динамічною, щоб показати невидиме: хід мірку­вань, зв'язок між поняттями.

• Учнів потрібно ретельно готувати до усвідомлення теми уроку, а не за­писувати її наперед.

• Дати можливість навіть слабкому учневі отримати високу оцінку.

•  На уроці повинно бути цікаво. Адже без емоцій, без переживань розум не напружується. Зацікавленість виникає там, де вчителю вдається за­хопити дітей своєю емоційністю.

Підтримання бажання вчитися вимагає зміни способів і форм сприйняття нового, створення різних ситуацій для застосування вивченого. Виховання ж інтересу передбачає реалізацію ба­гатьох методичних прийомів, пошук і застосування різних технологій навчання.

 Тому працюю над проблемою «Впровадження нових розвиваючих технологій та практичного спрямування уроків математики».

Використовуючи елементи інтерактивного навчан­ня, створюються умови, за яких кожен відчуває свою успішність, інтелекту­альну спроможність.

В організації та проведенні  моїх уроків лежить системний підхід, основою якого є відомий логічний ланцюг:

В особистісно орієнтованому підході намагаюсь забезпечити роботу цього ланцюга для кожного учня індивідуально.  Діти мають розуміти, що їхні зусилля спрямовані на самовдосконалення. В учнів слід розвивати рефлексії. Потрібно спрямовувати на себе критичний погляд, вчити один одного, порівнювати свої думки з думками інших, активно співпрацювати з однокласниками та вчителем, критично осмислювати інформацію педагога.

Після участі у психолого-педагогічному семінарі «Методи навчання та активізації пізнавальної діяльності учнів», ознайомившись з літературою з цього питання та пам'яткою «Методи та прийоми навчання», вважаю, що під час проведених в цьому навчальному році уроків, дотримуючись принципів науковості, доступності, проблемності, наочності, доцільності, системності, послідовності та зв’язку з життям, використовувала словесні, наочні, практичні, пояснювально-ілюстративні, частково-пошукові та репродуктивні методи навчання.

За рівнем активності учнів вони були :

пасивні - розповіді, лекції, пояснення, демонстрація схем, таблиць,                          наочності;

активні – контрольні та самостійні роботи(навчальні, діагностичні, контролюючі), виконання вправ та       тестів, робота з книгою.

Основні методи навчання математики на мою думку:

1. Привернути увагу учнів ( мотивації, збудження інтересу, проблемні ситуації, стимулювання учнів )
2. Пояснення нового матеріалу ( евристичний, доцільних завдань )
3. Навчання розв’язувати задачі (розв’язування типових задач, евристичні настанови, поступове ускладнення задач, розв’язання опорних задач )

На кожному уроці намагаюсь використовувати різні прийоми навчання, в залежності від етапу уроку:

 «Поле чудес», «Втрачена інформація», «Займи позицію», «Знайди помилку», Цікаві факти,«Рефлексія»,«Вулика», «Шпаргалка», «Дивуй!»,« Математична мозаїка», «Математична розминка», «Інтелектуальна розминка», «Математичний крос», «Так — ні»,  «Вірю — не вірю», « Лови помилку», «Чомучка»,  «Опитування-естафета», «Учитель — учень» «Мім»,  «Взаємоопитування», «Мікрофон»,  «Приваблива мета», « Відстрочена відгадка», « Творча лабораторія», «Дерево рішень», «Конкурс запитань», «Прес-конференція»,« Експрес-тести», «Міні-практикум», « Світлофор», « Математичний диктант», «Нудьгувати ніколи!» , «Мозкова атака», «Твоя позиція», «Аналіз ситуації», «Коло ідей», «Акваріум», «Ажурна пилка», «Мені це цікаво», «Налаштуємося на математику!» , «Випереджальне, диференційоване, дуже корисне домашнє завдання».

Стратегії для заохочення:

1.   Вираз: «Мені подобається...»

2.   Вираз: «Я так само...»

3.   Увага без подяки

4.   Вираз: «Правильно»

5.   Вираз: «Неправильно»

6.   Подяка і нагороди для всіх

Девіз кожного учня: «Навчаючи когось — учуся сам!»

Результативність використання інноваційних технологій досягається тільки за умови, що прийоми впроваджуються не стихійно, а в так званій сітці, де здійснюється їх взаємозв’язок і логічна послідовність.