САМОАНАЛІЗ ВЛАСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА САМООСВІТА – РЕАЛЬНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГА

САМОАНАЛІЗ ВЛАСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА САМООСВІТА – РЕАЛЬНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГАПідготувала вчитель САВРЕЙ Галина

Удосконалення методичної майстерності – це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і в першу чергу культури мислення . В. Сухомлинський

Нові завдання, поставлені перед сучасною школою, вимагають перегляду змісту педагогічної освіти, яка є ядром професійної компетентності вчителя. Зрозуміло, що освіта не тотожна обсягу засвоєної інформації, а набуті протягом навчання знання та вміння не завжди є запорукою успішної професійної діяльності. Тому в школі в нових умовах потрібен передусім інтелігентний (знаючий, розуміючий, культурний) вчитель, володіючий необхідним фаховим знанням та вмінням, усвідомлююючий шлях до їх набуття, володіючий принципами й методами пізнання теорії й практики своєї педагогічної діяльності. Тільки за таких умов вчитель буде здатний творчо мислити, самостійно орієнтуватися в найрізноманітніших проблемних ситуаціях педагогічної дійсності, критично їх оцінювати й оперативно знаходити шляхи подолання суперечностей, що виникають. Тобто сенсом та метою освіти є постійний розвиток людини та її становлення.

Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів. Важливою рисою самоосвіти вчителя є те, що результатом його роботи виступає не лише власне самовдосконалення в особистісному й професійному плані, а й розвиток учнів. Учитель повинен досягти успіху, щоб його досягли учні. Самоосвітню діяльність вчителя можна розглядати як сукупність декількох «само-»:

Умови формування та розвитку потреби в саморозвитку та в  самоосвіті:

В основу організації самоосвіти педагога покладені такі принципи:

При складанні планів доцільно враховувати такі принципи самоосвіти вчителя:

Основні компоненти самоосвітньої діяльностіСтартовий інтелектуальний потенціал – це певний обсяг знань, умінь та навичок, набутих учителем. Знання – фундамент пізнавальної діяльності. При постійному саморозвитку вчителя постійно удосконалюється рівень інтелектуальної компетентності вчителя, а саме:

Мотиви формування безперервної самоосвіти. Під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх та зовнішніх сил, які збуджують педагога до діяльності та надають їй певного смислу. Серед мотивів найчастіше зустрічаються:

Навички самостійного оволодіння знаннями – це навички, набуті людиною на підставі власних психофізіологічних особливостей та удосконалені у процесі життєдіяльності:

чуттєве пізнання;техніка мислення;вибір проблем та шляхів рішення. Уміння розумової діяльності:вибір форм самоосвіти;планування;організація робочого місця; самоорганізація;самоаналіз; самоконтроль. Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності – це вибір джерел пізнання:

Одним із головних завдань у підвищенні ефективності діяльності вчителя є визначення поняття «кінцевий результат навчання». Нове професійне мислення вчителя повністю орієнтоване на вдосконалення професійних знань, педагогічної техніки й технології, без яких він не зможе досягти необхідного конкретного результату. Основним інструментом перебудови професійної діяльності вчителя є самоконтроль за досягненням кінцевого результату навчання школярів.