САМОАНАЛІЗ ВЛАСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА САМООСВІТА ЯК НЕВІД'ЄМНІ СКЛАДОВІ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГА

САМОАНАЛІЗ ВЛАСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА САМООСВІТА  ЯК НЕВІДЄМНІ СКЛАДОВІ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГА

“Ти лише до тих пір здатний                                                                  

сприяти освіті інших, поки продовжуєш                                                         

 працювати над власною освітою"

Дістерверг                                                                            

Викладач - основна дійова особа у реформуванні сучасної освіти. Змінюються орієнтири освіти – змінюється й сам викладач, змінюється мета й завдання його освітянської діяльності. Сучасний педагог має бути готовим до змін, а тому доволі актуальною є проблема неперервної освіти, спрямованої на професійне становлення, вдосконалення педагогічної майстерності й підвищення кваліфікації.

Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь. Отже, проблема самоосвіти стає все більш актуальною. Тому викладач має постійно оновлюватися, розвиватися індивідуально.

     Удосконалення рівня професійної компетентності – один з основних напрямків реформування системи освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:

• «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру». 

                                           Закон України « Про освіту»

•    «Підготовка педагогічних  і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти »

                                                  Національна доктрина розвитку освіти

Отже, для того, щоб навчати, викладачу самому необхідно постійно навчатись. Прагнення до знань, психологічна готовність педагога до об'єктивної потреби навчатись протягом своєї педагогічної кар'єри є безперечним гарантом його професійного становлення. 

Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів.

Систему самоосвіти викладача можна розглядати як сукупність складових:

• Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;
• Самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;
• Самовизначення – вміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, вміння усвідомлювати свої інтереси;
• Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватності своїм можливостям, форми самоосвіти, планувати, організувати робоче місце та діяльність;
• Самореалізація – реалізація особистістю своїх можливостей;
• Самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;
• Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;
• Саморозвиток – результат самоосвіти.

Основними  завданнями с амоосвітньої  діяльності  педагога  є:

• вдосконалення теоретичних знань, професійної компетентності викладача;
• оволодіння новими формами, прийомами навчання й виховання;
• вивчення та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогіки та психології, нових педагогічних технологій;
• розвиток особистісних здібностей, професійних компетентностей.

 У сучасному суспільстві постійна самоосвіта стає умовою успіху в професійній діяльності, крім того, і це особливо важливо – вона захищає педагога  від інтелектуального зубожіння.

 Специфіка педагогічної діяльності така, що для ефективної її організації кожен викладач чи майстер виробничого навчання повинен володіти грунтовними знаннями з диципліни чи професії, педагогіки та психології,  методикою викладання, мати загальний високий рівень культури, ерудиції. Цей перелік далеко не повний, але без цих знань та навичок педагог не зможе ефективно навчати та виховувати.

Варто звернути увагу на основні напрямки  самоосвіти педагогічних працівників:

•  професійний (дисципліна викладання або професія);
•  психолого-педагогічний;
•  методичний;
•  правовий;
•  етичний, естетичний;
•  інформаційно-комп’ютерні технології;
•  охорона здоров’я;
•  інтереси та хобі.

    Ці напрямки є обов’язковим переліком, складеним на основі посадових обов’язків педагогічних працівників. Кожен креативний викладач здатний доповнити його власними напрямками.

  З позиції креативного підходу до самоосвітнього процесу, його можна розглядати таким чином:

С - самовдосконалення

А - аналіз

М - можливості

О - організованість

О - оптимізм

С - самореалізація

В - впевненість

І - інтерес

Т - творчість

А - активність

    Якщо уявити діяльність викладача в галузі самоосвіти списком дієслів, то вийде: читати, вивчати, спостерігати, апробувати, аналізувати, узагальнювати, писати і т.д. , одним словом -  ДІЯТИ.

                 Види діяльності, що сприяють самоосвіті  викладача:

• читання художньої, методичної, педагогічної літератури; фахових періодичних видань;
• перегляд  пізнавальних телепередач, документальних та наукових фільмів;
• спілкування з колегами;
• відвідування  занять у  колег і  участь в їх обговоренні;
• проведення відкритих занять та позаурочних заходів;
• участь у вебінарах, семінарах, круглих столах, нарадах, тренінгах, конференціях  тощо;
• робота з інтернет-ресурсами (освітні сайти, портали, блоги, соціальні мережі), спілкування з колегами в онлайн режимі;
• організація гурткової та позааудиторної роботи;
• участь у фахових конкурсах, фестивалях, виставках тощо;
• презентація власних методичних напрацювань (друк у періодичних виданнях, публічні виступи, висвітлення на освітніх сайтах та порталах)
• проходження курсів підвищення кваліфікації, стажування;
• відвідування музеїв, театрів, виставок; подорожі.

       Кожна діяльність безглузда, якщо в її результаті не створюється певний продукт, чи немає яких-небудь досягнень. І в особистому плані самоосвіти викладача обов'язково має бути список результатів, які повинні бути досягнуті за певний термін.

Які можуть бути результати самоосвіти педагога на певному етапі? (Самоосвіта безперервно, але планувати його потрібно поетапно, найкраще - на навчальний рік). Результатами самоосвітньої діяльності можуть бути: 

• підвищення якості викладання дисципліни, 
• розроблені або видані методичні посібники, статті, підручники, програми, сценарії, дослідження;
• розробка нових форм, методів і прийомів навчання; 
• оформлення дидактичних матеріалів, тестів, наглядностей; 
• вироблення методичних рекомендацій по застосуванню нової  технології; 
• розробка та проведення відкритих занять з власним, новаторським технологіям; 
• проведення тренінгів, семінарів, конференцій, майстер-класів, узагальнення досвіду з досліджуваної проблеми (теми) тощо.

Лише за умови наявності результатів роботи, ми можемо говорити про її ефективність. Найбільш ефективною формою зарекомендувала себе система самоосвіти, яка дозволяє педагогу проявити  творчість, креативність, майстерність. Варто зауважити також, що самоосвіта сприяє підтримці та розвитку найважливіших психічних процесів - уваги, пам'яті, розвиває критичне та аналітичне мислення.

Однак, якою б високою  не була здатність викладача до самоосвіти, не завжди цей процес реалізується на практиці. Причини, які найчастіше називають викладачі, це - відсутність часу, брак джерел інформації, відсутність стимулів та інші. Насправді ж, це лише прояв інертності мислення та лінощів розуму, оскільки самовдосконалення має бути потребою кожного педагога.

 Не бійтесь експериментувати, будьте активними, старанно працюйте над собою,  проявіть творчість та креативність – і ви досягнете вершин педагогічної майстерності. Успіхів вам, шановні колеги!