Самоосвіта як безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів

Самоосвіта як безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів

Підготувала: Любечко О.В.

Самоосвіта є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Суспільство завжди ставить до вчителя високі вимоги. Щоб навчати інших, потрібно знати більше за всіх.

          Сьогодні на уроці вчителю вже не достатньо були психологом, новатором і компетентним фахівцем. Сьогодні треба розуміти, що сучасний учитель має знати більше ніж його учні, та і його знання не повинні обмежуватися предметом і методикою його викладання. Він має бути в курсі передових технологій, орієнтуватися в сучасній політиці, економіці, мати знання в різних сферах суспільного життя тощо. Педагог повинен постійно самовдосконалюватися, тому що його робота пов'язана з постійним оновленням.

    Щороку до вчителя приходять нові учні, що несуть із собою новий етап розвитку суспільства. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Саме тому основною метою саморозвитку й самоосвіти вчителя має стати досягнення бажаного рівня професійної компетентності.

Отже, кожен сучасний учитель має усвідомити, що самоосвіта – це не лише професійне самовдосконалення,  а й усвідомлена потреба, яка захищає його від інтелектуального зубожіння, це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, це вдосконалення будь-яких рис людини або її навичок, це постійний пошук, зростання, розвиток. Тому самоосвіта є головним завданням кожного вчителя.

Звичайно, здатність до самоосвіти не формується у педагога разом з дипломом або за наказом. Цьому теж треба вчитися. А чи можна навчити творчості? Думаю, вчителеві це під силу.

З чого ж треба почати?

Перш за все, вчитель має визначитися зі своїми інтересами. Саме вони повинні стати фундаментом його розвитку. Зрозумівши свої інтереси в даний період часу, вчитель має визначитися з напрямками своєї роботи у поточному році. Ці напрями залежатимуть від навантаження, від того, чи є класне керівництво, гурток, факультатив і т. п. Після цього бажано окреслити для себе проблему, яку потрібно опрацювати.

Самоосвітня діяльність учителя включає:

• науково-дослідницьку роботу щодо реалізації індивідуальної науково-методичної проблемної теми;
• вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
• участь у групових і колективних формах методичної роботи;
• вивчення досвіду своїх колег;
• теоретичне обґрунтування та практичну апробацію власного досвіду

І нарешті, потрібно скласти для себе індивідульну програму, або то план самоосвіти.

План самоосвіти

Мета самоосвіти:

• поглиблення загальнопедагогічних і психологічних знань для вдосконалення методів навчання й виховання;
• вивчення різноманітних методик;
• опанування досягнень педагогічної науки, перспективного педагогічного досвіду;
• підвищення загальнокультурного рівня педагога.

Технологія самоосвіти:

• спілкування з висококваліфікованими педагогами;
• розв'язання конкретного практичного завдання;
• критичний огляд періодичної преси.

Алгоритм самоосвіти:

1.               Проблема, над якою працює школа.
2.               Власна методична тема.
3.               Термін реалізації (роботи над темою).
4.               Мета.
5.               Завдання.
6.               Очікувані результати.
7.               Література з теми.
8.               Методичні рекомендації.
9.               Використання технологій.
10.          Упровадження нових методичних прийомів і підходів під час викладання предмета.
11.          Адаптація комп'ютерних програм для використання під час викладання.
12.          Розробка тестів, які можуть бути використані вчителем на уроці для оцінювання якості засвоєння учнями нового чи вивченого матеріалу.
13.          Проведення уроків, на яких буде використано матеріали, дібрані вчителем з певної теми.
14.          Проведення відкритих уроків із запрошенням на них адміністрації й учителів школи.
15.          Мультимедійний супровід уроків.
16.          Розробка сценаріїв уроків і заходів із використанням комп'ютерних програм.
17.          Організація позакласної та гурткової роботи з предмета.
18.          Відвідування семінарів, уроків колег, конференцій.
19.          Дискусії, наради, обмін досвідом із колегами для отримання методичної допомоги.
20.          Публікація статей у періодичній пресі та фахових журналах.
21.          Систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації.

Здатність до самоосвіти незрівнянно важливіша за своїми результатами та впливом на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі. «Вчити самого себе», - девіз кожної особистості, але найактуальнішим він стає для педагогів, бо внаслідок їхньої наближеності до молодого покоління здійснюють безпосередній вплив на розвиток особистості дитини. І саме самоосвіта педагога забезпечує підвищення педагогічної майстерності, а в результаті - безперервний саморозвиток особистості самого педагога і його вплив на розвиток особистості учня.