САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ТВОРЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ В ГУРТКУ ЕСТРАДНОГО ВОКАЛУ

Вступ

Підтримка та розвиток обдарованості є одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти, оскільки поступ будь – якої країни , регіону, міста залежить саме від здатності її громадян нестандартно, креативно мислити, впроваджувати перспективні інновації в різні сфери суспільного життя.

Талановиті діти – це той ресурс, з якого створюється інтелектуальна і творча еліта. Еліту будь – якого народу становлять особистості творчі, яскраві, мислячі. Щоб це потенційне національне багатство зберегти й примножити, необхідно вміти відбирати таких дітей, допомагати їм знайти себе й правильно оцінити, підтримувати їхній розвиток. Обдаровані діти в будь-якому суспільстві мають розглядатися як національне надбання й розраховувати на особливі соціальні права. Такі діти повинні бути об'єктом спеціальних педагогічних і соціальних програм, оскільки найбільші сподівання на покращення умов життя й розквіту нації пов'язані саме з обдарованою молоддю. Ось чому великого значення набуває науково-педагогічне розв’язання проблеми: пошук, виявлення і розвиток творчих здібностей та підтримка талановитих дітей.

Дитяче мистецьке мислення, здатність до творчості - найбільший дар природи. Дуже важливо розуміти, що даром цим природа наділяє кожну дитину. Але так само очевидно й те, що свої дари вона порівну не ділить і когось нагороджує щедро, не економлячи, а когось обходить стороною. Обдарованим же прийнято називати того, чий дар явно перевершує якісь середні можливості, здібності більшої частини людей. Ідея нерівномірності цього розподілу цілком очевидна, однак не всі з нею згодні. Якось, сміючись, Монтень помітив, що з усіх здібностей Бог найбільш справедливо розподілив розумові - бо ніхто не скаржиться на їх недолік. Багато фахівців називають обдарованістю генетично обумовлений компонент здібностей. Цей генетично обумовлений дар значною мірою визначає як кінцевий підсумок (результат розвитку), так і темп розвитку. Зовнішнє оточення, або, як кажуть у фаховій літературі, середовище і виховання або пригнічують його, або допомагають цьому дару розкритися. І, подібно до того, як ювелір може перетворити природний алмаз в розкішний діамант, сприятливе навколишнє середовище і кваліфіковане педагогічне керівництво здатні перетворити цей природний дар у видатний талант.

Кожна обдарована дитина - індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Сприяння реалізації обдарування вимагає організації особливого середовища, зокрема, спеціальної освіти, яка виходить за межі навчання у звичайній школі.

Головною метою роботи гуртка естрадного співу з обдарованими дітьми є створення умов для формування високо-інтелігентної, активної, творчої особистості. Для досягнення поставленої мети система роботи з обдарованими дітьми має бути органічною сукупністю змісту, методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять дитину в умови суб'єкта творчої діяльності й забезпечують формування її особистості як творця. Найважливішим в організації роботи з обдарованими дітьми є створення загального «поля креативності», яке сприяє розвитку їх творчих здібностей.

1. Активне самопізнання дітей в ході гурткових занять

Керівник повинен відповідно до духовних нахилів довіреної йому дитини надати їй можливість вільно розвивати ці нахили пропонуючи їй пізнати смак різних речей, вибирати між ними і розрізняти їх самостійно, інколи вказуючи їй шлях, деколи, навпаки – дозволяючи відшукувати дорогу їй самій.

Останнім часом в педагогіці, в тому числі і гуртковій, намітилася тенденція розвитку в бік гуманізації освітнього процесу та створення умов для максимального розкриття задатків кожної дитини, а також оптимальної їх реалізації в контексті формування основних життєвих компетенцій. На тлі всього вищезазначеного, одним з пріоритетних завдань педагогічного процесу стає сприяння соціалізації підростаючого покоління, оскільки саме в суспільстві вчорашній вихованець чи учень буде демонструвати ті якості, знання, уміння, які були сформовані в дитячому віці. Наскільки пристосованими до життя в соціумі будуть наші діти, залежить від нас, дорослих. І в першу чергу, звичайно, від керівника гуртка.

1.1 Основні соціальні впливи на дитину

Теоретичною основою «освітнього простору» є поняття «освітнє середовище», яке, з позиції суб’єкта, має на увазі систему впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні. Розглянемо узагальнену картину основних соціальних впливів на дитину. До них можна віднести дії з боку сім’ї, школи, закладів позашкільної освіти та некерований вплив «вулиці». Останній, нажаль, часто домінує, особливо у певному віці. А якщо до цього додаються особливості родинного мікроклімату, асоціальні прояви найближчого оточення та/або психологічні проблеми власне самої дитини, то педагогічні зусилля з «сіяння розумного, доброго, вічного» можуть і не дати паростків. Тому як ніколи актуальною є необхідність витіснення негативного впливу «вулиці» за рахунок збільшення якісної позаурочної гурткової роботи. Гурток покликаний зробити дитяче дозвілля цікавим та корисним. При цьому досягається одразу декілька цілей, навіяних педагогіці сучасністю: надати дитині можливість вибору виду діяльності відповідно до власних уподобань та схильностей, тим самим реалізуючи всі аспекти «САМО» (САМОстійності, САМОвизначеності, САМОреалізації тощо); забезпечити сприятливі умови для продуктивної навчальної та творчої діяльності дитини у всіх напрямках позаурочної навчально-виховної системи; формувати дитячу особистість на високоморальних та суспільно-активних засадах. Тобто самопізнання та творчість не є самоціллю.

Це шлях до формування особистості, для якої характерними є духовність та здатність доповноцінної реалізації самої себе не лише в навчальному контексті але й протягом життя в контексті соціуму. Лише за умови відновлення зв’язку, при якому і батьки, і школа зацікавлені у залученні підростаючого покоління до позашкільної гурткової роботи, всі ланки освітнього процесу зможуть об’єднатися в той самий єдиний, цілісний освітній простір, який забезпечить реалізацію вищезазначених цілей. Але повернемось до гурткового освітнього середовища і розглянемо його структурні компоненти:

Фізичне оточення – дизайн, розмір і просторова структура навчальних приміщень, умови для переміщення і розміщення гуртківців тощо.

Людський чинник – особистість керівника гуртка, наповнюваність груп, добір колективу вихованців та його вплив на соціальну поведінку, успішність особистості, етнічні особливості, якість підготовки педагога, статево-вікова структура дитячого контингенту.

Програма навчання - новаторський характер змісту, технології, стиль і методи навчання, форми діяльності, характер контролю.

Віртуальне інформаційне оточення – ЗМІ, інтернет, соціальні мережі.

1.2 Діяльність як засіб самореалізації

Вітчизняні та закордонні психологи та педагоги визначають діяльність як провідний чинник формування та розвитку особистості, маючи на увазі при цьому цілеспрямовану активність дитини. Тож, природнім є існування прямої залежності особистісного саморозвитку від запропонованих можливостей та шляхів для самореалізації. Характер та глибина розвитку кожної особистості за однакових умов навчання та виховання залежать, головним чином, від її власних зусиль, від тієї завзятості та наполегливості, які проявляються в різних видах діяльності, з відповідною поправкою на природні задатки дитини.

Види діяльності, реалізовані в роботі гуртка: Навчально-пізнавальна діяльність – це безпосередньо гурткові заняття, на яких діти здобувають нові знання, власний досвід, на яких базується формування різноманітних життєвих компетенцій. Трудовий вид діяльності переважно реалізує здобуті під час занять практичні вміння та навички. Комунікативний розвиток вихованців відбувається і в навчально- виховному процесі, але більш ефективним ми вважаєм вільне (неформальне) спілкування на всіх рівнях: керівник гуртка – дитячий колектив, педагог - гуртківець, в процесі міжособистісної взаємодії вихованців.

Аксіологічна (ціннісна) діяльність реалізується під час формування дитячого колективу, в ході виховних бесід та співбесід, через позитивний особистий приклад керівника гуртка. Таким чином формуються ідеали загальнолюдської моралі. Художньо-естетичний розвиток є невід’ємною складовою освітнього процесу. Окрім того гуртківці мають змогу реалізувати себе через участь у культурно-масових заходах, конкурсах різних напрямів та рівнів. Пізнання культури, звичаїв та традицій рідного краю, знайомство з мистецькими творіннями дають можливість дітям проявити себе як громадянина та патріота. Робота з урахуванням потреб колективу, в контексті організації дитячого самоврядування є одним з аспектів суспільно-корисної діяльності. Останні роки намітилася тенденція до збільшення у гуртковому контингенті дітей молодшого віку. Що і зумовило підвищення значущості використання ігрових методик у навчально-виховному процесі, які відкривають нові шляхи для самореалізації вихованців. Тож для максимальної самореалізації гуртківців необхідно виконання наступних умов:

добровільність й масовість участі дітей у позакласному навчально-виховному процесі;

диференціація вихованців за інтересами та спрямованістю на визначений вид діяльності;

корегування програми занять з урахуванням індивідуальних інтересів, здібностей та рівня підготовки дитини;

загальнодоступний, масовий, суспільно-корисний характер діяльності гуртка, зорієнтований на практичні та особистісно значущі для кожного вихованця завдання;

різноманіття сфер спілкування, можливість неформальної взаємодії керівника гуртка та дитячого колективу;

і, як один з головних, чинників, що сприяють вільній та максимальній самореалізації особистості, - створення творчої й доброзичливої атмосфери.

1.3 Можливості гурткових занять як форми залучення дітей до самопізнання

Знайомство із різноманітними пісенними творами і музичними жанрами надає можливість вихованцям визначити творчі та життєві пріоритети, дозволяє на практиці обирати ті з них, які більше відповідають власним індивідуальним особливостям. Під час гурткової роботи створюються оптимальні умови для розвитку творчо обдарованої особистості, оскільки, порівняно зі школою, заняття носять менш формальний, не такий догматичний характер (наприклад: дитина не так чітко прив’язана до графіку занять - може прийти в інший час, в іншу групу тощо); освітній процес спрямований не стільки на виконання програми, скільки на врахування інтересів та здібностей конкретних вихованців. Тим самим більш повно відбувається процес самовираження і самореалізації дитини, впливаючи на пізнання нею самої себе та самовизначення в мистецтві та житті. Одним з основних завдань гуртка «Естрадного вокалу» є формування у вихованців творчого процесу пізнання навколишнього світу та цілісного сприйняття народного мистецтва як частини культури українського народу. Крім того, в ході гурткових занять дитина реалізує власні творчі схильності, розвивається її художньо-естетичний смак, формуються потреби і здібності до творчої діяльності.

1.4 Етапи реалізації завдань гурткової роботи в контексті самовизначення та самореалізації вихованців

Розглянемо етапи реалізації цих завдань, прослідкувавши їх зв’язок з самовизначенням вихованців. На першому етапі увага дітей спрямовується на розуміння краси навколишнього світу. Прищеплюється смак до творчості, відбувається засвоєння основних знань, умінь та навичок в ході знайомства з найвідомішими народними піснями і мелодіями. Саме в цей час дитина робить перший вибір: чи підходить їй цей вид діяльності? чи отримує вона від нього задоволення? Другий етап – етап формування навичок прогнозувати результати власної діяльності, бачити в уяві готову роботу; втілювати своє бачення, настрій, уміння. Саме в цей час гуртківець визначається з тим, наскільки він може проявитись у той чи іншій естрадній пісні, образі, обирає ту з них, в якій буде вдосконалюватись, до якої має хист. Найголовніше для педагога на цьому етапі – знайти обдарованих дітей та дати їм можливість проявити себе. Третій етап характеризується вільним самовираженням вихованців гуртка шляхом самостійного вибору теми пісні та вокальної техніки виконання. Діти визначаються з тим, як використати набуті знання та вміння, власний талант (наприклад: чи брати участь у конкурсах більш високого рівня; можливо, заняття у вокальному гуртку вплинуть на вибір професії).

Чинники, що сприяють самовизначенню та самореалізації в ході начальних занять:

здійснення диференційованого підходу, з урахуванням вікових даних, здібностей, інтересів, можливостей кожного гуртківця, що виявляється у діагностиці та умовному групуванні дитячого колективу;

особистісна орієнтація освітнього процесу;

на ряду з цим самовизначенню особистості сприяє ознайомлення з великою кількістю вокальних творів, музикантів, композиторів, професійних колективів.

використання різноманітних форм та методів організації освітньої роботи (індивідуальних, колективних, групових, парних; ігрові прийоми та методи, змагання, подорожі тощо);

і, власне, практична діяльність в зоні найближчого розвитку вихованців, яка забезпечує емоційне задоволення, радість дітей від творчої роботи на занятті, зацікавленість художньою працею.

Система творчих занять – це засіб формування досвіду творчої діяльності гуртків та визначення шляхів його реалізації.

Аспекти роботи педагога зі сприяння самопізнанню гуртківців:

організація інноваційного освітнього мікросередовища, сприятливого для процесу саморозвитку та творчого мислення;

спостереження за дітьми задля виявлення їхніх індивідуальних особливостей та схильностей;

виявлення природних задатків дитини та розкриття їх в процесі різноманітних видів діяльності;

сприяння позитивній самореалізації під час освітнього процесу у Центрі (наприклад: доручення більш досвідченим гуртківцям надавати практичну допомогу новим членам гуртка;

залучення дітей до конкурсів) тим самим заохочуючи їх працьовитість і успіхи;

формування адекватної самооцінки, шляхом порівняння власних нових досягнень з попередніми;

виявлення обдарованих дітей за результатами творчої діяльності;

заохочення гуртківців до подальшого самовдосконалення шляхом постановки нових завдань з послідовним їх ускладненням;

робота з батьками, мета якої – допомога у самовизначенні та залучення до процесу самопізнання.

Значущими моментами методичної роботи є можливість кожної дитини побачити свій творчий розвиток, незалежно від того, скільки часу вона відвідує гурткові заняття. Шлях вихованця починається у “гніздечку творчості”, символізуючому задатки дітей, і продовжується їх зростанням. При цьому враховуються багато чинників, наприклад: участь у конкурсах, фестивалях, масових заходах, сформовані вміння, корисність для колективу, поведінка вихованців та інші.

Наостанок, хочемо сказати про те, що вибір репертуару для колективу естрадної пісні – одне з головних завдань керівника, від цього залежить творче зростання і обличча студії. Репертуар повинен бути художньо якісним, сучасним відповідати віковим особливостям виконавців, загальнолюдським морально – естетичним цінностям. Музичні стилі, манери та стилі виконання пісень мають відповідати сюжету творів, індивідуальності учнів, їхнім вокальним та акторським здібностям, бути сучасними та модними. Створюючи репертуар слід керуватися принципами: художньою цінністю, виховним значенням, доступністю музичного та літературного тексту, різноманітністю жанрової та музичної стилістики, мелодійністю, цікавістю, романтичністю, логікою компоновки концертної программи. Для естетичного виховання вихованців є відвідування концертів, участь у різноманітних фестивалях та конкурсах.

Список використаної літератури

1. Сапожнік О.В. Музично-естетичне виховання в контексті нових педагогічних ідей // Наук. записки Ніжинського держ. пед. ун-ту ім. М.Гоголя. 1999.-Ч. 2.-С. 117-120.

2. «Позакласний час плюс: Управління процесом особистісного розвитку учня шляхом створення сприятливих умов його життєдіяльності за інтересами, запитом та здібностями через диференційовані динамічні групи»», 2007, № 6.

3. Шумакова, Н. Б. Значение общения в творческом развитии ребенка / Б. Шумакова // Обдарована дитина. – 2012. - № 2. – С. 2-5.

4. Гребенюк К.Є. Вокально-виконавська творчість: Дис... д-ра мистецтвознавства: 17.00.03. – К., 2000. – 370 с.

5. Цагарелли Ю.А. Психология музыкально-исполнительской. деятельности: Дис... д- ра психол. наук: 19.00.03. – Казань, 1989. – 425 с.

6. Дрожжина Н.В. Вокальне виконавство в системі музичного мистецтва естради. Диссертація. Харківський державний університет мистецтв ім.. І.П.Котляревського. Харків 2008 – 22 с.

7. Демчишин М.С. Формування музичного мислення школярів. Методичні рекомендації. К.: МОН України, Інститут системних досліджень освіти, 1994.

8. Злочевський П. Оформлення театральних і концертних вистав у школах та позашкільних установах. – К.: 1993.

9. Кузьмінських А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. - К.: Знання-Прес, 2003. - 429 с.