"САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ"

Самостійна навчальна діяльність та її види

Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів під­вищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності.

Передові педагоги завжди вважали, що на уроці учні повинні працювати по можливості самостійно, а вчитель – керувати їхньою самостійною роботою. Між тим, у школі не часто можна бачити самостійні роботи, які б були спрямовані на формування прийомів пізнавальної діяльності, школярів мало навчають способам і прийомам самостійної роботи.

Під самостійною навчальною роботою розуміють будь-яку, організовану вчителем, активну діяльність учнів, спрямовану на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань. Як дидактичне явище, самостійна робота, з одного боку, є навчальне завдання, яке повинен виконати учень, з другого – форма вияву відповідної діяльності: пам'яті, мислення, творчого відображення, поглиблення та розширення сфери дії раніше отриманих знань.

Отже, самостійна робота – це такий засіб навчання, який:

- у кожній конкретній ситуації засвоєння відповідає конкретній дидактичній меті та завданням;

- формує в учнів на кожному етапі їх руху від незнання до знань необхідний обсяг та рівень знань, навичок і умінь для розв'язання відповідного класу пізнавальних завдань, поступового просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності;

- сприяє виробленню в учнів психологічної готовності до самостійного систематичного поповнення своїх знань і вироблення умінь орієнтуватися в потоці наукової та суспільної інформації;

- є найважливішим знаряддям педагогічного керівництва та управління самостійною пізнавальною діяльністю учня в процесі навчання.

Дослідження вчених-педагогів та психологів дозволяють встановити чотири рівні самостійної продуктивної діяльності учнів:

1. Копіюючі дії учнів за заданим зразком. Ідентифікація об'єктів та явищ, їх розпізнавання шляхом порівняння з відомим зразком. На цьому рівні здійснюється підготовка учнів до самостійної діяльності.

2. Репродуктивна діяльність, пов'язана з відтворенням інформа­ції про різні властивості навчального об'єкта. На цьому рівні вже по­чинається узагальнення прийомів та методів пізнавальної діяльності.

3. Продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для вирішення завдань, які виходять за межі відомого зразка і потребує здатності до індуктивних та дедуктивних висновків.

4. Самостійна діяльність, що виявляється в переносі знань при вирішенні завдань в істотно нових ситуаціях, складанні нових програм прийняття рішень, виробленні гіпотетичного аналового мислення. Завдання вчителя — довести якомога більше дітей до четвертого рівня самостійності.

Розглянемо основні вимоги до організації самостійної діяльності учнів на уроці. Будь-яка самостійна робота на будь-якому рівні має конкретну мету. Кожен учень знає порядок і прийоми виконання роботи. Самостійна робота відповідає навчальним можливостям учня, а ступінь складності задовольняє принцип поступового переходу від одного рівня самостійності до іншого, забезпечуючи поєднання різних видів самостійної роботи. Призначення самостійної роботи — розвиток пізнавальних здібностей, творчого мислення, ініціативи в прийнятті рішення.

Зміст роботи, форма її виконання повинні викликати інтерес в учнів, бажання виконати роботу до кінця. Самостійна робота організовується так, щоб вона сприяла виробленню в учнів навичок та звичок до праці. За формою організації самостійні роботи можна поділити на індивідуальні, фронтальні та групові.

У відповідності з рівнем самостійної продуктивної діяльності учнів виділяють чотири типи самостійних робіт: відтворюючі,реконструктивно-варіативні, евристичні та творчі роботи. Кожний з цих типів має свою дидактичну мету.

Відтворюючі самостійні роботи за зразком необхідні для запам'ятовування способів дій в конкретних ситуаціях, формування умінь і навичок та їх міцного засвоєння. При виконанні робіт цього типу діяльність учнів не зовсім самостійна, оскільки їхня самостійність обмежується простим відтворенням, повторенням дій за зразком. Однак, роль таких робіт досить значна. Вони формують ґрунт для дійсно самостійної діяльності учня. Роль учителя полягає в тому, щоб для кожного учня визначити оптимальний обсяг роботи. Передчасний перехід до самостійних робіт інших типів позбавляє учня необхідної системи знань, умінь і навичок. Затримка на роботах за зразками - зайва витрата часу, що сприяє породженню нудьги й неробства. У школярів зникає зацікавленість до навчання і предмета, наступає гальмування в їхньому розвитку.

Реконструктивно-варіативні самостійні роботи дозволяють на основі раніше отриманих знань та за даної вчителем ідеї самостійно знайти конкретні способи вирішення завдань. Самостійні роботи цього типу сприяють осмисленому перенесенню знань у типові ситуації, виробленню умінь аналізувати події, явища, факти, формуванню прийомів і методів пізнавальної діяльності, розвитку внутрішніх мотивів пізнання, створюють умови для розвитку розумової активності школярів.

Евристичні самостійні роботи формують уміння і навички пошуку відповіді за межами відомого зразка. Учень сам обирає шлях вирішення завдання на основі вже відомих йому знань. На даному рівні продуктивної діяльності формується творча особистість учня. Постійний пошук нових рішень, узагальнення й систематизація нових знань, перенесення їх в нові, нестандартні ситуації роблять знання учня більш гнучкими, мобільними, виробляють уміння, навички і потреби самоосвіти. Види евристичних самостійних робіт можуть бути найрізноманітнішими. Найпоширенішим видом евристичних самостійних робіт у практиці школи є самостійне пояснення, аналіз демонстрації, явища, реакції, обґрунтування висновків за допомогою аргументів, рівнянь, розрахунків.

Творчі самостійні роботи є вінцем системи самостійної діяльності школярів, яка дозволяє їм отримувати принципово нові знання, зміцнити навички самостійного пошуку знань. Психологи вважають, що розумова діяльність школярів при вирішенні проблемних, творчих завдань аналогічна розумовій діяльності творчих і наукових працівників. Завдання такого типу — один з найефективніших засобів формування творчої особистості.

В практиці навчання кожен тип самостійної роботи представлений різноманітністю видів робіт, що використовуються в системі урочних та позаурочних занять.

1. Робота з книжкою. Це робота з текстом та графічним матеріалом підручника: переказ основного змісту тексту; складання плану відповіді за прочитаним текстом; короткий конспект тексту; пошук відповіді на раніше поставлені до тексту завдання; аналіз, порівняння, узагальнення й систематизація матеріалу кількох парагра­фів. Робота з першоджерелами, довідниками, науково-популярною літературою, конспектування та реферування прочитаного.

2. Вправи: тренувальні, відтворюючі і за зразком, складання завдань та запитань і їх розв'язання, рецензування відповідей інших учнів, оцінка їх діяльності, вправи, спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок.

3. Розв'язання різноманітних завдань та виконання практичних і
лабораторних робіт.

4. Різноманітні перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, диктанти, твори.

5. Підготовка доповідей та рефератів.

6. Виконання індивідуальних та групових завдань.

7. Домашні лабораторні досліди та спостереження.

8. Технічне моделювання та конструювання.

Більшість з перерахованих видів самостійних робіт може використовуватися на різних рівнях самостійної діяльності учнів, тобто віднесена до кожного з чотирьох відзначених вище типів самостійних робіт. В розпорядженні ж творчо працюючого вчителя є великий арсенал різноманітних самостійних робіт для різних дидактичних завдань.

Будь-яка самостійна робота повинна починатися з усвідомлення учнем мети та способів дії. Від цього в значній мірі залежить ефективність всієї роботи. Спостереження за практикою організації самостійної роботи та аналіз результатів виконання учнями значної кількості таких робіт дозволяє виділити деякі недоліки в їх організації:

- відсутність системи в організації робіт, вони випадкові і за змістом, і за кількістю, і за формою;

- рівень пропонованої самостійності не відповідає навчальним можливостям учня; слабо виражений індивідуальний підхід у доборі завдань;

- самостійні роботи одноманітні, їх тривалість не є оптимальною для даного класу.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ УЧНІВ

Будь-яка справжня освіта

здобувається тільки шляхом

самоосвіти.

М.О. Рубакін

 

Сутність самостійної роботи. Педагогічна практика свідчить про те, що

тільки знання, отримані самостійною працею, роблять випускника школи

особистістю, здатною творчо вирішувати професійні та морально-етичні

проблеми. Мабуть, саме тому самою важливою та обов’язковою умовою

розвитку творчого потенціалу в учнів є якомога більша ступінь їх

самостійності в навчальному процесі.

Самостійна робота – це робота, яка запланована для учня та виконується

згідно завдання вчителя при його методичному керівництві, але без його

безпосередньої участі. Крім того, вона передбачає оволодіння складними

вміннями і навичками бачити мету та зміст роботи, організовувати власну

самоосвіту, вміння по-новому підходити до вирішення завдань, пізнавальну і

розумову активність і самостійність, здатність до творчості.

Плідна самостійна робота під час навчання – необхідна умова

формування потреби в самоорганізації особистості, здатності до постійного

відновлення своїх знань протягом усієї трудової діяльності. Самостійна

навчальна праця учнів – це сфера їх особистісної самореалізації, прояв

творчого потенціалу. Разом з тим у процесі цілеспрямованої самостійної

роботи формуються основні якості фахівця – почуття громадського

обов'язку, свідомість особистої відповідальності тощо.

Самостійну роботу учнів можна умовно розглядати по наступних

етапах:

- під час лекції при прослуховуванні, конспектуванні навчального

матеріалу, а також при його повторенні, якщо цей час дається вчителем;

- під час виконання домашніх завдань, осмислення матеріалу,

використовуючи навчальні посібники, конспект, консультацію вчителя;

- під час практичних занять, коли учні самостійно вирішують певні

задачі, виконують завдання, лабораторні роботи, виробничі завдання;

- у період підготовки до написання контрольних робіт, здачі іспитів.

При створенні системи організації самостійної роботи учнів, вчитель

повинен врахувати ряд взаємозалежних факторів, що впливають на розвиток

їх творчої активності.

По-перше, самостійна робота учнів – обов'язковий елемент навчального процесу, передбачений навчальним планом й особливостями організації навчання і виховання в навчальному закладі. Разом з тим самостійна навчальна робота – це сфера прояву творчої активності особистості, засіб формування її інтелектуальних, психологічних, професійних і моральних якостей в їх органічній єдності.

По-друге, самостійна робота є засобом організації пізнавальної

діяльності. Тому вона значно впливає на формування в особистості

психологічних установок і ціннісних орієнтацій на активний спосіб життя, виховує потребу і здатність до формування і розвитку таких якостей творчої

особистості, як самоорганізація і самоконтроль.

По-третє, організація самостійної роботи вимагає від вчителя вивчення

бюджету учнів, облік специфіки професійно-трудової і суспільної діяльності

майбутнього фахівця, його індивідуальних особливостей. Без обліку цих

факторів самостійна робота буде знеособлена. Формально організована

самостійна праця не тільки не розвиває творчу активність, але і здатна

блокувати її.

По-четверте, розглядаючи самостійну роботу в контексті діяльністного

підходу до розвитку творчої активності учнів, необхідно:

- методично удосконалювати аудиторні і поза аудиторні методи і

форми організації їхньої праці;

- координувати роботу всіх вчителів стосовно організації самостійної

роботи учнів.

Методика організації самостійної роботи, її планування як єдиного

цілого повинна бути спрямована на вироблення в учнів навичок

високоорганізованої суспільно корисної праці, уміння організувати себе в

різних видах життєдіяльності.

По-п'яте, у розвитку творчої активності учнів зростає роль вчителя як

організатора пізнавальної діяльності, здатного не тільки методично

забезпечити їх навчальну працю, але й своїм зацікавленим відношенням до

організації їх самостійної роботи розвивати творчий потенціал майбутніх

фахівців, формувати здатність самостійно, творчо опановувати свою

майбутню професією.

В цілому, навчання в сучасному навчальному закладі слід розглядати як допомогу кожному учневі в організації, раціональному і ефективному

здійсненні свідомої, активної, цілеспрямованої та результативної самостійної

пізнавальної діяльності.

2. Практичні поради вчителю щодо реалізації самостійної роботи

учнів у навчальному процесі. Для реалізації ефективної самостійної роботи

учнів вчителю доцільно дотриматися таких правил.

Навчайте та виховуйте так, щоб учень відчув, зрозумів і переконався,

що стати освіченим і вихованим – найважливіша життєва необхідність

людини.

Навчаючи, застосовуйте усі види і форми пізнавальної діяльності,

поєднуйте аналіз із синтезом, індукцію з дедукцією, співставлення з

протиставленням, частіше застосовуйте аналогію.

Намагайтеся, щоб учні розуміли суть і зміст кожного слова, речення:

для цього розкривайте поняття, пояснюйте незрозумілі слова, опираючись на

знання і досвід учнів, аргументуйте свої пояснення.

Те, що учням невідомо, логічно пов’язуйте з виникненням певних

асоціацій. У протилежному випадку не буде усвідомленого навчання.

Не забувайте, що головне – не знання предмета, а особистість, яка формується. Навчайте і виховуйте так, щоб учень не був ―додатком‖ до

навчального предмету, а навпаки – суб'єктом його активного засвоєння. Пам'ятайте, що не навчальний матеріал формує особистість, а вчитель своєю

діяльністю.

Навчайте знаходити і виділяти головне і другорядне в тому, що

вивчається, домагайтеся розуміння головного.

Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами

пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

Застосовуйте диференційований підхід до навчання в умовах

колективної праці: виділяйте тимчасові підгрупи учнів, використовуйте

адаптовані до їхніх можливостей навчальні матеріали, впроваджуйте

принцип вільного вибору варіантів завдань, що відповідають можливостям і

підготовленості учнів.

Частіше використовуйте запитання ―чому‖, щоб навчити учнів

мислити.

Намагайтеся, щоб учень не тільки переказував знання, але й творчо

застосовував їх на практиці.

Постійно вивчайте і використовуйте індивідуальні інтереси учнів,

розвивайте їх і спрямовуйте таким чином, щоб вони узгоджувалися з

об’єктивними суспільними потребами.

Використовуйте під час навчання активні методи навчання, які

формують і розвивають самостійність, творчість і активність у учнів.

Навчайте так, щоб знання набули сили переконань і керівництва до дії.

Привчайте учнів мислити й діяти самостійно. Не допускайте

підказування і копіювання.

Пам’ятайте, що майстерність ставити запитання й вислуховувати

відповіді – одна з найважливіших умов виклику і підтримання активності.

Зрозуміле й доступне пояснення вчителя не досягне мети, доки воно не

стане предметом уваги учнів: користуйтеся всіма засобами, щоб викликати і

втримати увагу учнів.

Ширше створюйте у навчальному процесі проблемні ситуації,

домагайтеся від учнів їх самостійного аналізу, розуміння та осмислення, а

там, де треба, і критичної оцінки, розвиваючи мислення, звергайте увагу на

наукове обґрунтування явищ навколишньої дійсності.

Створюйте під час навчання проблемні ситуації, які потребують

самостійних, творчих і активних дій та залучення учнів до їх розв’язання.

Для реалізації в навчальному процесі ефективної самостійної роботи

вчитель повинен вміти стимулювати творчу активність учнів.

3. Практичні рекомендації учню щодо організації самостійної роботи.

Підвищенню якості самостійної роботи учням допоможуть рекомендації, що приведені нижче. Звичайно, вчитель повинен ознайомити з ними учнів та допомогти їх реалізувати. Щоб вони перетворилися у звичку, потрібно обов’язково керуватися трьома правилами: прочитати, зрозуміти, застосувати.

1. Дайте слово, що не дозволите собі «потонути» в справах! Якщо ви не дуже організована людина, вам може здаватися, що завдання йдуть нестримним потоком, який вас захльостує. Проте ухваливши тверде рішення працювати організовано, ви опинитеся в набагато сильнішій позиції людини, що «осідлала хвилю».

2. Складайте списки справ. Тільки не підходьте до цього формально і не

робіть записів типу «доопрацювати конспекти». Нехай він містить короткі і

конкретні завдання. При цьому у вас буде можливість достатньо швидко

виконати одну-дві справи і викреслити їх із списку. Останнє звичайно

приносить велике задоволення.

3. Включайте в свій список кожне завдання, яке ви одержуєте. Введіть

систему визначення пріоритетності, але не по термінах, а у порядку їх

значущості. Встановлені терміни, безумовно, враховувати необхідно, але не

менше, а навіть більше значення слідує додавати тим заняттям, які

представляються вам важливими в довготривалому плані.

4. Регулярно коригуйте списки справ (на це йтиме всього декілька

хвилин.) Як тільки ви знайдете, що значущість якогось пункту зросла,

підвищте його пріоритет в списку. Призначайте свої власні терміни

виконання задач, включених в перелік, встановлюючи їх з великим запасом

часу щодо заданих ззовні термінів, наприклад, термінів здачі робіт.

5. Вносьте різноманітність в свої заняття. Наприклад, займаючись цілий

вечір, не слід корпіти весь час над одним завданням. Частину часу проведіть,

повторюючи що-небудь, частину приділіть плануванню справ на майбутнє

або продовженню роботи над завданням, яке ви почали виконувати до цього,

і частину — читанню додаткової літератури по предметах, що вивчаються.

Говорять, що зміна заняття — той же відпочинок. Ефективність вашої роботи

буде вищою, якщо протягом вечора ви займатиметеся різними завданнями, а

не монотонно працюючи над одним.

6. Використовуйте кожен проміжок вільного часу. Навіть у самих

зайнятих людей протягом дня раз у раз випадають вільні хвилини.

Використовуйте їх для якої-небудь невеликої справи, наприклад, запишіть

цікаві думки, що «прийшли вам» в голову на одному з аудиторних занять

минулого тижня. Ви здивуєтеся, наскільки продуктивними виявляться ці

маленькі відрізки часу. Адже концентрувати увагу протягом довгого часу

важко, на протязі ж коротких періодів активності це досягається легко.

7. Завжди і скрізь майте з собою що-небудь, чим ви могли б зайнятися!

Не треба, звичайно, цілими днями носити з собою всі підручники і зошити,

проте, щось невеличке мати при собі вельми корисно (наприклад, записник

або картку із записом ключових положень матеріалу, що вивчається). Так

само при підготовці до виконання важливого завдання, наприклад, курсова

робота, корисно декілька днів носити з собою план роботи, щоб, поступово

«сортуючи» ідеї, що приходять в голову, заносити їх в план у вигляді

ключових слів або фраз.

8. Ніколи не працюйте тільки в одному «улюбленому» місці. У більшості людей є місця, в яких вони вважають за краще працювати. Проте якщо ви весь час працюєте в одному, переважному для себе місці, вам буде легко виправдати своє небажання працювати де-небудь ще.

9. З самого початку своїх занять враховуйте, яким способом оцінюватимуться результати. Якщо предмет завершується іспитами, починайте практикуватися у відповідях на питання зразу ж, як тільки пройдете матеріал, достатній для відповіді хоча б на деякі з них! Ви повинні бути готові почати відповідати на питання до кінця першого тижня занять.

10. По можливості займайтеся разом з однокурсниками. Працюючи самостійно, можна годинами сидіти за столом без якого-небудь відчутного

результату. Коли ви є частиною працездатного колективу, ваші можливості

поринати у «ледачих» мріях істотно зменшуються. Кожного разу, коли ви

пояснюєте що-небудь своєму товаришу, ви ефективно навчаєтеся самі. Чому?

Звернена мова – каталізатор мислення.

11. Не дозволяйте собі захоплюватися «терміновими» завданнями.

Віддаючи весь свій час і енергію одному терміновому завданню, через якийсь

час ви просто виявитеся перед необхідністю також терміново виконувати

інше. До виконання всіх завдань прагніть приступати раніше, щоб як можна

менше їх число переходило в розряд термінових.

12. Встановлюйте свої терміни виконання завдань. Звичайно при

виконанні роботи ви повинні укладатися в указані терміни — призначайте

собі свої терміни, жорсткіші, ніж ті, які вам задані. Відчуття задоволення від

того, що ви працюєте з випередженням термінів, додасть вам упевненість і

позитивно позначиться на якості всієї роботи.

Складіть свій робочий план по виконанню етапів роботи, що є частиною

вашого курсу. Іноді виявляється важливіше, наприклад, приділити якийсь час

просто глибшому засвоєнню пройденого, ніж поспішати з виконанням

наступних етапів.

13. Уникайте накопичення незавершених завдань. Багато учнів

страждають від накопичення «хвостів» по роботах, виконуваних впродовж

курсу (наприклад, затягуючи до останнього оформлення лабораторної

роботи). Справа закінчується тим, що вони вимушені здавати «хвости» в той

час, коли набагато важливіше займатися повторенням і підготовкою до

іспитів.

14. Використовуйте перші 10% відведеного часу. Ви, можливо, помітили

цю властивість людської натури — 90% справи виконувати протягом

останніх 10% часу. Міркуючи логічно, це означає, що те ж саме і так же

добре можна зробити в перші 10% відведеного часу. Подумайте, скільки

інших справ ви могли б зробити в тих, що залишилися 90%.

15. Постійно закріплюйте пройдений матеріал. Не сподівайтеся, що ніби

по помаху чарівної палички те, що ви вчили минулого тижня, залишиться у

вашій пам'яті на все життя. Мати в голові пройдений матеріал так само

важливо, як і той, який ви проходите зараз.

16. Будьте реалістом. Тримати темп — значить працювати ефективно,

але не переробляти. Вибирайте темп, відповідний рівню ваших життєвих сил.

Врахуйте, що джерелами енергії для підтримки темпу служать відпочинок і

відновлення сил.17. Найціннішим і різностороннім джерелом додаткових можливостей

навчання для вас є ваші однокурсники. Наступні нижче рекомендації

допоможуть вам отримати максимальну користь із спільної роботи з ними.

• Для групового опрацьовування підбирайте такі завдання, які зручніше

виконувати колективно, а не поодинці. Це може бути робота з джерелами

інформації, складання плану письмової роботи, самоперевірка і «мозковий

штурм».

• Мета колективної роботи полягає в тому, щоб кожен член групи

вигравав від співпраці з іншими. Врахуйте, що коли ви, наприклад, щось

пояснюєте, то людиною, яка в даний момент навчається з найбільшою

ефективністю, є саме ви. Кращим шляхом до розуміння чого-небудь є спроба

пояснити це іншому.

• Уникайте шахрайства. Метою роботи в групі повинне бути зменшення

особистого об'єму роботи для її учасників. Якщо всі члени групи внесли

однаковий внесок у виконання завдання, можна з упевненістю сказати, що

ніхто не користувався чужою працею.

• Встановіть деякі основні правила поведінки в групі. Вони повинні

відповідати загальноприйнятим нормам поведінки, таким, як пунктуальність,

рівень особистого внеску в роботу групи, конструктивність критики.

• Лідируйте по кругу. Буде непогано, якщо при роботі над різними

завданнями в групі лідируватимуть різні її члени, щоб кожен ніс

відповідальність за певні аспекти колективної роботи.

• Діліть на всіх загальну частину роботи, наприклад, пошуки інформації

або джерел, необхідних для виконання завдання. Це допоможе кожному

краще використовувати свій час, оскільки всі відразу не ганятимуться за

однією і тією ж книгою, статтею або посиланням.

• Домовляйтеся між собою. Всім колективом встановите крайній термін

виконання завдання. Домовтеся про те, якого роду внесок в роботу групи

буде зроблений кожним її членом.

18. Записи, які ви робите на лекціях і інших групових заняттях, — одне з

найважливіших джерел інформації, який ви створюєте для себе в процесі

навчання. Проте багато хто відноситься до них, лише як до механічної

реєстрації почутого, тобто не обдумуючи того, що записують.

Не обмежуйтеся простим копіюванням. Не обмежуйтеся просто записом

того, що ви бачите на екрані або дошці або що ви чуєте. Копіювати, не

намагаючись хоч якоюсь мірою осмислити матеріал, дуже легко.

Висловлюйте почуте своїми словами, в своїй манері. Не пишіть довго,

повними фразами, якщо можна передати значення декількома ретельно

підібраними словами. Безперервно ухвалюючи рішення про те, що конкретно

слідує зараз записати, ви підтримуєте свій мозок в стані напруги і не даєте

йому скучати. Записуйте все, що вважаєте за необхідне зберегти.

19. Виділяйте важливі місця в своїх записах. Розташовуйте записи на

кожній сторінці так, щоб з одного погляду було ясно, які ідеї або поняття є

основними. Щоб виділити важливу частину тексту, використовуйте колір,

маркер, малюнок і інші відомі вам способи.Кожного разу, коли ви що-небудь не розумієте, записуйте свої питання.

Так само записуйте свої думки і коментарі з приводу почутого. Тоді ваші

записи будуть не просто копією почутого, в них вже міститиметься результат

його осмислення вами.

20. По можливості порівнюйте свої конспекти з конспектами двох-трьох

інших учнів, при цьому доповнюйте і виправляйте свої записи.

Проглядайте свої записи знову через день-два, поки ви не забули

значення проставлених в них питань і умовних знаків. Продовжуйте

регулярно працювати з ними, роблячи додавання, вносячи виправлення і

пояснення і відзначаючи зв'язки з іншими джерелами інформації.

21. Опановуйте технікою швидкого читання. Уміння читати швидко —

важлива якість, що дозволяє засвоювати набагато більший обсяг матеріалу.

Для того, щоб швидко одержати уявлення про книгу, прочитайте її зміст,

особливо, якщо ви вперше берете її в руки. Відзначте розділи, які, на ваш

погляд, мають найближче відношення до предмету вашого вивчення.

Вирішуйте, коли варто використовувати швидке читання. Наприклад,

якщо вашою метою є отримання загального уявлення про предмет, швидке

читання може допомогти. Якщо ж, навпаки, ви потребуєте докладнішої

інформації, то швидке читання буде корисне лише на етапі пошуку тих

частин тексту, які слід вивчити глибше.

22. Спробуйте позбавитися звички (якщо ви її маєте) промовляти про

себе те, що ви читаєте. Більшість з нас привчена читати з такою швидкістю, з

якою говорять. Насправді наш мозок в змозі сприймати слова багато

швидше, ніж ми їх вимовляємо. Багато, проте, ніколи так і не можуть

навчитися читати швидше, ніж говорять.

Прагніть сприймати слова групами, а не окремо. У багатьох фразах лише

одне або два слова є важливими, а інші для сприйняття значення не істотні.

Відома народна мудрість говорить: "Дай людині одну рибину, й вона

буде ситою один день, дай їй дві рибини - вона буде ситою два дні, а навчи

людину ловити рибу, й вона буде ситою усе життя". Очевидно, це так, але за

умови, що у рибалки є знаряддя. Отже, шановні добродії, давайте вчитися

«ловити рибу». Це суттєво змінить ваше відношення до навчання. Вам

просто стане цікаво та радісно вчитися. Успіхів Вам!!!

Підг. В.Калошин

Організація самостійної роботи учнів на уроці

План

1. Самостійна навчальна діяльність та її види

2. Система вправ та завдань

3. Самостійна робота з книгою

4. Організація лабораторних та практичних занять

Самостійна навчальна діяльність та її види

Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів під-вищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності.

Передові педагоги завжди вважали, що на уроці учні повинні працювати по можливості самостійно, а вчитель – керувати їхньою самостійною роботою. Між тим, у школі не часто можна бачити самостійні роботи, які б були спрямовані на формування прийомів пізнавальної діяльності, школярів мало навчають способам і прийомам самостійної роботи.

Під самостійною навчальною роботою розуміють будь-яку, організовану вчителем, активну діяльність учнів, спрямовану на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань. Як дидактичне явище, самостійна робота, з одного боку, є навчальне завдання, яке повинен виконати учень, з другого – форма вияву відповідної діяльності: пам'яті, мислення, творчого відображення, поглиблення та розширення сфери дії раніше отриманих знань.

Отже, самостійна робота – це такий засіб навчання, який:

- у кожній конкретній ситуації засвоєння відповідає конкретній дидактичній меті та завданням;

- формує в учнів на кожному етапі їх руху від незнання до знань необхідний обсяг та рівень знань, навичок і умінь для розв'язання відповідного класу пізнавальних завдань, поступового просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності;

- сприяє виробленню в учнів психологічної готовності до самостійного систематичного поповнення своїх знань і вироблення умінь орієнтуватися в потоці наукової та суспільної інформації;

- є найважливішим знаряддям педагогічного керівництва та управління самостійною пізнавальною діяльністю учня в процесі навчання.

Дослідження вчених-педагогів та психологів дозволяють встановити чотири рівні самостійної продуктивної діяльності учнів:

1. Копіюючі дії учнів за заданим зразком. Ідентифікація об'єктів та явищ, їх розпізнавання шляхом порівняння з відомим зразком. На цьому рівні здійснюється підготовка учнів до самостійної діяльності.

2. Репродуктивна діяльність, пов'язана з відтворенням інформа-ції про різні властивості навчального об'єкта. На цьому рівні вже по-чинається узагальнення прийомів та методів пізнавальної діяльності.

3. Продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для вирішення завдань, які виходять за межі відомого зразка і потребує здатності до індуктивних та дедуктивних висновків.

4. Самостійна діяльність, що виявляється в переносі знань при вирішенні завдань в істотно нових ситуаціях, складанні нових програм прийняття рішень, виробленні гіпотетичного аналового мислення. Завдання вчителя — довести якомога більше дітей до четвертого рівня самостійності.

Розглянемо основні вимоги до організації самостійної діяльності учнів на уроці. Будь-яка самостійна робота на будь-якому рівні має конкретну мету. Кожен учень знає порядок і прийоми виконання роботи. Самостійна робота відповідає навчальним можливостям учня, а ступінь складності задовольняє принцип поступового переходу від одного рівня самостійності до іншого, забезпечуючи поєднання різних видів самостійної роботи. Призначення самостійної роботи — розвиток пізнавальних здібностей, творчого мислення, ініціативи в прийнятті рішення.

Зміст роботи, форма її виконання повинні викликати інтерес в учнів, бажання виконати роботу до кінця. Самостійна робота організовується так, щоб вона сприяла виробленню в учнів навичок та звичок до праці. За формою організації самостійні роботи можна поділити на індивідуальні, фронтальні та групові.

У відповідності з рівнем самостійної продуктивної діяльності учнів виділяють чотири типи самостійних робіт: відтворюючі, реконструктивно-варіативні, евристичні татворчі роботи. Кожний з цих типів має свою дидактичну мету.

Відтворюючі самостійні роботи за зразком необхідні для запам'ятовування способів дій в конкретних ситуаціях, формування умінь і навичок та їх міцного засвоєння. При виконанні робіт цього типу діяльність учнів не зовсім самостійна, оскільки їхня самостійність обмежується простим відтворенням, повторенням дій за зразком. Однак, роль таких робіт досить значна. Вони формують ґрунт для дійсно самостійної діяльності учня. Роль учителя полягає в тому, щоб для кожного учня визначити оптимальний обсяг роботи. Передчасний перехід до самостійних робіт інших типів позбавляє учня необхідної системи знань, умінь і навичок. Затримка на роботах за зразками - зайва витрата часу, що сприяє породженню нудьги й неробства. У школярів зникає зацікавленість до навчання і предмета, наступає гальмування в їхньому розвитку.

Реконструктивно-варіативні самостійні роботи дозволяють на основі раніше отриманих знань та за даної вчителем ідеї самостійно знайти конкретні способи вирішення завдань. Самостійні роботи цього типу сприяють осмисленому перенесенню знань у типові ситуації, виробленню умінь аналізувати події, явища, факти, формуванню прийомів і методів пізнавальної діяльності, розвитку внутрішніх мотивів пізнання, створюють умови для розвитку розумової активності школярів.

Евристичні самостійні роботи формують уміння і навички пошуку відповіді за межами відомого зразка. Учень сам обирає шлях вирішення завдання на основі вже відомих йому знань. На даному рівні продуктивної діяльності формується творча особистість учня. Постійний пошук нових рішень, узагальнення й систематизація нових знань, перенесення їх в нові, нестандартні ситуації роблять знання учня більш гнучкими, мобільними, виробляють уміння, навички і потреби самоосвіти. Види евристичних самостійних робіт можуть бути найрізноманітнішими. Найпоширенішим видом евристичних самостійних робіт у практиці школи є самостійне пояснення, аналіз демонстрації, явища, реакції, обґрунтування висновків за допомогою аргументів, рівнянь, розрахунків.

Творчі самостійні роботи є вінцем системи самостійної діяльності школярів, яка дозволяє їм отримувати принципово нові знання, зміцнити навички самостійного пошуку знань. Психологи вважають, що розумова діяльність школярів при вирішенні проблемних, творчих завдань аналогічна розумовій діяльності творчих і наукових працівників. Завдання такого типу — один з найефективніших засобів формування творчої особистості.

В практиці навчання кожен тип самостійної роботи представлений різноманітністювидів робіт, що використовуються в системі урочних та позаурочних занять.

1. Робота з книжкою. Це робота з текстом та графічним матеріалом підручника: переказ основного змісту тексту; складання плану відповіді за прочитаним текстом; короткий конспект тексту; пошук відповіді на раніше поставлені до тексту завдання; аналіз, порівняння, узагальнення й систематизація матеріалу кількох парагра-фів. Робота з першоджерелами, довідниками, науково-популярною літературою, конспектування та реферування прочитаного.

2. Вправи: тренувальні, відтворюючі і за зразком, складання завдань та запитань і їх розв'язання, рецензування відповідей інших учнів, оцінка їх діяльності, вправи, спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок.

3. Розв'язання різноманітних завдань та виконання практичних і
лабораторних робіт.

4. Різноманітні перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, диктанти, твори.

5. Підготовка доповідей та рефератів.

6. Виконання індивідуальних та групових завдань.

7. Домашні лабораторні досліди та спостереження.

8. Технічне моделювання та конструювання.

Більшість з перерахованих видів самостійних робіт може використовуватися на різних рівнях самостійної діяльності учнів, тобто віднесена до кожного з чотирьох відзначених вище типів самостійних робіт. В розпорядженні ж творчо працюючого вчителя є великий арсенал різноманітних самостійних робіт для різних дидактичних завдань.

Будь-яка самостійна робота повинна починатися з усвідомлення учнем мети та способів дії. Від цього в значній мірі залежить ефективність всієї роботи. Спостереження за практикою організації самостійної роботи та аналіз результатів виконання учнями значної кількості таких робіт дозволяє виділити деякі недоліки в їх організації:

- відсутність системи в організації робіт, вони випадкові і за змістом, і за кількістю, і за формою;

- рівень пропонованої самостійності не відповідає навчальним можливостям учня; слабо виражений індивідуальний підхід у доборі завдань;

- самостійні роботи одноманітні, їх тривалість не є оптимальною для даного класу.

Система вправ та завдань

Вправи є найпоширенішим видом самостійної роботи. їх роль при осмисленні та закріпленні знань, розвитку мислення учнів досить велика. Особливо ефективна система вправ, що враховує індивідуальні можливості учня.

За метою призначення вправи поділяють на три групи:

1. Вправи для вивчення матеріалу, набуття умінь та навичок:
підготовчі, пробні, призначені для виконання дій за зразком, схемою,
заданим приписом.

2. Вправи для закріплення вивченого матеріалу.

3. Контрольні завдання для перевірки глибини засвоєння знань.

Організація навчальної діяльності, спрямована на розв'язання різних навчальних завдань, передбачає наступні етапи: аналіз змісту завдання і визначення мети дій; пошук плану вирішення завдання; реалізація запропонованого плану; перевірка правильності дій, істинності відповіді; аналіз інших можливих варіантів розв'язання, доведень, варіантів дій і їх співставлення з першим.

Чіткий план організації дій при виконанні різних вправ підвищує їх ефективність. Часто безпорадність учня при вирішенні завдання є наслідком його методичних невмінь, а не проблемами в знаннях.

При доборі завдань і вправ особлива увага звертається на всебічне закріплення ознак поняття, чітко виділяються навички і вміння, які необхідно сформувати і закріпити за допомогою системи різноманітних вправ. Учитель постійно стежить за точністю виконан-ня завдань, особливо на етапі підготовчих та пробних вправ, оскільки можуть бути закріплені помилки учнів. Цей етап характеризується низьким рівнем самостійності. Систему вправ та завдань зручно організувати за етапами, починаючи з типових задач та вправ. Деталь-но пояснюється метод їх розв'язання. Учні закріплюють його, викону-ють дії за зразком, потім учитель пропонує аналогові задачі та завдан-ня з планом розв'язання, надаючи допомогу учням при розв'язуванні. На цьому етапі потрібна енергійна корекція рівня самостійності.

Далі виконують завдання з коротким планом розв'язання або вказівками щодо виконання