Самостійна робота з теми «Складнопідрядне речення»

Випишіть у таблицю номери відповідних речень.

1. Котивсь зеленими царинками, маленький і білий, наче банька кульбаби, безстрашно забирався у темний ліс.
2. Звідси дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок.
3. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош.
4. По далеких горбах дрімали на сонці самотні оселі.
5. Було так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав.
6. Коли Іванові минуло сім літ, він вже дивився на світ інакше.
7.  Він знав вже багато.
8. Умів знаходити помічне зілля…
9. Міг би розказати і про русалок, що гарної днини виходять з води на берег…
10. Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна.
11.  З досадою кидав денцівку і слухав інших мелодій, що жили в ньому, неясні і невловимі.
12. З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар, що все стирали бліду усмішку царинок. 
13. Легко перескакував з камінця на камінчик, перелазив через повалені дерева, продирався крізь гіллячки кущів.
14. За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори, і вже вставав на крайнебі блакитний привид Чорногори.
15. Теплі і ніжні, вони ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка.
16. Іван сидів і слухав, забувши зовсім, що має доглядати корови.
17. Пісня, здавалось, бриніла вже в ньому. 
18. Як кремінь і криця, стялись роди — Гутенюки з Палійчуками.
19. Не пам'ятав, що робить.
20.                     Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, що діти чули власне дихання.
21. Вони робили собі курбало у потоці, глибоке місце, бовтались в нім, як двоє лісних звірят.
22.                      І так вони пасли, що не раз розгубили овечки. 
23.                      Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню. 
24.                       Холодно було і мороз йшов поза шкуру, наче зими лежали по мертвих горах.
25.                      3 лускотом й зойком летить десь в долину зрубане дерево у лісі, аж гори одвітно зітхають.
26.                      Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба…
27. Пісні були сумні, прості і ревні, аж краяли серце. 
28.                     Іван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже засіяла гори співанками своїми…
29.                      Черемош простягся в долині, як срібна нитка, і шум його сюди не доходив. 
30.                     Замість лісів тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги…

(За М.Коцюбинським)