Сармати , готи, гуни

Про матеріал

Розробка уроку на тему: сармати, готи, гуни. Мета: розкрити суспільне, господарське та культурну спадщину племен сарматів, готів, гунів; виховувати інтерес до минулого людства. Основні поняття: Етногенез, асиміляція, сармати, готи, гуни.

Перегляд файлу

Урок. САРМАТИ, ГОТИ, ГУНИ.

Мета: розкрити суспільне, господарське та культурну спадщину племен сарматів, готів, гунів; виховувати інтерес до минулого людства.

Основні поняття: Етногенез, асиміляція, сармати, готи, гуни.

Обладнання: підручник, атлас, ілюстраційні матеріали, стінна карта.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ:

Актуалізація опорних знань

Історичний диктант

Про них написав книгу Геродот?(С)
Воювали з Дарієм I у VI ст.. до н.е.?(С)
Кобилодоїльниці?(К)
Пектораль(С)
Їм належить першість у використанні коней для верхової їзди?(К)
Ховали померлих царів у курганах?(С)
Прийшли зі Сходу?(К,С)
До якої мовної групи належать кіммерійці та скіфи?(іракомовна)

Вивчення нового матеріалу

Робота з таблицею

Протягом уроку заповніть таблицю «сармати, готи,гуни».

$D:\Школа\КЛАСНИЙ КЕРІВНИК 2017\Позакласні заходи\Крути\Ілюстрації\image005.jpg$

Бесіда

Пригадайте, чим відрізняється осілий та кочовий спосіб життя?
Як ви гадаєте, Сармати вели осілий чи кочовий спосіб життя?

Учитель.

Чи можемо ми вважати, що племена, які заселяли прабатьківщину слов’ян, були праслов’янськими? Протягом століть одні племена змінювали чи витісняли інших, асимілювалися, один етнос переливався в інший- скіфи, гуни, сармати, слов’яни, половці, татари та інші брали участь у етногенезі українців.

Етногенез – ( від грецького етнос – народ і генезис – походження) – тривалий процес утворення і розвитку племені, народу, нації.

Асиміляція - (від лат. assimilatio - уподібнення) - злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови, культури, національних звичаїв і традицій.

Цікаву версію щодо походження назви сармати висунув Єгор Классен. Він вважав, що ця назва не етнічна, а професійна. Тобто іноземні купці, що купували у скіфів вироби зі шкіри, хутра ( які , до речі, високо цінувалися на тогочасному міжнародному ринку), називали цих продавців кожум’яками, або сиром’ятниками, що в греків звучало як «sauromatae», а в римлян – «sarmatae», а пізніше трансформувалося в сармат. Друга версія: індоарійське «sar+mat» означало «належні жінкам» (цар+мати, або голова+мати).

Сармати (савромати) - іраномовні кочові племена, споріднені зі скіфами. Відомі з VII-VI ст. до н. е. У III ст. до н. е. у поволзько-приуральських степах сформувався союз племен, який дістав у античних авторів загальну назву «сармати».

Чіткі хронологічні межі сарматського поширення встановити не легко, але на території України вони перебували приблизно з III ст.. до н.е. - III ст.. н.е..

Сармати кочові скотарі. Нам не відоме жоднен сарматське поселення. Їхня відсутність свідчить, що сармати були кочовими скотарями, до того ж з досить рухливим типом кочування. Такому типові відповідає певний склад стада:

У III ст.. до н.е. у володіння «царських» скіфів з-за Дону вдерлися кочові племена сарматів. Як і «царські» скіфи вони належали до племен іракомовної групи. Подібно до урагану вони пронеслися по Приазов’ю і Північному Причорномор’ю. Величезна територія Півдня України опинилася під владою сарматів. З I ст.. до н.е. автори її називали вже не Скіфією, а Сарматією.

Про спорідненість скіфів і сарматів писав ще Геродот – він переказав легенду про походження сарматів від шлюбу скіфів з амазонками. Античний географ II ст.. до н.е.. Клавдій Птолемей називає понад сотню сарматських племен. Найбільш значними серед них були алани, роксолани, язиги, масагети та ін.. У сарматському суспільстві головну роль відігравали жінки. Археологічні знахідки свідчать про привілейоване становище жінки у сарматів: багаті поховання жриць, жінок-амазонок (в кольчугах, зі зброєю тощо). З покійницею клали у могилу розбите дзеркало, гривни, що прикрашали шию, спіральні підвіски, намисто з кольорового скла, перлів та ін.. в одному з таких поховань знайдені навіть залишки трону, що свідчило про високе становище похованої жінки.

Мова: іранського типу.

Одяг сарматів. Він складався з короткої сорочки, штанів, пояса, довгого плаща, скріпленого на плечі спеціальною пряжкою чи застібкою(фібулою).

Взуття: м’які шкіряні чобітки.

Зброя: головною силою сарматського війська була легка кіннота. Залізні мечі із серпоподібними(II-I ст.. до.н.е.) та кільцевими (I-II ст.. н.е.). Сармати чудово стріляли із луків. Вони використовували два типи луків: один – «скіфський», а другий «гунський». Сарматський захисний обладунок на території України невідомий, - мабуть тому, що його мали лише заможні воїни, а їхні могили в нашому степу – поодинокі.

Овідій про сарматські стріли: «Синюваті від зміїної отрути», «летюче залізо, просякнуте отрутою», «стріли, вологі від зміїної крові».

Шість століть панували сармати в степах Північного Причорномор’я.

Під час великого переселення народів, яке проходило саме південними українськими землями, у II ст.. н.е. влада сарматів упала під ударами орд гунів, які йшли зі Сходу та набігів германських готів з Півночі. Майже 600 років сармати наводили жах на античний світ, але у III ст.. н.е. їхньому володарюванню в українських степах настав кінець. Історія повторилася: спершу нищівного удару їм завдали готи – як вже говорилося – германські племена, що просувалися з Північного Заходу, а в другій половині IV ст.. н.е. їх добили гуни, названі середньовічними хроністами «карою божою». В результаті чого, пануванню сарматів прийшов кінець.

ГОТИ

Готи – назва германських племен першої половини I тисячоліття н.е., вихідці зі Скандинавії(це сучасні Данія, Норвегія,Швеція), які на початку н.е. переселилися до Прибалтики, а згодом просунулися на південний схід аж до узбережжя Чорного та Азовського морів. Тут вони створили т.зв. Готську державу, яку в 375 році розгромили гуни.

У III ст. своє панування в Північному Причорномор'ї встановили германські племена готів, утворивши тут Готську державу - Гетику. Столицею держави готів було так зване "Дніпрове місто", яке знаходилося поблизу одного з порогів Дніпра (неподалік від нинішнього с. Башмачка Запорозької області). Закріпившись у Північному Причорномор'ї, готи почали свою військову експансію на Балкани і Малу Азію. Найбільшої могутності й сили політичне об'єднання готів досягло в середині IV ст. н. е. за правління короля Германаріха (332-375 рр.). Під кінець правління Германаріха почалася невдала для готів війна з племенами антів. Після смерті готського короля військову суперечку з антами продовжив його спадкоємець Вінітарій. Саме він у 375 р. підступно вбив антського князя Божа з синами та 70 старійшинами. Але вже наступного року готи були розгромлені кочовими племенами гунів, які підтримали антів у їх боротьбі проти готської держави. Після цієї нищівної поразки Гетика як держава швидко занепала. Більша частина її населення перейшла в наддунайські землі, менша залишилася на території Кримського півострова.

Бесіда

Як ви думаєте, чому Гетика як держава швидко занепала?(тому, що був створений сильний союз племен гунів та антів.)
Якими племенами були розгромлені готи?(гуннами)
За якого правителя Гетика набула найвищої могутності?(Германаріха (332-375 рр.)).
В якому році гуни розгромили Готську державу.(375 р.)

ГУНИ

Гуни – кочовий тюркомовний народ, який з’явився в степах України з Території Монголії та Китаю, замінивши іракомовних кочовиків, і відкрив епоху Великого переселення народів.

Після перемоги над готами гуни невдовзі захопили величезні території від Дону до Дунаю. Вони зруйнували грецькі колонії в Причорномор'ї, підкорили племена готів, аланів, слов'ян. За правління Аттіли (сер. V ст.) держава гунів контролювала величезні простори від Рейну до Волги. І тільки після поразки в Каталаунській битві (451 р.) гуни нарешті були зупинені. Каталаунська поразка підірвала могутність гунської імперії. Після смерті у 453 р. царя Аттіли його держава розпалася, а гуни поступово розпорошилися серед місцевих народів.

Бесіда

1.За якого правителя гуни досягли найвищої могутності?(Аттіли)

2. Як називалася битва в результаті якої гуни нарешті були зупинені? (Каталаунській битві (451 р.))

ЗАКРІПЛЕННЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Бесіда

Коли на теренах південної частини території України з’явилися кочові племена сарматів?(III ст.. до н.е.-III ст. н.е.)
Які версії про походження сармат вам стали відомі?
Чи відомі нам сарматські поселення? Якщо так, то які? Якщо ні, то чому не відомо?
Яку назву мала держава сармат? (Сарматія)
Хто писав про спорідненість скіфів і сарматів? (Геродот)
Яку легенду переказав Геродот про походження сарматів?(від шлюбу скіфів з амазонками)
Як у IVст н.е. середньовічні хроністи називали гунів?(«карою божою»)
Який кочовий народ відкрив епоху Великого переселення народів?(гуни)
Які території захопили гуни після перемоги над готами?( від Дону до Дунаю)
До якої мовної групи належать кочові племена сарматів? (Іраномолвні)
До якої мовної групи належать кочові племена готів? (германська)
До якої мовної групи належать кочові племена гунів? (тюркська)

Підсумки уроку

Отже, ще у VII-VI ст. до н.е. починається процес Великої грецької колонізації у Північному Причорномор’ї, викликаний передусім торговою експансією та відсутністю пристосованої для землеробства землі в самій Греції. Першим грецьким поселенням на території України був острів Березань Борисфеніда біля м. Очакова Миколаївської області, потім у пер. Пол..VI ст до н.е. на правобережжі Буцького лиману постає м. О львія, на кін. V ст. н.е. – Херсонес поблизу сучасного Севастополя, Тіра на лимані Дністра, Феодосія в Криму, Пантікапей на місці теперішньої Керчі. Грецькі міста-держави були центрами торгівлі Північного Причорномор’я. Грецькі міста-держави за винятком Боспору за своїм устроєм були рабовласницькими аристократичними або демократичними республіками. Значна роль в керівництві належала вільним громадянам, хоч основна влада належала багатим купцям.

Проте на зламі III-IV ст.. до н.е. міста – держави вступають в епоху кризи.(падіння міст і ослаблення впливу греків у Пн. Причорномор’ї.

В середині I ст.. Ольвія, Тіра, Херсонес входять до складу римської провінції Нижньої Лізії, оскільки загроза з боку варварів змусило їх піддатися під римські легіони.

А протягом III-IV століть під ударами готів і гунів, які виступали проти Римської імперії, античні міста держави в епоху Великого переселення народів фактично припиняють своє існування.