Сценарії "Відкриття меморіальної дошки та футбольного турніру пам"яті Захисника України..."

Волинський ліцей імені Нестора Літописця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відкриття меморіальної дошки

та футбольного турніру пам’яті

Героя-захисника України

Олексія Соколовського

 

 

 

     

 

 

 

                                                                                 Підготували:

вчитель фізичної культури

                                                                                 Т.В.  Іванюк,

                                                                                             педагог-організатор

                                                                                          Н.Б. Залюбовська

 

 

 

 

Звучить мелодія.

 

Ведуча Пам’ять… Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна …

Пам’ять… Гірка пам’ять. Вона ніколи не згасне…

Пам’ять… Що ти залишила? Пам’ятники, як символ тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю…

 

Ведучий Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче;

 

Ведуча Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там, в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

 

Ведуча Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають,

Б’ються насмерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

 

Ведучий Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддають саме цінне – життя,

України найкращі сини!

 

Ведуча Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важко і боляче вдвічі. Сьогодні на фасаді ліцею з’явиться меморіальна дошка нашому випускнику, Герою-захиснику України Олексію Соколовському, яка буде нагадувати нам, а особливо молодому поколінню, про війну, про високу ціну свободи та незалежності, про материнське й людське горе…

 

 

Ведучий України синьо-жовті очі

Нам вже 9 місяців болять

Діти України миру хочуть,

А в окопах воїни не сплять,

 

Ведуча Б’ються патріоти за державу,

За майбутнє доньок і синів,

Захищають українську честь і славу,

Щоб у світі синьо-жовтий стяг зорів!

 

Ведучий  Для нас герб, прапор, гімн – святині,

Державні символи найкращої країни,

У серці – дорогі слова – із давнини й донині,

Звучи, величний Гімн держави України!

 

Звучить Гімн України.

 

Ведуча На нашому заході присутні:

• батьки Олексія – Володимир і Тетяна Соколовські, брат Ярослав,
• міський голова Андрій Смаглюк,
• настоятель храму Благовіщення Пресвятої Богородиці села Великі Млинівці отець Роман,
• гравці футбольних клубів «Кременець-Академія», «Арсенал» і «Трактор»,
• учнівський та педагогічний колективи ліцею,
• однокласники, друзі, сусіди.

 

Ведуча Шановні присутні, сьогодні ми з вами зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять нашого випускника, Героя-захисника України Олексія Соколовського, який загинув, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.

 

Ведучий Народився Олексій 20 березня 1991 року в місті Рівне. У 1997 році став першокласником Кременецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів. Протягом навчання у початковій школі зарекомендував себе здібним і старанним учнем, із задоволенням виконував усі завдання. Був веселим, товариським, активним, доброзичливим.

Ведуча Зі спогадів першої вчительки Токар С.І.:«Я пам’ятаю той день, коли Олексій з великим букетом жоржин вперше переступив поріг класу. Найбільше мене вразили його очі… Водночас сором’язливі, але дуже глибокі, відверті й чесні. Це саме ті очі, дивлячись в які розумієш, що вдячний Богу й долі за правильно обрану професію. Олексійко був дуже доброю дитиною. Він обожнював тварин, особливо котиків. Міг дуже багато часу про них розповідати.

 

Ведучий Але попри таку маленьку слабкість мав суто чоловіче хобі – футбол. Ним він почав займатися ще до початку навчання у школі. Мріяв стати зіркою футболу, як багато хлопчаків. Віддавав цьому виду спорту багато сил і часу. А ще Олексія від інших учнів відрізняла така риса характеру, як справедливість. Дуже не любив нечесних вчинків та підлості. Він був дуже світлою дитиною».

 

Ведуча Закінчивши 8 клас, у 2005 році Олексій перейшов у Шепетівську спортивну школу, де посилено займався футболом. Але після закінчення 9-го класу повернувся в рідний заклад освіти й у 2008 році закінчив Кременецьку загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів. Поступив у Кременецьку обласну гуманітарно-педагогічну академію ім. Тараса Шевченка на факультет фізичне виховання. Навчаючись, продовжував грати у футбол в команді «Кременець-Академія». Згодом захищав честь ФК «Арсенал» села Білокриниця.

 

Ведучий Патріотичний дух, закладений в дитинстві, керував всіма його вчинками все життя. Коли 24 лютого кожен українець почув жахливу новину – росія перейшла останню межу і розпочала криваву повномасштабну війну проти України, Олексій вирішив захищати батьківський дім, свою рідну землю.

8 Березня він сказав батькам: «Все буде добре!» та залишив рідну оселю.

9 липня внаслідок ракетного удару в районі населеного пункту Часів Яр, що на Донеччині, 31-річний юнак трагічно загинув.

 

Ведуча Холодний смуток душу охопив,

Дощем заплакав, свічка догорає.

Він не дожив, не докохав, не долюбив,

Та праведна душа не помирає.

Ведучий Вона тепер у світлому Раю,

Вона тепер на небі, вже у Бога.

Поліг із честю воїн у бою,

Щоб ближче стала наша Перемога.

Олексій поніс на Божу дорогу свої скарби: любляче серце, простоту, людяність, скромність…

Він виконав свій громадянський обов’язок – захищав кожного з нас, рідний край, свою Батьківщину від російський окупантів, виконаймо і ми – вшануймо пам’ять Героя – це наш святий обов’язок!

 

Ведуча Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

Скорботна хвилина, громада мовчить.

Ніколи хай ті не вертаються роки,

Димами не вкриється неба блакить.

 

Ведучий Запалимо вічний вогонь скорботи

За тих героїв, що не впали духом.

І не дали країну побороти.

Нехай земля усім їм буде пухом.

 

Звучать удари метронома.

Хвилина мовчання.

 

Ведуча Ми завжди пам’ятатимемо тих, хто віддав своє життя за те, щоб мирним стало небо над нашою рідною Україною, щоб ми раділи кожному новому дню. Вдячність за їхній подвиг житиме у наших серцях.

 

Ведучий Шановне товариство! Почесне право відкрити меморіальну дошку надається батькам Олексія – Тетяні Олексіївні та Володимиру Сергійовичу.

 

Ведуча Для освячення пам’ятного знаку запрошуємо настоятеля храму Преображення Пресвятої Богородиці села Великі Млинівці отця Романа.

 

ОСВЯЧЕННЯ

 

 

Ведуча Запрошуємо до слова ______________________________

 

Ведучий До слова запрошуємо директора ліцею Мишка Володимира Івановича.

 

Ведуча До слова запрошуємо ___________________________ – _______________________________________________________,який перейнявся болем родини загиблого і посприяв виготовленню та встановленню меморіальної дошки герою.

 

Ведучий До слова від імені родини запрошуємо ________________

 

Ведуча Запрошуємо до слова ______________________________

 

Ведучий Як шкода тих, кого забрали небеса,

Кого вiйна в безсмертнi списки записала,

Хай згасне свiчка, але пам’ять не згаса,

Бо нас життям вiд смертi захищали.

 

Віршований флешмоб 11-класників

 

Наше слово подяки – Янголам Світла,

Що тримають на крилах мою Україну,

 

Очі янголів у формі ЗСУ – повні добра,

Бо хочуть бачити, як вишня коло хати зацвіла…

 

Очі янголів у формі ЗСУ – повні любові –

У кожному вчинку, у кожному слові…

 

Очі янголів у формі ЗСУ – повні звитяги,

Вам – наша глибока пошана, поклоніння і повага…

 

Очі янголів у формі ЗСУ – повні надії,

У них – про Україну найсвітліші мрії…

 

Очі янголів у формі ЗСУ – сповнені болю –

За рідну землю та подальшу її долю…

 

Очі янголів у формі ЗСУ бачили в Бучі пекло…

Їм сниться, як гніздяться на рідній хаті лелеки…

 

Очі янголів у формі ЗСУ пройшли «Азовсталь»,

У них – за загиблими в серці щем, невимовний жаль…

 

Очі янголів у формі ЗСУ – це така життя глибина!

Україна в них, мова, земля – єдина й навіки одна!

 

Очі янголів у формі ЗСУ – очі справжнього Бога,

У них – безперечна віра в добро й Перемогу!

 

Ведуча Просимо покласти квіти до меморіальної дошки Олексія Соколовського та пам’ятного знаку «Борцям за волю України».

 

Скорик «Мелодія». («Плине кача»)

Покладання квітів.

 

Ведучий Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв. Олексій з меморіальної дошки пам’яті щодня зустрічатиме й проводжатиме поглядом учнів та працівників ліцею, нагадуватиме кожному з нас, що він віддав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

 

Пісня «Герої не вмирають».

 

Ведуча До слова запрошуємо президента спортивно-оздоровчого клубу «Лицар» Волинського ліцею імені Нестора Літописця Ящура Павла.

 

Президент СОК «Лицар» Кожна людина має світ своїх захоплень. Наш Олексій обожнював футбол і з раннього дитинства мріяв стати професійним футболістом. Його знали як вправного гравця, котрий спершу виступав за ФК «Кременець-Академія», а останні роки захищав кольори команди «Арсенал» з Білокриниці, яка залишила за Олексієм 10-й номер гравця назавжди.

Футбол – це гра, якій поклоняються мільйони людей. Гра, від якої калатає серце, захоплює подих, відкривається щира людська душа.

Футбол – одна з найдавніших і найпопулярніших ігор людства, яка здатна творити дива, об’єднувати людей, робити їх єдиним цілим. Саме тому спортивно-оздоровчий клуб «Лицар» зініціював проведення Відкритого турніру з футболу пам’яті Героя-захисника України Олексія Соколовського.

З 6-го по 18-те жовтня тривають футбольні матчі турніру пам’яті. За результатами шкільної частини турніру сьогодні у фінальній грі за кубок змагаються: команда «Лицар» Волинського ліцею імені Нестора Літописця та команда «_______________» ____________________________________________________________.

 

Після цього матчу відбудеться показова гра команд ФК «Арсенал» та ФК «Трактор», в яких активну спортивну участь брав наш випускник.

Запрошуємо усіх шанувальників шкіряного м’яча на стадіон спортивно-оздоровчого клубу «Лицар» Волинського ліцею імені Нестора Літописця, де за кілька хвилин відбудеться Перший відкритий турнір з футболу пам’яті нашого випускника, Героя-захисника України Олексія Соколовського.

Звучить футбольнй марш.

ТУРНІР

 

Ведуча Сьогодні ми з вами були свідками справжнього футболу. Сподіваємось, що всі присутні отримали задоволення від гри команд та масу позитивних емоцій.

 

Ведучий Для нагородження переможців турніру запрошуємо:

батьків Олексія Соколовського _________________________________

____________________________________________________________

головного суддю турніру _______________________________________

____________________________________________________________

та директора Волинського ліцею імені Нестора Літописця Мишка Володимира Івановича.

 

Віршований флешмоб учнів:

 

Наші мрії – про мир! За це – дяка захисникам,

Їхнім мозолистим, мужнім і золотим рукам!

 

Наші мрії – про щастя! За це – дяка героям,

Вони прикривають серцем нас, друже, з тобою!

 

Наші мрії – про завтра! За це – дяка нашим солдатам,

Ми маємо можливість навчатись, а вчителі – навчати!

 

Наші мрії – про волю! За це – дяка вам, воїни рідні,

Ви – нам приклад найкращий, ви – наставники гідні!

 

Наші мрії – про мову! За це – дяка захисницям,

Вони показали оркам, що таке справжня паляниця!

 

Наші мрії – про правду! За це – дяка богам «байрактарів»,

Вони відбили сотні тисяч ворожих ударів!

 

Наші мрії – про спокій! За це – дяка всім тим воякАм,

Хто жене ворогів аж до їхніх кордонів на радість нам!

 

Наші мрії – про злагоду! За це – дяка усім добровольцям,

Які хлюпають в наші душі дитячі веселок і сонця!

 

Наші мрії – про Перемогу! Вам спасибі за віру –

Це додає молодим упевненості, наснаги й сили!

 

Наші мрії – про Україну! За це – дяка захисникам,

Здоров’я міцного, благословення рясного всім вам!

 

Ведуча Перший відкритий турнір з футболу на честь випускника школи, Героя-захисника України Олексія Соколовського, оголошується закритим.

 

Звучить Гімн України.

 

Ведуча Герої не вмирають! Вони живуть доти, доки живе пам’ять про них.

 

Ведучий Герої не вмирають, вони продовжують боронити нас з небес! Слава Україні! Героям слава!