Величний храм нам двері відчиняє,
Вже 200 літ,вже 200 довгих зим
Тут сяє лик Святого Миколая.
Чи в мирний час,чи в час важкої битви
Спішить усяк: великий і малий
Для щирої сердечної молитви.
Його хрести різьблені й куполи.
Збудуєм храм,бо це – нам дуже треба
Так довго й тяжко ми до цього йшли.
Нехай Всевишній зглянеться,призріє
На цей наш дар і хай благословить
Цю працю нашу;втішиться,зрадіє,
Що храм піднявся і уже стоїть.
У душах наших. Слава і хвала
Всевишньому за те,що так без ліку
Благії можем множити діла.
Збудуємо не з каменю ,не з криці:
Зведем,нарешті,святість у серцях,
А світлих,чистих помислів дзвіниця
Підніметься у небо,наче птах.
Потрібно її запалити.
Для того,щоб дзвенів дзвін,
Потрібно побудувати дзвіницю.
А для того,щоб храм став серцем села,
потрібно вдихнути у нього душу.
Ви віддає всі свої сили,
весь цвіт своєї душі нашій церкві та її прихожанам.
Дозвольте ,шановний отче,звернутися до Вас з такими словами:
Із словом Божим Ви прийшли у світ,
Щоб за собою нас вести незрадно.
Для Вас сьогодні – і пісні,і цвіт,
І людська шана – щира і доладна.
Хай образ Божий у душі сія,
Христова віра множиться з роками,
Хай Ваше добре й дороге ім`я
Як символ миру буде поміж нами.
Убереже Вас від біди повсюди,
Нехай несе Вам радість кожна мить,
І благодать Господня з Вами буде.
У справах всіх Вам щедро помагає
Прийміть від серця скромний оцей дар,
Для храму,який нас усіх зціляє.
Звучать слова сердечної молитви
У храмі цім лікується душа
Й думки стають піднесені і світлі.
Хай повертають до твоїх обійм
Далекі й близькі парафіяни
Як в рідний і завжди відкритий дім.