Сценарій "Благодійний вечір в підтримку ЗСУ"

БЛАГОДІЙНИЙ ВЕЧІР В ПДТРИМКУ ЗСУ   

                             («Україно – ненько»)

В сльозах, в крові, у чорній вишиванці

По лабіринту із каміння й скла

Йшла Україна у неділю вранці,

На прощу до Всевишнього ішла.

Кривавий слід лишали босі ноги.

Зруйновані дороги і мости,

І раз повз раз - повітряна тривога!, -

Невинні душі в кращі йдуть світи...

Здіймала в небо волошкові очі,

А в небі гул ворожих літаків,

І день зникав в обіймах злої ночі,

Смертельний град на голови летів.

"Всевишній Отче, ти пройшов крізь пекло,

Провини наші Ти на себе брав.

Чому ж сьогодні Ти від нас далеко,

Ти, що воскрес і" смертю смерть поправ"?

Благаю, Отче, і здіймаю руки,

Вінець терновий в мене на чолі,

О, відведи від мене чорних круків,

Дай миру людям на своїй землі

І віру, що ми вистоїм в борні!"

 

(«Йшла до Бога»)

Як ти ішов на ту війну                                                                                                          Край рідний боронити,                                                                                                       Навколо рясно все цвіло,                                                                                                          Цвіли весняні квіти.                                                                                                                              А я стояла край воріт                                                                                                                          І сльози витирала,                                                                                                               Вертайся, сину мій, живий –                                                                                                               У Бога я прохала..                                                                                                                     Загинув син в важкім бою                                                                                                               Від кулі супостата –                                                                                                                 Вкраїну рідну боронив                                                                                                                Від путінського ката.                                                                                                          Покрила косу сивина,                                                                                                                                          Біль в серці не згасає.                                                                                                                               А всьому винна та війна,                                                                                                                        Бо сина вже немає.

(«Біля тополі») 

                                                                                                                         Традицій у народу є багато,
Бо довго ми живемо на землі.
З часів козацьких пам»ятаєм свято
Як волю здобували у борні…                                                                                                               І нині так,хоч дні уже прийдешні,
та  без минулого немає майбуття.
У правді й вірі, в доброті сердечній
Ми творимо  історію життя!       

                                                                                                                                      («Раз козак»)
Україна моя у вогні,                                                                                                                            у земному раю стріляють.
Розлетілись, мовчать солов’ї –
темні ворони в небі кружляють.

Оточили наш дім щури,
гади сіли на наші землі.
Роз’їдають вишневі сади
чорно-жовті смугасті черви.

Україна кайдани рве,
кращі хлопці стають до зброї.
Лютим звірем душа реве,
не бояться вогню герої.

Розлилася в крові війна.
Нам вітання прислав диктатор. —
Ми ж на згарищі його зла
синьо-жовтий піднімем прапор

Тепер наша прийшла весна,
Наша воля тепер настала.
Україна моя жива!                                                                                                   Ще сильніша і краща стала!     

                                                                                                                                   («Не твоя війна»)                                                                                                              Сьогодні на моїй землі іде війна,                                                            Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.                                                                   Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,                                                                  Звучать слова: « Герої не вмирають    

( «Вишивала я»)                                                                              

Сильний вітер гуде й посивіла від снігу земля:
не співає пісень і не грають музики весільні.
В чорний смуток густий перелито життя журавля,
а матусеньки біль поринає в тривоги осінні.

Син пішов на війну боронити Вітчизну і дім,
у кривавих боях він присягу військову не зрадив.
У донбаських степах згасли зорі його золоті,
ніжний обрій надій розстріляли снаряди із «градів».

Вже верта журавель на дитинства далекий поріг,
на колінах стоять однокласники, друзі й знайомі,
зустрічають його з фронтових почорнілих доріг,
й сльози горя бринять, як заграви зорі вечорові.

Ти – не вмер, ти – живий в наших думах навік і серцях.
Наче ватра горить шлях життя вдалині між зірками.
По небесних стежках ти пішов до Святого Отця
Україні світить з поміж зір яскравіше з роками

(хвилина мовчання. »Кленова балада»)

(перелік загиблих)

Горять хлібА, немов душа землі.

І чорні сльози згарище вкривають.

Не люди ви, трикляті м0cкaлi,

Орда оскаженіла злих шакалів.

Горять хлібА, плід праці і життя,

В них піт і кров, і віра, і надія.

В них корінь і основа майбуття.

Що робиш ти, загарбниця- pociя?

Горять хлібА. Клубочить чорний дим.

Чорніє поле золоте, сивіє.

Зерно згорає золоте, та з ним

І наша лють росте та тужавіє.

 

 («Поле»)                                                                           

   (Вірш Каріна 1.Танець»Мамочко, вибач за чорну хустину»)

Простелились купами тумани
Через далі гомінких віків...
Гей! Збирались пани-отамани
Та й вести до бою козаків.

Завтра бій, потрібно вирушати –
Налетіла чорная орда.
Ой, не плач за мною, стара мати,
І не плач, дівчино молода.

(«Чи ти чув, миленький?»)

Боже, бережи єдину
Рідну нашу Україну!
Порятуй нас від біди,
Перемогу нам пошли!

Дай свободи й миру всім,
Збережи захисників!
І додому хай вони
Повертаються живі!

Боже, бережи єдину
Незалежну Україну!

(«Боже,Україну бережи»)

Уклін тобі, солдате, материнський 
За стійкість, за відвагу,  героїзм,
За те, що нищиш  намір сатанинський... 
Даєш серцям надію й оптимізм! 

Чи їв, чи спав... в холодному окопі
Ціною свого власного життя
Ти носа втер Америці й Європі
Борониш світ без неба покриття.

Зі слів молитви зшию сорочину 
Ворожа куля серця не торкнись!
Живим і неушкодженим в родину, 
Будь ласка, кожен воїн, повернись!

 («Солдатику мій»)

(Вірш Каріна2 «Ми будем жити».                      

 Пісня»Хлопці,будем жити!»)

Ви — у наших думках,
Ви — у наших серцях,
Ви — у наших словах при молитві.
На життя полотні
Вам малюємо дні,
Де вас успіх чекає у битві.

Де вас янгольський цвіт
Укриває від бід, 
Бог тримає свою парасолю —
Від вогню, що в лице.
Тільки вірте у це!
Захистіть нашу землю і волю!

(«ЗСУ»)

Я покохала Вас на лінії вогню,

Коли життя у Вас було на волосині.

Тоді сказали Ви: "Я Вас люблю!",

А далі було: "Слава Україні!"

Я покохала Вас, як шквально падав "Град",

Тоді, здавалось, небо - у руїні,

Тоді сказали Ви: "Не переможе кат!       

Ніколи ми не встанем на коліна!"          КАРИНА

Я покохала Вас і більше не боюсь,

Навчили Ви мене тримати міцно зброю,

І навіть, може, завтра не вернусь:

Іду я з Вами боронити волю!

Я покохала Вас, для мене поле бою -

Квітучий райський сад, якщо лиш поруч - Ви!

Так хочеться, щоб завжди були Ви зі мною,

Так хочеться, щоб не було війни!

(«Солодкі сльози»)(«Бережечки»)

 

Розправить крила у журбі,

Роздмухать в серці вогник віри,

Дістати фарби голубі,-

Замалювати тло зневіри...

Зібрати волю у кулак,

Утерти сльози й далі жити.

Бо ж по - інакшому ніяк...

Прийшли жнива- час жати жито.

На жорнах днів молоти хліб,

(Не ти одна, комусь ще важче!),

Вести рахунок чорних днів

І сподіватися на краще.

Робити щось. Творить добро,

Плече підставити, зігріти...

З своєї хати вигнать зло

І в темну ніч принести світло.

Впустить в домівку білий день,

Навчитись пережити втрати...

Слова улюблених пісень

Із серця в голос перелляти.

 

(«Була колись дівчина»,

»Ой, у полі озеречко»)

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

(«Край, мій рідний, край»)

Живи, Вкраїно!!! Земле наша рідна!
Принижень годі і страху тобі…
Твоєму небу з пшеницями видно,
Як твоя ВОЛЯ дістається в боротьбі.

Хай зійде сонце вранішньо і мирно,
Ти волелюбна, ти – моя сім’я,                                                                                  Живи, Вкраїно!!! Ти живи, Вкраїно!!!
Хай буде доля, як ясна зоря.

(«Тому, що я – Україна!»_)

(Вірш Каріна 3.

»Нам є що захищати»)