Сценарій "Царство Розумних Учнів ..."

Сценарій свята, присвяченого Дню працівників освіти

На сцені стоїть трон, на якому корона та королівське вбрання. Зявляється учень.
Цар: От пощастило, так пощастило! Сьогодні в школі день самоврядування, старшокласники уроки ведуть, а мене директором призначили. Ходжу ось в навчальний час по коридору, ніхто мені слова не говорить. Прямо не учень, а кум королю. Цікаво, а хто насправді кум у короля? Напевно, цар? Точно, цар! Значить, і я цар! Де б мені для повного щастя роздобути трон і корону? Так, а це що таке? (Розглядає крісло і складені на ньому мантію і корону)
Те що потрібно! Ну-ка, приміряємо ... так вона ж як на мене шита! Та-а-ак, над ким би мені поцарювати?
(Звучить музика «Раптом як в казці скрипнули двері», з'являється писар)
Писар: Звали, цар-батюшка?
Цар: Ти хто такий?
Писар: Я, цар-батюшка, вашої царської милості писар. Іваном мене кличуть. Чого бажаєте?
Цар:Звели з підданими моїми познайомитися. Можна таке організувати?
Писар: Чому ж не можна, якщо на те ваша царська воля буде.
Цар: Буде-буде.
Писар: А можна мені помічницю покликати, Марію? Ну, раптом треба чого буде подати, принести ...
Цар: Так клич, кого хочеш. Давай починай!
(Входить Марія, на підносі несе флешку, кланяючись, дає її царю)
Цар: Це що таке?
Писар: Це, цар-батюшка, то, що ви просили - тут всі ваші придворні представлені. Волієте подивитися?
Цар: волію!
                      ВІДЕО  “Учительський день очима дітей»”
Цар: Красиво, але щось я не дуже зрозумів, хто і що. Ти словами пояснити можеш?
Писар: Чому ж не можу? Слухайте. Зветься наша держава Царством Розумних Учнів  ...
Цар: ЦРУ значить? Нормально. Далі що?
Писар: Управляє тут всім вельможна бояриня Наталія Миколаївна.

Слайд фото-шоп

Вона дуже за царство наше дбає, себе не шкодує, іноді навіть ночами сюди приходить, звіти пише та думи думає, як би зробити так, щоб життя в нашому царстві ще кращим стало. Словом, правительниця мудра, але сувора.
Цар: Сильно сувора?
Писар: Жесть!
Цар: Чуєш, Іван, а ви її задобрити не пробували?
Писар: Як же, цар-батюшка, її задобриш? Хіба що вміти бездоганно шити? Так кому ж це до снаги?
Цар: А ви б кликнули клич, може, і знайшлися б богатирі, сильномогучі у шитті.
Писар: Гей, друзі вірні! Знайдуться серед вас богатирі, готові зранку до вечора принцип роботи швейної машини вивчати?
Голос із залу: Ми краще територію школи гребти будемо!
Писар: Милостива пані Наталія Миколаївна! Влаштує вас таке гарне діло?
Цар: Ну ось, а ви говорите: як же її задобрити. Всьому вас вчити треба! Шановна пані, уклінно прошу і від мене подарунок прийняти. Марія, неси Наталії Миколаївні чай заморський, щоб в лютий холод сиділа вона в своєму кабінеті, пила чайок  і не замерзала.
(Марія з поклоном подає чай, писар біжить слідом, просить розписатися у відомості про  отримання подарунка)
Писар: А допомагає барині  її вірна помічниця: бояриня Тетяна Іванівна .

Слайд фото-шоп
Цар: І вас, Тетяна Іванівна, жалую я своєю милістю. Вам жалую трубу підзорну, щоб пильно ви за придворною челяддю приглядали.
(Марія вручає калейдоскоп , писар просить розписатися в отриманні).
Писар: Цар - батюшка, не вели стратити, вели слово мовити.
Цар: Велю!
Писар: Забув. Але ж у Наталії Миколаївни ще одна помічниця є, що не можна очей відвести.

Слайд фото-шоп
Цар. Хто така? Подати перед очі.
Писар. Бояриня Вікторія — на всі зуби  майстриня. Вона вдень світло затьмарює,  завучем працює,  ... Ми іноді взагалі зрозуміти не можемо, чого їй від нас треба?
Цар: Це чому?
Писар: Так вона українською якось не дуже, все більше ангельською розмовною шпрехає.
Цар: Непорядок! Велю видати цій англійській фіфологіні - завучу  книжечку на українській мові. Нехай наш фольклор вивчають.
(Марія вручає подарунок, писар просить розписатися в отриманні)
Писар: А тепер, цар-батюшка, дозволь народу барина та його помічниць потішити.
Цар: Дозволяю

СЦЕНКА «1 вересня біля Говерли»

Олекса Довбушович: Так, Дмитре,скільки раз тобі повторювати, не вирізай нічого на парті!Дай сюди сокиру.

Дмитро:Ну Олекса Довбушович!

Олекса Довбушович: Не Олексай Довбушович мені тутво! Підійдеш після уроків – віддам. Так. Діставай зі землі слимака. Пиши. Перше вересня, класна робота…

Дмитро: Олекса Довбушович, слимак закінчився.

Олекса Довбушович: Добре, тоді слухай. Сьогодні перше вересня і ти вчишся в цій школі вже(рахує на пеньку кільця) .Раз, два, три, чотири…Десять ! Десять кілець!Десять років! І вчишся ти , як ти розумієш поганенько, бо нашу школу закінчують в 4 класі.

Дмитро: Ви мені самі двійки ставите. Все через те, що я вам колись на пеньок підклав їжака?

Олекса Довбушович: Еее…та там йому більше неприязно було, ти ж його голками вниз поклав.

Дмитро:А через що тоді, я ж нормальний пацан.

Олекса Довбушович: Нормальний пацан покликав би свого вчителя до святкового столу на день народження, а не крисив(їв) той снікерс, десь там за смерекою.

Дмитро:Я вас не покликав тому, що ви мені на день народження подарували підсрачник.

Олекса Довбушович:Так, всьо! Ти мав написати твір як ти провів літо.

Дмитро: Ви знаєте, як я провів літо, ми з вами на одній пилорамі працювали.

Олекса Довбушович:Тоді скажи мені, як такий малий хлопчина як ти заробив купу грошей, а я ще винен лишився?

Дмитро: Ви самі з парою двійок полізли на флеш-рояль!

(Заходить вчитель фізкультури).

Вчитель фізкультури Степан Смерека: Доброго здоров’я, Олекса Довбушович!

Олекса Довбушович:Доброго здоров’я, Степане Смереко! Так це ж вчитель в класі, поздоровайся.(Вітаються)Молодець. Ставай за парту. Шо у вас там. Степан Смереко?

Степан Смерека: Значить я прийшов сказати, що уроку фізкультури сьогодні не буде.

Олекса Довбушович:Це хто так вирішив?

Степан Смерека:Вовки!!!

Олекса Довбушович:Та нічого, хай буде, хоч бігати нормально навчишся.

Степан Смерека:Олекса Довбушович, ваші заняття з тваринами до добра не доведуть.

Олекса Довбушович:Чого це?

Степан Смерека:На минулоу уроці, як хлопці стрибали через козла, в селі стало на три голови рогатої худоби менше.

Олекса Довбушович: Ну добре, то нехай пригають у Черемош і хай здають нормативи по плаванню.

Степан Смерека:Але ж там пороги, діти кричать: Допоможіть!Дайте руку!

Олекса Довбушович: А ви не давайте. Через поріг давати не можна.

(вчитель фізкультури виходить)

Дмитро:Олекса Довбушович, а можна вийти в кущі ?

Олекса Довбушович:Ні, підеш після уроку ОБЖ. Зараз ми з тобою навчимося, як правильно евакуюватися з нашої школи під час пожежі…(кричить)Втікай!Втікай! Втікай куди очі бачать. Рятуй вівці! Рятуй вівці! Пригай з ними зі скали. Вниз! В річку, в річку… І якщо врятувався. дякуєш Богові .І кличеш все село на шашлики, бо ми удвох всіх вівців не спасем… Всьо, можеш іти у кущі.

Дмитро: А мені вже не треба.

(входить медсестра)

Медсестра:Так, не звертайте на мене увагу, мені потрібно узяти у Дмитра аналіз крові .Здавай кліща( той здав її кліща). Всьо, пізніше зайдеш до мене на укол.

(виходить медсестра)

Дмитро:Олекса Довбушович, а можна я не буду йти до неї на укол? Мені дуже сильно страшно.

Олекса Довбушович:Чого?Так то як комарик вкусе.

Дмитро: Вона колить шершня вакциною, маже мені руку медом  і пускає шершня на мене.

Олекса Довбушович:Так, всьо, не будь бабою! Переходимо до уроку столярства. До дошки піде, до дошки піде…

(входить учень2)

Учень2:Олекса Довбушович, вибачте за запізнення.

Олекса Довбушович:Так, я не поняв, ану вийшов з лісу і зайшов як положено.

Учень2:Поняв.

(стукіт)

Олекса Довбушович:Заходьте.

Учень2:можна зайти?

Олекса Довбушович:Постукав, поклади дятла назад у гніздо.

Учень2:Це мій лічний дятел.

Олекса Довбушович:Це у твоїх батьків лічний дятел. Чому запізнився?

Учень2:Підйомник застряг.

Олекса Довбушович: Добре, розказуй, як провів літо?

Учень2:Ви не дослухали, підйомник застряг ще в червні.

Олекса Довбушович: Понятно. Парта зайнята, сідай на землю. Ще раз запізнишся, відправлю тебе до директора.

Учень2:Не треба до директора, я не хочу на небеса.

Олекса Довбушович: Цить. Тоді слухайся! Так, а ти виконав завдання, яке я дав тобі на літо?

Учень2:Звісно виконав. Усьо. Все своїи руками. Будь ласка, продавайте. На здоров’ячко.

Олекса Довбушович:О… сувеніри, молодець.

Учень2:Дякую.

(звуки трембіти)

Учні: Ура!!!

Олекса Довбушович:Так, а ну куди? Стали на місця. Трембіта для вчителя.

(забігає фізрук)

Степан Смерека: Увага!увага! Туристи приїхали!

Олекса Довбушович:Туристи! Бистро по місцях, бистро! Всі підготувались.

(заходить турист)

Степан Смерека: Екскурсії печерами Олекси Довбушовича.

Учень2:( з бандурою) Подайте сліпому кобзарю.

Дмитро:( танцюючи) Гуцула фотографуй, сувеніри купуй.

Олекса Довбушович: Доброго здоров’я, шановні гості. Раді вітати вас, у нас. В Карпатах.

Туристи: А ми не туристи, ми з РАЙОНО, вам гроші виділили на будівництво школи, а її немає! Мені потрібно буде про це негайно доповісти.

Олекса Довбушович:Чекайте! Та як нема?Всьо є. Я зараз всьо вам покажу. Але спочатку, давайте я вам покажу , де в нас діти фізкультурою займаються. Давайте ви перші. Проходьте, проходьте.

Степан Смерека:Ти диви, який здоровий! Зараз вовки ним наїдяться, зможемо втекти звідси по тихому.

__________________

Цар: Писар, а писар. Щось в моєму царсті не порядок-то діється?
Писар: Це як - то, цар - батюшка?
Цар: А мамки-нянькі, шептухи де? Он у Салтана їх цілих три: ткаля з куховаркою, та баба Бабариха. А я, що, гірший чи що?
Писар  так , батюшка, і у тебе в царстві за списком їх цілих аж чотири:

Фото-шоп вчителів початкових класів

 вельмишановні Наталія Михайлівна, Людмила Василівна,Людмила Миколаївна та Лідія Михайлівна. Всі, як на підбір. А діточок - то у них малих скільки …

Цар Скільки?
Писар Ні в казці  сказати,  ні пером описати!
Цар Так, важкий у них тягар, а пожалую  я їм своєю царською милістю гостинець заморський. Як стане тяжко, вони його розгорнуть, і життя відразу солодше здасться.
(Марія вручає чупа-чупси, писар просить розписатися в отриманні)
Писар: А привітають своїх мамок-няньок   їх підопічні_________.
(Виступ учнів)
Слайд фото-шоп філологів
Писар: Ще проживають в нашому царстві княгині-філологині Наталія Василівна та Галина Миколаївна.
Цар: Е, полегше! У моїй присутності попрошу не виражатися!
Писар: А що я такого сказав?
Цар: Які ще фі-го-ло-гі-ні?
Писар: Та не фігологіні, а філологині. Це такі вчительки, які мови викладають.
Цар: Так би відразу і сказав. І що ці філогігіні?
Писар: Так дві ще нічого, правда, одна тестами замучила, одна довідники велить кожен урок тягати,
Цар: А ці  філогіні українською добре розмовляють?
Писар: Добре, цар-батюшка, добре! Вони і усно, і письмово так шпарять... мені б так зуміти на іспиті. Не  менше роботи у царстві вашому цар — батюшка, у літописця Анатолія Олександровича—  встигнути записати всі події в хронологічному порядку.
Цар: Тоді подайте  їм книжку записну і писало. Нехай собі пишуть, може, письменниками стануть, і про мене не забудуть упомянути.
(Марія вручає подарунки, писар просить розписатися в отриманні)
Писар: А потішимо ми наших дорогих філологів  та літописця гарною піснею

                                            Пісня_________

 Цар. А що, Ваньок,  перевірка наш список. Чи всьо ми царство моє переписали?
Писар. Аж ніяк, цар - батюшка. При дворі твоєму числиться зіркорахівник Віктор Іванович, він же і фізик вищей проби; світило наукового компютерного прогресу Богдан Сергійович, математик-рахуватєль – Віталій Олександрович. А ще Галина Опанасівна – вона вообще знаток всього. Усі розумні - жесть.  Великі науки знають, підопічних високим матеріям  научають.  Учні майже весь граніт наук згризли.
Цар: Тоді  пожалую їм ще по фунту камінчиків. У мене їх в царстві сила — силенна. Подати світилам нашим чарівні камінчики.
(Марія вручає подарунок, писар просить розписатися в отриманні)
Писар А щоб гризлося  легше, наші учні приготували  вам сюрприз: діти погризуть, педагоги- відпочинуть.

                                      Художній номер _________________
Цар: Щось нудно мені стало! Ніякого в царстві дива немає.
Писар: Та що ти батюшка. І у нас в царстві диво - дивне є - соловей – розбійник Ігор Володимирович. Як свисне, так всі діти від малого до великого в його лігво збігаються, яке залою спортивною називається, і ну під його дудку там танцювати.   І скачуть, і стрибають, м'ячики через невід кидають.

Цар: Ба-а,  страсть. А балалайку не пробували їм давати.
Писар. Та ні...
Цар:  Марьюшка, віднеси-но нашому соловейку та ось цю фісгармонію. Нехай діточок строїть.
 (Марія вручає подарунок, писар просить розписатися в отриманні)

Цар: Щось втомився цар.

Писар: Так залишилося представити вам ще дві центрові фігури. Це птічка певчая та учениця Малєвіча – Альона Станіславівна.Їй і фісгармонії не потрібно.  Вона такі королівські гулянки влаштовуює, що ваша втома, вельмишановний цар-батюшка, враз уйдуть.

Цар: Гулянки це харашо. Так що ж ти чекаєш. Швидко неси їй вітаміни заморські. Щоб звивини працювали безперебійно.

 (Марія вручає подарунок, писар просить розписатися в отриманні)
Писар: Ось, всіх придворних я і представив.
Марія: Цар-батюшка, дозволь слово мовити.
Цар: А ти ще й розмовляти вмієш ?! Ну, кажи.
Марія: Не всіх придворних писар назвав: є при дворі нашому Дворецький ______________ із своїми підданими ______________, скарбник ______________ із своїми підданими, , друківниця__________, стряпчі_____________, які про ситі кишечники дбають. Ось. І всі в царстві одна велика родина, яка сьогодні відмічає велике свято — День працівників освіти. Тож дозвольте цар-батюшка від вашого імені всіх привітати

Цар. Дозволяю

Марія: Уся шкільна наша родина щиро вас вітає.
Щастя, здоров'я й успіхів вам бажає,
Дай вам, Боже, ще довго молодіти,
Та й не одну осінь ще з нами зустріти.

Цар В такому разі повеліваю усьому царству: гуляй народ!

Писар Ура!

Цар (забирає відомість, в якій всі розписувалися, штовхає писаря плечем): Я ж тобі казав, що вийде! Вчися, поки я поруч! (Читає текст на звороті)

Урочиста клятва
Ми, що нижче підписалися ,працівники комунального закладу «Голубієвицька ЗШ І-ІІІ ступенів», перебуваючи при здоровому розумі, урочисто обіцяємо виконати наступне:
§1. Клянемося вчити, тільки спираючись на державну програму - крок вправо, крок вліво вважається спробою до втечі.
§2. Клянемося дотримуватися олімпійський девіз "Швидше, вище, сильніше". Це означає: швидше за вітер на перервах не бігати, вище адміністрації не стрибати, сильніше атланта же не бути і сумки з зошитами більше 10 кілограмів не носити.
§3. Вражати себе та інших власної вигадкою, фантазією, талантом, ентузіазмом, а також скромністю і ввічливістю.
§4. Клянемося голосніше дітей не кричати, пустощі їм прощати і більше трьох «двійок» в тиждень не ставити.
§5. Щодня говорити батькам всіх своїх учнів, що їхні діти найрозумніші, виховані, найкращі в світі, слухняні, навіть якщо після роботи будемо пити валеріану і інші заспокійливі засоби.
§6. Клянемося всіх дітей любити і вірність школі зберегти.

Цар: Що, злякалися? Та не бійтеся, ми ж просто жартуємо. Адже сьогодні свято!

                                           Виходять учні

1. Дорогі вчителі, сьогодні ми нарешті всі зрозуміли, якими важливими у нашому житті були ви!

2. Ми так рідко говорили вам, що ми вас поважаємо і любимо!

3. Ми хочемо сказати, що ми перед вами у вічному боргу за знання, за самостійність, до якої ви нас привчили.

4. Ми дуже цінуємо ваші поради і підтримку.

5. Ми щиро вдячні вам за вашу натхненну працю, за ваше вміння долати життєві труднощі.

6. Дякуємо  за ваше невичерпне терпіння у спілкуванні з нами.

7. Ми щиро хочемо бути гідними вашої мудрості і старатимемось надалі дарувати вам тільки радість.

8. Ми вважатимемо за честь привести до вас за знаннями своїх дітей.

10. Земний уклін вам, невтомні трудівники і терпеливі вихователі.

11. Знайте, що всі ваші учні, де б вони не були, люблять вас і несуть у своїх серцях золотий засів, який ви засівали своїми руками день у день, з року в рік.

12. Бажаємо, щоб вам поталанило у всіх справах

13. І щоб здійснилися найзаповітніші ваші мрії.

14. Хай ваші очі ніколи не затьмаряться сумом, а ваше серце зігріває щира повага і любов оточуючих.

15. Добра вам, щастя, слухняних учнів і сонячних днів. Віри, Надії, Любові.

9. Завжди залишайтесь молодими, щоб через не один десяток років нам було до кого повернутися і сказати:

Разом: Зі святом вас, любі вчителі!

Фінальна пісня