Сценарій "Свято річниці Перемоги над нацизмом та завершення ІІ Світової війни"

Свято річниці Перемоги над нацизмом та завершення ІІ Світової війни

На сцені діти відпочивають: слухають плеєр, говорять по мобільному телефону, хлопчики грають м’яча. До них виходить ще двоє підлітків, які виносять старий програвач.

Хлопець1. Дивіться! Дивіться, що ми знайшли!

Дівчина1. Може він вже не працює, спробуймо включити. 
Хлопець2. Грає. 
Звучить фронтова пісня 
Дівчина2. Тут ще щось є. 
Хлопець1. Покажи, покажи. 
Дівчина2. Це ж лист, справжній фронтовий трикутник!.. 
Хлопець2. Прочитаймо його! 
Дівчина2. Ні, не можна! Це ж не нам! Хоча, відверто кажучи, дуже цікаво. 
Хлопець1. Справді, дуже! (Дівчині) Читай-но, (Музика стихає) 
Дівчина2. (Читає лист) «Люба, дорога моя Оксанко! Нас уночі вб’ють; поганці відчувають, що їм скоро кінець... Я їм просто в очі сказав, що ми переможемо... Рідненька, ти мені пробач, що я тебе образив. Знаєш, не завжди говориш і робиш те, що хочеться, а я тебе так кохаю... Кохана, я зараз притулився б до тебе, і нічого мені не страшно, нехай ведуть. Учора, коли били, я подумки повторював: «Оксанко, Оксанко, прощавай, спасибі тобі за все... Страшно вмирати в 22 роки. Так хочеться жити... 
Хлопець бере лист. Читає. 
Хлопець1. ...Так хочеться любити, співати... Пам’ятаєш, ми співали весь час: коли добре було чи погано, музика була з нами все життя... Була! Щасти тобі, моя рідненька! Можливо в якомусь світі ще побачимось і заспіваємо. Твій Андрій».

Дівчина1. Жахливо. Цей лист вражає й сьогодні, хоча написаний уже понад 72 роки тому. Що відчував Андрій, коли його писав? 
Дівчина 2. А про що думала Оксана, читаючи його? 
Хлопець1. Дивує те, що за крок від смерті він думає про якісь пісні!
Дівчина1. Нічого дивного: в музиці — душі людей та епох. Музика — це спогади і мрії.

Дівчина2 А на фронті гарна задушевна пісня для мільйонів бійців стала гімном мужності, патріотизму, віри в Перемогу. 
Хлопець2. Так пісні інколи і вчать . 
Дівчина1. А програвач і далі співає... чуєте (музика гучнішає) Співає веселі і сумні пісні. 
Хлопець1. А давайте підемо до класу і послухаємо про ті давні воєнні роки. Усі разом Давайте, давайте, пішли.
 

ПІСНЯ «Журавлі» АНАСТАСІЯ ДОВГОПОЛА
 

Слайди весняної природи
Ведучий: Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, в такі прекрасні дні, 8-9 травня, ми відзначаємо великі свята – День Пам’яті та Примирення та 73 річницю Дня перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні!
Пам'ятаємо. Перемагаємо.

ПІСНЯ «Прошу в неба» КОНОНЧУК А., КОНЮХ Н. (Відеоролик про війну)
 

Ведучий: Сьогодні на святі присутні ветерани Другої Світової війни - ті, хто в воєнний час зустрічав своє дитинство юність, дивлячись в очі смерті. Це люди, які проживають у нашій громаді, давайте їх привітаємо:
 

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ведучий: А також давайте привітаємо учасників бойових дій в зоні АТО нашої громади
 

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
 

Ведучий: Шановні ветерани, діти війни та учасники бойових дій, до вас, з вітальним словом звертається_____________________________________________________________________

ПІСНЯ «Слава нації» ІЩЕНКО В., ЛАВРУСЕНКО О.
 

Ведучий: Як символ пам’яті жертв Другої Світової війни з 2014 року Україна використовує червоний мак. Поруч з квіткою завжди звучить гасло: «Ніколи знову». Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.
Шановні ветерани, діти війни та учасники бойових дій, в знак поваги та вдячності за вашу мужність, учні нашої школи власноруч виготовили для вас ці квітки маку. Прийміть їх.
 

Звучить гімн України. Учні вручають маки ветеранам та дітям війни
 

Ведучий (коли діти вручають маки)
Маки червоні - символ Перемоги
Ці квіти - кров загиблих на війні
І матері сіють маки червоні
На могилках своїх юних синів
Маки червоні на вітрі палають,
Нам, нагадавши про ті страшні дні,
Маки червоні тихо ридають,
Низько схиливши голівки свої.

Ведучий: Пісні воєнних років передають трагізм часу, оспівують героїзм українського народу, мужність воїнів, їхню безмежну любов до Батьківщини. Тема війни в піснях продовжує жити і в наші дні. Подіям цим героїчним дням присвячена наша наступна пісня.
 

Пісня «Я тебе ненавиджу, війна» БОБРИШОВ ВОЛОДИМИР
 

Ведучий: Це було 73 роки тому. Для нас це історія, але для наших дідусів та бабусь — це частина життя, та найчорніша смуга долі, що й досі озивається у серці смутком і болем. 
Торкнімося і ми сьогодні тих подій, щоб не забувати, щоб пам'ятати, бо в того народу, що не знає своєї історії, не може бути і майбутнього. 

На сцені гасне світло. Лунає музика вальсу.

Ведучий: (Голос за сценою) Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догоряв рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, замріяно лунали останні звуки шкільного вальсу... Випускники 41-го кружляють парами, вони ще не знають, що через декілька хвилин о 4 годині ранку вони закружляють у кривавому танку війни...

 Повільно вмикається світло. Юнаки та дівчата танцюють. З 'являється юнак з фотоапаратом. Всі підбігають до нього, стають для фотографування.

 Фотограф: Увага! Увага! Знімаю!

Десятикласник: Історичний момент, запам'ятаймо 21 червня 1941 року, 1 школа Києва, наш 10-А.

Десятикласниця: Нас 35. Десятикласник: 17 дівчаток, 18 хлопців.

Десятикласниця: Через 5 років з нашого класу вийдуть 5 лікарів, 6 вчителів, 9 інженерів, 10 військових, 3 актори, 2 журналісти.

 Знов лунає вальс. Раптом гасне світло, лунає голос Левітана «От советского информбюро...». На сцені дівчатка у випускних сукнях та хлопець у військовій формі..

1 дівч: Ну, здрастуй, Війна... Навіщо ти нам потрібна?! Дай відповідь. В чому привабливість забирати з сімей ні в чому не винних людей. Що тобі це дає? Чи може ти так граєш? Заради втіхи віднімаєш? Гуркіт гармат, річки крові, гори мерців... коли це закінчиться? Невже ти думаєш, що неподоланна? Та ні! Адже після зустрічі з тобою бійці повертаються, вони тебе перемагають! Проти тебе можна знайти зброю — це безстрашність та воля до Перемоги. Ні — зрадництву! Ні — страху! Стій, Війна, тебе ніхто не любить, ти — ніхто! Йди і не повертайся! Прощавай! Йди на віки!

2 дівч: Війна, навіщо ти почалась? Скільки безневинних життів ти забрала! Скількох дітей ти залишила сиротами! Скількох людей скалічила! Ти забираєш юнаків, багато з яких ніколи не повернуться додому. їхні батьки назавжди залишаться без своїх, може єдиних, дітей. Їхні наречені, 9 дружини, будуть довіку чекати їх з фронтів. Навіщо ти несеш крамолу в міста і села, країни та континенти, навіщо залишаєш в пам'яті людській жахи, які будуть передаватися з покоління в покоління. Ти ніколи не знайдеш співчуття в очах тих, душі чиїх близьких ти забрала і віддала небу. Геть! І ніколи не приходь до нас!

 3 дівч:                                                        

Я про війну багато прочитала,

З глибоким сумом оглядала

Сторінки страшної історії Землі,

Що принесли у світ жахливий час війни.

Лилася кров, текли струмки печалі.

І небосхил був чорний від журби.

Йшла смерть за смертю...

Мати проводжала

На боротьбу своїх ріднесеньких синів.

Там сліз було немов дощу із неба.

Стогнала від жорстокості душа.

І суще затуманилося тінню, —

Бо Мати Божа сльози пролила.

Хоч лихоліття ті перетерпіли люди,

Та біль і досі души їх ятрить

І коли б тільки не герої мужні,

То зараз в мирі не змогли б ми жить!

 Звучить музика. Дівчата йдуть зі сцени.

ПІСНЯ «БІЛІ ЛЕБЕДІ» ІЩЕНКО В., КОНОНЧУК А.

Ведучий: Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя. 
Як пережили ці страшні роки наші земляки? Що відчували діти, котрі вмить стали дорослими? Чи так само яскраво, як сьогодні, усміхалося сонце в окупованому нацистами рідному місті? Про це нам сьогодні розповість очевидиць тих страшних подій _____________________________________. Запрошуємо його до слова.
 

Пісня «Клен зелений»
 

Ведучий: Тернистим був шлях до Перемоги. Трагічним і неймовірно довгим. Але наш народ залишився незламним у титанічній боротьбі, якій не знала історія.  Він боровся і переміг. Переміг, бо вів війну справедливу, за право на життя та майбутнє. 
Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний ополот

Втирали в бруд прямісінько у душах. 
 

УЧ: 
Шевченко вмер. 
І Лесі вже нема. 
Є незалежність. 
Є уже свобода. 
І все одно ще темно від примар. 
І все одно щось гірко труїть воду.

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра - ви.
УЧ:
В грізні роки наші мужні діди 
Кров на війні проливали 
Щоб більше ніколи ворожі сліди 
Землю мою не топтали 
Любі дорослі, ми просимо вас, 
Проти війни об’єднайтесь 
Проти насилля, жорстокості й зла 
Дружно пліч-о-пліч ставайте! 
Тата й матусі, бабусі й діди 
Нас від біди захищайте 
І на роки, на віки, назавжди 
Мир на землі зберігайте. 
Нині говоримо ми на весь світ: 
Досить вже кров проливати. 
Як Катя Могова і Саманта Сміт 
Ми будемо мир вимагати! 
Ми не бажаєм, щоб нові фашисти 
Мирних людей убивали. 
Щоб Україна – Вітчизна моя 
В воєнних загравах палала 
Хай Україна прекрасна моя 
Мирно і гідно квітує. 
І хай довіку на рідній землі 
Радість і спокій панують.
 

УЧ:
О, вічна Пам’яте народу, 
Не дай забути, що було, що є. 
Не загаси гарячу кров мого народу, 
Не дай, о Господи, нам знову вже війни. 
О Пам’яте, всесильна, всемогутня, 
Не дай забути тих, кого нема. 
Не доведи, о Матінко Пречиста 
Щоб в наші душі вкралася зима. 
Моя молитва лине в небеса. 
Стою я перед Богом на колінах: 
«Дай, Отче, миру, спокою в серця, 
Тебе благає щиро Україна» 
О, Боже наш, ти нас спаси! 
Врятуй нам неньку Україну, 
І не зроби з неї руїну. 
Ми миру хочемо, добра, 
Щоб Україна вільною була́. 
Всевишній, нам допоможи, 
І Батьківщину нашу збережи! 

ТАНЕЦЬ «Смуглянка» Шутікова Д., Ванжа А., Конончук А., Василик С.
 

Ведучий: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Дозвольте до слова запросити учасника бойових дій в зоні АТО: __________________________________________________

ПІСНЯ «_________________________» ІЩЕНКО В., ДОВГОПОЛА А.
 

Ведучий: Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно? Чому у вогні та диму страдають наші міста і села? А найбільше серце обливається кров’ю за сотні дочок і синів, які гинуть і зараз від куль на Сході країни. Знову болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів. Воїнів світла та добра додому чекають всі українці, вони молять Бога щоб наші захисники повернулися живими та неушкодженими. 
 

ПІСНЯ «СВІЧА» КОНОНЧУК А., ВАСИЛИК С., ШУТІКОВА Д.

ВІДЕОРОЛИК «Про ВВВ»(діти промовляють слова в супровід відео)
Ведучий: Захищати Батьківщину – справа честі кожного свідомого чоловіка. Щодня на Сході наші бійці борються заради однієї мети – вигнати загарбника за межі держави. Та, на жаль, не всі повертаються до своїх родин, домівок живими.
Уч: Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали, Пам’ятайте про тих, що не встали як впали. 
Уч: Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,- Такі чисті і чесні, як повітря прозоре. 
Уч: Пам’ятайте про тих, що за правду повстали, Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах. 
Уч: Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки... Є в місцях невідомих невідомі останки. 
Уч: Є в лісах, є у горах, і є під горою – Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв. 
Уч: Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні – Хай відомими стануть всі герої безвісні. 

Ведучий: Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто звеличив нашу землю, тих, завдяки кому наше життя зігріте сонячним сяйвом і безхмарною, мирною блакиттю небес. 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Уч: Куди не глянь – сади цвітуть – Найкращі в світі самоцвіти.

Уч: Нам стелиться весняна путь, Життя нові бере орбіти. 
Уч: Весна сурмить у майбуття, Вигойдує пташок у вітті, -

Уч: Як торжество того життя, Що мир примножує у світі. 
Уч: Хай пісня лине в синь небес крилато, У мирне небо хай зліта салют.

Уч: День Перемоги – то найкраще свято І на землі хай в мирі всі живуть! 
Уч: Хай пам”ять залишається із нами, Хоч час спиває швидко, йде від нас.

Уч: То ж дай нам, Боже, іти мирними шляхами

Уч: У мирі й щасті жити в добрий час. 
Уч: Ми хочемо без воїн жити. Хай буде мир на всій землі! 
Уч: Мир, щоб навчатись!

Уч: Мир, щоб сміятись! 
Уч: Мир, щоб трудитись!

Уч: Мир , щоб співати! 

Уч: Мир, щоб любити!

Уч: Мир, щоб у щасті рости!

Ведучий: Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, тим, хто сьогодні піднімає з руїн і відроджує Україну. Ваша мужність, життєва мудрість, ставлення до ратного і громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними вашого життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі

ПІСНЯ «Ми за мир»