Сценарій "Чорнобиль – біль минулого, смуток майбутнього"

Про матеріал
Розробка позакласного заходу приуроченому річниці трагедії на Чорнобильській атомній електростанції на тему "Чорнобиль – біль минулого, смуток майбутнього" Метою даного заходу є: формування в учнів патріотичних почуттів, гордості за старше покоління, повагу до ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи.
Перегляд файлу

1

 

Сценарій позакласного заходу приурочений  річниці трагедії на Чорнобильській атомній електростанції

Тема: Чорнобиль – біль минулого, смуток майбутнього.

Мета: формувати в учнів патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи; розвивати  співпереживання, відповідальність за власні дії; виховувати любов до рідної землі, до власного життя.

Обладнання: під сценою — стіл, накритий чорною скатертиною. На столі — портрети пожежників, запалена свічка, чорні гілки зі стрічками. Задній план — екран для проектора по середині, зліва на слова «щастя», «любов», «здоровя», «карєра», «краса» у полумї , зверху над ними ядерний гриб, справа чорна вороння над назвою «ЧАЕС» та знаком «радіація», Збоку зліва висвітлена назва заходу на полотні .

Хід заходу

Голос за кулісами:

Є чорне золото, є чорний хліб.
Є чорний лебідь і лебідка чорна.
Та найчорнішим серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль.

Лунає звук бубуху( Мелодія 1), потім сирена  (Мелодія 2)

Виходять ведучі і учень

Учень

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль –  помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море, 
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

       Ведучий 1. Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської  історії, не згасне у віках. 
       Ведуча 2 Шановні присутні! Сьогодні ми проведемо вечір-спомин про трагедію Чорнобиля. 
Полин-трава... Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип'яті. А звідки, з яких глибин народних придбала ти назву— полин-трава? 
      Ведуча 1.Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. 
Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених. 
     Ведуча 2. Ранок... Чорний ранок...  26 квітня 1986 року. 
О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати. 
(На сцену виходять учні і розповідають вірші)

Учениця 1

26 квітня!
В ніч із забуття
Йде страшне створіння – атомне дитя.
Суть його безкровна і зіниць нема
І уста безмовні, і душа німа.
Вирвавшись на волю з мороку ночей,
Вже калічить долі і батьків й дітей.
Виродок – створіння ціль страшну таїть
Поглина сумління, душі нам двоїть.
Простяга до серця щупальця страшні
І вселяє муки, муки неземні.
Присипляє мозок посвистом глухим
Стронцієву дозу сипле, наче дим.

Учениця 2

26 квітня!
Люди не проспіть!
Атомне століття раною горить.
Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,
Щоб зустріли внуки вранішню зорю.
І виростають покоління
Котрі не чули тиші
Що зберегли ми, що надбали
Що дітям в спадок передать?
Тепер тут зона, а була земля,
Тут був чорнозем, а тепер Чорнобиль.

         Учениця 3
Зоря полинова горить 
І осяває в дооколі. 
Порожні села, ниви голі, 
Бур'ян, що з вітром гомонить. 
Печать і пустка — на віки. 
Мов сльози, роси серебріють. 
І страшно, хижо, дико виють 
В безлюдній Прип'яті вовки. 
          Учень4

 Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Чи може викреслим його
З календарів своїх допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.

Ведуча 1. Пропонуємо вам переглянути відеоролик про Чорнобильську катастрофу та її наслідки

(Перегляд відеоролика) (Мелодія 3)

Ведучий 1. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг узяти в руки необхідне. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку. 

Ведучий2Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки 'людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. 

Ведуча 1. Інсценівка вірша С. Йовенко 

(Мелодія 4)

(По черзі виходять дві учениці в чорних хустках, четверта — з дитиною на               руках. )
                                  Автор: Зойкнула Земля чаїним криком: 
1-ша учениця Сину, вбережи і захисти! 
                                  Автор: Вийшла мати і з іконним ликом. 
2-га учениця Йди, синочку. Хто ж, коли не ти? 
                                  Автор Спалахнуло небо, впало крижнем: 
3-тя учениця Сину, збережи і захисти!— 
                                   Автор:Вийшла Жінка з немовлятком ніжним: 
4-та учениця йди, коханий. Хто ж, коли не ти? 
                                   Автор 
                             ...І уже ні сина, ані мужа. 
                            Лиш розверсті зорані поля. 
                            Та пліч-о-пліч стали Біль і Мужність. 
                            Дух і Воля. Небо і Земля.

           Ведуча 1 Першими ліквідаторами  аварії були 28 пожежних Чорнобиля. Вони прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто з них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки. А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячили маленькі фігурки,  в полумї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і вїдався в шкіру.

         Ведуча 2. Із вогню у безсмертя смерть поправши ступили вони. Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово.

(Мелодія 5)

(На сцену виходить  Дівчина у чорному вбранні  з квітами в руках підходить до столу з портретами людей що загинули.)

           Дівчина у чорному вбранні (задумливо):  Чорнобиль. Ця назва походить від різновиду гіркого полину. Спочатку таку назву мало давнє поселення, а потім місто й електростанція. Мало хто знав про цю траву. Аж поки не прийшов той
судний день. І тоді згадали люди, що у Біблії записано: “…Засурмив третій янгол, – і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі – “Полин”. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона…”. А чи знаєш ти, світе, як гірко ридає полин? Як тяжко, як тужно моєму народу болить? (Підходить до столу з портретами пожежників, кладе квіти)

(Виходять учні і розповідають вірші )

 

                      Учень 1

Дно річки вистеляють блискавки, 
Метаються в повітрі ластівки, 
Громи стрясають луни-перелуни, 
І дощ між небом і землею струни 
Сріблясто напинає на вітрах, 
І чорні хмари навівають страх. 
Куди не глянеш — все мов нереальне. 
Стоїть край шляху дерево печальне, 
Гудуть дроти високовольтних ліній, 
Чорніє човен між розквітлих лілій, 
Лежить село, неначе на картині, 
Біліючи хатами на долині. 
А в тім селі ні голосу, ні звуку, 
І вікна випромінюють розлуку. 
І двері навхрест дошками забиті, 
І журавлі криничні сумовиті, 
І тихий сад біля старої школи, 
І дітям у ній не вчитися ніколи.

Учень 2

Навколо пустка і печаль біблійна, 
Навколо смерть, незрима і повільна. 
Чортополохом обрій заростає, 
Село і квіти стронцій роз'їдає, 
І час пересипається пісками 
На полі, що шуміли колосками. 
А по ночах, трагічне і фатальне, 
На землю ллється світло астральне, 
І фантастичне, сіре мерехтіння

Учень 3

Людей, які від наглої біди 
Пішли із цього краю назавжди. 
Поволі слід за ними заростає, 
І дощ свинцевий землю засіває, 
І дно ріки встеляють блискавки, 
І, розметавши крила, ластівки 
Ширяють на чорнобильських вітрах, 
І чорні хмари навівають страх. 

Учень 5

Ні звуку, ні скрику. Лиш вітер 
Гуляє в порожніх оселях… 
Ще треба й таке пережити - 
Безлюдні покинуті села


Учень 4

На грані людства, на краю –

В тривозі атомній стою.

Душа тривожиться, мов птиця:

А що, як висохне криниця?

Тривожиться у полі колос:

Чому замовк пташиний голос?

І вмить здригається планета –

І річка Либідь, річка Лета.

Не все. Не все пропаще в світі.

Ще в зорях сад. Земля - у цвіті.

Лист подорожника. Дорога...

Та в серці атомна тривога.

Пісня: Наталія Май «Чорнобиль»

І

Чорнобелем постукала у вікна
Лиха біда й заплакала земля
І цілий світ у розпачі затихнув
Лелека в чорнім небі закружляв
І посивіла ненька Україна
У пекло посилаючи синів
Секунди рахувала як години
Сльозами постарілих матерів
Приспів

Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів
Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?
ІІ

І смертю дихав знавіснілий вітер
І сонця промінь заблукав в пітьмі
І хворими народжувались діти
І віру так боялись втратить ми
І посивіла ненька Україна
У пекло посилаючи синів
Секунди рахувала як години

Сльозами постарілих матерів
Приспів

Біда, біда безжалісна й невпинна
Усе змітала на своїм путі
Біда, біда ридала Україна
Благала смерть, від неї відійти.
Земля моя, я знаю все здолаєм
Я сумніву не маю ні на мить
Бо тільки той, хто віри не втрачає,
Усі нещастя зможе пережить
Приспів

Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів
Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?
Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів

Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?
Господь від лиха нас не захистив…

Ведуча 2. Інсценівка вірша В. Бурім "Чорнобиль-трава"

(Театралізація біля мольберту. На сцені дівчина молодшого віку і старшокласник біля мольберта: учениця 2-го та учень 6-го класів. Старшокласник виконує роль художниці. Те, що пропонує намалювати дівчинка, відображається на проекторі (для цього у презентації використано анімаційні малюнки). 

 

                      Дитина 

                      Намалюй, будь-ласка, радість і красу.

Дорослий

Намалюю я веселку, квітку і росу,
З посмішкою на обличчі дівчину в вінку
І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

                          Дитина 

                         Намалюй мені роз­луку, смуток і журбу

Дорослий

Я малюю лист осінній, схилену вербу.
Що спустила свої віти голі до землі.
І ключами в синім небі ринуть журавлі.

                         Дитина 

                         Намалюй мені ще ніжність.

Дорослий

Тема не проста. І малюю я рожеві мамині вуста,
І метелика, і сонце, й квітку лугову,
І зелену шовковисту молоду траву.

                             Дитина

                          Намалюй, будь-ласка, намалюй біду.
Дорослий

Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює  чорнобиль-траву...

                              Дитина 

                            Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Дорослий

Цю траву зовуть "чорнобиль", ця трава гірка.
В ній отрута, смерть, і сльози, і брудна вода.
В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда!

                              Дитина

                            Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.
                           А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

Дорослий           

Так, дитино, намалюю я життя тобі.
І надії намалюю, й мрії голубі.
Намалюю синє небо, чисте джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село,
Намалюю, віру, розу, доброту й любов.
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

Ведуча 1. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи.
Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.

Ведуча 2 Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і ро­бімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Учень

Коли ми цей урок засвоїм,
Що, ідучи всесильно до мети,
Не треба забувати про озони,
Про землі й води, жита срібний дзвін,
Щоби ніколи омертвілі зони
Нащадкам не залишити своїм? \

          Учень 5

О Боже Великий, наш Боже!
Дай певність та радість, умнож наші сили,
Аби підняли ми обпалені крила,
Щоб швидше минувся час лиха й випроби,
Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль.

Усі ставлять свічки до портретів.

Ведуча1.Схилімо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів

Хвилина мовчання, хвилина мовчання...
Це мить не прощання, а вічне стрічання
Із тими, кого вже не стрінемо ми.
Коли наступає хвилина мовчання,
У пам'яті нашій клекочуть громи.

Тож устаньмо і — помовчимо мить — у пам'ять про тих, хто за­снув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.

Чути звук метронома.  (Мелодія 6) Горять свічки. Хвилина мовчання. 
 

docx
До підручника
Основи здоров`я 7 клас (Бех І. Д., Воронцова Т. В., Пономаренко В. С., Страшко С. В.)
Додано
26 вересня
Переглядів
68
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку