Сценарій "День ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС"

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

сценарій виховного заходу

(розраховано на 45 хвилин)

14 грудня 2017 р.

Захід розпочинається відео https://www.youtube.com/watch?v=CErJ-U99K7E

Ведучий 1.: Доброго дня шановні діти, вчителі, гості! Сьогодні ми зібрались на шкільну лінійку, присвячену Дню вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, який щорічно відзначається 14 грудня у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком.

Ведучий 2. Чорнобиль… закутий колючим парканом.

Чорнобиль …згадаємо знову і знов.

Це місце окутане темним туманом,

Колись панували там ніжність й любов.

Сьогодні до нас завітали гості (представлення гостей, учасників ліквідації наслідків аварії ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Ведучий 1. Увага! Урочистості, присвячені Дню вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції оголошуються відкритими!

(звучить гімн України)

Ведучий2 : Чорнобиль...Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

(музика Моцарт)

Учень 1. У ніч із 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилини на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка сколихнула всю планету.

Учень 2. Четвертий енергоблок перетворився на суцільну руїну: обпалений бетон, покривлена арматура, зруйновані стіни. А над землею попливли величезні невидимі хмари радіації.

Учень 1. Відразу ж на АЕС почали прибувати пожежники, які багато годин вели жорстокий бій з вогнем.

Учень 2. 28 осіб двох караулів затулили собою не лише станцію, а й Європу. Шість осіб загинули майже відразу.

 ( виходять7 учнів, шестеро учнів з портретами і свічками)

 

Учень 1. ПРАВИК Володимир Павлович – начальник караулу 2-ї воєнізованої пожежної частини по охороні Чорнобильської АЕС. Брав участь у гасінні пожежі в перші години після аварії. Отримав високу дозу опромінення, був відправлений на лікування в Москву, де і помер. Йому було 23 роки.

Учень 2. КІБЕНОК Віктор Миколайович – начальник караулу 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини. Прибув на місце аварії через 12 хвилин після вибуху, в 1 час 35 хвилин. Особистим прикладом, мужніми діями надихав підлеглих на виконання бойових завдань. Помер 14 травня 1986 року від  променевої хвороби в  лікарні.

Учень 3. ІГНАТЕНКО Василь Іванович – командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті.Прибувши на місце аварії в 1 годину 35 хвилин, правильно оцінив обстановку і організував особовий склад для виконання бойових завдань. Помер в лікарні.

Учень 4. ВАЩУК Микола Васильович – командир відділення пожежної частини. Встановивши автодрабину між 3-м і 4-м енергоблоками, особовий склад його відділення проклав робочу рукавну лінію на покриття машинного залу. Помер від  променевої хвороби.

Учень 5. ТІШУРА Володимир Іванович – старший пожежник відділення Боровся з вогнем цілеспрямовано, сміливо в унісон зі своїми бойовими колегами. І тільки після прибуття додаткових сил пожежної охорони був виведений з бойового розрахунку. Помер від променевої хвороби лікарні.

Учень 6. ТИТЕНОК Микола Іванович – пожежник. Незважаючи на небезпеку радіоактивного зараження, важкі умови, діяв сміливо й самовіддано, виявляючи при цьому професійну майстерність і відвагу. Внаслідок тривалого впливу високого рівня радіації був госпіталізований.

Учениця:

 Зойкнула земля чаїним криком:

– Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла Мати із іконним ликом:

– Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?..

 

Спалахнуло небо, впало крижнем:

– Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

– Йди, коханий. Хто ж , коли не ти?

 

…І уже ні сина , ані мужа.

Лиш розверсті зорані поля…

Та пліч-о-пліч стали БІЛЬ і МУЖНІСТЬ.

Дух і Воля. Небо і Земля.

 

Ведучий 1. Вічна слава героям-ліквідаторам! Вшануймо пам’ять всіх загиблих ліквідаторів хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)

Ведучий 1. Час ніби поділився на дві частини – до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам в народі вже дано назву – два кольори часу.

Ведучий 2. Два кольори мої, два кольори.

То не любов і не журба як в пісні.

Свої Чорнобиль має кольори:

Весна і сонце – до, і горе-після.

Ведучий 1. Хатино рідна, сонячна така.

Як же покинути тебе навіки?

Земля моя і щедра, і свята,

Ще вчора дарувала мені квіти.

Ведучий 2. Сьогодні ж, Боже мій,

Все як колись: сади цвітуть так смачно й соковито.

Та тільки цвіт отой,зелений лист,

Отрутою смертельною повито.

(танець під пісню «Не спи моя рідна земля, прокинься, моя Україно!»

Ведучий 1. 27 квітня для участі в ліквідації аварії було залучено 1185 працівників міліції, 99 пожежників, 850 військовослужбовців внутрішніх військ. Спеціальна урядова комісія прийняла рішення про евакуацію населення.

Ведучий 2. У 30-ти кілометрову зону навколо ЧАЕС почали прибувати фахівці, яких відправляли для проведення робіт на аварійному блоці та навколо нього, а також військові частини.

Ведучий 1. Пізніше їх стали називати ліквідаторами аварії. Вони працювали в небезпечній зоні змінами. Ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їхні місця приїжджали інші.

Ведучий 2. Основну частину робіт було виконано упродовж 1986-1987 років. В них взяли участь приблизно 240 тисяч осіб.

Ведучий 1. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки –  600 тисяч.

(акробатичний номер «Солдат»)

Ведучий 2. За офіційними даними, із Чорнобильської зони вивезено понад 90-тисяч жителів, загублено 48 тис.га землі, виведено з ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій, втрачено 10400 приватних будинків.

Ведучий 1. Куди не глянеш – все мов нереальне:

Стоїть край шляху дерево печальне,

Гудуть дроти високовольтних ліній,

Чорніє човен між розквітлих лілій.

Чортополохом обрій обростає,

Траву і квіти стронцій роз.їдає,

І час пересипається пісками

На полі, що шуміло колосками…

(танець під пісню Н.Май «Чорнобильська біда»)

Під повільну мелодію виходять тримаючись за руки двоє дівчат, одна доросла, друга з початкової школи. Підходять до невеличкого столику, на якому лежать малюнки. Старша дівчинка відповідаючи меншій показує малюнок і дає їй в руки

(Інсценівка вірша «Чорнобиль-трава»)

1 уч. Намалюй мені, будь ласка, радість і красу.

2 уч. І малюю я веселку, і квітку, і росу.

         З посмішкою на обличчі дівчину в вінку,

         І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

1 уч. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

2 уч. Я малюю лист осінній, схилену вербу,

         Що спустила свої віти голі до землі.

         І ключами в синім небі линуть журавлі.

1 уч. Намалюй мені ще ніжність.

2 уч. Тема не проста.

         І малюю я рожеві мамині вуста,

         І метелика, і сонце, й квітку лугову,

         І зелену, шовковисту молоду траву.

1 уч. Намалюй іще малюнок, намалюй біду.

2 уч. Як її намалювати? Спосіб не знайду.

         Чи поранену пташину, може, ледь живу?

         А рука сама малює чорнобиль-траву…

1 уч. Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

2 уч. Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

         В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.

         В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.

1 уч. Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

         А гірку траву чорнобиль викинь на сміття. (і викидає малюнок)

2 уч. Так, дитино, намалюю я життя тобі.

         І надії намалюю, й мрії голубі.

         Намалюю синє небо, чисте джерело.

         Намалюю я лелеку, поле і село.

         Намалюю віру, розум, доброту й любов.

         Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

(по закінченню беруться за руки і виходять зі сцени)

Ведучий 1. Чимало років минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти оточуючий світ! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.

(пісня «Україна»)

Ти шляхом болісним пройшла крізь Чорнобиль, Україно.

Атомом зранена була, та не встала на коліна.

Де твій, природо, зелен дім? Сині ріки, синє небо?

Чисте майбутнє нам усім зараз треба, зараз треба.

Приспів:

Буде чистою хай країна, де червона цвіте калина.

Гори, ріки і полонина- це моя Україна.

Хай же буде моя країна найчарівніша, як перлина.

В моїм серці вона єдина- це моя Україна.

 

Хай повертають на поля знову зграї журавлині.

Хай хлібом повниться земля й лине пісня солов’їна.

Хай кришталевої води будуть повні твої ріки.

Та розцвітають хай сади і не в’януть вже повіки!

Ведучий 1: До листопада 1986 року було побудовано ізоляційну споруду над четвертим енергоблоком ЧАЕС – об.єкт «Укриття», а 9 листопада 2016 року в Україні офіційно відкрили нову гігантську структуру - конфайнмент,який надалі запобігатиме витоку радіації. Увага на екран.

(відео про саркофаг) https://www.youtube.com/watch?v=kT2Dbx37wkw

Ведучий 2. Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Величний подвиг здійснил ті, хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної електростанції.

Ведучий 1. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей наслідки могли бути набагато гірші.

Ведучий 2. Від усього серця зичимо ми героям-ліквідаторам міцного духу, здоров.я і впевненості у завтрашньому дні!

Ведучий 1. Прийміть від нас невеличкі подарунки.

(виходять діти з квітами – соняшник і вручають їх ліквідаторам)

Ведучий 1.Пам’ять... саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І якщо всеь народ памятатиме свою історію, він заслуговує на повагу, він вартий того, щоб дивитися у майбутнє. Ми повинні ставитися до природи, як до матері, а себе відчувати її дітьми. Наше майбутнє у наших руках. Дякуємо за увагу.