Сценарій "Мітинг - Реквієм до Дня Пам'яті та Примирення"

8 травня 2018р.

МІТИНГ-РЕКВІЄМ ПРИСВЯЧЕНИЙ

 ДНЮ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ

ПАМ'ЯТЬ ВІЧНО ЖИВА

Сардачук-Король Єва

Доки світанками сонце встає, а на калині зозуля кує –

Пам’ять людська не забуде повік мук закатованих, попелу крик.

Там, де кривавий пройшов душогуб, свідком лишився опалений дуб.

Чорний, як лихо. І жахом пропах. Навіть боїться гніздитися птах.

Віти – мов горе заламаних рук. Ні! То не свідок. А Пам’ятник мук!

Доки світанками сонце встає – Нам на калині зозуля кує!

Тільки, як тріскає в тиші земля, стогін важкий із могил промовля:

«Спинись, Людино! Мовчки поклонись. У тишині задумайся на мить.

І нам життя всміхалося колись. Дзвонила сонцем сяюча блакить.

Ми мали в серці мужність і любов і вірили у Перемоги час.

Хоча зотлілий попіл захолов, але наш голос досі не погас.

Орали ми і засівали лан, щоб добротою колосився світ.

Якби зібрати болі наших ран, то розколовся б навіть і граніт!

Не треба сліз! Ще наші нас печуть, як тихо плаче росами трава.

Нехай же мирно променіє путь, для тих, хто наших мук не забува!

Коли не спить далекий небосхил і  стелиться туманом сивина,

Наш гнівний голос чути із могил: «Хай буде тричі проклята війна!»

Ведучий 1. Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України.

Ведучий 2. Минають роки, відлітають у вічність… Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей.

Ведучий 1. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої Світової війни. Червоним лиховісним полум'ям кривавого терору увірвався він до мирних осель Західної України того далекого 17 вересня 1939 року, розірвав небо хижою тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами Наддніпрянської України 22 червня 1941 року. Вікопомна неділя, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

Ведучий 2. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони –святиня нашої пам’яті.

Ведучий 1. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Ведучий 2. Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Ведучий 1. Мітинг, присвячений Дню пам’яті та примирення, оголошується відкритим.

ЗВУЧИТЬ ГІМН УКРАЇНИ

Ведучий 2.  На нашому мітингу присутні гості:____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ведучий 1.  До слова запрошується _____________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Якимчук Дмитро

Війна і смерть - дві сестри, ніби пара, які крокують разом вже віки...
Це - ніби чиясь невблаганна кара, що слід лишає на усі роки.
Війна... Ти був там? Ні? То ти щасливий, бо ти не бачив сльози, біль і кров,
Не бачив ти, як погляд свій зрадливий кидала смерть на юних знов і знов.
Чи бачив ти, як проводжає мати свого єдиного, не воїна - дитя,
І молить Бога, щоби дочекати, або за нього дать своє життя?
Чи чув ти тихий плач дівчини, коли почула вість, що вже нема
Того, до кого серцем лине, і що тепер вона уже одна?
А може, ти вдовиний погляд бачив, тої вдови, що на руці дитя,
Що ще недавно тато сина няньчив, сьогодні ж - сирота оце маля?
Чи хоч у сні до тебе приходила ота проклята усіма війна,
Яку ще в сорок п'ятім загасила чарівна, бажана і прошена весна.

Ведучий 1.  День пам’яті полеглих у  Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу. Мало залишилось учасників тих подій, але всі ми щиро вдячні їм.. Не забуваймо героїв-воїнів села Піддубці, які пішли на фронт, і не повернулися у свої рідні оселі.

Ведучий 2.   За роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же мирне небо опалене полум’ям війни

Ведучий 1 .Ми  не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні - Героям  Слава!», а тепер вони набули нового святого змісту. Нині ми проявляємо бажання віддати особливу шану тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини. Це наші герої , наші односельчани – Сергій Писарук та Віктор Михальчук.

Ведучий 2.   8 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни. 

(покладання вінка)

Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

Зневірився народ в своїх духовних силах,

Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили,

І третя згасла пам’яті свіча.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

Звучить  музика. Виходить Жінка-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.

Жінка-Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.

Дівчата повертаються. Жінка-Пам’ять запалює всім свічки.

 Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай воно палає.

І безіменні ті могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає!

Ведучий 2.    Вшануймо пам’ять тих, хто загинув в роки Другої світової війни, хто звеличив нашу землю, Героїв Небесної Сотні, воїнів та інших загиблих на Сході України у боротьбі за правду, справедливість, свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Хвилина  мовчання

 1. Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.

2. В цей день хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна.
Прийміть цей наш заклик, як Божий наказ!

3. Господи! Благослови Україну і всі родини наші
Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від ворогів видимих і невидимих,
що хочуть поневолити нас.
4. Дай нам, Боже, жити вільним життям
Дай кращу долю нашому народу,
Дай нам єдність, мир і спокій.

Разом. Господи, збережи Україну!

«Боже Великий Єдиний»

Ведучий 1.   Урочистий мітинг-реквієм, присвячений Дню пам’яті та скорботи оголошується закритим.

Гімн України