Сценарій «День пам'яті жертв голодоморів»

Сценарій «День пам'яті жертв голодомору»

Ведучий1:  Шановні учні, вчителі! Сьогодні ми зібралися в цій залі для того, щоб увічнити пам'ять  жертв голодоморів, який відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років.

Ведучий2:  Ця страшна трагедія торкнулась майже кожну українську сім’ю, можливо серед жертв голодомору були і ваші прадідусь чи прабабуся, можливо саме вони пробували їсти порожні качани від кукурудзи, переварений гнилий бур’ян, клей з дерев, додавали в їжу тирсу. І можливо саме їх… навіть все це не врятувало.

Ведучий1:  У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років.

Ведучий2:  Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, - це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року.

Масштабний голод в Україні почався наприкінці 1932 року.

Ведучий1:  Липень 1932р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель. Того року урожай хліба був гарний, але надійшло розпорядження, що хліб роздали незаконно. Почали збирати з домівок усе, що знаходили. Шукали хліб усюди – розривали підлоги,печі,розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод. Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча би жменьку зерна – це було велике щастя.

Ведучий2:  Серпень 1932р. – ухвалено так званий закон «Про 5 колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці   на полях.

Листопад 1932р.- запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян.

Ведучий1:  Грудень 1932р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, зокрема насіннєві.

Блокада мешканців окремих територій на всієї України.

Ведучий2:  Листопад 1932р. – в Україні запроваджують систему «чорних дощок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства.

Ведучий1:  Січень 1933р. – заборонено виїзд за межі України і Кубані в той час переважно заселеної українцями.

Влада продовжувала вивозити зерно закордон.

Ведучий2:  Найстрашніше почалося навесні 1933 року. Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду. Люди їли все, що можливо було жувати.  Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра.

Ведучий1:  Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, вони божеволіли і дичавіли від голоду. Батьки несли на цвинтар мертвих дітей у мішках, везли  на візках, у кого була ще хоч якась сила. Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей.  Люди божеволіли з голоду. Почалося людоїдство.

Ведучий2:  Щохвилини в Україні помирало 17 осіб, щогодини втрачали 1000  хліборобів, а щодня – майже 25 тисяч українців. Жодна війна не забрала за такий короткий час стільки людських життів. Голодомор забрав близько  12 мільйонів українців, третина із них діти.

Відео «Голодний дух»

(https://www.youtube.com/watch?v=baHXUzq3VPM)

 Ведучий1:  У листопаді 2006 року Верховна Рада визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.  Зі 195 країн світу актом геноциду Голодомор 1932-1933 років в Україні на міждержавному рівні, крім України, визнають 15 держав-членів ООН і держава Ватикан.

Ведучий2:  Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця.

Ведучий1:  Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

Ведучий2:  Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках.

Ведучий1:  Пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини.

Ведучий2:  Найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.

Ведучий1:  Хай хвилина вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі і чистої совісті.

 (Хвилина мовчання).

Учень 1. Запалимо свічки, хвилиною мовчання

Пом’янемо всіх жертв отих страшних часів,

Коли кремлівський кат удався до знущання

Щоб знищити народ із українських сіл.

 Учень 2. Подумай і згадай, заплющ на хвильку очі,

Побач слабких дітей, що ловлять ховрахів,

Бо немічні батьки не піднялися з ночі,

І нікому спекти оладки без муки.

Учень 3. Відчуй їх біль і страх… І холод у будинках,

Як їх крихкі тіла зігрітись не могли,

Який то був їм скарб – знайти якусь морквинку,

Що дивом збереглась, залишившись в землі.

 Учень 4. О, мій святий народ, понівечений катом,

Зазнавши руйнувань всіх воєн, що були,

Ти витримав Сибір, і табори, і страти,

І цей Голодомор…і ти іще живий?

Учень 5. Ми зараз живемо хоч бідно, хоч у скруті,

Рятуючи свій дім від нових зазіхань,

Та не Дай Боже нам часи безбожні, люті,

Коли окрім їди – нема других бажань.

Учень 6. Свобода – вищий дар, за неї платять кров’ю,

І чи ми власний борг сплатили до кінця?

Згадай сьогодні всіх, хто заплатив здоров’ям

Або в жертовник той поклав свої серця.

Учень 7. Запалимо свічки, помолимось в скорботі,

За тих невинних жертв Голодомору днів,

Шануймо рідний край і хліб , що кров’ю – потом

Вирощує народ, щоб кожен ситно жив.

Відео «Вшануй жертв трагедії»

(https://www.youtube.com/watch?v=uf9AjnE6VJk)

Ведучий2:  Ці вогники зігріють душі загиблих. Болить і досі незагоєна рана втрат, надто турбує нас запалена від спогадів пам’ять тих, що залишилися в живих. Україна і досі змиває кров невинних жертв. Дуже багато лиха довелося витерпіти нашому народові. І нам треба сьогодні так жити, щоб смерть  наших людей була виправдана  щасливою і  вільною долею нашого  народу  в незалежній державі.

Ведучий1:  Мільйони ні в чому не винних жертв, яких вже ніколи не повернеш, – це є наша пам’ять і водночас, застереження майбутнім поколінням всього людства.

Ведучий2:  Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле.

Ведучий1:  Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.

Ведучий2:  Ми повинні знати правду минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого  майбутнього.

Відео «Ти приніс мені яблуко»

(https://www.youtube.com/watch?v=0yKxtf54QJg)

Ведучий1:  23 листопада у суботу на знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».

Ведучий2:  В цей день ми засвітимо свічки і поставимо на підвіконня так, щоб їх було видно знадвору. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів. Серед них були такі діти , як і ви.

Ведучий1: Україна пам’ятає!

Ведучий2:    Дякуємо за увагу!!!!