Свою Україну любіть,
любіть її во время люте,
в лихую тяжкую минуту
за неї Господа моліть…
Т. Г. Шевченко
Тема: Утворення Кирило-Мефодіївського братства.
Навчальні цілі: ознайомити учнів з процесом розвитку національної ідеї в суспільно-політичному русі України першої половини XIX ст., діяльністю першої української політичної нелегальної організації – Кирило-Мефодіївське братство, проаналізувати діяльність Т. Шевченка, як суспільно-політичного діяча та його участь у братстві, проаналізувати програмні документи братства, розкрити значення діяльності кирило-мефодіївців у розвитку українського національного руху; формувати вміння аналізувати історичні документи, робити повідомлення на історичні теми; виховувати повагу до людей, що були носіями національної ідеї в суспільно-політичному русі.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть визначати та характеризувати сутність програмних вимог національно-визвольного руху; порівнювати мету, завдання і форми національного руху наприкінці 40-х років XIX ст. в українських землях під владою Російської імперії; дати власну оцінку діяльності Кирило-Мефодіївського братства і Тараса Шевченка.
Основні терміни і поняття: політична нелегальна організація, статут, громадсько-політична діяльність, національно-визвольний рух, українське національне відродження.
Обладнання: підручник, карта, портрети визначних діячів суспільно-політичного руху в Наддніпрянській Україні першої половини XIX ст., навчальні фільми.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
Підготовча частина уроку.
1. Перевірка домашнього завдання
Дидактична гра «Бліцопитування»
Умови гри. Учні об’єднуються у дві команди. Кожна команда повинна поставити своїм суперникам по десять запитань із теми, що вивчалася на попередньому уроці. Як запитання так і відповіді на них мають бути лаконічними. Арбітром є вчитель. Переможе та команда, яка дасть найбільше правильних відповідей і сформулює змістовно грамотно свої запитання.
2. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.
Бесіда на повторення
1.) Що таке «національний рух»? Якими були його особливості наприкінці XVIII ст.?
2.) Що таке «політична організація»?
Основна частина уроку.
1. Оголошення теми і мети уроку.
- Тема сьогоднішнього нашого уроку «Утворення Кирило-Мефодіївського братства». Сьогодні ми ознайомимось з процесом розвитку національної ідеї в суспільно-політичному русі України, та з діяльністю першої української політичної нелегальної організації Кирило-Мефодіївське братство, розглянемо роль Шевченка як політичного діяча, проаналізуємо програмні документи братства.
2. Вивчення нового матеріалу.
1.) Утворення першої української політичної організації Кирило-Мефодіївського братства.
Перегляд навчального фільму «Утворення Кирило-Мефодіївського братства»
Розповідь вчителя.
Після заснування у Києві генерал-губернаторства місто замість офіційно відведеної йому ролі центру русифікаторської політики царизму на Правобережній Україні насправді стало загальноукраїнським центром політичного національного руху.
На початку 1840-х рр. студенти і викладачі Київського університету організували таємний гурток «Київська молода», що поставив перед собою завдання національного відродження та пропаганди серед поміщиків необхідності звільнити селян від кріпацької залежності. Проте вийти за межі гуртка в пропагандистській діяльності члени гуртка не наважилися. Гурток припинив своє існування. А його найактивніші діячі – учитель із Полтави В. Білозерський, службовець канцелярії генерал-губернатора М. Гулак і професор Київського університету М. Костомаров, - залучивши ще кількох гуртківців, створили навесні 1846 р. першу нелегальну політичну організацію Кирило-Мефодіївське братство.
Братство було назване на честь відомих слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія. Члени братства мали спеціальні знаки – персні з викарбуваними іменами Кирила і Мефодія та іконою із зображенням цих святих.
Члени братства на засідання збиралися таємно. Участь у засіданнях товариства брали Т. Шевченко, П. Куліш, М. Савич, О. Навроцький, П. Маркович, І. Посяда, Г. Андрузький, О. Тулуб, Д. Пальчиков та інші. До братства входило 12 осіб.
Повідомлення учнів про членів братства.
2.) Програмні документи й громадсько-політична діяльність братчиків.
Розповідь вчителя.
Основні програмні положення організації Кирило-Мефодіївського братства сформульовані в «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія». У них домінують соціальні ідеали первісного християнства, чітко простежується ідея обстоювання загальнолюдських цінностей – справедливості, свободи, рівності та братерства.
Робота з роздатковим матеріалом (документом).
I група працює над документом «Книга буття українського народу»
«Книга буття українського народу», або «Закон Божий», була написана М. Костомаровим у 1846 р. «Книга…» - це синтезована модель перебудови суспільного життя, у якій була зроблена спроба врахувати релігійні, соціальні та національні прагнення.
Концепція кирило-мефодіївців містила:
У «Книзі…» вперше було сформульовано політичне завдання українського суспільства звільнитися від іноземного панування, зокрема з-під влади російського царя.
Побудована на ідеях українського національного відродження та панславізму, ця програма виходила за межі власне української проблематики. Характерно, що, перебуваючи під впливом західноєвропейських філософів та польського романтизму, де в цей час чітко простежується популярна народно-месіанська ідея, кирило-мефодіївці розробили свій вітчизняний варіант «месіанізму»: «основною дієвою особою їх широкомасштабних планів мав стати скривджений, поневолений, але не скорений український народ. Саме йому відводилася місія визволителя росіян від їх деспотизму, а поляків – від аристократизму, роль спасителя і об’єднувача всіх слов’янських народів».
Програмні документи товариства народжувалися в дискусіях. Провідну роль національних ідей обстоював П. Куліш, соціальних – Т. Шевченко, а загальнолюдських та християнських – М. Костомаров.
II група працює над розділом «Головні ідеї» зі «Статуту Кирило-Мефодіївського братства»
Запитання до документів.
Навесні 1847 року після доносу студента О. Петрова Кирило-Мефодіївське братство було викрито і розгромлено.
Робота з документом.
З таємної інформації керівника слідства у справі Кирило-Мефодіївського товариства, головного начальника Третього відділення імператорської канцелярії, шефа жандармів графа Олексія Орлова.
(червень 1847року)
У Києві ж і в Малоросії слов’янофільство перетворюється в українофільство. Там молоді більше піклуються про відновлення мови, літератури, звичаїв Малоросії, доходячи навіть до мрій про повернення часів колишньої вольниці, козацтва і гетьманщини.
Причетні до справи про Українсько-слов’янське товариство, як уродженці Малоросії, були, власне, українофілами. Всі вони у листах своїх, а художник Шевченко, колишній вчитель Куліш і Костомаров навіть у надрукованих ними творах, зображуючи у перекрученому вигляді теперішнє становище України, яка нібито перебуває у тяжкому становищі, із захопленням говорили про колишню Малоросію, надаючи їй надзвичайно великого значення; історію цього краю подавали мало не знаменитішою за всі історії, наїзди гайдамаків описували як рицарство, наводили приклади колишньої вольності, натякаючи, що дух свободи не простиг і досі таїться у малоросіянах. Вірші ж Шевченка на малоросійській мові, особливо рукописні «Сон», «Послання до мертвих і живих», «Три душі» та інші, одні пасквільного і величезною мірою зухвального, а інші прямо підбурливого змісту.
За величайшою затвердженою ухвалою щодо справи про Україно-слов’янське товариство винних суворо покарано…
Завдання до документа.
1. У чому шеф жандармів граф О. Орлов убачав небезпеку подальшої діяльності Кирило-Мефодіївського братства?
2. Яких заходів було вжито царським урядом із метою перешкоджання розвитку українського національного руху?
Розповідь учителя.
Члени Кирило-Мефодіївського товариства, врахувавши уроки світового досвіду і спроектувавши передові західноєвропейські ідеї на український грунт, сформулювали основні постулати українського національного відродження, визначили форми та методи досягнення поставленої мети. Поява та діяльність братства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України. Це була спроба передової частини національної еліти осмислити та визначити місце і роль українського народу в сучасному їм світовому історичному контексті, діяльність товариства засвідчила зростання національної свідомості українців. Кирило-Мефодіївське товариство було самостійним і самобутнім політичним формуванням, яке організаційно не підпорядковувалось, а ідеологічно не повторювало політичних настанов жодної із загальноросійських течій. Ліквідація товариства сигнал до наступу антиукраїнської політики й ознаменувала початок тривалої боротьби української інтелігенції з російським царатом.
Додаткова інформація.
На допиті студент Андрузький указав дві мети, що об’єднували слов’янських братчиків: «Главня цель – соединение славян воедино принимая за образец США…, частная при ней существовавшая цель малороссийская – восстановление гетманщины, если можно – отдельно (желание тайное), если нельзя, - в Славянщине. Представитель главной цели: Костомаров; полный его последователь – Гулак. Представители малороссийской цели поет Шевченко и Кулиш…»
Граф Орлов підтримує поділ Андрузького, говорячи про братчиків слов’янофілів та українофілів; небезпечними з них уважає останніх. «Все они заговорщики, не злоумышленники, а увлекаются только: славянофилы – модным направлением наук, а украинофилы - пылкой любовью к родине.»
Розгромлене 1847 р. Кирило-Мефодіївське братство цікаве для нас як характерний результат романтичних ідей, як слід розриву українського романтизму з офіційною народністю.
Поряд з ідеєю суверенності українського народу, його необмеженого права на вільний державний розвиток, автор «Книги» відстоює ідею єднання слов’янських народів. Протягом багатьох десятиліть ці ідеї трактувались як ідеї федералізму і були присутні в більшості українських програм, включно з початковою програмою Української Центральної Ради. Пряма лінія розвитку вела від Кирило-Мефодіївського братства до Центральної Ради, вважав І. Лисяк-Рудницький. Ідеї кирило-мефодіївців мали вирішальний вплив на ідеологію українського національно-визвольного руху другої половини XIX ст.
3. Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні.
Повідомлення учнів про Т. Г. Шевченка.
Робота з документом.
З обвинувачувального вироку у справах Т. Г. Шевченка (1847р.)
Шевченко, замість того, щоб довічно відчувати благоговійні почуття до осіб августійшої фамілії, які удостоїли викупити його з кріпосництва, писав вірші малоросійською мовою найобурливішого змісту.
…Шевченко набув між друзями своїми славу знаменитого малоросійського письменника, а тому вірші його ще більш шкідливі й небезпечні. З улюбленими віршами в Малоросії могли виникати і згодом укорінятися думки про уявне раювання часів гетьманщини, про щастя повернути ці часи і про можливість існування України як окремої держави.
Судячи з тієї виняткової поваги, яку почували і особисто до Шевченка, і до його віршів усі україно-слов’яністи, спочатку здавалося, що він міг бути, якщо не діючою особою між ними, то знаряддям, яким вони хотіли скористатися у своїх задумах; але з одного боку ці задуми були не такі вже й важливі, як уявлялося на перший погляд, а з іншого, і Шевченко почав писати свої підбурливі твори ще з 1837 року, коли слов’янські ідеї не захоплювали київських учених, як і вся справа доводить, що Шевченко не належав до Україно-слов’янського товариства, а діяв окремо, захоплюючись власною зіпсованістю. Проте за підбурливий дух і зухвалість, що виходила за всякі межі, його потрібно було визнати одним з найважливіших злочинців…
Художника Шевченка за писання підбурливих і надзвичайно зухвалих віршів, як наділеного міцною будовою тіла, призначити рядовим в Оренбурзький окремий корпус із правом вислуги, доручивши начальству найсуворіше наглядати, щоб від нього, ні в якому разі не могло вийти підбурливих і пасквільних творів.
Власноручна приписка Миколи до вироку: «Під найсуворіший нагляд, заборонивши писати і малювати».
Запитання до документа.
Перегляд навчального фільму «Покарання учасників Кирило-Мефодіївського братства»
Висновок учителя.
Значення діяльності Т. Шевченка в українському національному відродженні важко переоцінити. Адже саме він, великий Кобзар, послідовно обстоював необхідність поширення освіти в народних масах (сам створював шкільні підручники), а його поетичні твори справляли могутній вплив на формування національної свідомості та політичної активності передової громадськості та широких народних мас.
3. Закріплення нових знань.
1. У чому полягає історичне значення українського національно-культурного руху в Україні першій половині XIX ст.? Назвіть імена його найвизначніших представників.
2. Чому і як у програмі Кирило-Мефодіївського братства ідея незалежної Української держави поєдналася з ідеєю всеслов’янського федеративного об’єднання?
3. Перелічіть прізвища видатних діячів національно-культурного руху і керівників Кирило-Мефодіївського братства.
4. Виберіть ідеї, характерні для Кирило-Мефодіївського братства:
Заключна частина уроку
1. Підсумок уроку
Поява та діяльність Кирило-Мефодіївського братства фактично поклала початок переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України. Це була спроба передової частини національної еліти осмислити та визначити місце і роль українського народу в сучасному світовому історичному контексті. Заслуга членів Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що вони, врахувавши уроки світового досвіду і, спроектувавши передові західноєвропейські ідеї на український грунт, сформулювали основні постулати українського національного відродження, визначили форми та методи досягнення поставленої мети.
2. Домашнє завдання
Продовжіть думку: «Якби Кирило-Мефодіївське братство не було викрите, то…»