Сценарій "День Поезії"

 

Ведучий:

Я мислю мовою цією

Я нею змалку говорю,

Зву рідною її, своєю –

Це, де завгодно, повторю,

             Моя чарівна , дивна мово ,

             Хто перелічить в ній слова ?

             Вона прекрасна і казкова ,

             Весела, щира і  жива.

Ведуча:

Вона державною вже стала,

Але до волі довго йшла

Щороку з  попелу вставала…

А скільки спалена була!

               На ноги б інша не сп'ялася,

               А українська знов жива !

               Нарешті стала, відбулася !

               Говорить думає, співа !

А зараз, давайте разом, нашою дружньою шкільною родиною заспіваємо Гімн школи

Гімн школи

Ведучий:

До привітального слова запрошується директор Яковлівського НВК – Вакуленко Ю. В.

Слово директора школи

Ведуча: Відкриває наш сьогоднішній конкурс читців  учень _ класу з віршем «Пісня для всіх»

Ведучий:

- Поезія…. Скільки загадкового у цьому слові…. Скільки натхнення, емоцій, почуттів.

І де ж те чарівне джерело, звідки з’явилася невичерпна енергія … поезії?

Ведуча: Пожовклі сторінки історії говорять….

Поезія виникла ще в первісному суспільстві і розвивалася у тісному сплетінні  з  піснею та музикою. 

У перекладі з грецької означає творю, створюю. За часів античної культури вона визначилась як відокремлений вид культури.

Ведучий: До виступу запрошуємо учня _ класу, з гуморесткою

 

Ведуча: Багатством ідейно-тематичного змісту свого часу відзначалася поезія народів Сходу,  де при імператорських дворах протягом кількох століть були популярними поетичні конкурси, переможці яких нагороджувалися високими державними чинами! Єдиною в світі країною, в  історії якої існувало міністерство поезії, стала Японія.

Ведучий: У добу Відродження в Європі обов’язковими стали королівські поетичні турніри, в яких брали участь переважно чоловіки. У правилах проведення змагання зазначалось, що учасник має продовжити дискусію з суперником виключно поетичною мовою.

У всі роки свого існування поезія завжди була відображенням суспільного життя, дзеркалом настроїв та переживань будь-якого народу.

Ведучий:  1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який, починаючи з 2000, відзначається щороку  21 березня.

 

Ведуча: Вірш «Моя Україна» нам прочитає учениця _ класу, запрошуємо її.

Учениця читає «Моя Україна»

 

Ведучий: – І звідки ж взялася поезія?

Ведуча: - З синього неба і зір…

З запаху мальви і фрезії…..

З юні засніжених гір…

Ведуча: З вишні духмяного квіту

З вранішніх перлів  роси

З рік неспокійних блакиті

З весен п’янкої краси…

 

Ведучий: Запрошуємо ______, прочитати нам вірш

 

 

 

Ведуча:

- У поета тільки слово ,

Тільки слово, більш нічого –

Слово правди і свободи,

Слово гідності і честі,

Слово мужності і віри,

І любові, і надії,

І покари грізне слово.

 

Ведучий:  Запрошуємо _______ прочитати нам вірш Петра Воронька «Пісня про сади»

Читає вірш «Пісня про сади»

 

Ведуча – Ціни їм нема…. Не за мистецьку вартість, ні. Не за зблиски словесних образів… А за любов із самозреченням, коли забуваєш себе у творчому натхненні, коли не думаючи про себе, наважуєшся протистояти, захистити, піднятись… І строфи твої, пов’язані кров’ю переконують, що  є в світі творчість, яка в злетах своїх не знає меж, є готовність здійснити вибір, сміливість зробити крок в ім’я своєї Батьківщини.

Ведучий – Так чинили поети, чиї вірші мають смак полинової долі. Вони були тими, хто вигнаний за правду, тими, кого ганьбили і гнали. Вони ж бо знали, що той, хто зберігає життя, втрачає душу, той же, хто не шкодує життя, зберігає її. Вони знали, що без самозречення і жертовності не зберегти  ні власну душу, ні душу народу свого. І йшли до кінця.

Ведуча– І тепер ми піднімаємося. З колін піднімаємося. Ціною їхнього життя й натхнення. Не забуваймо ж про те, що нам у цьому передували вони. Що на початку нашого чистого шляху було їхнє слово.

Ведучий. До виступу запрошуємо ученицю,  яка прочитає нам вірш «Повертайся живим»

Ведуча – У нашому світі кожна людина обирає свою долю сама; натхненна Божою іскрою, у певний момент робить визначальний крок. Той, хто  обрав у житті шлях поета, отримав нелегкий і тернистий маршрут.  

Ведучий: Не відразу й не завжди  митця уславлюють вінком визнання, але завдяки терпінню, Божому дару та світочу в душі, яскравіє сонце над поетом.

 

 Ведучий:  – Дорогі друзі, ми бажаємо,  щоб у вашому серці завжди була надія, щоб кожен ваш твір з нетерпінням чекали читачі, а ви, не зважаючи на будь-які негаразди, брали до рук поетове перо.

Ведуча:  – А, як відомо,  тендітні музи найчастіше  спускаються до світлокрилої юні саме навесні.

 

Ведучий: Запрошуємо уч., яка прочитає нам вірш Міщук Зої Василівни «Чорнобривці»

 

 

Ведуча: Продовжити просимо учня з віршем «Плаче Україна-мати»

 

 

Ведучий:

Слово сильне, бо зросло на вірі.

Слово віще, бо несе під серцем надію, як життя.

Слово чесне, бо освячене правдою.

Слово вічне, бо б’ється, наче птах, у грудях творчої юні.

Ведуча:

Дорогі друзі, зустрічайте уч., яка виконає нам вірш Петра Воронька «Сон»

 

Ведучий:

Найбільше юним притаманна,
Тонка,як волос, як шовкова нить:
Безмежна радість, інколи омана –

Солодка й ніжна творча мить!

 Ведуча: Саме таким творчим і натхненним є наш наступний учасник, який прочитає нам вірш «Україна»

Ведучий: Ліну Костенко називають класиком. Не всі мають таку щасливу долю – визнання за життя. Особливо ж в українському літературному процесі, бо багато з тих, кого ми називаємо зараз класиками, занадто рано пішли із життя, були попросту знищені у розквіті сил. Доля дарувала Ліні Костенко прижиттєве визнання. Її твори як класика-сучасника досліджують науковці, вивчають  майстри.

Ведуча: Вірш Ліни Костенко «І все на світі треба пережити» Просимо прочитати учнів

Ведучий: Зима – мабуть неперевершена пора року, пора яка дарує нам стільки свят, емоцій та почуттів, які закарбовуються в пам’яті на довгі роки.

 

Ведучий: А продовжить наш конкурс читців, з віршем Павла Филиповича «Білявий день». Запрошуємо!
 

Ведуча: Поетична творчість молодої людини цікава тим, що у ній по-новому звучать давно відомі мотиви дружби, любові, родини, сенсу буття.  Вони набувають  неповторної чарівності, магнетизму,  примушують  по-іншому подивитися  на старі речі, замислитися….

 

Ведучий:

Запрошуємо уч., яка прочитає нам вірш Симонова Константина «Жди меня, и я вернусь»

Ведуча: Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією і відточена творчістю найталановитіших письменників. Вона гордо  звучала в віршах Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі України, Максима Рильського, Василя Стуса,  а нині її гранують юні поети України.

Ведучий:  Просимо до виступу з віршем «Українська інтелегентція» Привітаємо її!

Ведучий: Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.

Ведуча: І найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький шлях кудись зорить.

Ведучий: Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Ведуча: Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі!

Ведуча: Як це не страшно, але події війни принесли новий настрій, нові реалії , трагічні інтонації. Вони розкріпачили волю та уяву митців. Фронтова тема  зазвучала трагічним реквіємом памяті для мільйонів людей, торкнулася чорним крилом кожної сімї. Тому не дивно. Що як і багато років тому відлуння війни минувшої і сьогоденної проявляється у віршах поетів.

До вашої уваги виступ уч., яка прочитає нам вірш Приходько Валентини Григорівни, вчителя німецької мови  «Учасникам АТО присвячується».

Ведучий: Творчість Шевченка - це книга буття українців, своєрідна візитна картка українського народу. Недаремно Шевченків «Кобзар», як найбільшу святиню й чи не єдине посвідчення про особу брали з собою до невідомої Канади наприкінці XIX століття перші українські переселенці.

Ведуча: «Учітеся, читайте і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь» - ці слова великого українського поета ніскільки не втратили своєї актуальності й сьогодні.

Ведучий: Геніальний поет, правдолюб, борець, охоронець української культури та мови – це Шевченко. 

Ведуча: Мученик, знавець історії, патріот, народний месник, творець – це Шевченко.

Тарас Григорович Шевченко «Думка», Запрошуємо ученицю

Ведучий: ось і все, наша конкурсна програма добігає свого логічного завершення, але перед цим, вчителі нашої школи поділяться з вами своїм талантом у сфері декламування віршів

Ведучий: Мама – скільки любові та тепла в цьому слові, скільки емоцій у нас викликає слово мама.  Слово мати – є найголовнішим словом у кожній державі. У кожної людини є мати і батько, але у більшості випадків вихованням займається мати, як батько у свою чергу працює на роботі, щоб заробити на прожиття свої сімї.

Ведучий: Мати це та людина, яка при любій ситуації буде вас любити, не зважаючи ким Ви будете і що зробите. Материнська любов, не найбільша любов про яку не можна в повності охарактеризувати словами, а тільки відчути. 

Ведуча: Запрошуємо уч. прочитати вірш Андрія Дементьєва «Балада о матери»

 

 

ФІНАЛЬНИЙ БЛОК

Ведуча: На цій позитивній  ноті завершуються виступи наших конкурсантів.

Ведучий: Усі виступи були чудовими, кожний по-своєму. Хтось порадував веселими і та позитивними віршами, а хтось зачарував ліричними і проникливими композиціями…

Ведуча: Гадаю, усім дуже сподобалися виступи наших конкурсантів, тому давайте ще раз подякуємо нашим учасникам  щирими оплесками!

Ведучий: Підсумки нашого конкурсу і оголошення переможців відбудеться у понеділок на робочій лінійці.

Ведуча: – Під крилами натхнення та надії  знайшли чарівні птахи  сьогодні своїх переможців.  Через рік вони повернуться у пошуках нових володарів чистої зорі юного таланту!

 

Ведучий: – Летіть же доленосними шляхами

В чорнильне небо,  в живодайну вись,

Сьогодні нам вдалося разом з вами

Знайти господарів кришталю серед всіх!

 

Ведуча: – Хай кожен рік на ваших крилах плине,

Ключем відкривши нам нові світи.

І саме зараз в залі цьому злине

Нетлінне гасло: Вчись, йди до мети, твори!

 

Ведучий: На цьому наш конкурс завершується, гадаємо всі отримали масу позитивних емоцій та вражень, дякуємо всім за ваші чудові виступи та увагу.