Сценарій до Дня української писемності та мови "Мово українська, гордосте моя"

Ведучий: Сьогодні в українців свято – Писемності та мови день,

 Вітати поспішаємо завзято,

 Вірші складаємо, співаємо пісень.

Бажаєм мові процвітати,

Народу, щоб її не забував.

 

 Ведуча: В писемності та мові наша сила.

Як націю єднає нас.

Щоб наша гордість не пропала,

Надії вогник, щоб не згас.

 

 Ведучий: 1997 - го року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

 

Ведуча: Усіх вітаємо зі святом.

Щиросердно зичимо добра.

 І хай у світі різних мов багато.

 Солов»їна мова в нас одна!

 

Ведучий: Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

 

Ведуча:  Прямим попередником української мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

 

Учень: Говоріть, як колись вас навчала матуся,  
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, 
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, 
Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати, 
Як воліла б відкритись ваша душа. 
Може хочеться їй у словах політати 
Привітати когось, а чи дать відкоша. 
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, 
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва, 
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші – 
Мелодійні, дзвінкі, українські слова. 
Говоріть про любов і про віру у щастя, 
Уникайте мовчання, нудьги і ниття, 
Говоріть, хай в розмові слова веселяться, 
Говоріть і продовжуйте мові життя. 
 

Ведучий: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством.

 

Учень: …Читайте до болю знайомі рядки,
Вклоняйтеся кожному слову.
Кров’ю кляніться нести у віки
Свою українську  мову!..

 

Ведуча:  Найдавнішою  рукописною  пам’яткою церковнослов’янської мови є Остромирове Євангеліє. Цей твір переписаний у 1056-1057 рр. з болгарського оригіналу дяком Григорієм для новгородського посадника Остромира.

 

Ведучий: У 1113 році з’явилася славнозвісна праця печерського Нестора « Повість минулих  літ».

 

Ведуча: Нестор Літописець народився близько 1050 року . З 17-ти років жив, навчався і працював у Києво-Печерській лаврі. Був не тільки ченцем, а й істориком і письменником. Знав слов’янську, грецьку, латину й ін. мови.

 

вірш Ліни Костенко

Учень: Ти знаєш, мови кращої нема, ніж українська мова.

Прислухайся до звуків. Ти подих затаїв? -

Це ж музика, це переливи шелесту гаїв,

Цвірінькання пташок, дзвіночок лагідного слова,

Тож мови кращої нема, як українська мова.

Я інші мови поважаю, Але якось інакше їх сприймаю.

Та це ж природньо, бо «своє» - ти серцем розумієш,

Душею відчуваєш, що ж подієш?

 

Учень: Тож не даремно в хорошії часи і в час буремний,

Казали: є така країна, що має назву УКРАЇНА,

Що в неї є співуча мова – «СОЛОВ’ЇНА»,

Бо так Тарас, коли оспівував її,

То влучно солов’їною назвав.

А він не простачок якийсь тобі,

А геній,

Тож дуже добре знав, що він казав!

Ведучий: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. 

 

Учень: Так Котляревський у щасливий час 
Вкраїнським словом розпочав співати, 
І спів той виглядав на жарт не раз, 
Та був у нім завдаток сил багатий. 
І огник, ним засвічений, не згас, 
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

 

 

 Ведуча

Ще одна дата – 1840 рік, коли вперше було видано твори Т. Г. Шевченка, – може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова важкий, але плідний шлях розвитку й нормативної стабілізації. На цьому шляху – і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів України. 

 

Учень Ну що б, здавалося, слова... 
Слова та голос – 
Більш нічого. 
А серце б’ється – ожива, 
Як їх почує!...

 

Учениця Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

 

Учень

Пісня українська!
Хто не був зачарований нею?
Вона натхненна, мелодійна,
Безмежна широтою і красою образів.
Пісні лунають над широкими ланами
І високими горами.

 

Пісня

 

 

Ведучий

 Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

 

Учениця

 Ой яка чудова українська мова! 
Де береться це, звідкіля і як? 
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва, 
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак, 
І така розкішна і гнучка, як мрія... 
Є в ній хурделиця, віхола, 
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль. 
Та не в тому справа, що така багата. 
Помагало слово нам у боротьбі, 
Кликало на битву проти супостата 
Та звучало сміхом на полях плаката, 
І за все це, мово, дякуєм тобі.

 

Ведуча: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Адже словом можна:

 (Ведуча і ведучий промовляють по черзі)

 

• Розвеселити і розрадити

 

• вселити надію і викликати посмішку

 

• переконати і ощасливити

 

• зцілити і причарувати

 

• возвеличити і очистити душу

 

• розсіяти сумнів і скувати сили душі

 

• посилити тривогу й безнадію

 

• поранити душу і приголомшити

 

• принизити і образити

 

• зганьбити і убити

Пісня

 

Ведучий

 Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Учень

 Ми – українці – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх Україна.

 

Ведуча:  Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби.

 

Учениця

Тебе зачиняли в клітку,

Заковували в кайдани,

 Топтали, як топчуть квітку,

Топили з міського майдану.

Вогнем , залізом холодним

Тобі язика виривали,

Неначе вовки голодні,

Жертву свою шматували.

Однак, мов той птах підбитий,

Тягнулася ти до сонця,

Орала, ростила жито,

Жила за сільським віконцем.

Та тільки вставала на ноги,

Як знову тяжкі удари –

Тобі закривали дорогу

Укази і циркуляри.

 

Учні читають дати заборон  української  мови,  по черзі виходячи на сцену (В руках тримають дати)

 

Учень

Чи живеш біля моря синього,

Чи в степу, чи обіч гори,

Ти не будь малоросом, сину мій,

Українською говори.

Чи ідеш ти міською дорогою,

А чи стежкою на селі,

Говори українською мовою,

Бо живеш на своїй землі

І не слухай ворожих натяків,

Мов "забули за сотні літ",

Це ж бо так, як забути матінку,

Що пустила тебе у світ.

Чуєш, як розмовляють соняхи,

Як шумлять густі явори,

Як від рідної мови сонячно?

Українською говори!

Ведучий

Не вдалося і не вдасться Сьогодні ворогам знищити нашу мову, наш народ, тому що ми відважна, хоробра, патріотична нація. А інакше і бути не може, адже ми нащадки славних козаків.

 

 

Учень

 Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали

 

Ведуча

Сьогодні зі щирими словами ми звертаємось до Господа, щоб він оберігав нашу

мову, нашу батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі не завтра, а вже сьогодні запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй же землі. Щоб наші вороги усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, єдина, неділима – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі, і нікому ніколи не вдасться поставити її на коліна.

 

Відео про Україну

 

Учень

Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!

Учень

Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

Учень

В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

 

То ж мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.

Учениця

Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.

 

Ведучий

Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності!

 

(Всі учасники шикуються зі свічками та говорять по черзі молитву. Останній рядок разом)

Молитва за мову

 

– Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи.

– Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи.

– Уклади в уста мого народу

Незнищенні істини прості,

– Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.

– Дай нам милосердя і терпіння,

– До байдужості не доведи!

– Від змертвіння і від запустіння

Усі: Отче, збережи і захисти!

 

Ведуча: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Побажання

 

І ведучий. Українська мова – мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра…

 

ІІ ведучий. І з нагоди свята – бажаємо всім удачі, добра і тепла…

 

І ведучий. Незгоди людські хай не чинять вам зла…

 

ІІ ведучий. І тільки все добре в житті щоб велося…

 

І ведучий. Хай збудеться все, що іще не збулося!

 

ІІ ведучий. Як сонце на небі щоденно сіяє…

 

І ведучий. Так щастя в житті вашім хай розцвітає.!

 

 

Звучить «Гімн мові»