Сценарій до Дня вчителя "Серце віддаю вчителям"

                                              

 

            Сценарій до Дня вчителя «Серце віддаю вчителям»

        

                                  Сценка  «Засідання  Клубу анонімних вчителів»

                                                   Хід засідання

 

                               (на фоні музики звучить голос за кадром)

 

Голос за кадром:

 

Для декого вчитель – це просто професія, а для декого жахлива залежність і сенс життя.

 

Під музику виходять 4 учасники і займають стільці на сцені.

 

Виходить психолог.

 

Психолог:

 

Всім доброго дня!

 

Ми вітаємо вас на засіданні Клубу Анонімних Вчителів.

 

(звертається до вчителів) Вас всіх об’єднує той факт, що ви ні хвилини

 

не можете жити без школи, без шкільних турбот і проблем.Кожен з вас має

 

свою історію залежності. Сьогодні у нас надзвичайна подія – сьогодні у нас новенька.

 

Давайте підтримаємо її і вислухаємо.

 

Психолог підходить до Вчителя 1, Вчитель 1 встає

 

Вчитель 1: Привіт. Мене звати Софія.

 

Всі: Привіт, Софіє!

 

(Вчитель 1 соромиться і довго не може почати розповідь)

 

Психолог: Починайте. Все добре! Тут вас всі зрозуміють!

 

Вчитель 1: Мені трохи соромно про це говорити

 

Психолог: Сміливіше! Вас тут всі підтримають!

 

Вчитель 1  З розуму мене звели

 

                          ці роки у школі.

 

                   Діти без мами росли -

 

                  Не було мене вдома ніколи.

 

                  То якась педрада, то знову нарада!

 

 

Психолог: Бідненька, йди присядь. У інших теж не менш трагічні історії.

 

Давайте послухаємо їх. (Запрошує поглядом Вчителя 2 до слова)

 

Вчитель 2: Мене звати Михайло.

 

Всі: Привіт,Михайле!

 

Вчитель 2: Хочу вам розказати про свою проблему

 

Важко в школі працювати –

 

Стільки всього потрібно знати.

 

Ой, невдячна ця робота,

 

Про дітей вічна турбота.

 

Не розбагатієш в школі,

 

Кращої ти хочеш долі.

 

 школа – це  лиш ностальгія,

 

Краще жити – моя мрія.

 

Психолог: Ой, достойно жити і моя мрія. Не хвилюйся, Михайле, все обов’язково налагодиться. Тримайся! (підходить і плескає по плечі)

 

Психолог: А ми продовжуємо. Ніколи не думала, що вчителі мають стільки проблем, стільки душевних переживань. Давайте послухаємо історію наступної нашої учасниці.

 

Вчитель 3: Привіт, мене звати Світлана!

 

Всі: Привіт,Світлано!

 

Вчитель 3    Я в цій школі стільки літ,

 

                     Вічне, добре, мудре сію.

        Всі реформи – це біда.

 

         «Про освіту» закон сниться.

           Одна мрія всіх нас гріє,

 

Щоби літо наступило,

 

Щоб нервовая система

 

Від цих стресів відпочила.

 

Психолог: Бідненька, змарніла від цього нервового навантаження!

 

Психолог: Я розумію ваше занепокоєння. Але занепокоєння —

 

це емоція, а не метод вирішення проблем. Візміться за руки.

 

Закрийте очі. Повторюйте за мною. Ми хочемо жити як звичайні люди!

 

(Всі вчителі повільно повторюють)

 

Всі: Ми хочемо жити як звичайні люди!

 

Психолог: Ми не хочемо бути вчителями!

 

Всі: Ми  не хочемо бути вчителями!

 

Психолог: Ми не хочемо бути вчителями!

 

Всі: Ми  не хочемо бути вчителями!

 

Вчитель 4: (встає) Стоп. Як ми можемо таке говорити?

 (Вчителі 1-4 підходять на авансцену)

 

 

 

Ми є творці безсмертної культури,

І сенс не в тім, як стати знаменитим,

Учитель – щоб навчить дітей любити,

Учитель – щоб плекати мудрість світу,

Він той, хто береже красу дитини

Вершиною в житті його зеніту

Є зверешеність маленької людини.

 

 

Вчитель 1: У кожного є доля, є талан,

І кожен має в серці Божу іскру.

Я прагну у житті творить талант,

Плекати долю, доброчесну й чисту.

Я з гордістю іще раз відповім.

Я – не простий, я є щасливий вчитель.

Я – педагог, я – диригент оркестру,

Що творить найчудесніше – ЛЮДИНУ!

 

Вчитель 2: Моє життя – турбота про дитину,

Мої думки – луна її страждання,

Я є тому, щоб гіркоту полину

Не скуштувало боязке бажання

Дитячих мрій, розхристаних, як вітер.

Ми з вами прагнем “народити зірку”,

Знайти себе серед чужих нам літер,

Та суть у тому –що ми

Не маєм права на робочу втому,

 

Психолог: О це вони-щасливі вчителі!

   Хіба для них важливі діаманти...

                   Найбільше щастя їхнє на землі-

                   Коли вони виховують таланти.

  Тоді вони цвітуть, як пишні квіти.

  Мішок їх щастя-це щасливі діти! 

Виносять Мішок Щастя і роздають вчителям! 

 

                                Пісня «Бажаєм щастя, любі вчителі!»

Звучить музика

                                                          (вальс квітів)

Учень 1  Там, де в кожнім слові рух і дія

                Де жадАння прагнення у даль.

 

Учень 2 Там, де сива казка молодіє

               Й новий гарт приймає стрімко сталь.

 

Учень 3 Народилось це пресвітле свято

               Закружляло вихором тепла.

 

Учень 4 Землю облетіло, щоб сказати:

 

Разом: «Вчителю вкраїнському хвала!»

 

Учень 5 Як найперший сонця поцілунок,

               КОтрий не зазнає забуття.

 

 

Учень 6 Як натхнення творчого відлунок

               На початку нового життя.

 

Учень 6 Вчитель відкриває світ замрії,

               Помагає духові рости.

 

Учень 8 І плекає іскорки надії,

               І святить знамена чистоти!

 

 

Учні  Завжди: (говорять частинки фрази по черзі) вранці і вдень, ввечері і вночі, взимку і влітку, вдома і на роботі, в місті і селі, з сім`єю і з друзями, з нами, Вашими учнями-шибениками, будьте такими ж класними і добрими якими Ви є зараз, бо (роздають дзвіночки)

1 - Листя вашого дерева, а не тінь його -

Це ми! (всі разом)

2 - Ехо вашого голосу

Зерна вашого колосу-

Це ми! (всі разом)

3 - Поміж роками посередники, вашої слави спадкоємці

Це ми! (всі разом)

4 - Всіх імен словники

Це ми! (всі разом)

5 - Ваших помислів вісники, вашої правди намісники-

Це ми! (всі разом)

6 - Ваших дум втілення

Це ми! (всі разом)

7 - Продовження повісті вашої честі і совісті

Це ми! (всі разом)

Дзоника шкільного мелодії

Це ви (всі разом)

Учень: Мелодія вашого серця це звук шкільного дзвоника. А тисячі мелодій вчительських сердець – це жива симфонія буття. Тож нехай зазвучать ці дзвіночки в унісон з биттям ваших сердець, наспівуючи гімн вчительству.

Караоке «Сонечко встає»

Учень1 Любі друзі, а чи не задумувалися ви, що таке справжній учитель?...

Справжній учитель - той, на кого при зануренні у клас не діє виштовхувальна сила.

Учень 2

Справжній учитель - ідеальний у всьому: одягнений з голочки, в руках усе горить - прямо не вчитель, а їжачок на пожежі!

Учень 3

У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, митець – у своїх творах, а вчитель – у думках і справах учнів.

 

(На фоні інструментальної мелодії учні підходять до вчителів)

 

1 - Шановний учитель, зізнайтеся чесно: чому Ви стали вчителем?

Напевно, вступаючи в педагогічний, Ви відповідали щось наївно-абстрактне, на зразок «тому, що люблю математику», «тому, що обожнюю дітей», «тому, що хочу показати, як правильно навчати» …

 

2 - Навряд чи тоді Ви усвідомили всю міру відповідальності перед людством, яку добровільно взяли на себе. Це розуміння приходить з роками.

 

3 - Карапуз з величезним букетом гладіолусів боязко простягає Вам долоньку і озирається на маму. Він довірив Вам свою майбутню життя і долю. Тепер Ви для нього «ще одна мама»  хіба можна не виправдати цю довіру?

 

4 - Ваша випускниця, подорослішала і гарніша за один день, плаче, прощаючись зі школою. Вона віднесе у велике життя не тільки ті знання, які ВИ дали їй, не тільки Ваші помилки, і сумніви, але і Вашу інтонацію голосу, звичкою поправляти волосся і манеру одягатися.

 

5 - А ось на порозі Вашого будинку варто немолодий бородатий чоловік. Ви не відразу дізнаєтеся свого колишнього учня,- адже минуло стільки років! А у нього біда! Він прийшов за порадою і допомогою до Вас - до кого ж іще.

 

6 - Та скільки разів, зізнайтеся, Ви хотіли все кинути. Ці нескінченні зошити, ці ненавчені телепні, ці вибагливі батьки, ця вічна нестача грошей і позбавлені, уваги власні діти!

 

7 - Але якась сила знову і знову змушує Вас відкривати двері в клас:

«Здрастуйте! Сідайте» А повернувшись додому, Ви знаходите у поштовій скриньці листівку: «Дорога.... Вітаю Вас... Я вас дуже люблю... ваш учень...»                  І у Вас знову виростають крила.

Ваша праця мудра i благородна. Розум, серце, душу, здоров'я впродовж усiх рокiв ви вiддаєте своїм вихованцям. Мабуть, велике воно, учительське серце, раз на стiльки вистачає його... Презентація «Вчительське серце»

(Діти парами виходять з кульками серцями)

1 пара-  Учительське  серце…  Із  чим  його  можна  порівняти?

              - Можливо  із  Галактикою,  яка  не  має  меж?...

2 пара -  А  можливо  із  Сонцем яскравим, 

              -Бо сонце  дарує  нам  усім  світло?...

-3 пара -  А  давайте  порівняємо  його із океаном, 

                -Океан дрімає  і  бурлить сотні  років….

4 пара – Можливо воно схоже на вогонь

• Який горить, та ніколи не вигоряє

 

5 пара-  Ні,  ми  не  зможемо  порівняти  його  ні  з  чим,

• бо Серце вчителя – скромне і чисте, як стяг

Хореографічна композиція «Серце вчителя»

 

 

Всі: Спасибі вам, що все життя

ви серце віддаєте нам.

Тому у цей святковий день

Ми серце віддаємо вчителям!

                                            Вистава

                     «Казка про одвічного вчителя»

                                          Хід театрального дійства:

Сцена облаштована під паркову алею. Центральна куліса прибрана осіннім листям, виготовленим із паперу. На сцені, також, прикріплені два великі дерева. Із стелі звисають гілочки верби, на підлозі розтрушене жовте листя. Під деревами, що на центральній кулісі, розміщена дерев’яна лавка. Лунає сумна мелодія

Голос за сценою: Одного чарівного осіннього вечора по м’якому килиму із золотистого листя ішов після уроків до дому Вчитель.

На сцену виходить Вчитель, в руках у нього портфель, він прямує до лавки

Голос за сценою: Довкола нього кружляли сріблясті мережива павутинок, що поблискували у надвечірніх променях сонця. Вчитель милувався яскравими осінніми квітами та вслухався у шарудіння падолисту.

Вчитель сідає на лавку

Вчитель:  Так хороше навкруги! Осінь розмалювала найяскравішими своїми барвами дерева і кущі, трави і квіти. Ця сумна краса так заворожує, що навіть не хочеться повертатися до дому. Бо хто мене там чекає?  Ніхто... чоловік помер, а діти… діти повиростали та порозліталися у світи…

Вчитель встає та проходить коло лавки і знову сідає на неї

Вчитель: Дуже швидко біжить час. Здається, ніби іще тільки вчора я зустрів своїх перших учнів, провів перший у житті урок та почув перший дзвоник на перерву. Дні пролітали за днями, за роками летіли роки, а за ними і десятиліття. Дзвеніли дзвінки на уроки та з уроків, і так пройшло життя… Багато учнів я навчив і кожен з них був для мене особливим, але вони всі забули свого вчителя… Чи має моє життя зміст, чого я досягла своєю працею?

Вчитель ногою перебирає опале листя. Вибігає дівчинка і починає стрибати на скакалці, пізніше помічає старенького вчителя

Дівчинка:  О, Вчитель! і чомусь такий сумний…Чому, Ви, сумуєте, Вчителю?

Вчитель: Мені сумно від того, дитино, що я дуже самотній.

Дівчинка: А хіба, ви самотні, Вчителю? У Вас, є ми - Ваші, учні!

Вчитель: Так, у мене є ви. Вас дуже багато і усі, ви, найкращі та найрозумніші діти. Я дуже, вас, усіх люблю, але ви, виростаєте і рано чи пізно покидаєте мене…

Дівчинка: Так влаштований світ, Вчителю. Птахи,  також, коли виростають - то вилітають із гнізда!  Але повірте мені, ми – Ваші, учні ніколи не забудемо ні Вас, ні рідну школу!

Вчитель: Та, проте, усі про мене забули. Навіть на свято ніхто не привітав.

Дівчинка: А яке сьогодні свято?

Вчитель: Сьогодні - День вчителя, люба дитино, і так хочеться побачити в цей день усіх своїх учнів. Цікаво дізнатися, чого вони досягли у своєму житті, і чи стали справжніми людьми, такими як я їх навчав…

Дівчинка: Оце таке, Ваше, бажання Вчителю? Його можна легко здійснити, якщо покликати на допомогу Фею.

Вчитель: Яку там іще фею…

Вчитель розпачливо із сумним виразом обличчя махає рукою зверху вниз

Дівчинка: Як це яку? Справжню, Шкільну Фею!

Вчитель: Не буває, насправді, ніяких Фей, дівчинко!

Мелодія для виходу феї. Виходить Фея

Вчитель: зачудовано Хто, ти?

Фея: Я і є Шкільна Фея!

Вчитель: Та хіба ж, ти, існуєш насправді?

Фея: Звичайно, що я існую, бо хто ж, Вам, постійно чарівним чином допомагає знайти загублені окуляри, олівця чи ручку, що закотилися, а інколи і крейду, яка десь постійно зникає.

Вчитель: То це була, ти? Але ж я, тебе, про це не просив і не кликав тебе.

Фея: До хороших людей, ми феї, приходимо  самі та завжди їм допомагаємо!

Вчитель: Але як, ти Феє, зможеш допомогти мені?

Фея: Я зроблю так, щоб усі, Ваші, учні згадали про, вас, сьогодні.

Вчитель: Цього насправді не може бути! У мене навіть серце розболілося від таких хвилювань.

Вчитель тримається рукою за груди та присідає на лавку. Мелодія для виходу лікарки. Виходить учениця у костюмі лікарки із медичним чемоданчиком та стетоскопом на шиї. Присідає коло вчителя та починає міряти тиск

Лікар (колишня випускниця): Будьте здорові, мій Вчителю. Я своїм серцем відчула, що Вам, потрібна моя допомога. Ви, завжди навчали нас відчувати чужу біду і, Ваша, наука була не словом, а особистим прикладом.

Вчитель: Здраствуй! Я так і думала, що ти, станеш лікарем. Ти, завжди була чуйною до людей та готовою до самопожертви.

Випускниця: Дорогий, Вчителю, дозвольте звернутися до, Вас, і з словами щирої сердечної вдячності за ту мудрість, знання та частинку вашого серця, яку, ви, дарували кожному із нас! Ви, відкривали талант кожної дитини, та дарували крила для польоту. Я вдячна саме, вам, за те, що відкрила для себе світ.

Вчитель: Я так і думала, що ти подаруєш світові свої таланти. Ти, завжди була рішучою і впевнено  йшла до своєї мети.

Кондитер (колишній випускник): Дорогий Вчителю! Сьогодні я хочу подякувати за те, що ви вчили нас правильно жити. В житті не завжди солодко. Тому я з радістю  при зустрічі пригощу вас смачним десертом, щоб вам ніколи не було гірко, мій учителю!

Вчитель: Дякую тобі, мій невтомний трудівнику. Я думаю, що ми неодмінно зустрінемося за чашкою чаю і ти розповіш мені про своє захоплення!

 

(Для прикладу можуть бути такі професії)

Балерина: Я хочу подарувати, Вам Вчителю, свій найкращий танець

Мелодія. Дівчинка у костюмі балерини виконує танець та сідає поряд з вчителем. Фонова музика. На сцену виходить футболіст із м’ячем та кубком

Футболіст: Здраствуйте, мій Вчителю, я приніс, Вам, у подарунок свої визначні перемоги та призові місця. Ви, навчали нас не здаватися та іти до перемоги і, Ваша, наука не пройшла даремно!

Вчитель: Твої життєві успіхи є найкращим подарунком для мене!

Фонова музика. Виходить будівельник

Будівельник (колишній випускник): Я вітаю, Вас Вчителю, та хочу подякувати за ті знання, які Ви, дали нам. Цими знаннями, Ви, заклали міцний фундамент на якому ми будуємо своє життя.  Я  скоро стану будівельником і буду зводити міцні та добротні будинки для людей, а Вам Вчителю, вдячний за вашу науку та настанови. Я, як і усі ми, горджуся тим, що у мене був і є такий Вчитель!

Вчитель: Я радий, що ти, обрав таку професію. З дитинства у тебе були золоті руки.

Фонова музика. Виходить художник і виносить картину

Художник(колишній випускник): Любий наш Вчителю, на цьому полотні я намалював, Вам, картину. В цій картині частина моєї душі та уся та краса, яка вирує довкола. Ви, навчали нас бачити, відчувати та створювати прекрасне і тому моя сама краща робота для, Вас, і я хочу, щоб вона радувала, Вас, щоденно.

Вчитель: Я ніколи не бачив картини, красивішої від цієї, вона не дасть мені сумувати, коли я буду дивитися на неї.

Фонова музика. Виходить військовий

Військовий (колишній випускник): Рідний наш Вчителю, Ви, навчили нас читати та писати найперше в житті слово - «мама». Потім були слова: земля, сонце, народ, Батьківщина. Саме, Ви, допомогли нам збагнути усе глибинне значення цих слів і прищепити відповідальність та почуття обов’язку. Навчившись любити свою Батьківщину, я зрозумів, що буду військовим, щоб захищати її від ворогів.

Вчитель: Ти, завжди був сміливим та відчайдушним, сумлінним, наполегливим, мужнім і рішучим. Нехай Господь оберігає, тебе, у твоїй нелегкій такій справі.

Вихователь садочка (колишня випускниця) : Любі вчителі, я тут, щоб  подякувати за те, що Ви, були для нас другом і порадником, уміли бачити наш настрій та відводили від необдуманих вчинків. Ви, були нашим Ангелом-охоронцем, від усіх на світі лих та навчили літати із широко розправленими крилами по життю.  Ту любов , яку ви подарували мені я пронесла крізь роки. А тепер дарую її малятам  у салочку.Я взяла приклад з вас. Дякую вам за все!.

Вчитель: О, скільки  вас! Я сьогодні справді найщасливіша людина в світі! Так багато моїх учнів згадало про мене!

Фонова музика. Виходить поштар

Поштар: Це іще не багато, мій Вчителю! Багато – це коли, Ви, зазирнете у мою поштову сумку! Он скільки листів Вам, прислали  вдячні учні.

Вчитель: Ти, завжди умів принести добру звістку, а сьогодні цих звісток, он стільки!

Фонова музика. Заходять син та донька

Син та донька разом: Дозвольте вклонитися доземно, Вам тату, за те, що ви, були для нас не тільки батьком, але і наставником. Спасибі, Вам, за батьківську і вчительську науку! Вона пройшла не даремно, Ви, виростили із нас Людей!

Вчитель встає та виходить на середину сцени. Усі учасники стають півколом за вчителем

Вчитель: Тепер я бачу, що прожила не марно, бо змігла відшукати золотого ключика до кожного із своїх учнів. Кожен із моїх учнів став неповторним та знайшов своє місце в житті. Я годжуся тим, що зміг виявити дитячі таланти, виплекати їх та допомогти стати своїм учням тими, ким вони стали: художниками, музикантами, письменниками, лікарями, будівельниками, робітниками, хліборобами. Мої учні і у високому небі, і на морях, вони сіють хліб, розбудовують країну, захищають кордони, добувають вугілля в шахтах, стоять на варті спокою держави. Це я допомігла  усім своїм учням стати справжніми ЛЮДЬМИ на землі!

Всі учасники театрального дійства виконують пісню « Мій добрий вчителю»

Н. Май

Мій добрий вчителю,

Душа Твоя криниця,

Скажи мені, чому

Тобі вночі не спиться?

І посивіли скроні

Й сумні Твої вуста,

І відлітають вдаль

Твої літа!..

Приспів:

Спасибі, вчителю,

Мій давній оберіг,

За те, що я

Вертаюсь на поріг,

За те, що Ти, навчив

З добром на світі жить

І за дитинства

Неповторну мить!

 

Пробач, учителю,

Соколе сизокрилий,

За те, що часом ми

Тебе не розуміли,

За те, що білі скроні

Й сумні Твої вуста

І відлетіли вдаль

Твої літа!..

 

Приспів.

 

Мій вчителю, вклоняюся Тобі

За Твої добрі очі,

За Твоє велике серце,

За те все добро,

Що Ти посіяв в наших душах!

 

Приспів.  

Дарують квіти вчителям!