Сценарій до свята рідної мови "Мова кожного народу - неповторна і своя..."

КАРАВАНСЬКА ГІМНАЗІЯ ЛЮБОТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

Підготувала

вчитель української мови та літератури

Караванської гімназії

Люботинської міської ради

Харківської області

Ірина СОЛОВЕЙ

 

 

 

 

 

 Виховний захід «Мова кожного народу – неповторна і своя…», приурочений Дню української писемності та мови, основною метою якого є формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка повинна володіти вміннями й навичками вільно, комунікативно, доцільно користуватися засобами рідної мови; знати походження й історичний розвиток української мови, її функціонування як державної в Україні.

 Даний захід спрямований на формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План заходу

 Дата проведення:

Час проведення:

ТЕМА: «Мова кожного народу – неповторна і своя…»

МЕТА: вшанувати  українську мову, познайомитися з історією  її виникнення,   дізнатися про життя її основоположників Кирила та Мефодія; сприяти  формуванню духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів,  прилучення через мову до культурних надбань українського народу;  розвивати інтерес  до українського слова через  поезію та пісню.

ЖАНР ЗАХОДУ: свято мови

МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ:

Словесний: розповідь про життя  основоположників Кирила та Мефодія, читання віршів, легенди про створення української азбуки, витяг із «Повісті  минулих літ»;

Наочний: демонстрація презентації за сценарієм

Практичний: гра-конкурс знавців української мови, виконання пісень

План сценарію свята:

І. Вступне слово вчителя

ІІ. Історія виникнення алфавіту та азбуки.

ІІІ. Екскурс  у життя основоположників української писемності Кирила та Мефодія

ІV. Читання віршів про мову

VI. Легенда про створення української азбуки

VII. Прослуховування пісень

VIIІ. Конкурс знавців української мови

ІХ. Підсумок проведеного свята.

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ СВЯТА, ПРИУРОЧЕНИЙ

ДНЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

 

 

Дівчинка:                           Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік!

 

Хлопчик:                          Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром.

До нас завітало велике це свято

Дозвольте ж негайно його розпочати!

 

(звучать фанфари)

Учитель:

Вірш «Клятва» В. Лучук

 

Мова кожного народу  неповторна і – своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – трелі солов’я

На своїй природній мові 

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По кленовому шумлять

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – на віки -

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина – так, як мати –

Мова в кожного із нас!

Шановні учні! Нехай ця поезія  Володимира Лучука стане епіграфом до нашого виховного заходу, який ми проводимо сьогодні, а перший рядок цієї поезії «Мова кожного народу  неповторна і – своя…» ми обрали за тему.

9 листопада – це свято рідної мови, День української писемності, а тому і зібралися ми сьогодні, щоб вшанувати  нашу рідну українську мову, познайомитися з історією  її виникнення,   дізнатися про життя її основоположників Кирила та Мефодія. 

Рідна мова – то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як у квітки у нього свій неповторний аромат, свій відтінок. Мова – це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною. У кожного народу своя мова, своя історія.

Звучить пісня «Рідна мова» Слова Г. Вієру, Муз. П. Дворського

ВЕД 1:   Мова є найважливішим засобом спілкування між людьми. Мовець завжди щось повідомляє співрозмовнику, або запитує про щось, при цьому бажає, щоб співрозмовник його зрозумів. За допомогою мови пізнаємо світ, дізнаємося про досвід минулих поколінь. Але почута інформація часто забувається. Людство довго билось над тим, щоб записати сказане. Ще досі на схемах вчені знаходять малюнки і різні позначки, які намагаються розшифрувати. Винайдене письмо, вдало зуміло передати лист з минулого в майбутнє.

ВЕД 2: Так, значення писемності в історії розвитку цивілізації важко переоцінити. В мові, як і в дзеркалі, відображається весь світ, все наше життя. І читаючи написані або надруковані тексти, ми  хоч  на мить можемо перенестися  як у недавні часи так і у далеке минуле.

Мова - це історія народу.
В ній відбито все його життя:
Наший склад і звичаї, і побут
З давнини й до нашого життя.
Довго ти пригнічувалась, мово, -
Промайнув тернистий довгий шлях,
Доки стала мовою народу,
Що звучить з любов"ю на вустах.
Мово моя рідна, материнська!
Ти співуча, ніжна і близька.
Хай же дух незгасний український
У житті нас завжди зігріва.
Процвітай же, мово калинова,
І тобі не в’янути в віках:
Мелодійна українська мова -
Чарівний, навік коштовний скарб.

ВЕД 1: Можливості письма  не обмежені ні часом, ні відстанню. Проте мистецтвом письма люди володіли не завжди. Це мистецтво розвивалося довго, впродовж багатьох  тисячоліть.

Спочатку з’явилася ПІКТОГРАФІЯ – картинне письмо, яку-небудь подію відображають у вигляді малюнків. Потім стали зображувати вже не подію, а окремі предмети, спочатку дотримуючись подібності із зображуваним, а потім у вигляді умовних знаків, тобто з’являється ІДЕОГРАФІЯ та ІЕРОГЛІФИ. І нарешті, навчились зображувати не предмети, а передавати їх назву – знаками, тобто з’являється ЗВУКОВЕ ПИСЬМО.  Спочатку у звуковому письмі вживалися тільки приголосні звуки, а голосні або взагалі не сприймалися, або позначалися додатковими знаками.  Таке письмо називалося СКЛАДОВИМ і вживалося багатьма народами.

ВЕД 2: На основі такого письма греки створили свою азбуку, значно удосконаливши його та ввівши особливі знаки для голосних звуків. Грецьке письмо лягло в основу латинської азбуки, а в ІХ столітті було створене слов’янське письмо шляхом використання букв грецького алфавіту.

Слово «азбука» виникло від  назви перших букв слов’янської  азбуки  А (аз) і Б (букі), а слово «алфавіт» виникло від назви двох перших букв грецького алфавіту: АЛЬФА + ВІТА. Алфавіт набагато старший від азбуки. У ІХ столітті азбуки не було, а слов’яни не мали власних букв.  Тому і не було писемності.  Слов’яни не могли написати своєю мовою ні книг, ні листів один одному.

Велику справу створення слов’янської азбуки зробили брати Кирило і Мефодій.   

Головна заслуга в цій справі належить Кирилу. Мефодій був його  помічником.

ВЕД 1: Складаючи слов’янську азбуку, Кирило зміг вловити в звучанні знайомі йому з дитинства  основні звуки цієї мови і найти для кожного з них буквені позначення.  Читаючи по-старослов’янськи, ми вимовляємо слова так, як вони написані, але при цьому зустрічаються розбіжності між звучанням слів та їх вимовою, як наприклад, в англійській чи  французькій мові.  Слов’янська мова  отримала поширення в якості загальної мови для багатьох слов’янських народів.

(Звучить пісня)

Учень читає вірш

Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова
І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти можеш просто безліч знань!

Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона!

 

ВЕД 2: В пам'ять про великий подвиг Кирила і Мефодія 9 листопада на Україні святкується День української мови та писемності.

ВЕД 1: А чи знаєте ви, як виникла українська писемність і чому наша азбука називається кирилицею?

ВЕД  2: У ІХ столітті у Візантії, у місті Солунь  жили два брати Костянтин, який при хрещенні прийняв ім’я Кирило, і Мефодій. Були вони дуже мудрі і освічені, добре знали слов’янську мову. На прохання слов’янського князя Ростислава, грецький цар Михайло відправив цих братів до слов’ян, щоб вони створили азбуку, яка потім на їх честь отримала назву КИРИЛИЦЯ.  У «Повісті минулих літ» ось як про це згадується: «Земля наша хрещена, але немає учителя, який би навчив і наставив нас і пояснив святі книги. Адже ми не знаємо ні грецької , ні латинської мови. Одні вчать нас так, інші інакше, а від цього ми не знаємо ні окреслення букв ні їх значення. І пошліть нам вчителів, які б могли розказати про книжні слова та їх зміст. І тоді викликав цар Михайло двох вчених братів Костянтин та Мефодія і повелів їм іти у землі слов’янські». Як же вони творили азбуку? Про це існує давня легенда.

Звучить фонова музика

ЛЕГЕНДА

(сценка, яку розігрують двоє учнів)

Коментар учителя: Літописець НЕСТОР звернувся до КИРИЛА:

Учень-Нестор: «Філософе,  знаю, що ти втомився, але потрібно тобі іти, бо справи цієї виконати ніхто не може так, як ти».

Учень-Кирило: «Тіло моє втомлене і я хворий, але піду з радістю, якщо у них є букви для мови. Вчити без азбуки і без книг, все рівно, що писати бесіди на воді».

Учень-Мефодій: «Та я півсвіту сходив і знаю, що у слов’ян азбуки ніякої немає!»

Учень-Кирило: А чом би нам її не придумати?!

Учень-Мефодій:  А як це, Кириле? Ми що будемо новий спосіб зарубок придумувати? Тай навіщо? (здивовано)

Учень-Кирило: А як же люди дізнаються скільки  років плавав на своїх кораблях Одисей? Скільки світу сходив Геракл?

Учень-Мефодій:  Так, так. Це дійсно цікаво, тоді давай разом працювати, разом думати.

Коментар учителя: І почали думати

Учень-Кирило: Перша буква нехай буде АЗ - А, друга – БУКІ- Б, далі нехай буде ВЕДІ- В, а ГЛАГОЛ –Г, далі пиши ДОБРО, ІЖИЦЯ, ФІТА, ЮСА. Скільки ж усіх букв у нас?

Учень-Мефодій:  Та вже 38. Мабуть, досить.

Учень-Кирило: Мефодію, давай же напишемо нашим нащадкам пам’ятку, щоб вони, навчаючись, згадували і про нас. Були чемними, старших поважали!  І написали пам’ятку.

Зачитується пам’ятка на папірусі (з гумором)

Учитель: А зараз ми і перевіримо, чи наші учні дотримуються тих правил, які склади для них Кирило та Мефодій. Проведемо невеличкий конкурс знавців української мови.

Конкурс знавців української мови

Питання:

1. Скільки букв має українська абетка? -  (33)
2. Скільки відмінків в укр.мові?  (6+ кл.)
3. На яке питання відповідає давальний відмінок? (кому? чому?)
4. Яка частина мови відповідає на питання  який? яка?  яке? (прикметник)
5. Який розділовий знак ставиться в кінці розповідного речення? (крапка)
6. Як називаються слова близькі за значенням? (синоніми)
7. Хто написав вірш «Заповіт»? (Шевченко)
8. Назвіть справжнє прізвище Лесі Українки (Косач)
9. Назвіть твір Карпенка-Карого  про гроші («Сто тисяч»)
10.  Продовжить прислів’я:

• вовка боятися - …. (в ліс не ходити)
• і сам не гам - … (і другому не дам)
• яке коріння -…. (таке й насіння)
• чесне діло роби... (сміло)
• не одежа красить людину, а добрі (діла)

Добре, молодці. Ми не даремно згадали прислів’я про добрі діла, добрі справи, бо саме добру справу для слов’ян зробили  Кирило та Мефодій. Мабуть, тому серед найстаріших пам’яток  слов’янської писемності особливе місце займає опис життя творців слов’янської грамоти – святих Кирила і Мефодія.

ВЕД 3: Із історичних джерел ми дізнаємося, що брати були родом із  македонського міста Солуні. Тепер це місто Салоніки на березі  Егейського моря. Мефодій був старшим із семи братів, а молодшим був Костянтин. Ім’я Кирило він одержав під час постригу у монахи перед самою смертю. Батько Мефодія і Костянтина займав високу посаду помічника управителя міста. Мати їх була слов’янкою, тому брати з дитинства добре знали слов’янську мову, як грецьку.

ВЕД 4: Майбутні слов’янські просвітителі одержали прекрасне виховання і освіту. Костянтин з дитинства виявив незвичайні розумові здібності. Навчаючись в солунській школі ще не досягнувши 15 років, хлопець читав книги Григорія Богослова. Чутки про геніальність Костянтина досягли Константинополя, і тоді його взяли до двору константинопольського патріарха, де хлопець разом із сином Імператора навчався і кращих вчителів Візантії. Він вивчав античну літературу, філософію, риторику, астрономію, музику.  Костянтина чекала блискуча кар’єра при Імператорському дворі, багатство, одруження із титулованою красивою дівчиною, але він вирішив податися в монастир «Олімп» до Мефодія, «брата свого», – говорить життєпис. Почав там жити і безперестанно молитися Богу, читаючи книжки.

ВЕД 3: Однак не вдалося Костянтину довго проводити час на самоті. Як найкращого проповідника  і захисника православ’я його часто посилають до сусідніх держав для участі у диспутах. Ці поїздки були дуже успішними для Костянтина. Одного разу, подорожуючи до хазарів, він відвідав Крим. Охрестив 200 чоловік і взяв із собою на волю відпущених греків. Костянтин повернувся в столицю Візантії і там продовжив свою наукову роботу.

ВЕД 4: Слабкий здоров’ям, але проникнутий сильним релігійним почуттям і любов’ю до науки, Костянтин мріяв про усамітнену  молитву і заняття книжками Все його життя було переповнене напруженою роботою і це підірвало його здоров’я. У 42 роки він тяжко захворів і відчуваючи близьку смерть, постригся в монахи. Змінивши мирське ім’я Костянтин на Кирила.  Він прожив після цього ще 50 днів і помер 14 лютого 869 року. Трапилось це у Римі, коли брати приїхали шукати захисту своєї справи у Папи римського. Цією справою було розповсюдження слов’янської писемності. Одразу після смерті Кирила була намальована його ікона. Похований Кирило у Римі в церкві святого Климентія.  Мефодій пережив свого брата на 16 років, він продовжував велику справу – перекладав на слов’янську мову святі книги, проповідував православ’я, хрестив слов’янський люд, а 6 квітня 885 року він помер, залишивши свою справу одному із учнів, архієпископу Горазда. Справа вчителів живе у їхніх учнях.

(Звучить пісня)

 

ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
Ф. Пантов

Учитель: Ми ще раз сьогодні переконалися, що українська мова – слов’янська мова, як має одну з найдавніших писемних традицій. Український алфавіт виник внаслідок розвитку і пристосування до української мови слов’янської писемності, яку,  як  ви вже довідались, створили слов’янські просвітителі – брати Кирило і Мефодій у 863 році.

Київ і Київське князівство були в Х-ХІ столітті тим осередком, навколо якого відбувалося об’єднання східнослов’янських племен в єдиній державі – Київській Русі. Київ був не тільки політичним, а й культурним центром. У цей період у Київській Русі склалася міцна писемна традиція, яку не могли подолати наступні часи, що прийшли  після зруйнування Києва і території України Батиєм. Князівська верхівка в основному  залишали цю територію, що давало привід говорити  про її запустіння. Однак народ не кидає своєї землі і зберігає свою мову.

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг…

Ми звертаємось нині до Бога

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла!        

Звучить пісня