Сценарій до свята Шевченка

 4 клас  

Урок -свято 

«Шевченко і квіти»

Мета: пригадати дітям про з творчість Шевченка;сприяти виробленню у школярів навичок виразного читання;виховувати любов до рідної землі,культури,природи,шанобливого ставлення і поваги до творчості  Кобзаря.

Обладнання: вишитий портрет;квіти,ілюстрації картин Шевченка;

Епіграф: У росяні вінки заплетені суцвіттям    

          До ніг тобі , титане ,кладемо,

               Ми чуємо тебе  ,Кобзаре ,крізь століття        

      Тебе своїм сучасником звемо.

Вчитель : “Я вас вітаю з березневим днем! Нам привітно усміхаються дерева своїм листям, І прилетять перелітні птахи. 
Такого ж березневого дня колись принесли лелеки до кріпацької хати маленького хлопчика. Його назвали Тарасом. Ріс він швидко і дивувався красі, бо вмів її бачити.”
Пісня “Звіримо думи з Тарасом” .

У центрі класу  на стіні прикрашений рушником портрет Тараса Шевченка, в  кутку класу  виставка книг, газети, присвячені Кобзарю, саморобні книжечки з прислів’ями про Шевченка, його «Кобзарем», піснями та висловами про нього.

 

1-ий учень У тяжкій неволі 

Ріс малий Тарас. 

Він не вчився в школі 

Він ягнята пас.              Вмерли мама й тато . 

                                        Сирота – в дяка. 

                                       Тут була в хлоп’яти 

                                        Грамота гірка.

 

2-ий учень В пана – бусурмана 

В Петербурзі – дім. 

Кріпаком у пана 

Був Тарас у нім.                 Хоче малювати 

                                            Прагне він до знань - 

                                            Та за це багато 

                                             Зазнає знущань.

 

 

 

3-ій учень За ясну свободу й 

Світло майбуття – 

Він віддав народу, 

Все своє життя!                   

   Це поет бездольних мас.   

   Це співець і наш Кобзар          

                     В серці мав любов і жар.

 

Дівчина   Україну полюбив !                                                                                                                                                         І за це пішов в кайдани                                                                                                                                                                             Щоб терпіти муки і рани                                                                                                                                                                            Бо землю і народ кохав                                                                                                                                                               І нас жити научав.                                                                                                                                                       І боровся до могили,                                                                                                                                      Щоб з нас кожен був щасливий!

Дит.     Благословен той день і час,                                                                                                                                Коли прослалась килимами                                                                                                                                  Земля,яку сходив Тарас                                                                                                                                                  Малими босими ногами                                                                                                                                                     Земля яку скропив Тарас                                                                                                                                  Дрібними росами-сльозами.

В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.
Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.
Багато віршів, написаних Т.Г.Шевченком,покладені на музику. 
«Думи мої ,думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»… 72 вірша Кобзаря стали піснями.

Ось послухайте, пісня «Зацвіла в долині..»

Дитина: 
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти, як свій,
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй

 

Дитина: Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати
І спати на волі -
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніяково, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти? Доле , де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль Боже
То дай злої ! Злої!

Дитина:
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко 
З картини, що там на стіні. 
Читає пісні його залюбки ненька, 
Розказував батько мені:
Дитина:
Як вівці він пас — ще малий був хлопчина, 
А виріс — великий дав дар: 
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни, 
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Дитина:
Як книгу святу берегли ми завзято, 
З собою забрали у світ, 
Як слово Тараса завжди зберігати, 
Великий усім заповіт.
                                  Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
                                    То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.

 

 

Дитина:
Маю я книжок багато, 
Та найбільший маю дар:
— Чемний ти! — сказав раз тато,
Дарував мені "Кобзар".

В "Кобзарі" садки квітучі 
І на конях козаки, 
І русалки там на кручі... 
Мов найкращі це казки!
Інсценізація уривка за твором Свириди Черкасенка «Як Тарас ходив до залізних стовпів»

(виходять дійові особи : Тарасик і Оксанка)

Оксанка: А де ж той рай ? … Чи ти не знаєш ?

Тарас: (піднімає голову до неба) 

           Чому ти так собі гадаєш ?

              Про теє знає все село,    

         Що рай на небі …

(зітхнувши):

             Там ,де … мати … 

            Я чув,коли ховали їх,

              То люди почали казати,        

     Що підуть в небо до святих

              Бо мук зазнали за життя …

(по паузі):

              Немає мами…Потім тато…       

      Лихую мачуху … Пуття…

             Відтоді … маєм… небагато…

(шепоче крізь сльози):

             Чи бачить мама…чи й не зна?...     

       Любила дуже нас вона…

            Невже, мамунцю, ти не бачиш,     

     Що мачуха … нас…лає і  б’є…

(тихо плаче)

Оксанка : (крізь сльози)

            Тарасику, ти той … ти плачеш ?

(хоче відняти його руку від очей)

     Відкрий  же личенько своє…

    Не плач,Тарасику,не треба!

(своїм фартухом витирає йому сльози,обіймає і гладить його по голівці)

      Казали ненечка мені,     

Що бачить мама все це з неба

      І те,що ходиш ти в рядні,

     Як те старча під тином.

     Що кривдить мачуха й Степан ,  

   І побивається за сином,

      І бог пошле тобі талан…   

  Побачиш,любий…Витри сльози,

       А то іще побачить хтось…      

Ти не зважай на їх погрози…

       Стривай,скажу на вухо щось,-    

 Журитись зразу перестанеш

      На мене веселіше глянеш.

(нахил. йому до вуха):       

     Як виростеш поберемось

     І будемо вже вкупі жити  

  І день,і два і…цілий рік…

 

Тарас : Не день, не рік,а цілий вік!

Оксана: І разом будемо ходити           

       До тих залізних до стовпців,

               Де ляже сонце на спочин…

Тарас: (захоплюється)       

    А я збудую гарну хату,

            А в ній велику кімнату…     

      Садок вишневий розведу..

            Тебе ж я одягну,як паву,      

     І в краснім тім раю-саду

         Ми заживемо тоді на славу…

Оксана: ( прихил. до нього голівкою)            

 Посію гарні я квітки…                                

                                             Та посаджу ще і тополю…

Тарас :   І ми не будемо кріпаки:

               Ми викупим себе на волю !

Оксана : (мрійно)               Неначе сниться…Красні сни:                                                    Тополя…хата…вишні… квіти.

Тарас : І ми самі собі пани,-                                                                                                                      Як схочемо ,так будемо жити.

(замовкають у мрійній задумі

Дівчатка в українських костюмах виконують пісню «Садок вишневий коло хати»

Дит. Щовесни коли тануть сніги

        І на рясті засяє веселка.

        Розквітають і пишно цвітуть

        Квіти,про які писав нам Шевченко.

Квітка 1 : Встала й весна,чорну землю          

     Сонну розбудила.                                                                                                                                Увінчала її рястом.              

              Барвінком укрила.

«Гонта в Умані»ст.109

Квітка 2 : Як маківка між вітами,   

             Цвіте розцвітає.                                                                                                                                                        Має поле,має волю,                       

           Та долі не має.

«Мар’яна – черниця»ст..127

Квітка 3 : Сади рясні похилились.  

                 Тополі по волі,                                                                                                                                             Стоять собі,мов сторожа,                 

              Розмовляють з полем.

«Сон»ст.197

Квітка 4 : І барвінком,і рутою,  І рястом квітчає

Весна землю,мов дівчину   В зеленому гаї.

«Невільник»ст.234

Квітка 5 : Цвіт королевий       

      Схилив головоньку

Червоно-рожеву        

    До білого пониклого        

      Личенька Лілеї.

«Лілея»ст.298

Квітка 6 : Не вертаються три брати,         

        По світу блукають,

А три шляхи широкії          

         Терном заростають.

«В казематі»ст.321

Квітка 7 : А калинка з ялинкою       

              Та гнучкою лозинкою,

Мов дівчаточка із гаю        

         Виходжаючи співають.

Ст.560

Квітка 8 : барвінок цвів і зеленів,      

               Слався,розсилався,

Та недосвіт перед світом      

                         В садочок укрався…              С.562

Квітка 9 : Тече вода з-під явора          

                    Яром на долину.            

                              Пишається над водою   

                  Червона калина.

Квітка 10 : Ми портрет Шевченка у рушник прибрали

Квітами із гаю його заквітчали  

   Дивиться Шевченко з висоти на нас                       

                             І радіє з нами у весняний час!

Квітка 11 : Усі знають в цілім світі,    

   Що Тарасові ми діти

Його думи,заповіти               

    Розцвіли в серцях,як квіти!

 

Квітка 12 : Він для нас – це рідна мова !    

      Він для нас-щира розмова!

Він - це пісня колискова!                     

     Він – це наша Україна !

Непоборена,славна,вільна!

Квітка 13 : Поклін тобі ,Тарасе,        

           Великий наш,Пророче,

Для тебе вірно б’ється                      

                Те серденько дитяче.

За тебе вічно б’ється,                         

            За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,                   

           Те сповнять наші діти.

Квітка 14 : Ти кажеш,рідний нарід            

                І рідний край кохати,

Для нього кажеш жити,                        

                     Для нього і вмирати!

Квітка 15 : Ось тут перед тобою            

                 Малі вкраїнські діти

Святочно прирікають,                                

         Сповняти ті завіти.

Квітка 16 : На службу Україні                                                                                                                          На чесне діло гоже                                                                                                                                               В ім’я святої правди –                                                                                                                    Благослови нас,Боже!

Дитина : Поезія для Тараса дуже дорога: це квіти його душі,це рідні діти його серця . Як дбайливим садівником,він плекав,доглядав їх.

Квітка 2 : Широкая , високая      

     Калино моя,

Не водою до схід сонця        

       Поливаная.

Квітка 2 : Сльозу пророчу утри, Заквітчай голову дівочу
Лілеями,та тим рясним,   Червоним маком,та й засни

Під явором у холодочку,   Поки що буде!

Квітка 3 : Ой піду я в гай зелений,        

           Посаджу я руту.

Якщо зійде моя рута,       

             Остануся тута.

Квітка 4 : Буде легше в чужім полі         

               Сироті лежати,

Буде над ним його мила                            

                Квіткою стояти.

І квіткою й калиною                              

          Цвісти над ним буду,

Щоб не пекло чуже сонце,          

                               Не топтали люди.

 

Квітка 5 : А весною процвіла я

Цвітом при долині,    

        Цвітом білим ,як сніг білим!

Аж гай звеселила 

            А дівчата заквітчались

І почали звати        

         Лілією – снігоцвітом.

Квітка 6 : Рости,рости,моя пташко,                 Мій маковий цвіте.

Квітка 7 : І все-то те,вся країна                            Повита красою,

Зеленіє,вмивається                                  Дрібною росою.                                                                                                                                                             

Дитина : Хай засяє сонце в небі                                                                                                                       І засвітить навкруги.                                                                                                                                      Хай зігріє ліс , поля , луги                                                                                                                                І цвітуть хай квіти навкруги.

Танець  КВІТІВ…………

Дитина : щиро любив Тарас Григорович Шевченко рідну землю,природу України. Давайте сплетемо віночок пам’яті для Кобзаря і приберемо ним дівчину-Українку.

(виходять дівчина – Українка з віночком в руках,кожна квітка чіпляє кольорову стрічку до віночка. Звучить спів птахів)

Дівчина-Українка : Я,маленька українка,                                                                                        Дев'ять років маю,                                                                                                                                     Про Тараса Шевченка                                                                                                                              Вже багато знаю.                                                                                                                                         Він – дитя з-під стріхи,                                                                                                                                Він – в подертій свиті,                                                                                                                                 Він здобув нам славу,                                                                                                                                  Як ніхто на світі.                                                                                                                                               А та наша слава,                                                                                                                                  Не вмре,не загине.                                                                                                                          Наш Тарас Шевченко –                                                                                                                         Сонце України.

Дитина              Україна наша - діва,
Гарна, рідна і щаслива.
Скупана в росі світанком -
Цим прекрасним свіжим ранком.
Вдягнена в сорочку шиту
Маками й оксамитом.
Коси свої розпустила,
Землю пахощами вкрила.
Заплела вінок з барвінку,
М'яти, рути й материнки.
Одягла його на себе -
Й стало голубішим небо!
Євшан-зілля назбирала
Й до хустиночки поклала.
Полюбила, вигляділа
Нас прекрасна наша діва
Й на літа благословила...

Поетична творчість Шевченка
Робота в групах : «Калина» «Верба» «Барвінок»
- Зараз в групах попрацюємо.
 

Працювати починайте.
Завдання 1.
Літературна гра « З якого твору?»
1.«Мені тринадцятий минало» 

Раз укриє тебе рясно
зеленим покровом

2.«І виріс я на чужині» 
Поглянув я на ягнята – 
не мої ягнята.

3.«Ой діброво – темний гаю» 
Аж страх погано
У тім хорошому селі…

Завдання 2.
Вікторина «Чи знаєте ви твори Шевченка?»  Читаю ,а діти відгадують

Неначе сонце засіяло,
неначе все на світі стало
моє... лани, гаї, сади!...
І ми, жартуючи, погнали 
Чужі ягнята до… (води).

Дивлюсь, аж світає,
край неба палає,
соловейко в темнім гаї 
сонце… (зустрічає).

Не називаю її раєм – 
тії хатиночки у …(гаї).

Тече вода з-під явора
яром на долину.
Пишається над водою
червона… ( калина).
 

На панщині пшеницю жала,
втомилася; не спочивать 
пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина …( годувать).

Садок вишневий коло хати,
хрущі над вишнями гудуть,
плугатарі з плугами йдуть.
співають ідучи …(дівчата).
В лиху годину,
якось недавно довелось
мені заїхать в …(Україну).

Завдання 3.
Складання «Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»:
9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко
22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва
1838р. – вступив до Академії мистецтв
1840р. – вийшов у світ «Кобзар»
1843р. – приїхав на Україну
1845р. – закінчив Академію мистецтв
1847р. – арешт поета, заслання
1858р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання
1861р. – видав для дітей України «Буквар»
10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало

 

Дитина.               Шевченко думами своїми
Надію в нас колись вселяв,
Що буде наша Україна
Цвісти серед усіх держав.
Він бачив в мріях Батьківщину
Багату щедрості й добра,
Що нам палку дає надію
На кращий час і майбуття.
 

 

 

Дитина.                     Були тортури та невдачі
У долі нашого митця,
Але він світ тяжкий той бачив
У своїх творах до кінця.
Тепер держава не змінилась:
І зараз бідна та сумна...
Лише кріпацтво відмінилось
Й татарської орди нема.
Таке-то життя в Україні,
У цій родючій Батьківщині,
Що нас годує та ростить
І біль той, завданий людьми, терпить...
Ті мрії, сповнені надії,
У думах нашого митця ще не збулися,
Але, може, країна наша процвіте
В майбутньому, як квітка ружі...

Дитина       Забути тебе неможливо
Й викреслити зі свого життя,
Бо ти - моя Батьківщина,
Чудова країно моя!
Країна, в якій я живу, -
Прекраснеє сонечко миле.
Всім серцем її я люблю!
Душа лиш до неї й лине!
Краса, що вражає і зве
Мене у поля та лісочки...
Я йду за тобою крізь зле:
Ти - мати моя, а я - дочка!
 

Вчитель
Давайте уявимо, що ми завітали на художню виставку дитячих робіт “Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках”. Ці роботи зроблені дітьми з любов’ю до поета, Великого Кобзаря, до нашої рідної України.
Презентація малюнків учнів.
“Садок вишневий коло хати…”
“Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.”
“Тече вода з-під явора”
“Зацвіла в долині червона калина.”
Робота в групах
Завдання.
Гра «Склади картину» (Три репродукції Шевченківських творів розрізані на рівні квадрати. Завдання: Скласти картину і визначити її назву)

Дитина : Любимо , Тарасе , твоє слово щире,

                 Українську пісню лагідну та милу

                 Чудодійним пензлем малював дива ти

                  Будуть тебе , батьку ,віки шанувати.

Спи спокійно ,Тарасе !

Нащадки твої

Словом шани і любові

Тебе пом’янули.

І народи Вкраїни

Заповітів священних

Твоїх не забули.

  Звучить пісня «Заповіт», слухаємо стоячи

На закінчення свята в пам'ять невмирущого Кобзаря послухаємо запис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

 Т.Шевченко залишив нам заповіт ( на дошці зашифроване)

«Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».