Відео флешмоб «Україна – єдина, красива і сильна »
Мета: виховання національної свідомості учнів i людської гiдностi, відродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина української держави, виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.
Матеріали: відеокамера або телефон для зйомки, роздруковані великі літери «З ДНЕМ СОБОРНОСТІ»
Кожен учень тримає в руках ту літеру, з якої починається його вірш. Дітей треба знімати кожного окремо , потім робиться відео монтаж з використанням пісні (фон) та фотографій, картинок на тему «Соборність України»
Відео можна переглянути в Фейсбуці в групі Новоселівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей» за посиланням: https://www.facebook.com/svetabegu/videos/2264675207111950/
Вірші для флешмобу:
За що люблю я Україну?
За те, що край це рідний мій.
За гори, ріки і рівнини,
І за Дніпро, що як живий.
За мову гарну, солов’їну,
За пісню, що в серцях луна,
За те, що це моя країна,
Яка в душі немов струна.
Де б не поїхав, куди б не подався
Ти не забудь і завжди пам’ятай,
Де у дитинстві мрійливо гойдався.
В серці завжди Батьківщину плекай!
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
Є з усіх одна країна,
Найрідніша нам усім,
То – прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
Там шумлять степи безкраї,
Наче вміють говорити,
Там ясніше сонце сяє,
Там солодше пахнуть квіти.
Моя славетна Україна,
Земля незламних козаків,
Була ти мужня і нетлінна
На протязі значних років.
І незалежною ти стала,
Майбутнє жде тебе значне,
На цілий світ вже пролунало
Слівце віршоване міцне.
І мова наша солов’їна
Завжди лунає у серцях
У патріотів України
По всім далеким манівцям!
Серце гучно в дзвони б’є:
Є в мене Вітчизна, є!
Бажана, як та жар – птиця,
Україна білолиця!
Як дівчина, вона гожа,
На ясне сонечко схожа.
А характер в неї з криці,
Душа – з чистої криниці.
Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадлииво,
Усе як є — дорога, явори,
Усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлі́нна,
Що хоч спинись і з Богом говори...
Ой ти, сонечко ласкаве,
Свiти Українi,
Бiльше щастя, бiльше слави
Для дочок i синiв.
Вони вчора, позавчора
На Днiпрi i в полi
Через працю, через горе
Добувались волi.
Рік за роком іде, рік за роком мина.
Вже не раз і у власній державі
Ми ставали в ланцюг, і не наша вина,
Що були в ньому ланки іржаві.
Не для скептиків злих, не для зайд-волоцюг
Міцно стиснувши серце до серця,
Ми укотре з'єднаємо руки в ланцюг.
Може він хоч тепер не порветься!
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай,
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливі й злі години
Ми для неї живемо.
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо.
Ой тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
Прикрашати, пестувати
I мiста i села,
Гарну пiсню заспiвати
Для друзiв веселих
Сонценосна, соборна держава,
Україна, колиско моя.
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях.
Твій Богдан й вінценосна Софія
Повернулись до тебе з віків,
Ще не вмерла й не вмре твоя мрія,
Як не вмер солов’їний твій спів.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
І кримчани, і сумчани,
Луганчани, і кияни
Кажуть донечці і сину:
В нас держава – Україна!
Разом всі – одна сім’я ми:
Донеччани й полтавчани,
Харків’яни й вінничани.
Мелітополь, Кіцмань, Сміла –
Разом ми велика сила!
В Сімферополі і Львові
Хай лунає рідне слово!
І одеські, і волинські
Ми малята українські!
І бажає нам здоров’я
Прикарпаття й Подніпров’я,
Чернігівщина й Буковина,
Й вся велика Україна.