Сценарій інсценізації казки "Рукавичка"

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ

«РУКАВИЧКА»

ЗА Л. ВОРОНКОВОЮ

Актори:   Дід , Пес Жучок

                              Миша,  Жаба

                              Заєць,  Лисиця

                              Вовк, Ведмідь

Хід казки супроводжується показом презентації на екрані.

Звучить народна мелодія- підготовка глядачів до казки

 Зимовий ліс. Виходить  Дід.

 

     Дід.   З міста я ось причвалав,

          Всім гостинців там придбав:

          Настусі малесенькій —

Сарафан гарнесенький,

Хустку з шовку – для дочки,

Бабі – бублик отакий,

Ще й до чаю сайку ,

Собі  - балалайку!

Хай тепер побачить всяк :

Був я в місті, як  не як!

          Дід перебирає покупки.

 

З’являється пес Жучок.

Коли Дід  виймає бублика, Жучок намагається вхопити його. Дід відмахується від пса рукавицею. Рукавичка падає на ширму і так  там і лежить.

 

Дід виходить. За ним вибігає Жучок.

 

Вбігає Мишка.  

М и ш а. От і хатка невеличка!

Хутряна ось рукавичка

На стежині лежить...

В рукавичці й буду жить! (Заходить за ширму-рукавичку.)

 

  З'являється Жаба.   

 Ж а б а. Ква-ква-ква, ква-ква-ква,

Щось пожовкла  вже трава,

Змерзли лапки й черевце...

(Помічає рукавичку.)

А хто ж тут живе оце?

Миша. Я, мишка-шкряботушка. А ти хто?

Жаба. А я жабка-скрекотушка. Пусти й мене в рукавичку!

Миша. То йди.

Жаба заходить за рукавичку.

Обидві.  Рукавичка знаменита!

                Ми удвох в ній будем жити!

 

  З'являється заєць.

 

Заєць. Сірий зайчик-побігайчик,

Над ярочком я сидів,

Раптом — шелест між кущів!

З переляку я й стежину

До домівки загубив!

(Здивовано зупиняється перед рукавичкою.)

             Рукавичка! От так хата!

            Хто б то міг в ній проживати?

М и ш а. Мишка-шкряботушка і жабка-скрекотушка. А ти хто такий?

Зайчик. А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене до себе .

М и ш а. Та йди вже! Заєць заходить за рукавичку.

Всі.  Рукавичка знаменита! Ми утрьох в ній будем жити!

 

   З'являється лисиця.

Л и с и ц я. По кущах та по ярках

                Нору лисонька шука,

                Теплий закуток такий,

                Щоб поспати трошки їй. (Помічає рукавичку.)

                А хто ж тут ось, в рукавичці,

                В рукавичці-невеличці?

М и ш а. Я, мишка-шкряботушка.

Ж а б а. А я жабка-скрекотушка.

З а є ц ь. А я зайчик-побігайчик. А ти хто?

Л и с и ц я. Лисичку-сестричку

                     Пустіть в рукавичку!

М и ш а. Та йди вже!

Л и с и ц я (залазить). Тільки хвоста не зімніть!

В с і. Рукавичка знаменита!

          Будем четверо в ній жити!

 

З'являється вовк.               

В о в к. Листя немає вже,

Бо зима ось-ось,

Вовчикові-братику

Дуже сумно щось...

Мабуть, поховалося

В лісі все живе...

(Помічає рукавичку.)

Стій-но! Що за галас?!

Хто отут живе?

В с і (по черзі). Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка,

                           зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?

В о в к. Я вовчик-братик. Пустіть і мене!

М и ш а. Ото лихо! Хто б не йшов — та все в рукавичку.

                Куди ж ти залізеш?

В о в к. Та вже залізу. Пустіть!

М и ш а. Ну, що з тобою діяти! Іди!

Л и с и ц я. Та гляди, на хвоста не наступи!

В с і. Рукавичка знаменита!

          Ми вп'ятьох в ній будем жити!

 

З'являється ведмідь.                          

В е д м і д ь. Тріщать кущі під лапою,

Важкою, волохатою.

Ступлю лиш на торішній хмиз —

Сухе ломаччя трісь та трісь...

Мед назнав я запахущий,

Та заліз лишень в дупло —

Як ужалять бджоли злющі

В ніс, і в вуха, і в чоло.

Спухла морда, спухла шия,

Світ весь колами пливе...

(Помічає рукавичку.)

Рукавичка?! Чудасія!

Хто це, хто це в ній живе?

В с і (по черзі). Я, мишка-шкряботушка.

А я жабка-скрекотушка.

А я зайчик-побігайчик.

А я лисичка-сестричка.

А я вовчик- братик. А ти хто?

В е д м і д ь. Гу, гу, гу. Як вас багато! А я ведмідь-набрідь! Пустіть і мене!

М и ш а. Куди ж нам тебе впускати, коли й так тісно!

 В е д м і д ь. Та якось умістимось. Миша. Ну, йди вже. Тільки скраєчку.

Ведмідь лізе, звірі пищать: «Ой, лапа! На хвоста наступив! Ой, помалу, бо всю шкуру зім'яв!»

В с і.  Ані в казці не сказати,

Ні пером не описать,

Як в малій вмістилось хаті

Зразу шестеро звірят!

 

Входить  Дід                        

Д і д Кажу тобі, Жучок, я щось наче загубив.

         Чогось мені бракує.            

         Настусі малесенькій сарафан гарнесенький тут? Тут!

         Хустка з шовку для дочки тут? Тут!

         А бабин бублик тут? Тут!

          І сайка тут, і балалайка тут.

          Що ж це я загубив? Ох і вітер кружаний —

          До кісток проймає! Рукавиці треба...

          Стій! Лівої ж... Немає?!

          Ех, Жучок, ми з тобою рукавичку загубили! Ходімо шукати!

Дід виходить.

 

Пес підбігає до рукавички.

Ж у ч о к. Хто тут ворушиться в нашій рукавичці?

В с і (по черзі). Я, мишка-шкряботушка.

Я, жабка-скрекотуш¬ка.

А я зайчик-побігайчик.

 А я лисичка-сестричка.

А я вовчик- братик.

А я ведмідь-набрідь.

 

Всі.  В рукавичці тут вшістьох

         Живемо ми без тривог,

         І затишної хатини

         Ми нізащо не покинем!

Жучок. Не покинете? Ось як загарчу на вас! Гр-р-р!

Миша. Ой, страшно!-(Вибігає.)                                 

              Втечу до своєї нори.

 

 Мишка втікає.

 

 Жучок. Гр-р-р!

Заєць. А я до березничка пострибаю.

 

Заєць вистрибує, скаче уздовж ширми і зникає.

 

Жучок. Як почну на вас пирхати! Пр-фр, фр, фр!

Жаба. Ой, я боюсь!

Жучок. Пр-фр, фр-р!

Жаба. Ох, пройма мене дриґота!

            Утечу мерщій в болото!

 

Жаба скаче.

 

Жучок. А ви думаєте втікати з рукавички?

 Лисиця. Не думаємо!

 Жучок. А ось я як загарчу!

Лисиця і в о в к. А ми не боїмось!

Жучок. Як загавкаю!

Лисиця, вовк і ведмідь. А ми не боїмось!

Жучок. Та як загавкаю! Гав-гав-гав!

 

Звірі з вереском вистрибують і розбігаються на різні боки.

 

Ведмідь.  От пристав, як той комар!

                 Утечу від нього в яр!

Жучок. Гав-гав-гав!

Ведмідь. Забіжу казна-куди,

                Щоб подалі од біди!

 

Пес переможно гавкає.   

               

 Виходить дід

Д і д (до Жучка). Де це ти блукаєш?

Й кого тут лякаєш?

Ну й вітрище: аж шкварчить!

(Помічає рукавичку. Радісно.)

Бач! і згуба ось лежить!

(Бере рукавичку. Співає. Жучок повискує.)

Ми сьогодні з міста

Із Жучком йдемо.

Ми з Жучком гостинці

Всім принесемо.

Настусі малесенькій —

Сарафан гарнесенький,

Хустку з шовку — для дочки,

Бабі — бублик отакий,

Ще й до чаю сайку,

Собі — балалайку!

Всім гостинців я припас!

Рукавички? Теж при нас!

Тож тепер пізнає всяк:

Був я в місті, як не як!

Під музику виходять всі артисти для поклону.