Мета: сприяти пробудженню у здобувачів освіти щирих почуттів, усвідомленню великої сили кохання, яке облагороджує душу, шляхетності у стосунках, вірності; розвивати логічне мислення, навички виразного читання напам'ять, увагу, естетичний смак; виховувати найкращі людські риси та найчистіші помисли, культуру кохання
Літературно-музична композиція:
Мета: сприяти пробудженню у здобувачів освіти щирих почуттів, усвідомленню великої сили кохання, яке облагороджує душу, шляхетності у стосунках, вірності; розвивати логічне мислення, навички виразного читання напам’ять, увагу, естетичний смак; виховувати найкращі людські риси та найчистіші помисли, культуру кохання.
Епіграф: Не багато свят має людське серце і найбільше з них кохання.
М. Стельмах
Обладнання: музичні композиції відомих класиків, сердечка, квіти, вислови про кохання, презентація, мультимедійна дошка.
Викладач.(на фоні музичної композиції Моцарта)
Час летить невпинно. За плечима ви залишаєте дитинство — безтурботна пора, якою так шкода прощатися. Та не розчаровуйтеся — двері відчиняє,юність найпрекрасніша пора. З неслухняних, вередливих хлопчиків та дівчаток ви стали серйозними юнаками та дівчатами. Недарма кажуть, що юність — пора кохання.
Тож пропоную відкласти всі ваші турботи, проблеми і негаразди на потім і поринути у світ високих почуттів — Святої Любові, Вірності та Кохання.
Про ці почуття здебільшого говорять майже пошепки, серцем переживають і гіркоту радощів, і ніжний щем солодких мук. Ми всі рано чи пізно закохуємося. Кохання — найкраще, що дано людині. Перед нами постають тисячі запитань, на які в жодному підручнику не знайдемо відповіді. А от одна незвична книга — Книга Кохання — в цій ситуації якраз нам буде у нагоді. І це єдина книга, яка залишається непрочитаною до кінця, хоч скільки б її не читали і не перечитували. У свої 15 — 18 років, ви скрадаючись, лише тільки починаєте перегортати її перші сторінки. Тож сміливіше! Не бійтеся відкрити першу сторінку цієї чудо-книги і дізнатися що таке справжнє Кохання.
Ведучий. Відкриваючи першу сторінку Книги Кохання, хотілося б знайти відповідь на одвічне питання: “Що таке кохання?”
Ведуча. “ Я тебе кохаю!” Різні віки , різні мови ... Все різне. Єдине кохання! Воно, як пісня без кінця і краю, що лине над безкраїми степами. Як біг струмка, як грім і блискавиця, як зірка чи квітка, вона вражає сміливця своєю красою й простотою водночас. Кохання — все, що було , є і буде. Воно зігріває нас у свята і будні.
Ведучий. Любов... Спробуй осягнути її, коли вона, як світ, велика і давня. Спробуй опиши, коли люди вкладали в її одне -однісіньке слово — люблю.
Ведуча. Граційна сніжинка з химерними, загадковими малюнками, що зникає при першому подиху тепла, важка гаряча сльоза, здатна розтопити вічну людську байдужість.
Ведучий. Саме кохання — джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми зверталися художники, композитори, скульптори, скульптори, філософи.
Читець декламує вірш Миколи Вороного “ Талісман”
Любов — це талісман, Урочий подарунок.
Любов — кип'ячий трунок З ілюзій та оман. Хай трапиться титан — Сп'янить його цілунок!
Любов — це талісман,
Що кидає в туман
Замріяних пестунок,
Чіпнувши серця струнок, Веде в шалений тан!
Любов — це талісман,
Що нищить обрахунок,
Псує ввесь план, керунок І завдає нам ран...
Чи ж є на цей дурман Сякий-такий рятунок?!.
Любов — це талісман, —
Це той заклятий стан,
Коли снує малюнок,
Химерний візерунок
В душі у нас... шайтан! Любов — це талісман.
Ведуча. Кажуть, кохання - талант, який дається не кожному, бо кохання не лише насолоджуватися, упиватися щастям.
Кохати — це віддавати тепло, ласку, все, що маєш, найдорожчій людині на землі.
Кохання заставляє людину зненацька, до нього ніхто не готується. Прийшло - і ти весь в його полоні.
Ведучий. Епоха Відродження. Центральною темою в ліриці епохи
Гуманізму є тема кохання. Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Вільям Шекспір... Твори геніїв цієї епохи стали гімном кохання поетів до жінок, імена яких увіковічили в світовій літературі.
Читець декламує сонет Данте Аліг’єрі “В своїх очах вона несе кохання”
В своїх очах вона несе Кохання,-
На кого гляне, ощасливить вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить, Тріпоче серце від її вітання.
Він блідне, никне, множачи зітхання, Спокутуючи гріх свій самохіть.
Гординя й гнів од неї геть біжить.
О донни, як їй скласти прославляння?
Хто чув її,— смиренність дум свята Проймає в того серце добротливо. Хто стрів її, той втішений сповна.
Коли ж іще й всміхається вона, Марніє розум і мовчать уста.
Таке-бо це нове й прекрасне диво.
Переклад М. Бажана
Ведуча. Існують тисячі легенд про кохання. В одній із них розповідається, що у 269 році, у Давньому Римі, в часи гоніння християн імператором Клавдієм був страчений святий Валентин. Він був закоханий в доньку наглядача в’язниці. Чудом зцілив він від сліпоти, але не дивлячись на цей благородний вчинок , був страчений. Тому і святкують з тих пір 14 лютого, як свято закоханих.
Ведучий. Зворушлива історія. Я теж знаю цікаву легенду про кохання. До бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу. Бог замислився, з чого зробити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка. Але він не хотів відмовити своєму улюбленцю, тому після нетривалих роздумів став створювати жінку з:
- кількох променів сонця;
- усіх чарівних фарб;
- граційності газелі;
- ласкавого хутра;
- притягальної сили магніту.
Він змішав усе разом, а потім додав- холодного мерехтіння зірок;
- упертості віслюка;
- ревнивості тигриці;
- мстивості пантери;
- отруйності змії;
- дурману опію;- нещадності стихії.
Ось таку жінку Бог передав чоловікові, при цьому промовивши: “ Бери її такою, якою вона вийшла. І не намагайся її переробити, зазнай щастя з нею впродовж життя і терпи муки до самої смерті”.
Ведуча. Ця легенда — жарт, але в ній є доля істини, бо жінка одвічний біль і одвічна втіха, вона може обернути життя на рай і пекло, від її любові чи не любові залежить удача.
Звучить романс Олександра Олеся “Чари ночі”
Ведучий. Перше кохання...Воно не забувається ніколи, навіть на схилі літ. Це перше почуття порівнюють з ранковою росою, кришталевою, чистою, тендітною.
Читець декламує вірш Миколи Вінграновського “Сеньйорито акаціє, добрий вечір...”
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов…
Сеньйорито, колюче щастя, Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні, Ступцювало і душу й тіло, Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости
І сказав я — вже слава богу, І, нарешті, перехрестивсь —
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір. Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я…
Ведуча. Багато митців, не зазнали щастя в коханні, проте воно було могутнім стимулом в їхньому житті та творчості. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Соломія Крушельницька, Ольга Кобилянська, Павло Грабовський, Вільям Шекспір, Г.К. Андерсен, Поль Верлен, Р.М. Рільке...
Ведучий. Так, на жаль кохання дарує людям не тільки радість, а й печаль. Часто трапляється, що пізнавши радість кохання, неодмінно збагнеш, що таке й сльози кохання.
Звучить пісня про смуток у коханні
https://www.youtube.com/watch?v=kPUxdt1FZRY&list=LL&index=218
Ведуча. Життя – це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. Розбити її – значить навіки зранити гострими осколками душу, зламати ніжну квітку, напоєну п’янким вином щастя. Пелюстки таких квітів, свіжі та прив’ялі, вранішні й вечірні, весняні й осінні,торкнувшись поетичного таланту, впали безцінними перлами на палітру літератури.
Ведуча. Так, іноді життя буває немилосердним і жорстоким, ставлячи на шальки терезів долі закоханих, вимагаючи невблаганними обставинами їх неминучої розлуки. Але справжнє кохання ніколи не вмирає, не розвівається попелом. Вона живе скрипкою, словом, подихом вітру. Бо кохання невичерпне, вічне, як саме життя. Попри всі біди, злигодні у світі владарюють чистота, честь, гідність і любов.
Читець декламує вірш Володимира Сосюри “ Так ніхто не кохав. Через тисячі літ...”
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки...
В'яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою...
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий, я — поет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки...
Звучить романс “Про кохання мені говори..” https://www.youtube.com/watch?v=Ol7w-L4Wuco
Викладач. Кохати -це дуже природньо, як і рости траві на весні. Про кохання мріють, його чекають. Та часом воно приходить несподівано і заполоняє все єство людини. Кохання може прийти і в 10 років, і, навіть, у 80. Великий Шекспір писав: “Любові всі віки підвладні”. Є кохання, що переживає тих, хто кохав, бо кохання вічне, - як у Данте і Беатріче, Ромео і Джульєтти, Іванка Марічки, Кая і Герди, Руслана І Людмили, Мавки і Лукаша.
Перед таким коханням схиляють голови прийдешні покоління. Хочеться вірити, що в душі кожної дівчини житиме вічне кохання, а ставлення хлопців до дівчат буде лицарським. Впевнена, що кожен з вас напише свою книгу кохання. А повинно воно бути ніжним, світлим, як кришталь, безкорисливим і взаємним. А якщо вже якщо і не мине когось розчарування, треба пережити його достойно, вміти зрозуміти кохану людину, простити її нелюбов. Тільки нею, тільки любов’ю рухається життя на землі.
Звучить романс французькою мовою “Вічна любов” . На сцені пара танцює повільний танок.
Використані джерела:
1. https://vsimosvita.com/konspekt-pozaklasnogo-zahodu-iz-zarubizhnoyi-literatury-dlya-uchniv-911-klasu-cherez-viky-z-lyubovyu/