Сценарій круглого столу, присвяченого роковинам Голодомору.

Сценарій круглого столу, присвяченого

 роковинам голодомору

(відео)

 

В.1: Чимало різних лих

Спіткали наш народ.

Та найстрашнішим з них

Був штучний голод

Не забудеться ніколи

Те голодне лихо

Й ті роки, що в Україні

Люди помирали тихо…

 

В.2: Подібного звірства, людської біди

На білому світі, мабуть, не знайти,

Як зірваний колос, полягли вони.

А їм лиш хотілось діждатись весни…

Діждатися хліба – щасливу ту мить,

І там, серед поля, навіки спочить.

 

В.1: Добрий день, шановне панство.

В.2: Ми ради вітати вас на засіданні круглого столу, присвяченого роковинам голодомору 1932-1933 р.

В.1: На нашій зустрічі присутні вельмишановні гості:

- начальник відділу освіти ___________________________;

В.2:   - відомий краєзнавець, автор багатьох книжок про історію рідного краю _______________________________;

В.1:   - відомий краєзнавець, почесний громадянин міста _______________________________________________;

В.2:  - головний редактор газети _____________________________________;

В.1:  -

В.1: А також вчителі і учні шкіл міста.

В.2: Слово надається директору ЗШ.

В.2: Для привітання учнівського круглого столу слово надається_____________________________________________.

(слово)

В.1: У наших предків був звичай: у день поминання могили мертвих устеляти квітами і запалювати на них свічки. Тож наш зал сьогодні стане водночас поминальним храмом духовності, храмом пам’яті. Запаліть  свічки пам’яті на ваших столах.

(запалюють свічки)

(пісня «Свіча»)

В.2:  Ушануємо пам'ять великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)

(запис молитви)

В.1:  Слово надається представникам школи №_____

(відео)

 

В.2: В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх,

І п’ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

 

В.1:  Їм жить і жить – та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора –

Сьогодні ворогом настав!

 

В.2:  Слово надається представникам школи №_____

(виступ)

В.1:  Вмирали сім’ї, вимирали села...

Бо все забрали, що народ зростив.

Статистика доволі невесела...

Мільйони більшовицький кат згубив.

А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,

Як голодом морили чесний люд.

 

В.2:  Бо ж пам’ять у народу не забрати...

Й не знищити, не змити, наче бруд.

Вона передалась нам генетично,

Й живе у нас завжди з маленьких літ.

І буде жити в Україні вічно,

То ж хай про це почує цілий світ!

 

В.1:  Слово надається представникам школи №_____

(виступ)

 

В.2:  У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки - різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину...

 

В.1:  А на ранок - помер чоловік.

У той рік і гілля й коріння –

Все трощив буревій навкруги.

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

 

В.1:  Слово надається представникам школи №____

(виступ)

 

В.2:  Пекельні цифри та слова

У серце б’ють, неначе молот.

Немов прокляття, ожива

Рік тридцять третій…

Голод…Голод…

 

В.1:  Згадай усе ти, щоб воздать

Близьким і дальнім людоморам.

…Хоч радість легше пам’ятають,

Та треба пам’ятають і горе.

 

В.2:  Слово надається представникам школи №____

(виступ)

 

В.1:  Слово надається ___________ – досліднику подій голодомор міста.

В.2:  Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.

В.1:  Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні – поминальний по жертвах Голодомору 1932-1933 рр. 22 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.

В.2:  Голодна смерть, напевно, найстрашніша.

Вона повільна, довга і тяжка,

Жахлива і пекельна, найлютіша,

Бо зводить з розуму й така тривка...

А це ж було... І ніде правди діти,

Що заподіяли цю смерть більшовики.

 

В.1:  Дорослі мерли, старики і діти —

Це геноцид кривавої руки.

Щоб наш народ нескорений здолати,

Що прагнув волі і в борні стояв.

Його рішили в чорнозем загнати,

Щоб голову вже більше не підняв.

 

Учениця (тримаючи коровай): Хліб… Скільки приємного щемету появляється в душі кожного при згадці про Тебе. Святий Хлібе, про Тебе не сміли згадувати жертви тридцять третього. Ти являвся їм уві сні рожевою мрією.  Скільки померло  з Твоїм  іменем на вустах. Іменем жертв тридцять третього року благаю вас – бережіть цей святий хліб. І нехай смак цього короваю не дозволяє нам забувати, що Хліб – це Життя.

(Роздає порізаний коровай усім гостям і учасникам)

 

В.2:  На цьому засідання круглого столу закінчується.

В.1:  Дякуємо за участь. До нових зустрічей.