Сільська школа – соціокультурний духовний центр села

Сільська школа – соціокультурний духовний центр села

 

Вступ

Село живе, коли сміються діти,

Коли у жовтні пломеніють квіти,

Коли пшениці заквітчають поле,

Коли живе, радіє рідна школа

ХХІ століття в усіх сферах життєдіяльності людини і суспільства висуває нові складні завдання. Тому перед школою та і всією освітою з’явилися нові освітні й виховні орієнтири нові способи здобуття й отримання знань, умінь і навичок. Це є особливо актуальним для сільської школи, оскільки в суспільстві постійно відбувається конкуренція між сільським і міським населенням, тим паче в надання освітніх послуг.

 Школа ХХІ століття має інноваційний стрижень розвивальне навчання, културотворчу домінанту, виховання відповідальної особистості, здатної до самоосвіти і саморозвитку, яка уміє критично мислити, опрацьовувати різну інформацію, що швидко змінюється, використовувати набуті знання і вміння для вирішення проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.

 Входження України в нові економічні та соціальні відносини зі світовою спільнотою вимагає переходу освітніх закладів до європейських стандартів.

 Чи під силу це сьогодні? Звичайно, опорні загальні школи і покликані це зробити. Створення таких шкіл у великих населених пунктах супроводжується закриттям закладів із малочисельним наповненням учнів, що приведе до повного зникнення сіл, адже сільська школа – це передусім соціокультурний, духовний центр села.

 Останнім часом з’явився ряд досить відчутних проблем діяльності закладу.

 Зупиняюся на особливостях розвитку свого закладу – Олександрівського навчально-виховного комплексу Бобровицької районної ради – соціокультурного духовного центру трьох невеликих сіл Бобровиччини: Лідиного, Олександрівки, Катеринівки.

 Педагогічний колектив поставив перед собою мету: забезпечити умови для системного розвитку Олександрівського НВК як школи культурного і духовного розвитку, яка веде своїх вихованців та учнів до життєвої компетентності та успіху.

 Завдання:

• розробити й реалізувати модель школи соціокультурного і духовного закладу;
• демократизувати управління НВК;
• модернізувати організацію освітнього процесу, продовжувати впровадження інноваційних технологій навчання, виховання, створювати умови для розкриття творчого потенціалу педагога, виховання та учня;
• посилити виховну функцію закладу;
• забезпечити взаємодію соціальних партнерів, учителів, батьків, дітей, громадськості.

Виконавці завдань: педагоги, учні, батьки, випускники, соціальні партнери.

Структурні компоненти НВК:

• дошкільний підрозділ (діти віком від 3-х до 6-ти років);
• початкова школа;
• основна школа;
• до вересня 2017 – старша школа.

 

 

 

 

 

 

І. Пишаємося історією закладу, бережемо традиції

Олександрівський навчально-виховний комплекс належить до найдавніших закладів у селі. У 2010 році відсвяткували перше сторіччя. Це ціла епоха в долі села та його жителів. Історія закладу має глибокі та міцні корені. Перший корінчик проріс у 1910 році – двокласна школа, у 1918 – чотирикласна, 1937 – семирічна, у 50-х роках – неповна середня, 1990 рік став роком народження Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Третє тисячоліття внесло свої корективи в існування закладу. В січні 2003 року на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів ми відкрили дошкільний підрозділ, утворивши «школу-дитячий садок», а через рік змінили назву на «навчально-виховний комплекс».

 Цей навчальний рік вніс дещо «гіркі» корективи: відділ освіти Бобровицької райдержадміністрації вирішив за недоцільне існування старшої школи, тому заклад пережив ще одну реструктуризацію, понизивши ступені І-ІІ.

 Зважаючи на те, що наш навчальний заклад у будь-який момент може потрапити під оптимізацію, педагогічний колектив все ж вирішив не сидіти склавши руки, чекаючи цього, а продовжує роботу з виховання та підвищення іміджу. Цей процес нелегкий, проте цікавий і творчий.

 Історія Олександрівки і ще двох наших невеликих сіл Катеринівки і Лідіна свідчить, що із початку заснування школа була острівцем духовності в житті хліборобів, які, не покладаючи рук, працювали на землі.

 Тому сьогодні колектив закладу робить все для того, аби підтримати цей імідж. Не дивлячись на зниження учнівського контингенту, ми впевнено дивимося вперед і бачимо майбутнє навчального закладу нашого віддаленого населеного пункту у світлих тонах.

 Як і в багатьох сільських школах, у стінах нашого НВК існують проблеми:

• дещо застарілий, а відтак низький рівень матеріальної бази;
• невисокий відсоток наповнюваності класів;
• недостатня кількість мультимедійних засобів. зокрема, мультимедійної дошки;
• надзвичайно проблемним є питання спортивного залу.

Сьогодні колектив радіє, що вирішена проблема реконструкції системи опалення та комп’ютеризації навчального закладу. У 2007 році запалав голубий вогник, який приніс у приміщення довгоочікуване тепло. А через місяць у школу завезли і обладнали комп’ютерний міні-клас. Тепер ми маємо можливості для особистісно орієнтованого навчання, є умови для розвитку творчих здібностей вихователів, учителів та їхніх вихованців, уводиться, по можливості, профілізація школи, використовуються в навчанні і вихованні сучасні форми та методи активізації пізнавальної діяльності учнів, поступово відбувається модернізація освіти. Заклад підключений до мережі Інтернет, має хорошу бібліотеку, фонд якої поповнюється не лише централізованими надходженнями, а й подарованими книгами від випускників, батьків, меценатів. Маємо достатню кількість педагогічної періодики.

 У роботі закладу активну участь беруть батьки: це і сімейні класні наради, екскурсії, походи, спортивні змагання, чудові свята. В. Сухомлинський писав: « Батьки – це велика сила». Ми переконалися: у співпраці з батьками ми можемо вплинути на кожну дитину, допомогти їй отримати знання, зорієнтуватися в складному суспільному світі, сприяти вихованню людяності, толерантності, побачити здібності дитини та шляхи їх розвитку.

 Протягом останніх трьох років наш заклад підтримує свій імідж завдяки значній допомозі з боку сільськогосподарського підприємства ПП «Агропрогрес», яке входить до потужного агрохолдингу європейського рівня «Індустріальні молочні компанії». Крім того, що підприємство регулярно допомагає забезпечити всіх учнів безкоштовним харчуванням, організовують для дітей різного роду конкурси: художньої самодіяльності, на кращий малюнок, виріб.

 Із заснування освітній заклад в Олександрівці підтримувався активно сільськогосподарським підприємством, яке було одним із найпотужніших на Бобровиччині і зазнало теж чимало реформ. Проте багата олександрівська земля всіх господарів дивувала прекрасними врожаями, до яких доклали силу, працьовиті і мудрі хлібороби всіх поколінь.

 Тому маємо значну підтримку збоку ще одного сільгосппідприємства «Олександрівка – Агро 2016». Його керівництво теж долучилося до підтримки харчування дітей, до ремонту приміщення.

 Опікується нашими проблемами і випускник 1982 року, місцевий фермер Петро Сюр. Він постійно підтримує заклад матеріально, бере участь у виховному процесі, очолює Раду закладу.

«Дитинство – це щоденне відкриття світу» - писав В. Сухомлинський. Цією настановою видатного вчителя, користуються в своїй роботі вихователі дошкільного підрозділу та вчителі початкової ланки, які вирішують проблеми навчання і виховання спільно, шукають шляхи успішного вирішення проблем, створивши методоб’єднання, яким керує досвідчений, творчий учитель, випускниця нашої школи, вчитель початкової ланки, Валентина Миколаївна Янок.

Педагоги-дошкільники розпочали роботу за Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля », пріоритетними напрямами якої є: впровадження у практику цілісного підходу до розвитку особистості, формування життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої людини. Весь навчально-виховний процес будується відповідно до індивідуальних потреб, інтересів, здібностей і особливостей дитини. Вихователям доводиться вирішувати складне завдання - оволодіти навиками, способами здійснення  професійної діяльності відповідно до вимог оновленої освіти, враховуючи специфіку «мішаної» групи вихованців (діти молодшого, середнього, старшого дошкільного віку). На засіданнях МО вони постійно поновлюють свої знання. Одним із принципових завдань, у роботі вихователів є самоосвіта, адже сьогодні принцип «освіти на все життя» змінюється на принцип «освіта крізь усе життя».

Вихователі і вчителі-початківці навчально-виховного комплексу спільно проводять методичні заходи: психолого-педагогічні семінари, ділові ігри, методичні оперативки, взаємовідвідування занять та уроків, проведення відкритих занять та уроків. Учні першого класу навчаються у дошкільному підрозділі, другу половину дня проводять разом із дошкільнятами.

У «Сонечку» основною формою виховання і навчання залишається гра. Як додатковий засіб, до неї додаються екскурсії на природу, читання художніх творів, драматизація їх, розваги та ін. Старші вихованці залюбки працюють у гуртку образотворчого мистецтва.

Сучасне життя висуває перед людиною нові виклики, адекватні відповіді на які не можна почерпнути лише з того, що дає сільській дитині досвід життєдіяльності. Та й далеко не кожна родина розуміє свої виховні функції, тим паче виконує їх. Маючи можливість безпосередньо контактувати з природою, сільська дитина водночас позбавлена можливості широких комунікацій із соціальним оточенням. Тому у своїй роботі вихователі-дошкільники розуміють, що «дошкільна освіта покликана забезпечити гармонію єднання та прилучення до динамічного, стрімкого, насиченого технікою та електронікою сьогодення».

Складовою успішного функціонування дошкільного закладу є робота з родиною. Не таємниця, що в сільській місцевості є немало соціально-проблемних родин, діти яких потребують корекції розвитку. Тут допомагає шкільний психолог та співпраця з логопедом. Але треба докласти немало зусиль, щоб переконати батьків у необхідності такої співпраці.

Часто залучаємо батьків до проведення родинних, народознавчих свят, щоб у неформальній обстановці можна було поспілкуватися про потреби дітей. Бесіди, анкетування, тренінги проводить для них психолог. Батьки із задоволенням співпрацюють, відверто пишаються результатами навчання і виховання.

 

ІІ. Тут живі з минулим говорять

 Що потрібно робити, щоб заклад загальної освіти став соціокультурним, духовним центром села? Просто відповідально поставитися до поставлених завдань, кожному учаснику освітнього процесу. самому збагачуватися духовно і культурно. Підтримуючи формування компетентностей вихованців та учнів. у закладі активно триває робота музейної кімнати. яка є одним із видів формування особистості через її емоційний стан, почуття, знання, отримані від односельців, батьків, старших членів родин, згуртовує всіх. Це стає підґрунтям для патріотизму, гордості за історію села, школи.

 Надзвичайно вражаючою стала експозиція про випускника закладу 2010 року Теплюка Івана. Рядовий військової частини 3030 на третьому місяці служби, виконуючи наказ командирів, стояв в оточенні на Майдані 18 лютого 2014 року. пострілом у спину був убитий.

 Часто зупиняються і гості, і господарі біля бойового прапора 2-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, з якою співпрацював волонтерський загін «Пам’ять».

Вирішується завдання збагачення світогляду під час роботи з пам’ятками історії й культури, налагоджуються сімейні відносини, змінюються сімейні цінності.

 Більшість учнів у закладі є дітьми випускників, які вийшли з його стін. Тепер вони знаходять експонати, подаровані їхніми бабусями, дідусями, родичами. Юні екскурсоводи, пошуковці, дослідники вивчають минуле нашого народу і беруть участь у встановленні історичної правди.

 У музейній кімнаті проводяться тематичні виставки: «Трагедія довжиною у вічність», «Глибока рана Афганістану», «А сотню тут зустріли небеса…» та інші.

 Приємно, що робота вчителів, учнів та батьків надихнула працівників будинку культури. Він давно вже не опалюється, хоча приміщення дуже гарне, сучасне. Вже четвертий рік і в ньому гріє душу музейний вогник в одній із кімнат.

 Часто у музейній кімнаті закладу проводить виставки і сільська бібліотека.

 Крім того учні школи протягом року відвідують музеї Києва: музей-квартиру Павла Тичини, Національний музей історії, Музей бойової слави, Тараса Шевченка, води, природничий. Люблять бувати на батьківщині Павла Тичини у с. Піски нашого району, в краєзнавчому музеї Бобровиці.

 Надзвичайно вразила всіх екскурсія в Батурин, у Мотронівку до Куліша. Організовують цю роботу, звичайно ж, учителі. Але приємно, що транспортом допомагають підприємці, бо розуміють як це важливо.

Компетентний учень:

• має високий рівень культури, знає традиції і звичаї рідного села;
• сам визначає рівень естетичних цінностей;
• має політичну культуру;
• має естетичний світогляд, естетичний смак.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Школа, що виховує патріотів

Можна говорити про принципи і специфіку організації національно-патріотичного виховання. Але його впровадження залежить від багатьох чинників і від ставлення до людей також. Тоді й виникає патріотизм не за вимогою, а за покликом душі.

«Хіба залежить рівень патріотизму громадян у країні від гарно виписаних законів, концепцій, закладених національно-патріотичних ідей? Можливо. Але від врахування національної культури, національних традицій, менталітету, від рівня культури кожної особистості точно залежить.»

Людмила Калініна

завідувачка відділу економіки

та управління загальною середньою освітою

інституту педагогіки НАПН України

 У цей складний для нашої держави час у кожному серці невимовна тривога та біль за майбутнє України. На часі, як ніколи, - патріотичне виховання.

 Патріотизм (від грец. – «патріс») – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу. Джерелами патріотичного виховання є рідне слово батька й матері, колискова пісня, культ Матері та батька, мала батьківщина і Батьківщина, героїчне минуле народу, життєдіяльність історичних постатей (політичних діячів, учених, письменників, діячів мистецтва й культури), конкретна діяльність особистості щодо матеріального та культурного збагачення своєї країни.

 В арсеналі діяльності з патріотичного виховання юного покоління є чимало засобів і методів впливу. Однак головне – це включення кожної особистості в конкретну діяльність із творення і примноження багатства і краси своєї Вітчизни.

У нашому закладі багато років працює пошуковий загін «Пам’ять», останнім часом – це волонтери, які готові прийти на допомогу.

 З початку війни на Сході члени загону переймалися допомогою нашим воїнам. Крім 12 учнів які входять до загону, працюють в ньому вчителі, випускники закладу. Протягом всього часу ми зв’язані з воїнами-односельчанами та їхніми частинами. Щоразу, коли приїздили у відпустку Губський Ян, Семко Григорій, Даниленко Олександр, відбувалися зустрічі, під час яких вирішувалися важливі питання: що потрібно, як і чим можемо допомогти. Тижнями в позаурочний час плели з придбаних матеріалів 40 метрів маскувальної сітки, яка дуже допомагала воїнам 2-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в якому служив Олександр Даниленко.

 Посилки з теплим одягом, необхідними речами, ліками передавали воїнам 54-ї бригади, де служив Семко Григорій.

 Продукти харчування, цигарки, шкарпетки передавали воїнам батальйону «Київська Русь» службу в якому воював Губський Ян. Дорослі воїни вірили юним волонтерам, дякували за допомогу, зверталися до них.

 Турбота про захисників рідної землі згуртувала дитячий, учительський і батьківський колектив.

 У жовтні 2016 року в районі проводився етап Всеукраїнської військово-патріотичної гри «Козацький гарт». Зважаючи на невелику кількість старшокласників закладу можна було не брати в ній участь. Але на засіданні учнівського комітету було вирішено включити в загін восьмикласників і участь брати. Так з ініціативи самих учнів був створений загін «Литаври», обговорили символіку, форму і розпочали підготовку. На конкурс пісні вирішили взяти твір поета-пісняра, колишнього голови колгоспу ( з ініціативи якого і побудували нове сучасне приміщення школи) Володимира Старостишина «Цвіте калина на майданах». Протягом місяця тривав вишкіл стройової підготовки та видів змагання.

 Безпосередня участь у грі стала для учасників справжнім святом перемоги. Гарні результати показали у всіх видах змагання, а в стрільбі – високі.

 Весною 2017 року майже в такому ж складі взяли участь у Всеукраїнській військово-патріотичній грі «Сокіл»(«Джура»). Не треба було нагадувати про підготовку. Кожен із учасників гри включився в конкретну діяльність із творення і примноження слави і мужності заради Батьківщини. Крім того юні патріоти відчували і відчувають підтримку педагогів і батьків.

 За старшими уважно спостерігали молодші учні. Вони теж долучалися до допомоги фронту: збирали теплі речі, малювали малюнки, готували вдома смаколики.

 Пріоритетну роль у національно-патріотичному вихованні відіграють активні методи, що стимулюють творчість ініціативу, самостійне та критичне мислення і базуються на принципі багатосторонньої взаємодії. Це про проектну діяльність.

 Одним із найуспішніших проектів став «Добро починається з тебе». Учасниками проекту були учні, вчителі, батьки, жителі сіл.

 Учасники проекту працювали над проблемою: розвиток моральної свідомості, моральних мотивів поведінки.

Завдання проекту:

• виховання учнів на основі ідеалів добра, правди, свободи, любові, дружби, справедливості, совісті;
• виховання патріотизму, колективізму, свідомої дисципліни та організованості;
• виховання гуманного високоморального ставлення до людей;
• реалізація комплексу заходів, спрямованих на вирішення проблеми.

Протягом підготовчого етапу (грудень 2016-люти1 2017) планували заходи:

• підготовка великого благодійного концерту для жителів Лидина, Олександрівки, Катеринівки;
• організація благодійного ярмарку;
• розподіл обов’язків між організаторами та учасниками проекту;
• виготовлення квитків-запрошень на концерт і ярмарок.

28 лютого 2017 року в закладі зібралося дуже багато людей. На одному подихові під гучні оплески пройшов концерт. Людно і весело проходила торгівля.

 Підсумки проекту – 4200 грн. зібрані для проведення операції на серці четвертокласнику Назару Д. Початок був справді успішний, бо до дітей приєднався фермер, підприємці не лише місцеві. а й району, благодійна шведська організація «Хавер». і в березні хлопчик був успішно прооперований у Інституті серці в Києві.

 Участь у проектах, пов’язаних із благодійністю, стала доброю традицією. Вони згуртували громаду і шкільну спільноту навколо доброчинності.

 У закладі з малою чисельністю учнів проектна діяльність є завжди актуальною. Починаючи з вересня 2015 року учні нашого закладу в тих класах, де менше п’яти осіб, навчаються за індивідуальною формою, яка внесла певні незручності в освітній процес, особливо в організацію колективу. Тому проекти прижилися в нас надовго.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Проектна діяльність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Спільний проект педагогічного, учнівського колективу, Ради закладу щодо визначення якостей і компетентностей випускника закладу.

«Модель випускника школи.»

Завдання:

• впровадження нового змісту освіти та апробація прогресивних технологій навчання і виховання;
• створення максимально сприятливих умов для інтелектуального, духовного, морально-етичного, естетичного, фізичного розвитку учнів;
• виховання національно свідомого громадянина України, громадянина Європейської спільноти.

Ініціаторами та учасниками проекту стала група вчителів та учнів закладу у вересні 2009 року. Представляємо двох найактивніших учасників випускників 2015-2016 навчального року.

 Рудь Андрій. У п’ятому класі був дуже замкнутим, важко адаптувався до того, що його навчають різні вчителі, не брав участі у заходах, які проводилися в закладі. Працював з ним психолог, весь час відбувалося спілкування з батьками.

 У шостому класі почав цікавитися дослідами з біології, став членом гуртка «Юний еколог». Згодом зацікавився історичною літературою, а незабаром й історією. Протягом наступних років розвивав свої інтереси у цих напрямах. Його роботи були представлені на конкурсі науково-дослідницьких учнівських робіт «Дослідницький марафон», на кращу навчально-дослідну ділянку. Вони були відзначені на обласному етапі дипломами за призові місця. З історії брав участь у районному етапі Всеукраїнських предметних учнівських олімпіад, займав високі місця.

 З кожним роком ставав активнішим. У восьмому класі був ведучим загальношкільних свят, брав участь у спортивних змаганнях із шашок. З дев’ятого класу очолював в учнівському комітеті центр «Відродження», який організував роботу музейної кімнати. Андрій презентував самостійно свою роботу в школі на сайті закладу.

 Останній рік навчання у закладі навчався за індивідуальною формою. Проте ця зміна не позначилася на його успіхах. Усі оцінки в атестаті були достатнього і високого рівня.

 Під час сесії ЗНО успішно склав всі іспити, набравши 191 бал з історії, 152 – з української мови і літератури, 122 – з німецької мови.

 Сьогодні Андрій студент ІІ курсу Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум імені Т.Г. Шевченка». Заявив себе успішним студентом, захопився археологією, побував на розкопках у багатьох історичних місцях нашої Чернігівщини. Коли є можливість, заходить до рідного закладу. Йому є про що розповісти.

 Займається науковою роботою. У збірнику ХVІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів надруковане його перше дослідження « Середньовічність та ранньомодерність старожитності Центрально-Східної Європи».

 Колєша Тетяна. Однокласниця Андрія. З п’ятого класу цікавилася гуманітарними предметами. На противагу Андрію ( у класі вони були вдвох) легко освоїлася з тим, що викладають різні вчителі. Допомагала однокласнику: щось підказувала, заспокоювала, вела за собою. У наступних класах почала більше цікавитися природничими науками, дуже любила природу, особливо квіти і тварин. Брала участь у районному етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури, біології, хімії. Входила завжди у першу десятку учасників. Навчання давалося нелегко, проте наполегливість допомогла Тетяні вийти на достатній, а з деяких предметів і на високий рівень.

 Мріяла про медицину. За державним замовленням стала студенткою Ніжинського медичного коледжу. Навчається успішно. Староста групи, бере активну участь у студентському житті.

 Запрошує нинішніх випускників на навчання у свій заклад.

 Отже. модель випускника Олександрівського навчально-виховного комплексу, який буде жити і працювати в ХХІ столітті, являє собою таку особливість, яка:

• досконало володіє сучасною українською мовою, знає історію та культуру України, володіє іноземною мовою;
• гнучко адаптується до життєвих ситуацій, вміє самостійно отримувати необхідні знання, застосовувати їх на практиці для розв’язання різноманітних проблем, щоб знайти своє місце в житті;
• самостійно критично мислить, вміє бачити труднощі, проблеми сільського життя, шукає шляхи їх успішного вирішення;
• здатна генерувати нові ідеї, творчо мислити; вміє грамотно працювати з інформацією; є комунікабельною, контактною в соціальних групах; є патріотом своєї Батьківщини, здатна представляти державу Європейській спільноті.

«Про нас складають враження з того, що ми робимо і якк ми робимо, що ми говоримо і як говоримо.» (Дейл Карнегі).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,Висновок

 Вирішення соціокультурних проблем в Україні сьогодні є досить актуальним. Затяжна економічна криза створила їх чимало, особливо у селах. Тому Олександрівський навчально-виховний комплекс зайняв активну громадянську позицію. Педагоги закладу переконані, що патріота можна виховати тоді коли ти сам є ним. Це вдається ,тому що є спільна діяльність із виховання в юного покоління почуття любові до рідного села, тому маємо відзнака за краєзнавчу роботу районного та обласного рівня.

 Спільні десанти, акції, екологічні заходи, дослідницькі роботи і проекти виховали бережливе ставлення до природи та навколишнього середовища.

 Більшість жителів наших сіл стали довіряти закладу. Поліпшення співпраці між громадою і владою, де посередником став заклад загальної освіти, - один з найвагоміших здобутків нашої роботи.