Сценарій лінійки до Дня української писемності та мови

День української писемності та мови (сценарій лінійки)

(Слайд 1)

Мета: виховувати любов до рідної мови, прагнення розвивати її надалі, збагачувати, шанувати, зберігати її, мов коштовний скарб.

Хід лінійки

Читець 1 (Слайд 2).

Спочатку було Слово…

Крізь  темряву і   хаос

Воно, як вічне диво,

Над світом піднялось.

І стало Слово світлом

Посеред ночі й тьми.

У слові все розквітло,

Із Слова вийшли – ми.

 

(Виходять учні, в руках тримають атрибути писемності)

Учень 1.

О слово рідне! України слово!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились як духа моноліт.

 

Учень 2.

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

 

Учні читають по черзі  (5 учнів) (Слайди 3-8).

1. Купана, цілована хвилями Дніпровими...

 

2. Люблена, голублена сивими дібровами…

 

3. З пелюстка пахучого, з кореня цілющого.

 

4. З сонця, рясту і води,

 

5. Сміху, радості, сльози –

 

Усі:  НАША МОВА.

 

Учень  3 (Слайд 9).

      Мово моя українська, батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену – просту, домашню, звичну.

Не з-за морів покликану,

не з словників насмикану.

 

Учень 4.

Ти у мене із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована…

В чистій воді смакована…

 

Учень 5 (Слайд 10).

                     Мій край чудовий – Україна.

 Тут народились ти і я.

 Тут над ставком верба й калина,

                      Чарівна пісня солов’я!

 

Учень 6.

 І найдорожче – рідна мова.

 Наснагу й силу нам дає.

 Нам стежку в світ дано топтати,

 Поки в нас рідна мова є!

 

 Ведучий 1 (Слайд 11) .

9 листопада, коли православна церква вшановує пам'ять преподобного Нестора Літописця, автора відомого літопису «Повість минулих літ», ми святкуємо День української писемності і мови.

Ведучий 2.

Мова – то не просто слова, звуки. Це - голос народу. Втрата мови веде до зникнення самої нації. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління передавали предки нам цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Ведучий 1.

 Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Тернистим був її шлях до загального визнання. Чимало знущань нелюдських, поневолень, ганьби винесла вона на тому шляху. Перегорнемо декілька сторінок календаря.

 Ведучий 2 (Слайд 12).

Кирило і Мефодій – славнозвісні просвітителі, творці слов’янської абетки, проповідники християнства, перші перекладачі грецьких духовних книг, виданих слов’янською мовою.

 Кирило: «Душа, що не знає літер – мертва душа».

 Мефодій:  «Навчу люд ваш святому письму, донесу слово Боже – вашою мовою».

 Ведучий 3 (Слайди 13-14).

Прийшла кирилиця в землю руську. Володимир Красне Сонечко поклав початок шкільному навчанню. І казали в давнину: «Солодкий медовий сік і добрий цукор, але краще їх обох розум книжковий.» І залишились нащадкам драго цінні пам’ятки тих часів: «Повість минулих літ», «Слово про похід Ігорів», «Повчання Володимира Мономаха».             

Ведучий 4.

Та недовго квітував наш край. Століттями не могли поділити між собою чужі люди славну землю. Монгольські хани, литовські князі, польські пани, московські царі – хто тільки не топтав, не знущався, не принижував.

Від часів царизму наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Перегорнемо сторінки скорботного календаря.

 

Скорботний календар української мови

 (Слайди 15 – 24)

Учні читають по черзі

 

1720 рік – російський цар Петро Перший заборонив друкувати книги українською мовою.

 

1769 рік – видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

 

1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

 

1862 рік - закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

 

 1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

 

1884 рік – закрито українські театри.
 

1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».

 

1914 рік – російський цар Микола Другий ліквідовує українську пресу – газети й журнали.

 

1938 рік - сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

 

1983 рік - видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на 2 групи - російські й українські, що призвело до нехтування рідною мовою багатьма українцями.

 

1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план.

 

Ведучий 3.

Чимало хто робив висновок, що всьому кінець, що все українське, напевне, загине. Постало тривожне питання: бути чи не бути українській мові і самому народові.

Ведучий 4 (Слайд 25). Хотіли вирвати язик

               Хотіли ноги поламати,

               Топтали під шалений крик,

               В’язали, кидали за грати,

               Зробить калікою з калік

               Тебе хотіли, рідна мати.

 

Але рідна мова вистояла! Тепер вона – державна мова, а Україна та її культура святкують сьогодні своє відродження!

 

Ведучий 1 (Слайд 26).

Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Тарас Шевченко – ось гордість українського народу, ось його слава!

Ведучий 2 (Слайд 27).

                                   Пам’ятаєте Шевченкове:

               Ну що б, здавалося,  слова…

               Слова та голос – більш нічого.

               А серце б’ється – ожива,

               Як їх почуєш!..

Ведучий 1. 

Так, іноді влучне слово може замінити собою багатослів’я. Наші предки «стріляли» словами, наче з лука, і точно влучали в ціль.

Ведучий 2.

Мова наша поетична і ніжна, в ній – невичерпна криниця багатства. І скільки б не звертався до неї, кожного разу відкриваєш щось нове.

 

                                       Учень 1 (Слайд 28).   

                                        Мова кожного народу –

                   В ній гримлять громи в негоду,

                  В тиші – трелі солов’я.

                  На своїй природній мові

                  І потоки гомонять;

                  Зелен-клени у діброві

                  По-кленовому шумлять.

 

                

 

                  Учень 2

                  Солов’їну, барвінкову,

                  Колосисту – на віки –

                  Українську рідну мову

                  В дар мені дали батьки.

                  Берегти її, плекати

                  Буду всюди й повсякчас, -

                  Бо ж єдина – так, як мати, -

                  Мова в кожного із нас!

 

Читець 2.       Хто сказав, що наша мова груба?

Груба лиш тому, кому не люба.

Де іще від матінки-матусі

Ти почуєш: спатоньки-спатусі?

Ну яка на світі знає мова

Зменшувальні форми дієслова?

Хоч у нас і кажуть, що невістка

Буцімто чужа у хаті кістка,

Та недавно у одній господі

Чув я ось таке – повірить годі.

Каже до невістоньки свекруня:

«Ти вже хочеш їстоньки, Віруню?»

Хто ж казав, що мова наша груба?

Груба лиш тому, кому не люба.

Ну скоріше, незбагненна мова,

Лагідно – чарівно - загадкова.

Де ще в світі є така країна,

Як терпляча Україна - ненька,

Щоб і тих, хто їй завдав руїни,

Звала незлобливо – вороженьки?!

 

 Ведучий 3 (Слайд 29).

Археологи під час розкопок натрапили на зернину, яка пролежала в кризі мільйон років. Зернину поклали в грунт – і вона проросла. Отак і країна: як не лютували морози – вона жива наперекір усьому. Незнищенна зернина українського духу проросла. Рік 1991. Проголошення незалежності  України!

Ведучий 4.  Рідна мово! Запашна, квітуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як під знялася й наша Україна.

Ведучий 3. Рідна мова сміливо і гордо звучить і зі студентської лави, і з президентського крісла, чути її і на вулицях міста і на високих трибунах…

 

 

                          Учень 3 (Слайд 30).

Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весняний ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить:

Все, як пишеться, в ній вимовляється,

Все, як в пісні, у ній звучить.

 

Учень 4.

І журлива вона, й піднесена,

Тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова в ній душа.

Дорожи українською мовою,

Рідна мова – основа життя.

Хіба мати бува примусовою?

Непутящим бува дитя!

 

Учень  5 (Слайди 31 – 32).

Є в нашій мові слова пречудові:

Гарні звертання, слова-привітання.

Треба нам добре їх пам’ятати

І повсякденно у мові вживати.

«Доброго ранку!» і «Доброго дня!» -

Не  забувай говорити щодня.

А як збираєшся спати лягати,

Не забувай «На добраніч!» сказати!

 

Учень 6.

Ще коли навіть дитятко в колисці,

Мама навчає сказати «Спасибі!»

Слово подяки завжди пам’ятай,

«Дякую!» слово частіше вживай!

Слово чарівне відкриє нам казку.

Лише скажи тепло й ніжно: «Будь ласка!»

«Прошу», «Пробачте», і «Будьте здорові!»

Музика лине у кожному слові,

Ще й усміхнися при цьому чарівно.

Все, як у казочці, зміниться дивно.

Настрій поліпшиться, стане приємно,

Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

 

Учень 7.

До гарного слова нам треба звикати,

Щоб мова була, як дзвінке джерело.

Подумай сім раз, перед тим як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло,

Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

 

Читець 1 (Слайд 33).

Молитва

 Я мовою вкраїнською молюсь,

Коли до серця крадеться тривога, -

За долю України я боюсь, -

З молитвою звертаюсь я до Бога.

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей,

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя,

В день майбутній

Вкраїні Царство щастя приготуй.

 

Ведучий 1.

Ми сподіваємося, що ви не забудете вислів Кирила, який сказав: «Душа, що не знає літер, – то мертва душа!». Перефразовуючи його думку, хочемо вам побажати, щоб ви ніколи не забували про безцінний скарб, джерело вікової мудрості. Про вірних помічників у вирішенні багатьох проблем: про книгу та рідну мову. Не забувайте про них у часи негоди та щастя – і вони завжди допоможуть вам!